Решения 3-х инстанций о признании недействительным решения БТИ и истребовании у ВТБ банка залогового имущества

[ANTIRAID]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50 , тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2011 р.

Справа № 5023/4165/11

вх. № 4165/11

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. довіреність № б/н від 03.03.11 р.;

1-го відповідача - ОСОБА_2 довіреність № 76/11.5.2 від 14.02.11 р.;

2-го відповідача - ОСОБА_3 довіреність № 12 від 02.11.09 р. ;

третіх осіб - ОСОБА_4 довіреність № б/н від 01.12.09 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ

3 - ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача:

- Приватна фірма "Апія";

- Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Пранк";

- Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Тагіт" .

до

1) Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ

2) Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентарізації", м. Харків

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАМІРА" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", треті особи ПФ "Апія", ТОВ фірма "Пранк" та ТОВ фірма "Тагіт" з позовом про визнання незаконним рішення про реєстрацію права власності, визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та поновлення права власності.

Позовні вимоги мотивовано тим, що до спірних правовідносин має застосовуватися Закон України "Про іпотеку" в редакції від 23 лютого 2006 року, відповідно до якого у відповідачів були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на предмет іпотеки на основі застереження у договорі. Також позивач вказує, що в порушення Закону України "Про іпотеку" та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 19 травня 2005 року відповідач 1 не набув у встановленому законом порядку права звернення стягнення на предмет іпотеки, не був дотриманий порядок надіслання вимоги про усунення порушень договорів іпотеки, не були надані документи, наявність яких є обов’язковою для здійснення державної реєстрації. Позивач вказує на незаконність рішення відповідача 2 щодо здійснення реєстрації права власності та просить його скасувати як неправомірне та таке, що стало підставою для незаконного заволодіння майном позивача відповідачем 1.

У судовому засіданні 15 червня 2011 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, яка була прийнята до розгляду.

Ухвалою суду від 15 червня 2011 року за клопотанням позивача було витребувано в слідчому управлінні УМВС України в Полтавській області копії інвентаризаційних справ на наступні об’єкти нерухомості: нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126; нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257; нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

15 червня 2006 року представник відповідача 1 у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву. Також відповідач 1 через канцелярію суду подав клопотання про припинення провадження у справі в частині вимог до відповідача 2. Свої вимоги 1 відповідач обґрунтовував п.1 ст.80 ГПК.

Від третіх осіб по справі надійшли пояснення щодо позовних вимог, згідно яких вони вважають позовні вимоги обґрунтованими та просять їх задовольнити.

Відповідач 2 в судовому засіданні 29 червня 2011 року заявив клопотання про залучення до участі у справі Харківську міську раду у якості 3-ї особи.

Суд розглянувши клопотання відповідача 2 про залучення до участі у справі у якості третьої особи - Харківської міської ради, дійшов до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання з огляду на таке.

Відповідач 2 у поданому клопотанні посилається на ст. 12, 83 Земельного кодексу, до повноважень сільських, селищних міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування, та відповідач 2 вважає, що розгляд даної справи може торкатися інтересів Харківської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання незаконним рішення про реєстрацію права власності, визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та поновлення права власності, земельні відносини не є предметом даної справи, тому суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання відповідача 2 відмовити.

Присутній представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 29 червня 2011 року надав заяву про виправлення технічної описки в позовній заяві. Суд розглянувши дану заяву встановив, що вона не змінює а ні предмету, а ні підстав позову, тому вважає за необхідне прийняти її та долучити до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу докази і матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідачів, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 29 листопада 2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстраційним номером 5150, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів згідно Витягу №1799991 від 29 листопада 2005 року, Додаткової угоди №1 до Договору купівлі – продажу нежитлових будівель від 29 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 01 грудня 2005 року за реєстром №5230, Додаткової угоди №2 до Договору купівлі – продажу нежитлових будівель від 29 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 13 грудня 2005 року за реєстром №5513, Двохстороннього акту прийому – передачі за договором купівлі – продажу від 29 листопада 2005 року, укладеному 13 грудня 2005 року позивач придбав нежитлову будівлю літ. «Х/1-4», загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на підставі Витягу №928419 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 грудня 2005 року, реєстраційний номер 11939521 право власності на нежитлову будівлю літ. "Х/1-4", загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 було зареєстровано за позивачем.

09 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем 1 в забезпечення належного виконання Приватною фірмою "Апія" зобов’язань за кредитним договором № 196-Ю від 09 вересня 2008 року було укладено договір іпотеки № 196-Z/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6. 09 вересня 2008 року за реєстровим номером 2962. Згідно предмету наведеного договору іпотеки позивач передав в іпотеку Відповідачу-1 нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

Також, згідно договору купівлі-продажу № 1 від 08.04.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за номером 1333, та Акту прийому-передачі від 08 квітня 2005 року позивач придбав нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Право власності на нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257 було зареєстровано за позивачем 16 квітня 2008 року в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" в книзі № 1 за номером 4017, реєстраційний номер 10377388.

Крім того, згідно договору купівлі-продажу № 1 від 08 квітня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за номером 1333, та Акту прийому-передачі від 08 квітня 2005 року позивач придбав нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

16 квітня 2008 року за позивачем в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" в книзі № 1 за номером 4017, реєстраційний номер 22947595 було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

17 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем 1 в забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Пранк" зобов’язань за кредитним договором № 173-Ю від 17 квітня 2008 року було укладено договір іпотеки № 173-Z/2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6.. Згідно предмету наведеного договору іпотеки Позивач передав в іпотеку Відповідачу 1 нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Також, згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 29 червня 2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстраційним номером 2440 позивач придбав нежитлову будівлю літ. "Т-5", загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Право власності на наведену вище будівлю було належним чином зареєстровано за позивачем 20 березня 2008 року в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", реєстраційний номер 22573308 та записаний в книзі № 1 за номером 5327.

10 травня 2007 року між позивачем та відповідачем 1 в забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Тагіт" зобов’язань за кредитним договором № 115-Ю від 26 квітня 2007 року було укладено договір іпотеки № 115-Z/3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Згідно предмету наведеного договору іпотеки позивач передав в іпотеку відповідачу1 нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

20 березня 2008 року між позивачем та відповідачем 1 в забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Пранк" зобов’язань за кредитним договором № 162-Ю від 20.03.2008 року було укладено договір іпотеки № 162-Z/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6. Згідно предмету наведеного договору іпотеки позивач передав в повторну іпотеку 1 відповідачу нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Наведеними іпотечними договорами було передбачено порядок звернення стягнення на іпотечне майно, у разі порушення боржником своїх зобов’язань за кредитним договором.

Згідно пункту 6.1. договору іпотеки № 196-Z/1, пункту 6.1 договору іпотеки № 162-Z/1, пункту 6.1 договору іпотеки № 115-Z/3 та пункту 6.1 договору іпотеки № 173-Z/2 звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що 06 та 07 квітня 2011 року відповідач 2 на підставі договорів іпотеки здійснив реєстрацію права власності за 1 відповідачем на об’єкти нерухомості.

Зокрема, на підставі іпотечного договору № 196-z/1 від 09.09.2008 року 07.04.2011 року відповідач 2 прийняв рішення про реєстрацію права та зареєстрував за відповідачем 1 право власності на нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

На підставі іпотечного договору № 173-z/2 від 17.04.2008 року 06.04.2011 року відповідач 2 прийняв рішення про реєстрацію права та зареєстрував за відповідачем 1 право власності на нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

На підставі іпотечного договору № 162-z/1 від 20.03.2008 року 07.04.2011 року відповідач 2 прийняв рішення про реєстрацію права та зареєстрував за відповідачем 1 право власності на нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судових захист цивільного права та інтересу.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи (в тому числі юридичної) на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам чинного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу одним із наступних способів: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Згідно статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається зі статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З матеріалів справи вбачається, що іпотечний договір № 196-z/1 від 09.09.2008 року, іпотечний договір № 173-z/2 від 17.04.2008 року та іпотечний договір № 162-z/1 від 20.03.2008 року були укладені під час дії Закону України "Про іпотеку" в редакції від 23 лютого 2006 року.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що до правовідносин, які склалися між позивачем, відповідачами та третіми особами підлягають застосуванню норми Закону України "Про іпотеку" у редакції 23 лютого 2006 року.

У частині 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку" у редакції від 23.02.2006р. закріплено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" у редакції від 23 лютого 2006 договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Отже, суд встановив, що відповідно до Закону України "Про іпотеку" у редакції від 23.02.2006р. передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов’язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачало передачу право власності на іпотечне майно від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі застереження в іпотечному договорі.

В матеріалах справи відсутній Договір про задоволення вимог 1 відповідача .

З пояснень та документів, наданих представниками відповідачів, а також з матеріалів справи вбачається, що передача права власності на наведені вище предмети іпотеки відбулась на підставі застереження в іпотечних договорах.

