Постановление ВС-КАС о возможности обязать орган государственной власти обратится с иском в суд для надлежащего исполнения своих обязанностей


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      2
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

ПОСТАНОВА
Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 804/3987/17

адміністративне провадження № К/9901/31083/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 804/3987/17

за адміністративним позовом Дніпровської міської ради до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, треті особи: ЖБК-88 «Металург», ДОДГО «Правозахисна спілка «Допоможемо дітям», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю прокурора Дніпропетровської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Панченко О. М., Іванов С. М., Чередниченко В. Є.) від 25 січня 2018 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2017 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області у нездійсненні покладених на даний суб'єкт владних повноважень щодо державного архітектурно-будівельного контролю, спрямованого на дотримання замовником вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки місця розташування об'єкта будівництва НОМЕР_1);

- зобов'язати Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області вчинити дії спрямовані на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, спрямованого на дотримання замовником вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки місця розташування об'єкта будівництва НОМЕР_1), відповідно до постанови КМУ від 23 травня 2011 року № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю»;

- визнати протиправною бездіяльність Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради у нездійсненні своїх повноважень щодо державного архітектурно-будівельного контролю, спрямованого на дотримання замовником вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки місця розташування об'єкта будівництва НОМЕР_1);

- зобов'язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради вчинити дії, спрямовані на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, спрямованого на дотримання замовником вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки місця розташування об'єкта будівництва НОМЕР_1), відповідно до постанови КМУ від 23 травня 2011 року № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю».

2. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, на об'єкті незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, ведеться незаконне будівництво багатоповерхівки, яке створює небезпеку для життя мешканців, адже кожної хвилини може обвалитися. Небезпечні будівельні роботи проводяться біля школи. Техніка що обслуговує об'єкт забудови постійно являється джерелом небезпеки для здоров'я дітей. В сусідніх будівлях руйнуються стіни. Під землею незаконної будови проходить тунель метро, що також підтверджує можливість провалу будівлі під землю. Відтак, на земельній ділянці, яка належить позивачу, здійснюється самочинне будівництво, а відповідачами не вчиняються жодні дії щодо зупинення/зносу незаконного будівництва.

3. Дніпропетровським окружним адміністративним судом у судовому засіданні 07 серпня 2017 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб - ЖБК-88 «Металург», ДОДГО «Правозахисна спілка «Допоможемо дітям», а також допущено до участі у справі прокуратуру Дніпропетровської області.

4. Дніпропетровським окружним адміністративним судом у судовому засіданні 27 вересня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3

5. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області у нездійсненні своїх повноважень щодо державного архітектурно-будівельного контролю спрямованого на дотримання замовником вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки місця розташування об'єкта будівництва НОМЕР_1 (НОМЕР_2, НОМЕР_3).

Зобов'язано Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області вчинити дії спрямовані на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю спрямованого на дотримання замовником вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки місця розташування об'єкта будівництва НОМЕР_1 (НОМЕР_2, НОМЕР_3), відповідно до Постанови КМУ від 23 травня 2011 року № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю».

Визнано протиправною бездіяльність Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради у нездійсненні своїх повноважень щодо державного архітектурно-будівельного контролю спрямованого на дотримання замовником вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки місця розташування об'єкта будівництва НОМЕР_1 (НОМЕР_2, НОМЕР_3).

Зобов'язано Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради вчинити дії спрямовані на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю спрямованого на дотримання замовником вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки місця розташування об'єкта будівництва НОМЕР_1 (НОМЕР_2, НОМЕР_3), відповідно до Постанови КМУ від 23 травня 2011 року № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю».

Зобов'язано Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради звернутися із позовом до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки місця розташування об'єкта будівництва НОМЕР_1 (НОМЕР_2, НОМЕР_3), та про компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням, відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

6. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4.

Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у справі № 804/3987/17 в частині зобов'язання Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради звернутися із позовом до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта будівництва за адресою: 15 К (13 Б), м. Дніпро (кадастровий номер земельної ділянки місця розташування об'єкта будівництва НОМЕР_1 (НОМЕР_2, НОМЕР_3), та про компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням, відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В решті постанову суду - залишено без змін.

