Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции и надлежащем ответчике при обжаловании ареста исполнительной службы на ипотечное имущество

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

26 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 905/386/18

Провадження № 12-85гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді -доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В.,

Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С.,

за участю секретаря судового засідання Королюка І. В.,

учасники справи:

позивач - Національний банк України (представник - П`ятецький С. В.),

відповідач - Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень (представник -

Сіренко С. В.),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз» (представник -

не з`явився), за участю компанії «Nibulon S. A.» (представник - адвокат

Васильєв А. О.),

розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 905/386/18 за позовом Національного банку України до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз», за участю компанії «Nibulon S. A.», про звільнення з-під арешту нерухомого майна за касаційними скаргами Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень та компанії «Nibulon S. A.»на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2019 року (головуючий суддя Хачатрян В. С., судді Гетьман Р. А., Россолов В. В.) та рішення Господарського суду Донецької області від 14 червня 2018 року (суддя Курило Г. Є.) та

УСТАНОВИЛА:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2018 року Національний банк України (далі - НБУ) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень (далі - Мін`юст) про звільнення з-під арешту належного Публічному акціонерному товариству «Компанія «Райз» (далі - ПАТ «Компанія «Райз»), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз», нерухомого майна, а саме:

- комплексу загальною площею 583,5 кв. м, розташованого за адресою: Запорізька обл., м. Токмак, вул. Куйбишева, 47, який складається з: вагової (літ. «Б», 23,6 кв. м), гаража (літ. «В», 94,9 кв. м), майстерні (літ. «Д», 14,6 кв. м), складу (літ. «Е», 177,1 кв. м), складу (літ. «Ж», 273,3 кв. м), вбиральні (літ. «З»), огорожі, залізничної дороги, воріт, що належить ПАТ «Компанія «Райз» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Токмацького міського нотаріального округу Запорізької області Чернявським В. В. за реєстровим № 3132;

- виробничих будівель, розташованих за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свердлова, 1, які складаються з: контори (літ. «А-1», 142,0 кв. м), прохідної (літ. «Б-1», 11,1 кв. м), вольєра для собак (літ. «В-1», 26,8 кв. м), складу № 6

(літ. «Г-1», 996,8 кв. м), складу № 5 (літ. «Д-1», 999,8 кв. м), вбиральні (літ. «Д»), зерноскладу № 4 (літ. «Е-1», 1039,1 кв. м), мехмайстерні (літ. «Е-1», 121,6 кв. м), складу № 3 (літ. «Ж-1», 989,7 кв. м), складу № 9 (літ. «З-1», 1082,6 кв. м), зерноскладу № 1 (літ. «І-1», 924,7 кв. м), зерноскладу № 2 (літ. «К-1», 1061,6 кв. м), навісу (літ. «Л-1», 867,9 кв. м), складу № 7; кімнати для прийому їжі (літ. «М-1», 1224,6 кв. м), будівлі млина (літ. «М-4», 363,3 кв. м), складу № 8 (літ. «Н-1», 1203,4 кв. м), боксу автомобільного (літ. «О-1», 135,4 кв. м), душових, котелень (літ. «П-1», «Р-1», 118,9 кв. м), вбиральні (літ. «Т»), приймально-очисного відділу (літ. «Х-1», 29,9 кв. м), приймальної вежі складу № 1-2 (літ. «Ц-3», 165,2 кв. м), трансформаторного кіоску (літ. «Ч»), вишки складу № 8 (літ. «Ш-3», 27,5 кв. м), крупоцеху (літ. «Е»), будівлі вагової (літ. «Ю-1», 27,4 кв. м), зерносушильного комплексу (літ. «Я-2», «Я», 73,6 кв. м), огорожі, залізничної колії, навісу для залізничних вагів, протипожежного водоймища (75 м куб.), огорожі ПММ, постаменту ГУАР-30, замощення, гаража на 1 машину (літ. «У-1», 20,0 кв. м), електроцеху (літ. «С», «С-1», 60,1 кв. м), трансформаторної будки (літ. «Ф-1», 48,1 кв. м), що належать ПАТ «Компанія «Райз» на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Романовським Б. П. за реєстровим № 5381;