Окремий договір про задоволення вимог 1 відповідача між позивачем та 1 відповідачем не укладався.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Тому, судом не приймаються до уваги посилання 1 відповідача на норми статті 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції від 25.12.2008 року, оскільки їх дія не поширюється на спірні правовідносини.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідачів правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що містилось в пункті 6.1. іпотечного договору № 196-Z/1, пункті 6.1 іпотечного договору № 162-Z/1, пункті 6.1 іпотечного договору № 173-Z/2.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Аналогічне положення закріплено нормою статті 33 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За змістом наведеної норми вбачається, що іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки лише після направлення вимоги про усунення порушення іпотекодавцю та Боржнику і невиконання її останніми у тридцятиденний строк.

Направлення 1 відповідачем вимог про усунення порушень до третіх осіб та отримання поштового повідомлення з відміткою про їх відсутність, а також надані 1 відповідачем докази відсутності третіх осіб за їх місцезнаходженням не можуть вважатись належним доказом виконання відповідачем-1 приписів статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Отже, 1 відповідач не надав доказів, які б підтверджували фактичне повідомлення боржників - третіх осіб по справі - про свої наміри щодо звернення стягнення на предмети іпотеки в разі не усунення порушень кредитних договорів.

З огляду на наведене суд встановив, що у 1 відповідача було відсутнє право розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд встановив, що під час передачі права власності на предмети іпотеки у власність від позивача до 1 відповідача , шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно, відповідачі повинні були керуватися вимогами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002, № 7/5 (далі – Тимчасове положення).

Пунктом 2.7. Тимчасового положення передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстратору БТІ, крім документів, передбачених Положенням, необхідно також надати: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; витяг з Державного реєстру іпотек, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі.

З огляду на наведені норми пункту 2.7. Тимчасового положення суд приходить до висновку, що під час проведення державної реєстрації права власності на спірне майно 1 відповідач був зобов’язаний надати, а відповідач 2 мав повноваження провести перереєстрацію права власності на спірне майно тільки у разі наявності доказів отримання позивачем та третіми особами вимоги про усунення порушень, а також за наявності доказів того, що з моменту отримання ними цієї вимоги сплило 30 днів.

З пояснень боржників за кредитними угодами, які є третіми особами по справі, а також з огляду на наявні документи в матеріалах справи, вбачається, що ПФ "Апія", ТОВ фірма "Пранк" та ТОВ фірма "Тагіт" не отримували вимог від 1 відповідача про усунення порушень за кредитними договорами.

Також 1 відповідачем під час проведення державної реєстрації права власності не були надані докази спливу 30 денного строку з моменту отримання боржниками вимоги про усунення порушення за кредитними угодами.

Тому, що під час проведення державної реєстрації права власності на спірне майно відповідачі допустили порушення положень пункту 2.7. Тимчасового положення та провели реєстрацію права власності з порушенням норм діючого законодавства, а саме п. 2.7. Тимчасового положення.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що 2 відповідач незаконно, без додержання встановленого законом порядку прийняв рішення про державну реєстрацію прав та провів державну реєстрацію права власності на спірне майно за 1 відповідачем , внаслідок чого спірне майно проти волі її законного володільця – позивача - вибуло з його володіння.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п.1. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. N 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно пункту 3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з захистом права власності.

Відповідно до пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом, тому суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання 2 відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.1 ст. 80 ГПК України - відмовити.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України.

Згідно пункту 10 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, ч. 2 статті 20 Господарського кодексу України визначає, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконними рішень відповідача 2 від 07.04.2011 року про проведення державної реєстрації права власності на спірне майно за 1 відповідачем та скасування відповідних записів про реєстрацію права власності на спірне майно за 1 відповідачем в реєстрі прав.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 41 Конституції України право власності є непорушним.

Згідно статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995 № 20 судам слід мати на увазі, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами: про витребування майна з чужого незаконного володіння; про визнання незаконними актів державних органів, органів місцевого самоврядування про неправомірне втручання у здійснення власником правомочностей щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Зважаючи на те, що між позивачем та відповідачами існують речово-правові відносини щодо права на спірне майно, то суд приходить до висновку, що належним способом захисту є відповідний цим правовідносинам речово-правовий, а саме витребування майна у 1 відповідача, який незаконно та без відповідної на то правової підстави заволодів ним.

Отже, суд встановив, що позовні вимоги позивача про витребування спірного майна від 1 відповідача на користь позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України передбачено право особи, яка вважає себе власником майна, пред’явити позов про визнання права власності до осіб, які не визнають, заперечують це право власності та не перебувають із власником у договірних або інших зобов’язальних правовідносинах.

З огляду на вищевикладене, такий спосіб захисту прав позивача як визнання права власності не може застосовуватись до спірних правовідносин. Оскільки, відповідачами не оспорюється, не заперечується його право власності на спірне майно.

Тому, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволені позовної вимоги позивача про визнання права на спірне майно.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України іншим способом захисту права є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно п.1.4. Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Отже, з метою захисту права власності позивача та його поновлення суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача 2 поновити за позивачем реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 26 010,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідачів в равних частинах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст.3, 15, 16, 21, 316, 317, 321, 387, 589 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні клопотання 2-го відповідача про припинення провадження у справі та залучення до участі у справі Харківської міської ради у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці 2 відповідача – відмовити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Визнати незаконним рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07.04.2011 року про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на наступні об’єкти нерухомості: нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

4. Визнати незаконним рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 06.04.2011 року про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на наступні об’єкти нерухомості: нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

5. Визнати незаконним рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07.04.2011 року про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на наступні об’єкти нерухомості: нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

6. Скасувати запис № 3090 в книзі № 1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк".

7. Скасувати запис № 4017 в книзі № 1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257 за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк".

8. Скасувати запис № 5327 в книзі № 1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13 за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк".

9. Витребувати із чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26, код 14359319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

10. Витребувати із чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26, код 14359319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) нежитлову будівлю літ. "Х/1-4", загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

11. Витребувати із чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26, код 14359319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

12. Відновити становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495), яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов’язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (61003, м. Харків, пл. Рози Люксембург,4, код ЄДРПОУ 03355057) поновити реєстрацію права власності на наступні об’єкти нерухомості - нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495).

13. Відновити становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495), яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов’язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (61003, м. Харків, пл. Рози Люксембург,4, код ЄДРПОУ 03355057) поновити реєстрацію права власності на наступні об’єкти нерухомості: нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495).

14. Відновити становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495), яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов’язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (61003, м. Харків, пл. Рози Люксембург,4, код ЄДРПОУ 03355057) поновити реєстрацію права власності на наступні об’єкти нерухомості - нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495).

15. В іншій частині позову відмовити.

16. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26, код 14359319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495)– 13005 грн. 00 коп. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

17. Стягнути з Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (61003, м. Харків, пл. Рози Люксембург,4 код ЄДРПОУ 03355057) – на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) 13005 грн. 00 коп. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/4165/11

Повне рішення складене 29 червня 2011 року.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/16932717

[ANTIRAID]

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2011 р.

Справа № 5023/4165/11

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 03.03.2011 року

відповідачів - 1) не з"явився 2) ОСОБА_2., дов. №12 від 02.11.209 року

третіх осіб - 1) ОСОБА_3., дов. б/н від 01.12.2009 року, 2) ОСОБА_3., дов. б/н від 13.10.2010 року, 3) ОСОБА_3., дов. б/н від 01.12.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача (вх.№2867 Х/1-18), першого відповідача (вх. №2930 Х/1-18) та другого відповідача (вх.№2928 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011р. у справі № 5023/4165/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1) Приватна фірма "Апія", м. Херсон,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пранк", м. Херсон,

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Тагіт", м. Херсон,

до

1) Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ,

2) Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м. Харків,

про визнання недійсним рішення,

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра", позивач у справі, звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства " ВТБ Банк" та Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", першого та другого відповідачів у справі, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.06.2011 року ( том 1 а.с 115-117) просив суд визнати незаконним рішення про реєстрацію права власності на спірне майно за першим відповідачем, визнати за позивачем право власності на спірне майно, скасувати записи про право власності на спірне майно за першим відповідачем, витребувати вказане майно з чужого незаконного володіння першого відповідача та поновити права власності позивача на це майно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.06.2011 року у справі № 5023/4165/11 (суддя Светлічний Ю,В.) позов задоволено частково.

Визнано незаконним рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07.04.2011 року про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на наступні об'єкти нерухомості: нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

Визнано незаконним рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 06.04.2011 року про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Визнано незаконним рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07.04.2011 року про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на наступні об'єкти нерухомості: нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Скасовано запис № 3090 в книзі № 1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк".

Скасовано запис № 4017 в книзі № 1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. Т-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257 за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк".

Скасовано запис № 5327 в книзі № 1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13" за Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк".

Витребувано із чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Витребувано із чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" нежитлову будівлю літ. "Х/1-4", загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

Витребувано із чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. Т-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Відновлено становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" , яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов'язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити реєстрацію права власності на наступні об'єкти нерухомості - нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" .

Відновлено становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" , яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов'язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити реєстрацію права власності на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" .

Відновлено становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" , яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов'язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити реєстрацію права власності на наступні об'єкти нерухомості - нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра".

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" - 13005 грн. 00 коп. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на користь Товариства з обмеженою ^відповідальністю "Таміра" 13005 грн. 00 коп. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить це рішення змінити, задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що факт припинення права власності позивача на спірне майно був засвідчений другим відповідачем шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень і перший та другий відповідачі своїми діями не лише не визнали права власності позивача на спірне майно, а і з порушенням встановленого законом порядку засвідчили припинення права власності позивача на це майно.

Також вказує на те, що в порушення вимог статті 32, частин 1, 2 статті 82, частини 1 статті 84 ГПК України місцевий господарський суд не дослідив надані позивачем докази на підтвердження порушення ПАТ "ВТБ Банк" порядку проведення оцінки предметів іпотеки, зокрема, частини 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" та пункту 2.7 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року №615, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №66/7387.

Перший відповідач також не погодився з цим рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі в частині вимог ТОВ «Таміра», в іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що редакція Закону України "Про іпотеку" від 23.02.2006 року передбачала можливість здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом договору іпотеки, на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, оскільки відповідно до частини 2 статті 36 Закону "Про іпотеку" в редакції від 23.02.2006 року відповідне застереження в іпотечному договорі було формою договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Також вказує на те, що місцевим господарським судом було невірно застосовано положення статті 35 Закону України "Про іпотеку" та пункту 2.7 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року №615, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №66/7387.

Другий відповідач теж не погодився з рішенням господарського суду першої інстанції, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та припинити провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд помилково застосував до спірних правовідносин, які виникли у 2008 році (на час укладення договорів іпотеки), тривали до 2011 року (на час проведення органом БТІ технічної інвентаризації спірного майна), а також тривають до цього часу (іпотечні договори не скасовані в установленому порядку і є на даний час дійсними), і мають триваючий характер, Закон України "Про іпотеку" у редакції 23.02.2006 року.

Також вказує на те, що при проведенні державної реєстрації права власності на спірне майно за ПАТ "ВТБ Банк" правові підстави для відмови у здійсненні реєстрації права власності , передбачені пунктом 3.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерстваюстиції України від 28.01.2003 року №615, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №66/7387, були відсутні.

Крім того, зазначає, що у спірних правовідносинах КП "Харківське МБТІ" є суб"єктом владних повноважень в розумінні статті 17 КАС України, у зв"язку з чим спір у даній справі має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційні скарги позивача, першого та другого відповідачів було прийнято до провадження, призначено їх до розгляду на 03.08.2011 року на 11:00 год. та об"єднано в одне провадження.

У судовому засіданні 03.08.2011 року першим відповідачем було заявлено письмове клопотання про залишення апеляційної скарги ТОВ "Таміра" без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 ГПК України з посиланням на те, що з матеріалів справи (том ІІІ, а .с. 71) вбачається, що копію апеляційної скарги ТОВ "Таміра" позивачем було направлено першому відповідачу на невірну адресу: 01601, м. Київ, вул. Воровського, 24, тоді як відповідно до витягу із ЄДРПОУ та змісту договорів, які стосуються даної справи, ПАТ "ВТБ Банк" знаходиться за іншою адресою: 01004, м Київ, бульв. Тараса Шевченка/ вул. Пушкинська, буд. 8/26.

Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки в матеріалах справи (том ІІІ а.с. 58) міститься доданий позивачем до його апеляційної скарги опис вкладення, відповідно до якого копія апеляційної скарги позивача була надіслана на адресу: 01004, м Київ, бульв. Тараса Шевченка/ вул. Пушкинська, буд. 8/26., тобто ту адресу, за якою відповідно до витягу із ЄДРПОУ (том. ІІ, а.с. 7) знаходиться ПАТ "ВТБ Банк", а у томі ІІІ на аркуші справи 71 знаходяться докази відправлення апеляційної скарги не позивача - ТОВ "Таміра", а другого відповідача - КП "Харківське БТІ".

До того ж, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 80 ГПК України, на яку посилається у клопотанні перший відповідач, позовна заява підлягає залишенню без розгляду, якщо позивачем без поважних причин не подано витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або представник позивача не з"явився на виклик у засідання господарського суду і його нез"явлення перешкоджає вирішенню спору.

Однак, вказана норма стосується позовної заяви, а не апеляційної скарги.

Крім того, першим відповідачем не доведено, яким чином неотримання ним копії апеляційної скарги позивача з урахуванням неодноразового перенесення апеляційним господарським судом розгляду справи та наявністю, у зв"язку з цим, можливості у позивача ознайомитись з матеріалами справи, унеможливлює вирішення спору.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Камишева Л.М. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці Л.М. у відпустці.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 11.08.2011 року на 9:30 для надання позивачем - ТОВ "Таміра" доказів надсилання копії його апеляційної скарги першому відповідачу - ПАТ "ВТБ "Банк".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 16.08.2011 року на 9:30 год. у зв"язку із задоволенням клопотання першого відповідача про відкладення розгляду справи у зв"язку з неможливістю його представника Галабала М.В. з"явитись в судове засідання через перебування у м. Києві.

У судовому засіданні 16.08.2011 року представник позивача підтримав апеляційну скаргу позивача та заперечував проти апеляційних скарг першого та другого відповідачів.

Представник третіх осіб у судовому засіданні 16.08.2011 року підтримав апеляційну скаргу позивача та заперечував проти апеляційних скарги першого та другого відповідачів.

Представник другого відповідача у судовому засіданні 16.08.2011 року підтримав апеляційні скарги першого та другого відповідачів та заперечував проти апеляційної скарги позивача.

Представник першого відповідача в судове засідання 16.08.2011 року не з"явився, 16.08.2011 року на адресу апеляційного господарського суду від першого відповідача надійшли телеграми вх.№ 7945 та №7944 з клопотаннями про відкладення розгляду справи та продовження розгляду справи у зв"язку із перебуванням повноважних представників першого відповідача у відпустці.

Колегія суддів, розглянувши дані клопотання, дійшла висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки першим відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин та не зазначено з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином нез"явлення його представників унеможливить розгляд даної справи.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника першого відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представників сторін та третіх осіб, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 29.11.2005 р. приватним нотаріусом, зареєстрованого в реєстрі за № 5150, Додаткової угоди №1 до Договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 29.11.2005 р., посвідченої 01.12.2005 р. приватним нотаріусом, зареєстрованої в реєстрі за № 5230, Додаткової угоди №2 до Договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 29.11.2005 р., посвідченої 13.12.2005 р. приватним нотаріусом, зареєстрованої в реєстрі за №5513, Двохстороннього акту прийому-передачі за договором купівлі-продажу від 29.11.2005 р., укладеного 13.12.2005 р., Позивач придбав нежитлову будівлю літ. «Х/1-4», загальною площею 24980,70 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»на підставі Витягу №928419 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.12.2005 р. (реєстраційний номер 11939521), право власності на нежитлову будівлю літ. «Х/1-4», загальною площею 24980,70 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, зареєстровано за Позивачем.

09.09.2008 року між Позивачем та Відповідачем-1, в забезпечення належного виконання Приватною фірмою «Апія»(Третьою особою-1) зобов'язань за Кредитним договором № 196-Ю від 09.09.2008 року було укладено Договір іпотеки № 196-2/1, посвідчений 09.09.2008 р. приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за № 2962. Згідно предмету наведеного Договору іпотеки Позивач передав в іпотеку Відповідачу-1 нежитлову будівлю літ. «Х/1-4», загальною площею 24980,70 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

Також, згідно Договору купівлі-продажу №1, посвідченого 08.04.2005 р. приватним нотаріусом, зареєстрованого в реєстрі за № 1333, та Акту прийому-передачі від 08.04.2005 р. Позивач придбав нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. «Г-1», загальною площею 555,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Право власності на нежитлові приміщення підвалу №32-37 в літ. «Г-1», загальною площею 555,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257, зареєстровано за Позивачем 16.04.2008 р. в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»в книзі № 1 за номером 4017, реєстраційний номер 10377388.

Крім того, згідно Договору купівлі-продажу № 1 від 08.04.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом, зареєстрованого в реєстрі за номером 1333, та Акту прийому-передачі від 08.04.2005 р. Позивач придбав нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. «Г-1», загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

16.04.2008 року за Позивачем в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»в книзі № 1 за номером 4017, реєстраційний номер 22947595, зареєстровано право власності на нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. «Г-1», загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

17.04.2008 року між Позивачем та Відповідачем-1, в забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Пранк»(Третьою особою-2) зобов'язань за Кредитним договором № 173-Ю від 17.04.2008 року, укладено Договір іпотеки № 173-2/2, посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за № 1221. Згідно предмету наведеного Договору іпотеки Позивач передав в іпотеку Відповідачу-1 нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. «Г-1», загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. «Г-1», загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Також, згідно з Договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 29.06.2005 р. приватним нотаріусом, зареєстрованого в реєстрі за № 2440, Позивач придбав нежитлову будівлю літ. «Т-5», загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Право власності на наведену вище будівлю 20.03.2008 р. було належним чином зареєстровано за Позивачем КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер 22573308, запис в книзі № 1 за номером 5327.

