Постановление ВС-КХС о возможности защиты права собственности от неправомерных действий на будущее

[ANTIRAID]

Державний герб України

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/5630/17

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"

представник позивача - не з'явився

відповідач-1 - комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

представник відповідача-1 - Сахацький С.О.

відповідач-2 - Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

представник відповідача-2 - Ходорич О.М.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: (1) Національний банк України; (2) товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародне забезпечення поставок"; (3) фізична особа-підприємець Ярославська Олена Володимирівна; (4) фізична особа-підприємець Поповська Вікторія Вікторівна

представник третьої особи-1 - не з'явився

представник третьої особи -2 - не з'явився

представник третьої особи -3 - не з'явився

представник третьої особи -4 - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Михальської Ю.Б. - головуючого, Корсакової Г.В., Яковлєва М.Л. від 24 жовтня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач-1) та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-2) про припинення дій, які порушують право власності позивача, шляхом заборони відповідачам зносити об'єкт нерухомого майна - будинок охорони (літ. И) загальною площею 11,00 кв.м., розташований у м. Києві по вул. Івана Клименка (Преображенська), 23 

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником комплексу нежитлових будівель по вул. Івана Клименка (Преображенська), 23 у м. Києві, до складу якого входить і спірний будинок охорони (літ. И) площею 11,00 м.кв.

3. У листопаді 2015 року та у січні 2017 року КП "Київблагоустрій" було видано приписи у зв'язку з виявленням порушення правил розміщення тимчасових споруд - малої архітектурної форми по вул. Клименка, 23 у м. Києві, якою відповідачі вважають зазначений вище належний позивачу об'єкт нерухомості. У подальшому представниками відповідачів починаючи з лютого 2017 року було вчинено неодноразові спроби знищення вказаної будівлі шляхом її зносу, що є порушенням зареєстрованого у встановленому порядку права власності позивача та є підставою для захисту від імовірного порушення такого права шляхом заборони відповідачам вчинення протиправних дій на підставі статті 386 Цивільного кодексу України. 

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 липня 2017 року у позові відмовлено повністю.

5. Суд першої інстанції виходив з відсутності факту порушення відповідачами прав позивача, оскільки останнім не доведено, що відповідачами вчиняються дії по знесенню саме спірного будинку охорони (в літ. И) загальною площею 11,00 кв.м., тобто дії, спрямовані на позбавлення позивача права власності на вказане майно.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанцій

8. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 20 липня 2017 року скасовано.

8.1. Прийнято нове рішення, яким позов задоволений. Припинено дії, які порушують право власності ПАТ "Дельта Банк" шляхом заборони відповідачам зносити об'єкт нерухомого майна - будинок охорони (літ. И) загальною площею 11,00 кв.м., розташований у м. Києві по вул. Івана Клименка (Преображенська), 23.

9. Постанова мотивована тим, що об'єкт, який відповідачі ідентифікують як самовільно встановлену тимчасову споруду - малу архітектурну форму, насправді є належним позивачу на праві власності нерухомим майном - будинком охорони (літ. И) площею 11,00 м.кв. по вул. Клименка, 23 у м. Києві. Вказаний об'єкт придбаний позивачем у складі комплексу нежитлових будівель за вказаною адресою на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2013 за № 2653, зареєстрований у встановленому порядку та відображений на схематичному плані інвентаризаційної справи будівель за вказаною адресою.

10. Факти видання відповідачем-1 приписів, прийняття ним рішення про демонтаж спірного об'єкта, а також зафіксована спроба демонтажу цього об'єкта працівниками відповідачів беззаперечно свідчать про реальну ймовірність порушення права власності позивача протиправними діями відповідачів, яке підлягає превентивному захисту на підставі частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач-2 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення Господарського суду міста Києва від 20 липня 2017 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача-2, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

12. Видані відповідачем-1 приписи щодо усунення порушень шляхом демонтажу спірної тимчасової споруди та його ж рішення про примусовий демонтаж споруди є чинними, позивачем в установленому порядку не оскаржені, а тому підлягають виконанню останнім.

