Определение ВССУ об отмене решения апелляционного суда Харьковской области об отказе поручителям в иске о прекращении договора поручительства с

[у.zaporozhskiy]

После окончания срока действия договора поручительства, правоотношения между кредитором и поручителем прекращаются

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/41800153

 

 

Державний герб України

У Х В А Л А

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 листопада 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Кузнєцова В.О., Суддів:Ізмайлової Т.Л.  Мостової Г.І.,Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа - ОСОБА_6,  про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію , за зустрічним позовом ОСОБА_8 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа - ОСОБА_6, про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію, за касаційною скаргою ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на рішення апеляційного суду Харківської області від 12 серпня 2014 року,-                   

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги за позовом обґрунтовувало тим, що 31 травня 2007 року між          ЗАТ «Альфа-Банк» правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого останньому надано кредит у розмірі 20 000,00 доларів США строком на 36 календарних місяців.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язання за даним кредитним договором 31 травня 2007 року, між банком та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 були укладені договори поруки, згідно яких вони поручалися перед банком  за виконання позичальником в повному обсязі усіх обов'язків, що виникли з кредитного договору.

30 вересня 2009 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, згідно якого банк передав ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за вказаними договорами.

Оскільки боржник ОСОБА_6 належним чином не виконував своїх зобов'язань по кредитному договору, позивач просив стягнути в солідарному порядку як з боржника так і з поручителів заборгованість за кредитним договором.

У жовтні 2013 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до суду із зустрічними позовами до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання договорів поруки припиненими, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк пред'явлення вимог до поручителів, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, а також те, що без їх згоди 22 січня 2008 року було укладено Додаток № 1 до кредитного договору згідно якого внесено зміни  до розміру платежів, що підлягають сплаті, чим збільшено обсяг їх відповідальності як поручителів.    

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 червня    2014 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» про стягнення кредитної заборгованості залишено без розгляду.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 червня    2014 року в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 та       ОСОБА_8 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 серпня         2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог за зустрічними позовними вимогами  ОСОБА_7 та ОСОБА_8  

У касаційній скарзі ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, в частині відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічними позовами      ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи, що заявником оскаржується рішення апеляційного суду Харківської області від 12 серпня 2014 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_7 та     ОСОБА_8 про визнання договорів поруки припиненими, то колегія суддів вважає за недоцільним виходити за межі касаційної інстанції та переглядати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами за зустрічними позовами пред'явлено позовні вимоги до неналежного відповідача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір поруки не припинився відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки строк дії договору поруки визначений у 36 календарних місяців, тобто до 31 травня 2010 року, а строк позовної давності відповідно до п. 4.3. договору поруки встановлено у 5 років, тобто право вимоги до поручителів сплине 31 травня 2015 року, банк звернувся до суду у липні    2013 року, тому строк позовної давності не пропустив. Крім того, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що новий графік повернення кредиту та сплати процентів від 22 січня 2008 року не призвів до збільшення обсягу поручителів, а тому відсутні підстави для визнання договорів поруки припиненими (ч. 1 ст. 559 ЦК України).  

Однак, такий висновок зроблено судом без належного з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, належної оцінки наданих ними доказів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 травня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останньому надано кредит у сумі  20 000,00 доларів США строком на 36 календарних місяців із сплатою 20 % річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, 31 травня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_7, ОСОБА_8  були укладені договори поруки, відповідно до яких ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зобов'язалися відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_6 по кредитному договору від 31 травня 2007 року.

Умовами договору поруки від 31 травня 2007 року, а саме пунктами    3.1 - 3.2 передбачено строк дії договорів поруки у 36 календарних місяців. Ці договори набирають чинності з моменту їх підписання і діють до моменту повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань та реалізації прав за цим договором, та/або припиняє свою дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов'язання.  

Отже, строк виконання основного зобов'язання та строк дії договору поруки настав 31 травня 2010 року.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі  порушення  боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник  і поручитель відповідають перед кредитором  як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед  кредитором у тому ж  обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців  від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.  

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється після встановлення строку, встановленого в договорі, а також, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Така правова позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постанові № 6-53 цс14 від 17 вересня 2014 року, яка згідно зі статтею 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суддів.

У порушення зазначених вимог закону та з урахуванням вказаних обставин справи, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання договорів поруки припиненими, суд апеляційної інстанції не врахував, що строк виконання основного зобов'язання, а також строк дії договору поруки сплинув 31 травня 2010 року, а позивач в порушення вимог ч. 4  ст. 559 ЦК України звернувся з вимогою до поручителів, шляхом звернення до суду лише 30 липня 2012 року, у зв'язку з чим прийшов до передчасного висновку щодо відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання договору поруки припиненим. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Оскільки обставини, пов'язані із перевіркою правильності визначення обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів, судом з`ясовувались неналежним чином, чим порушено норми процесуального права ( ст. ст. 10, 60, 61, 179 ЦПК України) і таке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалене у справі рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 12 серпня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий  В.О. Кузнєцов  Судді:  Т.Л. Ізмайлова   В.І. Мартинюк   Г.І. Мостова   М.І. Наумчук             
 

[у.zaporozhskiy]

оскільки строк дії договору поруки визначений у 36 календарних місяців, тобто до 31 травня 2010 року, а строк позовної давності відповідно до п. 4.3. договору поруки встановлено у 5 років, тобто право вимоги до поручителів сплине 31 травня 2015 року,

Конечно, апелляционный суд в данном случае немного затупил.