10.05.2007 року між позивачем та першим відповідачем, в забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Тагіт»(Третьою особою-3) зобов'язань за Кредитним договором №115-Ю від 26.04.2007 р., укладено Договір іпотеки №115-2/3, посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за № 1962. Згідно предмету наведеного Договору іпотеки Позивач передав в іпотеку Відповідачу-1 нежитлову будівлю літ. «Т-5», загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд.13.

20.03.2007 року між позивачем та першим відповідачем, в забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Пранк»(Третьою особою-2) зобов'язань за Кредитним договором № 162-Ю від 20.03.2008 р., укладено Договір іпотеки № 162-2/1, посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за № 914. Згідно предмету наведеного Договору іпотеки Позивач передав в повторну іпотеку Відповідачу-1 нежитлову будівлю літ. «Т-5»загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Наведеними вище іпотечними договорами було передбачено порядок звернення стягнення на іпотечне майно, у разі порушення боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Згідно пункту 6.1. Договору іпотеки № 196-2/1, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до пункту 6.1 Договору іпотеки № 162-2/1, пункту 6.1 Договору іпотеки №115-2/3 та пункту 6.1 Договору іпотеки №173-2/2 (надалі по тексту разом - іпотечні договори) звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що 06 та 07 квітня 2011 року Відповідач-2 на підставі іпотечних договорів (Договору іпотеки № 196-2/1, Договору іпотеки № 162-2/1, Договору іпотеки № 115-2/3, Договору іпотеки № 173-2/2) здійснив реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомості за Відповідачем-1.

Зокрема, 07.04.2011 року на підставі Договору іпотеки №196-2/1 від 09.09.2008 р. Відповідач-2 прийняв рішення про реєстрацію права та зареєстрував за Відповідачем-1 право власності на нежитлову будівлю літ. «Х/1-4», загальною площею 24980,70 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

06.04.2011 року на підставі Договору іпотеки № 173-2/2 від 17.04.2008 р. Відповідач-2 прийняв рішення про реєстрацію права та зареєстрував за Відповідачем-1 право власності на нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. «Г-1», загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. «Г-1», загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

07.04.2011 року на підставі Договору іпотеки № 162-2/1 від 20.03.2008 року Відповідач-2 прийняв рішення про реєстрацію права та зареєстрував за Відповідачем-1 право власності на нежитлову будівлю літ. «Т-5», загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, іпотечні договори між Позивачем та Відповідачем-1 були укладені під час дії Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р. Таким чином, до правовідносин, які склалися між Позивачем, Відповідачами та Третіми особами підлягають застосуванню норми Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 23.02.2006 р. визначено вичерпний перелік способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р. сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 23.02.2006 р. встановлено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 23.02.2006 в свою чергу передбачала, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

З наведених приписів випливає, що відповідно до Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р. передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачало передачу право власності на іпотечне майно від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі застереження в іпотечному договорі.

Колегія суддів відзначає, що до аналогічного висновку дійшов також Вищий господарський суд України у своїй Постанові від 03.06.2010 р. у справі № 11/2268, в якій, зокрема, зазначено наступне: «Оскільки Іпотечний договір укладено у 2007 році під час дії Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 року, застосуванню до правовідносин, що склалися між учасниками провадження, підлягають норми Закону України «Про іпотеку»у редакції від 23.02.2006. Таким чином, апеляційний суд дійшов підставного висновку про те, що відповідно до Закону України «Про іпотеку»у редакції від 23.02.2006 передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але ніяк не на підставі застереження в іпотечному договорі. Таке застереження може тільки визначати умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя».

Таким чином, на момент укладання між сторонами іпотечних договорів, стаття 37 Закону України «Про іпотеку» визначала укладення відповідного окремого Договору єдиною можливістю переходу права власності на предмет іпотеки в позасудовому (добровільному) порядку.

За таких обставин, судова колегія не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі Відповідача-2 щодо неможливості застосування при вирішенні даного спору положень Закону України «Про іпотеку» в редакції від 23.02.2006 р. З урахуванням принципу незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, закріпленого ч. 1 ст. 58 Конституції України, зміни, внесені до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»Законом України від 25.12.2008 р. «Про запобігання випливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», якими застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, прирівняне за правовими наслідками до окремого договору між боржником і кредитором про задоволення вимог кредитора, - не можуть бути застосовані до відносин, що складалися між учасниками судового спору у даній справі, які виникли до зазначених змін. Вказані зміни можуть бути застосовані лише до іпотечних договорів, укладених після набрання чинності Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», тобто до іпотечних договорів, укладених після 14.01.2009 р.

З матеріалів справи вбачається, що перехід права власності на предмети іпотеки відбувся на підставі застереження в іпотечних договорах. Окремий договір про задоволення вимог Відповідача-1 як іпотекодержателя між Позивачем та Відповідачем-1 не укладався.

Колегія суддів також встановила, що в іпотечних договорах містяться різні формулювання умов звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Так, відповідно до пункту 6.1. Договору іпотеки № 196-2/1, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Таким чином, відповідно до наведеного іпотечного договору лише Договір про задоволення вимог іпотекодержателя міг стати правовою підставою для реєстрації права власності Відповідача-1 на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Натомість, Відповідачем-2 було зареєстровано за Відповідачем-1 право власності на нерухоме майно, яке є предметом Договору іпотеки № 196-2/1, на підставі вказаного іпотечного договору, а не Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який між сторонами взагалі не укладався. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Відповідача-2 про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за Відповідачем-1 суперечить не тільки приписам законодавства, але й положенням самого іпотечного договору, за умовами якого лише Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може бути підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Щодо інших іпотечних договорів (Договору іпотеки № 162-2/1, Договору іпотеки № 115-2/3, Договору іпотеки № 173-2/2), то вони містять застереження наступного змісту: «Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки»(п. 6.2 іпотечних договорів). Проте, як зазначалось вище, враховуючи приписи ст. 37 Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р., це застереження в іпотечному договорі можливо реалізувати лише шляхом укладення окремого договору між кредитором та боржником про задоволення вимог іпотекодержателя і саме цим договором можливо урегулювати їх відносини з приводу предмету іпотеки.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність у Відповідачів правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що містилось в пунктах 6.1. іпотечних договорів.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та перевіривши правильність юридичної оцінки фактичних обставин справи, колегія суддів також встановила наступне.

З юридичного змісту ст. 37 Закону України «Про іпотеку», яка закріплює право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, вбачається, що іпотекодержатель, який вирішив скористатися наведеним правом, повинен прийняти та належним чином оформити рішення про набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок задоволення вимог, забезпечених іпотекою.

Отже, першочерговою дією, спрямованою на набуття у власність предмету іпотеки є прийняття іпотекодержателем рішення про набуття права власності на предмет іпотеки, у зв'язку з не усуненням боржником (іпотекодавцем) порушень умов кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно зі ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи в межах повноважень, визначених статутом.

Таким чином, волевиявлення Відповідача-1 на набуття предмету іпотеки у власність має виражатися шляхом прийняття відповідного рішення органом його управління в межах повноважень, визначених статутом.

Як вбачається з Розділу 8 Статуту ПАТ «ВТБ Банк», зареєстрованого 29.07.2010 р., органами управління банку є Загальні збори акціонерів; Спостережна рада; Правління.

Відповідно до п. 11.6. Статуту ПАТ «ВТБ Банк»до компетенції Правління належить, зокрема, здійснення угод, у тому числі пов'язаних із придбанням або відчуженням банком прямо або побічно майна, вартість якого становить не більше 10 (десяти) відсотків балансової вартості активів банку, визначеної за даними його річної фінансової звітності на останню звітну дату.

В силу зазначених положень, для набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок задоволення вимог, забезпечених іпотекою, Правлінням ПАТ «ВТБ Банк» повинно було бути прийнято відповідне рішення. Проте, матеріали справи такого рішення не містять.

В матеріалах справи наявна лише Заява ПАТ «ВТБ Банк» від 06.04.2011 р. про державну реєстрацію прав (з додатками), в якій ПАТ «ВТБ Банк» просить КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»провести державну реєстрацію переходу права власності на нежитлову будівлю літ. «Т-5», загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13. Щодо інших об'єктів нерухомості, на які за ПАТ «ВТБ Банк» було зареєстровано право власності, відповідні заяви Відповідача-1 в матеріалах справи відсутні. Втім, колегія суддів не може прийняти вищенаведену заяву в якості доказу прийняття компетентним органом управління ПАТ «ВТБ Банк»рішення про набуття права власності на предмет іпотеки, оскільки дану заяву можна розцінювати лише як наслідок виконання такого рішення.