13. Відповідачами не вчинялись заходи безпосередньо щодо демонтажу спірного об'єкта благоустрою, тому не зрозуміло, які права та інтереси позивача порушені.

14. Після відкриття касаційного провадження у справі від позивача надійшло клопотання про заміну ПАТ "Дельта Банк" його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю "СТР.СІ.ДІ" в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання обґрунтовано тим, що спірний об'єкт нерухомості був відчужений ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "СТР.СІ.ДІ" за договором купівлі-продажу майна, що придбане на аукціоні, від 06.03.2018.

14.1. Проте у підтвердження факту правонаступництва до клопотання позивачем додано лише не засвідчені у встановленому порядку фотокопії відповідних документів. Отже, надані позивачем документи не є письмовими доказами у розумінні статті 91 Господарського процесуального кодексу України. У зв'язку з чим Верховний Суд позбавлений можливості з'ясувати факт правонаступництва ПАТ "Дельта Банк", що є підставою для відмови у задоволенні поданого клопотання. 

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

15. У статті 41 Конституції України закріплено принципи непорушності права власності та недопустимості протиправного позбавлення особи права власності. Аналогічні положення містяться в статті 321 ЦК України.

16. Одночасно частиною другою статті 386 ЦК України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися. Зміст такого захисту полягає в тому, що у передбачених законом випадках з метою попередження порушення права власності застосовуються примусові заходи без покладення на нього юридичної відповідальності.

17. Таким чином, виходячи зі змісту частини 2 статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред'явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою.

18. Встановлені у даній справі та відображені в пунктах 9, 10 цієї Постанови обставини свідчать про те, що відповідачі без жодних правових та документальних підстав ідентифікують спірний об'єкт як самовільно встановлене рухоме майно та намагаються вчинити протиправні дії, спрямовані на знищення належного позивачу об'єкта нерухомості.

19. Зазначене свідчить про підставність заявлених позовних вимог та обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про необхідність превентивного захисту права власності позивача шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії.

20. Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги, зазначені в пунктах 12, 13 цієї Постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як така, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2017 року у справі № 910/5630/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73354521

[ANTIRAID]

Данное постановление хотя и справедливое, но на мой взгляд, абсолютно не законное. Такая практика может иметь крайне негативные последствия для всей практики правоприменения и осуществления незаконных действий сторон спора. Нельзя запрещать что-то делать на будущее. В таких спорах, нужно установить противоправность действий, запрещать действия нельзя, сторона осуществляющая противоправные действия обязана нести ответственность за них. Это очередное подтверждение того, что 9% знание норм права, явно недостаточно при квалифоценивании судей.

В само обоснование такой позиции суд указал, что в статье 41 Конституции Украины закреплены принципы нерушимости права собственности и недопустимости противоправного лишения лица права собственности. Аналогичные положения содержатся в статье 321 ГК Украины. Одновременно частью второй статьи 386 ГК Украины закреплен отдельный превентивный (предупредительный) способ защиты права собственности, который в отличие от других способов предусматривает защиту права собственности в случае, когда нарушение права еще не произошло, но есть основания полагать, что оно должно произойти.

Содержание такой защиты заключается в том, что в предусмотренных законом случаях в целях предупреждения нарушения права собственности применяются принудительные меры без возложения на него юридической ответственности. Таким образом, исходя из содержания части 2 статьи 386 ГК Украины, иск о превентивной защите права собственности может быть предъявлен собственником, который имеет основания предполагать возможность нарушения своего права собственности другим лицом.

[0720]

а как по мне, так всё норм

ответственность в таких случаях наступает  не обязательно в виде сноса, есть и другие формы ответственности

превентивная защита права собственности — это нормально, и это прямо предусмотрено законом (ч.2 ст.386 ЦК)

[Bolt]

33 минуты назад, 0720 сказал:

а как по мне, так всё норм

ответственность в таких случаях наступает  не обязательно в виде сноса, есть и другие формы ответственности

превентивная защита права собственности — это нормально

Вот в этом и вся проблема... Так как в суде тоже люди, такие же как мы тут с Вами работают... Должно быть не норм, а по закону... А суд защищает только нарушенные и оспариваемые права...

