ЛИЦЕНЗИИ БАНКОВ УКРАИНЫ

[Йивгеней]

Вы не правы.

Вот ТАК должна выглядеть ГЕНЕРАЛЬНАЯ ЛИЦЕНЗИЯ:

Все остальные лицензии нам не нужны.

Про деякі питання практики

вирішення спорів за участю банків

(за матеріалами справ, розглянутих

у касаційному порядку Вищим

господарським судом України)

1. Надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, якщо банк має відповідну генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення таких операцій.

5.3. Письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними

цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій

згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему

валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за

N 15-93 ( 15-93 ) та може видаватися за умови дотримання банком

відповідних спеціальних вимог щодо одного чи кількох напрямів

діяльності, зокрема таких:

неторговельні операції з валютними цінностями;

ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в

іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці

України;

ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і

нерезидентів) в іноземній валюті;

ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у

грошовій одиниці України;

відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках

України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах)

в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку

України;

залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних

ринках;

операції з банківськими металами на валютному ринку України;

операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

Но вот Декрет Кабмина 15-93 нам говорит четко:

Стаття 5. Ліцензії Національного банку України

1. Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

2. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

3. Уповноважені банки та інші фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку, що одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами.

Мнение НБУ о том, что Генлицензия = Дозвил - это МНЕНИЕ НБУ, и оно прямо противоречит Декрету.

Нас разводят, как лохов.

[Йивгеней]

Пунктом 5.3. Положення № 275 встановлено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані у цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом № 15-93. Вбачається, що ця норма Положення № 275 не повною мірою узгоджується зі змістом частин 1 та 3 статті 5 Декрету № 15-93. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 5 Декрету № 15-93 генеральні ліцензії можуть бути надані на операції, що підлягають ліцензуванню згідно із Декретом № 15-93. На жаль, Декрет № 15-93 не містить переліку валютних операцій, які потребують одержання банками генеральних ліцензій, та не містить відсилочних норм щодо делегування повноважень, наприклад НБУ, визначати такий перелік валютних операцій. Зі змісту Декрету № 15-93 випливає, що валютними операціями, які чітко зазначені як операції, що потребують генеральної ліцензії, є лише операції, пов’язані з торгівлею іноземною валютою (частина 3 статті 5 та частина 2 статті 6 Декрету № 15-93). Таким чином, відповідно до положень Декрету № 15-93 існують правові підстави вважати генеральною ліцензією на валютні операції письмовий дозвіл НБУ на операції, пов’язані з торгівлею іноземною валютою, зокрема операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків, торгівля іноземною валютою на валютному ринку України, торгівля іноземною валютою на міжнародних ринках. Щодо інших операцій, що перелічені у пункті 5.3. Положення № 275 як валютні операції, в тому числі й операцій із розміщення іноземної валюти на валютному ринку (надання валютних кредитів є одним із способів розміщення іноземної валюти на валютному ринку), письмовий дозвіл НБУ слід розглядати тільки як письмовий дозвіл НБУ, а не як передбачену Декретом № 15-93 генеральну ліцензію на валютні операції.

Підсумовуючи вищевикладене можна зробити наступні висновки:

по-перше, письмовий дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій, не передбачених Декретом № 15-93, для цілей Декрету № 15-93 не є генеральною ліцензією Національного банку України;

по-друге, оскільки законодавством не встановлені межі щодо термінів та сум кредитів в іноземній валюті, для здійснення валютної операції з надання кредитів резидентам в іноземній валюті банкам не потрібно одержувати індивідуальну ліцензію НБУ, передбачену абзацом «в» частини 4 статті 5 Декрету № 15-93;

по-третє, валютна операція з надання кредиту в іноземній валюті не є використанням іноземної валюти як засобу платежу, та відповідно не вимагає одержання індивідуальної ліцензії НБУ, передбаченої абзацом «г» частини 4 статті 5 Декрету № 15-93;

по-четверте, одержання банком письмового дозволу НБУ на валютні операції, в тому числі й на операції із розміщення іноземної валюти на валютному ринку, є достатньою правовою підставою для здійснення валютних операцій з надання кредитів резидентам в іноземній валюті.

[alexburko]

.

[Йивгеней]

.

[НБ Украины]

Вы правильно аргументируете, но судье для наглядного сравнения необходимо увидеть, что в новых лицензиях есть именно пункт на право кредитования резидентов в валюте (для потребнужд....):

ПАО "Альфа-Банк" Лицензия № 61 выдана НБУ 02.09.2009.

ПАО КБ"Приватбанк": лицензия НБУ № 22 от 29.07.2009.

АО "УкрСиббанк": лицензия НБУ № 75 от 24.12.2009.

АО "Дельта Банк": лицензия НБУ № 225 от 08.10.2009.

ПОЖАЛУЙСТА, ВЫЛОЖИТЕ "читабельную" КОПИЮ ИМЕННО ЭТОЙ ЛИЦЕНЗИИ (привата, у кого есть) если есть на другие банки которые в списке - буду благодарен.

Все дело в том, что в новых ЛИЦЕНЗИЯХ и ДОЗВОЛАХ уже четко прописано право на выдачу кредитов в валюте чего ранее не было.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=57084 сообщение #3451 1.7.2012 16:57

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=57395 сообщение #3517 6.7.2012 12:33

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=56115 сообщение #2 13.6.2012 14:58

[Йивгеней]

Полный текст:

Кредиты в иностранной валюте. Альтернативный взгляд

2009-2010 роки відзначились суттєвим зростанням кількості спорів щодо визнання кредитних договорів недійсними.

До останнього часу майже всі судові рішення, постановлені або ухвалені на рівні Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ фактично визнавали кредити, надані в іноземній валюті, такими, що відповідають чинному законодавству України. Більше того, 07.10.2010 року Верховним Судом України (суддею Луспеником Д. Д. та головним консультантом відділу узагальнення судової практики управління вивчення та узагальнення судової практики Мельник З. П., к. ю. н.) були підготовлені Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки), в яких, у тому числі, зазначено, що «…уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті...єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93 є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку…».

Здавалося, що на цьому питані поставлена крапка. Проте 17.12.2010 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відхилив касаційну скаргу ОТП «Банк» залишивши в силі рішення Печерського районного суду м. Києва (справа 2- 552 –1/10 рік) та ухвалу Апеляційного суду м. Києва (справа № 22-14931), згідно з якими кредитний договір про надання кредиту в іноземній валюті був визнаний недійсним. Таким чином, фактично, на рівні вищого спеціалізованого суду з’явилася протилежна судова практика, й епопея щодо визнання кредитних договорів про надання кредитів в іноземній валюті недійсними отримала несподіване продовження.

У більшості випадків звертаючись до суду позичальники обґрунтовували свої позовні вимоги щодо недійсності кредитних договорів відсутністю у банків, що надавали такі кредити, відповідних індивідуальних ліцензій Національного банку України, тоді як суди зазначали, що для здійснення таких операцій банку достатньо мати генеральну ліцензію, якою є письмовий дозвіл НБУ. За таких обставин, на наш погляд, при розгляді судових справ цієї категорії потребують відповіді такі питання:

по-перше, який дозвільний документ слід вважати генеральною ліцензією на валютні операції, виданою НБУ відповідно до вимог Декрету № 15-93, та як співвідносяться між собою така генеральна ліцензія та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, виданий НБУ відповідно до вимог статті 47 Закону № 2121-ІІІ;

по-друге, чи має право банк надавати валютні кредити в іноземній валюті, якщо він має письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, виданий НБУ відповідно до вимог статті 47 Закону № 2121-ІІІ, але не отримав індивідуальну ліцензію НБУ на надання резидентам кредитів в іноземній валюті та/або індивідуальну ліцензію НБУ на валютні операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу згідно частини 4 статті 5 Декрету № 15-93.

Певна складність при розгляді справ цієї категорії вбачається також у тому, що у судовій практиці відсутній єдиний підхід у застосуванні положень чинного законодавства щодо визначення переліку операцій, на які може бути надана генеральна ліцензія Національного банку України відповідно до вимог Декрету № 15-93, та який дозвільний документ має отримати банк, щоб здійснювати операції з надання резидентам кредитів в іноземній валюті.

За загальним правилом банки здійснюють свою діяльність на підставі банківської ліцензії. На здійснення окремих операцій, передбачених Законом № 2121-ІІІ, банку необхідно отримати дозвіл НБУ. Також банку необхідно отримати генеральну та індивідуальні ліцензії на операції, передбачені Декретом № 15-93.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції, перелічені у статті 47 Закону № 2121-ІІІ, та генеральної ліцензії, передбаченої Декретом № 15-93, встановлюється Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275 (далі – Положення № 275). При цьому дозвільний документ НБУ має форму письмового дозволу.