Слід зазначити, що момент набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок задоволення забезпечених іпотекою вимог, безпосередньо пов'язується з моментом прийняття відповідним органом управління іпотекодержателя рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом прийняття у власність предмета іпотеки. Подальші дії по оформленню права власності на предмет іпотеки в органах БТІ не впливають на виникнення права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Отже, за відсутності відповідного рішення органу управління іпотекодержателя про прийняття у власність предмета іпотеки, право власності у іпотекодержателя на предмет іпотеки не виникає, та як наслідок відсутні підстави для реєстрації прав в БТІ.

Слід також відзначити, що відповідно до ч. З ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Отже, набуття права власності на предмет іпотеки нерозривно пов'язане з оцінкою предмета іпотеки.

Оскільки момент набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки співпадає з моментом прийняття органом управління іпотекодержателя відповідного рішення, то й оцінка предмета іпотеки повинна бути визначена на момент прийняття такого рішення, з урахуванням вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, згідно з яким оцінка предмета іпотеки визначається після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, письмовій вимозі.

Однак, за відсутності відповідного рішення Відповідача-1 про прийняття предмета іпотеки у власність, є неможливим встановлення моменту (дати), станом на яку мала бути проведена оцінка предмету іпотеки, що свідчить про відсутність належної оцінки, а, отже, іпотекодержатель не дотримався процедури передачі права власності на предмет іпотеки, встановленої статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Щодо дотримання Відповідачем-2 порядку проведення державної реєстрації прав власності на іпотечне майно за Відповідачем-1, колегія суддів зазначає наступне.

Вимоги до проведення державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно містяться у Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (далі за текстом - Тимчасове положення).

Так, відповідно до п. 2.1., 2.2., 2.7. Тимчасового положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Тимчасовим положенням. Для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстратору БТІ, крім документів, передбачених Положенням, необхідно також надати:

- завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги;

- документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

- звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

- витяг з Державного реєстру іпотек, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

- витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі.

Крім цього, як передбачено пунктом 3.9. Тимчасового положення державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права.

Відповідно до п. 3.5.6. Тимчасового положення реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт.

Таким чином, з наведених положень вбачається, що необхідною передумовою для здійснення бюро технічної інвентаризації реєстрації прав власності на нерухоме майно є проведення заявником технічної інвентаризації об'єкта нерухомості.

Однак, в порушення наведених вимог, Відповідачем-1 не було проведено технічну інвентаризацію об'єктів нерухомості, які є предметом іпотечних договорів (відповідні документи відсутні в матеріалах справи), а Відповідачем-2 безпідставно, незважаючи на відсутність матеріалів інвентаризації, було зареєстровано право власності на вказані об'єкти за Відповідачем-1. Таким чином, твердження Відповідача-2, що при проведенні державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно правові підстави для відмови у здійснені реєстрації права власності, передбачені п. 3.5. Тимчасового положення, були відсутні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що Відповідач-2 незаконно, без додержання встановленого законом порядку прийняв рішення про державну реєстрацію прав та провів державну реєстрацію права власності на спірне майно за Відповідачем-1, внаслідок чого спірне майно проти волі його законного володільця (Позивача) вибуло з його володіння.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що Відповідачем-2 вже було звернено стягнення на спірне іпотечне майно у судовому порядку.

Так, Рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2010 р. у справі №57/165-10 за позовом ВАТ «ВТБ Банк» звернено стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №173-2/2 від 17.04.2008 р., у зв'язку з неналежним виконання Кредитного договору №173-Ю від 17.04.2008 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2010 р. у справі №54/189-10 за позовом ВАТ «ВТБ Банк» звернено стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №162-2/1 від 20.08.08 у зв'язку з неналежним виконання Кредитного договору №162-10 від 20.08.08.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2010 р. у справі №61/186-10 за позовом ВАТ «ВТБ Банк» звернено стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №196-2/1 від 09.09.08 у зв'язку з неналежним виконання Кредитного договору №196-Ю від 09.09.08.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2011 р. у справі №42/309-10 припинено провадження у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №115-2/3, у зв'язку з набуттям ПАТ «ВТБ Банк» права власності на зазначений предмет іпотеки. Проте, слід зауважити, що Відповідач-1 звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №115-2/3 у 2010 році, що свідчить про бажання останнього реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки саме у судовому порядку. Як свідчать матеріали даної справи реєстрація права власності на предмет іпотеки за Відповідачем-1 відбулася 06.04.2011 р. та 07.04.2011 р., в той час як ухвала про припинення провадження у справі №42/309-10 датована 08.07.2011 р., тобто вже після зазначеної державної реєстрації. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає неможливим під час здійснення судового стягнення на предмет іпотеки прийняття рішення про перехід права власності на предмет іпотеки у позасудовий спосіб.

Таким чином, Відповідач-1 вже реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку, що виключає можливість повторного задоволення його вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, не пов'язаної з переходом права власності на нерухоме майно, таке звернення можливе лише шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Таким чином, іпотекодавець зберігає право власності на предмет іпотеки до його реалізації на прилюдних торгах або продажу, в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 41 Конституції України право власності є непорушним. Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як вбачається з п. 5 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у статті 1 ГПК, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Відповідач-1, зареєструвавши за собою право власності на іпотечне майно, заволодів майном Позивача без достатньої на те правової підстави. Відповідач-2, в свою чергу, своїм рішенням незаконно позбавив Позивача права власності на спірне майно.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога про витребування майна з незаконного володіння Відповідача-1 на користь Позивача підлягає задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів вважає неспроможним висновок суду першої інстанції щодо неповідомлення Відповідачем-1 Третіх осіб про необхідність усунення порушень зобов'язань за кредитними договорами.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

У відповідності до вимог зазначеної статті, 23.02.2011р. Відповідачем-1 на адресу Позивача, як іпотекодавця та на адреси Третіх осіб, як боржників, направлено письмові вимоги за№№ 1054, 1055, 1056, 1058 від 22.02.2011 р. про усунення порушень, в яких зазначався зміст порушеного зобов'язання, вимога про його виконання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог.

Відправлення вказаних вимог підтверджується реєстром №1850 згрупованих поштових відправлень від 23.02.2011 р. Всі повідомлення направлені за адресами, які вказані в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується матеріалами справи.

Позивачем 04.03.2011р. отримано вищевказані вимоги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листи-вимоги надіслані Третім особам повернулися з вказівкою про відсутність даних осіб за місцем реєстрації.

31.03.2011 р. на запит Відповідача-1 ДПІ у м. Херсоні повідомлено, що Треті особи за місцем державної реєстрації не знаходяться.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, не пов'язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР.

В матеріалах справи відсутні докази обізнаності Відповідача-1 про місцезнаходження Третіх осіб, відмінне від того, що зазначено в ЄДР, що дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції прийти до висновку про дотримання Відповідачем-1 вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку». Отже, Відповідачем-1 було вжито всіх можливих заходів, спрямованих на виконання свого обов'язку щодо вручення Третім особам вимог про усунення порушень за кредитними договорами.

Зазначене вище спростовує відповідне твердження суду першої інстанції, проте ніяким чином не впливає на висновок про протиправність набуття Відповідачем-1 права власності на предмети іпотеки.

Відповідно до статті 392 ЦК України передбачено право особи, яка вважає себе власником майна, пред'явити позов про визнання права власності до осіб, які не визнають, заперечують це право власності та не перебувають із власником у договірних або інших зобов'язальних правовідносинах.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такий спосіб захисту прав позивача як визнання права власності не може застосовуватись до спірних правовідносин. Не можна поєднувати вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння та про визнання права власності, оскільки дані вимоги за своєю правовою природою є різними речово-правовими способами захисту права власності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог в частині визнання права власності на спірне майно, судом першої інстанції було відмовлено правомірно.

Стосовно доводів апелянтів (Відповідача-1 та Відповідача-2) про неможливість розгляду в порядку господарського судочинства вимог Позивача щодо визнання незаконними рішень Відповідача-2, скасування записів в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та зобов'язання провести реєстрацію права власності на відповідні об'єкти нерухомості, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. №02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт! Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно з пунктами 3, 5.3. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з захистом права власності. До справ за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень, які не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах, належать справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, частиною 2 статті 20 ГК України передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Аналіз суб'єктного складу спору в частині визнання незаконними рішень Відповідача-2 й скасування державної реєстрації права власності, а також характер правовідносин між Позивачем і органом БТІ свідчить, що дана справа є справою господарської юрисдикції, адже, Позивачем заявлені вимоги про захист цивільного права на нерухоме майно та фактично ним оскаржуються дії Відповідача-2 з внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно з зобов'язанням його скасувати державну реєстрацію із застосуванням відповідних наслідків, тобто, з вимогою щодо відновлення становища, яке існувало до вчинення такого запису.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про правомірність розгляду заявлених позовних вимог у повному обсязі в порядку господарського судочинства, у зв'язку з чим не знаходить підстав для припинення провадження у даній справі на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України як того вимагають Відповідачі.

Неправомірність набуття Відповідачем-1 права власності на іпотечне майно свідчить про обґрунтованість вимог Позивача до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»щодо зобов'язання вчинити певні дії, пов'язані зі скасуванням відповідних записів про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно та відновленням становища, що існувало до проведення державної реєстрації 06.04.2011 р. та 07.04.2011 р.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р. було прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, проте зазначені порушення не вплинули на правильність висновків, до яких дійшов місцевий господарський суд за результатами розгляду даної справи.