[0720]

20 minutes ago, Bolt said:

Вот в этом и вся проблема... Так как в суде тоже люди, такие же как мы тут с Вами работают... Должно быть не норм, а по закону... А суд защищает только нарушенные и оспариваемые права...

это вам кто сказал, что суд защищает только нарушенные и оспариваемые права?  а непризнанные права? а охраняемые законом интересы? а статья 386 ЦК вам чем не закон?

 

[Bolt]

3 минуты назад, 0720 сказал:

это вам кто сказал, что суд защищает только нарушенные и оспариваемые права?  а непризнанные права? а охраняемые законом интересы? а статья 386 ЦК вам чем не закон?

Кто сказал...?)) ЦПКУ сказал... Статья 4...!!!

[0720]

6 minutes ago, Bolt said:

Кто сказал...?)) ЦПКУ сказал... Статья 4...!!!

вот и прочтите её внимательнее

[Bolt]

1 минуту назад, 0720 сказал:

вот и прочтите её внимательнее

Ну зачем же мне её читать, если я Вам её почитать рекомендовал... Там нет слова о будущих правах, которые могут быть нарушены или не могут... Там говорится о действительности, о реальности... Судебная защита на том и построена, это основной принцип... 

А может тогда и меня можно осудить за убийство например, которое я могу может быть совершить в будущем...

[Bolt]

4 минуты назад, 0720 сказал:

вот и прочтите её внимательнее

Читайте...

Стаття 4. Право на звернення до суду за захистом

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

[0720]

нет, это вы читайте

и комментарий мой тоже читайте

и поинтересуйтесь о том, что такое охраняемый законом интерес, — на эту тему есть решение КСУ

 

[Bolt]

2 минуты назад, 0720 сказал:

нет, это вы читайте

и комментарий мой тоже читайте

Это все аргументы как я понимаю... То есть читать закон не хотите, так как он Вам меньше нравится, чем личный комментарий...))

[0720]

а как его можно читать иначе, чем он написан? вот я там вижу слова "непризнанных прав" и "законный интерес", а вы не видите? ну что ж, бывает и такое..

 

[Bolt]

4 минуты назад, 0720 сказал:

а как его можно читать иначе, чем он написан? вот я там вижу слова "непризнанных прав" и "законный интерес", а вы не видите? ну что ж, бывает и такое..

Я вижу, но я вижу, что это написано в настоящем времени... не в будущем... То есть это должно быть уже состоявшееся событие на момент подачи иска... А иначе это уже бардак и анархия... бывает и такое...

[0720]

а вы поинтересуйтесь, что такое "законный интерес", и о его связи с будущим

[Bolt]

9 минут назад, 0720 сказал:

а вы поинтересуйтесь, что такое "законный интерес", и о его связи с будущим

Интересная у Вас тактика, "почитайте", "поинтересуйтесь"... И это в ответ на приведённые в аргументации чёткие нормы права... Не интересная такая с Вашей стороны дискуссия и не плодотворная... к сожалению...

[0720]

да какие нахер чёткие нормы права, ну не позорьтесь уже

вам суд указал норму права — часть вторую статьи 386 Гражданского Кодекса

чем она вам не чёткая? 

[Bolt]

1 минуту назад, 0720 сказал:

да какие нахер чёткие нормы права, ну не позорьтесь уже

вам суд указал норму права — часть вторую статьи 386 Гражданского Кодекса

чем она вам не чёткая? 

Да ничего страшного, не переживайте так сильно за меня, раз уж всёравно опозорился...

Она не чёткая и не знаю как Вы её понимаете, но она предусматривает только способы перечисленные в статье 16 ЦКУ...

[0720]

она прекрасно согласовывается и с нормами ст.ст. 15, 16 ЦК, и со ст.ст. 2, 4, 5 ЦПК, и даже со ст.ст. 41, 55, 129 Констиуции, всё очень гармонично, никаких коллизий:
 

   Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України (норма прямої дії та найвищої юридичної сили)  права і свободи людини і громадянина захищаються судом.   

   У відповідності до статті 15 ЦК України  кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;  кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.     

