Leaderboard

  1. Bolt

    Bolt

    Пользователи


    • Баллы

      409

    • Число публикаций

      21 310


  2. Алекc

    Алекc

    Пользователи


    • Баллы

      112

    • Число публикаций

      1 315


  3. juri_rv

    juri_rv

    Пользователи


    • Баллы

      106

    • Число публикаций

      330


  4. centurion

    centurion

    Пользователи


    • Баллы

      82

    • Число публикаций

      5 532



Popular Content

Showing most liked content since 21.03.2018 in all areas

  1. 6 points
  2. 6 points
    Нормальные люди выбирают юриста знающего и с ним работают, а не признают всякую фигню и не делают лишних телодвижений.
  3. 5 points
    ОПГ (в украинском законодательстве слово "коллектор" не используется) хочет, чтобы Вы признали долг, которого у Вас перед этой бандой нет, иначе им не с чем идти в суд, нет оснований что-то требовать от Вас. Ни в коем случае не платите и не вступайте с ними в переписку!
  4. 5 points
    Ничего не делать, просто не обращать внимание, все письма и звонки игнорировать... Вот если вдруг подадут, что бывает крайне редко, тогда и поговорим, тогда надо будет на суде защищаться и делать это надо правильно и профессионально, а не как попало...
  5. 5 points
    Устоим !!! У них шансов=0 .Там адвокат такой Діденко І.В. наксерил все с ЄДРСР ,что связано с виконавчими написами нотариусов .И заявил об неоднозначной практике по Постанове №662 .Но ...какая может быть неоднозначная практика по Плстанове №662 ,если ее вообще то и не было! По ней не успели ни у кого отжать имущество ,так как мы с Сашей Гумировым подали свои иски . Банковская афера рухнула не родившись ,так как нарвались на двух граждан Украины не промолчавших .Конечно банкирам ,особенно Прихвату обидно ...Деньги занеслись яйценюку не малые ... но не прошло ! И это радует .и радует то,что есть все таки судьи соображающие .грамотные . А значит не все потеряно !
  6. 5 points
    Законы-то есть, но надо ужесточить как с алиментами на детей. Здесь надо будет запретить детям, не исполняющим свои обязанности, кататься на роликах, стрелять из рогатки, учиться в престижных ВУЗ-ах
  7. 5 points
    И сейчас осталось так само, державный выконавець должен обращаться в суд за вынесением ухвалы, то есть на самом деле ничего не изменилось в этом году по сравнению с прошлым годом для должников... Изменилось только для должников по уплате алиментов... Вот для них теперь сам исполнитель может выносить такую свою постанову... Должник по уплате алиментов имеет право обжаловать её в суд конечно, если не обжалует, то конечно примут к исполнению в Погранслужбе...
  8. 5 points
    Дарю по старой дружбе : ...Крім того, з дослідження наданої представником банку копії меморіального валютного ордера вбачається, що вказаний «документ» не є завіреною фотокопією ордера на паперовому носії, оскільки не містить жодного підпису уповноважених на проведення операції осіб, не містить штампа чи печатки банку, що є обов’язковими реквізитами документа даного виду за законом, як обґрунтовано вище. Наявний на вказаному документі справи підпис представника банку Поп М.О. лише засвідчує цю роздруковану копію невідомо коли і ким сформованого «документа» під назвою «меморіальний валютний ордер» без печатей та підписів. Існування таких документів, з огляду на наведені вище вимоги законодавства, є неможливим в принципі, не кажучи про повну відсутність юридичного значення такого «документа» та його доказовості. Вказану копію не можна вважати також і роздрукованим електронним документом (що допускається спеціальним законом), оскільки ця копія не містить необхідного для надання такій роздрукованій копії юридичного значення електронного цифрового підпису осіб, що здійснювали операцію, котру посвідчує цей документ. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003р., електронний цифровий підпис (далі — ЕЦП) — це «вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа». Свою чергою, особистий ключ — це «параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувачу», а відкритий ключ — це «параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб'єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису». Крім того, згідно зі ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ЕЦП є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням ЕЦП завершується створення електронного документа. Статтею 18 «Правовий статус електронного документа на переказ» Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п.18.1). Отже, вимоги до змісту (реквізитів) електронного платіжного документу (у тому числі меморіального ордера) такі самі, як до документа складеного у письмовій формі. При роздрукуванні платіжного документу, який був сформований в електронній формі зазначається, що вказаний документ був підписаний електронним цифровим підписом. Копія меморіального валютного ордера №6/74/05945 від 25 жовтня 2007 року (яка надані банком) не містить електронного цифрового підпису уповноваженого працівника банку. Вказане свідчить, що такий документ не був складений в електронній формі. Необхідно зазначити, що у електронного документа може бути завірена паперова копія. Справжність паперової копії електронного документа засвідчують Акредитовані центри сертифікації електронних ключів (ч.6 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ч.6 п.3 «Порядку засвідчення наявності електронного документа на певний момент часу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №680 від 26 травня 2004р.)