Відповідно до вимог статті 4 ГПК України рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи викладені в апеляційних скаргах Позивача, Відповідача-1 та Відповідача-2 не спростовують висновків суду.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; змінити рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання першого відповідача про залишення без розгляду апеляційної скарги ТОВ "Таміра" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 року у справі №5023/4165/11 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» на рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 року у справі №5023/4165/11 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таміра» на рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 року у справі №5023/4165/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 року у справі № 5023/4165/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя (підпис)

Суддя (підпис)

Суддя (підпис)

Повний текст постанови складено 22.08.2011 року.

З оригіналом згідно:

Секретар суду Колєснік Н.Ю.

22.08.11 р.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18548804

[ANTIRAID]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2011 р.

Справа № 5023/4165/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Волкова Р.В.

суддів Новікової Р.Г.

Прокопанич Г.К.

за участю представників:

Позивача: ОСОБА_1 дов. від 16.05.2011 року;

Відповідача: ОСОБА_2 дов. від 14.02.2011 року №75/11.5.2; ОСОБА_3 дов. від 14.02.2011 року №72/11.5.2.

розглянувши касаційні скарги публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 року та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 року

у справі № 5023/4165/11 господарського суду Харківської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра"

до відповідача-1 публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

відповідача-2 комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) приватна фірма "Апія"

2) товариство з обмеженою відповідальністю " Пранк "

3) товариство з обмеженою відповідальністю "Тагіт"

про визнання недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

У травні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватної фірми "Апія", товариства з обмеженою відповідальністю " Пранк ", товариства з обмеженою відповідальністю "Тагіт", просило визнати незаконними рішення комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності, витребувати майно із чужого незаконного володіння, визнати та поновити право власності.

Позовні вимоги (з урахуванням уточнень до позову від 15.06.2011 року) мотивовано тим, що до спірних правовідносин має застосовуватися Закон України "Про іпотеку" в редакції від 23 лютого 2006 року, відповідно до якого у відповідачів були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на предмет іпотеки на основі застереження у договорі. Також позивач зазначив, що у порушення Закону України "Про іпотеку" та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 19 травня 2005 року публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" не набуло у встановленому законом порядку право звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки не був дотриманий порядок надіслання вимоги третім особам про усунення порушень договорів іпотеки, не були надані документи, наявність яких є обов’язковою для здійснення державної реєстрації.

Заперечуючи проти позову, публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" зазначило, що оскільки третіми особами було порушено зобов'язання, що забезпечувались іпотекою, у позивача на підставі Закону України "Про іпотеку" виникло право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки (а.с. 1-6, том 2).

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.06.2011 року (суддя Светлічний Ю.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 року (головуючий Ільїн О.В., судді Камишева Л.М., Терещенко О.І.) у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі та залучення до участі у справі Харківської міської ради у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відмовлено. Позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконними рішення комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07.04.2011 року про реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на наступні об’єкти нерухомості: нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126; рішення від 06.04.2011 року про реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на наступні об’єкти нерухомості: нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1" загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257; рішення від 07.04.2011 року про реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на наступні об’єкти нерухомості: нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Скасовано записи: № 3090 в книзі № 1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 за публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк"; № 4017 в книзі № 1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1" загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257 за публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк"; № 5327 в книзі № 1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13 за публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк".

Витребувано із чужого незаконного володіння публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13; нежитлову будівлю літ. "Х/1-4", загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126; нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1" загальною площею 555,5 кв.м., а також нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1", загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Відновлено становище товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", яке існувало до порушення права власності шляхом зобов’язання комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити реєстрацію права власності на вищеперелічені об’єкти нерухомості за товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра". В іншій частині позову відмовлено.

Оскаржені судові рішення мотивовані тим, що законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачало передачу права власності на іпотечне майно від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі застереження в іпотечному договорі.

Не погодившись з постановленими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" подало касаційну скаргу, просило скасувати оскаржені судові акти, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування Закону України "Про іпотеку", зазначивши, що вищенаведений закон в редакції від 23.02.2006 року передбачав можливість здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, оскільки згідно статті 36 даної редакції відповідне застереження в іпотечному договорі було формою договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Більш розширені доводи містяться у доповненнях до касаційної скарги.

Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" також звернулося з касаційною скаргою, просило скасувати оскаржені судові рішення, припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій правил підвідомчості.

Заперечуючи проти касаційної скарги, товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра" зазначило, що відповідно до Закону України "Про іпотеку" в редакції від 23.06.2006 року передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов’язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

У судове засідання 19.10.2011 року представники відповідача - комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватної фірми "Апія", товариства з обмеженою відповідальністю " Пранк ", товариства з обмеженою відповідальністю "Тагіт" не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Від представника публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" надійшли клопотання з проханням відкласти розгляд справи у зв’язку з неявкою представників комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватної фірми "Апія", товариства з обмеженою відповідальністю "Пранк", товариства з обмеженою відповідальністю "Тагіт".

Представником публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" надані заяви про забезпечення вирішення справи колегією суддів у збільшеній кількості та про відвід судді Прокопанич Г.К., які ухвалами судової колегії Вищого господарського суду України від 19.10.2011 року були відхилені.

Представником публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" було здійснено заяву про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Волкова Р.В., суддів Новікової Р.Г., Прокопанич Г.К. з огляду на те, що саме цією колегією було розглянуто заяву про збільшення кількісного складу колегії, коли, на думку представника відповідача, така заява повинна бути розглянута безпосередньо головою суду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2011 року заяву про відвід головуючого судді Волкова Р.В., суддів Новікової Р.Г., Прокопанич Г.К. було відхилено на підставі статей 20,86 Господарського процесуального кодексу України.

Представником публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" було здійснено заяву про відвід вищепереліченого складу колегії з огляду на безпідставність та необґрунтованість відхилення заяви про відвід судді Прокопанич Г.К. у зв’язку з її перебуванням, на думку заявника, у родинних стосунках з представником товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" ОСОБА_1

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2011 року судовою колегією зазначену заяву було відхилено за безпідставністю.

Крім того, через канцелярію суду на ім'я доповідача у справі надійшла заява публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", адресована голові Вищого господарського суду України з приводу зміни колегії суддів для розгляду справи з огляду, на думку заявника, на упередженість суддів.

Враховуючи, що зазначена заява за своїм змістом фактично є заявою про відвід складу колегії, остання ухвалою від 19.10.2011 року також була залишена без задоволення.

Представником публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" було заявлено письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з несвоєчасним отриманням відзиву позивача на касаційну скаргу, що позбавило відповідача надати письмові пояснення щодо необґрунтованості доводів, наведених у відзиві товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра".

Іншим клопотанням представник публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" також просив відкласти розгляд справи, посилаючись на неотримання відповідачем копії касаційної скарги комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації".

Крім того, усним клопотанням представник публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" просив відкласти розгляд справи та надати можливість сторонам підготувати мирову угоду.

Представник позивача проти зазначених клопотань заперечував.

Одночасно представник заявника касаційної скарги просив не допускати у судове засідання представника позивача з огляду на наявність сумнівів щодо належного підтвердження повноважень останньої.

Вищенаведені клопотання були відхилені судовою колегією як безпідставні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників другого відповідача та третіх осіб.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно пунктів 1,2 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Стаття 387 Цивільного кодексу України передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Судами попередніх інстанції встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 29 листопада 2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстраційним номером 5150, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів згідно Витягу №1799991 від 29 листопада 2005 року, додаткової угоди №1 до договору купівлі –продажу нежитлових будівель від 29 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 01 грудня 2005 року за реєстром №5230, додаткової угоди №2 до договору купівлі –продажу нежитлових будівель від 29 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 13 грудня 2005 року за реєстром №5513, двохстороннього акту прийому –передачі за договором купівлі –продажу від 29 листопада 2005 року, укладеному 13 грудня 2005 року позивач придбав нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на підставі Витягу №928419 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 грудня 2005 року, реєстраційний номер 11939521 право власності на нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 було зареєстровано за позивачем.

09 вересня 2008 року між позивачем та публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" у забезпечення належного виконання приватною фірмою "Апія" зобов’язань за кредитним договором № 196-Ю від 09 вересня 2008 року було укладено договір іпотеки № 196-Z/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 09 вересня 2008 року за реєстровим номером 2962. Згідно предмету наведеного договору іпотеки позивач передав в іпотеку публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" вищезгадану нежитлову будівлю.

Також, згідно договору купівлі-продажу № 1 від 08.04.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за номером 1333 та акту прийому-передачі від 08 квітня 2005 року позивач придбав нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1" загальною площею 555,5 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

Право власності на нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1", загальною площею 555,5 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257 було зареєстровано за позивачем 16 квітня 2008 року в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" в книзі № 1 за номером 4017, реєстраційний номер 10377388.

