Решение хозяйственного суда Ровенской области оставленное в силе ВСУ и ВХСУ о недействительности исполнительной надписи на движимое имущество

[ANTIRAID]

Справа № 19/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2009 р.

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Наола"

до відповідача Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" Рівненська обласна дирекція "Райффайзен Банк Аваль"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Бештинарський Олександр Васильович

про визнання частини договору застави недійсним та скасування виконавчогонапису №319

Суддя

Представники:

Від позивача : Шевчук О.А.

Від відповідача : Тітковець Ж.В.

Від третьої особи: не з'явився

В судовому засіданні 09.12.2009 року оголошено перерву до 21.12.2009 року для виготовлення та оголошення повного тексту рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача про визнання частини договору застави № 014/52/940-зЗ від 15.10.2008 року недійсним та скасування виконавчого напису № 319 від 27 серпня 2009 року. В обгрунтування вимог зазначає, що п. 2.12. договору застави № 014/52/940-зЗ від 15.10.2008 року суперечить положенням Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18.11.2003 року, який є спеціальним законом і його норми підлягають переважному застосуванню. Зокрема, положеннями даного Закону не передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як стягнення за виконавчим написом нотаріуса. Відтак, просить визнати недійсним вказаний пункт договору застави та скасувати вчинений виконавчий напис нотаріуса. В судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у поданому відзиві проти вимог заперечує, мотивуючи тим, що хоча Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” і не передбачається такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як стягнення за виконавчим написом нотаріуса, однак і не вказується про пряму заборону його вчинення. Оскільки чинним цивільним законодавством передбачено, що сторони в договорі можуть відступитися від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, вважає вимоги позивача безпідставними та просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, пояснень по суті спору не подала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

“15” жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Наола” та Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” (Заставодержатель) був укладений договір застави транспортного засобу №014/52/940-33 посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарською Н. О.

Згідно цього договору ТОВ “Наола” з метою забезпечення вимог Заставодержателя, що витікають з кредитного договору №014/52/940 від 26 липня 2006 року, укладеного між Обревським Віталієм Васильовичем (являється боржником до Заставодержателя) та Заставодержателем, передало в заставу транспортні засоби; а саме:

- напівпричіп бортовий марка SСНМІТZ, модель SРR 24, номер шасі (кузова, рами) WSМS6080000489136, реєстраційний номер ВК2133ХХ, рік випуску: 2001, сірого кольору, зареєстрований згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВКС 022763, видане 1-е МРВ ДАI м. Рівне 10.05.2007 року;

- вантажний -С сідловий тягач, марка SCANIA, модель R124GА4, номер шасі (кузова, рами) YS2R4Х20001272954, реєстраційний номер ВК1686АЕ, рік випуску: 2001, зеленого кольору, зареєстрований згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВКС 022803, видане 1-е МРВ ДАІ м. Рівне 10.05.2007 року;

- напівпричіп бортовий, марка SСНМІТZ, модель SРR 24, номер шасі (кузова, рами) WSMS6080000489135, реєстраційний номер ВК2134ХХ, рік випуску: 2001, сірого кольору,

зареєстрований згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ВКС 022802 видане 1-е МРВ ДАІ м. Рівне 10.05.2007 року; і - вантажний -С сідловий тягач, марка SСАNIA модель R124GА4, номер шасі (кузова, рами) YS2R4X20001272947, реєстраційний номер ВК1687АЕ, рік випуску: 2001, зеленого кольору, зареєстрований згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВКС 022934, видане 1-е МРВ ДАІ м. Рівне 12.05.2007 року;

- вантажний -С сідловий тягач, марка SСАNІА модель R124GА4, номер шасі (кузова, рами) YS2R4Х20001272953, реєстраційний номер ВК1689АЕ, рік випуску: 2001, зеленого кольору, зареєстрований згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВКС 022624 видане 1-е МРВ ДАІ м. Рівне 10.05.2007 року;

- напівпричіп бортовий, марка SСНМІТZ, модель SРR 24, номер шасі (кузова, рами) WSMS6080000489146 реєстраційний номер ВК2131ХХ, рік випуску: 2001, сірого кольору, зареєстрований згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВКС 022625 видане 1-е МРВ ДАІ м. Рівне 05.05.2007 року;

- напівпричіп бортовий, марка SСНМІТZ, модель SРR 24, номер шасі (кузова, рами) WSMS6080000489145, реєстраційний номер ВК2132ХХ, рік випуску: 2001, сірого кольору, зареєстрований згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВКС 022805 видане 1-е МРВ ДАІ м. Рівне 10.05.2007 року;

- вантажний -С сідловий тягач, марка SСАNІА модель R124GА4, номер шасі (кузова, рами) YS2R4Х20001272982, реєстраційний номер ВК1685АЕ, рік випуску: 2001, зеленого кольору, зареєстрований згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВКС 022804 видане 1-е МРВ ДАІ м. Рівне 10.05.2007 року.

Відповідно до п. 1.3. договору застави сторони оцінили предмет застави в сумі 1 172 228,00 грн. (один мільйон сто сімдесят дві тисячі двісті двадцять вісім гривень 00 копійок).

27 серпня 2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О. В. був вчинений виконавчий напис № 319, згідно якого для задоволення вимог ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” пропонується звернути стягнення на вищезазначені транспортні засоби. Внаслідок цього, 06 листопада 2009 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом № 319, вчиненим 27.08.2009 року приватним нотаріусом Бештинарським О. В. про стягнення боргу в сумі 1 643 409 грн. 51 коп. за рахунок заставного майна згідно договору застави № 014/52/940-зЗ від 15.10.2008 року з боржника ТзОВ “Наола”.

Пункт 2.12 договору застави викладено таким чином: “У випадку невиконання Заставодавцем зобов'язань по кредитному договору Заставодержатель, на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно, реалізує його самостійно або через третіх осіб за власним розсудом. Якщо суми, отриманої від реалізації заставленого майна недостатньо для повного задоволення вимог Заставодержателя, він має право отримати суму, якої недостає для повного погашення заборгованості, за рахунок звернення стягнення на інше майно Заставодавця у першочерговому порядку.”

Формулювання цього пункту договору суперечить діючому законодавству з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України: “ Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу”. А саме ч. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України передбачено: “ Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.” Положення ч. 3 ст. 215 Цивільного Кодексу України передбачає можливість визнання судом недійсним правочину у разі заперечення його дійсності стороною або зацікавленою особою.

Як вбачається із спірного договору, предметом застави є рухоме майно. На момент укладення договору застави (15.10.2008 р.) діяв Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18.11.2003 року. Згідно ст. 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" - цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього Закону до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору. Таким чином при вирішенні даного спору в першу чергу слід керуватись положеннями Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, який є спеціальним законом і його норми підлягають переважному застосуванню.

Частиною 1 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Окрім того, частинами 1, 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який набрав чинності з 1 січня 2004 р., визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Частина 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачає можливість вчинення виконавчого напису, якщо інше не встановлено законом. Але законом встановлено інше, а саме: ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Вказаний закон не передбачає такий позасудовий засіб звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису.

В зв'язку з тим, що положення договору, щодо здійснення примусового звернення стягнення на підставі виконавчого напису суперечить положенням ст. ст. 24, 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, п. 2.12. договору застави від 15.10.2008 року є недійсним.

За цих підстав виконавчий напис № 319 від 27 серпня 2009 року вчинений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О. В. є безпідставним та підлягає скасуванню.

Викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача є безпідставними та спростовуються вищезазначеним.

Зважаючи на вищевикладене, вимоги позивача обгрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним пункт 2.12 договору застави транспортного засобу № 014/52/940-зЗ від 15.10.2008 року укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТзОВ "Наола".