Пунктом 5.3. Положення № 275 встановлено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані у цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом № 15-93. Вбачається, що ця норма Положення № 275 не повною мірою узгоджується зі змістом частин 1 та 3 статті 5 Декрету № 15-93. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 5 Декрету № 15-93 генеральні ліцензії можуть бути надані на операції, що підлягають ліцензуванню згідно із Декретом № 15-93. На жаль, Декрет № 15-93 не містить переліку валютних операцій, які потребують одержання банками генеральних ліцензій, та не містить відсилочних норм щодо делегування повноважень, наприклад НБУ, визначати такий перелік валютних операцій. Зі змісту Декрету № 15-93 випливає, що валютними операціями, які чітко зазначені як операції, що потребують генеральної ліцензії, є лише операції, пов’язані з торгівлею іноземною валютою (частина 3 статті 5 та частина 2 статті 6 Декрету № 15-93). Таким чином, відповідно до положень Декрету № 15-93 існують правові підстави вважати генеральною ліцензією на валютні операції письмовий дозвіл НБУ на операції, пов’язані з торгівлею іноземною валютою, зокрема операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків, торгівля іноземною валютою на валютному ринку України, торгівля іноземною валютою на міжнародних ринках. Щодо інших операцій, що перелічені у пункті 5.3. Положення № 275 як валютні операції, в тому числі й операцій із розміщення іноземної валюти на валютному ринку (надання валютних кредитів є одним із способів розміщення іноземної валюти на валютному ринку), письмовий дозвіл НБУ слід розглядати тільки як письмовий дозвіл НБУ, а не як передбачену Декретом № 15-93 генеральну ліцензію на валютні операції.

Виникає питання, чи має право банк, що отримав письмовий дозвіл НБУ на валютні операції, які не визначені Декретом № 15-93 як такі, що потребують одержання банком генеральної ліцензії НБУ, здійснювати такі валютні операції та чи не потрібно йому додатково отримувати індивідуальну ліцензію НБУ на валютні операції щодо надання резидентам кредитів в іноземній валюті та/або індивідуальну ліцензію НБУ на валютні операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу?

Враховуючи ту обставину, що операція з надання кредитів резидентам в іноземній валюті є валютною операцією, що потребує одержання індивідуальної ліцензії НБУ (абзац «в» частини 4 статті 5 Декрет № 15-93), а, у свою чергу, відповідно до частини 2 статті 5 Декрету № 15-93 генеральні ліцензії видаються банкам лише на валютні операції, які не потребують індивідуальної ліцензії, то існують підстави стверджувати, що надання кредитів резидентам в іноземній валюті є валютною операцією, на здійснення якої генеральна ліцензія НБУ не може бути видана.

Отже, слід вважати, що одержання банком письмового дозволу НБУ на валютні операції, в тому числі й на операції із розміщення іноземної валюти на валютному ринку, є достатньою правовою підставою для здійснення валютних операцій з надання кредитів резидентам в іноземній валюті з урахуванням зазначеного нижче.

Як зазначалося вище, з аналізу судової практики випливає, що позовні вимоги про визнання кредитних договорів в іноземній валюті недійсними, як правило, ґрунтуються на тому, що у банків були відсутні індивідуальні ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій щодо «надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі» та/або «використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави».

Відповідно до абзаців «в» та «г» частини 4 статті 5 Декрет № 15-93 індивідуальної ліцензії потребують, зокрема:

- валютні операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, та

- валютні операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Щодо необхідності одержання банками індивідуальних ліцензій на валютні операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, в цілому, існує ясність - законодавством не встановлені відповідні межі, отже, відповідно, таку ліцензію одержувати не потрібно. Проте питання щодо обов’язковості одержання банками індивідуальних ліцензій на валютні операції з «використання іноземної валюти як засобу платежу або як застави» у випадках, коли йдеться про операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, потребує детального та всебічного вивчення.

Обґрунтовуючи позицію щодо недійсності кредитних договорів в іноземній валюті позивачі, як правило, посилались на те, що надання кредиту в іноземній валюті є використання її як засобу платежу, як це випливає з пункту 1.4. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 483 (надалі – Положення № 483), згідно якого «використанням іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція)» є використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаваються.

Спробуємо відповісти на питання, які операції є використанням іноземної валюти як засобу платежу в розумінні Декрету № 15-93, та чи є операція з надання банками і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті операцією з використання іноземної валюти як засобу платежу?

