Leaderboard

  1. Bolt

    Bolt

    Пользователи


    • Points

      84

    • Content Count

      29,191


  2. ANTIRAID

    ANTIRAID

    Главные администраторы


    • Points

      38

    • Content Count

      10,603


  3. Лев

    Лев

    Пользователи


    • Points

      31

    • Content Count

      1,232


  4. babaika

    babaika

    Модераторы


    • Points

      6

    • Content Count

      3,920



Popular Content

Showing content with the highest reputation since 10/11/2019 in Posts

  1. 4 points
    Большая палата в очередной раз продемонстрировала гибкость в принятии решений. Несмотря на прямой запрет во всех процессуальных кодексах рассматривать споры им не подведомственные, Большая палата это обошла. В данном случае, не смотря на то, что спор связан с исполнением гражданского договора и передачей в ипотеку имущества, а также отменной регистрационных действий, суд в связи с тем, что один из истцов оспаривал неправомерность отказа решения Минюста о перерегистрации указал, что для этого истца ответчик при проверке соблюдения регистраторами требований законодательства при совершении регистрационных действий выполняет функцию субъекта властных полномочий, противоправность действий или решений которого должна быть проверена административными судами. А вот для другого истца который с целью эффективной защиты заявил требования только об отмене регистрационных действий админюрисдикция не подходит. На мой взгляд, это ярчайший пример, манипуляций и незаконном отказе в судебной защите.
  2. 3 points
    Суд со ссылкой на практику ЕСПЧ и указанием, на то, что максимальная сумма отчислений с пенсии не может превышать 20% отменил постановление об аресте средств на счете истца, куда ему выплачивается пенсия, осуществленного в рамках исполнительного производства о взыскании средств по исполнительной надписи нотариуса. Суд указал, что согласно правовой позиции Европейского суда по правам человека в решении по делу «Хонякина против Грузии» № 17767/08 от 19 июня 2012 года, право на социальные выплаты является имущественным правом, предусмотренным статьей 1 Протокола Конвенции о защите прав и основных свобод, и уменьшение размера или прекращение выплаты должным образом установленной социальной помощи может составлять вмешательства в право собственности.
  3. 2 points
    Кассационную жалобу... Если дело касается нарушения подсудности и Вы говорите именно об этом акценте, то по сути ничего рассматриваться не будет в случае когда БПВС согласится с такой позицией... Но если не согласится, то тогда будут рассматривать по сути Вашу кассационную жалобу... Конечно можно, это Ваше право... Да будет без вызова скорее всего, если только не решат сами вызвать стороны, но это шанс 1 на 10000000... Нет, нельзя, как Вы сможете присутствовать...
  4. 2 points
    Большая палата со ссылкой на свою практику указала на возможность заключения в Украине договор займа в валюте с выплатой процентов и взыскания по ним именно валюты, а не гривневого эквивалента. Кроме того суд в очередной раз указал, что после окончания срока займа указанного в расписке проценты по займу уже начислять нельзя, а только по ст. 625 ГК.
  5. 2 points
    ВС/КЦС: Витяги з Умов надання споживчого кредиту, з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщені на сайті банка, що не визнаються позивачем та не містять його підпису,не можна розцінювати як частину договорів (ВС/КЦС, № 285/3013/16,11.09.19) Фабула судового акта: 24 березня 2008 року між позивачем (клієнт Банка) та акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (відповідач, Банк) був укладений договір про отримання кредиту в розмірі 250 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. На виконання умов договору, банк відкрив картковий рахунок з кредитним лімітом 250 грн, який в подальшому було збільшено до 4 860 грн. 08 вересня 2015 року позивач підписав оновлену анкету-заяву про приєднання до Умов та правил банківських послуг, пунктом 1.1.3.1.6 яких визначено, що клієнт доручає банку списувати кошти з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум, що підлягають сплаті банку за договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з картрахунка у разі настання термінів платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту рахунку. Рішенням міськрайонного суду від 29 квітня 2015 року позов Банка про стягнення заборгованості за кредитним договором був задоволений, - стягнуто з клиєнта 18 259, 08 грн, але рішенням апеляційного суду від 03 вересня 2015 року наведене судове рішення скасовано та ухвалено нове - про відмову у задоволенні вимог Банка за спливом позовної давності. Втім, Банк, виходячи з домовленості сторін про можливість договірного списання коштів з усіх відкритих в банку рахунків клієнта, вдався до такого списання з банківського рахунку позивача для погашення заборгованості за кредитом, що і стало підставою позову клієнта Банка. Відмовляючи у задоволенні позову, суд вважав встановленим, що під час отримання кредиту, позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява клієнта Банка, разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом на цій заяві. Доводи позивача при оскарженні вказаних судових рішень у суді касаційної інстанції зводились, зокрема, до того, що оскільки рішенням апеляційного суду Банку було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у зв`язку з пропуском строку позовної давності, договірне списання коштів Банком є протиправним. Позивач також зазначав, що судами не було застосовано до спірних правовідносин положення Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду касаційну скаргу позивача задовольнити частково, - скасував негативні для останнього рішення судів першої та апеляційної інстанції; визнав протиправними дії акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (відповідач, Банк) щодо списання коштів з банківського рахунку позивача; стягнув з відповідача на користь позивача 31 417, 81 грн безпідставно списаних коштів з банківського рахунку. Не можна сказати, що ВС/КЦС виразив свою чітку згоду з доводами позивача в частині спливу строку позовної давності для здійснення договірного списання коштів Банком, разом з цим він ретельно проаналізував суть договору приєднання, бінківські умови надання споживчого кредиту фізичним особам, умови та правила банківських послуг, що діяли в Банку. Суд, зокрема, зазначив, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позивачу Умови надання споживчого кредиту фізичним особам та Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заявах клієнта Банка умов щодо права Банку, в тому числі на договірне списання, надані банком витяги з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Колегія суддів вважає, що витяги з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам та з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються позивачем та не містять його підпису, а тому їх не можна розцінювати як частину договорів, укладених між сторонами 24 березня 2008 року та 08 вересня 2015 року, шляхом підписання відповідних заяв. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді права та обов`язки сторін за договором, інші ніж передбачені заявою позичальника та анкетою-заявою. ВС/КЦС також вказав, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позивача з Банком, останній дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та/або надання банківських послуг та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк. Аналізуйте судовий акт: Доводи про те, що кредитний ліміт встановлений на платіжну карту відповідача після досягнення повноліття не мають значення, оскільки сам договір був укладений до набуття клієнтом повної цивільної дієздатності (№ 289/1996/16-ц, 12.04.18) Банківські Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника (Апеляційний суд м. Києва, справа № 755/10267/16-ц, 22.03.17) Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (ВСКЦС, справа № 444/484/15-ц, 12.12.18) Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги ( справа №2-2442/12 від 30.11.2018 р.) Постанова Іменем України 11 вересня 2019 року м . Київ справа № 285/3013/16 провадження № 61-36001св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів : Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, у складі судді - Помогаєва А. В., від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області, у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Миніч Т. І., Коломієць Я. В., від 01 серпня 2017 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про захист прав споживача, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що між ним та АТ КБ «ПриватБанк» у квітні 2016 року укладено договір про надання банківських послуг та видано зарплатну картку № НОМЕР_1 . Під час користування послугами банку він виявив безпідставне списання коштів на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором від 24 березня 2008 року. Вважав такі дії відповідача протиправними, оскільки рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 03 вересня2013 року по справі № 285/6210/13 банку відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитом, у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Стверджував, що відповідач в порушення норм Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з власної ініціативи безпідставно списав грошові кошти з належного йому карткового рахунку. Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням поданих 22 лютого 2017 року уточнень, позивач просив суд: - визнати неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення коштів, які надходили (зараховувались) на платіжну картку № НОМЕР_1 , видану на його ім`я; - припинити неправомірні дії відповідача, а саме здійснення будь-яких або в будь-який спосіб стягнення коштів, які будуть надходити (зараховуватись) на його зарплатну картку; - стягнути з відповідача на його користь суму заробітної плати в розмірі 31 471, 81 грн, яка незаконно була списана з його картки. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 квітня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав дозвіл на договірне списання коштів з карткового рахунку, в тому числі, і під час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» від 08 вересня 2015 року. За таких обставин, суд дійшов висновку, що списання коштів відповідачем з рахунку позивача є договірним, що відповідає нормам статей 1066, 1068, 1071 ЦК України, пункту 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22. Доводи позивача про неправомірність стягнення відповідачем заборгованості за кредитом, у зв`язку зі спливом строку позовної давності суд визнав необґрунтованими. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Новоград -Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 квітня 2017 року залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановлено, що під час укладення договору із банком ОСОБА_1 був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», Тарифами банку, та своїм підписом підтвердив факт отримання повної інформації щодо умов кредитування, якими передбачено згоду на списання банком коштів з його рахунків (договірне списання). Сплив позовної давності, як підставу для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають. Короткий зміст вимог касаційної скарг У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи № 285/3013/16-ц із суду першої інстанції. Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду. 20 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 285/3013/16-ц передано судді-доповідачеві. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій, що списання коштів відповідачем з належного йому карткового рахунку є договірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Суди не досліджували змісту заяв-анкет від 08 вересня 2015 року та договору про відкриття зарплатного банківського рахунку від 26 квітня 2016 року на їх відповідність пункту 6.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» № 22 від 21 січня 2004 року та статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Судами не надано належної оцінки, що в зазначених заявах-анкетах, мають бути зазначені обставини, за яких банк має право здійснити договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявністю договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк тощо. Судами не було застосовано до спірних правовідносин положення пункту 7 частини одинадцятої 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Учасниками справи відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подані Фактичні обставини справи, встановлені судами Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 березня 2008 року між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про отримання кредиту в розмірі 250 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. На виконання умов договору, банк відкрив картковий рахунок № НОМЕР_2 з кредитним лімітом 250 грн, який в подальшому було збільшено до 4 860 грн. Суди вважали встановленим, що під час отримання кредиту, позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом на заяві. 08 вересня 2015 року позивач підписав оновлену анкету-заяву про приєднання до Умов та правил банківських послуг, пунктом 1.1.3.1.6 яких визначено, що клієнт доручає банку списувати кошти з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум, що підлягають сплаті банку за договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з картрахунка у разі настання термінів платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту рахунку. Пунктом 1.1.3.2.12 Умов визначено право банку проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у клієнта. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 18 259, 08 грн заборгованості за кредитним договором від 24 березня 2008 року. Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 03 вересня 2015 року рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні вимог АТ КБ «ПриватБанк» за спливом позовної давності. Із банківського рахунку позивача АТ КБ «ПриватБанк» проводило списання грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом. Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною першою статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка. Відповідно до частини третьої статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначені ст. 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом. Відповідно до пункту 1.38 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Згідно з пунктом 26.1 статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція від 21 січня 2004 року), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції. Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг (пункт 6.1 Інструкції від 21 січня 2004 року). Договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: - умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; - номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; - назву отримувача; - номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; - перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі) (пункт 6.4 Інструкції від 21 січня 2004 року). Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (пункт 6.5 Інструкції від 21 січня 2004 року). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що АТ КБ «Приватбанк» неправомірно (без його розпорядження та згоди) списало з належного йому банківського рахунку грошові кошти в загальному розмірі 31 471, 81 грн. У заяві ОСОБА_1 від 24 березня 2008 року (а.с. 25-26) та анкеті -заяві ОСОБА_1 від 08 вересня 2015 року відсутні умови про те, що він доручає банку проводити договірне списання з усіх відкритих в Банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості. Відповідач , обґрунтовуючи свої заперечення, посилався на витяги з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам та Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємних частини, укладених між сторонами договорів. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Умов розумів позивач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи відповідні заяви, а також те, що вказані документи на момент укладення між сторонами правочинів містили умови, зокрема й щодо права банку здійснювати договірне списання грошових коштів з усіх рахунків ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року в справі № 6-16цс15. Касаційний суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24 березня 2008 року, 08 вересня 2015 року) до моменту здійснення списання коштів з рахунку позивача (період з листопада 2016 року по січень 2017 року), звернення до суду із вказаним позовом (у жовтні 2017 року), тобто банк міг додати, як до своєї позовної заяви, так і до заперечень на позов ОСОБА_1 витяги з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для нього. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позивачу Умови надання споживчого кредиту фізичним особам та Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заявах ОСОБА_1 умов щодо права Банку, в тому числі на договірне списання, надані банком витяги з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною четвертою статті 60 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів вважає, що витяги з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам та з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються позивачем та не містять його підпису, а тому їх не можна розцінювати як частину договорів, укладених між сторонами 24 березня 2008 року та 08 вересня 2015 року, шляхом підписання відповідних заяв. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді права та обов`язки сторін за договором, інші ніж передбачені заявою позичальника та анкетою-заявою. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договорів з ОСОБА_1 . АТ КБ «ПриватБанк» дотрималось вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та/або надання банківських послуг та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк. Подібні висновки про застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, неправильно застосував положення статей 626, 628, 638, 1055, 1066, 1071 ЦК України, статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень. З урахуванням зазначеного колегія суддів дійшла висновку про безпідставне списання відповідачем коштів із карткового рахунку ОСОБА_1 в загальному розмірі 31 417, 81 грн та невідповідність дій відповідача в цій частині вимогам закону та умовам укладеного договору, що в силу положень статті 1073 ЦК України покладає на АТ КБ «Приватбанк» обов`язок негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта. Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню. Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Вимога ОСОБА_1 заборонити АТ КБ «ПриватБанк» вчиняти певні дії, а саме здійснювати будь-яке, або в будь-який спосіб стягнення коштів, які будуть надходити (зараховуватись) на картковий рахунок позивача, в майбутньому не може бути задоволена, оскільки така вимога ґрунтується на припущеннях про події, які можуть не настати. Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про скасування рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про визнання дій протиправними та стягнення безпідставно списаних коштів з банківського рахунку та ухвалення в цій частині нового рішення. Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 01 серпня 2017 рокускасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» щодо списання коштів з банківського рахунку ОСОБА_1 . Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 31 417, 81 грн безпідставно списаних коштів з банківського рахунку. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання припинити дії відмовити. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович ссылка
  6. 2 points
    Никак, стыдно мотивировать удовлетворение приватбанковских заявок-хотелок...
  7. 2 points
    В переходных положениях закона об изменении ЦК прямо указано, что изменения действуют на все существующие на то время правоотношения. Видел такие решения. По идее нужно признавать такие переходные положения неконституционными. Но разве это кого-то сегодня интересует....
  8. 1 point
  9. 1 point
  10. 1 point
  11. 1 point
    Особенно то которое создаёт монополии и условия для их образования...
  12. 1 point
    как, фактически, и само государство...
  13. 1 point
    Возможно и не проблема... Доехал по электронке...)) И не стоит это сравнивать с реестром судебных решений, так как ВРУ напрямую вносит сведения на свой сайт, а в реестр судебных решений суд решения не напрямую вносит, а решения попадают через модератора, который их проверить должен, и только после модерации разместить в реестре...
  14. 1 point
    Да то Бог, надеются все только на это... Но Вы ведь сами видите, что ВРУ уже 10 дней не замечает этого вывода КСУ и не светит его чего-то... типа его и нет вовсе... Хотя обычно у них там отображается всё моментально...
  15. 1 point
  16. 1 point
  17. 1 point
    1. Да... 2. В каком случае...? Вы должны делать, то что считаете необходимым и то что предусмотрено ЦПКУ и на что имеете право, и не стоит рассуждать о полезности и бесполезности, это лишнее и очень мешает, особенно в суде...
  18. 1 point
    Большая плата в очередной раз указала, что в связи с тем, что в этом деле истец оспаривает решение Наблюдательного совета по его отстранения от исполнения полномочий директора этот спор не является трудовым, а касается управления деятельностью юридического лица. В соответствии с пунктом 3 части первой статьи 20 ХПК Украины хозяйственные суды рассматривают дела по спорам, которые возникают из корпоративных отношений, в том числе в спорах между участниками (учредителями, акционерами, членами) юридического лица или между юридическим лицом и его участником (учредителем, акционером, членом), в том числе участником, который выбыл, связанные с созданием, деятельностью, управлением или прекращением деятельности такого юридического лица, кроме трудовых споров. Итак, споры, связанные с созданием, деятельностью, управлением или прекращением деятельности юридического лица, являются корпоративными в понимании пункта 3 части первой статьи 20 ХПК Украины независимо от того, является ли истец акционером (участником) юридического лица, и должны рассматриваться по правилам ХПК Украины. Поскольку исковые требования о совершении органом местного самоуправления соответствующих регистрационных действий являются производными от спора о признании недействительным решения Наблюдательного совета, рассмотрение требований об отмене / обновления записи о внесении изменений в сведения о юридическом лице, а также решения вопроса о принадлежности (эффективность) выбранного истцом способа защиты в части этих требований, также относится к юрисдикции хозяйственного суда.
