Постановление БП-ВС о юрисдикции споров по обжалованию решений КДКА касающихся привлечения адвокатов к дисциплинарной ответственности

[ANTIRAID]

Державний герб України

Постанова
Іменем України

29 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 640/12325/15-ц
Провадження № 14-44цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача СитнікО. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,
відповідач - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Харківської області (далі - КДКА Харківської області),
третя особа - ОСОБА_4,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2016 року у складі колегії суддів Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до КДКА Харківської області, третя особа - ОСОБА_4, про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до КДКА Харківської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що рішенням дисциплінарної палати КДКА Харківської області від 09 червня 2015 року відмовлено в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_4 за скаргою ОСОБА_3

На підтвердження позову ОСОБА_3 вказала на ненадання дисциплінарною палатою КДКА Харківської області під час вирішення згаданого питання оцінки того, що між позивачкою та адвокатом не було укладено договору, гонорар він отримав у непередбачений законом спосіб, уникав спілкування з позивачкою та не надав звіту про виконані роботи, а також вважала, що рішення відповідача є передчасним і необ'єктивним.

ОСОБА_3 просила скасувати рішення дисциплінарної палати КДКА Харківської області від 09 червня 2015 року та зобов'язати цей орган адвокатського самоврядування порушити за її скаргою дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_4

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 12 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення дисциплінарної палати КДКА Харківської області від 09 червня 2015 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_4 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 22 листопада 2006 року № 1028, видане КДКА Автономної Республіки Крим) за скаргою ОСОБА_3 скасовано. Зобов'язано дисциплінарну палату КДКА Харківської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_3 на неправомірні дії адвоката ОСОБА_4 В іншій частині вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2016 року рішення Київського районного суду міста Харкова від 12 листопада 2015 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до КДКА Харківської області, третя особа - ОСОБА_4, про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії закрито.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд керувався тим, що спір стосується реалізації органами адвокатського самоврядування своїх повноважень, установлених законом, правовідносини сторін мають публічно-правовий характер, у зв'язку із чим спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги

Особа, яка подала касаційну скаргу, зазначала, що КДКА Харківської області не наділена владними повноваженнями відносно неї, спір між сторонами не пов'язаний з позбавленням особи права на заняття адвокатською діяльністю, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_3 посилалася на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2873цс15, відповідно до якого спір за позовом адвоката, предметом якого є оскарження рішення Ради адвокатів України від 16 лютого 2013 року про встановлення порядку притягнення визначеної категорії адвокатів до дисциплінарної відповідальності, участь в адвокатському самоврядуванні, сплату щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та реалізацію інших прав і обов'язків в органах адвокатського самоврядування Київської області, не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Також ОСОБА_3 звертала увагу, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року відмовлено у відкритті провадження за її адміністративним позовом до КДКА Харківської області, третя особа - ОСОБА_4, про скасування рішення та зобов'язання притягнути до дисциплінарної відповідальності. Ця ухвала набрала законної сили та в ній роз'яснено, що вказану справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 та 01 березня 2017 року вказану справу призначено до судового розгляду, про що постановлено ухвалу.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України у редакції згаданого Закону, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Європейський суд з прав людини констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року та є частиною національного законодавства України, вказавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони». Європейський суд з прав людини також наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту» (рішення у справі «Безімянная проти Росії» (Bezymyannaya v. Russia) від 22 грудня 2009 року (заява № 21851/03).

Таким чином, з метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

При ухваленні постанови Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи норми ЦПК України та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які діяли у відповідних редакціях, чинних до 15 грудня 2017 року, далі посилається на їх норми вказуючи як ЦПК та КАС України.

У даному випадку основним питанням є визначення юрисдикційності спору.

Термін «юрисдикція» вживається саме для визначення повноважень і предмета діяльності судів загальної юрисдикції.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію різних ланок судової системи (загальних, господарських та адміністративних судів) і різні види судочинства (цивільне, кримінальне, адміністративно-деліктне, господарське й адміністративне) між собою.

Це завдання прийнято вирішувати за допомогою критеріїв розмежування судової юрисдикції, тобто передбачених законом умов, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства.

Виділяють такі критерії розмежування судової юрисдикції: 1) суб'єктний - суб'єктний склад правовідносин; 2) предметний - характер спірних матеріальних правовідносин; 3) пряма вказівка в законі - вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. При цьому перші два критерії (суб'єктний і предметний) вважаються загальними та, як правило, застосовуються в сукупності.

За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною першою статті 19 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватно-правових правовідносин.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

КАС Україниу редакції від 03 жовтня 2017 року у пункті 2 частини першої статті 4 надав визначення публічно-правовому спору, за яким це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України в редакції від 03 жовтня 2017 року). Аналогічне визначення містилося й у пункті 7 статті 3 КАС України.

КАС України у статті 17 передбачав, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму

КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року у частині першій статті 19 розширив перелік спорів, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

У справі, яка переглядається, до суду звернулася фізична особа ОСОБА_3 з позовом до КДКА Харківської області з вимогами про скасування рішення дисциплінарної палати КДКА Харківської області від 09 червня 2015 року, яким відмовлено у порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_4, та зобов'язання відповідача порушити за скаргою позивачки дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_4

На час подання ОСОБА_3 позовної заяви стаття 59 Конституції України передбачала, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 1312, за якою для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Таким чином, діяльність адвокатури, реалізація нею функцій із захисту прав невизначеного кола осіб свідчать про суспільний інтерес, а отже, і публічно-правовий характер правовідносин.

Указаний висновок підтверджується законодавчим урегулюванням порядку набуття статусу адвоката, гарантіями незалежності його діяльності та особливим порядком притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У частинах першій та другій статті 2 Закону України від 05 липня 2012 року№ 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Однією з гарантій здійснення незалежної адвокатської діяльності є те, що дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку (пункт 17 частини першої статті 23 Закону № 5076-VI).

У статті 33 Закону № 5076-VI передбачено загальні умови дисциплінарної відповідальності адвоката та надано визначення дисциплінарного провадження. Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Згідно із частиною першою статті 37 Закону № 5076-VI дисциплінарне провадження складається з таких стадій:

1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката;

2) порушення дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Частиною третьою статті 39 Закону № 5076-VI передбачено, що рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Аналогічна вимога міститься й у статті 42 Закону № 5076-VI .

За частиною першою статті 50 Закону № 5076-VI з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів утворюється кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури.

У частині п'ятій цієї статті визначено повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, до яких належать:

1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів;

2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту;

3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів;

5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України.

З аналізу мети створення та кола повноважень КДКА можна зробити висновок, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Харківської області, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 26 лютого 2016 року № 53 (далі - Положення № 53), КДКА Харківської області утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів, не ставить своїм завданням (метою) отримання прибутку, є неприбутковою професійною організацією, яка відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» діє у системі органів недержавної некомерційної професійної організації Національної асоціації адвокатів України, як регіональна форма адвокатського самоврядування, колегіальний орган, що є органом адвокатського самоврядування.

Повноваження, порядок формування та діяльність КДКА Харківської області визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішеннями з'їзду адвокатів України, Статутом Національної асоціації адвокатів України, актами Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів, Ради адвокатів України, цим Положенням та Регламентом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, який затверджується Радою адвокатів України та іншими актами Національної асоціації адвокатів України.

Повноваження КДКА закріплені у пункті 6.1 Положення № 53 є аналогічними передбаченим у частині п'ятій статті 50 Закону № 5076-VI.

Відповідно до пункту 6.20 Положення № 53 рішення про порушення дисциплінарної справи або відмову у її порушенні приймається палатою з урахуванням вимог Закону і може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

У даному випадку оскаржується рішення КДКА Харківської області, яким відмовлено в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката та яке впливає на здійснення останнім своєї адвокатської діяльності, тобто відповідач, яким є КДКА Харківської області, наділений управлінськими функціями відносно третьої особи, тому спір має публічно-правовий характер і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2873цс15 і на який посилається позивачка, стосується рішення Ради адвокатів України як органу адвокатського самоврядування з питань організації та діяльності адвокатури, зокрема можливості брати участь і бути обраними до органів адвокатського самоврядування, а не процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, тобто правовідносин, які не є аналогічними.

Доводи ОСОБА_3 про наявність правового висновку Вищого адміністративного суду України, викладеного у постанові від 26 травня 2015 року у справі № К/800/57695/14, у якому суд вказав на необхідність розгляду аналогічного спору в порядку цивільного судочинства, не підтверджують порушення судом апеляційної інстанції правил визначення юрисдикційності спору, оскільки зазначену ухвалу скасовано постановою колегії суддів судових палат в адміністративних і цивільних справах Верховного Суду України від 02 лютого 2016 року.

Крім того, відповідно до правового висновку колегії суддів судових палат в адміністративних і цивільних справах Верховного Суду України, висловленого в постанові від 27 січня 2016 року № 6-2750цс15 і яким керувався апеляційний суд при постановленні ухвали від 10 березня 2016 року, суспільний інтерес, а тому і публічно-правовий характер правовідносин випливають з повноти реалізації функцій адвокатури із захисту прав невизначеного кола осіб. З огляду на викладене спір у справі за позовом адвоката до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатівпро визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії є публічно-правовим, оскільки стосується позбавлення особи права на зайняття адвокатською діяльністю.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі та роз'яснив позивачці її право звернутися з позовом до відповідного адміністративного суду.

Підсумовуючи, можна зробити такі висновки.

Суспільний інтерес, а тому і публічно-правовий характер правовідносин щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності випливають з повноти реалізації функцій адвокатури із захисту прав невизначеного кола осіб.

З аналізу мети створення та кола повноважень КДКА можна зробити висновок, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Спір у справі за позовом до КДКА про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії є публічно-правовим, оскільки стосується позбавлення особи права на зайняття адвокатською діяльністю.

Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено як до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, так і до суду, а розгляд у суді повинен відбуватися за правилами адміністративного судочинства.

З матеріалів справи та зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду не вбачається, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Сплачений ОСОБА_3 при зверненні до суду з касаційною скаргою судовий збір поверненню не підлягає відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено й підписано 04 квітня 2018 року.

Головуючий суддя Суддя-доповідач В. С. Князєв О. М. Ситнік Судді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаІ. В. Саприкіна В. І. ДанішевськаО. С. Ткачук О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко Л. М. ЛобойкоО. Г. Яновська

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73304946

[ANTIRAID]

БП-ВС указала, что из анализа цели создания и круга полномочий КДКА можно сделать вывод, что квалификационно-дисциплинарная комиссия адвокатуры наделена властными управленческими полномочиями относительно приобретения лицом статуса адвоката, привлечении адвоката к дисциплинарной ответственности, крайней формой которой является прекращение права на занятие адвокатской деятельностью.

Спор по иску к КДКА о признании решения противоправным, обязательства совершить действия является публично-правовым, поскольку касается лишения лица права на занятие адвокатской деятельностью. Решение о возбуждении дисциплинарного дела или об отказе в возбуждении дисциплинарного дела может быть обжаловано как в Высшую квалификационно-дисциплинарную комиссию адвокатуры, так и в суд, а рассмотрение в суде должно происходить по правилам административного судопроизводства.