Leaderboard

  1. Bolt

    Bolt

    Пользователи


    • Points

      114

    • Content Count

      30,344


  2. centurion

    centurion

    Пользователи


    • Points

      20

    • Content Count

      6,422


  3. ANTIRAID

    ANTIRAID

    Главные администраторы


    • Points

      17

    • Content Count

      10,887


  4. Alekc58

    Alekc58

    Пользователи


    • Points

      15

    • Content Count

      1,018



Popular Content

Showing content with the highest reputation since 01/17/2020 in Posts

  1. 2 points
    ВС/КЦС:Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат не є санкцією і не входять до складу основного зобов`язання (ВС/КЦС,№ 569/613/19,03.02.20) Фабула судового акта: Постановою державного виконавця виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа міського суду про стягнення з позичальника банку (позивач у справі, що пропонується увазі читачів) заборгованості за кредитним договором у розмірі 405 224 грн та судового збору у сумі 3 441 грн було закінчено у зв`язку зі сплатою боргу в повному обсязі. Це і стало підставою для його звернення до суду з позовом до банку, в якому він просив визнати припиненим іпотечний договір від 16 листопада 2007 року, укладений між ним та банком; зняти заборону відчуження нерухомого майна, накладену приватним нотаріусом у зв`язку з укладенням цього іпотечного договору та вилучити вказаний запис з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Банк проти позову заперечував, наполягаючи на тому, що оскільки рішення суду про стягнення з позивача заборгованості було виконане лише через 3 роки і 6 місяців, тобто протягом всього цього часу відповідачем правомірно нараховувалися три відсотки річних та інфляційні втрати за користування належними останньому коштів, помилковим є висновок, що основне зобов`язання за кредитним договором виконане в повному обсязі та є припиненим і як наслідок, припинилось зобов`язання, які виникають з договору іпотеки як похідного зобов`язання. Втім, суди попередніх інстанцій погодились саме з доводами позивача і позов задовольнили. Законним і обґрунтованим такий висновок вважає також і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, висновок якого зводиться до наступного. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат не є санкцією передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входять до складу основного зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою. Ч. 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно з абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч. 3 статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Отже, встановивши факт належного виконання боржником основного зобов`язання за кредитним договором, суд дійшов правильного висновку про настання у зв`язку з цим таких юридичних наслідків як припинення правовідносин іпотеки за іпотечним договором. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 456/3745/16-ц. Аналізуйте судовий акт: Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики (ВС/КЦС, справа № 390/1875/16-ц, 03.10.18) Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги ( справа №2-2442/12 від 30.11.2018 р.) За період прострочення виконання рішення суду стягувач на підставі ст. 625 ЦК України має право стягнути з боржника 3% річних та інфляційні витрати, проте НЕ моральну шкоду (ВСУ від 30 березня 2016 р. у справі № 6-2168цс15 ) Вкладник є споживачем і у випадку прострочення повернення вкладу має право стягнути пеню з банку у розмірі 3% суми депозиту за кожен день прострочення, але є винятки! (ВСУ у справі № 6-37цс16 від 11 травня 2016р.) Постанова Іменем України 03 лютого 2020 року м. Київ справа № 569/613/19 провадження № 61-18981св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання припиненим іпотечного договору, за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2019 року у складі судді Галінської В. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Шимків С. С., ВСТАНОВИВ: 1.Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати припиненим іпотечний договір від 16 листопада 2007 року №1707/1107/71-062-Z-1, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк»; зняти заборону відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 накладену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ткачук М. Ю. у зв`язку з укладенням іпотечного договору від 16 листопада 2007 року № 1701/1107/71-062-Z-1 з реєстровим номером 494 та вилучити вказаний запис з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 16 листопада 2007 року між нею та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладено кредитний договір № 1701/1107/71-062, на забезпечення виконання зобов`язань за яким між нею та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладено іпотечний договір № 1701/1107/71-062-Z-1, за умовами якого вона передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 . 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та АТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким у порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором ПАТ «Сведбанк» передав (відступив) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі за указаними договорами. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору банк звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2013 року, ухваленим у справі № 569/7533/13-ц, позов АТ «Дельта Банк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , як поручителя, та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 405 224 грн, з яких 395 737,67 грн - заборгованість за кредитом та 9 486,33 грн - заборгованість за відсотками, та 3 441 грн судових витрат. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 21 травня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області № 569/7533/13-ц, виданого 27 листопада 2013 року, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 405 224 грн та судового збору у сумі 3441 грн закінчено у зв`язку зі сплатою боргу у повному обсязі. Оскільки вона повністю виконала рішення суду і сплатила весь борг за кредитом, а банк не знімає заборону на відчуження предмета іпотеки, позивач просила позов задовольнити. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 09 липня 2019 року позов задовольнив. Визнав припиненим іпотечний договір від 16 листопада 2007 року № 1707/1107/71-062-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ткачук М. Ю. за реєстровим № 494, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк». Зняв заборону відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 , накладену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ткачук М. Ю. у зв`язку з укладенням іпотечного договору від 16 листопада 2007 року № 1701/1107/71-062-Z-1 за реєстровим № 494 та вилучив вказаний запис з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що основне зобов`язання на забезпечення якого укладено іпотечний договір позивач виконала, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Короткий зміст рішення апеляційного суду Рівненський апеляційний суд постановою від 03 жовтня 2019 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2019 року залишив без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, дійшов правильного висновку про те, що з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду про дострокове повернення кредиту, ці зобов`язання вважаються припиненими. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди банку із ухваленим у справі судовим рішенням. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи У касаційній скарзі, поданій 21 жовтня 2019 року до Верховного Суду, АТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, ухвалені з порушенням основних засад судочинства, а також такими, що підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права України. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2013 року, ухваленим у справі №569/7533/13-ц, позов АТ «Дельта Банк» задоволено повністю, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, рішення набрало законної сили 17 грудня 2013 року, яке виконано, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 21 травня 2018 року. АТ «Дельта Банк» не зобов`язане позиватися до суду про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, що передбачені статтею 625 ЦК України, оскільки такі нарахування входять до складу основного зобов`язання та мають компенсаційний характер. Якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, його борг складатиме: решту суми позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом. Системний аналіз зазначених норм ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором, яке не виконано боржником належним чином чи виконано із простроченням, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не припиняє зобов`язання в цілому і не позбавляє кредитора права на стягнення інших передбачених договором платежів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Рішення Рівненського міського суду від 16 вересня 2013 року виконане лише через 3 роки і 6 місяців, тобто протягом всього цього часу відповідач правомірно нараховував три відсотки річних та інфляційні втрати за користування належними останньому коштами, а тому позивач помилково вважає, що основне зобов`язання за кредитним договором виконане в повному обсязі та є припиненим і, як наслідок, припинились зобов`язання, які виникають з договору іпотеки як похідного зобов`язання. Ураховуючи наведене, є підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, оскільки у постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року (справа № 161/18958/15-ц) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 березня 2018 року (справа № 305/1293/16-ц) до аналогічних правовідносин застосований правовий висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором, яке не виконано боржником належним чином чи виконано із простроченням, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не припиняє зобов`язання в цілому і не позбавляє кредитора права на стягнення інших передбачених договором платежів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. 11 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований обґрунтованістю та законністю судових рішень ухвалених у справі. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Рівненського міського суду Рівненської області. 11 листопада 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи встановлені судами 16 листопада 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого стало ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1701/1107/71-062, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 50 000 дол. США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк з 16 листопада 2007 року по 10 липня 2031 року. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитним договором 16 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладено іпотечний договір № 1701/1107/71-062-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ткачук М. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 494, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . 25 листопада 2009 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1701/1107/71-062-Р-1. 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та АТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передав (відступив) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі і укладеними з позивачем. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору банк звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2013 року у справі №569/7533/13-ц позов АТ «Дельта Банк» задоволено повністю, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 405 224 грн, з яких: 395 737,67 грн - заборгованість за кредитом, 9 486,33 грн - заборгованість за відсотками та 3 441 грн витрат зі сплати судового збору. Рішення набрало законної сили 17 грудня 2013 року. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 21 травня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області № 569/7533/13-ц, виданого 27 листопада 2013 року, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 405 224 грн та судового збору у сумі 3 441 грн закінчено у зв`язку зі сплатою боргу в повному обсязі. 2. Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України). Отже, пред`явлення ПАТ «Дельта Банк» позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором свідчить про те, що кредитор використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, порядку сплати процентів за користування кредитом, і право кредитодавця нараховувати інші передбачені договором платежі припинилося. Встановивши, що банк використав своє право надане йому частиною другою статті 1050 ЦК України та змінив строк виконання основного зобов`язання звернувшись до суду у 2013 році про стягнення заборгованості за кредитним договором, за наслідками якого Рівненський міський суд Рівненської області від 16 вересня 2013 року (справа № 569/7533/13-ц) ухвалив рішення, яке позивач виконала, що підтверджується постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 21 травня 2018 року у зв`язку зі сплатою боргу в повному обсязі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про припинення у ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат не є санкцією передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входять до складу основного зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно з абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина третя статті 17 Закону України «Про іпотеку»). З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши факт належного виконання боржником основного зобов`язання за кредитним договором, дійшов правильного висновку про настання у зв`язку з цим таких юридичних наслідків як припинення правовідносин іпотеки за іпотечним договором від 16 листопада 2007 року. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 456/3745/16-ц. Аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для припинення договору іпотеки, не дали належної оцінки доказам щодо неналежного виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду. Підстави зазначені банком для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду відсутні, правовий висновок щодо припинення кредитних зобов`язань викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), підстави для відступу від якого відсутні. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень в оскаржуваній частині без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило ссылка
  2. 2 points
    ВС/КЦС: Відповідальність газопостачального підприємства щодо відшкодування шкоди, у тому числі моральної, передбачена нормами законодавства України (ВС/КЦС, справа № 275/1052/17,11.12.19) Фабула судового акта: Чи може бути підставою для відшкодування моральної шкоди побутовому споживачу природного газу факт припинення його постачання відповідним суб’єктом господарювання (в цьому випадку - товариство з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут», відповідач) ? Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дав позитивну відповідь на це питання, підтвердивши правильність висновків суду першої інстанції, який позов задовольнив частково, стягнувши з відповідача моральну шкоду у розмірі десять тисяч гривень. Мотивуючи свої вимоги, позивач, зокрема, зазначав, що протиправні дій ТОВ «Житомиргаз Збут», були вжиті стосовно нього оскільки ним «нібито ним не проводилася оплата за спожитий газ». В результаті таких дій відповідача він, як побутовий споживач природного газу, в період з 11 квітня по 12 грудня 2017 року,не міг належним чином користуватися належною йому послугою, а тому має право на відшкодування заподіяної йому моральної (немайнової) шкоди. Позивач також вказував, що рішенням районного суду від 06 листопада 2017 року був задоволений його позов до ТОВ «Житомиргаз Збут» про визнання протиправними дій відповідача нарахуванню заборгованості та припиненню постачання газу. Скасовуючи наведене судове рішення, суд апеляційної інстанції, в тому числі, вказав, що відповідно до положень статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом. Оскільки в цьому випадку правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема щодо постачання природного газу, здійснюються на договірних засадах, то вимоги позивача заслуговували б на увагу лише у випадку, коли б відшкодування моральної шкоди споживачу було передбачено умовами договору про постачання природного газу. Проте, таких обставин під час розгляду справи не встановлено. Висновок ВС/КЦС, який, як вже зазначалось, підтримав рішення суду першої інстанції, мотивовано наступними приписами законодавства і судженнями. Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання; постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 20 червня 2013 року № 709 «Про підвищення якості обслуговування споживачів природного газу»; Порядком відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, а також споживачеві природного газу внаслідок порушення газопостачальним або газорозподільним підприємством Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 жовтня 2014 року № 184. Положеннями підпункту 6 пункту 3 вказаного Порядку встановлено, що у разі якщо безпідставне припинення газопостачання завдало споживачеві матеріальної та/або моральної шкоди, газопостачальне/газорозподільне підприємство відшкодовує її на підставі рішення суду. Отже, відповідальність газопостачального та газорозподільного підприємства щодо відшкодування шкоди, у тому числі моральної шкоди, передбачено нормами законодавства України, яке регулює спірні правовідносини. Відносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч. 1,2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 360/723/16-ц (провадження № 61-22702сво18). Аналізуйте судовий акт: Розглядаючи справи про стягнення заборгованості за комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією комунальних послуг особам, які є їх споживачами (ВССУ від 09.11.2016р. у справі №1238/8935/12) Для звільнення від оплати комунальних послуг особа повинна відмовитись у встановленому порядку від таких послуг та не користуватися ними де-факто, а не посилатися лише на відсутність договору та неналежну якість (ВС/КЦС, № 210/5796/16-ц) НЕ проведення державної реєстрації права власності не свідчить про не отримання власником житлово-комунальних послуг, навіть, і при відсутності укладених договорів про їх надання (справа № 910/17128/16, 12.06.17) Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо договір відповідає Типовому, тому відмова споживача послуг від його укладення в цьому випадку суперечить закону (Справа № 910/14243/16, 16.05.17) Постанова Іменем України 11 грудня 2019 року м. Київ справа № 275/1052/17 провадження № 61-46525св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 26 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М., ВСТАНОВИВ: 1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут» (далі - ТОВ «Житомиргаз Збут») про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 11 квітня 2017 року працівниками ТОВ «Житомиргаз Збут» його будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 , було відключено від газопостачання з причин того, що нібито ним не проводилася оплата за спожитий газ. Не погоджуючись з нарахованою заборгованістю за спожитий газ та зважаючи, що дії працівників ТОВ «Житомиргаз Збут» щодо відключення від будинку газопостачання є протиправними, він як споживач, звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 листопада 2017 року його позов було задоволено, дії ТОВ «Житомиргаз Збут» по нарахуванню боргу за спожитий ним газ визнано протиправними та зобов`язано ТОВ «Житомиргаз Збут» підключити газопостачання до його будинку. 12 грудня 2017 року до його будинку газопостачання було відновлено. Враховуючи те, що в період з 11 квітня по 12 грудня 2017 року він, як побутовий споживач природного газу, який він споживав для обігріву будинку, нагріву води та приготування їжі, із-за протиправних дій ТОВ «Житомиргаз Збут», майже сім місяців не міг належним чином користуватися належною йому послугою, то він має право на відшкодування заподіяної йому моральної (немайнової) шкоди. Через те, що ТОВ «Житомиргаз Збут» було безпідставно та протиправно спочатку нараховано неіснуючий борг, а потім безпідставно відключено від будинку газопостачання, він, як людина похилого віку, інвалід війни першої групи, переніс сильне душевне переживання та хвилювання так, як його на старості років безпідставно вважали таким, який користуючись природним газом та не сплачує за це коштів та обманює підприємство. Крім того, через нарахування боргу та відключення газопостачання було порушено нормальні його життєві зв`язки з дружиною ОСОБА_2. Порушення нормальних життєвих зв`язків полягає в тому, що отримавши повідомлення про розмір боргу в розмірі майже 33 000 грн він не знав, де взяти кошти для погашення неіснуючого боргу. Відключення газопостачання від будинку призвело до того, що він у віці 80 років вимушений був займатися заготовкою дров для опалення будинку та приготування їжі. Перенесені ним хвилювання та нервові потрясіння вплинули на його здоров`я, у зв`язку з чим він неодноразово проходив амбулаторне лікування та перебував на стаціонарному лікуванні в період з 18 липня по 10 серпня 2017 року. Під час лікування ним були придбані ліки на загальну суму 580 грн. Він не мав змоги самостійно захищати свої інтереси у суді, тому його інтереси представляв адвокат, за роботу якого він сплатив 8 000 грн, а саме: 5 000 гривень при розгляді цивільної справи, № 275/294/17, 3 000 грн при розгляді цивільної справи № 275/847/17 та 5 000 гривень за надання професійної правничої допомоги при складанні указаної позовної заяви та за представлення інтересів у суді при розгляді цивільної справи. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути із ТОВ «Житомиргаз Збут» заподіяну моральну шкоду у розмірі 300 000 грн, матеріальну шкоду у розмірі 8 580 грн та понесені ним судові витрати у розмірі 5 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Житомиргаз Збут» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оцінюючи надані суду позивачем в обґрунтування моральної шкоди у розмірі 300 000 грн виписного епікріза про те, що ОСОБА_1 з 22 лютого 2017 року по 09 березня 2017 року знаходився на стаціонарному лікуванні в кардіовідділенні обласного госпіталю для ветеранів війни, виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 4719 від 10 серпня 2017 року про те, що ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в третьому кардіологічному відділенні з 10 липня 2017 року по 10 серпня 2017 року з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІІ ступеня та свідоцтво про смерть його дружини- ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку, що надані докази не є належними, так як вони не підтверджують заявлені вимоги, не встановлено зв`язок між нарахуванням заборгованості, відключенням будинку від газопостачання та лікуванням ОСОБА_1 і смертю його дружини. Суд, проаналізувавши надані позивачем докази, дійшов висновку, що діями відповідача по відключенню будинку позивача від газопостачання, які були визнані судом протиправними, та тим, що позивач не міг з 11 квітня 2017 року по 12 грудня 2017 року користуватися газом з вини відповідача, та, будучи особою похилого віку, інвалідом першої групи, був вимушений перелаштовувати свій спосіб життя, знаходити альтернативні засоби опалювання житла, приготування їжі, позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, які суд оцінив в 10 000 грн. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 8 580 грн, яка складається з 5 000 грн за роботу адвоката, який представляв його інтереси, при розгляді цивільної справи № 275/294/17 та 3 000 грн при розгляді цивільної справи № 275/847/17, та витрат на придбання ліків у розмірі 580 грн не підлягали задоволенню з огляду на їх недоведеність. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Житомиргаз Збут» задоволено. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2018 року у частині вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат скасовано, ухвалено у цій частині вимог нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відшкодування моральної шкоди побутовому споживачу передбачене Правилами постачання природного газу лише у випадку припинення через дії оператора газорозподільних систем на виконання неправомірного доручення постачальника постачання газу побутовому споживачу. Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом. Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 зазначав, що неправомірні, на його думку, дії відповідача, якими йому завдано моральну шкоду, пов`язані з незаконним нарахуванням заборгованості та відключенням від газопостачання. Беручи до уваги те, що підставою для відшкодування моральної шкоди не може бути припинення постачання природного газу чи завдання позивачу шкоди внаслідок нарахування заборгованості, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди суперечать вимогам закону та не можуть бути визнані обґрунтованими. Оскільки в цьому випадку правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема щодо постачання природного газу, здійснюються на договірних засадах, то вимоги позивача заслуговували б на увагу лише у випадку, коли б відшкодування моральної шкоди споживачу було передбачено умовами договору про постачання природного газу. Проте, таких обставин під час розгляду справи не встановлено. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі ти витребувано її матеріали з суду першої інстанції. У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Житомиргаз Збут» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди призначено до судового розгляду. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що він є побутовим споживачем газопостачання, а відповідно до рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 листопада 2017 року у період з 01 квітня 2017 року по 12 грудня 2017 року він не міг користуватися належним чином газом з вини відповідача, а саме із-за незаконного відключення його будинку від газопостачання, тому він має право на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, яка полягала у безпідставному відключенні газопостачання до його будинку, через що він був позбавлений можливості щоденно готувати їжу та опалювати будинок. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Житомиргаз Збут» на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому воно погоджується із ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції, як таким, що прийнято судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просило залишити без змін вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити касаційну скаргу без задоволення. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є інвалідом першої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни і інвалідів війни, що підтверджується копією паспорта та копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 01 квітня 2009 року (а. с. 5-6). Між ОСОБА_1 та ТОВ «Житомиргаз Збут» було укладено договір на надання послуг по постачанню природного газу. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 листопада 2017 року дії ТОВ «Житомиргаз Збут» по нарахуванню боргу за спожитий газ ОСОБА_1 у розмірі 33 708 грн 14 коп. та щодо припинення газопостачання до належного ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_1 були визнані протиправними. Зобов`язано ТОВ «Житомиргаз Збут» підключити газопостачання до належного ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_1 (а. с. 9-12). 12 грудня 2017 року було відновлено газопостачання до належного ОСОБА_1 житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджує актом від 12 грудня 2017 року (а. с. 13). 2. Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає. За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до положень частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно зі статтею 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Правовідносини сторін у справі стосуються забезпечення ТОВ «Житомиргаз Збут» побутових потреб населення як споживачів природного газу. Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання; постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 20 червня 2013 року № 709 «Про підвищення якості обслуговування споживачів природного газу»; Порядком відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, а також споживачеві природного газу внаслідок порушення газопостачальним або газорозподільним підприємством Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 жовтня 2014 року № 184. Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 20 червня 2013 року № 709 «Про підвищення якості обслуговування споживачів природного газу» споживач має право, зокрема, на розірвання договору та/або відшкодування збитків згідно з Порядком відшкодування збитків, завданих споживачеві природного газу внаслідок порушення газопостачальним або газорозподільним підприємством Правил. Порядок відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, а також споживачеві природного газу внаслідок порушення газопостачальним або газорозподільним підприємством Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 жовтня 2014 року № 184, встановлює механізм відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246, а також споживачеві природного газу внаслідок порушення газопостачальним або газорозподільним підприємством Правил. Дія цього Порядку поширюється на газопостачальні, газорозподільні підприємства та побутових споживачів газу (населення). Підпунктом 6 пункту 2 розділу ІІІ «Розрахунок збитків, які відшкодовуються газопостачальним/газорозподільним підприємством споживачеві» указаного вище Порядку передбачено, що відшкодування збитків здійснюється, зокрема, за таке порушення газопостачальним/газорозподільним підприємством Правил, як безпідставне припинення газопостачання. Положеннями підпункту 6 пункту 3 указаного вище Порядку встановлено, що у разі безпідставного припинення газопостачання газопостачальне/газорозподільне підприємство відшкодовує споживачеві збитки (обсяг недовідпущеного газу), які обчислюються за проектною номінальною потужністю газових приладів і пристроїв споживача (до яких здійснюється газопостачання) з урахуванням кількості годин роботи цих приладів і пристроїв. У разі якщо безпідставне припинення газопостачання завдало споживачеві матеріальної та/або моральної шкоди, газопостачальне/газорозподільне підприємство відшкодовує її на підставі рішення суду. Безпідставне припинення газопостачання - це припинення газопостачання споживачеві, здійснене незважаючи на те, що споживачем не порушуються умови договору про надання послуг з газопостачання, і воно здійснене з порушенням умов Правил (без установленого Правилами письмового попередження про припинення газопостачання, відключення від газопостачання в останній робочий день перед вихідними та святковими днями, крім випадків аварійних ситуацій у системах газопостачання). Пунктом 36 Правил надання населенню послуг з газопостачання передбачено, що газопостачальне та газорозподільне підприємство несуть відповідальність згідно із законодавством, у тому числі, за безпідставне припинення газопостачання. Отже, відповідальність газопостачального та газорозподільного підприємства щодо відшкодування шкоди, у тому числі моральної шкоди, передбачено нормами законодавства України, яке регулює спірні правовідносини. Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. Відносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частини перша, друга статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 360/723/16-ц (провадження № 61-22702сво18). Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що протиправними діями відповідача, шляхом припинення газопостачання в його будинок, йому було завдано моральну шкоду. Вирішуючи питання про покладення на ТОВ «Житомиргаз Збут» обов`язку відшкодувати позивачу моральну шкоду, суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку про те, що Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , обґрунтовано виходив із того, що діями відповідача по відключенню будинку позивача від газопостачання, які були визнані судом протиправними, та тим, що позивач не міг з 11 квітня 2017 року по 12 грудня 2017 року користуватися газом з вини відповідача, та, будучи особою похилого віку, інвалідом першої групи, був вимушений перелаштовувати свій спосіб життя, знаходити альтернативні засоби опалювання житла, приготування їжі, позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, які суд оцінив в 10 000 грн. При цьому колегія суддів зазначає, що газові прилади і пристрої (плити, котли, водонагрівачі, регулятори тиску тощо) використовуються споживачем з метою задоволення власних побутових потреб у газі, а тому безпідставне припинення газопостачання споживачу вказує на суттєве порушення та обмеження її побутових потреб, та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 210/4735/15-ц. Таким чином, суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 212 ЦПК України 2004 року щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 213 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини справи та правильно вирішив спір. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду скасувати. Щодо розподілу судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки ОСОБА_1 відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях як особа з інвалідністю першої групи внаслідок Другої світової війни, судовий збір за подання ним касаційної скарги має бути компенсований ТОВ «Житомиргаз Збут» на користь держави у розмірі 3 524 грн. Керуючись статтями 141, 402, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 26 вересня 2018 року скасувати. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2018 року залишити в силі. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут» на користь держави судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта ссылка
  3. 2 points
    Допустим... Возможно... В смысле как...? Запросто... Подаёте заявление, Вам его дают и Вы знакомитесь... Вы ведь уже знакомились, опыт имеете, что за вопрос...? Что означает какие то препятствия и т.д....?? От кого...?! Хотя они у Вас вечно...
  4. 2 points
    К сожалению, многие незнающие люди берут материалы дела для того, чтобы подержать в руках и перелистать страницы.
  5. 2 points
    А у вас не так? Суды много что говорят и иногда такое, что на голову не налазит.
  6. 2 points
    8. В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
  7. 2 points
    Это наше дело. Апелляционный суд отменил решение первой инстанции о взыскании задолженности по потребительскому кредиту и указал, что по своему содержанию часть четвертая статьи 16 Закона Украины «О потребительском кредитовании» является нормой, которая устанавливает особый порядок урегулирования требований кредитодателя в случае ненадлежащего исполнения условий договора потребительского кредита, которая отличается от удовлетворения требований кредитора по договору банковского кредита, на который положения законодательства о защите прав потребителей не распространяются. В связи с отсутствием предварительного требования о возврате кредита в иске было отказано.
  8. 2 points
    Большая палата приняла очередное постановления из разряда, а я художник, я так вижу. Думаю очень скоро поняв последствия они отойдут от этой позиции, правда дров уже наломали. Итак, вкратце, договор аренды нужно заключать не с землепользователем участка на котором построена многоквартирная недвижимость, а с каждым совладельцем недвижимости находящимся на этом участке. И судя по всему еще и пропорционально размеру недвижимости у каждого собственника. В частности суд указал, что оформление прав на земельный участок, на котором расположено здание, находящееся в общей собственности нескольких субъектов, возможно путем предоставления в пользование и заключения договора аренды земельного участка со всеми владельцами здания, в котором сторонами (арендаторами) будут выступать несколько лиц (множественность сторон). В таком случае при оформлении совладельцами здания права пользования земельным участком договор аренды заключается между органом местного самоуправления (относительно земель коммунальной собственности) или органом государственной исполнительной власти (относительно земель государственной собственности) (арендодатели) и всеми совладельцами здания (соарендаторов).
  9. 2 points
    Это стандартные "рядовые" иски. Я бы выставил банку сумму возврата в двойном размере, на основании ст. 230 ГКУ...
  10. 2 points
    Очередное крайне сомнительное решение Большой палаты. Суд считает неправильным вывод суда апелляционной инстанции по поводу того, что в спорных правоотношениях истец должен обратиться в определенном ГПК порядке с жалобой на действия государственного исполнителя в суд, выдавший исполнительный документ, поскольку надлежащим способом защиты его имущественных прав является обращение в суд (в порядке хозяйственного или гражданского судопроизводства в зависимости от субъектного состава) с отдельным иском, а не в порядке судебного контроля за исполнением судебных решений, учитывая также, что истец не является стороной соответствующего исполнительного производства и по нормам этого Кодекса не может обращаться с такой жалобой. Вот только вопрос теперь, что и от кого должен требовать истец. Фактически Большая палата открыла схему для рейдеров, т.к. теперь просто не существует никакого метода защиты. Признание неправомерными действий исполнителя с одновременным признанием торгов и договоров недействительными не стороной исполнительного производства по Закону об исполнительном производстве ч.1 ст. 74 оспаривается как раз в порядке судебного контроля. У меня просто нет слов об уровне суда. Авторитет разрушен, судебная защита отсутствует.
  11. 2 points
    Довольно сомнительное и абсурдное решение. Получив право собственности на имущество по решению суда, для снятия ареста нужно опять подать иск о признании права собственности на имущество и снятии ареста в порядке гражданского или хозяйственного производства. Большая палата указала, что поскольку снятие ареста с имущества осуществляется постановлением исполнителя, принятого на основании принятого судебного решения по этому вопросу, эффективным способом защиты является обращение в суд с иском о признании права и снятия ареста со спорного имущества. Спор по этому делу не имеет признаков публично-правового, поскольку касается нарушенного вещного права истца.
  12. 1 point
    Вы очень хорошо знаете законодательство.
  13. 1 point
    Ясно. Мне это надо знать, потому что когда с адвокатом общаюсь, он немного по другому все преподносит. И все время возмущается: что вы меня учите? Так если Вы все по другому объясняете? Я почему- то больше верю Вам.
  14. 1 point
    Да это вообще нонсенс... Особенно если взять во внимание, что они эти трубопроводы не строили... Особенно если учесть, что они ни за что не платят, никаких договоров аренды и сервитутов не имеют на проложенные трубы... Но они просто тупо хотят денег...
  15. 1 point
    Что Вам препятствовало ознакомиться с материалами дела, когда Вы писали заяву на получение диска или непосредственно при его получении?
  16. 1 point
    Ну если всё, то чего тогда о протоколе пишите...
  17. 1 point
  18. 1 point
    То есть заседания не было... Просто перенесли не открывая из-за неявки...?
  19. 1 point
    А зачем тогда чепухой заниматься... И зачем тогда писать вот это:
  20. 1 point
    Опять "сижу и думаю"...)) А зачем Вы здесь общаетесь, голову морочите, если есть "одни" юристы, есть ещё соседи, можно соседу показать посоветоваться... Может он тоже любит читать... То есть он подробно изучил материалы, которых у Вас всех даже нет и сделал вывод... Высший класс наверное... Скорее всего, то есть он не уверен на 100%, да и это понятно, так как и сам суд не уверен... Тем более первая инстанция выиграна... Конечно по его мнению в первой инстанции судья тупая, а вот апелляция умная... А он вообще молодец... То есть два суда пришли к разному мнению, а тут вдруг "один" юрист и всех рассудил просто почитав материалы... он уже дал оценку доказательствам, которых на самом деле нет... Вы зачем чепухой занимаетесь...??? Вы не доверяете мнению здешних юристов...??? Люди идут в кассацию не за стопроцентным гарантированным выигрышем, а для того, чтобы ещё более высший суд их рассудил... Лучше пойти и проиграть, чем не играть вообще и страдать...
  21. 1 point
    Протокол + диск = 1 целое. Вы где-то увиливаете. Где? разбирайтесь сами. Я Вам больше не помощник. Наводящих вопросов было задано достаточно, даже более.
  22. 1 point
    Это был юрист в узкой специализации по кредитам или взагалі по загалям?
  23. 1 point
    божечки, какой тяжёлый бред "если банк признан неплатежеспособным противоправно, и эта противоправность признана в судебном порядке, — то фондари всё равно законно его дерибанят, потому что НБУ ещё не разрешил им прекращать дерибан"
  24. 1 point
    Вам так кажется... Зачем Вы снова так обобщаете и пишите традиционные глупости пугалки широко распространяемые самим же банком... А разве решение первой инстанции не судья в Вашем городе выносила...??!! У Вас в городе разные судьи есть и не самые худшие уж точно, я бы сказал даже наоборот и ровно они относятся к Привату, не выдумывайте... Откуда Вам то это знать... Уж я наверное больше дел знаю в Вашем городе, чем Вы... Я наверное больше сталкивался с судами у Вас в городе, в отличие от Вас... Никакой особенности в Вашем городе в этом плане нет...
  25. 1 point
    Да я это тоже имел в виду - порядковый номер и наименование страницы, обобщив одним словом "перечень".
  26. 1 point
    Да перечень страниц это ещё не самое страшное, а вот сами страницы карандашом написаны, вот это вопрос... А ведь они всегда карандашом написаны... То есть это норма уже стала...)
  27. 1 point
    Дело потихоньку движется вроде... Висновок комітету 05.02.2020
  28. 1 point
    До реєстр. № 1013 від 29.08.2019 р. ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ Комітет Верховної Ради України з питань правової політики розглянув на своєму засіданні 05 лютого 2020 року (протокол № 20) поданий Президентом України як невідкладний проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії), реєстр. № 1013 від 29 серпня 2019 року (далі – Законопроект), та встановив таке. На виконання приписів статей 93 і 154 Конституції України Президентом України подано на розгляд Верховної Ради України як невідкладний Законопроект, метою якого є забезпечення права кожного на отримання професійної правничої допомоги через скасування адвокатської монополії на надання такої допомоги. Пропонована законодавча ініціатива має на меті внесення необхідних змін до Конституції України щодо скасування адвокатської монополії, а саме до статті 131-2, а також виключення підпункту 11 пункту 16-1 Розділу ХV «Перехідні положення». Для досягнення поставленої мети Законопроектом пропонується викласти статтю 131-2 Конституції України в такій редакції: «Стаття 131-2. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює захист особи від кримінального обвинувачення». Набрання чинності Законопроектом передбачається з дня його опублікування. Відповідно до статті 159 Основного Закону України законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 цієї Конституції. Постановою Верховної Ради України від 03 вересня 2019 року № 28-IХ Законопроект включено до порядку денного другої сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання та направлено до Конституційного Суду України для одержання висновку щодо відповідності його вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Згідно з висновком Конституційного Суду України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019 проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) визнано таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Постановою Верховної Ради України від 14 січня 2020 року № 434-IX Законопроект попередньо схвалено більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Відповідно до статті 155 Основного Закону України, частини шостої статті 149 Регламенту Верховної Ради України Верховна Рада може прийняти законопроект, передбачений статтею 155 Конституції України, за умови, що законопроект за висновком Конституційного Суду України визнаний таким, що відповідає вимогам статей 157, 158 Конституції України, та Конституційний Суд України не висловив щодо нього застережень, і цей законопроект відповідно до статті 155 Конституції України був попередньо схвалений Верховною Радою цього ж скликання на попередній черговій сесії Верховної Ради. Враховуючи викладене, Комітет з питань правової політики рекомендує Верховній Раді України поданий Президентом України як невідкладний проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії), реєстр. № 1013 від 29 серпня 2019 року, прийняти остаточно як закон. Доповідачем з цього питання на пленарному засіданні Верховної Ради України від Комітету визначено Голову Комітету Костіна А.Є. Додаючи попередньо схвалений Верховною Радою України текст проекту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії), просимо розглянути. Голова Комітету А.Є. КОСТІН
  29. 1 point
  30. 1 point
    Да это правда, мне уже несколько клиентов сказали и даже показали такую смс-ку о закрытии договора...))
  31. 1 point
    А зря, это самое лучшее для Вас и для неё... А чего бояться то... Правильно сказали, только признавать ничего не надо и ничего предлагать тоже не стоит... В суде им ещё предётся доказать своё право требования... А с этим у них проблемы... Особенно у ПУМБа...
  32. 1 point
  33. 1 point
    Н-да, что то странное происходит, они на Вас скорее всего прорабатывают свои новаторские идеи... На каком основании передал первый частный второму частному...? По какой причине...? Я на практике такое первый раз встречаю...
  34. 1 point
    Нет, это не одно и то же... Не переживайте... Назначат рассмотрение на другую дату скорее всего...
  35. 1 point
    Обыкновенным... Укрпочта... Скажете Экспресс-доставка, курьерская, с описью и уведомлением, они поймут... Это примерно 70 грн...
  36. 1 point
    По месту нахождения боржныка... В Киев, Печерский РВДВС Киева...
  37. 1 point
    Ну вот, а говорите опыта нету... Исправлять всегда сложнее...
  38. 1 point
    ВС/КЦС: Використання при вчиненні правочинів факсиміле підпису і відтиску печатки за допомогою засобів копіювання за умови письмової згоди сторін є правомірним (ВС/КЦС, №753/23701/15,18.09.19) Фабула судового акта: Рішенням районного суду позов клієнта ПАТ «КБ «ПриватБанк» (Банк, відповідач) було задоволено, - стягнуто з Банку на користь позивача на виконання договору від 27 грудня 2012 року 62 321,92 дол. США, з яких 50 000 дол. США - сума вкладу за договором, 12 321,92 дол. США - відсотки, нараховані на суму вкладу. Оскільки рішенням апеляційного суду в задоволенні позову було відмовлено, позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. З огляду на те, що надаючи оцінку поданому позивачем як оригіналу депозитного договору, апеляційний суд вказав, що цей документ не містить обов`язкових реквізитів (відсутній мокрий відтиск печатки банку та підпис працівника банку), позивач зазначав, що відповідно до пункту 9 договору банківського вкладу при укладенні договору банком використовується факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відбитків печатки банку технічними друкованими пристроями. Отже, вказаний договір є оригіналом та відповідає всім вимогам чинного законодавства. Крім того, представник банку у судовому засіданні не заперечував сам факт укладення цього договору, про що свідчить і сам зміст апеляційної скарги. До суду апеляційної інстанції позивачем подавались відповідні чеки, зі змісту яких вбачається, що банк нараховував відсотки за депозитом. Що стосується позиції Банку, то на його думку, подані позивачем документи (договір та квитанція про внесення ним коштів у сумі 50 000 дол. США на свій вкладний рахунок в банку) не є належними та допустимими доказами у справі в розумінні статей 58, 59 ЦПК України. Адже, «ні договір, ні квитанція від 02 грудня 2012 року не містять відтиск печатки (штампу) банку, який прийняв від позивача грошові кошти, а тому не може бути підтвердженням внесення коштів на рахунок банку». Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду встав на бік позивача і рішення апеляційного суду скасував, залишився в силі рішення суду першої інстанції. Варто звернути увагу на наступні висновки ВС/КЦС. Частинами 1-3 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Пунктом 9 договору банківського вкладу передбачено, що при укладенні договору банк використовує факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відтиску печатки банку технічними друкованими засобами. Такі умови передбачені також Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк». Отже, така форма укладення зазначеного договору в силу презумпції, передбаченої ст. 204 ЦК України, є правомірною. Оцінюючи інші доводи відповідача, ВС/КЦС зазначив, шо відповідно до пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, банк зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.Квитанція або інший документ має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис штамп «вечірній» чи «післяопераційний» час - а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. У матеріалах справи міститься копія квитанції від 27 грудня 2012 року, яка містить всі необхідні реквізити, передбачені Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, зокрема дата здійснення касової операції, підпис працівника банку та печатка (штамп) працівника банку (а.с. 9). Отже, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-96цс14, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 06 липня 2016 року у справі № 6-127цс16. Аналізуйте судовий акт: Припинення діяльності філії банку на території АРК не є підставою для неповернення вкладникам належних ним депозитів, розміщених на підставі договорів, укладених з банком, як юридичною особою (справа № 320/9196/14-ц, 27.09.17) Банк зобов’язаний виплачувати проценти на суму вкладу і після смерті вкладника , до моменту фактичного повернення коштів спадкоємцям (ВССУ у справі № 6-18899св14) Договір вкладу має своїм наслідком передачу готівкових грошей вкладника у власність банку, і спричинення шкоди вкладнику працівником банку, не звільняє банк від відповідальності (Києво-Святошинський райсуд, справа № 369/10789/14-ц, 16.03.17) Грошові кошти на депозитний рахунок можуть бути внесені як безпосередньо вкладником, так і іншою особою для вкладника (справа № К/800/51146/15, 25.05.17) Постанова Іменем України 18 вересня 2019 року м. Київ справа № 753/23701/15 провадження № 61-33427св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Саліхова В. В., Прокопчук Н. О., ВСТАНОВИВ: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог та рішень судів У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про стягнення банківського строкового вкладу за договором депозиту. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 27 грудня 2012 року між ним та ПАТ «КБ «ПриватБанк» в особі відділення банку у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим був укладений договір (вклад «Стандарт, 24 міс.»), за умовами якого вкладник передає, а банк отримує грошові кошти у сумі 50 000 дол. США строком на 24 місяці, до 27 грудня 2014 року включно. Процентна ставка за вкладом становить 10 % річних. Мінімальний строк вкладу становить 6 місяців. На виконання умов договору 27 грудня 2012 року ним внесено на депозит банку грошові кошти у сумі 50 000 дол. США. 14 грудня 2015 року позивач звернувся до банку з письмовою вимогою про повернення вкладу та відсотків за ним, однак вказані кошти так і не отримав. Позивач просив стягнути з банку на його користь суму вкладу у розмірі 50 000 дол. США та відсотки у розмірі 12 321,92 дол. США, а всього 62 321,92 дол. США. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь позивача на виконання договору від 27 грудня 2012 року 62 321,92 дол. США, з яких 50 000 дол. США - сума вкладу за договором, 12 321,92 дол. США - відсотки, нараховані на суму вкладу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач як вкладник банківського строкового вкладу (депозиту) звернувся до відповідача з вимогою повернути вклад після спливу строку, встановленого договором, тому в порядку статті 1058 ЦК України вказана сума депозитного вкладу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі, так як на вимогу позивача банк добровільно вказані кошти не повернув. З урахуванням положень статті 1060 ЦК України одночасно з поверненням банківського вкладу позивачу з відповідача підлягають стягненню і нараховані відсотки за депозитним вкладом. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що під час розгляду справи сторонами не було надано, а судом не встановлено, що на рахунках позивача обліковуються грошові кошти відповідно до договору банківського вкладу та нараховані і невиплачені відсотки, а також не підтверджено розмір вкладу, а отже, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача грошових сум за договором, у зв`язку із недоведеністю обставин зазначених у позові. При цьому, переглядаючи та надаючи оцінку поданому позивачем як оригіналу вищевказаному депозитному договору, апеляційний суд вважав, що він не містить обов`язкових реквізитів, а саме відсутній мокрий відтиск печатки банку та підпис працівника банку, що викликає сумніви у тому, що цей документ є оригіналом договору. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд не врахував той факт, що відповідно до пункту 9 договору банківського вкладу сторони передбачили, що при укладенні договору банком використовується факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відбитків печатки банку технічними друкованими пристроями. Отже, вказаний договір є оригіналом та відповідає всім вимогам чинного законодавства. Крім того, представник банку у судовому засіданні не заперечував сам факт укладення цього договору, про що свідчить і сам зміст апеляційної скарги. До суду апеляційної інстанції позивачем подавались відповідні чеки, зі змісту яких вбачається, що банк нараховував відсотки за депозитом. У грудні 2017 року ПАТ КБ «Приват Банк» на адресу суду надіслано заперечення на касаційну скаргу, в яких банк просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін. Вважає, що подані позивачем документи (договір та квитанція про внесення ним коштів у сумі 50 000 дол. США на свій вкладний рахунок в банку) не є належними та допустимими доказами у справі в розумінні статей 58, 59 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій (далі - ЦПК України 2004 року та ЦПК України відповідно). Ні договір, ні квитанція від 02 грудня 2012 року не містять відтиск печатки (штампу) банку, який прийняв від позивача грошові кошти, а тому не може бути підтвердженням внесення коштів на рахунок банку. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 5 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Судами встановлено, що 27 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ «КБ «ПриватБанк», укладений договір (вклад «Стандарт, 24 міс.»), за умовами якого вкладник передає, а банк отримує грошові кошти у сумі 50 000 дол. США строком на 24 місяці, до 27 грудня 2014 року включно. Відсоткова ставка за вкладом становить 10 % річних. Мінімальний строк вкладу становить 6 місяців. На виконання умов договору 27 грудня 2012 року позивачем внесено на депозит грошові кошти в сумі 50 000 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням №2386287042 від 27 грудня 2012 року (а.с. 9). Відповідно до пункту 2 вказаного договору нарахування відсотків на суму вкладу починається з дня, наступного за днем надходження грошей в банк, і здійснюється за кожен календарний день. За день, коли вклад повертається, відсотки не нараховуються. Пунктом 3 договору визначено, що виплата суми нарахованих відсотків проводиться банком у строки, визначені періодами нарахування відсотків. 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до банку із письмовою вимогою про повернення вкладу та відсотків за вищевказаним договором, однак вказані кошти не отримав. Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншим нормативно-правовим актам у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Згідно зі статтею 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Згідно із пунктом 5 постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя» зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, що унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя - філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до пункту 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення № 516), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У пункті 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцією (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис штамп «вечірній» чи «післяопераційний» час - а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-96цс14, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 06 липня 2016 року у справі № 6-127цс16. Відповідно до частини другої статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Разом з тим згідно з частиною четвертою статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад (депозит), застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом. Згідно з частиною першою статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка також підлягає розірванню за заявою клієнта у будь-який час. Однак, всупереч вимогам вказаних норм матеріального права, взятих на себе зобов`язань за договором банківського вкладу банк не виконав, грошові кошти позивачу не повернув, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність неповернення банківського вкладу позивачу.Між сторонами дотримано письмову форму договору банківського вкладу. Суд дійшов обґрунтованого висновку про дотримання сторонами письмової форми договору та наявність між сторонами цивільних відносин, що виникли унаслідок укладення договорів банківського вкладу. У матеріалах справи міститься копія квитанції від 27 грудня 2012 року, яка містить всі необхідні реквізити, передбачені Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, зокрема дата здійснення касової операції, підпис працівника банку та печатка (штамп) працівника банку (а.с. 9). Вказана квитанція оглядалась і перевірялась судами першої та апеляційної інстанцій, їй надана належна оцінка. Отже, вказана квитанція є належним доказом на підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок. Разом з тим апеляційний суд указаних обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем укладення депозитного договору у передбаченій законодавством формі. Апеляційний суд, оглядаючи оригінал вказаного договору, наданий позивачем у судовому засіданні для огляду, вважав, що він не містить обов`язкових реквізитів, а саме відсутній мокрий відтиск печатки банку та підпис працівника банку. Такі обставини викликали сумніви у суду. З такими висновками апеляційного суду не можна погодитись з огляду на таке. Частинами першою-третьою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. При цьому пунктом 9 договору банківського вкладу передбачено, що договір оформлюється у двох примірниках, один з яких видається клієнту, інший - зберігається в банку. При укладенні договору банк використовує факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відтиску печатки банку технічними друкованими засобами. Такі умови передбачені також Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк». Отже, така форма укладення зазначеного договору в силу презумпції, передбаченої статтею 204 ЦК України, є правомірною. Таким чином, суд апеляційної інстанції вказані вимоги закону не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає. Натомість суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. При цьому суд першої інстанції, встановивши всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне рішення. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За змістом частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 7 308 грн (1218х5)х120/100). Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року скасувати, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 листопада 2016 рокуза лишити в силі. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» у дохід держави судовий збір у розмірі 7 308 (сім тисяч триста вісім) гривень. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко ссылка
  39. 1 point
    Ну по тексту у них много чего может быть... Они там много чего могут и любят писать... Но на самом деле такого нет и не существует... Эта их писанина в договоре на самом деле ничего не значит... Договора не могут действовать до полного исполнения... Это их вымысел не соответствующий закону... Все договора имеют срок... И по этому поводу все суды в том числе и ВСУ высказались ещё лет 10 назад...
  40. 1 point
    Здаётся мне, что Вы, что-то лишнее всё-таки сказали...)
  41. 1 point
    Имеет значение только дата подачи иска... Суд пусть хоть 10 лет идёт, это ведь гражданское производство, а не уголовное...
  42. 1 point
    Да, уж... ситуативная антинародная коалиция...
  43. 1 point
    Большая палата указала, что следует считать подтвержденными полномочия представителя юридического лица на основании заверенной им копии доверенности, если право этого представителя удостоверять своей подписью копии документов следует из содержания выданной ему доверенности и при отсутствии в ней соответствующей оговорку на совершение определенного действия. Суд отмечает, что при решении вопроса соответствия копии документа, подтверждающего полномочия представителя юридического лица требованиям статьи 59 КАС, в частности при признании копии доверенности такой, что является заверенной в установленном законом порядке, следует избегать излишнего формализма, как то констатация отсутствия в материалах заявления (жалобы) копии должностной инструкции лица, которое предъявило копию соответствующего документа, отсутствие в доверенности указания на полномочия представителя на заверения копии доверенности и тому подобное.
  44. 1 point
    А уже боятся, представьте что будет,когда закон примут)))
  45. 1 point
    Дозрів на подання до суду позову про припинення іпотеки, беручи до уваги зазначену Marina-NET постанову ВС. Ситуація трохи інша: позичальник - одна особа, іпотекодавці - інші три особи (члени сім'ї). Позивачами у справі зазначу іпотекодавців, позичальника думаю зазначити 3-ю особою на стороні позивачів - які думки? І ще: у довідці про прощений борг зазначено, що у зв'язку із задоволенням вимог Іпотекодержателя в пор. ст. 37 ... Вам прощено залишок боргу. Перереєстрація по 37-й знесена суд. рішенням. Буду пробувати. Marina-NET буду вдячний за будь-яку пораду).
  46. 1 point
    Всё верно... Радует, что есть люди которые это всётаки это понимают, как на самом деле всё устроено, в отличие от основной массы народу... Значит всё не зря...
  47. 1 point
    ...в данной категории дел процессуальные сроки играют практически первостепенную роль. Скажем так, если Вы правы - обоснованно доказываете свою позицию, но не выдержали или не доказали процессуальные сроки на обжалование, то суд откажет. Теперь вопрос: каким образом в модели предложенной Вами, можно усмотреть процессуальные сроки, выдержанные установленными нормами закона? (мое мнение - ни каким)...... Ваши варианты.....
  48. 1 point
    Ну вот на это они тоже рассчитывают каждый раз, когда таким образом нарушают права... Они всегда выносят ИНН и открывают ИП по небольшим суммам, хотя у Вас не такая уж и маленькая, бывает по 5000-15000 грн. типа рассчитывая на прагматичность людей, которая им мешает отстаивать свои права в таких случаях... У Вас же вообще в Вашем случае есть смысл бороться...
  49. 1 point
    Мало есть на самом деле среди юристов специалистов в кредитных спорах, из-за своей специфики... А так же мало есть специалистов по спорам с частными исполнителями в связи с тем, что такое явление это новация в законодательстве...
  50. 1 point
    Из вышеизложенной инфо, можно сделать выводы с каким требованием обращаться, а также как сформулировать исковые требования.