Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відсутність підстав перегляду справи за позовом до НБУ про неналежний контроль за банком Таврика, що призвів до втрати вкладниками коштів

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 826/6233/15
Провадження № 11-182зва24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.,

за участю:

секретаря судового засідання Лук`яненко О. О.,

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2.,

представників відповідачів - Шевченка Ю. А., Сакалюка Д. В. ,

розглянула у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2023 (судді Стрелець Т. Г., Стеценко С. Г., Тацій Л. В.) у справі № 826/6233/15 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» Караченцев Артем Юрійович, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2015 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися з позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - НБУ, Фонд, ГУ ДКС України у м. Києві, відповідачі відповідно), третя особа - уповноважена особа Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (далі - ПАТ «Банк «Таврика», Банк) Караченцев А. Ю., у якому з урахуванням заяв про уточнення (збільшення) позовних вимог просили:

1) визнати протиправним рішення комісії НБУ № 906 від 23.11.2012, яке прийнято із запізненням на два місяці після виведення активів з ПАТ «Банк «Таврика» з метою штучного доведення ПАТ «Банк «Таврика» до неплатоспроможності та із порушенням вимог постанови Правління НБУ від 03.12.2003 № 516 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» без документального підтвердження невиконання вимог вкладників Банком з посиланням тільки на інформацію, отриману від головного бухгалтера банку станом на 13 год 00 хв 23.11.2012 при відсутності довідки НБУ про результати позапланової перевірки ПАТ «Банк «Таврика» комісією НБУ за наявності достатнього обов`язкового резерву коштів Банку в НБУ;

2) визнати протиправною постанову Правління НБУ від 20.12.2012 № 548 «Про віднесення ПАТ «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних» як таку, що не відповідає дійсності при достатності обов`язкового резерву коштів банку в НБУ;

3) визнати протиправними дії та бездіяльність НБУ при виявленні фактів: непроведення щорічних інспекційних перевірок ПАТ «Банк «Таврика» (на порушення вимог статті 71 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» [далі - Закон № 2121-III] при наявності грубих порушень в ПАТ «Банк «Таврика» з боку пов`язаних осіб-акціонерів при наданні їм кредитів та масового виведення застав з ПАТ «Банк «Таврика» (на порушення вимог статті 63 Закону № 2121-III); незаконного списання з кореспондентського рахунку ПАТ «Банк «Таврика» під час інспекційної перевірки комісією НБУ 211 837,9 грн на користь Австрійського банку MEINL BANK AG; недостатності для покриття кредитних ризиків застави майнового поручителя ТОВ «Музей сучасного образотворчого мистецтва України» вартістю 9 070 402 800 грн під надані кредити 29 позичальникам-акціонерам та пов`язаним з ними особам, загальна заборгованість яких становить 3 314 915 900 грн; незаконної підміни матеріальної застави позичальників кредитів у банку в сумі 1 199 000 000 грн акціями Київського ювелірного заводу із занадто завищеною експертною ціною (у п`ять разів) під час проведення позапланової перевірки НБУ та невідображення цього факту в довідці НБУ за результатами позапланової перевірки ПАТ «Банк «Таврика» НБУ, що призвело до позбавлення права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і спричинило завдання їм матеріальної шкоди через протиправні дії та бездіяльність НБУ;

4) визнати протиправним введення тимчасового адміністратора Фонду до ПАТ «Банк «Таврика» з 21.12.2012 та незаконного набуття права розпоряджатися депозитними вкладами позивачів;

5) визнати протиправним звернення Фонду до НБУ про відкликання ліцензії у ПАТ «Банк «Таврика» при наявності достатніх застав майнового поручителя ТОВ «Музей сучасного образотворчого мистецтва України» у сумі 9 070 402 800 грн та цінних паперів Київського ювелірного заводу в розмірі 67 % акцій від статутного капіталу Київського ювелірного заводу;