Декрет № 15-93 не містить визначення цієї операції. Проте як зазначалося вище, у пункті 1.4. Положення № 483 дається визначення поняття «використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція)», під яким розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаваються. Чи, дійсно, виконання будь-яких грошових зобов’язань в валюті, слід вважати використанням іноземної валюти як засобу платежу? На наш погляд, визначення поняття «використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція)», наведене у Положенні № 483, не повною мірою враховує подвійну правову природу грошей та не узгоджується із Законом № 2121-ІІІ та Декретом № 15-93. Зокрема, це пояснюється наступним.

Подвійна правова природа грошей полягає у тому, що, з одного боку, вони є засобом платежу, наприклад, коли йдеться про оплату товарів (послуг) тощо, а з іншого, - самостійним предметом зобов’язань, наприклад, при кредитних правовідносинах. Так, Закон № 2121-ІІІ розрізняє кредитні операції (стаття 49 Закону № 2121-ІІІ), в яких грошові кошти (у тому числі й в іноземній валюті) є предметом договірних зобов’язань, що узгоджується із змістом частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), та розрахункові банківські операції (стаття 51 Закону № 2121-ІІІ), у яких грошові кошти використовуються у якості засобу платежу. Зокрема, відповідно до пункту 1.4. «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, під поняттям «кошти грошові» розуміється грошова одиниця України, яка виконує функцію засобу платежу та обліковується на рахунках у банках.

З аналізу положень Декрету № 15-93 вбачається, що операція з використання іноземної валюти як засобу платежу за своїм змістом не охоплює операцію з надання кредиту в іноземній валюті, та відповідно вони є окремими не пов’язаними між собою валютними операціями. Зокрема, як зазначалося вище, абзацами «в» та «г» частини 4 статті 5 Декрету № 15-93 встановлено, що окремих індивідуальних ліцензій НБУ потребують:

- валютні операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, та

- валютні операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

При цьому прихильники недійсності кредитних договорів наполягають на необхідності одержання банками індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Проте така позиція не узгоджується із змістом частини 4 статті 5 Декрету № 15-93. Так, якщо припустити, що межі щодо термінів та сум кредитів в іноземній валюті були б встановлені, то слідуючи логіці прихильників недійсності кредитних договорів банкам для того, щоб надати валютний кредит, тобто здійснити одну валютну операцію, необхідно було б одержати дві індивідуальні ліцензії НБУ, обов’язковість одержання яких встановлюється однією і тією ж нормою Декрету № 15-93. А якщо розвити такий підхід далі і припустити, що НБУ видав індивідуальну ліцензію, наприклад, на надання кредитів в іноземній валюті, а у видачі ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу відмовив? Виходить, що в такому випадку банк маючи одну ліцензію не може здійснювати банківську операцію, а що ж це за ліцензія тоді? Тому, таке формулювання положень нормативно-правових актів є не припустимим з точки зору юридичної техніки підготовки таких документів.

З вищенаведеного вбачається, що Декрет № 15-93 для своїх цілей розмежовує валютні операції щодо «надання кредиту в іноземній валюті» та щодо «використання іноземної валюти як засобу платежу».

В цьому аспекті цікавою є і судова практика щодо притягнення осіб до кримінальної відповідальності за порушення правил здійснення валютних операції. Нагадаємо, що Кримінальний кодекс України від 28.12.1960 року, який за виключенням переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком, втратив чинність 1 вересня 2001 року, передбачав кримінальну відповідальність за використання без відповідного дозволу іноземної валюти як засобу платежу або застави (стаття 80 Кримінального кодексу України від 28.12.1960 року). Коментуючи зазначену статтю у пункті 3 постанови від 18.04.1997 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні операції» (на сьогоднішній день зазначена постанова скасована Пленумом ВСУ через зміни в законодавстві України, але позиція, що відображена в ній, заслуговує на увагу) Пленум Верховного суду України зазначив, що використання валютних цінностей як засобу платежу - це розрахунок ними за товари, послуги, об’єкти права інтелектуальної власності тощо. При цьому він зазначив, що надання позики в іноземній валюті не є використанням такої валюти як засобу платежу.

Підсумовуючи вищевикладене можна зробити наступні висновки:

по-перше, письмовий дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій, не передбачених Декретом № 15-93, для цілей Декрету № 15-93 не є генеральною ліцензією Національного банку України;

по-друге, оскільки законодавством не встановлені межі щодо термінів та сум кредитів в іноземній валюті, для здійснення валютної операції з надання кредитів резидентам в іноземній валюті банкам не потрібно одержувати індивідуальну ліцензію НБУ, передбачену абзацом «в» частини 4 статті 5 Декрету № 15-93;

по-третє, валютна операція з надання кредиту в іноземній валюті не є використанням іноземної валюти як засобу платежу, та відповідно не вимагає одержання індивідуальної ліцензії НБУ, передбаченої абзацом «г» частини 4 статті 5 Декрету № 15-93;

по-четверте, одержання банком письмового дозволу НБУ на валютні операції, в тому числі й на операції із розміщення іноземної валюти на валютному ринку, є достатньою правовою підставою для здійснення валютних операцій з надання кредитів резидентам в іноземній валюті.

На останок хотілося б звернути увагу ще на одне із проблемних питань, що виникає у судах при розгляді справ цієї категорії. Зокрема, щодо можливості сплати процентів у валюті кредиту.

Згідно пункту «г» частини 4 статті 5 Декрету № 15-93 використання іноземної валюти на території України як засобу платежу вимагає індивідуальної ліцензії НБУ. При цьому відповідно до частин 1 та 2 статті 192 ЦК України законним платіжним засобом в Україні є гривня, тоді як іноземна валюта може використовуватись у випадках і в порядку, встановленому законом. На підставі пункту 13 статті 97 Конституції України від 20.04.1978 року та Закону України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» від 18.11.1992 року № 2796-XII (із змінами та доповненнями) Кабінет Міністрів України до 21.05.1993 року був уповноважений видавати декрети у сфері законодавчого регулювання, тобто, Декрет № 15-93 прирівняний до законів України та згідно статті 192 ЦК України може встановлювати особливості використання іноземної валюти як засобу платежу.

Абзац «г» частини 4 статті 5 Декрету № 15-93 вимагає отримання індивідуальної ліцензії для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. За таких обставин сплата процентів в іноземній валюті можлива тільки за умови одержання стороною такого кредитного договору індивідуальної ліцензії НБУ, що передбачена абзацом «г» частини 4 статті 5 Декрету № 15-93.

При цьому варто звернути увагу також на те, що індивідуальна ліцензія може бути видана і після укладення кредитного договору. Більш того, пункт 2.1. Положення № 483 передбачає, що для отримання такої індивідуальної ліцензії до НБУ подаються оригінали або копії документів, на підставі яких виникли зобов’язання в іноземній валюті, а якщо такі документи відсутні – копія бізнес-плану, під час реалізації якого виникнуть зазначені зобов’язання. За таких обставин, на нашу думку, сам по собі факт відсутності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу у сторони кредитного договору, що передбачає сплату процентів в іноземній валюті, не впливає на дійсність умов такого кредитного договору.

[vvd1]

Кто имеет Банковскую,генеральную или письменное разрешение "Финансы та кредит", состоянием на 2006 год.выложите пожалуйста на сайте

[xbiz]

что есть по родовиду? интересует 2008-й год, в частности!

[сергей1972]

что есть по родовиду? интересует 2008-й год, в частности!

Кто может поделиться лицензией КБ Надра - 2007?

спасибо.

[lioness_m88]

А есть ли у кого нибудь информация по Лицензиям и разрешениям Укрпромбанка и Дельтабанка. Будьте добры!

[Єва]

ПроКредитБанк

чи був такий час щоб ПРОКРЕДИТ БАНК залишився без ліцензії?

[Marta]

Здравствуйте, форумчане!  У меня просьба - может у кого есть лицензии ЕРСТЕ банка, пожалуйста, выложите!

[kap_plus]

Здравствуйте! Очень нужна информации о генеральной лицензии Дельта банк, т.к. на сайте Дельта банк есть информации только о банковской лицензии!

[Ниночка]

По Вашей просьбе сбрасываю лицензию УкрСиббанка.

Ужас состоит в том, что, пересмотрев педставленные лицензии, ни один из тех, кого пересмотрела, не имеет право выдавать кредиты и брать от населения депозиты в валюте!!!

"норма Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" конкретизована у п. 2.3 Положення НБУ "Про порядок видачі банку банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій", затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 р., яке містить наступний перелік видів валютних операції: неторговельні операції з валютними цінностями (эта норма есть почти у всех, но это не кредиты и депозиты!); ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті; ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України; відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках (а вот это и есть наши с Вами кредиты!); операції з банківськими металами на валютному ринку України; операції з банківськими металами на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

А теперь доходчиво:

неторговельні валютні операції - операції, пов'язані з обслуговуванням фізичних та юридичних осіб, що не стосуються підприємницької діяльності (купівля-продаж іноземної валюти через обмінні пункти, оплата платіжних документів, переказ коштів фізичних осіб за кордон; операції за поточними рахунками і вкладами фізичних осіб в іноземній валюті, операції з банківськими пластиковими картками та дорожніми чеками)

операції із залучення та розміщення валютних ресурсів (кредитні, депозитні, лізингові, факторингові, форфейтингові операції та операції з цінними паперами)

Понимаете, почему они с нами так себя ведут?! Банки не имели права заниматься деятельностью, на которую у них нет разрешения (не прописано в Додатке к Дозволу). Все валютные кредитные договора - незаконные!!! А денежек наших хочется?! И хочется очень сильно!

Только вместе мы сможем отстоять свои законные права! Люди, давайте что-то делать! Может надо обращаться в европейские суды!?

  Наскільки дана інформація ще актуальна ? ( після постанови пленуму №5 від 30.03.2012  )  Виходячи із практики, судових рішень МАЛИ чи НЕ МАЛи право надавати кредит в іноземній валюті?

[НБ Украины]

  Наскільки дана інформація ще актуальна ? ( після постанови пленуму №5 від 30.03.2012  )  Виходячи із практики, судових рішень МАЛИ чи НЕ МАЛи право надавати кредит в іноземній валюті?

 

Что уже сделано:

1. В спорах с банками по кредитным договорам уже применяется п.6 ч.1 ст.4 Закону Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании финансовых услуг».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовою послугою вважається надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Пояснение:

Закон Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании финансовых услуг» не указан в постановлении пленума ВССУ №5 от 30.03.12

…

ПАТ «ОТП Банк» є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, з 05.10.2011 року на підставі генеральної ліцензії.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=304#entry120404

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 1, ст. 1)

…

Розділ II

УМОВИ НАДАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Стаття 4. Фінансові послуги

1. Фінансовими вважаються такі послуги:

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

2) довірче управління фінансовими активами;

3) діяльність з обміну валют;

4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

5) фінансовий лізинг;

6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

7) надання гарантій та поручительств;

8) переказ коштів;

{Пункт 8 частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2756-VI від 02.12.2010}

9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення;

{Пункт 9 частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3668-VI від 08.07.2011}

10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню;

{Пункт 10 частини першої статті 4 в редакції Закону № 3462-VI від 02.06.2011}

11) факторинг;

11-1) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах;

{Частину першу статті 4 доповнено пунктом 11-1 згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011}

12) управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю";

{Пункт 12 частини першої статті 4 в редакції Закону № 643-VII від 10.10.2013}

13) операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів;

{Частину першу статті 4 доповнено пунктом 13 згідно із Законом № 643-VII від 10.10.2013}

14) банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

{Частину першу статті 4 доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 643-VII від 10.10.2013}

2. Фінансові послуги, надання яких передбачається іншими законами, підлягають включенню до переліку, визначеного частиною першою цієї статті. Надання фінансових послуг, не включених до зазначеного переліку, забороняється.

{Статтю 4 доповнено частиною другою згідно із Законом № 643-VII від 10.10.2013}

3. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг згідно із статтею 21 цього Закону, можуть приймати в межах своїх повноважень рішення:

1) про належність операцій, які здійснюються на ринках фінансових послуг, до певного виду фінансових послуг, визначених частиною першою цієї статті;

2) про визначення операції як фінансової послуги, відсутність такої фінансової послуги серед видів фінансових послуг, передбачених переліком, визначеним частиною першою цієї статті, та заборону надання зазначеної послуги.

{Статтю 4 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 643-VII від 10.10.2013}

…

Розділ VIII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

…

5. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ

12 липня 2001 року

№ 2664-III

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2664-14

 

УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

МСП - 03680, м. Київ 680, площа Соломянська, 2-а

Справа №22-14931 Головуючий у 1-й інстанції: Литвинова І.В.

Доповідач Корчевний Г.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Корчевного Г.В.,

Суддів Шиманського В.Й., Горелкіної Н.А.

при секретарі Приходько З.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргаю представника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - Амеліна Артема Олександровича та апеляційною скаргаю ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3, треті особи: Національний Банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна, Кирчатий Євген Володимирович про визнання недійсним кридитного договору та договору іпотеки –

…

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд вірно послався на ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом було вірно встановлено, що ЗАТ «ОТП Банк» не мав законного права на укладання споживчого кредиту в іноземній валюті з ОСОБА_3, а відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України та укладати договір іпотекі з ОСОБА_4, так як банк не мав ні індівідуальній ні генеральній ліцензії на здійснення валютних операцій.

