Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

23 квітня 2014 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,

Патрюка М.В., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

Сімоненко В.М., -

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна», Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа –ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року, 

 

в с т а н о в и л а :

 

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 6 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі – АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі – ПАТ «Укрсоцбанк»), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» (далі –ТОВ «Енглер -Україна») було укладено договір відновлювальної кредитної лінії у межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 800 тис. доларів США строком до 5 червня 2009 року зі сплатою 13 % річних, додатковою угодою від 29 липня 2009 року збільшено процентну ставку за користування кредитом з 13% до 14% річних та змінено кінцевий термін погашення заборгованості – 4 липня 2010 року. 29 липня 2009 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір поруки, згідно з умовами якого вона зобов’язалась відповідати перед банком за виконання ТОВ «Енглер-Україна» зобов’язань за кредитним договором. 

 

Оскільки банк уклав додаткові угоди до договору відновлювальної кредитної лінії з позичальником без її згоди, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, крім того сплинув передбачений законом шестимісячний строк для пред’явлення вимог банку до поручителя, позивачка просила визнати договір поруки припиненим на підставі частин першої та четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

 

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 8 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 травня 2013 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частин першої та четвертої статті 559 ЦК України. 

 

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 наводить ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2013 року та 11 грудня 2013 року. 

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2014 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Укрсоцбанк», перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: 

 

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 

 

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. 

 

Судами під час розгляду справи встановлено, що 6 червня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАБ «Укрсоцбанк», та ТОВ «Енглер-Україна» було укладено договір відновлювальної кредитної лінії у межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 800 тис. доларів США з кінцевим терміном погашення не пізніше 5 червня 2009 року зі сплатою 13 % річних. 15 жовтня 2007 року було укладено додаткову угоду до договору відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якої змінено межу максимального ліміту заборгованості до 1 млн. доларів США; додатковою угодою від 1 липня 2008 року внесено зміни до тарифів на послуги з надання кредитів, а додатковою угодою від 29 липня 2009 року збільшено процентну ставку за користування кредитом з 13% до 14% річних, а також змінено кінцевий термін погашення заборгованості – не пізніше 4 липня 2010 року.

 

29 липня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 зобов’язалась перед кредитором солідарно відповідати за виконання ТОВ «Енглер-Україна» у повному обсязі зобов’язань за договором відновлювальної кредитної лінії.

 

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що визначені частиною першої статті 559 ЦК України підстави для припинення поруки відсутні, тому що, укладаючи договір поруки, позивачка була обізнана з умовами додаткової угоди від 29 липня 2009 року до договору відновлювальної кредитної лінії від 6 червня 2007 року.

 

Залишаючи без змін рішення районного суду, апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що доводи апеляційної скарги щодо припинення поруки у зв’язку із закінченням шестимісячного строку з дати порушення позичальником своїх зобов’язань за договором кредиту не впливають на правові висновки суду, адже позивачка скористалась своїм правом на зміну предмета позову і просила визнати поруку припиненою лише на підставі частини першої статті 559 ЦК України.

 

Проте у наданих заявницею для порівняння ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року та рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2013 року суд касаційної інстанції дійшов висновку, що порука припиняється, тому що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явив вимоги до поручителя.

 

Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого. 

 

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою – посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення його права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

 

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила припинити договір поруки з підстав передбачених частинами першою та четвертою статті 559 ЦК України.

 

1 квітня 2013 року під час розгляду справи у суді першої інстанції, ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмета позову, в якій просила визнати поруку припиненою з 29 липня 2009 року, а не з 6 грудня 2009 року, як зазначалось в первісному позові, питання щодо зміни підстав позову нею не порушувалось.

 

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

 

Судами встановлено, що у договорі поруки, укладеному між сторонами, не визначено строку дії цього договору.

 

У додатковій угоді до договору відновлювальної кредитної лінії від 6 червня 2007 року та в пункті 1.1 договору поруки від 29 липня 2009 року зазначено кінцевий термін погашення кредиту – 4 липня 2010 року. 

 

За таких обставин право вимоги до поручителя про виконання порушеного боржником зобов’язання щодо повернення кредиту виникло, починаючи з 5 липня 2010 року, та діяло протягом наступних шести місяців.