., а не представники юридичних осіб. При зворотній ситуації, електронна копія паперового документа, виготовлена шляхом сканування чи фотокопіювання, - не є електронним документом. Такі копії можуть використовуватись виключно для «неофіційного» електронного документообороту, - для внутрішніх цілей за бажанням працівників бухгалтерії, оскільки жодної юридичної значущості такі «документи» не мають. Слід окремо зауважити, що згідно ст.100 ЦПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Ці вимоги процесуального закону в поточній редакції поширюються на процесуальну дію, якою було доручення представником Позивача письмового доказу з огляду на час такого доручення, - 13 лютого 2018р., коли зміни до ЦПК України вступили в силу. Справжність електронного підпису могла б бути завірена нотаріусом, але наданий представником позивача «документ» не містить нотаріального посвідчення електронного підпису на вказаному документі.
  9. 5 points
  10. 5 points
    Большая Палата Верховного Суда приняла решение, в котором признала, что истцы по делам о защите их прав как потребителей освобождены от уплаты судебного сбора в соответствии с Законом Украины «О защите прав потребителей» не только в суде первой инстанции. Решение было принято, вчера, 21 марта. Об этом сообщает пресс-служба Верховного Суда. Так, отсутствие в Законе Украины «О судебном сборе» среди лиц, освобожденных от уплаты этого сбора, категории потребителей не может означать, что они не имеют указанной льготы, поскольку она установлена специальным для потребителей Законом. К тому же Законом Украины «О судебном сборе» внесены изменения в Закон Украины «О защите прав потребителей», а не отменено предусмотренную в нем льготу. Этим парламент сохранил для потребителей льготы по уплате судебного сбора по искам, связанным с нарушением их прав. Итак, Большая Палата Верховного Суда отступила от правовой позиции, высказанной Верховным Судом Украины в 2017 году по делам № 6-185цс17 и № 6-916цс17, согласно которой потребитель освобождался от уплаты судебного сбора только при подаче искового заявления и должен был платить такой сбор за представление в суд, в частности, апелляционной жалобы. Большая Палата Верховного Суда отметила, что нарушены права потребителя могут быть защищены не только в суде первой инстанции, но и в судах других инстанций, рассмотрение дела в которых является частью единого гражданского процесса.
  11. 4 points
    ... и тогда жизнь потеряет смысл... )) Многим это не подходит... ))
  12. 4 points
    Обидиться могут... Звонить перестанут)
  13. 4 points
    Вообще не прав... Вы так боитесь их расстроить, чтобы они не запаниковали...
  14. 4 points
    ВС/КЦC: Встановлення відповідальності за невиконання умов кредитного договору у вигляді надмірно високої пені для позичальника суперечить приписам Закону України «Про захист прав споживачів» (ВС/КЦC, справа № 487/7824/15-ц, 06.03.18) Фабула судового акта: Судами було встановлено, що між ВАТ «Державний ощадний банк України» (нині –ПАТ), та клієнтом банку (позичальник) був укладений договір відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого останній отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 807 тис. грн зі сплатою 17,5 % річних за користування кредитними коштами. Пунктом 5.2 вказаного договору було передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення основної суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню у розмірі 17 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. За позовом позичальника зазначений пункт договору визнаний судами недійсним, з чим погодився и Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, що розглянув касаційну скаргу банка, в якій відповідач, зокрема стверджував, що що позичальник був ознайомлена зі змістом кредитного договору перед його укладенням. Суд дійшов категорічного висновку про те, що пункт 5.2 кредитного договору щодо встановлення відповідальності за невиконання умов договору у вигляді пені у розмір 17 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а це - 6 205 % від суми неповернутого кредиту, є несправедливим, суперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов᾽язків позивача як споживача послуг банку, оскільки така умова договору встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п᾽ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання нею зобов᾽язань за спірним договором. Суд нагадав, що згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, а відповідно до п. 5 ч. 3 цієї же статті Закону умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п᾽ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов᾽язань за договором. Слід зазначити, що подібні судові справи зустрічаються нерідко. При цьому, навіть, пеня у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення визнається судами непропорційно великою