6) визнати протиправними дії та бездіяльність Фонду відповідно до статті 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) через незвернення з грудня 2012 року до серпня 2013 року до правоохоронних органів про притягнення до цивільної та кримінальної відповідальності осіб, винних в списанні 211 млн 837,9 тис грн на користь Австрійського банку MEINL BANK AG; через невизнання договорів застави майнового поручителя ТОВ «Музей сучасного образотворчого мистецтва України» нікчемними і невідновлення дебіторської заборгованості 29 позичальників кредитів-акціонерів ПАТ «Банк «Таврика» в сумі 3 314 915 900; через невизнання договорів підміни матеріальної застави в сумі 1 199 000 000 грн цінними паперами Київського ювелірного заводу нікчемними та невідновлення дебіторської заборгованості позичальників кредитів в ПАТ «Банк «Таврика»;

7) відшкодувати матеріальну шкоду за рахунок держави ОСОБА_3 в сумі 2 238 920 грн (з них: 1 102,6 грн - заподіяну незаконними рішеннями та протиправною бездіяльністю НБУ та 1 136,32 грн - через протиправні дії та бездіяльність посадових осіб Фонду) відповідно до статей 41, 56 Конституції України, статей 321, 1174, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України);

😎 відшкодувати матеріальну шкоду за рахунок держави ОСОБА_4 в сумі 240 925 грн (з них: 119 118 грн - заподіяну незаконними рішеннями та протиправною бездіяльністю НБУ і 121 807 грн - через протиправні дії та бездіяльність посадових осіб Фонду) відповідно до статей 41, 56 Конституції України, статей 321, 1174, 1214 ЦК України, статті 102 КАС України;

9) відшкодувати матеріальну шкоду за рахунок держави ОСОБА_2 в сумі 3 223 580,59 грн (з них: 1 289 749,55 грн - заподіяну незаконними рішеннями та протиправною бездіяльністю НБУ у та 1 933 831,04 грн - через протиправні дії та бездіяльність посадових осіб Фонду), а також відсотки за неповернутими валютними вкладами у розмірах 12 017,95 дол. США та 7560 євро відповідно до статей 41, 56 Конституції України, статей 321, 1174, 1214 ЦК України, статті 102 КАС України;

10) відшкодувати матеріальну шкоду за рахунок держави ОСОБА_1 в сумі 12 144 845,90 грн (з них: 4 136 305,62 грн - заподіяну незаконними рішеннями та протиправною бездіяльністю НБУ і 8 008 540,28 грн - через протиправні дії та бездіяльність посадових осіб Фонду), а також відсотки за неповернутими валютними вкладами у розмірі 124 159,88 дол. США відповідно до статті 41, 56 Конституції України, статей 321, 1174, 1214 ЦК України, статті 102 КАС України;

11) визнати порушення відповідачами статей 21, 22, 41 Конституції України в частині щодо прав, свобод й інтересів та протиправного позбавлення права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на володіння, користування та розпоряджання власними коштами, що призвело до завдання їм матеріальної шкоди через протиправні дії та бездіяльність НБУ та Фонду.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного банківського нагляду за діяльністю ПАТ «Банк «Таврика» та незахисту НБУ прав вкладників Банку порушені їхні майнові права, зокрема право володіти, розпоряджатися та користуватися власними вкладами у ПАТ «Банк «Таврика», оскільки позивачі не мали можливості отримувати банківські строкові вклади у повному розмірі з огляду на те, що НБУ штучно зроблено умови, за якими ПАТ «Банк «Таврика» не змогло працювати у звичайному режимі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2016 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність НБУ, що полягає у непроведенні ним планової інспекційної перевірки ПАТ «Банк «Таврика» у межах 36 місяців починаючи з 01.05.2009. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

5. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2023 касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 - без змін.

6. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погодились із зазначеними судовими рішеннями й подали до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) заяви, у яких скаржилися на порушення своїх прав за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статтею 13 Конвенції, прояв яких полягав у тривалому розгляді національними судами їх справи, тобто розгляд відбувся поза межами «розумного строку», у зв`язку із цим не було ефективного засобу юридичного захисту.

Короткий зміст рішення ЄСПЛ

7. 16.05.2023ЄСПЛ постановив рішення у справі «Вольський та інші проти України» (Case of Volskyy and others v. Ukraine) (заява № 49047/18 та 5 інших заяв), у якому за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 № 32823/23 установив порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції при вирішенні судами України адміністративної справи № 826/6233/15, що розглядалася 8 років та 20 днів.

8. 18.07.2023 ЄСПЛ постановив рішення у справі «Буглов та інші проти України» (Case of Buglov and others v. Ukraine) (заява № 28467/18 та 6 інших заяв), у якому за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 № 32936/23 Суд установив порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції при вирішенні судами України адміністративної справи № 826/6233/15, що розглядалася 8 років та 20 днів.

9. ЄСПЛ визнав скарги заявників прийнятними та такими, що свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

10. Констатуючи порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції при вирішенні судами України адміністративної справи № 826/6233/15, що розглядалася 8 років та 20 днів, з посиланням на справу «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine), у якій вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі, Суд зазначив, що не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість проваджень на національному рівні, та визнав, що тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку», тому заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту.

11. Суд вирішив об`єднати заяви, оголосив заяви прийнятними та постановив, що:

- ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв`язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту;

- (а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

- (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у заяві вимог

12. 05.08.2024 до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 826/6233/15 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 КАС України, а саме у зв`язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

13. Заявники просять задовольнити заяву про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі, скасувати постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2023, а справу № 826/6233/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

14. 01.11.2024 до Великої Палати Верховного Суду надійшли пояснення НБУ щодо поданої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 826/6233/15, у яких відповідач просить відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення, оскільки наслідки судових рішень, про перегляд яких просять заявники,не пов`язані з установленим ЄСПЛ порушенням права на ефективний засіб юридичного захисту у зв`язку з недотриманням правила «розумного строку розгляду».

15. 04.11.2024 до Великої Палати Верховного Суду надійшло пояснення ОСОБА_4 , у якому він просив задовольнити заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 826/6233/15, скасувати її та передати справу на новий розгляд, оскільки зазначене рішення вважає незаконним. Справу просив розглядати без його участі.

Рух заяви про перегляд судового рішення

16. 12.09.2024 ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В. відкрито провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 826/6233/15. Витребувано від Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини копії рішень ЄСПЛ у справі «Буглов та інші проти України» від 18.07.2024 і «Вольський та інші проти України» від 16.05.2024 з її автентичними перекладами українською мовою.

17. 30.09.2024 до Великої Палати Верховного Суду з Міністерства юстиції України надійшли копії автентичних перекладів рішень ЄСПЛ від 16.05.2024 у справі «Вольський та інші проти України» (Case of Volskyy and others v. Ukraine) (заява № 49047/18 та 5 інших заяв) та від 18.07.2024 у справі «Буглов та інші проти України» (Case of Buglov and others v. Ukraine) (заява № 28467/18 та 6 інших заяв).

18. 21.10.2024 до Великої Палати Верховного Суду надійшли матеріали справи № 826/6233/15 відповідно до супровідного листа Київського окружного адміністративного суду.

19. Суддя Великої Палати Верховного Суду Шевцова Н. В. ухвалою від 23.10.2024 призначила справу № 826/6233/15 до розгляду в судовому засіданні згідно із частиною першою статті 368 КАС України.

20. У судовому засіданні заявники підтримав заяву про перегляд постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 826/6233/15 за виключними обставинами, навівши при цьому доводи на її обґрунтування, подібні до зазначених у заяві.

21. Представники відповідачів заперечували проти задоволення заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

22. Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 розділу І Конвенції).

23. Відповідно до пункту 1 статті 46 Конвенції держава Україна зобов`язана виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вона є стороною.

24. Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

25. Згідно із частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

26. Частинами першою, другою статті 2 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) визначено, що остаточне рішення ЄСПЛ у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

27. Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається, зокрема, Законом № 3477-IV.

28. З огляду на викладені вище положення статті 46 Конвенції та статті 2 Закону № 3477-IV ЄСПЛ є належною міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною. Суд наділений повноваженнями встановлювати порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справ судом у розумінні пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС України.

29. За статтею 41 Конвенції якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

30. Згідно зі статтею 10 Закону № 3477-IV з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні.

31. Заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді. Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в рішенні системної проблеми та її першопричини.

32. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом (частина друга статті 10 Закону № 3477-IV).

33. Для цього слід враховувати Рекомендацію № R(2000)2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини», відповідно до якої повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, рекомендовано застосовувати, особливо тоді коли:

- потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

- рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції, або б) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

34. Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

35. Пунктом 6 частини першої статті 363 КАС України визначено, що заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.

36. ЄСПЛ у рішеннях від 16.05.2024 у справі «Вольський та інші проти України» (Case of Volskyy and others v. Ukraine) та від 18.07.2024 у справі «Буглов та інші проти України» (Case of Buglov and others v. Ukraine) установив порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

37. Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

38. Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

39. Одним з елементів закріпленого в цій статті права на справедливий суд є належне відправлення правосуддя.

40. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

41. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності всіх перед законом та судом і у зв`язку із цим обмежувати право на судовий захист (абзац п`ятнадцятий пункту 3, абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002).

42. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

43. Національні суди, розглядаючи справу заявників, відмовили у задоволенні їх позовних вимог.

44. Не погоджуючись із такими рішеннями, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до ЄСПЛ, який указав, що, розглянувши всі надані йому матеріали, він не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість проваджень на національному рівні. З огляду на свою практику із цього питання ЄСПЛ вважав, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку», а також що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку із цими скаргами. Із цих підстав ЄСПЛ оголосив прийнятними заяви, у тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо надмірної тривалості цивільних проваджень та відсутності в національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. ЄСПЛ постановив, що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

45. Отож, як випливає зі змісту та суті рішень Суду, порушення конвенційних приписів полягало насамперед у тому, що національні суди розглядали справу, де заявники є позивачами, понад «розумний строк», у зв`язку із чим позивачі не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту.

46. Велика Палата Верховного Суду, відповідаючи на доводи заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами, нагадує, що ЄСПЛ установив, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку», а також що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку із цими скаргами, і це свідчить про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

47. Вище зазначалось, що рішення суду може бути переглянуте в разі встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

48. Водночас у розумінні статті 10 Закону № 3477-IV повторний розгляд справи є засобом для забезпечення відновлення попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції, як додаткового заходу індивідуального характеру, що вживається з метою виконання рішення ЄСПЛ.

49. Системний аналіз цих правових норм дає підстави для висновку про те, що встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише у випадку, якщо такий перегляд забезпечить відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

50. Як видно з додатків до рішень ЄСПЛ у справах «Вольський та інші проти України» (CaseofVolskyy andothersv. Ukraine) та «Буглов та інші проти України» (CaseofBuglovandothersv. Ukraine), ОСОБА_2 (заява № 32823/23) та ОСОБА_1 (заява № 32936/23) присуджено по 1200 євро.

51. Отже, у випадку, що розглядається, ЄСПЛ констатував порушення національними судами вимог «розумності строку» розгляду справ та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг із цього приводу, у зв`язку із чим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 присуджено компенсацію у розмірі 1200 євро.

52. Звертаючись до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують, серед іншого, що їх права порушені через те, що жодного із позивачів не було повідомлено про даку, час та місце розгляду його касаційної скарги, не викликано до суду, незважаючи на подані клопотання.

53. При цьому рішення ЄСПЛ у справах «Вольський та інші проти України» (CaseofVolskyy andothersv. Ukraine) від 16.05.2024 та «Буглов та інші проти України» (CaseofBuglovandothersv. Ukraine) від 18.07.2024 не містять указівок на порушення національними судами при розгляді позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 положень законодавства, у тому числі процесуального, під час вирішення цієї справи по суті позовних вимог.

54. Зазначені питання не були предметом дослідження ЄСПЛ при ухваленні рішення ЄСПЛ у справах «Вольський та інші проти України» (Case of Volskyy and others v. Ukraine) та «Буглов та інші проти України» (Case of Buglov and others v. Ukraine), тому встановлені в ньому конвенційні порушення Україною щодо надмірної тривалості розгляду справи не ставлять під сумнів результат оскаржуваних судових рішень.

