Постанова ВС-КЦС про можливість припинення зобов'язань за кредитним договором, припинення іпотеки й поруки після повного виконання рішення суду та незастосування ст. 625 ЦК


Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

1 голос

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      1
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      1
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

Постанова
Іменем України

22 липня 2020 року

м. Київ

справа № 761/3465/17

провадження № 61-41257св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів : Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «БТА Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року у складі судді Рибака М. А. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Українець Л. Д., Шебуєвої В. А., Оніщука М. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «БТА БАНК» (далі - ПАТ «БТА БАНК»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»(далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором у зв`язку з його виконанням, визнання припиненими поруки та іпотеки у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

Позов обґрунтований тим, що 30 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Український кредитно-торговий банк» (далі - ВАТ «Український кредитно-торговий банк»), правонаступником якого є ПАТ «БТА БАНК», укладено кредитний договір № 020/06к, за умовами якого банк надав позивачу кредитні кошти в розмірі 126 000,00 дол. США строком до 30 жовтня 2021 року зі сплатою 13% річних. Позивач кредитні кошти отримала в касі банку.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору між позивачем та банком укладено договір іпотеки, предметом якого є нежилі приміщення (в літ. В): з приміщення № 1 до приміщення 12 (групи приміщень № 20 а),загальною площею 91,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30 травня 2011 року стягнуто з неї на користь банку 1 032 129,62 грн заборгованості за кредитним договором, з яких: 932 147,00 грн - заборгованість за кредитом, 99 982,29 грн - заборгованість за відсотками.

За договором факторингу від 03 квітня 2014 року ПАТ «БТА БАНК» відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «Кредитні ініціативи».

Відповідно до витягу з реєстру сума боргу позивача, яка була відступлена, становила 4 153,74 дол. США.

У виконавчому провадженні, відкритому на підставі рішення суду, стягувачеві ПАТ «БТА Банк» передано земельні ділянки у Васильківському районі Київської області у с. Липовий Скиток на загальну суму 711 860,00 грн та особисто нею перераховано грошові кошти в сумі 427 004,63 грн, які державний виконавець направив стягувачу ТОВ «Кредитні ініціативи».

Державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчого листа, виданого Оболонським районним судом міста Києва.

Вважає, що нею було виконано грошове зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі.

Позивач просила суд припинити правовідносини за кредитним договором від 30 жовтня 2006 року № 020/06к у зв`язку з виконанням зобов`язань за ним, визнати припиненими договір поруки від 30 жовтня 2006 року № 020/06к, договір іпотеки від 30 жовтня 2006 року, який зареєстровано в реєстрі за № 4214, у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2018 року, у позові відмовлено.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє його від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

ОСОБА_1 не спростувала факт несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 18 листопада 2011 року, яке було виконано боржником лише 20 квітня 2016 року, що надає право стягувачу порушувати питання про застосування до боржника положень статті 625 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2018 року, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

09 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження від 14 квітня 2020 року № 1078/0/226-20 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

13 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суди не взяли до уваги усіх доказів у справі, не з`ясували усіх обставин, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

25 квітня 2016 року грошове зобов`язання за кредитним договором від 30 жовтня 2006 року № 020/06к виконано в повному обсязі на суму 1 032 129,62 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року у справі за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості встановлено, що строк виконання за кредитним договором настав до моменту укладання договору факторингу, що підтверджується рішенням Оболонського районного суду від 30 травня 2011 року, яким стягнуто всю заборгованість за достроково розірваним кредитним договором, тому ТОВ «Кредитні ініціативи» не має повноважень щодо нарахування пені, тому відсутні додаткові зобов`язання за кредитним договором.

ПАТ «БТА Банк» до укладення з ТОВ «Кредитні ініціативи» спірної факторингової угоди від 03 квітня 2014 року вже реалізувало своє право грошової вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором № 020/06к від 30 жовтня 2006 року, шляхом пред`явлення відповідного позову, який був задоволений судом, у зв`язку з чим ПАТ «БТА Банк» отримало процесуальний статус стягувача, а не кредитора у зобов`язанні.