Крім того, згідно договору купівлі-продажу № 1 від 08 квітня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за номером 1333 та акту прийому-передачі від 08 квітня 2005 року позивач придбав нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1" загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

16 квітня 2008 року за позивачем в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" в книзі № 1 за номером 4017, реєстраційний номер 22947595 було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1" загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

17 квітня 2008 року між позивачем та публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" у забезпечення належного виконання товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Пранк" зобов’язань за кредитним договором № 173-Ю від 17 квітня 2008 року було укладено договір іпотеки № 173-Z/2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу. Згідно предмету наведеного договору іпотеки позивач передав в іпотеку публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" вище перелічені нежитлові приміщення.

Також, згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 29 червня 2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, за реєстраційним номером 2440 позивач придбав нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Право власності на наведену вище будівлю було належним чином зареєстровано за позивачем 20 березня 2008 року в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", реєстраційний номер 22573308 у книзі № 1 за номером 5327.

10 травня 2007 року між позивачем та публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" у забезпечення належного виконання товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Тагіт" зобов’язань за кредитним договором № 115-Ю від 26 квітня 2007 року було укладено договір іпотеки № 115-Z/3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу. Згідно предмету наведеного договору іпотеки позивач передав в іпотеку нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

20 березня 2008 року між позивачем та публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" у забезпечення належного виконання товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Пранк" зобов’язань за кредитним договором № 162-Ю від 20.03.2008 року було укладено договір іпотеки № 162-Z/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу. Згідно предмету наведеного договору іпотеки позивач передав у повторну іпотеку публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Наведеними іпотечними договорами було передбачено порядок звернення стягнення на іпотечне майно у разі порушення боржниками своїх зобов’язань за кредитними договорами.

Згідно пункту 6.1. договору іпотеки № 196-Z/1, пункту 6.1 договору іпотеки № 162-Z/1, пункту 6.1 договору іпотеки № 115-Z/3 та пункту 6.1 договору іпотеки № 173-Z/2 звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Під час зазначеного способу задоволення вимог іпотекодержателя іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що 06 та 07 квітня 2011 року комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на підставі договорів іпотеки здійснило реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" на вище перелічені об’єкти нерухомості.

Зокрема, на підставі іпотечного договору № 196-z/1 від 09.09.2008 року 07.04.2011 року комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" прийняло рішення про реєстрацію права та зареєструвало за публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" право власності на нежитлову будівлю літ. "Х/1-4" загальною площею 24980,70 кв. м, що розташована за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126.

На підставі іпотечного договору № 173-z/2 від 17.04.2008 року 06.04.2011 року комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" прийняло рішення про реєстрацію права та зареєструвало за публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" право власності на нежитлові приміщення підвалу № 32-37 в літ. "Г-1" загальною площею 555,5 кв.м., а також на нежитлові приміщення № 9, 10, 50-77 в літ. "Г-1" загальною площею 1827,2 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, проспект Московський, буд. 257.

На підставі іпотечного договору № 162-z/1 від 20.03.2008 року 07.04.2011 року комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" прийняло рішення про реєстрацію права та зареєструвало за публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" право власності на нежитлову будівлю літ. "Т-5" загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, буд. 13.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Стаття 16 Цивільного кодексу України також передбачає відповідні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що іпотечний договір № 196-z/1 від 09.09.2008 року, іпотечний договір № 173-z/2 від 17.04.2008 року та іпотечний договір № 162-z/1 від 20.03.2008 року були укладені під час дії Закону України "Про іпотеку" в редакції від 23 лютого 2006 року.

Відповідно до частині 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку", яка кореспондується із ч.1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, як було зазначено вище, іпотечний договір укладено у 2007 році під час дії Закону України "Про іпотеку" в редакції від 23.02.2006 року, застосуванню до правовідносин, що склалися між учасниками провадження, підлягають норми Закону України "Про іпотеку" у редакції від 23.02.2006.

Так, згідно ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 36 Закону України "Про іпотеку" у редакції від 23.02.2006 сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодавцю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону "Про іпотеку", право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

Стаття 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції від 23.02.2006, в свою чергу, передбачала, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

З урахуванням принципу незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, закріпленого ч. 1 ст. 58 Конституції України, зміни, внесені до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" Законом України від 25.12.2008 "Про запобігання випливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", якими застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, прирівняне за правовими наслідками до окремого договору між боржником і кредитором про задоволення вимог кредитора, не можуть бути застосовані до відносин, що складалися між учасниками судового спору у даній справі, які виникли до зазначених змін.

Таким чином, апеляційний суд дійшов підставного висновку про те, що відповідно до Закону України "Про іпотеку" у редакції від 23.02.2006 передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов’язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але ніяк не на підставі застереження в іпотечному договорі. Таке застереження може тільки визначати умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія погоджується з тим, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги посилання публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на норми статті 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції від 25.12.2008 року, оскільки їх дія не поширюється на спірні правовідносини, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що містилось в пункті 6.1. іпотечного договору № 196-Z/1, пункті 6.1 іпотечного договору № 162-Z/1, пункті 6.1 іпотечного договору № 173-Z/2.

Однак, окремі договори про задоволення вимог банку між позивачем та банком не укладались.

Крім того, статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Аналогічне положення закріплено нормою статті 33 Закону України "Про іпотеку" .

Відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судами попередніх інстанцій на підставі наданих сторонами доказів та їх оцінки у сукупності та у відповідності з вищенаведеними нормами процесуального права встановлено, що публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" не надало належних доказів, які б підтверджували фактичне повідомлення боржників - третіх осіб у справі - про свої наміри щодо звернення стягнення на предмети іпотеки у разі неусунення порушень виконання зобов’язань за кредитними договорами.

З огляду на наведене суди обґрунтовано встановили, що у публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" було відсутнє право розпочати процедуру звернення стягнення на предмети іпотеки.

Також судами попередніх інстанцій було встановлено порушення комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" пункту 2.7. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002, № 7/5.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси, з огляду на що обґрунтованою судова колегія вважає і відмову у клопотанні комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про припинення провадження у справі за приписами пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як правильно зазначено в оскаржених судових актах, вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна особа має право мирно володити своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин поновлення порушеного права власності позивача у справі відбулось шляхом, передбаченим статтею 20 Господарського кодексу України , та статтею 16 Цивільного кодексу України.

Судова колегія відхиляє доводи заявника касаційної скарги - публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо зміни позивачем підстав позову.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає право сторони на надання додаткових пояснень та обґрунтувань як позову, так і заперечень до нього, тому вищезгадані доводи не знайшли свого підтвердження.

Також безпідставними є посилання публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 387 Цивільного кодексу України, оскільки, виходячи із змісту статей 16, 387 Цивільного кодексу України одним із способів захисту права власності є витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто віндикаційний позов, з яким має право звернутись як власник майна, так і особа, яка має речові права на це майно.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи касаційної скарги комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" щодо припинення провадження у справі є неспроможними з огляду на наступне.

Згідно пункту 3.8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що інші доводи, викладені заявниками у касаційних скаргах, є необґрунтованими, оскільки вони фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування прийнятих у справі судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 року у справі № 5023/4165/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Судді: Р.Г.Новікова

Г.К.Прокопанич

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18762778

[ANTIRAID]

За найденное решение ВХСУ спасибо izmailka

[ANTIRAID]

Абсолютно законные решения. Банк почему-то молчит, что другими решениями он в судебном порядке обратил взыскание на залоговое имущество, а также обратился в суды с исками о взыскании задолженности.

А вот решение где ВТБ пытается взыскать долг:

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3263

Нужно прекращать эту порочную практику банков через СМИ давить на суды. Что именно не устраивает Пушкарева? Получить несколько исполнительных документов на один и тот же долг не получается? Может ему кто-нибудь сообщит что Гражданским кодексом предусмотрен запрет на злоупотребление предоставляемыми правами и это как раз тот самый случай.

Если Пушкарев считает себя обманутым, пусть вместо слива банковской тайны в виде схемы взаимоотношений официально обнародует предложенные схемы реструктуризации долга. Тогда и станет все ясно.

[troublemaker]

"застосуванню до правовідносин, що склалися між учасниками провадження, підлягають норми Закону України "Про іпотеку" у редакції від 23.02.2006."

Підкажіть, а що це за редакція така ?