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 01 березня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року в частині залишення без змін постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8. Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії зазначеної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

9. 02 квітня 2018 року до Верховного Суду від Дніпровської міської ради та прокуратури Дніпропетровської області надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_4, в яких позивач та прокурор просять оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

10. 12 вересня 2018 року до Верховного Суду від Дніпровської міської ради надійшли додаткові пояснення по справі.

11. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду та призначено до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 345 КАС України.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр), право власності на об'єкт нерухомості - незавершене будівництво за адресою: АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_1, було зареєстровано за ОСОБА_4.

13. Згідно інформаційної довідки з Реєстру за ОСОБА_2 зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 21 лютого 2014 року № 264 на строк - два роки.

14. На момент укладення договору оренди, орендодавцем земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 виступала територіальна громада міста Дніпропетровська, в особі Дніпропетровської міської ради.

15. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що після спливу строку оренди цього договору будь-які рішення позивачем про передачу у власність або у користування не приймались, договір із фізичною чи юридичною особою не укладався, на земельній ділянці, яка належить позивачу, здійснюється самочинне будівництво, відповідно порушуються права Дніпровської міської ради щодо вільного розпорядження земельною ділянкою.

16. Також, судами встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, збудовано багатоповерховий будинок. Наявність такого об'єкта незавершеного будівництва є загальновідомим фактом, оскільки він знаходиться в центрі міста. В тому числі, інформація про це міститься і в мережі Інтернет. Зазначена обставина не підлягає доведенню.

17. Наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області № 172-СК від 01 жовтня 2014 року скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ДП 061140990294 від 09 квітня 2014 року по об'єкту «Будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1», замовником на яке виступав ОСОБА_2

18. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі № 804/16978/14 за позовом ОСОБА_2 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, голови комісії з ліквідації та заступника начальника Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, скасовано зазначений наказ.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили.

19. Отже, наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області № 172-СК від 01 жовтня 2014 року є чинним.

20. Посадовими особами Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради видано приписи: від 15 лютого 2017 року, 05 квітня 2017 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; від 07 березня 2017 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт. Але, приписи власником незавершеного будівництва не виконані. З позовом щодо визнання факту самочинного будівництва до суду відповідачі не звертались, оскільки не могли потрапити на об'єкт будівництва для ознайомлення із забудовником.

21. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо нездійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкті будівництва, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачами не здійснено достатніх та вичерпних заходів спрямованих на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, спрямованих на дотримання замовником вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1, зокрема щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації повідомлення про початок їх виконання та дозволу на виконання будівельних робіт, як того вимагає відповідний Порядок; не здійснено контроль за виконанням приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю та звернення до суду у зв'язку з його невиконанням для знесення самочинного збудованого об'єкта.

23. Також суд першої інстанції зазначив, що до основних завдань Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, визначених відповідним Положенням, яке затверджено рішенням міської ради від 01 грудня 2016 року № 66/16, відноситься, зокрема, облік та ведення реєстру договорів оренди нерухомого майна та земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, відтак, строк, коли позивачу стало відомо про порушення його прав обчислюється саме з 28 березня 2017 року, тобто з моменту здійснення інформаційного запиту в Муніципальній земельній інформаційній системі м. Дніпра, відповідно позовна заява подана у встановлений КАС України строк.

24. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою повного захисту прав позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та застосувати ст. 11 КАС України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення), зобов'язавши Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради звернутися з позовом до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та з вимогою компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.

25. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначив, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку, що зазначений об'єкт будівництва є самочинним, оскільки це не є предметом доказування в цій справі. Саме на відповідачів покладається обов'язок здійснювати відповідні перевірки та встановлювати факт самочинного будівництва, а в подальшому - застосовувати передбачені законом заходи, в тому числі - після винесення припису про усунення порушень звертатись до суду з позовом про знесення об'єкта самочинного будівництва.

26. Предметом доказування у цій справі є бездіяльність суб'єктів владних повноважень, яка знайшла своє підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки відповідачам було відомо про існування підстав, визначених ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», для застосування заходів архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання такої бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідачів вчинити дії, передбачені відповідним нормативним актом - Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою КМУ від 23 травня 2011 року № 553.

