Постановление БП-ВС о хозяйственной юрисдикции спора при спаривании ликвидированным ФЛП хоздоговора


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року

м. Київ

Справа N 760/13915/18

Провадження N 14-234цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О.М.,

суддів: Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зенмех" (далі - ТОВ "Зенмех"),

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року у складі судді Усатова І.А. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2018 року у складі колегії суддів Поліщук Н.В., Білич І.М., Соколової В.В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Зенмех" про стягнення коштів і

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь 187000,00 грн боргу за поставлений товар, 37400,00 грн штрафу, 20142,93 грн інфляційних витрат, 4743,00 грн 3 % річних.

Вимоги мотивувала тим, що вона здійснювала підприємницьку діяльність та була зареєстрована як фізична особа - підприємець (далі - ФОП). 19 березня 2017 року між нею як ФОП та ТОВ "Зенмех" укладено договір поставки, за яким відповідач не здійснив розрахунків. 01 червня 2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) внесено запис про припинення ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з чим вона звернулася до суду в порядку цивільного судочинства як фізична особа.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони договору є суб'єктами підприємницької діяльності, спір виник із господарських зобов'язань, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року - без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що оскільки спір у цій справі виник щодо виконання правочину (договору поставки) у господарській діяльності, укладеного між ТОВ "Зенмех" і ФОП ОСОБА_1, то підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення танаправити справу до суду першої інстанції на розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди помилково відмовили у відкритті провадження у справі. На думку заявника, цей спір належить розглядати в порядку цивільного, а не господарського судочинства, оскільки підприємницька діяльність позивача припинена до звернення з цим позовом до суду, а саме з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення такої діяльності. Тобто на час звернення з цим позовом до суду ОСОБА_1 не мала статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Суди також не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі N 593/793/14-ц.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 17 квітня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 травня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

З аналізу вказаних норм прав убачається, що фізичні особи, які на час звернення з позовом не є підприємцями, можуть звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору поставки, укладеного між суб'єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні.

Ураховуючи, що у справі, яка переглядається, спір виник при виконанні договору поставки, укладеного між ТОВ "Зенмех" і ФОП ОСОБА_1, відтак суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що розгляд цієї справи повинен відбуватися за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

Помилковим є посилання у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі N 593/793/14-ц, оскільки правовідносини у цих справах не є аналогічними та виникли під час дії різних редакцій ЦПК України та ГПК України.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду не вбачає, що суди порушили правила предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду робить висновок про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.М. Ситнік

Судді: Н.О. Антонюк О.Р. Кібенко

Т.О. Анцупова В.С. Князєв

С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко

В.В. Британчук Н.П. Лященко

Ю.Л. Власов О.Б. Прокопенко

М.І. Гриців В.В. Пророк

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

В.І. Данішевська О.С. Ткачук

Ж.М. Єленіна В.Ю. Уркевич

О.С. Золотніков О.Г. Яновська

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Большая палата указала, что прекращение предпринимательской деятельности истца до обращения с иском в суд не является препятствием для рассмотрения дела в порядке хозяйственного судопроизводства, поскольку спорные правоотношения в этом деле возникли именно по выполнению договора поставки, заключенного между субъектами хозяйственной деятельности. То есть стороной сделки выступало физическое лицо - предприниматель и прекращение в дальнейшем предпринимательской деятельности не меняет правовой статус лица в обязательстве.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...