Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции до 28.03.2014 споров участников с фермерскими, частными, кооперативными, коллективными предприятиями

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року

м. Київ

Справа N 478/2192/13-ц

Провадження N 14-273цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідача Ситнік О.М.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Фермерське господарство "Агропром-Синтез" (далі - ФГ "Агропром-Синтез"),

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 22 березня 2017 року у складі колегії суддів Крамаренко Т.В., Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ФГ "Агропром-Синтез" про стягнення частки складеного капіталу, частини прибутку, інфляційних втрат та трьох процентів річних (далі - 3 % річних),

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача 186 000 грн - частка складеного капіталу; 284 147,10 грн - частина прибутку станом на 30 вересня 2012 року; 181 766,86 грн - інфляційні втрати і 3 % річних щодо частки складеного капіталу у розмірі 16 740 грн. 276 027,89 грн - інфляційні втрати та 25 573 грн - 3 % річних від частини прибутку.

Вимоги обґрунтовував тим, що він є одним із засновників ФГ "Агропром-Синтез" з часткою у складеному капіталі 45 % вартістю 364 500 грн. У червні 2012 року позивач звернувся до голови ФГ "Агропром-Синтез" з письмовою заявою про вихід зі складу членів господарства, повернення його частки в статутному капіталі та виділ частки прибутку господарства. 10 липня 2012 року надав аналогічну заяву загальним зборам з проханням розпочати процедуру поділу майна та виділ належної йому частки майна господарства. У подальшому 09 жовтня 2012 року надіслав заяву голові та членам господарства з метою вирішення питання про виділ частки майна господарства.

ОСОБА_3 вказував, що ним припинено членство у ФГ "Агропром-Синтез", проте не вирішено питання про виділ та повернення частки зі складеного капіталу та прибутку господарства.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ФГ "Агропром-Синтез" на користь ОСОБА_3 186 000 грн частки складеного капіталу ФГ "Агропром-Синтез", 284 147,10 грн частини прибутку, одержаного господарством у 2012 році до моменту виходу зі складу засновників господарства, 367 655,01 грн інфляційних втрат та 42 313,22 грн - 3 % річних, а всього - 880 115,33 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався тим, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу ФГ "Агропром-Синтез" задоволено частково. Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2016 року скасовано. Провадження у справі закрито.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд керувався тим, що спір між сторонами виник з корпоративних відносин, а згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) такий спір повинен розглядатися господарським судом.

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Доводи, наведені у касаційній скарзі

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що спір між позивачем та ФГ "Агропром-Синтез" підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки положення пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, які застосував апеляційний суд, на час звернення з позовом були викладені в іншій редакції, відповідно до якої господарським судам підвідомчі справи, що виникали з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником.

Також ОСОБА_3 зазначав, що фермерське господарство не є господарським товариством у розумінні вимог статті 1 Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII "Про господарські товариства", відтак, враховуючи суб'єктний склад учасників спору та положення пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення із позовом до суду, такий спір повинен був розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що ухвалами апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2013 року та від 29 квітня 2014 року визначено підсудність цього спору Казанківському районному суду Миколаївської області. Зазначені ухвали апеляційного суду набрали законної сили.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2017 року ФГ "Агропром-Синтез" надало суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_3, у яких просило ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 22 березня 2017 року залишити без змін з підстав її законності та обґрунтованості.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року вказану справу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 22 березня 2017 року призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції Закону N 2147-VIII провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

23 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 червня 2018 року прийняла цю справу для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що скарга має бути частково задоволена з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону N 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне, між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Судами встановлено, що у грудні 2013 року ОСОБА_3 звернувся у порядку цивільного судочинства до суду з позовом до ФГ "Агропром-Синтез" про стягнення частки складеного капіталу, частини прибутку, інфляційних втрат та 3 % річних.

ЦПК України у редакції, що діяла на час звернення з позовом до суду, у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, зазначив, що вказаний спір є корпоративним, розгляд якого віднесено до суду господарської юрисдикції.

Разом з тим суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вимоги ЦПК України та ГПК України щодо дії законів у часі.

Відповідно до статті 4 ГПК України у редакції, що діяла на час звернення позивача до суду, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У частинах першій та третій статті 2 ЦПК України у редакції, що діяла на час звернення позивача до суду, передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України від 23 червня 2005 року N 2709-IV "Про міжнародне приватне право". Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Велика Палата Верховного Суду при перегляді судових рішень застосовує зазначене правило дії процесуальної норми у часі, відповідно до якої застосовується закон, чинний на час вчинення окремих процесуальних дій.

Визначення юрисдикції, у порядку якої має розглядатися спір, вирішується судом першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Отже зміна законодавства після відкриття провадження у справі не тягне за собою можливості закриття такого провадження, крім випадків, коли це прямо передбачено у законі чи визначено виключну підсудність спору конкретному суду.

На час звернення з позовом до суду пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України передбачав, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Зазначена редакція пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України змінена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 10 жовтня 2013 року N 642-VII (далі - Закон N 642-VII). У розділі II Закону N 642-VII передбачено, що він набирає чинності через три місяці з дня його опублікування. Закон N 642-VII опубліковано у газеті "Голос України", що є офіційним виданням, від 28 грудня 2013 року N 249, тобто набрав чинності 28 березня 2014 року. І з указаної дати пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України передбачає, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

На час звернення з позовом до суду Законом України від 19 червня 2003 року N 973-IV "Про фермерське господарство" у статті 1 було передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльностігромадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII "Про господарські товариства" до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Аналогічне положення міститься й у частині другій статті 113 Цивільного кодексу України, зокрема, господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Тобто цей перелік є вичерпним і фермерське господарство не віднесене до господарських товариств.

Можна зробити висновок, що на час звернення з позовом до суду (грудень 2013 року) у порядку цивільного судочинства підлягали розгляду справи, що виникали з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою, яка не є господарськими товариствами (фермерські, кооперативні, приватні, колективні підприємства тощо), та її учасниками (засновниками, членами), у тому числі учасником, який вибув, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, якщо стороною у спорі є фізична особа.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права - як статті 15 ЦПК України, так і статті 12 ГПК України у редакціях, чинних на час подання позову, з огляду на суб'єктний склад сторін та зміст правовідносин.

Враховуючи те, що висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є помилковим, відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною й обґрунтованою, підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Залишити в силі рішення суду першої інстанції Велика Палата Верховного позбавлена можливості, оскільки суд апеляційної інстанції, закривши провадження у справі, не переглянув по суті рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 259, 268, 400, 402, 409, 411, 416, 417, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 22 березня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до того ж суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Суддя-доповідач В.С. Князєв О.М. Ситнік Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима О.С. Ткачук В.І. Данішевська В.Ю. Уркевич О.С. Золотніков О.Р. Кібенко О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Приятно читать грамотно обоснованные постановления. Большая палата указала, что до 28.03.2014 в порядке гражданского судопроизводства подлежали рассмотрению дела, возникающие из корпоративных отношений в спорах между юридическим лицом, которые не являются хозяйственными обществами (фермерские, кооперативные, частные, коллективные предприятия и т.д.), и ее участниками (учредителями, членами), в том числе участником, который выбыл, связанными с созданием, деятельностью, управлением и прекращением деятельности такого лица, если стороной в споре является физическое лицо.