27. Крім того, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача звернутися до суду, зазначив, що це є правом, передбаченим, зокрема, процесуальними законами, а не обов'язком суб'єкта владних повноважень. Крім того, суд першої інстанції безпідставно вийшов в цій частині за межі позовних вимог, оскільки це не відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному в ст. 2 КАС України в редакції, що діяла на час розгляду справи судом. Суд апеляційної інстанції зазначив, що це є порушенням процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення питання, що відповідно до вимог КАС України, є підставою для скасування рішення суду у відповідній частині.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

28. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

29. Зокрема скаржник зазначив, що право власності на житловий будинок, загальною площею 1088,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 Об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за зазначеній земельній ділянці та належить Дніпровській міській раді, передана в оренду ОСОБА_2 згідно договору оренди від 21 лютого 2014 року № 264, та згідно рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетроська поновлено зазначений договір оренди строком на два роки, починаючи з 21 лютого 2016 року.

30. Зокрема скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції надано невірно оцінку положенням ст. 7, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» та вимогам Порядку здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23 травня 2011 року № 553. Відтак, апеляційний суд безпідставно залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання бездіяльності відповідачів протиправною.

31. Крім того, скаржник зазначив, що зобов'язуючи відповідачів до певних дій, судами не було визначено в чому саме полягають ці певні дії та які саме дії необхідно вчинити відповідачам, що є порушенням вимог КАС України. Також, скаржник вважає, що позивачем був пропущений шестимісячний строк для звернення до суду.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

33. Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, є органами архітектурно-будівельного контролю, діяльність яких визначається відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року № 294, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок).

34. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад, а органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

35. Згідно ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок затверджений постановою КМУ № 553 від 23 травня 2011 року.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема: виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності перевірки. Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.

36. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, за адресою: АДРЕСА_1, збудовано багатоповерховий будинок. Наявність такого об'єкта незавершеного будівництва (самочинного будівництва) є загальновідомим фактом, оскільки він знаходиться в центрі міста та інформація про це міститься в мережі Інтернет.

37. Також встановлено, що об'єкт незавершеного будівництва (самочинного будівництва) побудований на земельній ділянці, яка не відведена для такої мети забудовнику, без належних дозвільних документів.

38. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідачами вчинялись дії, направлені на реалізацію заходів державного будівельного контролю. Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, вчинені дії були недостатніми та проведені не у повній мірі, відповідно до покладених на відповідачів обов'язків та наявних, законодавчо визначених, повноважень.

39. Посилання скаржника у касаційній скарзі на винесення посадовими особами Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради чотирьох постанов про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, а також здійснення виїздів на об'єкт будівництва, не свідчить про достатність вжитих відповідачами заходів, спрямованих на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

40. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що твердження скаржника про невизначеність дій, які саме необхідно вчинити відповідачам не знайшли свого підтвердження, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року зобов'язано відповідачів вчинити дії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 23 травня 2011 року № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», що повністю узгоджується з вимогами КАС України щодо повноважень суду під час вирішення справи по суті.

41. Щодо доводів скаржника про пропущення позивачем строку на звернення до суду, колегія суддів зазначає, що бездіяльність є порушенням, що триває, а строк жодним чином не пов'язаний з датою закінчення договору оренди землі, адже вона була в оренді у іншої особи, ніж власник об'єкта будівництва (самочинного будівництва).

42. Посилання скаржника на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетроська у справі № 200/21311/16-ц, яким поновлено договір оренди від 21 лютого 2014 року № 264, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2, строком на два роки, починаючи з 21 лютого 2016 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради про поновлення договору оренди землі та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі.

43. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено. Крім того, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до положень КАС України не відноситься до повноважень касаційного суду під час перегляду справи у касаційному порядку.

44. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

45. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

46. Отже, не вдаючись до переоцінки обставин справи, а також погоджуючись із нормами матеріального права, що застосовані судами попередніх інстанцій у цій справі, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.

47. Щодо зобов'язання Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради звернутися із позовом до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки місця розташування об'єкта будівництва НОМЕР_1 (НОМЕР_2, НОМЕР_3), та про компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням, відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

48. Відповідно до ч. 1, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

49. Дніпровська міська рада, як власник земельної ділянки, на якій наявний об'єкт незавершеного будівництва (самочинного будівництва), вважаючи свої права та законні інтереси порушеними, звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

50. Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

51. За змістом ст. 376 ЦК України знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у разі істотного відхилення від проекту, істотного порушення будівельних норм і правил є способом захисту як суспільних інтересів, так і прав інших осіб.

52. Відтак, реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», має обов'язок звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. Звернення до суду з позовом в цьому випадку є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб'єктивних прав органу державного архітектурно-будівельного контролю.

53. Отже, суд апеляційної інстанції невірно кваліфікував повноваження органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта як повноваження, яке може здійснюватися (або не здійснюватися) на власний розсуд цього органу (дискреційне).

54. Звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є способом захисту публічних інтересів у сфері містобудування, а не прав та законних інтересів Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради. Захист публічних інтересів у сфері містобудування не може ставитися у залежність від бажання Управління.

55. Вирішуючи такий публічно-правовий спір, адміністративний суд перевіряє оскаржувану бездіяльність на предмет її відповідності вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а у разі встановлення протиправності такої бездіяльності, з метою ефективного захисту прав або законних інтересів фізичних осіб, юридичних осіб зобов'язує відповідача вчинити дії, які випливають з імперативних правових норм, що регулюють спірні правовідносини.

56. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 807/62/16.

57. Враховуючи інтерес громадськості до цієї справи, яка набула широкого розголосу та обговорення у суспільстві, суд першої інстанції, виходячи за межі позовних вимог, сприяв ефективному захисту прав та інтересів територіальної громади, в межах повноважень, визначених процесуальним законом.

58. Отже, застосувавши ст. 11 КАС України (у редакції чинній на час прийняття рішення суду першої інстанції), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для повного та ефективного захисту прав, свобод та інтересів територіальної громади міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради, належним способом відновлення триваючого порушення таких прав буде зобов'язання відповідача звернутися із позовом до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта будівництва та про компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

59. Згідно ч. 1 ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

60. Отже, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року в частині скасування зобов'язання Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради звернутися із позовом до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта будівництва та про компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням підлягає скасуванню, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року в цій частині слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року в частині скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у справі № 804/3987/17 в частині зобов'язання Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради звернутися із позовом до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта будівництва за адресою: 15 К (13 Б), м. Дніпро (кадастровий номер земельної ділянки місця розташування об'єкта будівництва НОМЕР_1 (НОМЕР_2, НОМЕР_3), та про компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням, відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року в цій частині залишити в силі.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді В. М. Кравчук
О. П. Стародуб

http://reyestr.court.gov.ua/Review/81479183

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

На мой взгляд Верховный суд перебрал несвойственные для суда полномочия, обязывая орган государственной власти обращаться в суд. Последствия такого подхода будут, на мой взгляд, негативными. Суд, идя на поводу у общественности, вмешивается в дискреционные полномочия. Возникает вопрос, а кто будет готовить грамотный иск, тоже суд?

В самом решении указано, что обращение в суд с иском о сносе самовольного строительства является способом защиты публичных интересов в сфере градостроительства, а не прав и законных интересов Управления государственного архитектурно-строительного контроля Днепровской городского совета. Защита публичных интересов в сфере градостроительства не может ставиться в зависимость от желания Управления.

Решая такой публично-правовой спор, административный суд проверяет обжалуемое бездействие на предмет его соответствия требованиям ч. 2 ст. 2 КАС Украины, а в случае установления противоправности такой бездеятельности, с целью эффективной защиты прав или законных интересов физических лиц, юридических лиц обязывает ответчика совершить действия, которые вытекают из императивных правовых норм, регулирующих спорные правоотношения.

Учитывая интерес общественности к этому делу, которое приобрело широкую огласку и обсуждение в обществе, суд первой инстанции, выходя за пределы исковых требований, способствовал эффективной защите прав и интересов территориальной общины, в пределах полномочий, определенных процессуальным законом.

По мнению Верховного суда надлежащим способом восстановления продолжающегося нарушения таких прав будет обязательства ответчика обратиться с иском в суд о сносе самовольно построенного объекта строительства и о компенсации расходов, связанных с таким сносом.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

божечки, какие они всё-таки безграмотные клоуны

 

истец вообще не может подавать такие административные иски, административные споры между двумя СВП возможны только о разграничении полномочий, а обязать друг друга совершать действия субъекты публичного права не могут, это нонсенс

админка это не суд, она давно уже выродилась в цирк с элементами дурдома

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения