Постановление БП-ВС о гражданской или хозюрисдикции спора по снятию ареста с имущества наложенного по УПК 1960 года

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1247/18

Провадження № 12-99гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Кібенко О. Р.,

суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - ГУ МВС України в Київській області)

на рішення Господарського суду Київської області від 05 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Горбасенком П. В.,

та постановуПівнічного апеляційного господарського суду від 30 січня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі Буравльова С. І., Мартюк А. І., Калатай Н. Ф.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдінгова компанія «Євроспецкомплект» (далі - ТОВ «ХК «Євроспецкомплект»)

до ГУ МВС України в Київській області

про скасування арешту майна.

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. У червні 2018 року ТОВ «ХК «Євроспецкомплект» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ НП в Київській області) про скасування арешту майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт Калинівка , вул. Залізнична, 164 та належить позивачу на праві власності.

2. Позов обґрунтовано тим, що оспорюваний арешт накладено старшим слідчим слідчого відділу Васильківського міжрайонного відділу ГУ МВС України в Київській області постановою від 29 березня 2007 року у межах кримінальної справи № 08-1075, яка роками не розслідується, а юридична особа, в інтересах акціонерів якої вона порушувалася, припинила своє існування дванадцять років потому. Протягом одинадцяти років арешт позбавляє власника права розпоряджатися своїм майном.

3. Позивач вважає, що оскільки кримінальне провадження за матеріалами кримінальної справи не здійснюється в порядку, передбаченому КПК України 1960 року чи чинним Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України 2012 року), то не існує і самого кримінального провадження.

4. Позовні вимоги вмотивовані положеннями статей 16, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Васильківського міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 24 жовтня 2003 року за ТОВ «ХК «Євроспецкомплект» зареєстрованоправо власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт Калинівка, вул. Залізнична , 164, на підставі наказу Відкритого акціонерного товариства «Київспецкомплектгаз» (далі - ВАТ «Київспецкомплектгаз») від 24 вересня 2003 року.

6. Постановою старшого слідчого слідчого відділу (далі - СВ) Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області від 29 березня 2007 року у межах кримінальної справи № 08-1075 накладено арешт на згаданий майновий комплекс. Зазначена підстава обтяження вказана й у відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

7. Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області, скасовано постанову слідчого СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області від 17 серпня 2005 року про порушення кримінальної справи за фактом шахрайських дій з боку посадових осіб ВАТ «Київспецкомплектгаз».

8. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 26 квітня 2006 року ВАТ «Київспецкомплектгаз», як юридична особа, припинено.

9. У відповідь на адвокатський запит щодо зняття вищевказаного арешту з майнового комплексу у червні 2016 року Васильківський відділ поліції ГУ НП в Київській області повідомив, що скасування арешту майна, накладеного в ході розслідування кримінальної справи, здійснюється за ухвалою слідчого судді, та запропонував звернутися до Васильківського міськрайонного суду Київської області для вирішення питання по суті.

10. Ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року клопотання ТОВ «ХК «Євроспецкомплект» про скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, залишено без розгляду у зв`язку з необхідністю вирішення цього клопотання у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, який діяв станом на дату накладення арешту (КПК України 1960 року).

11. У жовтні 2016 року позивач звертався зі скаргою на дії слідчого до прокуратури. Листом від 14 листопада 2016 року начальник Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури роз`яснив позивачу, що якщо арешт накладено в межах кримінального провадження, порушеного до набрання чинності КПК України 2012 року і справа не надійшла до суду, то питання щодо скасування заходу забезпечення вирішується слідчим.

12. У грудні 2016 року позивач звертався до слідчого Васильківського відділу поліції ГУ НП у Київській області з клопотанням про скасування арешту. Листом від 20 грудня 2016 року останній повідомив позивача про те, що відповідно до статті 174 КПК України 2012 року скасування арешту майна здійснюється за ухвалою слідчого судді, й запропонував звернутися до Васильківського міськрайсуду для вирішення питання по суті.

13. 22 грудня 2016 року позивач подав до Васильківського міськрайонного суду скаргу на дії слідчого в межах кримінальної справи, у якій просив скасувати постанову про накладення арешту на майно від 29 березня 2007 року та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про арешт майнового комплексу.