   Згідно з  частиною першою статті 16 ЦК України    кожна особа має право звернутися до суду за захистом  свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

   Невичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведено в частині другій статті 16 ЦК України.  Відповідно до абзацу 12 частини другої цієї статті   суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,  що встановлений договором або законом.

   Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України (норма прямої дії та найвищої юридичної сили), частини першої статті 321 ЦК України —  право власності є непорушним.   Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права  чи обмежений у його здійсненні.

   За змістом частини другої статті 386 ЦК України  ―  власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право,  або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

шо неясно?

[0720]

можете ещё поискать соответствующую  практику ЕСПЧ о превентивной защите прав собственности (то есть о защите до нарушения, только от предполагаемого нарушения), — там у них не одно и не два таких решения, а я пойду посплю, завтра рабочий день

[Bolt]

1. Захист законних прав громадян є одним з найголовніших завдань держави, адже кожна цивілізована держава закріплює за своїми громадянами та юридичними особами певні права й намагається створити найсприятливіші умови для їх реалізації. Так, відповідно до ст. 13 Конституції України, "держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання". Тобто, виступаючи гарантом реалізації законних прав, держава тим самим забезпечує одночасно і виконання громадянами обов'язків, покладених на них державою, а також власними договірними та іншими зобов'язаннями. Оскільки економічною основою кожного суспільства є власність у різних її формах, то одним із найголовніших об'єктів державного захисту виступає саме право власності. При цьому законодавство, зокрема Конституція, Цивільний кодекс надають усім власникам рівні умови для захисту права власності. У ст. 386 ЦК закріплено основні правові засади захисту права власності в Україні, які базуються на принципі рівності захисту права власності всіх його суб'єктів (фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад). Тут мається на увазі саме юридична рівність власників у виборі та застосуванні встановлених законом засобів захисту.

Для розкриття змісту передбачених главою 29 ЦК України засобів захисту права власності важливим є визначення поняття цивільно-правового захисту права власності. Отже, це система активних заходів, які застосовуються власником, компетентними державними чи іншими органами, спрямована на усунення порушень права власності, покладення виконання обов'язку з відновлення порушеного права на порушника. Така система захисних заходів є складовою частиною загально-правового механізму захисту права власності та інших цивільних прав.

Цивільно-правовому захистові притаманні свої специфічні методи й засоби, які істотно відрізняються від існуючих в інших галузях права. Специфіка цивільно-правового захисту права власності передусім полягає у застосуванні таких юридичних засобів, які забезпечують усунення перешкод у здійсненні права власності та відновлення майнового становища потерпілого власника за рахунок майнових благ порушника чи іншої зобов'язаної особи.

У ст. 16 ЦК перелічені основні засоби захисту цивільних прав, які тією чи іншою мірою стосуються і захисту права власності. При цьому їх перелік не є вичерпним, вони можуть конкретизуватися, доповнюватися іншими актами цивільного законодавства. Дана стаття визначає головним чином ті засоби цивільно-правового захисту, які є універсальними для багатьох інститутів цивільного права або найбільш застосовуваними у судовій практиці. Спеціальні засоби захисту цивільних прав, передбачені нормами окремих цивільно-правових інститутів, не входять до зазначеного переліку, оскільки він призначений для встановлення загальних засад захисту цивільних прав.

Цивільно-правові засоби захисту цивільних прав досить неоднорідні за своїм змістом та умовами застосування. Одні з них спрямовані на захист права власності безпосередньо, інші - опосередковано. Однак законодавство не передбачає певної класифікації засобів захисту права власності. Тому в літературі висловлюються досить різні погляди щодо такої класифікації. Тим не менше, найбільш поширеним є поділ цивільно-правових засобів захисту права власності на речово-правові й зобов'язально-правові, який довів свою доцільність своїм багатовіковим існуванням, адже він був відомий ще римському приватному праву. Речово-правові засоби захисту спрямовані на захист суб'єктивного права власності як абсолютного цивільного права громадян чи організацій, які на момент порушення права не перебувають у договірних чи інших зобов'язальних відносинах з порушником. Характерними ознаками таких засобів є те, що вони покликані захистити право власності, а також інше речове право на майновий об'єкт, що є індивідуально визначеним і зберігся в натурі. Зобов'язально-правові способи захисту мають на меті захист інтересів власника як учасника зобов'язальних відносин і розраховані на випадки порушення цих прав особою, яке знаходиться із власником чи іншим носієм цивільного права в договірних чи інших зобов'язальних правовідносинах. Зобов'язально-правові засоби відзначаються відносним характером взаємовідносин сторін, а також тим, що об'єктом захисту можуть бути будь-які речі та майнові права. Наприклад, якщо права вимоги не можуть бути об'єктом речово-правових засобів захисту, то цю проблему можна вирішити за допомогою зобов'язально-правових засобів. Однак, незважаючи на усталеність такої класифікації, єдності щодо входження до неї конкретних засобів захисту не існує.

