Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции спора по отменен решения горсовета о принудительном освобождении помещения

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа N 184/1106/16-а

Провадження N 11-324апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В.С.,

судді-доповідача Золотнікова О.С.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мамонової І.В.,

учасник справи - позивач ОСОБА_3,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року (суддя Томаш В.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року (судді Уханенко С.А., Богданенко І.Ю. Дадим Ю.М.) у справі N 184/1106/16-а за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Покровської міської ради про визнання протиправним рішення та

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Покровської міської ради, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила:

- визнати протиправним рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради від 29 липня 2008 року N 358 "Про примусове звільнення вбудованого нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1";

- зобов'язати виконавчий комітет Покровської міської ради вчинити дії щодо ліквідації перешкод у користуванні майном.

На обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що 18 січня 2016 року отримала з Орджонікідзевського відділу поліції висновок, в якому вказано, що вилучення майна з орендованих приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, відбулося відповідно до рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області від 29 липня 2008 року N 358 "Про примусове звільнення вбудованого нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1".

Вказане вище рішення ОСОБА_3 вважає протиправним, оскільки ним порушено її право розпоряджатися і користуватися власним майном.

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області постановою від 01 листопада 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково, постанову суду першої інстанції скасував, а провадження в адміністративній справі закрив.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 зазначила, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом оскарження є рішення органу місцевого самоврядування, яке безпосередньо порушує права позивача.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 лютого 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 березня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 05 квітня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надіслав.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала подану касаційну скаргу та просила задовольнити її з викладених у ній підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради від 29 липня 2008 року N 358 "Про примусове звільнення вбудованого нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1" вирішено: начальнику МКП "ЖЕО" Яблуновській Л.В. здійснити примусове звільнення вбудованого нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; забезпечити зберігання майна, яке знаходиться в цьому приміщенні.

Оскаржуване рішення винесено з метою виконання рішень сесії Орджонікідзевської міської ради від 25 січня 2008 року N 19 "Про перелік об'єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації в 2008 році", від 10 червня 2008 року N 31 "Про хід виконання бюджету міста за січень - травень 2008 р." та рішення виконавчого комітету міської ради від 14 липня 2007 року N 337 "Про затвердження протоколу аукціону та укладання договору купівлі-продажу" у зв'язку з приватизацією вбудованого нежитлового приміщення за вказаною адресою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України в межах наданих органу місцевого самоврядування повноважень, а тому відсутні підстави для його скасування.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а випливає із захисту цивільних прав, які ОСОБА_3 вважає порушеними, що унеможливлює розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права власності на майно, що перебувало у примусово звільненому за рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради від 29 липня 2008 року N 358 приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскарженого рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом порушеного права власності позивача, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За нормами частини третьої статті 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків суду апеляційної інстанції скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 06 липня 2018 року.

Головуючий: Князєв В.С.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко

С.В. Бакуліна Л.І. Рогач

В.В. Британчук І.В. Саприкіна

Д.А. Гудима О.М. Ситнік

В.І. Данішевська О.С. Ткачук

Л.М. Лобойко В.Ю. Уркевич

Н.П. Лященко О.Г. Яновська

Повний текст постанови підписано 13 липня 2018 року.

[ANTIRAID]

Очередное решение подтверждающее ненужность административной юрисдикции. Большая палата указала, что как установлено материалами дела, истец обратился в административный суд с иском, направленным на восстановление нарушенного ответчиком права собственности на имущество, находившееся в принудительно освобожденном по решению исполнительного комитета городского совета помещении. Поскольку спорные правоотношения связанные с защитой нарушенного права истца, то этот спор не является публично-правовым и должен решаться судами по правилам гражданского судопроизводства.