55. Наслідки судових рішень, про перегляд яких просять ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,не пов`язані з установленим ЄСПЛ порушенням права на ефективний засіб юридичного захисту у зв`язку з недотриманням правила «розумного строку розгляду».

56. Отже, ЄСПЛ, констатуючи порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, присудив достатню і справедливу сатисфакцію у зв`язку з надмірною тривалістю розгляду справи та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, а тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд, оскільки повторний розгляд справи не забезпечить відновлення попереднього юридичного стану, який заявники мали до порушення Конвенції, як додаткового заходу індивідуального характеру, що вживається з метою виконання рішення ЄСПЛ.

57. Таким чином, ураховуючи встановлене в рішеннях ЄСПЛ у справах «Вольський та інші проти України» (CaseofVolskyy andothersv. Ukraine) та «Буглов та інші проти України» (CaseofBuglovandothersv. Ukraine) порушення положень Конвенції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для застосування додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді відновлення провадження в адміністративній справі шляхом скасування судових рішень, оскільки можливість їх перегляду обумовлюється змістом констатованих ЄСПЛ порушень.

Висновки за результатами розгляду заяви

58. За змістом частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Керуючись статтями 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 826/6233/15 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» Караченцев Артем Юрійович, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич Судді-доповідач Н. В. Шевцова Судді:О. О. Банасько В. В. Король О. Л. Булейко М. В. Мазур Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова К. М. Пільков М. І. Гриців С. О. Погрібний Ж. М. Єленіна І. В. Ткач І. В. Желєзний О. С. Ткачук Є.А. Усенко

Джерело: ЄДРСР 123434351

[ANTIRAID]

Іноземці остаточно позбавили українців можливості повернути кошти, що були вкрадені в них та передані іноземцям. Суд зазначив:

50. Як видно з додатків до рішень ЄСПЛ у справах «Вольський та інші проти України» (CaseofVolskyy andothersv. Ukraine) та «Буглов та інші проти України» (CaseofBuglovandothersv. Ukraine), ОСОБА_2 (заява № 32823/23) та ОСОБА_1 (заява № 32936/23) присуджено по 1200 євро.

51. Отже, у випадку, що розглядається, ЄСПЛ констатував порушення національними судами вимог «розумності строку» розгляду справ та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг із цього приводу, у зв`язку із чим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 присуджено компенсацію у розмірі 1200 євро.

52. Звертаючись до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують, серед іншого, що їх права порушені через те, що жодного із позивачів не було повідомлено про даку, час та місце розгляду його касаційної скарги, не викликано до суду, незважаючи на подані клопотання.

53. При цьому рішення ЄСПЛ у справах «Вольський та інші проти України» (CaseofVolskyy andothersv. Ukraine) від 16.05.2024 та «Буглов та інші проти України» (CaseofBuglovandothersv. Ukraine) від 18.07.2024 не містять указівок на порушення національними судами при розгляді позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 положень законодавства, у тому числі процесуального, під час вирішення цієї справи по суті позовних вимог.

54. Зазначені питання не були предметом дослідження ЄСПЛ при ухваленні рішення ЄСПЛ у справах «Вольський та інші проти України» (Case of Volskyy and others v. Ukraine) та «Буглов та інші проти України» (Case of Buglov and others v. Ukraine), тому встановлені в ньому конвенційні порушення Україною щодо надмірної тривалості розгляду справи не ставлять під сумнів результат оскаржуваних судових рішень.

55. Наслідки судових рішень, про перегляд яких просять ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,не пов`язані з установленим ЄСПЛ порушенням права на ефективний засіб юридичного захисту у зв`язку з недотриманням правила «розумного строку розгляду».

56. Отже, ЄСПЛ, констатуючи порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, присудив достатню і справедливу сатисфакцію у зв`язку з надмірною тривалістю розгляду справи та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, а тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд, оскільки повторний розгляд справи не забезпечить відновлення попереднього юридичного стану, який заявники мали до порушення Конвенції, як додаткового заходу індивідуального характеру, що вживається з метою виконання рішення ЄСПЛ.