На сайті ВР http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/mai...12&c=1#Card

Тільки такі редакції:

05.06.2003 - Прийняття (84.62 Kb, 2 сторiнки) >>

01.01.2004 - Набрання чинності

14.01.2006 - Редакція на пiдставi 3201-15 (97.48 Kb, 2 сторiнки) >>

24.01.2006 - Редакція на пiдставi 3273-15 (102.29 Kb, 3 сторiнки) >>

12.05.2006 - Редакція на пiдставi 3480-15 (102.27 Kb, 3 сторiнки) >>

14.01.2009 - Редакція на пiдставi 800-17 (104.81 Kb, 3 сторiнки) >>

07.05.2009 - Редакція на пiдставi 1276-17 (105.51 Kb, 3 сторiнки) >>

27.07.2010 - Редакція на пiдставi 2435-17 (106.00 Kb, 3 сторiнки) >>

12.10.2010 - Редакція на пiдставi 2518-17 (106.22 Kb, 3 сторiнки) >>

08.03.2011 - Редакція на пiдставi 2677-17 (106.68 Kb, 3 сторiнки) >>

07.08.2011 - Редакція на пiдставi 3610-17 (106.85 Kb, 3 сторiнки) >>

16.10.2011 - Редакція на пiдставi 3795-17 (108.08 Kb, 3 сторiнки) >>

[troublemaker]

Категорично не згідний із Вашим постом і рішенням суду. Вважаю ріення суду ганебним і незаконним. Дії банку відповідають ч.2 ст.36, ст.ст.37, 39 ЗУ "Про іпотеку", оскільки ч.2 ст.36 ЗУ "Про і іпотеку" (в тому чилсі в редакції за 2006 рік) чітко встановлено, що застереження в іпотечному договорі вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто має аналогічну договру силу.

А рішення суду по яким банк звертає стягнення в судовому порядку на предмет іпотеки нічого не змінюють: іпотекодавець, знаючи про дії банку і порядку ст.37 ЗУ "Про іпотеку" має змогу зврнутися до суду із заявою про перегляд даного рішення за нововиявленими обставинами та скасувати його. Про ніби-то злочинні дії щодо подвоєння банком в такий спосіб боргу говорити не варто.

Право обирати яким саме способом звернути сятнення на майно належить іпотекодержателю. Ані суд, ані іпотекодавець не уповноважений приймати рішення в даному випадку. Dura lex sed lex.

На мою думку, у даному випадку якраз Таргет груп здійснює рейдерські дії щодо коштів банку через банкрутство, як і в історії з готелем Централь.

[ANTIRAID]

Не согласен.

Банк уже обратил взыскание и еще попробовал через переоформление. Я считаю это злоупотребление правом, что запрещено.

Если же придерживаться буквы закона, то банк не предоставил решения о принятии имущества на баланс. Почитайте апелляцию. Все законно.

И зачем привлекать СМИ? Лучше бы они писали как депозиты не возвращают, а касательно ВТБ отдельная история. ВТБ принял решения, чтобы люди не пополняли не выгодные для них депозиты введя комиссию за пополнение - 12%. Вот тут почитайте: http://www.vtb.com.ua/about/press-centre/releases/66531/

Как Вы считает, это законно? Так что пусть Пушкарев заканчивает плакаться.

[troublemaker]

Дякую за поислання! ВТБ дійсно не відрязняється лояльним ставленням до своїх вкладників.

На мою суб'єктивну думку, Існування кабальних умов кредитування в певній мірі є наслідком того, що троє свідомих позичальників платять за себе і ще за 7 шахраїв які вдаються до будь-яких афер, з метою привласнення коштів і залишення за собою заставного майна.

Без переходу на особистості топ менеджерів, по суті питання:

Не згідний щонайменше із 6 висновками суду, у зв'язку із їх необґрунтованістю:

1. Таким чином, Відповідач-1 вже реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку, що виключає можливість повторного задоволення його вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку

- звернення стягення на предмет іпотеки не закінчується отриманням рішення суду і виконавчого документу. Судом не встановлено чи було іпотекодержателем звернено рішення місцевого суду від 31.08.2010 р. у справі №57/165-10, від 31.08.2010 р. у справі №54/189-10 та від 09.09.2010 р. у справі №61/186-10 до виконання.

2. Як свідчать матеріали даної справи реєстрація права власності на предмет іпотеки за Відповідачем-1 відбулася 06.04.2011 р. та 07.04.2011 р., в той час як ухвала про припинення провадження у справі №42/309-10 датована 08.07.2011 р., тобто вже після зазначеної державної реєстрації. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає неможливим під час здійснення судового стягнення на предмет іпотеки прийняття рішення про перехід права власності на предмет іпотеки у позасудовий спосіб.

- Не існує норми матеріального права про те, що іпотекодавцю заборонено приймати рішення про позасудове врегулювання під час судового провадження.

Посилання судом на норму ст.39 ЗУ "Про іпотеку", а саме:

"Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, не пов'язаної з переходом права власності на нерухоме майно, таке звернення можливе лише шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону."[/b]

- є безпідставним, адже ні в редакції 2006 року (http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2006_02_23/T030898.html), ані в чинній редакції (http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T030898.html) статті 39 подібної норми взагалі не міститься!

А якщо суд мав на увазі ч.1 ст.41 ЗУ "Про іпотеку", а саме:

"Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог

цього Закону."

То тут також слід мати на увазі, що дана нарома стосується випадку, коли іпотекодавець звертає рішення суду до виконання. Звернення рішення суду до виконання є його правом, а не обов'язком. Наявність рішення, яке ще не звернуто до виконання, як вище мною зазначалось, не виключає права іпотекодавця на позасудове врегулювання в порядку ст.36 ЗУ "Про іпотеку". І це не є зловживання правом, до моменту звернення відповідних рішень виконання.

Навпаки, банк належним чином корситаєтсья своїми правами і не намагаєтсья двічі стягнути заборгованість, як думається апеляції, про що зазначено в самому рішенні суду:

"Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2011 р. у справі №42/309-10 припинено провадження у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №115-2/3, у зв'язку з набуттям ПАТ «ВТБ Банк» права власності на зазначений предмет іпотеки" ?

3. "Відповідач-1, зареєструвавши за собою право власності на іпотечне майно, заволодів майном Позивача без достатньої на те правової підстави"

- Wrong! - Підстава ст.ст.36, 37 ЗУ "Про іпотеку" і відповідне застереження.

4. "банк не предоставил решения о принятии имущества на баланс" - в рішенні суд дійсно вісутня інформація про таке рішення.

однак:

"В матеріалах справи наявна лише Заява ПАТ «ВТБ Банк» від 06.04.2011 р. про державну реєстрацію прав (з додатками), в якій ПАТ «ВТБ Банк» просить КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»провести державну реєстрацію переходу права власності на нежитлову будівлю літ. «Т-5», загальною площею 10 441,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13. Щодо інших об'єктів нерухомості, на які за ПАТ «ВТБ Банк» було зареєстровано право власності, відповідні заяви Відповідача-1 в матеріалах справи відсутні. Втім, колегія суддів не може прийняти вищенаведену заяву в якості доказу прийняття компетентним органом управління ПАТ «ВТБ Банк»рішення про набуття права власності на предмет іпотеки, оскільки дану заяву можна розцінювати лише як наслідок виконання такого рішення." -

суд сам собі суперечить: якщо є наслідок виконання, значить є і рішення!

5. "Отже, за відсутності відповідного рішення органу управління іпотекодержателя про прийняття у власність предмета іпотеки, право власності у іпотекодержателя на предмет іпотеки не виникає, та як наслідок відсутні підстави для реєстрації прав в БТІ."

"....вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом".

Звісно! А для чого нам система адміністративних судів в Україні, якщо вимоги "легким розчерком пера" можна вважати тотожними і вирішувати в порядку господаського судочинства!

Рішення явно "приятгнуте за вуха" і це сумно

[troublemaker]

заздалегідь прошу пробачення за опечатки

[pravoved]

troublemaker

"Наявність рішення, яке ще не звернуто до виконання, як вище мною зазначалось, не виключає права іпотекодавця на позасудове врегулювання в порядку ст.36 ЗУ "Про іпотеку". "

А как же, Конституция, согласно которой никто не может дважды быть привлеченным к ответственности за одно и то же нарушение?Или она уже не закон?

" Категорично не згідний із Вашим постом і рішенням суду. Вважаю ріення суду ганебним і незаконним. Дії банку відповідають ч.2 ст.36, ст.ст.37, 39 ЗУ "Про іпотеку", оскільки ч.2 ст.36 ЗУ "Про і іпотеку" (в тому чилсі в редакції за 2006 рік) чітко встановлено, що застереження в іпотечному договорі вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто має аналогічну договру силу. "

Вы наверное представляли как раз интересы ВТБ банка, в этом процессе?

[troublemaker]

"А как же, Конституция, согласно которой никто не может дважды быть привлеченным к ответственности за одно и то же нарушение?Или она уже не закон?"

Конституція це дуже важливий і правильний Закон. Однак, на мою думку, постановлення судом рішення не означає притягнення особи відповідальності. Таке рішення відображає певні юридичні факти, як підставу для відповідальності. Притягнення особи до відповідальності, в даному випадку, означає звернення рішення суду до виконання стягувачем у встановленому законом порядку. Таким чином, я вважаю що доки рішення не виконано - відповідальність особи не наступає. А отже приписи ст.61 Конституції України не порушуються.

"Вы наверное представляли как раз интересы ВТБ банка, в этом процессе?"

Ні, просто мені так само як і іншим не подобається свавілля судової влади.

[logoped]

На данный момент очень актуально по мегабанку. творят что хотят...