Решения 3-ох инстанций об отказе Банку Надра во взыскании задолженности с поручителя и прекращении договора поручительства

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40020281

 

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про припинення договору поруки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 11 лютого 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду із указаним позовом, у якому просив стягнути солідарно із ОСОБА_4 та               ОСОБА_5 як поручителів на свою користь заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2008 року у розмірі 86 395 грн 20 коп. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначав, що 29 серпня 2008 року між ним та ТОВ «Догма-Меблі» було укладено кредитний договір, згідно якого

останньому було надано кредит у розмірі 54 910 грн зі сплатою 20,7 % річних з кінцевим терміном повернення до 16 серпня 2013 року. З метою забезпечення зобов'язань за указаним кредитним договором, 29 серпня              2008 року між банком, ТОВ «Догма-Меблі», ОСОБА_5 та              ОСОБА_4 було укладено договори поруки, за умовами яких останні відповідали як солідарні боржники за зобов'язаннями ТОВ «Догма-Меблі» перед банком. У результаті порушення позичальником норм закону та умов договору станом на 1 березня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 86 395 грн 20 коп., з яких: 48 328 грн 53 коп. - заборгованість за кредитом, 23 568 грн 41 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 7 454 грн 71 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту, 1 332 грн 02 коп. - інфляційні втрати та штраф у розмірі 5 711 грн 53 коп.

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати припиненим договір поруки від 29 серпня 2008 року, укладений між ним, ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Догма-Меблі», а також додатковий договір № 1 від 29 жовтня 2010 року, укладений між ним та банком.

В обґрунтування позову зазначав, що указаний договір поруки є припиненим, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від                    4 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 11 лютого 2014 року, позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Надра» 86 395 грн 20 коп. заборгованості за кредитним договором. В решті позову ПАТ «КБ «Надра» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано припиненим договір поруки від 29 серпня 2008 року, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4, додатковий договір № 1 від 29 жовтня 2010 року до договору поруки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ «КБ «Надра», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позов ПАТ КБ «Надра» підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню, керуючись при цьому нормами            ст. ст. 526, 554, 559 1054 ЦК України.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від                    4 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від                         11 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.    

Судді:                                                         О.В. Закропивний

                                                                                                                                             А.О. Лесько

Д.Д. Луспеник
 

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37150785

 

Державний герб України

                            

Справа № 161/14095/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/773/65/14 Категорія: 27 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                                                            

11 лютого 2014 року                                                

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Русинчук М. М.,

суддів -  Матвійчук Л.В., Мудренко Л.І.,

          при секретарі - Губарик К.А.,

          з участю: представника позивача - Борща Н.М.,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про припинення договору поруки, за апеляційною скаргою позивача на рішення Луцького міськрайонного суду від 04 листопада 2013 року,

                                            В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 04 листопада 2013 року первісний позов ПАТ КБ «Надра» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №6КА/2008/980-МК/45 від 29.08.2008 року в розмірі 86395 грн. 20 коп. та 863 грн. 95 коп. судових витрат по справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано припиненими договір поруки №6КА/2008/980-МК/45/1, укладений 29.08.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2, додатковий договір №1 від 29.10.2010 року до договору поруки №6КА/2008/980-МК/45/1 від 29.08.2010 року, укладений  між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання усіх зобов'язань ТзОВ «Догма-Меблі» перед ВАТ КБ «Надра», що виникли з кредитного договору №6КА/2008/980-МК/45 від 29.08.2008 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та товариством з обмеженою відповідальністю «Догма-Меблі». Стягнуто з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_2 229 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «Надра», покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду в частині відмови в позові до ОСОБА_2 і задоволення зустрічного позову останнього скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення первісного позову і відмову в задоволенні зустрічного позову      ОСОБА_2.

Колегія суддів заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково первісний позов, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що позичальник ТзОВ «Догма-Меблі» належним чином не виконало своїх зобов'язань за кредитним договором, а тому відповідач ОСОБА_4, як поручитель останнього, повинен відповідати в солідарному порядку за кредитним зобов'язаннями позичальника, у зв'язку з чим прийшов до висновку про стягнення з нього кредитної заборгованості в розмірі 86395 грн. 20 коп.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 та визнаючи припиненими договір поруки 29.08.2008 року та додатковий договір № 1 до нього від 29.10.2010 року, місцевий суд виходив з того, що банк як кредитор в порушення ч. 4 ст. 559 ЦК України протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя, а тому порука за вказаним договором поруки припинилася.

Висновки суду відповідають встановленим в справі обставинам та нормам матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 серпня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ТзОВ «Догма-Меблі» було укладено кредитний договір № 6КА/2008/980-МК/45, відповідно до умов якого ТзОВ  «Догма-Меблі» було надано кредит в сумі 54910,00 грн. під 20,7 % річних з кінцевим терміном повернення 16 серпня 2013 року (а.с.6-7).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів,  належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, ТзОВ «Догма-Меблі» належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання по кредитному договору. Згідно представленого позивачем розрахунку, станом на 1 березня 2013 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 86395,20 грн., з них: 48328,53 грн. заборгованості по кредиту, 23568,41 грн. нарахованих та несплачених відсотків, 7454,71 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 1332,02 грн. інфляційних за період простроченої заборгованості та 5711,53 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору (а.с.30-31).

29 серпня 2008 року на забезпечення виконань зобов'язань ТзОВ «Догма-Меблі» за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_4 було укладено договори поруки до кредитного договору (а.с.9-10).

29 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «Надра» та ТзОВ «Догма-Меблі» було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного вище кредитного договору, яким до останнього було внесено зміни (а.с.12-16).

Цього ж дня між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_4 було укладено додаткові договори до вищевказаних договорів поруки від 29 серпня 2008 року (а.с.18, 20).

Згідно п. 1.3. договору поруки, відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні позичальником зобов'язань в цілому.

На підставі п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань вказаних у п. 1.1. цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що вимогами від 10.07.2009 року та від 17.10.2011 року позивач вимагав від поручителя ОСОБА_2 сплати простроченої заборгованості за кредитним договором, однак поручитель після отримання даних вимог своїх зобов'язань у встановлений строк не виконав (а.с.24, 26).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішені таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку з застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутись до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При визначенні строку дії договору поруки слід виходити з того, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

          Частиною 1 ст. 360-7 ЦПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Постановою Верховного Суду України від 23 травня 2012 року було переглянуто ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2011 року, постановлену в цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «TWM», ОСОБА_1, ОСОБА-2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме ч. 4 ст. 559 ЦК України.

В даній постанові висловлена правова позиція, згідно з якою умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до обставин вказаної справи Верховний Суд України встановив, що договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, так як відповідними пунктами цих договорів установлено, що вони діють до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений ним відповідно до умов кредитного договору, не пред'явив вимоги до поручителів, суд першої інстанції, з висновками якого погодились апеляційні та касаційні суди, дійшов обґрунтованого висновку про те, що поруку припинено на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

У зв'язку з порушенням ТзОВ «Догма-Меблі» умов кредитного договору щодо своєчасного погашення суми заборгованості банк використав передбачене п. 4.2.3 договору своє право вимоги дострокового повного повернення кредиту та плату за кредит, надіславши 17.10.2011 року згідно умов договору позичальнику лист-вимогу, що підтверджується матеріалами господарської справи № 5004/2262/11 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ТзОВ «Догма-Меблі» про стягнення 77056, 72 грн., яка витребовувалась апеляційним судом за відповідним запитом (а.с.22 господарської справи).

В даній вимозі банк пропонував позичальнику сплатити суму заборгованості протягом 3 робочих днів з моменту отримання листа, а у разі невиконання даних вимог банк ініціюватиме дострокове розірвання даного кредитного договору та повне погашення кредитної заборгованості. Тобто, даним листом-вимогою банк змінив кінцевий строк повернення кредиту, встановивши його наступним днем після закінчення 3 робочих днів з моменту отримання листа позичальником. У встановлений вимогою строк позичальником заборгованість погашена не була.

Одночасно з цією вимогою боржнику банком 17.10.2011 року також було надіслано аналогічні листи-вимоги поручителям - відповідачам по справі ОСОБА_2,         ОСОБА_4 Тобто вимогу поручителю направлено до, а не після настання строку виконання боржником основного зобов'язання, у зв'язку з чим така вимога не має того правового значення, яке їй надається в контексті ч. 4 ст. 559 ЦК України, за змістом якої дана вимога для запобігання можливості припинення поруки повинна бути пред'явлена поручителю протягом шести місяців від дня настання кінцевого строку виконання зобов'язань позичальником. В розглядуваному випадку встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення вимоги до поручителів почав діяти після закінчення 3-х денного строку після отримання позичальником претензії, проте банк в межах цього строку вимог до ОСОБА_2 як поручителя не пред'являв, а тому пропустив його, що є підставою для припинення поруки відповідно до наведеної норми цього Кодексу.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, задовольнивши частково вимоги банку за первісним позовом та обґрунтовано задовольнив вимоги зустрічного позову ОСОБА_2, припинивши договір поруки №6КА/2008/980-МК/45/1, укладений 29.08.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 та додатковий договір №1 від 29.10.2010 року до вказаного договору поруки, укладений між цими ж сторонами.

Доводи позивача про те, що він звернувся в суд з позовом 13.03.2013 року, тобто до закінчення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначений кредитним договором та договорами поруки, а тому ним не порушені строки пред'явлення вимоги до поручителів колегією суддів до уваги не приймаються. Банк у відповідності до умов кредитного договору скористався своїм правом достроково вимагати повернення кредиту від позичальника, змінивши при цьому кінцевий строк виконання зобов'язання останнім шляхом надіслання йому листа-вимоги 17.10.2011 року, і після отримання позичальником цієї вимоги та не виконання протягом 3-х робочих днів з моменту отримання претензії банку, не пред'явив протягом строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України вимог до поручителя.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

                                                У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 04 листопада 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:      

          Судді: