Leaderboard

  1. Bolt

    Bolt

    Пользователи


    • Points

      152

    • Content Count

      28,504


  2. Лев

    Лев

    Пользователи


    • Points

      43

    • Content Count

      1,124


  3. ANTIRAID

    ANTIRAID

    Главные администраторы


    • Points

      26

    • Content Count

      10,386


  4. centurion

    centurion

    Пользователи


    • Points

      13

    • Content Count

      6,397



Popular Content

Showing content with the highest reputation since 07/19/2019 in all areas

  1. 4 points
    Всё очень просто... Обе стороны платят его по полной... Каждый за свою апелляцию...
  2. 4 points
    Это наше дело и оно имеет фундаментальное значение для возврата распроданных за бесценок активов обанкротившихся банков компаниям не имеющим статус финансового учреждения. Суд очень детально расписал данное решение и указал отличие договора переуступки (цессии) от договора факторинга, прийдя к полностью обоснованному выводу о том, что переуступка права требования по кредитному договору не финансовой компании является недействительной. Кроме того, просительная часть заявления ООО «Вердикт Капитал» содержит требование замены стороны правопреемником (ч. 2 ст. 512 ГК Украины), однако не содержит требования замены стороны в результате передачи им своих прав другому лицу по сделке (уступка права требования) (ч. 1 ст. 512 ГК Украины). Ну и конечно же, каких-либо документов подтверждающих оплату за эту переуступку, а фактически факторинг суду предоставлено не было.
  3. 4 points
    Так это Вы ,просто, поблагодарить всех участников форума желали за то ,что уберегли Вас от необдуманного поступка.
  4. 3 points
  5. 3 points
    покажите хоть одного нотариуса в г. Запорожье, который имел или имеет валютную лицензию на депозит в соответствии с нормами законодательства о депозите нотариуса и валютном обращении.
  6. 3 points
    Априори стороны этого знать не могут... Ну по крайней мере первый подавший...)
  7. 3 points
    Так для чого вы тогда начали заведомо никчемную беседу?..
  8. 3 points
    Личного опыта оказалось недостаточно ?
  9. 3 points
    А кто нибудь заходил по той ссылке... Я например не заходил... Мне как то стрёмно стало, а вдруг это вирус какой-то троян например или петя...
  10. 3 points
    Да без подвоха такие темы не пишут... Вот в этом выделенном и подвох... Вы новый сотрудник психолог от МФО наверное, который таким образом пытается донести людям, что всё пропало... Хотя мы здесь на форуме пишем всегда обратное...
  11. 3 points
  12. 3 points
    Всегда пожалуйста... В том то и дело что какраз наоборот, что история у всех одна, а проблемы себе каждый сам разные придумывает...
  13. 3 points
    Ничего серьёзного, просто пустая болтовня и пустые угрозы, Вам не о чем переживать, это письмо ни о чём... Главное, чтобы Вы не реагировали на него никак... Не могут они вчинить ВНН, а если и вчинят, то это не проблема, так как суд признает его таким который не подлежит исполнению... Это у них такая пугалка для простых и не понимающих людей, но она работает как я вижу...) А Вы я так понимаю форум читать просто не стали, так как если бы почитали, то знали бы что очень много написано по поводу виконавчих написов нотариусов... и о их незаконности...
  14. 3 points
    ВС/КАС:Доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови (ВС/КАС,№216/5226/16-а,18.07.19) Фабула судового акта: Під час судового розгляду цієї справи були встановлені наступні фактичні обставини. Інспектором патрульної поліції (відповідач) було зафіксовано, що водій (позивач) керуючи автомобілем марки «Мерседес», здійснив стоянку транспортного засобу ближче, ніж за 10 метрів від прилеглої території, чим порушив вимоги п. 15.9 «и» Правил дорожнього руху України. На підставі викладеного відповідачем було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, водія притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн, з чим останній не погодився, звернувся до суду і отримав позитивні для нього рішення, які були залишені без змін Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що досліджував справу за касаційною скаргою Управління патрульної поліції. Рішення касаційного суду мотивовано наступними судженнями та приписами законодавства. В силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, нормами процесуального законодавства тягар доказування наявності факту порушення позивачем Правил дорожнього руху покладається на відповідача, в цьому випадку, - інспектора патрульної поліції. Доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення зазначено наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського. Разом з тим, суди попередніх інстанцій відеозапис не прийняли до уваги зазначивши, що він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови. Колегія суддів зазначила, що належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2018 року у справі 760/3696/16-а. Таким чином, матеріали вказаної адміністративної справи не містять належних доказів для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП. Аналізуйте судовий акт: Немає складу адмінправопорушення без зазначення технічного засобу у постанові про порушення ПДР за ст. 122 КУпАП, тому провадження підлягає закриттю на підставі ст. 247 КУпАП (ВС/КАС у справі №337/3389/16-а від 30 травня 2018р.) Постанова у справі про адміністративне правопорушення ПДР має містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою такого правопорушення, (Солом'янський районний суд м. Києва, справа № 760/21518/17, 17.10.18) ВС/КАС: Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (ВС/КАС: № 537/2088/17,15.05.19) Оскільки поліцейським не задокументовано і не доведено факту порушення позивачем ПДР України, то його вимоги про пред'явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб, є неправомірними (ВС/КАС,№ 686/11314/17, 15.03.19) ПОСТАНОВА Іменем України 18 липня 2019 року Київ справа №216/5226/16-а(2-а/216/33/17) адміністративне провадження №К/9901/20315/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Білак М.В., суддів Губської О.А., Калашнікової О.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2017 року (у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді: Мельника В.В., суддів Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.) у справі №216/5226/16-а (2а-216/33/17) за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Ольшанської Марини Валентинівни про скасування постанови про адміністративне правопорушення I. ПРОЦЕДУРА 1. У жовтні 2016 року позивач звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Ольшанської М.В. про скасування постанови про адміністративне правопорушення. 2. Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано незаконною та скасовано постанову інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Ольшанської М.В. серії АР №069286 від 21 жовтня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 гривень. 3. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 4. Постановою відповідача серії АР №069286 від 21 жовтня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП України і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень за те, що він 21 жовтня 2016 року о 12:40 год., керуючи автомобілем марки «Мерседес» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Свято-Миколаївська в м. Кривому Розі, здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від краю виїзду з прилеглої території, чим порушив пункт 15.9 «и» ПДР.5. 5. Позивач зазначає, що правила дорожнього руху не порушував, керований ним автомобіль не зупиняв, а рухався про проїжджій частині з мінімальною швидкістю для того, щоб пропустити потік автотранспорту, який рухався у поточному русі і здійснити перестроювання у ліву смугу руху, при цьому, наміру зупиняти транспортний засіб не мав. Зазначає, що відповідач перегородивши шлях своїм автомобілем, змусив його зупинитись. Вважає такі дії інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Ольшанської М.В. протиправними та просив суд скасувати прийняту за наслідками складеного протоколу постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ. 6. Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи постанову серії АР №069286 від 21 жовтня 2016 року, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні правопорушення передбаченого частиною першою статті 122 КУпАп, а отже постанова підлягає скасуванню. 7. Крім того, суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис з нагрудної відеокамери інспектора поліції, оскільки у ньому відображені лише обставини вчинення правопорушення та не проведені заміри відстані на місці вчинення правопорушення. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ 8. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП доведена в повному обсязі зібраними матеріалами справи та відеозаписом з нагрудної відеокамери інспектора поліції, а отже прийнята постанова є законною та не підлягає скасуванню. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ 9. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне. 10. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 11. Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію». 12. Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. 13. Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. 14. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). 15. Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. 16. Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 17. Вимогами частини першої статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів, за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. 18. Відповідно до пункту 15.9 «и» ПДР зупинка забороняється ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. 19. Згідно зі статтею 69 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. 20. Відповідно до статті 80 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) речовими доказами є зокрема електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. 21. Відповідно до статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 22. Доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення зазначено наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського. 23. Разом з тим, суди попередніх інстанцій відеозапис не прийняли до уваги зазначивши, що він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови. 24. Колегія суддів зазначає, що належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. 25. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2018 року у справі 760/3696/16-а. 26. Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. 27. Матеріали вказаної адміністративної справи не містять належних доказів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП. 28. Доводи касаційної скарги, які зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, вказаного висновку не спростовують. 29. При цьому, в силу вимог частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 30. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. 31. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Керуючись статтями 341, 345, 356 КАС України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у справі 216/5226/16-а(2-а/216/33/17) - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. М .В. Білак О.А. Губська О.В. Калашнікова ссылка
  15. 3 points
    Большая палата указала, что снятие обременения по приведенным нормам законодательства о банкротстве не прекращает ипотеку, а ограничивает право ипотекодержателя самостоятельно, вне ликвидационной процедуры, осуществлять действия по реализации предмета ипотеки. Следовательно, только с момента, когда право собственности, вместе с правами и обязанностями ипотекодателя перешло к лицу, отличному от должника - банкрота, прекратились и обстоятельства, которые были основанием для приостановления течения исковой давности, а у банка возникло право и возможность для обращения взыскания на предмет ипотеки. Таким образом Большая палата подтвердила основания для отказа во взыскании ипотеки в связи с пропуском исковой давности, которая может исчисляться с момента решения суда о взыскании всей суммы долга либо окончания срока действия кредитного договора.
  16. 3 points
  17. 3 points
    Во всех реестрах проверили... И в реестре ИП и в ЕРБ... Если нет нигде, то значит просто фантазируют, мечтают, придумывают, а цель одна Вас напугать, чтобы быстро им денег вынесли и побольше... оставшись при этом должной ещё больше...
  18. 3 points
    Выкуп физлицом права требования по кредиту противоречит ч. 3 ст. 1079 ГКУ.
  19. 3 points
    ВС/КЦС:Проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту засобів обліку води,результати вимірювань яких використовуються для розрахунків, повинні здійснюватись за рахунок підприємства, що надають послуги (ВС/КЦС,№ 235/499/17,15.07.19) Фабула судового акта: Рішення у цій судовій справи вочевидь буде корисною, бо всі ми користуємось житлово-комунальними послугами і більшість з нас за них сплачує. Отже, суд установив, що позивач є споживачем послуг з постачання води і водовідведення в своїй квартирі в який був здійснений прийом в експлуатацію приладу обліку холодної води, який був опломбований та в подальшому 03 червня 2013 року пройшов державну повірку. Після цього співробітники Комунального підприємства «Покровськводоканал» (відповідач) здійснювали нарахування оплати за спожиту воду згідно обсягів, які показували лічильники, а позивач щомісячно сплачував ці рахунки. Так тривало до 03 липня 2016 року, а після цієї дати відповідач почав нараховувати оплату без урахування показів квартирних засобів обліку згідно норм споживання, мотивуючи це тим, що позивачем порушено строк проведення державної повірки квартирних приладів обліку. 04 липня 2016 року відповідач отримав повідомлення позивача про необхідність за власний рахунок провести повірку приладів обліку води у зв`язку із закінченням міжповірочного інтервалу. Повторне повідомлення аналогічного змісту отримано представником підприємства 09 серпня 2016 року. 12 серпня 2016 року відповідач відмовив позивачеві у здійсненні повірки лічильників води за рахунок підприємства. Він також повідомив позивача, що згідно розпорядження № 107 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 20 вересня 2013 року у зв`язку з не проходженням повіряння водолічильника у зазначений термін нарахування за водопостачання проводиться по нормам водопостачання, а саме 520,25 грн. Оскільки позивач продовжує сплату рахунків за спожиту воду за показанням приладів обліку, то згідно квитанцій за сплату житлово-комунальних послуг за грудень 2016 року у нього виник борг у розмірі 1470,50 грн. З огляду на наведені обставини позивач просив суд скасувати борг, зобов`язати внести зміни до договору і проведення повіряння квартирних засобів обліку холодної води та відшкодувати моральну шкоду. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що сплата не за показниками засобів обліку води може здійснюватись тільки у випадку їх несправності і під час періодичної повірки. У період з 03 липня 2016 року водолічильник, який встановлено у квартирі позивача не перебував на повірці, та доказів його несправності в цей період суду не надано, тому нарахування відповідачем боргу у розмірі 1 470,50 грн є безпідставними. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився з цим висновком суду, зазначивши, зокрема, наступне. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці в міжповірочні інтервали порядок встановлення яких визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 4 ст. 17 цього Закону періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктами 9, 30, 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Правила) передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства. Отже, підприємства, які надають послуги з водопостачання повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води за рахунок включення цих робіт до тарифу на водопостачання. При цьому за змістом пункту 10 Правил справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. За таких обставин правильним є висновки судів, що у спірний період (до 03 липня 2016 року) проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води, що були власністю фізичних осіб результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб воду повинні були здійснюватись за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з водопостачання. Аналізуйте судовий акт: Ненадання єнергопостачальником доказів втручання споживача у роботу приладу обліку виключає покладення на останнього відповідальності за споживання не облікованої електричної енергії (ВС/КЦС, справа № 369/2762/16-ц, 09.07.18) Саме на газорозподільну організацію покладений обов’язок встановлення лічильників газу для населення і вона має вживати заходів з фінансування цих робіт; покладання такого обов’язку на споживачів-неправомірне (ВП/ВС,№ 214/2435/17, 07.11.18) Своєчасне повідомлення споживачем електричної енергії про виявлені пошкодження засобу обліку електричної енергії унеможливлює стягнення енергопостачальником вартості недорахованої електричної енергії (ВС/КГС,справа № 923/478/17, 09.11.18) Факт втручання споживача в роботу приладів обліку електроенергії у разі невизнання цього споживачем обов’язково має бути підтверджений експертизою (ВС/КЦС, справа № 336/6535/16-ц, 11.07.18) Постанова Іменем України 15 липня 2019 року м. Київ справа № 235/499/17 провадження № 61-32739св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Комунальне підприємство «Покровськводоканал», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Покровськводоканал» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2017 року у