3. Скасувати виконавчий напис № 319 від 27 серпня 2009 року вчинений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським Олександром Васильовичем щодо звернення стягнення на предмет застави на підставі договору застави транспортного засобу № 014/52/940-зЗ від 15.10.2008 року.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" Рівненська обласна дирекція (33013, м. Рівне, вул. С.Петлюри, 35, код ЄДРПОУ 13983837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наола" (33000, м. Рівне, вул. Є.Коновальця, 9/4, код ЄДРПОУ 32089357), р/р 260018052 в РОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 333227 - 170 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

підписано "21" грудня 2009 р.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9008440

[ANTIRAID]

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2010 року м.Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого

Гуля В.С.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вовка І.В., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Данчука В.Г., Драги В.П., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Мазурка В.А., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Перепічая В.С., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Селівона О.Ф., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Шицького І.Б., Школярова В.Ф.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю ”Наола” про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року у справі №19/164 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ”Наола” до відкритого акціонерного товариства ”Райффайзен Банк Аваль” в особі Рівненської обласної дирекції; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Бештинарський Олександр Васильович про визнання частини договору недійсним та скасування виконавчого напису №319,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2009 року ТОВ "Наола" звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції Райфазен Банк Аваль" (далі Банк), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Бештинарський Олександр Васильович (далі - Приватний нотаріус) про визнання частини договору застави недійсним та скасування виконавчого наказу № 319 від 27 серпня 2009 року.

Обгрунтовуючи позов позивач вказав, що п. 2.12 договору застави транспортного засобу № 014/52/940-з3 від 15 жовтня 2008 року (далі – Договір), укладеного між ТОВ "Наола" та Банком, не відповідає вимогам ст.ст. 24, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів, та реєстрацію обтяжень" (далі Закон), оскільки не передбачає такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за виконавчим написом нотаріуса.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21 грудня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсним пункт 2.12 Договору застави транспортного засобу № 014/52/940-з3 від 15 жовтня 2008 року, укладеного між ТОВ "Наола" та Банком і скасовано виконавчий напис № 319 від 27 серпня 2009 року вчинений Приватним нотаріусом щодо звернення стягнення на предмет застави.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 6 липня 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року, рішення господарського суду Рівненської області від 21 грудня 2009 року скасовано і в позові відмовлено.

В основу постанов судів апеляційної і касаційної інстанцій покладено висновок про те, що перелік позасудових способів звернення стягнення на заставлене майно визначених статтею 26 Закону не є вичерпним і не містить заборони щодо звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення виконавчого напису, передбаченого п. 6 ст. 20 Закону України ”Про заставу”.

ТОВ "Наола", в порядку ст. 11119 ГПК України, подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року у справі № 19/164 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 24, 26 Закону України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” та ст. 20 Закону України "Про заставу".

В обгрунтування неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах заявником надані постанови Вищого господарського суду України від 11 лютого 2009 року у справі № 6-113/-08 та від 14 березня 2009 року у справі № 22/228/07.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи заяви ТОВ ”Наола”, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 15 жовтня 2008 року між ТОВ "Наола" і Банком (Заставодержатель) укладено нотаріально засвідчений договір застави транспортного засобу № 014/52/940-з3 з метою забезпечення вимог Заставодержателя за кредитним договором № 014/52/940 від 26 липня 2006 року.

Пунктом 2.12 договору застави передбачено, що у випадку невиконання Заставодавцем зобов’язань по кредитному договору Заставодержатель, на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно, реалізує його самостійно або через третіх осіб за власним розсудом. Якщо суму, отриманої від реалізації заставленого майна недостатньо для повного задоволення Заставодержателя, він має право отримати суму, якої недостатньо для повного погашення заборгованості, за рахунок звернення стягнення на інше майно Заставодавця у першочерговому порядку.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину, згідно з частиною 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-2, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Предметом договору застави від 15 жовтня 2008 року визначено рухоме майно заставодавця.

Відповідно до частини 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішеням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачене Законом України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, чинного з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України ”Про заставу” застосовуються лише в частині , що не суперечать Закону України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Відповідно до ч.1 ст.24. Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.

При вирішенні спору суди апеляційної і касаційної інстанцій зобов’язані були керуватися не Законом України ”Про заставу”, а нормами спеціального закону.

