Постанова ВП-ВС про порядок поновлення договору оренди земельної ділянки і обов'язкового направлення проекту угоди

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 159/5756/18

Провадження № 14-99цс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянула у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Ковельської міської ради на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2019 року (суддя Панасюк С. В.) та постанову Волинського апеляційного суду від 03 липня 2019 року (у складі колегії суддів Федонюк С. Ю., Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.)

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради Волинської області, треті особи: виконавчий комітет Ковельської міської ради Волинської області, ремонтне житлово-комунальне підприємство № 2 міста Ковеля про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Ковельської міської ради Волинської області про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки.

ОСОБА_1 зазначала, що рішенням Ковельської міської ради № 30/2 від 20 березня 2002 року їй надано в оренду земельну ділянку для розміщення та обслуговування торгового кіоску терміном на один рік.

Строк оренди земельної ділянки неодноразово продовжувався за згодою сторін.

На підставі рішення відповідача від 28 березня 2013 року № 36/16 між Ковельською міською радою та позивачкою 15 квітня 2013 року укладено договір оренди земельної ділянки на 5 років, до 28 березня 2018 року включно. Право оренди земельної ділянки зареєстровано у встановленому порядку на строк до 28 березня 2018 року з правом пролонгації.

Позивачка указує, що належним чином виконувала обов`язки за договором оренди земельної ділянки та 4 січня 2018 року звернулась до Ковельської міської ради з проханням поновити договір оренди земельної ділянки, оскільки строк його дії закінчується 28 березня 2018 року.

Орендодавець не надав відповіді на цю заяву у місячний строк.

9 березня 2018 року вона отримала лист від 26 лютого 2018 року за підписом міського голови, у якому повідомлялося про те, що Ковельська міська рада не буде продовжувати строк дії договору оренди земельної ділянки, оскільки має намір розширити АДРЕСА_1 та демонтувати у зв`язку з цим торгові споруди, в тому числі і кіоск позивачки.

ОСОБА_1 вважає, що відповідно до вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» дія договору оренди земельної ділянки поновлена на той самий строк і на тих самих умовах, на яких цей договір був укладений, оскільки протягом одного місяця після закінчення строку його дії міська рада не вирішила питання про відмову у поновленні договору і не повідомила її про це.

Враховуючи наведене позивачка просила суд визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі № 1/43, укладений 15 квітня 2013 року між Ковельською міською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстраційній службі Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області 30 грудня 2014 року зі строком дії до 28 березня 2018 року з правом пролонгації, щодо земельної ділянки загальною площею 12 кв. м, з кадастровим номером 0710400000:01:005:0005, яка знаходиться біля будинку АДРЕСА_1 .

Стягнуто з Ковельської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 600 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що Ковельська міська рада не довела, що у місячний строк вона відповіла на надісланий орендарем лист-повідомлення і не погодилась із поновленням договору оренди.

Крім того суд першої інстанції врахував, що Ковельська міська рада до 28 квітня 2018 року не прийняла рішення про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки з позивачкою, незважаючи на неодноразові спроби прийняти таке рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення витрат на правничу допомогу за підготовку заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Волинського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. З цих же підстав суд вважав відсутніми правові підстави для стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, пов`язаних з розглядом апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову.

Постановою Волинського апеляційного суду від 3 липня 2019 року апеляційну скаргу Ковельської міської ради Волинської області залишено без задоволення, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив із того, що відповідачем не дотримано процедуру відмови позивачу у поновленні договору оренди у спосіб та строки, передбачені статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Суд апеляційної інстанції зазначив, що Ковельська міська рада за наявності у неї заперечень щодо поновлення договору оренди землі протягом місяця не повідомила орендаря про прийняте рішення, тобто не дотрималася відповідної процедури, передбаченої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» для даного виду правовідносин, як і в будь-який спосіб не висловила свого волевиявлення щодо поновлення чи не поновлення договору оренди у місячний строк після закінчення строку дії договору. За відсутності, як вважає відповідач, необхідних документів для поновлення вказаного договору оренди орендодавець, відповідно до вимог закону, міг прийняти рішення про відмову в задоволенні відповідної заяви орендаря, чого у порушення процедури не зробив.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, Ковельська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 3 липня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що в порушення статті 33 Закону України «Про оренду землі» ОСОБА_1 до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі не додала проект додаткової угоди.

Вказує на помилковість висновків судів про недотримання відповідачем процедури вирішення питання поновлення договору оренди, оскільки листом Ковельської міської ради від 19 січня 2018 року № 7.11/66 ОСОБА_1 повідомлено, що у зв`язку з розширенням АДРЕСА_1 (на якому розміщений кіоск) договір оренди земельної ділянки поновлюватись не буде, а на сесію Ковельської міської ради винесено питання про відмову у поновленні договору.

Зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14?65цс18).

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу Ковельської міської ради, в якому зазначила, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Просила врахувати, що нею дотримано процедуру поновлення договору оренди землі, визначену статтею 33 Закону України «Про оренду землі», однак відповідач в порушення вимог даної статті у місячний термін не надав їй відповіді на подану заяву та не повідомив про будь-яке рішення, прийняте за результатом розгляду такої заяви.

Ухвалою Верховного Суду від 5 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 17 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 11 червня 2020 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною третьою статті 403 ЦПК України.

Зазначену ухвалу мотивовано тим, що висновки про застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі» у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17 суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) дійшла висновку про те, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Однак, у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17 Верховний Суд у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду вказав, що частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на пролонгацію договору). При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, може мати прояв у «мовчазній згоді».

Таким чином, Судова палата з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, застосовуючи частину шосту статті 33 Закону України «Про оренду землі» вважала, що для поновлення договору оренди земельної ділянки за цією підставою від орендодавця не вимагається дотримання умов та процедури, визначених частинами першою - третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, оскільки вони суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року справу прийнято до розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що 15 квітня 2013 року між ОСОБА_1 (орендар) та Ковельською міською радою в особі міського голови Кіндера О. О. (орендодавець) укладено договір оренди № 1/43, за умовами якого орендодавець надала, а орендар прийняла в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку площею 12 кв. м для розміщення та обслуговування тимчасового торгового кіоску, на підставі рішення Ковельської міської ради 36/16 від 28 березня 2013 року, яка знаходиться поблизу будинку АДРЕСА_1 , кадастровий номер ділянки 0710400000:01:005:0005. Договір укладено на 5 років до 28 березня 2018 року включно.

30 грудня 2014 року право оренди земельної ділянки площею 12 кв. м з кадастровим номером 0710400000:01:005:0005 було зареєстровано на строк до 28 березня 2018 року з правом пролонгації.

Пунктом 8 укладеного між сторонами договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на поновлення його дії на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору, тобто до 28 лютого 2018 року, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

4 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Ковельської міської ради з проханням поновити договір оренди земельної ділянки, оскільки строк його дії закінчується 28 березня 2018 року.

Листом від 26 лютого 2018 року № 7.11/199 за підписом міського голови ОСОБА_1 було повідомлено, що Ковельська міська рада не буде продовжувати на новий термін договір оренди землі для розміщення та обслуговування тимчасового торгового кіоску по АДРЕСА_1 ), площею 12 кв.м, кадастровий номер 0710400000:01:005:0005. Підставою відмови у поновленні договору оренди землі зазначено затверджений детальний план території реконструкції кварталу, обмеженого АДРЕСА_1 . Крім цього, зазначено, що детальним планом передбачено розширення АДРЕСА_1 та демонтаж торгових споруд.

Аналогічний за суттю лист Ковельської міської ради було направлено позивачці 23 серпня 2018 року за № 7.11/248.

Крім того, 30 липня 2018 року Ковельська міська рада зверталась до позивача з вимогою № 22.27/372 про проведення демонтажу встановленої тимчасової споруди у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною третьою статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар , який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 вказаного Закону).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 зазначеного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею ЗЗ Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі»). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12?136гс19), предметом позову в якій було визнання поновленим договору оренди землі у запропонованій редакції на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, зокрема, з огляду на те, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди за п`ятдесят днів до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. Крім цього, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.

Згідно з висновком Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від якого пропонується відступити, частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» урегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування земельною ділянкою орендарем після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на пролонгацію договору).

Суд указав, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 цього Закону, не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією нормою саме й полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує проти поновлення договору, зокрема, у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у мовчазній згоді.

Суд зазначив, що у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця акцентовано, що він має право заперечити стосовно такого поновлення згідно із частиною шостою статті 33 цього Закону і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини шостої зазначеної статті.

Суд господарської юрисдикції зробив висновок, що у подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися з вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець зі свого боку в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися з вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише в разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині восьмій статті 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Разом з тим у справі № 920/739/17 установлено, що орендар земельної ділянки виконав свій обов`язок щодо завчасного повідомлення орендодавця до закінчення строку дії договору про намір його поновити та надіслав проект відповідної додаткової угоди. І саме з належним виконанням орендарем обов`язків за договором та вимог частин першої-третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» й недотриманням орендодавцем вимог частини п`ятої статті 33 цього Закону суд касаційної інстанції пов`язував виникнення в орендаря права на поновлення договору оренди на підставі частини шостої статті 33 зазначеного Закону (пункти 5.3 - 5.7 постанови).

З огляду на вказане вважаємо за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивачка не дотрималась вимог частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі», не надавши до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.

Посилання позивачки на те, що відповідач лише листом від 26 лютого 2018 року № 7.11/199 повідомив її про те, що не буде продовжувати на новий термін договір оренди землі, не має самостійного правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки позивачкою не достримано процедури, встановленої зокрема частиною третьою статті 33 цього Закону, яка дає орендареві підстави розраховувати на можливість такого поновлення в силу закону.

Разом з тим, до закінчення строку дії договору позивачку було повідомлено про те, що з нею не буде продовжено на новий термін договрі оренди землі для розміщення та обслуговування тимчасового кіоску по АДРЕСА_1 ) площею 12 кв. м у зв`язку із затвердженням детального плану території конструкції кварталу, яким передбачено план розширення АДРЕСА_1 та демонтаж торгових споруд.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищезазначеними нормами матеріального права, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є помилковими, а тому рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2019 року та постанова Волинського апеляційного суду від 3 липня 2019 року підлягають скасуваню з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (стаття 412 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 412, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суд

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу Ковельської міської ради задовольнити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 3 липня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ковельської міської ради Волинської області, треті особи: виконавчий комітет Ковельської міської ради Волинської області, ремонтне житлово-комунальне підприємство № 2 міста Ковеля про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Н. П. Лященко

Судді:

Н. О. Антонюк Т. О. Анцупова С. В. Бакуліна В. В. Британчук Ю. Л. Власов М. І. Гриців Д. А. Гудима В. І. Данішевська Ж. М. Єленіна О. С. Золотніков

О. Р. Кібенко В. С. Князєв Л. М. Лобойко О. Б. Прокопенко Л. І. Рогач О. М. Ситнік О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 92270706

[ANTIRAID]

Рішення яке демонструє, що потрібно просто виконувати Закон, а не вигадувати добросовісність чи справедливість.

Велика палата вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивачка не дотрималась вимог частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі», не надавши до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.

Посилання позивачки на те, що відповідач лише листом від 26 лютого 2018 року № 7.11/199 повідомив її про те, що не буде продовжувати на новий термін договір оренди землі, не має самостійного правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки позивачкою не дотримано процедури, встановленої зокрема частиною третьою статті 33 цього Закону, яка дає орендареві підстави розраховувати на можливість такого поновлення в силу закону.

Разом з тим, до закінчення строку дії договору позивачку було повідомлено про те, що з нею не буде продовжено на новий термін договір оренди землі для розміщення та обслуговування тимчасового кіоску по АДРЕСА_1 ) площею 12 кв. м у зв`язку із затвердженням детального плану території конструкції кварталу, яким передбачено план розширення АДРЕСА_1 та демонтаж торгових споруд.