Загальновизнаним юридичною наукою є той факт, що речово-правовими способами захисту є витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у здійсненні власником права власності (негаторний позов).

Безумовно, поділ засобів захисту права власності на речові й зобов'язальні є простим і зрозумілим. Але сьогодні він не може охопити все розмаїття заходів, передбачених у сучасному законодавстві, які прямо чи опосередковано спрямовані на усунення порушень права власності. Тому пропонується класифікувати цивільно-правові засоби захисту права власності таким чином.

Першу групу складають основні речово-правові засоби захисту, до яких належать: віндикаційний та негаторний позови.

Другу групу становлять допоміжні речово-правові засоби захисту - позов про визнання права власності й позов про виключення майна з опису.

До третьої групи належать зобов'язально-правові засоби, а саме: засоби захисту права власності в договірних відносинах (відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору; повернення речей, наданих у користування за договором); засоби захисту права власності в деліктних зобов'язаннях; позови про повернення безпідставно отриманого чи збереженого майна.

Четверту групу становлять спеціальні засоби захисту, до якої входять: позови про визнання угоди недійсною; позови про захист прав співвласника у випадку виділу, поділу та продажу спільного майна; засоби захисту права власності померлих та осіб, визнаних безвісно відсутніми або оголошених померлими, та інші засоби захисту.

Аналіз положень глави 29 ЦК України дає підстави для висновку, що в ній закріплені речово-правові засоби захисту права власності. Що до зобов'язально-правових засобів, то вони визначаються безпосередньо нормами особливої частини Цивільного кодексу, що регламентує окремі види зобов'язань.

2. Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань.

Норма ч. 2 ст. 386 ЦК закріплює за власником право у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права.

3. Частина 3 ст. 386 ЦК встановлює право власника на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди в разі порушення його прав.

Зазначене положення ґрунтується на конституційних нормах. Так, право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої особі, закріплюється за особою в разі, якщо шкоду було заподіяно: збиранням, зберіганням, використанням та поширенням про неї і членів її сім'ї недостовірної інформації (ст. 32); порушенням права на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 50); незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56) та ін.

Право на відшкодування моральної та майнової шкоди серед засобів захисту цивільних прав передбачають статті 22, 23 ЦК.

Частина 3 ст. 386 ЦК передбачає також можливість відшкодування майнової та моральної шкоди, що була заподіяна порушенням права власності. Зазначена норма закріплює таке право за всіма власниками, незалежно від того, якими діями було заподіяно шкоду праву власності власника, та які засоби захисту ним застосовувалися.

[Bolt]

40 минут назад, 0720 сказал:

можете ещё поискать соответствующую  практику ЕСПЧ о превентивной защите прав собственности (то есть о защите до нарушения, только от предполагаемого нарушения), — там у них не одно и не два таких решения, а я пойду посплю, завтра рабочий день

Это я понимаю, и это именно касается только абсолютного права собственности (и больше ничего), там в ЕСПЧ на этом подвинутые... Но должны быть реальные, то есть в настоящее время, подозрения... и это надо доказывать...

[0720]

хороший обобщённый комментарий (хотя и несколько легистский, с душком советской школы)

и к чему он здесь? разве он хоть как-то опровергает мои слова или заключение Большой Палаты?

наоборот, он как раз ссылается на те же нормы ЦК, что и я, и примерно с теми же формулировками