Постановление БП-ВС об отмене законных решений по оспариванию нарушений регистратора в связи с формальным подходом к юрисдикции


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

3 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      3
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      0
    • Нет
      3
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року

м. Київ

Справа N 826/7122/15

Провадження N 11-580апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В.С.,

судді-доповідача Золотнікова О.С.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Мамонової І.В.,

представника позивача - ОСОБА_3,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Сол-проперті" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2015 року (судді Кротюк О.В., Літвінова А.В., Мазур А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року (судді Шелест С.Б., Пилипенко О.Є., Романчук О.М.) у справі N 826/7122/15 за позовом ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (правонаступник Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві), Міністерства юстиції України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України (далі - державний реєстратор) Марченка Олександра Анатолійовича, треті особи: ТОВ "Кей-колект", ТОВ "Сол-проперті", про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії та

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Міністерства юстиції України, державного реєстратора Марченка О.А. та з урахуванням уточненого адміністративного позову просила:

- визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора Марченка О.А. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 8В73966 від 19 лютого 2015 року; далі - спірна квартира);

- визнати незаконною державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на спірну квартиру, та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно;

- зобов'язати Міністерство юстиції України внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації прав власності на спірну квартиру (номер запису про право власності 8В73966 від 19 лютого 2015 року).

На обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначила, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., ОСОБА_7 передав у власність ОСОБА_4 спірну квартиру. Оскаржуваним рішенням відповідача право власності на вказану квартиру зареєстровано за ТОВ "Кей-колект" на підставі договору іпотеки від 15 квітня 2008 року N 62964 та договору відступлення права вимоги від 11 червня 2012 року. На думку позивача, рішення державного реєстратора від 19 лютого 2015 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на спірну квартиру, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки доказів укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя сторонами та третіми особами не надано, а договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 11 червня 2012 року, а також договір факторингу від 11 червня 2012 року N 14 не є підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, адміністративний позов задовольнив частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора Марченка О.А. від 25 лютого 2015 року N 19619255, унесене державним реєстратором Сипчу К.М. (запис про право власності 8В73966). У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись із постановленими у справі судовими рішеннями, представник ТОВ "Сол-проперті" у касаційній скарзі зазначив, що ці рішення є безпідставними, необґрунтованими, винесеними з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 08 жовтня 2015 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року вказану касаційну скаргу було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 травня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з тим, що є підстави відступити від правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 815/6956/15, про розгляд такого спору за правилами адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29 травня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду.

03 серпня 2018 року представник позивача - адвокат ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу ТОВ "Сол-проперті", у якому зазначив про відсутність підстав для її задоволення.

У судовому засіданні 28 серпня 2018 року представник позивача просив оскаржувані рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність її часткового задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., ОСОБА_7 передав у власність ОСОБА_4 спірну квартиру.

15 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - Банк) та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту N 11333486000 (далі - кредитний договір), відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 160 тис. доларів США, тоді як останній зобов'язався в порядку та на умовах, визначених вказаним договором, повертати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію та інші платежі.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та Банком укладено договір іпотеки від 15 квітня 2008 року N 82964, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований у реєстрі за N 10176, згідно з яким іпотекодавець (позивач) передав іпотекодержателю (Банку) в іпотеку нерухоме майно, а саме спірну квартиру.

11 червня 2012 року Банк відступив право вимоги ТОВ "Кей-колект" відповідно до договору факторингу N 4 та договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки до позивача за зобов'язаннями за кредитним договором.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 лютого 2015 року N 34220189 державним реєстратором прав на нерухоме майно Сипчу К.М. внесено запис про прийняте державним реєстратором Марченком О.А. рішення від 25 лютого 2015 року N 19619255 про державну реєстрацію за ТОВ "Кей-колект" права власності на спірну квартиру. Підставою для реєстрації вказано договір іпотеки від 15 квітня 2008 року N 82964.

У подальшому ТОВ "Кей-колект" шляхом укладення договору купівлі-продажу від 27 лютого 2015 року передало у власність ТОВ "Сол-проперті" вказану квартиру.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Ураховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), на момент звернення до суду право власності на спірну квартиру перейшло до третьої особи у справі, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 та 17 квітня 2018 року (справи N 11-96апп18 (N 826/366/16) та N 11-192апп18 (N 815/6956/15) відповідно), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цього висновку.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 344, 349, 354, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сол-проперті" задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Князєв В.С.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко

С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима І.В. Саприкіна

В.І. Данішевська О.С. Ткачук

О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

Л.М. Лобойко О.Г. Яновська

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Очередное циничное и грубое нарушение права на справедливый суд со стороны Большой палаты, которая отменив два законных решения касающиеся нарушения процедуры перерегистрации закрыла производство указав на формальную необходимость рассмотреть те же нормы материального права судом другой юрисдикции, при этом не указав, какие именно нормы права были не правильно применены.

Такой подход грубейшим образом нарушает права истца на своевременное и справедливое рассмотрение спора.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

12 часов назад, ANTIRAID сказал:

Очередное циничное и грубое нарушение права на справедливый суд со стороны Большой палаты, которая отменив два законных решения касающиеся нарушения процедуры перерегистрации закрыла производство указав на формальную необходимсоть рассмотреть те же нормы материального права судом другой юрисдикции, при этом не указав, какие именно нормы права были не правильно применены.

Такой подход грубейшим образом нарушает права истца на своевременное и справедливое рассмотрение спора.

Здравствуйте! Я абсолютно согласна, в данном случае, с Антирейдом. Этим решением суд фактически и юридически ограничивает права заявителя/истца в выборе способа защиты своих нарушенных прав, отказывает в принципе диспозитивности стороне спора, выходит за рамки заявленных истцом требований не с целью эффективности защиты его прав, вынуждает истца доказывать то, что он доказывать не обязан законом.

Суд должен был рассмотреть и установить: являются ли документы, принятые регистратором к рассмотрению основанием для регистрационных действий или нет, в точности ли соблюдена регистратором вся процедура порядка регистрационных действий, определенная соответствующими законом и инструкцией. Если регистратор формально был прав - то отказать в иске, а если порядок действий и документооборота нарушен - удовлетворить требования иска.

Для наглядности приведу пример из подобной области взаимоотношений: так (например) истец обжалует незаконную выемку документов налоговой милицией, а суд (не желая рассматривать такие исковые требования) - отправляет истца в хозсуд устанавливать была ли у него на момент выемки налоговая задолженность. Вот такое мое видение.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 weeks later...

И еще одно подобное позорное постановление:

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа N 804/14296/15

Провадження N 11-671апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Яновської О.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сергійчук Л.Ю.,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" - Ковалевського Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду (у складі головуючого судді Юркова Е.О.) від 03 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегія суддів у складі головуючого Семененка Я.В., суддів Добродняк І.Ю., Бишевської Н.А.) від 19 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгеніївни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", про визнання протиправним та скасування рішення, запису про реєстрацію права власності, державної реєстрації обтяження на об'єкт нерухомого майна,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгеніївни (далі - приватний нотаріус) про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) запис, здійснений приватним нотаріусом 12 червня 2015 року N 10024067 про реєстрацію за ТОВ "ФК "Вектор Плюс" права власності на зазначену вище квартиру; скасувати державну реєстрацію обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 від 23 червня 2014 року N 100024072 і від 25 вересня 2014 року N 10024073.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_4 зазначив, що дії приватного нотаріуса є протиправними, оскільки вчинені без його згоди як власника такого об'єкта, без згоди органу опіки та піклування, а також за відсутності повноважень у відповідача щодо прийняття оскарженого рішення, оскільки здійснення приватним нотаріусом державної реєстрації права власності на майно допускається виключно на підставі вчинення нотаріальної дії щодо цього майна.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 03 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса від 12 червня 2015 року індексний N 22047309 про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "ФК "Вектор Плюс". Скасував у Державному реєстрі прав запис, здійснений приватним нотаріусом 12 червня 2015 року N 10024067 про реєстрацію за ТОВ "ФК "Вектор Плюс" права власності на вказану квартиру. Скасував державну реєстрацію обтяжень на квартиру від 23 червня 2014 року N 10024072 та 25 вересня 2014 року N 10024073.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керувався тим, що рішення приватного нотаріуса є протиправним у зв'язку з відсутністю у нього повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном, а також при наявності зареєстрованої неповнолітньої дитини у квартирі.

У лютому 2016 року ТОВ "ФК "Вектор Плюс" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року та прийняття ухвали про закриття провадження в цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент звернення до суду зі скаргою), оскільки спірні правовідносини пов'язані з невиконанням (неналежним виконанням) умов цивільно-правової угоди, унаслідок чого відбулась реєстрація права власності на майно за іншою особою, а тому, на думку товариства, цей спір не є публічно-правовим.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 березня 2016 року відкрив касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 червня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судові рішення першої та апеляційної інстанцій з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

23 червня 2006 року між ОСОБА_4 (Іпотекодавець) та Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (Іпотекодержавтель; далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк") укладено іпотечний договір N 0301/0606/88-443-Z-1 (далі - Іпотечний договір), за умовами якого на забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором від 23 червня 2006 року

N 0301/0606/88-443 (далі - Кредитний договір) між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_6, ОСОБА_4 передав в іпотеку АКБ "ТАС-Комерцбанк" належне йому на праві власності майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, з метою забезпечення виконання зобов'язань.

