Определение апелляционного суда Харьковской области об отказе ТОВ "К.И" во взыскании задолженности по кредитному договору с ТАС-Комерцбанк

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43810432

 

Державний герб України

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/2555/15

Справа № 643/14501/14-ц                                             Головуючий 1 інстанції Оксененко В.А.

Категорія: кредитні                                                                   Доповідач: Сащенко І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     22 квітня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого                  - Сащенко І.С.

суддів:                            - Овсяннікової А.І., Коваленко І.П.,

при секретарі                 - Стрельченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 січня 2015 року по справі за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

     У вересні 2014 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

     В обґрунтування вимог посилався на те, що 17.04.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала в кредит 50000 доларів США, з сплатою 14% щомісяця за користування кредитом, зі строком повернення до 16.04.2017 року.

     В порушення умов договору ОСОБА_3 щомісячні платежі не здійснює, внаслідок чого, виникла заборгованість.

     28.11.2012 року між ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк" та факторинговою компанією "Вектор-Плюс" укладено договір факторингу, відповідно до якого банк відступив свої вимоги по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_3

     28.11.2012 року між факторинговою компанією "Вектор-Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу, відповідно до п.2.1, 2.2 якого було відступлено вимоги по кредитних договорах, укладених з відповідачем. Отже, була проведена заміна кредитора та вони набули статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором 2001/0407/88- 033 від 17.04.2007 року, укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3

     Просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість станом на 01.08.2014 року по кредитному договору в розмірі 1026949,60 грн., з яких: 496882,87 грн. - заборгованість за кредитом; 398569,47 грн. заборгованість за відсотками; 131497,26 грн. - заборгованість з пені за період з 01.08.2013 року по 01.08.2014 року.

     Представник позивача в судове засідання не з'явився.

     Представник відповідача позовні вимоги не визнав.

     Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 січня 2015 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено.

     В апеляційній ТОВ «Кредитні ініціативи» просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити вимоги товариства. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що про ухвалене судом рішення при стягнення боргу за кредитним договором на користь банку нічого відомо не було.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за договором вже стягнута на користь банку іншим судовим рішенням, підстав для повторного стягнення коштів не вбачається.

Вказаний висновок судова колегія апеляційного суду вважає вірним.

Встановлено, що 17.04.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №2001/0407/88-033, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 50000 доларів США зі сплатою 14% щомісяця за користування кредитом з кінцевою датою погашення 16.04.2017 року ( а.с.5-8 ).

Відповідно до повідомлення, умови кредитного договору ОСОБА_3 було змінено, ПАТ «Сведбанк», що є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», було встановлено термін повернення кредиту на 10-й календарний день, починаючи з 23.07.2009 року ( а.с.110 ).

Відповідач кредит не повернула, щомісячні платежі не сплачувала, внаслідок чого за договором виникла заборгованість.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.11.2009 року з ОСОБА_3 було стягнуто на користь ПАТ «Свердбанк» заборгованість за кредитним договором №2001/0407/88-033 від 17.04.2007 року в загальній сумі 345102,59 грн. ( а.с.81 ).

28.11.2012 року між ПАТ «Свердбанк» та факторинговою компанією «Вектор-Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до якого банк відступив свої вимоги по кредитних договорах, укладених з боржниками ( а.с.19-20 ).

В свою чергу 28.11.2012 року між факторинговою компанією «Вектор-Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» також було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого було проведено відступлення вимоги по кредитних вимогах, укладених з боржниками ( а.с.26-34 ).

Відповідно до п. 17 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

З огляду на те, що вже було прийнято судове рішення про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №2001/0407/88-033 від 17.04.2007 року на користь ПАТ «Свердбанк», яке набрало законної сили, а позивач не заявляв вимог про стягнення сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи».

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 301, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» -відхилити.

     Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

     Головуючий

     Судді    
 

[у.zaporozhskiy]

Апелляционный суд намекает, что проценты и пеню, если уже есть решение о взыскании, принятое раньше, насчитывать нельзя.

[у.zaporozhskiy]

Решение первой инстанции:
 http://reyestr.court.gov.ua/Review/42584896

 

Державний герб України

643/14501/14-ц

    РІШЕННЯ

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015 р. Московський райсуд м. Харкова в складі головуючого судді Оксененко В.А., з участю секретаря Дмитрієвої Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

                              встановив:

ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» 29.09.2014 р. звернулось до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

По справі 06.11.2014 р. постановлено заочне рішення, яке ухвалою суду скасовано.

При новому розгляді представник позивача позовні вимоги підтримав, вказавши в обґрунтування наступне.

17.04.2007 р. між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за №2001/0407/88-033, відповідно до умов якого остання отримала в кредит 50  000 доларів США, з сплатою 14% щомісяця за користування кредитом, з поверненням кредиту до 16.04.2017 р.

В порушення умов кредитного договору Боржниця в односторонньому порядку кредит не повернула, щомісячні платежі не здійснює, внаслідок чого, виникла заборгованість.

28.11.2012 р. між ПАТ "Сведбанк", якій є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк" та Факторинговою компанією "Вектор-Плюс" укладено договір факторингу, відповідно до якого Банк відступив свої вимоги по кредитних договорах, укладених з Боржниками.