Посилання представника апелянта Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на Банківську ліцензію № 191 від 08 листопада 2006 року, колегія суду не приймає до уваги, так як ця ліцензія не є ні індівідуальною та ні генеральною на здійснення валютних операцій.

Згідно ч. 1 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Національний Банк України видає індівідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Також колегія суду надала правову оцінку дозвілу № 191-1 та додаток до дозволу № 191 1 від 08 листопада 2006 року, яки надав представник апелянта банку, де чітко зазначено перелік операцій, які має право здійснювати ЗАТ «ОТП Банк», дє відсутне право відповідача надавати валютні кредити фізичної особі.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12267631

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9398430

 

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2011 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є. суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Заголдного В.В., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кузьменко О.Т., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка О.О., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., - розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви ОСОБА_36, публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Національного банку України про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_37 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі ПАТ «ОТП Банк»), ОСОБА_36, треті особи: Національний банк України (далі НБУ), ОСОБА_38, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_39, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,

…

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет КМУ).

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ . Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у п. 5. 3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями , що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог пп. «в» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті .

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, повязані з іноземною валютою.

Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15090148

И кто был прав по поводу ПАТ «ОТП банк»: Апелляционный суд г.Киева 27 октября 2010 года или Верховный Суд Украины 21 марта 2011 года?

 

[Ниночка]

Что уже сделано:

1. В спорах с банками по кредитным договорам уже применяется п.6 ч.1 ст.4 Закону Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании финансовых услуг».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовою послугою вважається надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Пояснение:

Закон Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании финансовых услуг» не указан в постановлении пленума ВССУ №5 от 30.03.12

…

ПАТ «ОТП Банк» є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, з 05.10.2011 року на підставі генеральної ліцензії.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=304#entry120404

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 1, ст. 1)

…

Розділ II

УМОВИ НАДАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Стаття 4. Фінансові послуги

1. Фінансовими вважаються такі послуги:

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

2) довірче управління фінансовими активами;

3) діяльність з обміну валют;

4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

5) фінансовий лізинг;

6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

7) надання гарантій та поручительств;

8) переказ коштів;

{Пункт 8 частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2756-VI від 02.12.2010}

9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення;

{Пункт 9 частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3668-VI від 08.07.2011}

10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню;

{Пункт 10 частини першої статті 4 в редакції Закону № 3462-VI від 02.06.2011}

11) факторинг;

11-1) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах;

{Частину першу статті 4 доповнено пунктом 11-1 згідно із Законом № 3462-VI від 02.06.2011}

12) управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю";

{Пункт 12 частини першої статті 4 в редакції Закону № 643-VII від 10.10.2013}

13) операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів;

{Частину першу статті 4 доповнено пунктом 13 згідно із Законом № 643-VII від 10.10.2013}

14) банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

{Частину першу статті 4 доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 643-VII від 10.10.2013}

2. Фінансові послуги, надання яких передбачається іншими законами, підлягають включенню до переліку, визначеного частиною першою цієї статті. Надання фінансових послуг, не включених до зазначеного переліку, забороняється.

{Статтю 4 доповнено частиною другою згідно із Законом № 643-VII від 10.10.2013}

3. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг згідно із статтею 21 цього Закону, можуть приймати в межах своїх повноважень рішення:

1) про належність операцій, які здійснюються на ринках фінансових послуг, до певного виду фінансових послуг, визначених частиною першою цієї статті;

2) про визначення операції як фінансової послуги, відсутність такої фінансової послуги серед видів фінансових послуг, передбачених переліком, визначеним частиною першою цієї статті, та заборону надання зазначеної послуги.

{Статтю 4 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 643-VII від 10.10.2013}

…

Розділ VIII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

…

5. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ

12 липня 2001 року

№ 2664-III

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2664-14

 

УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

МСП - 03680, м. Київ 680, площа Соломянська, 2-а

Справа №22-14931 Головуючий у 1-й інстанції: Литвинова І.В.

Доповідач Корчевний Г.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Корчевного Г.В.,

Суддів Шиманського В.Й., Горелкіної Н.А.

при секретарі Приходько З.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргаю представника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - Амеліна Артема Олександровича та апеляційною скаргаю ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3, треті особи: Національний Банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна, Кирчатий Євген Володимирович про визнання недійсним кридитного договору та договору іпотеки –

…

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд вірно послався на ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом було вірно встановлено, що ЗАТ «ОТП Банк» не мав законного права на укладання споживчого кредиту в іноземній валюті з ОСОБА_3, а відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України та укладати договір іпотекі з ОСОБА_4, так як банк не мав ні індівідуальній ні генеральній ліцензії на здійснення валютних операцій.