 

Висновок апеляційного суду про те, що, змінюючи предмет позову, позивачка також змінила й підставу позову, є помилковим, а незастосування судом частини четвертої статті 559 ЦК України призвело до неправильного вирішення справи.

 

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним. 

 

Ураховуючи викладене, ухвала колегії суддів судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

 

Ухвалу колегії суддів судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Л.І. Григор’єва

В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

 


Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 4 months later...

Продолжение истории: http://reyestr.court.gov.ua/Review/38882879

 

Державний герб України

                                                                                                                                                                                          

У х в а л а

іменем  україни

21 травня 2014 рокум. КиївКолегія суддів  судової палати у цивільних справах                                  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого              Горелкіної Н.А.,

суддів:                         Євграфової Є.П.,                       Євтушенко О.І.,

                                    Завгородньої І.М.,                     Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна», публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 8 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 6 червня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), та товариством з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» було укладено договір відновлювальної кредитної лінії у межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 800 тис. доларів США строком до 5 червня 2009 року зі сплатою 13 % річних,

додатковою угодою від 29 липня 2009 року збільшено процентну ставку за користування кредитом з 13% до 14% річних та змінено кінцевий термін погашення заборгованості - 4 липня 2010 року.

29 липня 2009 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір поруки, згідно з умовами якого вона зобов'язалась відповідати перед банком за виконання ТОВ «Енглер-Україна»  зобов'язань за кредитним договором.

Оскільки банк уклав додаткові угоди до договору відновлювальної кредитної лінії з позичальником без її згоди, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, крім того сплинув передбачений законом шестимісячний строк для пред'явлення вимог банку до поручителя, просила визнати договір поруки припиненим на підставі частин першої та четвертої статті 559 ЦК України.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька                                 від 8 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 травня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин

Судами установлено, що 6 червня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАБ  «Укрсоцбанк», та ТОВ «Енглер-Україна» було укладено договір відновлювальної кредитної лінії у межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 800 тис. доларів США з кінцевим терміном погашення не пізніше 5 червня 2009 року зі сплатою 13 % річних. 15 жовтня 2007 року було укладено додаткову угоду до договору відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якої змінено межу максимального ліміту заборгованості  до  1 млн. доларів США; додатковою угодою від 1 липня 2008 року внесено зміни до тарифів на послуги з надання кредитів, а додатковою угодою від 29 липня  2009 року збільшено процентну ставку за користування кредитом з 13% до 14% річних, а також змінено кінцевий термін погашення заборгованості - не пізніше                     4 липня 2010 року.

29 липня 2009 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язалась перед кредитором солідарно відповідати за виконання ТОВ «Енглер-Україна» у повному обсязі зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що визначені частиною першої статті 559 ЦК України підстави для припинення поруки відсутні, тому що укладаючи договір поруки, позивачка була обізнана з умовами додаткової угоди                                     від 29 липня  2009 року до договору відновлювальної кредитної лінії                         від 6 червня 2007 року.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що доводи апеляційної скарги щодо припинення поруки у зв'язку із закінченням шестимісячного строку з дати порушення позичальником своїх зобов'язань за договором кредиту не впливають на правові висновки суду, адже позивачка скористалась своїм правом  на зміну предмета позову і просила визнати поруку припиненою лише на підставі частини першої статті 559 ЦК України.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна погодитися не можна.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення його права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила припинити договір поруки з підстав, передбачених частинами першою та четвертою статті 559 ЦК України.

1 квітня 2013 року під час розгляду справи у суді першої інстанції, ОСОБА_3 подала заяву про зміну предмета позову, в якій просила визнати  поруку припиненою з 29 липня 2009 року, а не з 6 грудня 2009 року, як зазначалось в первісному позові, питання щодо зміни підстав позову нею не порушувалось.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Судами встановлено, що у договорі поруки,  укладеному між сторонами, не визначено строку дії цього договору.

У додатковій угоді  до договору відновлювальної  кредитної лінії                    від 6 червня 2007 року та в пункті 1.1 договору поруки від 29 липня 2009 року зазначено кінцевий термін погашення кредиту - 4 липня 2010 року.

За таких обставин право вимоги до поручителя про виконання порушеного боржником зобов'язання щодо повернення кредиту виникло, починаючи з 5 липня 2010 року, та діяло протягом наступних шести місяців.

Висновок апеляційного суду про те, що, змінюючи предмет позову, позивачка також змінила й підставу позову, є  помилковим, а незастосування судом частини четвертої статті 559 ЦК України призвело до неправильного  вирішення справи.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою та в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

                                                                                                                  

у х в а л и л а:

                              Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.

                              Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 травня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

                              Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                   Н.А. Горелкіна

Судді:                                                                                             Є.П. Євграфова

                                                                                                        О.І. Євтушенко

                                                                                                                                                         І.М. Завгородня

                                                                                                          Ю.Г. Іваненко
 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я так понимаю, если ВССУ отправляет дело на новое рассмотрение в апелляционный суд, то решение суда первой инстанции, которое будет предметом пересмотра в апелляционном суде, может и дальше выполняться в исполнительной службе и это будет законно?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я не прав, получается, снова открывают апелляционное производство, поэтому выполнение решения слетает.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40401118

 

А далее решение апелляционного суда: http://reyestr.court.gov.ua/Review/40401150

 

Державний герб України

                                                                                  Єдиний унікальний номер 0508/14127/12          Номер провадження 22-ц/775/5951/2014

                                                                 

Головуючий в 1 інстанції Цукуров В.П.            

Доповідач Смєлік С.Г.                                          

Категорія 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня   2014 року                                                              

Апеляційний суд Донецької області у складі:

                                           головуючого       Смєлік С.Г.

                                           суддів                   Лісового О.О., Тимченко О.О.

                               при секретарі                   Лясовій В.В.

                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2  на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2013 року за позовом ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер - Україна», Публічного акціонерного товариства  «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_3 про визнання поруки  припиненою

в с т а н о в и в :

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька 08 квітня 2013 року у задоволені  позову ОСОБА_1- відмовлено.

Суд  першої інстанції  відмовляючи у задоволені  позову виходив з того  що позивачкою не надано жодного належного та допустимого доказу  на підтвердження того, що зміну умов забезпеченого нею зобов»язання було здійснено без її відома та згоди.

З вказаним рішенням суду не погодилась позивачка ОСОБА_1, подала апеляційну скаргу в якій зазначила,  що  висновки  суду першої інстанції не грунтруються на законі. При укладанні договору поруки їй були відомі тільки  умови кредитного договору від 06 червня 2007 року,  додаткових угод в редакції від 15  жовтня 2007 року та від 1 липня 2008 року. Про додаткову угоду в редакції від 29 липня 2009 року, якою було збільшено відсоткову ставку та графік погашення кредиту їй стало відомо згодом. Крім того, додаткова угода до кредитного договору укладалася хоча однією датою, але в різних місцях : в м. Донецьку та Київі. Крім того, порука припиняється. Також, якщо протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання  кредитор не пред»явить вимоги до поручителя. ПАТ « Укрсиббанк»  пред»явив вимоги до поручителя 22 березня 2012 року, тобто з порушенням строку,  передбаченого ч.4 ст. 559 ЦК України. Просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення яким задовольнити вимоги  позивачки.

Сторони: ОСОБА_1 та її представник, ПАТ « Укрсоцбанк», ТОВ «Енглер- Україна», ОСОБА_3 повідомлені  належним чином про час та місце розгляду  справи - судовими повістками та телефонограмами, в судове засідання не з»явилися та не направили свої представників.

Від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3 надійшли  заяви про розгляд справи у  їх відсутність.

За таких обставин, відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та  дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Енглер-Україна», ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_3, про визнання поруки за договором поруки № 02-10/385 від 29.07.2009 року припиненою з 29.07.2009 року,  мотивуючи тим, що 29 липня 2009 року  між позивачкою та відповідачами, за участю третьої особи, було укладено договір поруки № 02- 10/385, згідно якого вона зобов'язалася перед кредитором - ПАТ «Укрсоцбанк» солідарно з ТОВ «Енглер-Україна» відповідати за виконання  договору  відновлювальної кредитної лінії №18/059-КВ від 06.06.2007 року.

Вона  була обізнана про умови договору кредиту в редакції від 06.06.2007 року та  15.10.2007 року (додаткова угода №18/059-КВ/1) та в редакції від 01.07.2008 року (додаткова угода N  918/059-KB/2).

Проте, в квітні 2012 року позивачці стало відомо, що 29.07. 2009 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було підписано додаткову угоду № 18/059-КВ/3 до договору відновлювальної кредитної лінії, якою внесено зміни у частині збільшення процентної ставки за користування кредитом з 13% до 14%, а також суттєві зміни графіку повернення кредиту, які збільшили відповідальність боржника і поручителя та її чоловіка - ОСОБА_3, не було погоджено з нею та третьою особою, а тому, порука за виконання відповідачем своїх зобов'язань є припиненою в силу припису ч. 1 ст. 559 ЦК України з 29.07.2009 року.

Позивака звернулася до суду позовом про припинення договору поруки з підстав частин 1, 4 ст. 559 ЦК України  посилаючись на те, що зазначену додаткову угоду №18/059-КВ/3 від 29.07.2009 року до договору було укладено без її відома та відома її чоловіка - ОСОБА_3 , що на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України призвело до автоматичного припинення договору поруки через збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди. Окрім того, зазначила, що строки позовної давності звернення до неї з позовом сплили оскільки строк виконання  основного зобов»язання сплив 04 липня 2009 року, а до неї не були пред»явлені вимоги кредитором протягом шести місяців після спливу цього часу.

           Під час розгляду справи, 01 квітня 2013 року (  т.1 а. с. 236 ) Позивачка подала заяву про зміну предмету позову : просила визнати поруку за договором поруки № 02-10/385 від 29 липня 2009 року припиненою з 29 липня 2009 року,

Так, відповідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

На погляд апеляційного суду  доводи  апелянта щодо її необізнаності не є переконливими, проте заслуговують на увагу  доводи  про припинення поруки  з підстав передбачених частиною 4 ст. 559 ЦК України.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, не звернув уваги на доводи позивачки,  щодо наявності інших підстав вважати припиненим договір поруки,  а саме  сплив шестимісячного строку  після закінчення кінцевого терміну погашення кредиту - 4 липня 2010 року.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо останній строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

З огляду на зміст договору поруки, відомості про  строк його дії не встановлений.

Проте,  у договорі додаткової угоди  до договору відновлювальної кредитної лінії від 06 червня 2007 року та в п  1.1 договору поруки від 29 липня 2009 року кінцевий  термін погашення кредиту встановлений - 4 липня 2010 року.

Таким чином,  право вимоги  до  поручителя про виконання порушеного боржником зобов»язання щодо повернення кредиту виникло з 5 липня 2010 року і,  відповідно, діяло протягом шести наступних місяців від цього часу.

Проте, протягом цього часу до позивачки  вимоги  кредитора про відповідальність щодо невиконаних кредитних зобов»язань не пред»являлися.

Аналізуючи вищевикладене,  апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення  апеляційної скарги ОСОБА_1 : визнання  поруки припиненою з підстав частини 4 ст. 559 ЦК України,  з 5 січня 2011 року.

У зв»язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню,  оскільки судом було порушено норми  матеріального права,  що призвело  до  неправильного вирішення  справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

                                                                       В И Р І Ш И В :

                      

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої  діє ОСОБА_2 задовольнити частково.

             Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2013 року скасувати.

   Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер - Україна», Публічного акціонерного товариства  «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_3  задовольнити частково.

              Визнати припиненою поруку за договором поруки № 02-10/385 від 29 липня 2009 року з   05 січня 2011 року.  


                Рішення  рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і  може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом  двадцяти днів дня його проголошення.

Судді
 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Так и не понял, почему не прекратили поручительство на основании ч. 1 ст. 559 ЦК Украины, если человек не подписывал допсоглашение к договору поручительства?

По ч. 4 ст. 559 все применили правильно, но фактически суд вышел за рамки исковых требований.

Хочу услышать мнение форумчан.

Как Вы считаете лучше в предмете иска указывать конкретную дату, с которой прекращать поручительство?

или это может лишь увеличить шанс отказа в исковых требований?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...