Решения 3-ох инстанций о признани договора поручительства с Банком Финансы и кредит прекращенным

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40244990

 

Державний герб України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

  20 серпня 2014 року                                                                                       м. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого       Висоцької В.С.

суддів: Кафідової О.В., Писаної Т.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про припинення договору поруки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 15 січня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області              від 06 березня 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

 

У липні 2013 року позивач - публічне акціонерне товариство  «Банк «Фінанси та Кредит» (далі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредитк», банк) звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив стягнути з відповідачів  в солідарному порядку на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 708,75 грн., з яких: 4462,50 грн. несплачена комісія, 17246,25 грн. пеня по комісії.

   Позов мотивовано тим, що 23 січня 2007 року між банком та          ОСОБА_5 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 15 000 грн. В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 23 січня 2007 року між банком та ОСОБА_7 укладений договір поруки. 27 січня               2011 року Гірницьким районним судом м. Макіївки винесено рішення, відповідно до якого з ОСОБА_5, ОСОБА_7, як з солідарних боржників, на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 14 178,01 грн. В ході проведення виконавчих дій заборгованість за кредитним договором сплачена 22 листопада 2011 року. З огляду на зазначене банк нарахував комісійну винагороду та пеню за весь час фактичного користування кредитними ресурсами, за період з              13 листопада 2009 року по 22 листопада 2011 року, у розмірі                                2 1971,25 грн., з яких: 4 725 грн. несплачена комісія, 17 246,25 грн. пеня по комісії.

   У вересні 2013 року ОСОБА_7 подав зустрічний позов, в якому просив припинити договір поруки, укладений між ним і банком 23 січня 2007 року. В обґрунтування вимог послався на те, що зобов'язання за кредитним договором виконано ОСОБА_5 22 листопада 2011 року, а до нього, як до поручителя, на протязі більш ніж один рік банком не були пред'явлені вимоги, що є підставою для припинення поруки.

   Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 15 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 6 березня 2014 року, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено. Припинено договір поруки від 23 січня 2007 року, відповідно до якого                  ОСОБА_6 зобов'язувався перед кредитором відповідати у повному обсязі за несвоєчасне та повне виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором від 23 січня 2007 року.

   Позивач за первісним позовом, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

   Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

   Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову банку виходив з того, що відповідачами фактично було виконано скасоване заочне рішення суду від 30 квітня             2010 року, а позивачем не надано відомостей щодо виконання  рішення суду від 27 січня 2011 року, яке банком взагалі не було звернуто до виконання, що позбавляє можливості перевірити факти та розрахунки, викладені у позовній заяві.

   Крім того, банком пропущений річний строк щодо вимог про стягнення пені.

   Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений шестимісячний строк, протягом якого він мав звернутися з вимогою до поручителя.

   Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду та виходив з того, що основне зобов'язання було виконано 22 листопада 2011 року. Банк протягом наступних шести місяців вимоги до поручителя не пред'явив, тому порука є припиненою.

   З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на наступне.    

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

   Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

   Вказаним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.    

В ході розгляду даної справи судами не дотримано вимог                             ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

   Судами не перевірено доводів сторін та підстав заявленого банком позову про стягнення комісії і нарахованої на неї пені, не досліджено розрахунок заборгованості по кредитному договору, не перевірено за який саме період вона нарахована.

   Не перевірено строк дії кредитного договору та правові підстави нарахування комісійної винагороди після його закінчення.

   Не встановлено обставин щодо виконання судових рішень про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості по кредитному договору, ухвалених по іншим справам.

   Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення пені, суд виходив із того, що позивачем пропущений строк позовної давності в 1 рік, що застосовується до такого виду вимог.  

   За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

   Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження порушення.

   Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

   Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму.

   До вимог про стягнення неустойки (пені) застосовується позовна давність в один рік (ст.258 ЦК України).

   За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

   Таким чином, позовна давність щодо стягнення неустойки (пені) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожний день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

   Судами попередніх інстанцій, з урахуванням вказаних положень, належним чином не перевірено обставин щодо пропуску строку позовної давності та не встановлено період, за який нарахована пеня.

   Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору в частині первісного позову.

   За таких обставин, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення в частині вирішення первісного позову не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст.338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи у цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.

   Разом з тим, вирішуючи спір в частині припинення договору поруки суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що банком пропущений шестимісячний строк, протягом якого він мав звернутися з вимогою до поручителя. Основне зобов'язання було виконано                        22 листопада 2011 року. Банк протягом наступних шести місяців вимоги до поручителя не пред'явив, тому порука є припиненою.

   Вказані висновки відповідають встановленим обставинам, підтверджуються зібраними у справі доказами та узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють правовідносини щодо поруки.

   Суди попередніх інстанцій врахували положення абз. 3 п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», яким роз'яснено, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

   Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права в частині вирішення зустрічного позову, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи в частині вимог про припинення поруки місцевим та апеляційним судами правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

   За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення зустрічного позову слід залишити без змін.

   Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345  ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

   Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області               від 15 січня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області              від 6 березня 2014 року в частині вирішення первісного позову публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» скасувати.

   Справу у цій частині передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

   Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області               від 15 січня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області              від 6 березня 2014 року в частині зустрічного позову ОСОБА_7 про припинення договору поруки залишити без змін.      

   Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий     В.С. Висоцька    судді    О.В. Кафідова       Т.О. Писана           О.В. Умнова                І.М. Фаловська