Посилання представника апелянта Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на Банківську ліцензію № 191 від 08 листопада 2006 року, колегія суду не приймає до уваги, так як ця ліцензія не є ні індівідуальною та ні генеральною на здійснення валютних операцій.

Згідно ч. 1 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Національний Банк України видає індівідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Також колегія суду надала правову оцінку дозвілу № 191-1 та додаток до дозволу № 191 1 від 08 листопада 2006 року, яки надав представник апелянта банку, де чітко зазначено перелік операцій, які має право здійснювати ЗАТ «ОТП Банк», дє відсутне право відповідача надавати валютні кредити фізичної особі.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12267631

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2011 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є. суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Заголдного В.В., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кузьменко О.Т., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка О.О., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., - розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви ОСОБА_36, публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Національного банку України про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_37 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі ПАТ «ОТП Банк»), ОСОБА_36, треті особи: Національний банк України (далі НБУ), ОСОБА_38, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_39, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,

…

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет КМУ).

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ . Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у п. 5. 3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями , що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог пп. «в» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті .

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, повязані з іноземною валютою.

Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15090148

И кто был прав по поводу ПАТ «ОТП банк»: Апелляционный суд г.Киева 27 октября 2010 года или Верховный Суд Украины 21 марта 2011 года?

 

Поражение огорчает, но отказ от попыток обрекает на гибель.

[ШВЕЙК]

Поражение огорчает, но отказ от попыток обрекает на гибель.

 

29 серпня 2007 року   С__ мав намір отримати кредит у Шведських франках у розмірі 42 042,00 СНF в підтвердження цього з ЗАТ “ОТП Банк” був підписаний кредитний договір № ML – F00/207/2007. Зазначений Договір був підписаний у виконання  сторонами своїх зобовязань із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої ЗАТ “ОТП Банк” для будь-яких клієнтів-фізичних осіб (договір приєднання) з урахуванням, що у споживача фінансових послуг немає спеціальних знань про властивості та характеристики фінансової послуги, яку він придбаває.

Звертаю особливу увагу  суду, що я, С___, не отримував 29 серпня 2007 року з операційної каси банку кредит у Шведських франках у розмірі 42 042,00 СНF відповідно до ст.901, 907, ст.1066 ЦК України, п.4 гл.3 розділ III "Інструкції про касові операції в банках України" в редакції станом на 29.08.2007 (затверджене постановою Правління НБУ від 14.08.2003 №337) та п.2.3. Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України (затверджена постановою Правління НБУ від 20.10.04 № 495), а також  враховуючи вимого п. 1.5 Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 05.03.2003 року N 82, де передбачалось на день підписання договору, що здійснення операцій з купівлі або продажу іноземної валюти або банківських металів на міжбанківському валютному ринку України клієнти уповноважених банків використовують заяви про купівлю або продаж іноземної валюти за встановленими зразками або за довільною формою, але із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 3.3 та 3.4 цього положення, що діяли в день здіснення Банком операції з продажу валюти 29.08.2007 року .

Дані постанови правління НБУ є нормативно-правовими актами НБУ та актами цивільного законодавства.

При підписанні кредитного договору № ML – F00/207/2007 необхідно було б  звернути особливу увагу на дії, які належать до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом визначені в ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму»:

“1. До  легалізації (відмивання) доходів,  одержаних злочинним шляхом,  належать будь-які дії,  пов'язані з коштами  (власністю), одержаними  (здобутими) внаслідок вчинення злочину,  спрямовані на приховування джерел походження зазначених  коштів  (власності)  чи сприяння  особі,  яка  є  співучасником  у вчиненні злочину,  що є джерелом походження зазначених коштів (власності).”

Статтею 18 «Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Крім цього необхідно було б обов’язково врахувати вимоги статті 6 цього ж закону з метою ідентифікації резидентів, які визначаються:

для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, серія та номер паспорта (або іншого документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання, ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

[alexburko]

У кого есть письменные Дозвола с додатками Универсалбанка и читабельные Сведбанка, - поделитесь, плиз!

[у.zaporozhskiy]

У кого есть письменные Дозвола с додатками Универсалбанка и читабельные Сведбанка, - поделитесь, плиз!

Наберите меня в 21.00,попробую поискать.

Вас интересуют додатки на 2007-2008 год?

[alexburko]

Да, они, спасибо.