- комплексу нерухомого майна, розташованого за адресою: Запорізька обл., Вільнянський р-н, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, 4-Б, який складається з: цеху дозбирання № 1 (літ. «А-2», 1134,2 кв. м), матеріально-технічного складу № 2 (літ. «К», 1361,0 кв. м), прохідної № 137 (літ. «О», 11,9 кв. м), гаража № 139 (літ. «Л», 49,4 кв. м), складу для зберігання цементу № 143 (літ. «В», 214,9 кв. м), прибудови для утримання сільгоспмашин № 144 (літ. «Г», 79,2 кв. м), нежитлового приміщення (літ. «Б», 120,6 кв. м), побутового приміщення (літ. «Б-2», 10,8 кв. м), що належить ПАТ «Компанія «Райз» на підставі свідоцтв про право власності серії САЕ № 170356, 170354 і 170355 від 10 травня 2011 року, виданих виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької області.

2. За матеріалами справи право НБУ як іпотекодержателя на нерухоме майно (предмет іпотеки), що належить на праві власності ПАТ «Компанія «Райз», у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 13 червня 2014 року. У свою чергу, в межах виконавчих проваджень № 55583162, № 49881496 арешт на нерухоме майно, яке належить ПАТ «Компанія Райз», накладений постановами від 22 січня 2018 року (виконавчий лист від 28 грудня 2017 року № 759/16206/14-ц) та 09 березня 2017 року (наказ від 13 травня 2015 року № 910/5305/15-г ), записи щодо якого внесені до реєстру 23 січня 2018 року та 10 березня 2017 року відповідно.

3. Позовні вимоги мотивовані порушенням прав позивача як іпотекодержателя внаслідок накладення відповідачем арешту на майно, що знаходиться в іпотеці, щодо реалізації права позивача на переважне задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок такого майна.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 04 червня 2014 року між НБУ та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (позичальник) укладено кредитний договір № 12/09/6 з додатковими угодами до нього від 01 грудня 2014 року,

від 23 грудня 2014 року та від 26 лютого 2015 року.

5. 10 червня 2014 року між позивачем (іпотекодержатель) та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПАТ «Компанія «Райз» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір (далі - іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчуком В. В., зареєстрований в реєстрі за № 1848, відповідно до пункту 1 якого забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 12/09/6, укладеного між НБУ та позичальником, та будь-яких додаткових правочинів (договорів, угод до нього, додатків, змін та доповнень до нього), які можуть бути укладені після укладення цього договору (у тому числі щодо продовження строку користування кредитними коштами, збільшення суми кредиту, процентів за користування тощо) з: повернення кредиту в сумах та строками повернення, що обумовлені кредитним договором; сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбачених кредитним договором.

6. Предметом іпотеки за умовами пункту 5.1 іпотечного договору є нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності, а саме:

6.1. Комплекс загальною площею 583,5 кв. м, що складається з: вагової, «Б», 23,6 кв. м; гаража, «В», 94,9 кв. м; майстерні, «Д», 14,6 кв. м; складу, «Е», 177,1 кв. м; складу, «Ж», 273,3 кв. м, вбиральні, 3; огорожі 1; залізничної дороги 2; воріт 3, який знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Токмак, вул. Куйбишева, будинок 47, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Токмацького міського нотаріального округу Запорізької області Чернявським В. В. за реєстровим № 3132;

6.2. Виробничі будівлі, що складаються з: контори, «А-1», 142,0 кв. м; прохідної,

«Б -1,» 11,1 кв. м; вольєра для собак, «В-1», 26,8 кв. м; складу № 6, «Г-1», 996,8 кв. м; склад № 5, «Д-1», 999,8 кв. м; вбиральні, «Д»; зерноскладу № 4, «Е-1», 1039,1 кв. м; мехмайстерні, «Е- 1», 121,6 кв. м; складу № 3, «Ж-1», 989,7 кв. м; складу № 9, «3-1», 1082,6 кв. м; зерноскладу № 1; архіву, «I-1», 924,7 кв. м; зерноскладу № 2, «К-1», 1061,6 кв. м; навісу, «Л-1», 867,9 кв. м; складу № 7; кімнати прийому їжі, «М-1», 1224,6 кв. м; будівлі млина, «М-4», 363,3 кв. м; складу № 8, «Н-1», 1203,4 кв. м; боксу автомобільного, 0-1, 135,4 кв. м; душевої, котельні, «П-1»; «Р-1», 118,9 кв. м; вбиральні, «Т»; приймально-очисного відділу, «Х-1», 29,9 кв. м; приймальної вежі складу № 1-2, «Ц-3», 165,2 кв. м; трансформаторного кіоску, «Ч»; норійної вишки складу № 8, «Ш-3», 27,5 кв. м; крупоцеху, «Э»; будівлі вагової, «Ю-1», 27,4 кв. м; зерносушильного комплексу, «Я-2»; «Я», 73,6 кв. м; огорожі, 1-6; залізничної колії, 7; навісу для залізничних вагів, 8; пожежного водоймища, 9, 75 м куб.; огорожі ПММ, 10; постаменту ГУАР-30, 11; замощення, 12; гаража на 1 машину, «У-1», 20,0 кв. м; електроцеху, «С»; «С-1», 60,1 кв. м; трансформаторної будки, «Ф-1», 48,1 кв. м, які знаходяться за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свердлова, будинок 1; що належать іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Романовським Б. П. за реєстровим № 5381;

6.3. Комплекс нерухомого майна, що складається з:

- цеху дозбирання інв. № 1, «А-2», загальною площею 1134,2 кв. м, матеріально-технічного складу інв. № 2, «К», загальною площею 1361,0 кв. м, прохідної інв. № 137, О, загальною площею 11,9 кв. м, гаража інв. № 139, «Л», загальною площею 49,4 кв. м, складу для зберігання цементу інв. № 143, «В», загальною площею

214,9 кв. м, прибудови для утримання сільгоспмашин інв. № 144, «Г», загальною площею 79,2 кв. м, який розташований за адресою: Запорізька обл.,

Вільнянський р-н, м. Вільнянськ, вулиця Елеваторна, будинок 4-Б; що належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності серії САЕ № 170356

від 10 травня 2011 року, виданого виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької області;

- нежитлового приміщення літ. «Б» загальною площею 120,6 кв. м, яке розташоване за адресою: Запорізька обл., Вільнянський р-н, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, буд. 4-Б, приміщення 1, що належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності серії САЕ № 170354 від 10 травня 2011 року, виданого виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької області;

- побутового приміщення літ. «Б-2» загальною площею 10,8 кв. м, яке розташоване за адресою: Запорізька обл., Вільнянський р-н, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна,

буд . 4-Б, що належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності серії САЕ № 170355 від 10 травня 2011 року, виданого виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької області.

7. За взаємною згодою у пункті 5.1.3 іпотечного договору сторони визначили, що загальна вартість предмета іпотеки складає 243 266 200,00 грн. Згідно з пунктом 7 іпотечного договору на весь строк дії договору предмет іпотеки залишається у володінні і користуванні іпотекодавця.

8. Обтяження предмета іпотеки за договором було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 червня 2014 року, що підтверджується інформаційною довідкою № 112285270 від 31 січня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

9. 09 березня 2017 року старший державний виконавець Мін`юсту Сіренко С. В. на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 13 травня 2015 року постановою у виконавчому провадженні № 49881496 (в якому боржником є ПАТ «Компанія «Райз», стягувачем - компанія «Nibulon S. A.») наклав арешт на все майно, що належить боржнику ПАТ «Компанія «Райз», зареєстровано відповідне обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 березня 2017 року за № 19392973.

10. 22 січня 2018 року старший державний виконавець Мін`юсту Сіренко С. В. на підставі виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва

від 28 грудня 2017 року відкрив виконавче провадження № 55583162 (в якому боржником є ПАТ «Компанія «Райз», стягувачем - компанія «Nibulon S. A.»).

11. Постановою про арешт майна боржника, винесеною старшим державним виконавцем Мін`юсту Сіренко С. В. 22 січня 2018 року № 55583162, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ПАТ «Компанія «Райз». Відповідне обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 23 січня 2018 року за № 24498221.

12. Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту від 22 січня 2018 року об`єднано виконавчі провадження № 49881496, 55583162 у зведене виконавче провадження № 55597446.

13. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту звернувся до НБУ із запитом від 26 січня 2018 року № 55583162/20.1-4/23, в якому просив терміново надати інформацію щодо моменту виникнення у НБУ права іпотеки на нерухоме майно ПАТ «Компанія «Райз»; розміру заборгованості ПАТ «Компанія «Райз» перед іпотекодержателем - НБУ; дійсності права іпотеки НБУ щодо майна ПАТ «Компанія «Райз»; надання письмової згоди НБУ на звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ «Компанія «Райз»; переліку майна ПАТ «Компанія «Райз», яке перебуває в іпотеці у НБУ.

14. НБУ надано відповідь на запит державного виконавця від 05 лютого 2018 року № 12-0007/7061, в якій він вказав про свою незгоду та заперечення проти звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності іпотекодавцю (ПАТ «Компанія «Райз») та перебуває в забезпеченні у НБУ.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

15. Господарський суд Донецької області рішенням від 14 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2019 року, позов задовольнив повністю. Звільнив з-під арешту нерухоме майно, що належить ПАТ «Компанія «Райз» і передано в іпотеку НБУ на підставі договору іпотеки від 10 червня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1848, та на яке накладено арешт постановами посадових осіб органів державної виконавчої служби від 09 березня 2017 року № 49881496 і від 22 січня 2018 року № 55583162, а також стягнув з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

16. Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, зазначив, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. Відповідна правова позиція, як зазначив суд апеляційної інстанції, викладена у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17 та

від 19 лютого 2019 року у справі № 923/1105/17.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

17. У квітні 2019 року Мін`юст та компанія «Nibulon S. A.» (резидент Швейцарської Конфедерації - особа, яка не брала участі у справі та вважає, що суд вирішив питання про її права) звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просили скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2019 року й рішення Господарського суду Донецької області від 14 червня 2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

18. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 травня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Мін`юсту, зупинив дію постанови суду апеляційної інстанції й рішення суду першої інстанції до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, надав строк для подання відзивів на касаційну скаргу та передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що однією з підстав оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є порушення ними правил предметної юрисдикції; а ухвалою від 11 червня 2019 року - відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою компанії «Nibulon S. A.» і прийняв її до спільного розгляду разом з касаційною скаргою Мін`юсту.

19. Оскільки Мін`юст та компанія «Nibulon S. A.» оскаржують постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2019 року й рішення Господарського суду Донецької області від 14 червня 2018 року з підстав порушення ними правил предметної юрисдикції, ухвалою від 25 червня 2019 року справу прийнято та призначено до розгляду Великої Палати Верховного Суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

20. Касаційні скарги мотивовано неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням ними норм процесуального права, оскільки позов у цій справі не підлягає задоволенню як такий, що поданий неналежним позивачем до неналежного відповідача. Так, особи, які подали касаційні скарги, зазначили, що власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту належності майна позивачу та безпідставність включення такого майна до опису майна боржника і накладення на нього арешту. При цьому Мін`юст не є боржником, особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне майно, чи особою, якій це майно передано.

21. Також Мін`юст та компанія «Nibulon S. A.» вказали в касаційних скаргах, що фактичним предметом позову у цій справі є оскарження НБУ дій посадових осіб державної виконавчої служби щодо накладення арешту на майно боржника - ПАТ «Компанія «Райз» у межах виконавчого провадження № 55583162. Проте з огляду на те, що виконавче провадження № 55583162 (де компанія «Nibulon S. A.» є стягувачем, а ПАТ «Компанія «Райз» - боржником) стосується примусового виконання судового рішення Святошинського районного суду міста Києва у цивільній справі № 759/16206/14-ц, розгляд відповідних вимог не відноситься до юрисдикції господарських судів, а мав би здійснюватися судом, який видав виконавчий документ, за правилами цивільного судочинства, оскільки відповідно до положень статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не вправі здійснювати судовий контроль за виконанням судових рішень, постановлених іншим судом за правилами іншого (відмінного від господарського) судочинства.

22. На думку скаржників, суди попередніх інстанцій порушили норми статей 59, 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» і статей 20, 231 Господарського процесуального кодексу України та не закрили провадження у цій справі як відкрите помилково, що призвело до порушення ними предметної юрисдикції господарського суду і ухвалення незаконних судових рішень.

23. Також у своїх письмових поясненнях до касаційної скарги Мін`юст зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними і не ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних та достатніх доказах, оскільки суди не визначили (не встановили) момент ухвалення судом рішень про стягнення з боржника коштів, для забезпечення реального виконання яких державним виконавцем у спірних виконавчих провадженнях, об`єднаних у зведене виконавче провадження, накладено арешт на нерухоме майно ПАТ «Компанія «Райз», передане в іпотеку позивачеві, з приводу якого виник спір у цій справі. Скаржник вказує, що один з документів, з приводу примусового виконання якого виник спір у цій справі, виданий іншим судом за правилами цивільного судочинства, а отже, необхідно застосовувати положення частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, а саме до суду, який видав виконавчий документ.

24. Крім того, Мін`юст звертає увагу на порушення судом першої та апеляційної інстанцій положень статей 9, 41, 50 Господарського процесуального кодексу України щодо залучення до участі у цій справі Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» - особи, в інтересах якої майно ПАТ «Компанія «Райз» передане в іпотеку НБУ й інтересів якої стосуються судові рішення по суті спору.

25. У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, оскільки арешт накладався в рамках зведеного виконавчого провадження, а отже, така категорія справ має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Також вказав, що позивач не є власником майна, що є предметом іпотеки, тому не міг звертатися з позовом до суду, обґрунтовуючи позовні вимоги положеннями статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, надавши усні пояснення по суті справи, підтримав наведені у касаційній скарзі доводи компанії «Nibulon S. A.».

26. Представник компанії «Nibulon S. A.» у судовому засіданні зазначив, що судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права, оскільки її не було залучено співвідповідачем у справі. Також підтримав наведені в касаційній скарзі доводи Мін`юсту, просив касаційну скаргу задовольнити.

Позиція НБУ

27. Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу компанії «Nibulon S. A.» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і зазначив, що НБУ обрав належного відповідача, оскільки саме його діями були порушені інтереси позивача в частині задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Щодо твердження про звернення до неналежного суду НБУ зауважив, що якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна та враховуючи характер спору, позови про зняття арешту з майна згідно зі статтями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

28. Представник позивача в судовому засіданні підтримав заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу компанії «Nibulon S. A.», та просив залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення у справі - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Щодо юрисдикції суду

29. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

30. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

31. Предметом спору у цій справі є звільнення з-під арешту майна, що знаходиться в іпотеці, накладеного постановами відповідача.

32. За статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

33. Згідно із частиною десятою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

34. Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 цього Закону).

35. Разом з тим Закон України «Про виконавче провадження» установлює правило, згідно з яким рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 цього Закону).

36. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

37. Господарський процесуальний кодекс України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

38. Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

39. За таких обставин особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

40. Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, якщо сторонами відповідного спору є юридичні особи. Таким чином, спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами) з приводу зняття арешту з нерухомого майна, має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

41. Враховуючи суб`єктний склад сторін учасників спору, а також те, що спірні правовідносини пов`язані з виконанням договору іпотеки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

42. Щодо посилання скаржників на положення статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сторони, інші учасники та особи можуть звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби в порядку частини першої статті 74 цього Закону, якщо цей виконавчий документ виданий на виконання судового рішення, або - до адміністративного суду в порядку частини другої цієї ж статті, якщо він виданий на виконання рішення іншого органу (посадових осіб), та/або за умови перебування його у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19).

Щодо належного відповідача у справі

43. Позивач заявив вимогу до Мін`юсту. Суди вважали останнього належним відповідачем. Натомість компанія «Nibulon S. A.» у своїй касаційній скарзі зазначає, що Мін`юст не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт на майно, а отже, є неналежним відповідачем у цій справі.

44. Велика Палата Верховного Суду зазначені доводи касаційної скарги щодо відповідача в цій справі вважає обґрунтованими з огляду на таке.

45. У цій справі позивачем є НБУ (іпотекодержатель), відповідачем визначено Мін`юст, та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача - ПАТ «Компанія «Райз» (боржник).

46. При розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (стаття 20 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

47. Аналогічний правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 916/3108/17.

48. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 Господарського процесуального кодексу України. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

49. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

50. У справі, що розглядається, банк як іпотекодержатель, який має переважне право вимоги перед іншими особами для задоволення своїх вимог, пред`явив позовні вимоги до Мін`юсту, який не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт, отже, останній є неналежним відповідачем у цій справі.

51. З огляду на те, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є помилковими.

52. Щодо неналежного, за твердженням скаржників, позивача у цій справі (НБУ), то Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що згідно з частиною другою статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Тобто будь-яка особа, яка вважає своє право (інтерес) порушеним, невизнаним чи оспорюваним, має право звернутися до суду та набуває процесуального статусу позивача у відповідній справі після відкриття судом провадження у ній. Недоведеність права вимоги особи, яка вважає своє право порушеним, є підставою для відмови в задоволенні позову.

53. Водночас слід зазначити, що доводи скаржників про те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на дійсну (ринкову) вартість предмета іпотеки, а також не дослідили дійсний розмір заборгованості перед позивачем за кредитним договором станом на час розгляду справи, не заслуговують на увагу, оскільки вони зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

54. Також Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку доводам касаційної скарги Мін`юсту щодо участі у цій справі Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», оскільки дійшла висновку про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Частиною першою статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

56. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 311 Господарського процесуального кодексу України).

57. З огляду на наведене касаційні скарги Мін`юсту та компанії «Nibulon S. A.» підлягають задоволенню, а постанова Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2019 року і рішення Господарського суду Донецької області

від 14 червня 2018 року - скасуванню з прийняттям нового рішення - про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат

58. Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

59. Згідно з частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

60. Таким чином, стягненню підлягають судові витрати: понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції на користь компанії «Nibulon S. A.» з НБУ в розмірі 2 643,00 грн; у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції на користь Мін`юсту з НБУ - 3 524,00 грн та на користь компанії «Nibulon S. A.» з НБУ - 3 524,00 грн.

Висновок щодо застосування норм права

61. При розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (стаття 20 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

62. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 300-302, 308, 311, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень та компанії «Nibulon S. A.» задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2019 року та рішення Господарського суду Донецької області від 14 червня 2018 року у справі № 905/386/18 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

4. Стягнути з Національного банку України (01061, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) на користь Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) 3 524,00 грн (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок) судових витрат.

5. Стягнути з Національного банку України (01061, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) на користь компанії «Nibulon S. A.» 6 167,00 грн (шість тисяч сто шістдесят сім гривень 00 копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

В. С. Князєв

Суддя
-доповідач

В
. Ю. Уркевич

Судді
:

Н
. О. Антонюк

О
. С. Золотніков

Т
. О. Анцупова

О
. Р. Кібенко

С
. В. Бакуліна

Л
. М. Лобойко

В
. В. Британчук

Н
. П. Лященко

Ю
. Л. Власов

О
. Б. Прокопенко

М
. І. Гриців

В
. В. Пророк

В
. І. Данішевська

Л
. І. Рогач

Ж
. М. Єленіна

О
. М. Ситнік

О
. С. Ткачук

Джерело: ЄДРСР 86206229

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что споры, связанные с принадлежностью имущества, на которое наложен арест, и о снятии такого ареста подлежат рассмотрению по правилам хозяйственного судопроизводства, если сторонами соответствующего спора являются юридические лица. Таким образом, спор, возникший между истцом и органом государственной исполнительной службы (в том числе с его должностными и служебными лицами) по поводу снятия ареста с недвижимого имущества, должен решаться судами по правилам Хозяйственного процессуального кодекса Украины.

При рассмотрении жалоб взыскателя или должника на действия органа государственной исполнительной службы, связанные с арестом и изъятием имущества и его оценкой, суд проверяет соответствие этих действий предписаниям статей 57, 58 Закона Украины «Об исполнительном производстве». Требования других лиц о принадлежности именно им, а не должнику имущества, на которое наложен арест, реализуется путем подачи ими с соблюдением правила юрисдикции (статья 20 Хозяйственного процессуального кодекса Украины) иска к должнику и лицу, в интересах которого наложен арест, о признании права собственности на имущество и освобождении его из-под ареста. В таком же порядке рассматриваются требования лиц, не являющихся собственниками имущества, но владеющих им по основаниям, предусмотренным законом. Орган государственной исполнительной службы в соответствующих случаях может привлекаться хозяйственным судом к участию в делах в качестве третьего лица, не заявляющего самостоятельных требований на предмет спора.

Ответчиком по делам по искам об освобождении из-под ареста имущества является должник или лицо, в интересах которого наложен арест на имущество в исполнительных производствах, поскольку удовлетворение такого иска может непосредственно повлиять на права и законные интересы сторон спорных отношений в отношении такого имущества. Такие дела подлежат рассмотрению по правилам хозяйственного судопроизводства, если они возникают в гражданских или хозяйственных правоотношениях и субъектный состав сторон в них соответствует требованиям статьи 4 Хозяйственного процессуального кодекса Украины.