Внаслідок неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, наведених заявником у судових рішеннях, касаційним судом було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 11123–11124, 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України,

п о с т а н о в и в :

заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.С. Гуль

Судді:

М.І. Балюк

Є.Ф. Левченко

В.П. Барбара

Л.М. Лихута

І.С. Берднік

Д.Д. Луспеник

І.В. Вовк

Н.П. Лященко

Л.Ф. Глос

В.А. Мазурок

Т.В. Гошовська

В.Л. Маринченко

Л.І. Григор’єва

Л.І. Охрімчук

М.І. Гриців

М.В. Патрюк

В.І. Гуменюк

В.С. Перепічай

М.Б. Гусак

В.Ф. Пивовар

В.Г. Данчук

П.П. Пилипчук

В.П. Драга

О.І. Потильчак

А.А. Ємець

Б.М. Пошва

Т.Є. Жайворонок

О.Б. Прокопенко

В.В. Заголдний

А.І. Редька

Г.В. Канигіна

О.Ф. Селівон

М.Р. Кліменко

Ю.Л. Сенін

Є.І. Ковтюк

А.М. Скотарь

П.І.Колесник

Т.С. Таран

М.Є. Короткевич

О.О. Терлецький

О.А. Коротких

Ю.Г. Тітов

В.І. Косарєв

О.А. Шаповалова

О.В. Кривенда

І.Б. Шицький

В.В. Кривенко

В.Ф. Школяров

О.Т. Кузьменко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13485919

[ANTIRAID]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 р.

№ 19/164

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

Остапенка М.І.,

суддів

Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Наола"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 квітня 2010 року

у справі № 19/164

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Наола"

до відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції

за участю третьої особи на стороні відповідача приватного нотаріусу Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1

про визнання договору застави частково недійсним та скасування виконавчого напису

участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

відповідача –Черноуз Б.І.

третьої особи – не з’явився

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Наола" звернулось до господарського суду із позовом до відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції про визнання недійсним пункту 2.12 договору застави транспортного засобу № 014/52/940-з3 від 15 жовтня 2008 року, укладеного сторонами з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/52/940 від 26 липня 2006 року, укладеного між банком і ОСОБА_2, та скасування виконавчого напису нотаріуса № 319, вчиненого 27 серпня 2009 року на договорі застави приватним нотаріусом Рівненського МНО.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21 грудня 2009 року (суддя –О.Тимошенко) позов задоволено. Визнано недійсним пункт 2.12 договору застави транспортного засобу № 014/52/940-з3 від 15 жовтня 2008 року, скасовано виконавчий напис нотаріуса № 319, вчиненого 27 серпня 2009 року на договорі застави приватним нотаріусом Рівненського МНО.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 6 квітня 2010 року (головуючий –В.Кузь, судді –М.Юркевич, М.Городечна), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року (головуючий –Н.Кочерова, судді –В.Студенець, М.Черкащенко), рішення місцевого господарського суду скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року постанову Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий касаційний розгляд.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 квітня 2010 року, залишивши в силі рішення господарського суду Рівненської області від 21 грудня 2009 року.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15 жовтня 2008 року між TOB "Наола" і банком (заставодержатель) укладено нотаріально засвідчений договір застави транспортного засобу № 014/52/940-зЗ з метою забезпечення вимог заставодержателя за кредитним договором № 014/52/940 від 26 липня 2006 року, укладеного між банком і ОСОБА_2.

Пунктом 2.12 договору застави передбачено, що у випадку невиконання заставодавцем зобов'язань по кредитному договору заставодержатель, на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно, реалізує його самостійно або через третіх осіб за власним розсудом. Якщо суму, отриманої від реалізації заставленого майна недостатньо для повного задоволення Заставодержателя, він має право отримати суму, якої недостатньо для повного погашення заборгованості, за рахунок звернення стягнення на інше майно заставодавця у першочерговому порядку.

Підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Наола" до господарського суду стало те, що на думку позивача спірний пункт договору суперечить діючому законодавству, а саме статтям 24, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якими передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом, яким, при цьому, не передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження як вчинення виконавчого напису. І з цих підстав виконавчий напис № 319 від 27.08.2009 є безпідставним та підлягає скасуванню.

Із доводами позивача місцевий господарський суд погодився і рішенням від 21 грудня 2009 року позов задовольнив.

Однак, суд апеляційної інстанції дане судове рішення скасував з огляду на те, що Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не містить жодних заборон щодо звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення виконавчого напису.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину, згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-2, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Предметом договору застави від 15 жовтня 2008 року є рухоме майно заставодавця.

Відповідно до частини 1 статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 статті 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачене Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинного з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині , що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.

Наведене свідчить про незаконність ухваленої Львівським апеляційним господарським судом постанови від 6 квітня 2010 року з огляду на помилкове застосування норм матеріального права при її прийнятті, що є підставою для її скасування і залишення в силі законного і обґрунтованого рішення господарського суду Рівненської області від 21 грудня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Наола" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 квітня 2010 року у справі за № 19/164 скасувати, залишивши у силі рішення господарського суду Рівненської області від 21 грудня 2009 року.

Головуючий, суддя

М.Остапенко

Суддя

П.Гончарук

Суддя

Л.Стратієнко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13650408

[у.zaporozhskiy]

Интересный поворот, говорит ли это о том, что теперь все исполнительные написи нотариуса на авто будут признаваться такими, что не подлежат исполнению?

Я сомневаюсь.

Хотя это важный прорыв.

Беспокоит нахождение в другой ветки двух противоположенных определений ВСУ.

Хотя в нашем государстве это неудивительно.

[ANTIRAID]

Я считаю, что теперь можно поставить жирный крест на исполнительных надписях нотариуса на движимое имущество. Дойдет до ВСУ и придется им отменять не правильные решения. Сами внесли такие изменения в ЦПК.

[у.zaporozhskiy]

Я считаю, что теперь можно поставить жирный крест на исполнительных надписях нотариуса на движимое имущество. Дойдет до ВСУ и придется им отменять не правильные решения. Сами внесли такие изменения в ЦПК.

Стаття 3607. Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України

1. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Дай Бог.

Что бы так и было.

А какая ответственность предусмотрена для судьи, если он не признает надпись на движимое имущество не подлежащей исполнению?

[ANTIRAID]

Стаття 3607. Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України

1. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Дай Бог.

Что бы так и было.

А какая ответственность предусмотрена для судьи, если он не признает надпись на движимое имущество не подлежащей исполнению?

Уголовная - вынесение заведомо не правосудного решения.

[у.zaporozhskiy]

Уголовная - вынесение заведомо не правосудного решения.

Вчера судья Постановила решение и признала надпись на авто законной.

Как вы считаете Жалобу в Высший совет юстиции писать?

[ANTIRAID]

Вчера судья Постановила решение и признала надпись на авто законной.

Как вы считаете Жалобу в Высший совет юстиции писать?

Обязательно и не только в ВСЮ, но и в прокуратуру.

[у.zaporozhskiy]

Обязательно и не только в ВСЮ, но и в прокуратуру.

Згідно ч. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року (прийнятий ).

Закон України «Про заставу» введений в дію 11 листопада 1992 року (прийнятий 02.10.1992).

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» введений в дію 14 січня 2004 року (прийнятий 18.11.2003)

Згідно ч. 2 Розділу IX Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно цієї норми ч. 1 ст. 590 ЦК України та ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» застосовується у частині, що не суперечить ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», тому ч. 1 ст. 590 ЦК України та ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» у частині звернення стягнення стосовно рухомого майна можуть застосовуватися лише в частині можливості такого звернення за рішенням суду.

Таким чином, який би спосіб не було передбачено договором, звернення стягнення на рухоме майно можливе лише за рішенням суду, або у один із позасудових способів визначених ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»

Вот какой интересный вывод я сделал.

Не имеет значение, что предусмотрено договором, исполнительная надпись нотариуса на движимое имущество незаконна, даже несмотря на пункт в договоре залога о ее возможности.

Мне кажется, что его признавать недействительным необязательно.

Так как нотариус не имеет право применять ч. 1 ст. 590 ЦК, а обязан применить ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»

Так как ЦК Противоречит ч. 1 ст. 24 ЗУ "..."

можно только по решению суда.

"звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. " даже если иное предусмотрено договором.