28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством "СВЕДБАНК" (правонаступник АКБ "ТАС-Комерцбанк") та ТОВ "ФК "Вектор плюс" були укладені договір факторингу N 15 та нотаріальний договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений 28 листопада 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., за реєстровим N 6970, згідно яких право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором перейшли до ТОВ "ФК "Вектор плюс".

Згідно з п. 12 Іпотечного договору Іпотекодержатель (ТОВ "ФК "Вектор плюс") має право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку не виконання позичальником (ОСОБА_6.) зобов'язання за Кредитним договором.

Розділом 13 Іпотечного договору передбачено, що Іпотекодержатель має право почати звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя: на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до п. 13.3.1 Іпотечного договору право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень підп. 13.2 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій Іпотекодавців, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене Іпотекодавцями в судовому порядку лише у випадку, якщо позичальник доведе, що повністю виконав основне зобов'язання.

У зв'язку із невиконанням ОСОБА_6 зобов'язань за Кредитним договором, у грудні 2013 року ТОВ "ФК "Вектор Плюс" звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку, і рішенням цього суду від 18 березня 2014 року у справі N 206/8976/13-ц у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з відсутністю розрахунку суми заборгованості.

Апеляційний суд Дніпропетровської області рішенням від 19 листопада 2014 року змінив рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2014 року в частині обґрунтування підстав відмови ТОВ "ФК "Вектор Плюс" у його позовних вимогах до ОСОБА_4 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку, застосувавши до спірних правовідносин позовну давність.

У подальшому, 12 червня 2015 року до приватного нотаріуса звернувся представник ТОВ "ФК "Вектор плюс" із заявою про вилучення запису про іпотеку N 7122595 з Державного реєстру прав, надавши такі документи: виписку з Єдиного державного у юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; статут ТОВ "ФК "Вектор плюс"; довіреність, копію паспорта і реєстраційного номеру облікової картки платника податків представника ТОВ "ФК "Вектор плюс"; Кредитний договір; Іпотечний договір; договір факторингу від 28 листопада 2012 року N 15 із витягом з реєстру заборгованостей боржників N 1-Б; договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року із витягом з додатку N 1; лист-повідомлення щодо вилучення іпотеки; звіт про оцінку майна; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права); заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності). На підставі цих документів приватний нотаріус відкрив розділ, зареєстрував право власності, переніс всі активні записи (запис про обтяження та запис про іпотеку), а також вилучив запис про іпотеку.

Рішенням від 12 червня 2015 року (індексний N 22047309) приватний нотаріус зареєструвала за ТОВ "ФК "Вектор Плюс" право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна станом на 28 серпня 2015 року. На підставі цього рішення приватний нотаріус здійснила записи про право власності на квартиру від 12 червня 2015 року N 10024067 і про обтяження на квартиру від 23 червня 2014 року N 10024072 та від 25 вересня 2014 року N 10024073.

Вважаючи рішення приватного нотаріуса протиправним і таким, що прийнято з порушенням вимог Цивільного кодексу та законів України, ОСОБА_4 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Частиною 3 ст. 3 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (у цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

З установлених судами обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою ТОВ "ФК "Вектор Плюс") у зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 (майновим поручителем якого є ОСОБА_4) договірних зобов'язань за Кредитним договором, і реалізацією прав Іпотекодержателя за Іпотечним договором на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

При цьому, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи суб'єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, а саме: Кредитного та Іпотечного договорів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність між учасниками справи спору про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір суди мають вирішувати в порядку, визначеному нормами ЦПК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права викладена Верховним Судом України у постанові від 14 червня 2016 року у справі N 826/4858/15, де зазначено, що не є спором адміністративної юрисдикції спір з органом державної реєстраційної служби при оскарженні запису та рішення про право власності у разі, коли спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди і виникають з договірних відносин, а тому мають вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступати від даного висновку.

Крім того, таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 815/6956/15; від 21 березня 2018 року N 802/1792/17-а, від 29 травня 2018 року у справі N 826/19487/14 та від 06 червня 2018 року у справі N 804/3509/17.

З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки такий спір виник з договірних відносин та має вирішуватись за правилами ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 та ч. 1 ст. 354 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) ухвалені в цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі закриттю.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовомОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгеніївни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", про визнання протиправними та скасування рішення, запису про реєстрацію права власності, державної реєстрації обтяження на об'єкт нерухомого майна - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Князєв В.С.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна

Судді:

Н.О. Антонюк Н.П. Лященко

С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима О.М. Ситнік

В.І. Данішевська О.С. Ткачук

О.С. Золотніков О.Г. Яновська

Кібенко О.Р.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...