сумою компенсації. Для прикладу можна навести справу № 2-3562/12 проти ПАТ «ОТП Банк», рішення в який ВС ухвалив 21.03.18. Досить поширеною помилкою в подібних спорах є пропущення позивачами строку давності, оскільки питання повернення позичених коштів, як правило, виникає, навіть, через роки після укладення договору. Постанова Іменем України 06 березня 2018 року м. Київ справа № 487/7824/15-ц провадження № 61-2422св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач) учасники справи: позивач - ОСОБА_1, відповідач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2016 року у складі судді Корнешової Т. В. та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2016 року у складі суддів Галущенка О. І., Самчишиної Н. В., Серебрякової Т. В., В С Т А Н О В И В : Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») про визнання частково недійсним договору відновлювальної кредитної лінії. Позовні вимоги мотивовано тим, що 02 серпня 2007 року вона уклала з відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України»,договір відновлювальної кредитної лінії № 1805-н, за умовами якого їй надано кредит у розмірі 807 тис. грн строком до 02 серпня 2017 року зі сплатою 17,5 % річних за користування кредитними коштами. Вказувала, що пункт 5.2 вказаного договору відновлювальної кредитної лінії містить несправедливі умови, які суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, встановлено її обов'язок сплачувати пеню в розмірі 17 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що в цілому перевищує 50 % вартості наданих кредитних послуг. Враховуючи викладене, на підставі пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статтей 203, 215 ЦК України, просила визнати недійсним пункт 5.2 договору відновлювальної кредитної лінії № 1805-н від 02 серпня 2007 року. Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним пункт 5.2. договору відновлюваної кредитної лінії № 1805-н, укладений 02 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1, яким встановлена пеня у розмірі 17 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пункт 5.2 кредитного договору щодо встановлення сторонами договору пені в розмірі 17 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання зобов'язання за кредитом, що становить 6 205 % від суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів за рік, є несправедливим та суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків, порушує права позивача як споживача послуг банку, оскільки така умова договору встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 відсотків вартості продукції) у разі невиконання нею зобов'язань за договором. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2016 року заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2016 року залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оспорювана умова договору є несправедливою, оскільки всупереч принципу добросовісності породжує істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків споживача, внаслідок чого на позивача покладено обов'язок щодо сплати 6 205 % відсотків від суми неповернутого кредиту та/або несплачених відсотків на рік за порушення строку сплати кредиту та/або процентів. Такий розмір пені при застосуванні цих умов призводить до встановлення непропорційно великої суми компенсації, тобто понад 50 % вартості кредиту і плати за користування кредитними коштами. У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Державний ощадний банк України» просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права. Підстави касаційного оскарження рішення судів обґрунтовано тим, що доводи позовної заяви та мотивувальна частина рішення суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, оскільки рішенням Заводського районного судум. Миколаєва від 25 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1805-н від 02 серпня 2007 року, в тому числі було нараховано пеню за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що становила від 13 до 60 % річних та відповідає критеріям справедливості й розумності встановлення розміру відповідальності боржника за невиконання ним умов договору; позивач була ознайомлена зі змістом кредитного договору перед його укладенням, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить нормам матеріального права та не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання договору недійсною і є результатом домовленості сторін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справвід 08 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду. 12 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду. Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Касаційна скарга не підлягає задоволенню. Судами встановлено, що 02 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 1805-н за умовами якого остання отримала кредит на споживчі цілі у розмірі 807 тис. грн строком до 02 серпня 2017 року зі сплатою 17,5 % річних за користування кредитними коштами. Пунктом 5.2 вказаного договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення основної суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню у розмірі 17 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Відповідно до частин першої та третьої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов᾽язків на шкоду споживача. Відповідно до пункту п'ятого частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п᾽ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов᾽язань за договором. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Встановивши, що пункт 5.2 кредитного договору щодо встановлення відповідальності за невиконання умов договору у вигляді пені у розмір17 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення є несправедливим та суперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов᾽язків позивача як споживача послуг банку, оскільки така умова договору встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п᾽ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання нею зобов᾽язань за спірним договором, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову. Доводи касаційної скарги про те, що позивач була ознайомлена зі змістом кредитного договору перед його укладенням, не спростовують правильність висновків судів, оскільки в силу вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець, зокрема банк, не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій дотримані норми матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визнання частково недійсним договору споживчого кредиту, правильно застосувавши положення Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного та керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - залишити без задоволення. Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2016 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Підписи: ссылка
  15. 4 points
  16. 4 points
    Считайте, что Вам оказали благотворительную финансовую помощь. )))
  17. 4 points
    А Вам просто за товарища обидно, что Вы так сильно за него переживаете... А если товарищ сам недееспособный, то ему ничего не грозит, поэтому можете не волноваться так за него...
  18. 4 points
    Такие ролики я считаю сами коллектора и заказывают в рекламных целях самих себя... Такой элемент подсознательного запугивания и подталкивания именно к договариванию... Типа изначально закладывается в головы мысль о том, что просто так их игнорировать нельзя и бороться с ними нельзя... Они сами этого просто боятся и понимают, что реально тем кто борется с ними им нечего противопоставить, вот поэтому и идёт такая вот психологическая обработка...
  19. 4 points
    Че-то я здесь министров никаких не вижу??? Где логика?
  20. 4 points
    А зачем нам эта информация? Особенно про конюшни...
  21. 4 points
    Поддерживаю полностью. Вообще то, для этих хитрозадых писарчуков даже возможности такой нельзя было предусматривать.
  22. 4 points
    Лишить родительских прав не так и просто на самом деле, если бороться... В суде надо бороться за свои права и будет не так всё просто как кажется, надо правильно использовать законы в свою пользу... Это так само как и с банками, если сдался, то проиграл, а если бороться, то не так уж и просто выиграть тогда им будет, если вообще удастся...
  23. 4 points
    Странно то, что даже Вы этому Вашему серьезному парню не поверили и решили перепровериться на форуме. К сожалению в Вашем случае будет именно так как сказал Ваш знакомый, серьезный парень, просто он лучше знает Вас и ту ситуацию в которую Вы попали.
  24. 4 points
    ЦК Украины п.4 Стаття 25. Цивільна правоздатність фізичної особи 4. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
  25. 4 points
    Напишите в банк требование о добровольном возврате всех безпідставно отриманих коштів та відсотків відповідно до ст.536 ЦК України с момента смерти мужа
  26. 4 points
    Хорошо, что на сайте Судебной власти разъяснили наконец-то, а то все наши разъяснения не приносят результата, люди так и пишут каждый раз в шоке получая их... А рассылают они их уже лет 10 так точно, а может и больше на моей памяти...
  27. 4 points
    В прямом смысле... По какой совести, что за чепуха... Нет, конечно не надо Вам ничего погашать, Вы ведь ничего не брали...
  28. 4 points
  29. 4 points
    Большая палата указала в очередной раз, что неправильным является распространение юрисдикции административных судов на тот или иной спор только потому, что ответчиком по делу является субъект властных полномочий, а предметом пересмотра - его акт индивидуального действия. Определяющим признаком дела административной юрисдикции является суть (содержание, характер) спора. Публично-правовой спор, на который распространяется юрисдикция административных судов, является спором между участниками публично-правовых отношений и касается именно этих отношений. Частноправовые отношения отличаются наличием имущественного или неимущественного, личного интереса участника. Спор имеет частноправовой характер, если он обусловлен нарушением или угрозой нарушения частного права или интереса, как правило, имущественного, конкретного субъекта, подлежащего защите способом, предусмотренным законодательством для сферы частноправовых отношений. Учитывая то, что по делу, которое рассматривается, спорные правоотношения связаны с регистрацией имущественных прав, невыполнением условий гражданско-правовой сделки, вытекающих из договорных отношений, то при таких обстоятельствах спор в этом деле не является публично-правовым и не подлежит рассмотрению в порядке административного судопроизводства.
  30. 4 points
    тут ещё один важный эффект: обратите внимание что речь идёт об иске вкладчика к ФГВФЛ то есть споры вкладчиков с ФГВФЛ отнесены Большой Палатой к спорам о защите прав потребителей, это важно
  31. 4 points
    Большая палата Верховного Суда отступая от практики Верховного Суда Украины считает, что нарушеные права могут защищаться как в суде первой инстанции (при предъявлении иска), так и на последующих стадиях гражданского процесса, а именно при апелляционном пересмотре. Эти стадии судебной защиты является единым гражданским процессом, задачей которого является справедливое рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях защиты нарушенного права (ст. 22 "О защите прав потребителей", ст. 1 ГПК Украины в редакции на время вынесения обжалованного постановления, ст. 2 ГПК Украины в редакции на время рассмотрения дела Верховным Судом). Таким образом потребители освобождаются от уплаты судебного сбора на всех стадиях рассмотрения дела. Помимо этого Большая палата отнесла спор вкладчика ликвидируемого банка с ФГВФЛ подпадающим под защиту прав потребителей.
  32. 4 points
    Вы уже два месяца на форуме, читали эту тему, наверное видели ссылки на темы, которые рекомендуется прочитать, что бы...не задавать таких вопросов. Или, как сейчас выражаются - прикалываетесь?
  33. 4 points
    Все, отбой воздушной тревоги. Позвонили из суда, все исправят, просили чтоб "по инициативе суда", я ни разу не против ;). Копию постановления пришлют по электронке. Ярослав, с ордерами бороться - просто песня, легко и просто: банки несут в суд якобы бумажные копии электронного документа. Полная чушь: надо в Отзыве обосновать, что электронный документ должен быть заверен ЭЦП, копия заверяется администратором ЭЦП или нотариально. А они тулят "копия верна" представителя на распечатке вольной формы. Первички на носителях у них нет, якобы уничтожили, несут кучу макулатуры в виде актов, приказов и прочей лабуды. Разбивается постановлением №601 (после погашения кредита должно храниться 5 лет). Про ЭЦП, копии электронного документа, - в Нете куча информации. Если не лениться, то все получается.
  34. 4 points
    Вот почти аналогичное постановление. Только непонятен один момент: в части неустойки Умови не подписаны заёмщиком, т.е. не распространяются, а в части взыскания кредита имеют силу. Постанова Іменем України 06 березня 2018 року м. Київ справа № 308/4155/14-ц провадження № 61-349св17 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., КурилоВ. П., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», представник позивача - ОСОБА_3, відповідач - ОСОБА_4, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі судді - Бенца К. К. від 20 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Павліченка С. В., Бисаги Т. Ю., Куцина М. М., від 21 липня 2016 року В С Т А Н О В И В : Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 30 серпня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, згідно з якою банк надав ОСОБА_4 суму кредиту в розмірі 25 299 грн 06 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою за користування кредитом 10 % річних на суму залишку заборгованості з погашенням суми кредиту та процентів у терміни та розміри, передбачені встановленими умовами кредитного договору. Проте, взяті на себе зобов'язання щодо погашення суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором відповідачем не виконано, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 03 березня 2014 року становила 33 453 грн 92 коп., з яких: 23 006 грн 09 коп. - основна сума боргу за кредитом; 3 530 грн 74 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 4 847 грн 86 коп. - залишок за несплаченим штрафом, передбаченим пунктом 2.2. Генеральної угоди; а також штрафи відповідно до Умов та правил надання банківських послуг 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 569 грн 23 коп. - штраф (процентна складова). З урахуванням викладеного, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути на користь банку з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 453 грн 92 коп. Заочним рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 21 липня 2016 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 30 серпня 2012 року в розмірі 33 453 грн 92 коп., з яких: 23 006 грн 09 коп. - основна сума боргу за кредитом; 3 530 грн 74 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 4 847 грн 86 коп. - залишок за несплаченим штрафом, передбаченим пунктом 2.2. Генеральної угоди; а також штрафи відповідно до Умов та правил надання банківських послуг 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 569 грн 23 коп. - штраф (процентна складова). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що ОСОБА_4 не виконала зобов'язання, передбачені Генеральною угодою від 30 серпня 2012 року, Умовами та правилами надання продукту кредитних карт та тарифами у строк, встановлений цим договором, а тому є підстави для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк». У липні 2016 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що Генеральна угода від 30 серпня 2012 року не відповідає вимогам до форми і порядку укладення кредитного договору, які передбачені статтею 1055 ЦК України та статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків-фінансових послуг» від 12 липня 2001 року. Крім того, не підлягає стягненню пеня та штрафні санкції, що зазначені в Умовах та правилах надання продукту кредитних карт та тарифів, оскільки ОСОБА_5 такі Умови не підписувала. Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 03 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного. Встановлено, що 30 серпня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, згідно з якою банк надав ОСОБА_4, а остання отримала суму кредиту в розмірі 25 299 грн 07 коп., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на споживчі цілі, зі сплатою за користування кредитом 0,833 % щомісячно на суму залишку заборгованості, строком на 12 місяців з 30 серпня 2012 року по 31 серпня 2013 року, що підтверджено Генеральною угодою від 30 серпня 2012 року. Як убачається з кредитного договору, ОСОБА_4 отримала кошти від ПАТ КБ «ПриватБанк» на умовах строковості, зворотності, забезпеченості, платності. Відповідно до пункту 2.1 Генеральної угоди погашення заборгованості здійснюється з 01 по 25 число щомісяця, позичальник повинен надавати щомісячний платіж в сумі 2 225 грн 78 коп. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, а також інші витрати згідно умов договору. Однак, у порушення умов кредитного договору ОСОБА_4 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та відсотків. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Пунктом 2.2 Генеральної угоди встановлено, що за порушення позичальником строків погашення заборгованості більше ніж на 31 день за зобов'язаннями, строк яких ще не настав, сторони погодили, що строк повернення кредиту рахується 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість з 32-го дня порушення вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 4 847 грн 86 коп. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що суди обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення заборгованості основної суми боргу, заборгованості по відсотках за користування кредитом та залишку за несплаченим штрафом, передбаченим пунктом 2.2 Генеральної угоди, встановивши, що ОСОБА_4 не виконала зобов'язання, передбачені Генеральною угодою від 30 серпня 2012 року. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду в частині стягнення штрафів відповідно до Умов та правил надання банківських послуг виходячи з наступного. Суди встановили, що між сторонами укладено Генеральну угоду шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і тарифами складає між сторонами кредитний договір. Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявностіналежних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазівідповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту. Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року № 6-2320цс16, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини. Отже, дійшовши правильного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитом, водночас помилково стягнули з відповідача штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн та штраф (процентна складова) у розмірі 1 569 грн 23 коп., передбачені Умовами, не встановивши наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеної між сторонами Генеральної угоди. Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень у частині стягнення з ОСОБА_4 штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн та штрафу (процентна складова) у розмірі 1 569 грн 23 коп., та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» у цій частині. У іншій частині рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін. Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду П О С Т А Н О В И В : Касаційну скаргу ОСОБА_4задовольнити частково. Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 21 липня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн та штрафу (процентна складова) у розмірі 1 569 грн 23 коп.скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн та штрафу (процентна складова) у розмірі 1 569 грн 23 коп. відмовити. Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 21 липня 2016 року в іншій частині залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді: В. І. Журавель В. М.Коротун В. І.Крат В. П.Курило http://reyestr.court.gov.ua/Review/72670282
  35. 4 points
  36. 3 points
    Это всё очень интересно, но как это может помочь людям у которых нет денег в борьбе с банками и коллекторами, особенно с учётом того, что перепрыгнет в этом году отметку в полмиллиона гривен...
  37. 3 points
  38. 3 points
    Вероятно, чрезмерный оптимизм rouland сбил с толку.
  39. 3 points
    Так, а в чём проблема то...? Которая к тому же Вас волнует больше, чем его... Просто интерес в точке зрения, для общего развития, так зачем тогда писать, читать надо, а не писать, так как здесь полно точек зрения уже написано....
  40. 3 points
    Ролик обо всем и ни о чем. Коллекторы, выселение.... Когда все суды проиграны и нет ни малейшего шанса восстановить свои утраченные права при установленной судом суммой долга в делах где все решалось только в гражданских и административных судах без уголовных производств со стороны заемщика/должника причем по разным обстоятельствам в кредитных отношениях или связанных с кредитными отношениями (обычно это подделка со стороны кредитора, но бывают и другие признаки предусмотренные КК которыми кредиторы не гнушаются), то устраивать баррикады против нового собственника не вижу смысл, а тем более совершать уголовно наказуемые деяния. Нужно было свои права защищать не с гранатой в руке, а с толковым юристом во главе, не с пистолетом и трупами, а с использованием массы способов предусмотренных законом.
  41. 3 points
    А исполнитель просто сам должен произвести процедуру исполнения решения суда, то есть выселение и там новый собственник не имеет права ничего предпринимать и помогать исполнителю... Для этого он задействует технических работников КП... Поэтому его присутствие там не имеет законных оснований... Если жилец оказывает сопротивление, то у исполнителя есть полномочия привлечь сотрудников полиции к данной процедуре... После проведённой процедуры выселения исполнитель просто опечатывает квартиру и всё... А потом выносит постанову о закрытии ИП в связи с исполнением решения суда и уведомляет об этом собственника... Но у нас всё поставили с ног на голову...
  42. 3 points
    Не думаю, что после двух страниц, кому-то будет интересен этот бред
  43. 3 points
  44. 3 points
    Зачем???? Вам некуда деть деньги???? Купите ребенку шоколадку, будет намного полезнее.
  45. 3 points
    УУУУ Райфайзен.. сложно договариваться ,но можно. У меня в Луцке клиент должен был 60000 дол.США. Долго судились с банком ,потом торговались. Банк усрался и не мог забрать дом . Но в результате по вашей схеме за 150 000 грн выкупили долг через факторинговую компанию. Так что возможно .Просто торгуйтесь.
  46. 3 points
    А вот на мой взгляд хорошее постановление по Условиям и Правилам Привата в части их ничтожности: Постанова Іменем України 05 березня 2018 року м. Київ справа № 192/156/17-ц провадження № 61-2109св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_4, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Щербини Н. О. від 31 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Лаченкової О. В. від 07 листопада 2017 року, В С Т А Н О В И В : У лютому 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява обґрунтована тим, що 21 жовтня 2010 року ОСОБА_4 підписано заяву, згідно з якою він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, тим самим він підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом №СП-2010-256 від 06 березня 2010 року, та тарифами банку складає договір між ним і банком, про що свідчить його підпис у заяві. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим, станом на 30 жовтня 2016 року, утворилася заборгованість у розмірі 220 975 грн 50 коп., яку ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з останнього. Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні підтвердження укладення кредитного договору із ОСОБА_4 Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2017 року залишено без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що надані ПАТ КБ «ПриватБанк» документи не спростовують висновок суду про недоведеність факту як укладення між сторонами у простій письмовій формі кредитного договору від 21 жовтня 2010 року, так і отримання відповідачем кредитних коштів у певному розмірі за цим договором, при цьому клопотань про надання інших доказів чи витребування їх судом, призначення судової експертизи стороною позивача заявлено не було. У листопаді 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що із ОСОБА_4 укладено кредитний договір приєднання; позичальник був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, отримав 25 тис. грн на платіжну картку, якими користувався, однак свого обов'язку по їх поверненню не виконав, що підтверджується випискою по його рахунку та розрахунком заборгованості. Статтею 388 ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Пунктом 4 частини першої Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 15 січня 2018 року вказану касаційну скаргу передано до Верховного Суду. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Судами встановлено, що на підтвердження позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» представлено до суду першої інстанції копію письмового документу у вигляді бланку із назвою «додаткова інформація», де у графі «дружина» міститься запис «ОСОБА_5», дата народження, номер контактного телефону та інша особиста інформація, а також зазначено про те, що особа виявила бажання оформити на своє ім'я депозит, і вказано дату заповнення документа - 21 жовтня 2010 року, при цьому поле бланку, що передбачене для визначення розміру кредитного ліміту не заповнене (а. с. 17, 70). Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представником позивача надано копію заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка містить ім'я «ОСОБА_4», дату народження, адресу місця проживання, іншу особисту інформацію. Підпис на заяві відсутній (а. с. 71). Інформації щодо виду цивільно-правового договору вказаний документ не містить. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із статтею 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 10 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, у редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Статтею 60 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, у редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суди встановивши на підставі доказів, яким було надано належну оцінку те, що позивачем не надано укладеного з відповідачем у письмовій формі договору від 21 жовтня 2010 року про надання останньому кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту, наявна у матеріалах справи заява стосується депозиту (а. с. 70); представлені банком умови та правила надання банківський послуг не містять і не передбачають підпису відповідача (а. с. 19-28); вимоги ухвали суду щодо витребування доказів про отримання ОСОБА_4 кредитної картки та визначеної суми коштів не виконані ПАТ КБ «Приватбанк», дійшли правильного висновку про те, що у зв'язку із відсутністю доказів укладення між сторонами у простій письмовій формі договору про надання відповідачу кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, без підтвердженого факту як отримання платіжної картки ОСОБА_4 21 жовтня 2010 року так і конкретної суми коштів у відповідності із вимогами статей 58, 59 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, у редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, відсутні правові підстави для стягнення з останнього заборгованості у сумі 220 975 грн 50 коп. у розумінні положень статей 526, 1054 ЦК України. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» як на підтвердження факту укладення 21 жовтня 2010 року між сторонами у простій письмовій формі кредитного договору на копію паспорта ОСОБА_4 (а. с. 29), розрахунок заборгованості (а. с. 13-15, 111-115) і виписку з особового рахунку (а. с. 61-69), правильно визнанні апеляційним судом недостатніми доказами, оскільки вони самі по собі не доводять факт отримання відповідачем кредитних коштів у визначеному розмірі за договором від 21 жовтня 2010 року. Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Керуючись статтями 400, 401, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду П О С Т А Н О В И В : Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Синельников О.В. Білоконь С. Ф. Хопта http://reyestr.court.gov.ua/Review/72670334
  47. 3 points
    Если без легкого сарказма, то начните читать тему, на которой Вы сейчас находитесь, желательно с первой страницы.
  48. 3 points
    Если апелляционная жалоба аргументирована доказательствами и обстоятельствами которые не являлись предметом рассмотрения в суде первой инстанции (суд не рассматривал потому что никто не заявлял и не указывал), но о которых было заявлено в жалобе и при этом были поданы доказательства без пояснений причин невозможной подачи и не заявленных возражениях в первой инстанции и при этом апелляция на этих доказательствах и заявлениях в жалобе отменяет решение - кассация 100%. По сути апелляция не жалобу на решение рассматривает а пересматривает дело беря во внимание доказательства и обстоятельства о которых суду первой инстанции ничего не было известно.
  49. 3 points
    Это обязательно! Можно добавить в дополнении к исковым требованиям, что бы не уточнять исковое. «….Кроме того, банк должен был подать государственному регистратору документ, подтверждающий наличие факта завершения 30-дневного срока с момента получения ипотекодателем и должником, если он является отличным от ипотекодателя, письменного требования ипотекодержателя. Таким документом может быть, в частности: сообщение о направлении банком рекомендованной (ценной) корреспонденции, которое содержит тринадцятизначний номер (цифровой код), рекомендованное уведомление о вручении заказного письма (отправления), которое содержит тринадцати значный номер (цифровой код), квитанции о заказе услуги почтовой связи, которые содержат в себе тринадцятизначний номер (цифровой код), который указывается в квитанции при заказе услуг почтовой связи, фискальных чеков об оплате банком услуг за направление указанной корреспонденции определенным субъектам по надлежащим адресам и другие доказательств направления такого требования, ее получения и завершения 30-дневного срока с момента получения….» Добавьте обязательно такую формулировку «….Верховный Суд Украины в своих постановлениях от 11 апреля 2017 года № 21-1458а16, 25 апреля 2017 года 21-3197а16 (можно добавить свежих практик при желании, но постановления обязательно подложить к заявлению, они должны быть у суда в мтериалах) пришел к выводу и указал на противоправность перерегистрации имущества на ипотекодержателя по ипотечному оговоркой, в связи с тем, что регистратору не были представлены документ, подтверждающий завершение 30-дневного срока с момента получения ипотекодателем и должником письменного требования ипотекодержателя….» И в таком духе…….)))
  50. 3 points
    Это что то личное, скорее всего у него пунктик...