складі судді Хмельової С. М. та рішення апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2017 року в складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В., ВСТАНОВИВ: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Покровськводоканал» (далі - КП «Покровськводоканал») про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 03 червня 2010 року за власні кошти позивач обладнав квартиру приладом обліку холодної води типу кВ-1,5 заводський номер 366135, згідно доповнення до акту прийняття до експлуатації від 03 червня 2010 року, позивача під підпис було зобов`язано у встановлені терміни проводити перевірку водоміра, дата якої повинна бути в термін до 03 червня 2013 року, а наступну перевірку необхідно було провести до 03 липня 2016 року. 01 жовтня 2015 року між сторонами укладено договір № 286710 «Про надання послуг з водопостачання та водовідведення мешканців багатоповерхових житлових будинків», згідно якого всі члени сім`ї позивача зобов`язані проводити оплату за надані відповідачем послуги з централізованого постачання холодної води і за водовідведення, виходячи з показань засобів обліку таких послуг. При цьому в підпунктах 14-16 пункту 4.2 та в пункті 7 пункту 4.4 зазначеного договору відповідачем було зазначено, що позивач зобов`язаний у строки, призначені в «Акті приймання в експлуатацію засобу обліку холодної води» виконати періодичну перевірку, обслуговування та ремонт засобу обліку з залученням відповідних співробітників підприємств; оплачувати послуги опломбування водо лічильника після повірки засобу обліку; а на період повірки водолічильника сплачувати послуги згідно з середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці; оплачувати послуги з опломбування окремо на підставі виданої виконавцем робіт квитанції. Після проведення у 2013 році співробітниками відповідача приладу обліку водопостачання, його опломбування та фіксацію початкових показань лічильників, співробітники відповідача здійснювали нарахування оплати за спожиту воду згідно обсягів, які показували лічильники, а ОСОБА_1 щомісячно сплачував ці рахунки. Так тривало до 03 липня 2016 року, а після цієї дати відповідач почав нараховувати оплату без урахування показів квартирних засобів обліку згідно норм споживання, мотивуючи це тим, що позивачем порушено строк проведення державної повірки квартирних приладів обліку. Письмове звернення ОСОБА_1 від 04 липня 2016 року про проведення періодичної перевірки лічильника відповідачем, співробітниками було проігноровано, а на аналогічний лист від 04 серпня 2016 року до адреси позивача надійшла відповідь від 12 серпня 2016 року про те, що згідно розпорядження № 107 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 20 вересня 2013 року з 30 липня 2016 року у зв`язку з не проходженням повіряння водолічильника у зазначений термін нарахування за водопостачання проводиться по нормам водопостачання, а саме 520,25 грн. Оскільки позивач продовжує сплату рахунків за спожиту воду за показанням приладів обліку, то згідно квитанцій за сплату житлово-комунальних послуг за грудень 2016 року у нього виник борг у розмірі 1470,50 грн. Просив суд скасувати борг, зобов`язати внести зміни до договору і проведення повіряння квартирних засобів обліку холодної води та відшкодувати моральну шкоду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2017 року позов задоволено частково. Зобов`язано КП «Покровськводоканал» скасувати ОСОБА_1 борг у розмірі 1470,50 грн. Зобов`язано КП «Покровськводоканал» здійснити перерахунок нарахувань ОСОБА_1 за водопостачання з 03 липня 2016 року та у подальшому, враховуючи показники приладу обліку спожитої холодної води типу кВ-1,5 заводський номер 366135, розташованого у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язано КП «Покровськводоканал» провести, згідно вимог чинного законодавства, а саме: статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 за №1314 та «Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2015 року за № 474, за власний рахунок демонтаж, транспортування, повірку та монтаж приладу обліку спожитої холодної води типу кВ-1,5 заводський номер 366135, розташованого у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язано КП «Покровськводоканал» привести зміст підпунктів 14-16 пункту 4.2 та підпункту 7 пункту 4.4 договору № 286710 від 01 жовтня 2015 року «Про надання послуг з водопостачання та водовідведення мешканців багатоповерхових житлових будинків» до вимог вищезазначеного чинного законодавства в десятиденний термін з дня набрання рішенням суду законної сили. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти вимог відмовлено. Суд першої інстанції, виходив із того, що сплата не за показниками засобів обліку води може здійснюватись тільки у випадку їх несправності і під час періодичної повірки. У період з 03 липня 2016 року водолічильник, який встановлено у квартирі позивача не перебував на повірці, та доказів його несправності в цей період суду не надано, тому нарахування відповідачем боргу у розмірі 1 470,50 грн є безпідставними.Отже зміст підпунктів 14-16 пункту 4.2 та підпункту 7 пункту 4.4 договору № 286710, не відповідає Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Рішенням апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2017 року рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2017 року скасовано в частині зобов`язання привести зміст підпунктів 14-16 пункту 4.2 та підпункту 7 пункту 4.4 договору № 286710 від 01 жовтня 2015 року «Про надання послуг з водопостачання та водовідведення мешканців багатоповерхових житлових будинків» до вимог вищезазначеного чинного законодавства в десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили, у задоволенні позову в цій частині відмовлено. Суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого укладення договору є неможливим. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, а тому відсутні підстави для задоволення вимог зобов`язання привести зміст оскаржених підпунктів до вимог чинного законодавства. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 235/499/17-ц та витребувано її з Красноармійського міськрайонного суду Донецької області. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», згідно з яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України). Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 31 травня 2018 року справу № 235/499/17-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу № 235/499/17-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю. Узагальнені доводи касаційної скарги У серпні 2017 року КП «Покровськводоканал» подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу, що ОСОБА_1 згідно з договором отримував протягом 2016 року та отримує по теперішній час послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по затверджених тарифах за визначеною структурою тарифів, до якої фінансування витрат виробника послуг на повірку, демонтаж, транспортування і монтаж після повірки квартирних лічильників в багатоквартирних будинках не включено, а тому ухвалення судом рішення щодо безоплатної повірки лічильника без внесення змін щодо тарифів на послуги є порушенням принципу рівності сторін. Така ситуація не відповідає принципу справедливості, ставить сторони в нерівне становище і надає матеріальні переваги позивачу, як споживачу послуг централізованого постачання холодної води. Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу Відзив на касаційну скаргу не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд установив, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання води і водовідведення в квартирі АДРЕСА_1 та за вказаною адресою був здійснений прийом в експлуатацію прилад обліку холодної води, який був опломбований та в подальшому 03 червня 2013 року пройшов державну повірку. 04 липня 2016 року підприємство отримало повідомлення про необхідність за власний рахунок провести повірку приладів обліку води у зв`язку із закінченням міжповірочного інтервалу. Повторне повідомлення аналогічного змісту отримано представником підприємства 09 серпня 2016 року. 12 серпня 2016 року підприємство відмовило ОСОБА_1 у здійсненні повірки лічильників води за рахунок підприємства. Згідно з підпунктами 14-16 пункту 4.2 та підпункту 7 пункту 4.4 договору від 01 жовтня 2015 року № 286710 «Про надання послуг з водопостачання та водовідведення мешканців багатоповерхових житлових будинків» споживач зобов`язаний своєчасно проводити за власний рахунок роботи з усунення виявлених несправностей, пов`язаних з отриманням послуг, що виникли з його вини, відшкодовувати збитки завдані майну та/або приміщенню споживача та/або членів його сім`ї, шкоду, що заподіяна його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг, а також моральну шкоду в порядку та розмірі, які визначаються відповідно до законодавства і цього договору. Сплачувати споживачу неустойку (штраф, пеня) у разі ненадання послуг, а також моральну шкоду в порядку та розмірі, які визначаються відповідно до законодавства і цим договором. Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Правові основи забезпечення єдності вимірювань в Україні визначає Закон України із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15 січня 2015 року N 124-VIII, який регулює відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці в міжповірочні інтервали порядок встановлення яких визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини четвертої статті 17 цього Закону періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктами 9, 30, 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Правила) передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства. Отже, підприємства, які надають послуги з водопостачання повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води за рахунок включення цих робіт до тарифу на водопостачання. При цьому за змістом пункту 10 Правил справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. За таких обставин правильним є висновки судів, що у спірний період (до 03 липня 2016 року) проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води, що були власністю фізичних осіб результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб воду повинні були здійснюватись за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з водопостачання. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. За таких обставин, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що приведення змісту положень укладеного договору до вимог чинного законодавства чи зобов`язання укласти договір на певних умовах у випадку коли сам договір не оспорений та в судовому порядку навіть не заявлялась вимога про визнання договору недійсним або частково недійсним, а тому відсутні підстави для приведення змісту підпунктів 14-16 пункту 4.2 та підпункту 7 пункту 4.4 договору від 01 жовтня 2015 року № 286710 «Про надання послуг з водопостачання та водовідведення мешканців багатоповерхових житлових будинків» до вимог чинного законодавства. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки суди правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушили норми процесуального права. Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Комунального підприємства «Покровськводоканал» залишити без задоволення. Рішення апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2017 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: С. Ю. Бурлаков А . Ю. Зайцев Є. В. Коротенко ссылка
  20. 3 points
    Это преступное замещение Закона на пользу отдельных субъектов.
  21. 2 points
    Уголовщиной попахивает. Привату, понятно, закон не писан, но вот куда регистратор смотрел?..
  22. 2 points
    Не знаю как во Львове, но у меня в разных городах есть много знакомых нотариусов, так вот они никогда ИНН не выносили вообще и говорят, что это такая фигня, что они бы никогда за это не рискнули взяться вообще, а не то что на кредитных договорах, на которых запрещено это делать... Вот поэтому в стране и существует примерно около 10 таких нотариусов, которыми непонятно, что руководит, хотя можно и догадаться... Например Харя, за 4 месяца этого года с января по апрель она вынесла 10000 ИНН и примерно по 500 грн. за каждую взяла, неплохой такой заработок для неграмотного и некомпетентного нотариуса, который ничего не может больше делать в этой профессии... За 4 месяца 5 миллионов гривен в кармане...
  23. 2 points
    Я вижу, Гуревичов не в первый раз наткнулся на "Идея Банк". Как говорил Жеглов, тут у него любовь с интересом... http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74272505
  24. 2 points
  25. 2 points
    Спасибо! Правильный совет. Пытаюсь менять. Пока плохо получается.
  26. 2 points
    Подавайте в гражданку, но учитывайте сроки. При необходимости просите возобновить (в процессе рассмотрения).
  27. 2 points
    Удивительно как суды нижестоящих инстанций вообще рассмотрели данный иск с таким предметом, который прямо проистекает и на который ссылается истец, а именно обеспечение иска. Верховный суд правомерно отказал в иске Приватбанку, хотя на мой взгляд должен был отменить решения и закрыть производство. Но в данном случае главное, что права лица защищены. И громадный респект за восстановление сроков. В любом случае, неограниченный по времени запрет выезда за границу, без соответствующих пересмотров, нарушает основоположные права граждан, на что неоднократно указывал ЕСПЧ, в частности в деле Хлюстов против России.
  28. 2 points
  29. 2 points
    Доверенность на прегрешения закончилась прекращением полномочий старого поводыря. Ждут новой от нового. Насчет слепой Фемиды - не согласен. У нее ультрафиолетовое зрение, поддельных купюр не берет...
  30. 2 points
    Я долбоеб) Иногда поразмышлять люблю о вопросах, что душу гложат.
  31. 2 points
    Отлично, но почему тогда просматривается такое упадничество... Заёмщик проигрывает, платят люди, заведомо безвыигрышный...
  32. 2 points
    Но у нас все абсолютно считают, что они просто профи в финансовых вопросах, а к юристам обращаются уже только тогда когда сглупили...
  33. 2 points
    Но Вы ведь психолог...?)
  34. 2 points
  35. 2 points
    И, выйдя из банка, реших походу форум зафлудить...
  36. 2 points
    Точно что набор букв...) А что такое мейнстрим... и особенно в понимании данной темы, а то как то из содержания темы я не понял раскрытия её заголовка от слова совсем...?
  37. 2 points
    Вот действительно революционное решение... Тот кто в теме тот поймёт о чём я и что теперь это значит... Действительно что-то случилось с Верховным Судом, их или подменили или переформатировали...)
  38. 2 points
    Заблукал человек на просторах интернета... ))
  39. 2 points
    Вообще-то порядок разъяснения ухвал суду не такой и стоит денег, а электронные формы эти не для тех целей, а каких-то других, поэтому думаю, что никто не будет таким образом разъяснять ухвалу, так как это может сделать только судья, который вынес эту ухвалу и только в процедурном порядке...
  40. 2 points
    А это правильно, если чего то их снова не устроит, то распишут в ухвале следующей...
  41. 2 points
    ВС/КЦС: При забезпеченні кредитного зобов’язання іпотекою боржник не може бути тимчасово обмежений у праві виїзду за кордон (ВС/КЦС,справа № 2-173/2011, 29,05.19) Фабула судового акта: Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що 04 вересня 2008 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (банк, позивач) та відповідач 1 (позичальник) уклали кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 500 000, 00 грн строком до 03 вересня 2013 року зі сплатою процентів у розмірі 24 % на рік на суму залишку непогашеної заборгованості. На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором 04 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем 2 (поручитель) був укладений договір поруки, відповідно до якого у випадку невиконання позичальником умов договору вінзобов`язався відповідати перед банком як солідарний боржник у повному обсязі за кредитним договором. Відповідачами не заперечувався той факт, що вони неналежним чином виконували взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 22 квітня 2010 року виникла заборгованість за цим кредитним договором у сумі 529 914, 17 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачами своєчасно своїх зобов`язань банк також звернувся до суду з окремим позовом до відповідача 1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Що стосується цієї справи, то предметом розгляду суду став позов банка до позичальника й поручителя про тимчасову заборону у виїзді за кордон. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав, що оскільки відповідачі мають невиконані зобов’язання за кредитним договором і договором поруки, то позовні вимоги про заборону виїзду за кордон підлягають задоволенню до повного виконання зобов’язань за зазначеними договорами. Втім, колегія суддів Верховного Суду не погодилася з таким висновком, скасувала судові рішення та відмовила банку в задоволенні позову. Судове рішення мотивоване наступними приписами занодавства і судженнями. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». У п. 2 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону передбачено три окремих випадки обмеження громадянина України у виїзді за кордон, а саме: до виконання зобов'язань; до розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках; до забезпечення зобов'язань заставою. Суди в цій справі встановили, що в іншому провадженні банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що дає підстави для висновку про забезпечення зобов’язань іпотекою, яка є видом застави, а отже, на момент вирішення питання про обмеження у праві виїзду за кордон немає правових підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Враховуючи зазначене, Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову. Аналізуйте судовий акт: Якщо боржник має декілька поручителів, і укладено окремі договори поруки, то кредитор стягує борг з кожного поручителя окремо враховуючи правосуб’єктність за відповідним видом судочинства (ВСУ від 1 березня 2017р., № 6-923цс16) Накладення державним виконавцем арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування, призводить до порушення конституційних прав працюючих (ВГСУ, справа № 905/3472/15, 29.11.16) При ухваленні рішень про стягнення заборгованості за кредитним договором, судам потрібно встановлювати чи ухвалювалося раніше рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (ВСУ від 13 березня 2017р.) Постанова Іменем України 29 травня 2019 року місто Київ справа № 2-173/2011 провадження № 61-25403св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Стрільчука В. А., суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління МВС України в Харківській області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 24 березня 2011 року у складі судді Коваленко О. А. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2011 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б., ВСТАНОВИВ: І . ІСТОРІЯ СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача У листопаді 2010 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про тимчасову заборону у виїзді за кордон. Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 04 вересня 2008 року банк та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 024/К-08, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кошти у розмірі 500 000, 00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24, 0 % на рік на суму залишку непогашеної заборгованості. На забезпечення повернення отриманих коштів за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки, за умовами якого у випадку невиконання ОСОБА_1 умов договору ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання відповідати перед банком як солідарний боржник у повному обсязі. Банк зазначив, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання та станом на 22 квітня 2010 року має заборгованість за кредитним договором у сумі 529 914, 17 грн. Оскільки ані позичальник, ані поручитель своєчасно своїх зобов`язань не виконали, банк звернувся до суду в іншому провадженні з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Враховуючи той факт, що відповідачі мають невиконані зобов`язання, банк просив суд прийняти рішення про тимчасову заборону їм у виїзді за кордон. Стислий виклад заперечень відповідача Відповідачі позов не визнали, посилаючись на його безпідставність. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 24 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2011 року, позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено. Заборонено ОСОБА_1 тимчасово, а саме до повного виконання своїх зобов`язань перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором від 04 вересня 2008 року № 024/К-08, виїзд за кордон. Заборонено ОСОБА_2 тимчасовий, а саме до повного виконання своїх зобов`язань перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за договором поруки від 04 вересня 2008 року, укладеним на забезпечення кредитного договору від 04 вересня 2008 року № 024/К, виїзд за кордон. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що оскільки встановлено, що відповідачі мають невиконані зобов`язання за кредитним договором і договором поруки, то їм необхідно заборонити виїзд за кордон до повного виконання своїх зобов`язань за зазначеними договорами, у зв`язку з чим позовні вимоги банку підлягають задоволенню. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір забезпечено договором застави особистого майна та договором іпотеки нежитлових приміщень, а вимоги, викладені позивачем, вирішуються на стадії виконання рішення суду, відхилені, оскільки на день розгляду справи судове рішення не ухвалено, між сторонами існують договірні зобов`язання, які відповідачами не виконуються. Із урахуванням того, що сума боргу є істотною, а боржники заборгованість не сплачують, висновок суду щодо тимчасової заборони відповідачам виїзду за кордон до повного виконання своїх зобов`язань перед позивачем є законним та обґрунтованим. ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у січні 2017 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 24 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2011 року, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга обґрунтовується тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано правила статі 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», які регламентують тимчасову відмову громадянинові України у видачі паспорта. На переконання заявника, оскаржуваними судовими рішеннями порушуються її права на свободу пересування. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі. Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду. Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки. Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04 вересня 2008 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 024/К-08, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500 000, 00 грн строком до 03 вересня 2013 року зі сплатою процентів у розмірі 24 % на рік на суму залишку непогашеної заборгованості. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 04 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до пунктів 2, 4 якого у випадку невиконання позичальником умов договору ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати перед банком як солідарний боржник у повному обсязі за кредитним договором. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєчасно своїх зобов`язань банк звернувся до суду з окремим позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідачами не заперечується той факт, що вони неналежним чином виконують взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 22 квітня 2010 року виникла заборгованість за цим кредитним договором у сумі 529 914, 17 грн. Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі Під час оцінки застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд застосовує їх системний аналіз. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті. У законодавстві України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Положеннями статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи судом першої інстанції, встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках: якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (пункт 2 частини першої); якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань (пункт 5 частини першої); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (пункт 8 частини першої). Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що згаданий Закон передбачає декілька підстав та умов, за яких можливе обмеження права громадянина України на виїзд за кордон, при цьому не передбачена необхідність наявності одночасно всіх підстав, вони є окремими та самостійними. Зокрема, пункт 2 частини другої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачає три окремих випадки обмеження громадянина України у виїзді за кордон, а саме: до виконання зобов`язань; до розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках; до забезпечення зобов`язань заставою. У справі, що переглядається, судами встановлено, що банк у іншому провадженні звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що дає підстави для висновку про забезпечення зобов`язань іпотекою, яка є видом застави, а отже, на момент вирішення питання про обмеження у праві виїзду за кордон відсутні правові підстави, визначені пунктом 2 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд також врахував, що банк звернувся до суду з позовом з метою тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за кордон до повного виконання зобов`язань за кредитним договором. Правовою підставою поданого позов визначено правила статей 151-153 ЦПК України 2004 року, тобто норми процесуального права щодо правил застосування судом заходів забезпечення позову. Фактично банк просив забезпечити позов, пред`явлений до ОСОБА_1 , зокрема, у справі № 2-2081/2010 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже , банк, подавши до суду цей позов, фактично звернувся до суду із заявою про забезпечення іншого позову, а не з окремим позовом для захисту своїх порушених прав. Аналіз статей 151-153 ЦПК України 2004 року дає підстави для висновку, що процесуальним законом не було передбачено такого заходу забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон. При цьому, у статті 16 ЦК України також не передбачено такого способу захисту цивільних прав. Наведених норм права суди першої та апеляційної інстанцій не врахували та, задовольнивши позов, погодились з можливістю тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон у зв`язку з наявністю невиконаних договірних зобов`язань за наявності забезпечених кредитних зобов`язань іпотекою, яка є видом застави. Судами не досліджувалось питання фактичного розміру заборгованості, поведінки відповідачів у договірних відносинах з банком тощо, рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором чи звернення стягнення на предмет іпотеки на момент розгляду справи не було ухвалено. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд зробив висновок, що судами неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин. Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Розподіл судових витрат Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про задоволення вимог касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, покладаються на позивача, а у зв`язку з розглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій - підлягають відшкодуванню позивачем на користь заявника. Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 24 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа - Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління МВС України в Харківській області, про тимчасову відмову у виїзді за кордон відмовити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 45, 50 грн. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 44, 40 грн. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. А. Стрільчук Судді В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний О. В. Ступак ' Г. І. Усик ссылка
  42. 2 points
    В обзоре аккумулировано наиболее важные правовые позиции, которые касаются как процедурных вопросов, связанных с соответствующей сферой правовых отношений, так и материально-правовые аспекты сферы выполнения налоговых обязательств, полномочий органов налогового контроля, правовых последствий невыполнения такого вида обязательств. https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/Ogljad_KAS_VS.pdf Огляд судової практики щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів.pdf
  43. 2 points
  44. 2 points
    Главное, не останавливаться,Думаю, что вы их достанете до самого немогу. Удачи!
  45. 2 points
    Более-менее обобщили, но глубже явно не хотят устанавливать отсутствие гражданско-правовых отношений. А это лежит на поверхности в их же мотивировочной части. Другими словами - нет подписи заёмщика, нет и договора / отношений.
  46. 2 points
    Как дети они, глупые и непонимающие ничего в жизни, покажите хоть, вместе посмеёмся над ними...))
  47. 2 points
  48. 2 points
    А как иначе обойти закон, чтобы выполнить заказ?..
  49. 2 points
    Проценты в тело точно прячут, да так, чтобы суммы чуть отличались, чтобы в глаза не бросалось...
  50. 2 points
    Да именно всё так и есть... И так считают практически все судьи, за исключением единиц...