TOB «Кредитні ініціативи» немаєможливостей на умовах, визначених кредитним договором, реалізувати відступлене йому право грошової вимоги, щодо якого спір вирішено в судовому порядку, оскільки це може спричинити допритягнення боржника (позичальника) двічі (або більше разів) до відповідальності за вчинення одного й того самого правопорушення, що суперечить нормам статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки ухвалене судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ТОВ «Кредитні ініціативи» на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на судові рішення є безпідставними, оскільки рішенням Оболонського районного суду від 30 лютого 2011 року стягнено лише суму заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2006 року № 2-70/11, вимога про розірвання кредитного договору первісним кредитором не ставилась, рішення щодо розірвання цього договору не ухвалювалось.

Рішенням Оболонського районного суду від 30 лютого 2011 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року, відмовлено TOB «Кредитні ініціативи» виключно з підстав недоведеності суми заборгованості, водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що відкрито виконавче провадження, під час якого частково стягнено вказаний борг.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2017 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року, відмовлено в позові ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору факторингу та договорів про передачу права вимоги, оскільки на час відсутплення права вимоги немає доказів, що зобов`язання за кредитним договором виконане в повному обсязі.

Зобов`язання за кредитним договором від 30 жовтня 2006 року № 020/06к є чинними, боржник його не виконує, заборгованість непогашена.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 305/1293/16-ц, провадження № 61-5779св18, від 18 січня 2018 року у справі № 309/4208/13-ц, провадження № 61-1627св17, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником вчасно, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, оскільки зобов`язання залишається невиконаним.

ОСОБА_1 не спростувала факт несвоєчасного виконання грошового зобов`язання, тому стягувач має право на стягнення коштів відповідно до статті 625 ЦК України.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 30 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Український кредитно-торговий банк», правонаступником якого є ПАТ «БТА БАНК», укладено кредитний договір № 020/06к, за умовами якого банк надав позивачу кредитні кошти в розмірі126 000,00 дол. США строкомдо 30 жовтня 2021 року зі сплатою 13 % річних. Позивач кредитні кошти отримала в касі банку.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору між позивачем та банком укладено договір іпотеки, предметом якого є нежилі приміщення (в літ. В): з приміщення № 1 до приміщення № 12 (групи приміщень № 20 а),загальною площею 91,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

30 жовтня 2006 року між ВАТ «Український кредитно-торговий банк», правонаступником якого є ПАТ «БТА БАНК», та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 020/06к.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30 травня 2011 року стягнуто з неї на користь банку 1 032 129,62 грн заборгованості за кредитним договором, з яких: 932 147,00 грн - заборгованість за кредитом, 99 982,29 грн - заборгованість за відсотками.

23 липня 2012 року головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції Диких О. О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-70, виданого 18 листопада 2011 року Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення боргу в сумі 1 033 949,62 грн.

Постановою державного виконавця від 22 квітня 2013 року передано земельні ділянки у Васильківському районі Київської області в с. Липовий Скиток на загальну суму 711 860,00 грнстягувачеві в рахунок погашення боргу на загальну суму 711 860,00 грн.

За договором факторингу від 03 квітня 2014 року ПАТ «БТА БАНК» відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «Кредитні ініціативи».

03 квітня 2014 року між ПАТ «БТА Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за іпотечними договорами.

Відповідно до витягу з реєстру сума боргу позивача, яка була відступлена, становила 4 153,74 дол. США.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 березня 2017 року у справі № 761/5191/16-ц, яке набрало законної сили, відмовлено в позові ОСОБА_1 до ПАТ «БТА Банк», ТОВ «Кредитні ініціативи», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бучко В. В., державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Чорний В. В. про визнання частково недійсними договору факторингу та договорів про передачу прав вимоги.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «БТА Банк» на ТОВ «Кредитні ініціативи».

20 квітня 2016 року ОСОБА_1 на депозитний рахунок Відділу державної виконавчої служби сплатила кошти в сумі 427 004,63 грн та 21 квітня 2016 року державний виконавець відповідно до розпорядження № 33449027/16 грошові кошти в розмірі 322 089,62 грн скерував стягувачу.

25 квітня 2016 року старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-70, який виданий 18 листопада 2011 року Оболонським районним судом міста Києва у зв`язку із виконанням рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 травня 2011 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом позову є припинення правовідносин за кредитним договором у зв`язку з його виконанням, визнання припиненими поруки та іпотеки у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із таких обставин: заборгованість за кредитним договором, яка стягнута рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30 травня 2011 року визначена банком станом на 26 квітня 2010 року та фактично погашена позивачем 20 квітня 2016 року, виконавчий лист перебував на виконанні у державного виконавця і лише 25 квітня 2016 року старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-70, який виданий 18 листопада 2011 року Оболонським районним судом міста Києва на виконанням рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 травня 2011 року.

Суд апеляційної інстанції одночасно дійшов таких висновків: суд першої інстанції правильно виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, обгрунтовано дійшов висновку, що зобов`язання не були виконані належним чином; позивач не підтвердила належними доказами виконання зобов`язань за кредитним договором належним чином; ОСОБА_1 та її представники не спростували факт несвоєчасного виконання грошового зобов`язання, що дає право стягувачу порушувати питання про застосування до боржника статті 625 ЦК України; наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526 ЦК України.

Верховний Суд з огляду на встановлені обставини та висновки суду апеляційної інстанції зазначає таке.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції, в межах своїх повноважень, повинен з`ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Суди встановили, що заборгованість за кредитним договором, яка стягнена рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30 травня 2011 року, була визначена банком станом на 26 квітня 2010 року та фактично погашена позивачем 20 квітня 2016 року.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Верховний Суд зазначає, що виконання зобов`язання виступає підставою припинення лише тоді, коли проведене належним чином, тобто не тільки відповідає встановленим вимогам (статті 526-545 ЦК України), а й прийняте кредитором. Неналежне виконання договору не призводить до припинення зобов`язання.

Належне виконання зобов`язання має підтверджуватися належними і достовірними доказами.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України ,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Для учасників зобов?язальних правовідносин важливим є реалізація основної мети зобов?язання. Досягнення цієї мети пов?язується не тільки з виконанням певних дій, а й з необхідністю відповідати іншим якісним показникам, які загалом можна об?єднати поняттям належного виконання.

Стаття 625 ЦК України визначає особливості цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

У цій справі позивач просила визнати припиненими правовідносини за кредитним договором у зв`язку з його виконанням, визнати припиненими поруку та іпотеку у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

З урахуванням підстав позову та змісту позовних вимог стаття 625 ЦК України не застососвується до правовідносин, які виникли між сторонами.

Згідно з матеріалами справи постановою державного виконавця від 22 квітня 2013 року передано земельні ділянки у Васильківському районі Київської області у с. Липовий Скиток на загальну суму 711 860,00 грнстягувачеві в рахунок погашення боргу на загальну суму 711 860,00 грн (т. 1, а. с. 62). 25 квітня 2016 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчого листа, виданого Оболонським районним судом міста Києва (т. 1, а. с. 80). 20 квітня 2016 року ОСОБА_1 на депозитний рахунок Відділу державної виконавчої служби сплатила кошти в сумі 427 004,63 грн (т. 1, а. с. 89).

Суд апеляційної інстанції не перевірив та не виклав чіткі та однозначні висновки, чи виконала позивач зобов`язання відповідно до вимог статтей 526-545 ЦК України, чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами, не з`ясував, чи зобов`язання позивача за вказаними нею договорами припинилися, чи є підстави для застосування статті 599 ЦК України.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком суду першої інстанції, не надав оцінку усім обставинам у справі, та не виклав висновки щодо застосування норми матеріального права до правовідносин сторін, що потребує з`ясування обставин справи та оцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції, судове рішення підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам частини третьої статті 263 ЦПК України.

Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін суд касаційної інстанції відхилив, з огляду на відсутність необхідності заслухати пояснення сторін (статті 43, 402 ЦПК України).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд бере до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про її передачу на новий розгляд для повного, всебічного та об`єктивного дослідження та встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для її правильного вирішення.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2018 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко

Джерело: ЄДРСР 90591416
 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Це наша справа. Після виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості божник має право вимагати припинення кредитного договору, договору іпотеки та поруки. ВС зазначив, що у цій справі позивач просила визнати припиненими правовідносини за кредитним договором у зв`язку з його виконанням, визнати припиненими поруку та іпотеку у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

З урахуванням підстав позову та змісту позовних вимог стаття 625 ЦК України не застосовується до правовідносин, які виникли між сторонами.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Повезло, что суд в 2011 году не определил сумму долга в долларах, иначе было бы разбирательство о курсах валюты на день погашения 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...