14. Васильківський міськрайонний суд Київської області постановою від 23 грудня 2016 року скаргу ТОВ «ХК «Євроспецкомплект» про скасування постанови про накладення арешту повернув заявнику. Суд зазначив, що відповідно до вимог КПК України 1960 року можливість оскарження дій слідчого та прокурора поза межами судового розгляду кримінальної справи визначено статтями 234-236 КПК України 1960 року, проте цим Кодексом не передбачено оскарження до суду постанови про накладення арешту.

15. Листом заступника начальника відділу слідчого управління ГУ НП в Київській області від 18 травня 2018 року позивача повідомлено, що скарги на дії (бездіяльність) слідчого подаються у строк, передбачений статтею 304 КПК України 2012 року, до місцевого суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

16. Господарський суд Київської області ухвалою від 07 вересня 2018 року замінив первісного відповідача на ГУ МВС України в Київській області, а рішенням від 05 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 січня 2019 року, позов задовольнив.

17. Судові рішення мотивовані тим, що накладений на майновий комплекс арешт позбавляє його власника права на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю; позивач позбавлений можливості захистити своє порушене право в інший спосіб, а тому позовні вимоги про скасування арешту підлягають задоволенню на підставі положень статей 317, 319, 321 ЦК України.

18. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача про те, що скасування арешту майна можливе лише у порядку, встановленому КПК України 1960 року, оскільки бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури, а також судових органів з приводу скасування накладеного арешту призвела до вичерпання усіх можливих способів захисту порушених прав позивача та стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

19. 07 березня 2019 року ГУ МВС України в Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування судових рішень попередніх інстанцій та закриття провадження у справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. Скаржник вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що спір підлягає вирішенню в господарських судах. Стверджує, що питання щодо скасування арешту майна підлягало вирішенню в кримінально-процесуальному порядку на підставі КПК України 1960 року.

Доводи інших учасників справи

21. ТОВ «ХК «Євроспецкомплект» надало відзив на касаційну скаргу, просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення. Вважає, що господарські суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір та захистили його право власності на майно.

Рух касаційної скарги

22. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 19 квітня 2019 року відкрила касаційне провадження та ухвалою від 11 червня 2019 року на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки судові рішення оскаржуються з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

24. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

25. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

26. У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя.

27. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист у виді незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

28. У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (Bezymyannaya v. Russia, заява № 21851/03) ЄСПЛ констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, вказавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони».

29. Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France, заява № 23805/94).

30. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

31. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

32. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім наведеного, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

33. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами. Відповідно до частин другої та третьої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

34. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

35. Відповідно до частини першої статті 174 КПК України 2012 року підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

36. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (частина друга статті 174 КПК України 2012 року).

37. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта статті 174 КПК України 2012 року).

38. Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений у межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року.

39. Проте оспорюваний арешт накладено постановою від 29 березня 2007 року у межах кримінальної справи на підставі положень КПК України 1960 року.

40. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

41. Відповідно до постанови про накладення арешту на майно від 29 березня 2007 року старшим слідчим СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області у межах кримінальної справи № 08-1075 на підставі статей 125, 126, 130 КПК України 1960 рокунакладено арештна майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт Калинівка, вул. Залізнична, 164.Підставою накладення арешту слугували такі обставини:

- 10 березня 2003 року головою ревізійної комісії ВАТ «Київспецкомплектгаз» відповідно до пункту 4.4 Положення про спостережну раду подано заяву до цього органу товариства з метою прийняття рішення про заборону голові правління проводити будь-які дії, направлені на передачу або відчуження майна товариства;

- 18 березня 2003 року спостережною радою товариства відповідно до пункту 2.2.8 контракту з головою правління від 31 травня 2001 року прийнято рішення про заборону останньому проводити будь-які дії, направлені на передачу або відчуження нерухомого майна товариства;

- усупереч винесеній забороні, статуту ВАТ «Київспецкомплектгаз» та Закону України «Про господарські товариства», посадові особи товариства, перевищуючи свої повноваження, без відома акціонерів та працівників передали всі належні товариству матеріальні цінності на загальну суму 2 783 202,20 грн новоствореному ТОВ «ХК «Євроспецкомплект», чим завдали акціонерам ВАТ «Київспецкомплектгаз» матеріальної шкоди.

42. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного чи господарського судочинства у позовному провадженні залежно від суб`єктного складу сторін, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

43. У справі, яка переглядається, арешт накладено на підставі статей 125, 126 КПК України 1960 року, які регулюють питання щодо обов`язку забезпечення цивільного позову і передбаченої законом (можливої) конфіскації майна. Арешт на спірне майно накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі щодо дій посадових осіб ВАТ «Київспецкомплектгаз».

44. Натомість з позовом про скасування арешту майна звернулося ТОВ «ХК «Євроспецкомплект», яке не є стороною кримінального провадження.

45. Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ «ХК «Євроспецкомплект» неодноразово зверталося до органів досудового розслідування, прокуратури, а також до судових органів з метою вирішення питання про скасування арешту, накладеного на майновий комплекс.

46. Так,у жовтні 2016 року позивач звертався зі скаргою на дії слідчого до прокуратури. Однак листом від 14 листопада 2016 року начальник Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури роз`яснив позивачу, що якщо арешт накладено в межах кримінального провадження, порушеного до набрання чинності КПК України 2012 року і справа не надійшла до суду, то питання щодо скасування заходу забезпечення вирішується слідчим.

47. Крім того, в грудні 2016 року позивач звертався до слідчого Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області з клопотанням про скасування арешту. Проте листом від 20 грудня 2016 року останній повідомив позивача про те, що відповідно до статті 174 КПК України 2012 року скасування арешту майна здійснюється за ухвалою слідчого судді й запропонував звернутися до Васильківського міськрайсуду для вирішення питання по суті.

48. Також 22 грудня 2016 року ТОВ «ХК «Євроспецкомплект» подало до Васильківського міськрайонного суду скаргу на дії слідчого в межах кримінальної справи, в якій просило скасувати постанову про накладення арешту на майно від 29 березня 2007 року та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про арешт майнового комплексу. Васильківський міськрайонний суд Київської області постановою від 23 грудня 2016 року скаргу ТОВ «ХК «Євроспецкомплект» про скасування постанови про накладення арешту повернув заявнику. Суд зазначив, що відповідно до вимог КПК України 1960 року можливість оскарження дій слідчого та прокурора поза межами судового розгляду кримінальної справи визначено статтями 234-236 КПК України 1960 року, але цим кодексом не передбачено оскарження до суду постанови про накладення арешту.

49. Після звернень позивача про скасування такого арешту зазначені органи не вирішили питання щодо його скасування. ТОВ «ХК «Євроспецкомплект» на час розгляду цієї справи все ще позбавлене права розпоряджатися своєю власністю та не має можливості в інший спосіб захистити свої порушені права.

50. ГУ МВС України в Київській областіпосилається на те, що скасування арешту майна у даному випадку можливе лише в порядку, встановленому КПК України 1960 року.

51. Водночас суди встановили, що бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури, а також судових органів з приводу скасування накладеного арешту призвела до вичерпання усіх можливих способів захисту порушених прав позивача. Вказана бездіяльність стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

52. При цьому матеріали справи свідчать про те, що з 2006 року по теперішній час не встановлено особу, яка вчинила злочин.

53. Згідно з пунктом 10 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розслідуються, надсилаються до суду та розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій згідно з положеннями цього Кодексу.

54. Юридична особа в інтересах акціонерів якої порушувалася справа (ВАТ «Київспецкомплектгаз»), припинила своє існування 26 квітня 2006 року. Не встановлено особу, яка вчинила злочин. При цьому, в силу частини першої статті 49 КК України, неможливо притягнути особу до кримінальної відповідальності у випадку закінчення строку давності.

55. Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

56. Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

57. На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

58. Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

59. Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

60. Зокрема, відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. У разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з частиною першою статті 214 КПК України 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення.

61. Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК України 2012 року, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

62. Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України 2012 року завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

63. Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Зі змісту частини третьої статті 174 КПК України 2012 року у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Зазначена норма процесуального права є аналогічною наведеній у частині першій статті 214 КПК України 1960 року.

64. Арешт на майно було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом. Відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Ця норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

65. З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються норми КПК України 1960 року.

66. Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

67. Крім цього, у межах кримінальної справи, що розслідувалася, власник майна, який не набував процесуального становища підозрюваного, обвинуваченого, чинним на той час кримінально-процесуальним законом не був наділений процесуальним правом ініціювати питання про звільнення майна з-під арешту.

68. Із урахуванням викладеного, а також втрати чинності КПК України 1960 року, тривалого часу, що минув після накладення арешту, істотних організаційних і кадрових змін, що в подальшому відбулися у правоохоронних органах, вирішення питання про припинення втручання у право власності шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року очевидно не буде ефективним способом захисту порушеного права.

69. Інституту судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування КПК України 1960 року не містив. Прийняття судом рішення щодо арешту майна як засобу забезпечення цивільного позову та/або можливої конфіскації, з огляду на зміст пункту сьомого частини першої статті 253, пункту восьмого частини першої статті 324, частини тринадцятої статті 335 цього Кодексу передбачалося лише після прийняття рішення про призначення до судового розгляду та під час постановлення за результатами такого розгляду вироку у кримінальній справі, направленій до суду з обвинувальним висновком.

70. Проте кримінальну справу, в межах якої на майно позивача накладено арешт, до суду для розгляду по суті скеровано не було.

71. Згідно зі статтею 174 КПК України 2012 року як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому у застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

72. Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому КПК України 2012 року. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження КПК України не передбачає.

73. Однак нормативна неврегульованість порядку захисту права, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Перекладення тягаря такого недоліку законодавства на особу, котра багато років потерпає від свавільного втручання у право власності, гарантоване Конвенцією і Конституцією України, є неприпустимим. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища особи, котра зазнає негативних наслідків не лише від помилки представника влади, а й від перешкод у отриманні реальної можливості її виправлення, і перебуває у стані невизначеності непередбачувано тривалий час.

74. Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

75. Така правова позиція відповідає висновкам, викладеним ранішеВеликою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц та Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року № 6-26цс13. Підстав для відступу від цих висновків Велика Палата Верховного Суду не знаходить.

76. Таким чином, судом кримінальної юрисдикції повинні розглядатися скарги на законність і обґрунтованість арешту майна, розв`язання яких потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури, встановлених кримінальним процесуальним законом, тобто вирішення по суті питань, які безпосередньо стосуються порядку здійснення кримінального провадження.

77. З огляду на викладене, вирішення зазначеного питання судом у порядку господарського судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції і не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження.

78. З огляду не викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про розгляд зазначеної справи в порядку господарського судочинства.

79. Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

80. Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

81. Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

82. За викладених обставин наведені в касаційній скарзі ГУ МВС України в Київській області доводи про відсутність підстав для розгляду справи в порядку господарського судочинства є необґрунтованими, а отже, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо суті касаційної скарги

83. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що cуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

84. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

85. Оскільки апеляційний господарський суд повно і всебічно дослідив фактичні обставини справи та правильно застосував законодавство під час її розгляду, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

86. Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм процесуального права.

Щодо судових витрат

87. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314-317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 січня 2019 року у справі № 911/1247/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Р. Кібенко

Судді: Н. О. Антонюк О. С. Золотніков

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Д. А. Гудима О. С. Ткачук

В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата окончательно урегулировала вопрос снятия ареста с имущества наложенного по УПК 1960 года. В постановлении суд указал, что института судебного контроля за соблюдением прав и свобод человека во время досудебного расследования УПК Украины 1960 года не содержал. Принятия судом решения об аресте имущества как средства обеспечения гражданского иска и / или возможной конфискации, учитывая содержание пункта седьмого части первой статьи 253, пункта восьмого части первой статьи 324, части тринадцатой статьи 335 настоящего Кодекса предполагалось только после принятия решения о назначении к судебному рассмотрения и во время вынесения по результатам такого рассмотрения приговора по уголовному делу, направленной в суд с обвинительным заключением.

В то же время требования об освобождении имущества из-под ареста, основанные на праве собственности на него, выступают способом защиты указанного права (разновидностью негаторного иска) и возникают из гражданских правоотношений, в соответствии с положениями статьи 19 ГПК Украины, статьи 20 ХПК Украины могут быть решены судом гражданской или хозяйственной юрисдикции. С учетом приведенного выше, решение этих требований по правилам уголовного судопроизводства законом не предусмотрено.