28.11.2012 р. між Факторінговою компанією "Вектор-Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу, відповідно до п.2.1, 2.2 якого було ним відступлено вимоги по кредитних договорах, укладених з Боржниками. Отже, проведена заміна кредитора та вони набули статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором 2001/0407/88-033 від 17.04.2007 р., укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1

Тому, просять стягнути з відповідача на їх користь заборгованість станом на 01.08.2014 р. по кредитному договору в розмірі 1  026  949 гр. 60 коп., з яких: 496  882 гр. 87 коп. заборгованість за кредитом; 398  569 гр. 47 коп. заборгованість за відсотками; 131  497 гр. 26 коп. заборгованість з пені за період з 01.08.2013 р. по 01.08.2014 р.

Представник позивача просив справу розглянути за їх відсутності, на підставі наданих доказів.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, де вказав суду, що умови кредитного договору 2001/0407/88-033 від 17.04.2007 р. позичальником (Банком) в односторонньому порядку 28.07.2009 р. було змінено- був зменшений строк дії кредитного договору до 06.08.2009 р. Повідомлення про зміну умов кредитного договору ОСОБА_1 отримала особисто 28.07.2009 р. Крім того, 03.11.2009 р. Дзержинським районним судом м. Харкова ухвалене заочне рішення № 2-7241/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Сведбанка» заборгованості по кредитному договору № 2001/0407/88-033 від 17.04.2007 р. в загальної сумі 345102 гр. 59 коп. Як на підставу задоволення позову суд послався на ч.2 ст.1050 ЦК України. Вважає, що перебіг строку позовної давності розпочався з 06.09.2009 р., тому, ТОВ звернулось до суду з пропуском строку позовної давності.

Представник позивача просив у задоволенні позову відмовити та розглянути справу у його відсутності.

Суд розглянув справу у відсутності сторін, на підставі наданих доказів.

Вивчивши надані письмові докази, суд приходить до наступного.

17.04.2007 р. між  АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за №2001/0407/88-033, відповідно до умов якого остання отримала в кредит 50  000 доларів США, зі сплатою 14% щомісяця за користування кредитом, з поверненням кредиту до 16.04.2017 р.

Як впливає з повідомлення, умови кредитного Договору ОСОБА_1 було змінено, АК «Сведбанк», якій є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанка», встановлений термін повернення кредиту на 10-й календарний день, починаючи з 23.07.2009 р.

Відповідно до ст.1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язаний надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідачка кредит не повернула, щомісячні платежі у встановлені строки не сплачува, внаслідок чого, за Договором виникла заборгованість.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 03.11.2009 р. за №2-7241/09 з ОСОБА_1 стягнено на користь ВАТ «Сведбанка» заборгованість по кредитному договору № 2001/0407/88-033 від 17.04.2007 р. в загальної сумі 345 102 гр. 59 коп. Рішення суду набуло чинності.

28.11.2012 р. між ПАТ "Сведбанк" та Факторинговою компанією "Вектор-Плюс" укладено договір факторингу, відповідно до якого Банк відступив свої вимоги по кредитних договорах, укладених з Боржниками.

У свою чергу, 28.11.2012 р. Факторінговою компанією "Вектор-Плюс" укладено договір факторингу з ТОВ "Кредитні ініціативи", відповідно до п.2.1, 2.2 якого ними проведено відступлення вимоги по кредитних договорах, укладених з Боржниками.

Статтею 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.3).

Позивач, надавши суду розрахунок заборгованості по кредитному Договору станом на 01.08.2014 р. та висуваючи вимоги про стягнення з відповідачки 1 026 949 гр. 60 коп., яка складається з тіла кредиту, пені за останній рік та відсотків за користування кредитом, про наявність судового рішення від 03.11.2009 р., що набуло чинності, суд не повідомив, та до уваги його не прийняв.

Тому, з наданим суду розрахунком, погодитись не можна.

Відповідно ст. 213 ЦПК України:

    " Рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

     Законним є рішення, яким суд, виконавші всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

     Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з*сованих обставин, на які сторони посилаются як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні."

    Судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.  

З розрахунку, що міститься в матеріалах цивільної справи (аркш.12) не зрозуміло, за якій саме час Боржнику нарахована заборгованість, які сумі (щомісячно) нараховані та якого виду, оскільки, позивачем, при наявності судового рішення, наданий загальний розрахунок, починаючі з 17.04.2007 р.

Скорегувати самостійно суму заборгованості за період з 03.11.2009 р. (тобто, після набуття судовим рішенням чинності) суд теж не може, тому що, в судовому рішенні №2-7241/09 не зазначено за якій період стягнена заборгованість, з яких платежів вона складається; відомостей про те, чи було звернено рішення до виконання, чи було виконано судове рішення повністю/або частково- немає.

З оглядом на наявність судового рішення від 03.11.2009 р. №2-7241/09 не зрозуміло, в якому об*ємі проведена переуступка права вимоги по кредитному договору від 17.04.2007 р. договором факторингу, укладеного 28.11.2012 р. спочатку ПАТ "Сведбанком" Факторингової компанії "Вектор-Плюс", а потім Факторінговою компанією "Вектор-Плюс" - Товариству "Кредитні ініціативи".

Вищеозначене дає суду підстави критично оцінити твердження позивача щодо

правильності та законності нарахування відповідачу заборгованості, оскільки, суд позбавлений можливості безпосередньо дослідити належні докази (тобто такі, що містять інформацію щодо предмета доказування) та їх перевірити.

Тому, суд у задоволенні позову відмовляє.

Керуючись ст. 212-215, 169 ЦПК України, ст.526,530, 611-612, 1050, 1054 ЦК України, суд,

                              

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів.

            

                         СУДДЯ:                            В.А. ОКСЕНЕНКО.
 

[у.zaporozhskiy]

Странно, что есть еще такое решение: http://reyestr.court.gov.ua/Review/41292752

Вроде тот же кредитный договор.