  19. 1 point
    Я ответил Вашему партнеру по парному танцу...
  20. 1 point
    Зато могут появиться реальные слезы у тех, кто поведется на Ваши советы...
  21. 1 point
    Не будучи пессимистом, я, тем не менее, "Ему" все равно не верю. За полгода царствования "Он" не сделал для народа ничего хорошего, только плохое...
  22. 1 point
    Правильно сделали, что решили так поступить... Вас не должно беспокоить сейчас какие там их действия, Вы просто должны выжидать, а о своих действиях пусть они сами беспокоятся... Пусть звонят, пусть угрожают... Вы главное не обращайте внимание или обратитесь в полицию... А какая разница, понаблюдайте увидим... Возможно обратятся... Когда то вопрос не по адресу, этого даже они сами не знают... Может быть вообще не обратятся, может быть через год, может быть через пять лет... Какая разница вот Вам от этого и сейчас... Вы всё правильно сделали, сделали свой ход и перестали их кормить... Теперь их ход и Вам надо только ждать, чтобы потом правильно ответить им...
  23. 1 point
    Ну да, для того, чтобы установить правоотношения, признать долг и прервать исковую давность... Всё логично... Правильные советы...))
  24. 1 point
    Зачем? Чтобы в дальнейшем манивеи еще больше начисляли?..
  25. 1 point
    Большая палата указала, что апелляционный суд не учел, что суд первой инстанции сослался на возможность уменьшения размера неустойки не в связи с тем, что этот размер превышает размер задолженности, а при наличии других обстоятельств, имеющих существенное значение. Такими обстоятельствами суд первой инстанции посчитал поведение кредитора и имущественное положение заемщика и поручителей. Наличие этих обстоятельств судом апелляционной инстанции не опровергнуто.
  26. 1 point
    Решение просто огонь)
  27. 1 point
    С большой вероятностью продолжение последует... Мой пример. В 2015 г. заемщик выплатил "долг" по решению Заводского райсуда г. Днепродзержинска (схема "Верус") по повторному иску с огромным доначислением. Привату понравилось, через два с лишним года организовал ИНН с пятикратной суммой. ИНН снесли. Но арест имущества бывшего должника по "Заводскому" решению до сих пор с ослиной упертостью исключать из реестра не хотят, хотя по постановлению об окончании ИП арест в 2015 г. был снят. Подали иск. Приват... возразил. Судьи стали его поддерживать: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83785523 Категорія справи № 159/4643/19: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису). Надіслано судом: 21.08.2019. Зареєстровано: 22.08.2019. Оприлюднено: 23.08.2019. Номер судового провадження: 2/159/1226/19 Справа № 159/4643/19 Провадження № 2/159/1226/19 УХВАЛА 20 серпня 2019 року м. Ковель Суддя Ковельського міськрайсуду Волинської обл. Логвинюк І.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»» про зняття арешту з майна з виключенням з Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна записів про арешт майна, В С Т А Н О В И В: Позивач 18.08.19 р. звернувся до суду із вказаною вище позовною заявою, просить зняти арешт з усього його майна, що накладений відповідачем - Ковельським міськрайвідділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі В ДВС) за постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження від 27.05.11 р. № 26766090; від 16.08.11 р. № 666; виключити з Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна записи: від 27.05.11 р. № 11221187 про арешт невизначеного майна, всього нерухомого майна, належного йому, в межах суми стягнення 45402 грн, 12 коп.; від 16.08.11 р. № 11505829 про арешт невизначеного майна, всього нерухомого майна, належного йому, в межах суми стягнення 45402 грн, 12 коп.. Свої вимоги обґрунтував тим, що 18.07.07 р. між ЗАТ «КБ «Приватбанк»», правонаступниками якого був ПАТ «КБ «Приватбанк»», а в даний час є відповідач АТ «КБ «Приватбанк»», було укладено кредитний договір від 18.07.07 р. № 76666 CRED. За рішенням Ковельського міськрайсуду Волинської області від 04.12.09 р. у справі № 2 1718 19 було задоволено позов ЗАТ «КБ «Приватибанк» до нього про стягнення заборгованості за цим кредитним договором. На виконання вказаного вище судового рішення 17.02.10 р. було відкрито виконавче провадження (далі ВП) № 1443685, що було закінчене 28.04.10 р.. Заводським райсудом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 29.11.10 р. у справі № 2 4294/10 було винесене рішення про стягнення з довірителя на користь ПАТ «КБ «Приватбанк»» заборгованість за цим же кредитним договором в сумі 45402 грн, 12 коп.. Крім того вказаним вище судом 04.11.10 р. було постановлено ухвалу про забезпечення позову. На виконання цього судового рішення було видано виконавчий лист від 29.11.10 р. і 16.08.11 р. було відкрито ВП № 28198138, що було закінчене 20.08.15 р.. За постановою від 20.08.15 р. у ВП № 28198138 про звільнення майна боржника з під арешту, все його майно мало б бути звільненим з під арешту. Однак на даний час такий арешт не знятий. Відповідач - В ДВС відмовляється зняти арешт. Покликаючись на ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», ч. ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391, 16 ЦК України, просить позов задовольнити. Однак враховуючи зміст позову та суть спірних правовідносин, приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі, так як позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За змістом ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт державним виконавцем, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Позивач же зазначає, що саме він був стороною виконавчого провадження боржником та спірне майно - належить йому. У разі якщо арешт майна проводився держвиконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК. У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. За законом для такої справи встановлено інший порядок вирішення порушеного позивачем питання, що передбачений ЦПК України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Оскільки ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у відкритті провадження у справі слід відмовити. Крім того вважаю за доцільне зазначити, що питання зняття арешту з майна, що був накладений в порядку забезпечення позову судом, врегульовано положеннями Гл. 10 ЦПК України. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, розд.VII ЦПК України, суддя у х в а л и в: у відкритті провадження відмовити на підставі п. 1 ч. 1ст.186ЦПК України у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається позивачеві, додати позовні матеріали. Копію позовної заяви - залишити в суді. Ухвалу може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом п"ятнадцяти днів з дня отримання її копії. Суддя Ковельського міськрайонного суду І. М. Логвинюк То есть, дело не может быть рассмотрено в порядке гражданского судопроизводства, но может быть рассмотрено в порядке... гражданского судопроизводства! Такую "юридическую новеллу" поддержали апелляшки: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84577017 Категорія справи № 159/4643/19: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису). Надіслано судом: 27.09.2019. Зареєстровано: 29.09.2019. Оприлюднено: 30.09.2019. Дата набрання законної сили: 26.09.2019 Номер судового провадження: 22-ц/802/943/19 Справа № 159/4643/19 Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І. М. Провадження № 22-ц/802/943/19 Категорія: 60 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 вересня 2019 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І., секретар Галицька І.П. з участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Кузіна Є. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зняття арешту з майна з виключенням з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про арешт майна за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2019 року,- в с т а н о в и в: ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Акціонерного товариства «Комерційний банк» Приватбанк» про зняття арешту з майна. Покликався на те, що 18.07.07 між ЗАТ КБ «ПриватБанк»», правонаступниками якого був ПАТ КБ «ПриватБанк»», а в даний час є відповідач АТ КБ «ПриватБанк»», було укладено кредитний договір від 18.07.07 № 76666 CRED. За рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04.12.09 у справі № 2/1718/19 було задоволено позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» до нього про стягнення заборгованості за цим кредитним договором. На виконання вказаного вище судового рішення 17.02.10 було відкрито виконавче провадження (далі ВП) № 1443685, що було закінчене 28.04.10 Заводським райсудом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 29.11.10 у справі № 2-4294/10 було винесене рішення про стягнення з довірителя на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за цим же кредитним договором в сумі 45402 грн., 12 коп. Крім того вказаним вище судом 04.11.10 р. було постановлено ухвалу про забезпечення позову. На виконання цього судового рішення було видано виконавчий лист від 29.11.10 і 16.08.11 було відкрито ВП № 28198138, що було закінчене 20.08.15. За постановою від 20.08.15 у ВП № 28198138 про звільнення майна боржника з під арешту, все його майно мало б бути звільненим з під арешту. Однак на даний час такий арешт не знятий. Відповідач - В ДВС відмовляється зняти арешт. Покликаючись на ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», ч. ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391, 16 ЦК України, просив позов задовольнити. Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 20 серпня 2019 року у відкритті провадження відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що суд допустив протиріччя в мотивувальній частині, вважає,що спори про зняття арешту з майна розглядаються в позовному провадженні. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції зазначив, що позивач є стороною у виконавчому провадженні, а тому, якщо він не погоджується з діями державного виконавця, яким накладено арешт, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом УІІ ЦПК України. Такий висновок суду є правильним. Звертаючись до суду з позовом позивач вказує саме на дії державного виконавця як такі, що порушують його право. Оскільки державним виконавцем усі дії вчинені в ході виконання судового рішення, а ОСОБА_2 є стороною виконавчого провадження, то вказане питання регулюється спеціальними нормами права, встановленими в Розділі VII ЦПК України, що має назву «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Частиною 1 статті 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. В пункті 5 постанови № 5 від 03.06.2016 Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про судову практику в справах про зняття арешту з майна” роз`яснив, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Не дивлячись на зазначену норму права, ОСОБА_2 звернувся не із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, а із позовною заявою. Встановивши наведене, суд першої інстанції, застосувавши за аналогією положення п.1 ч. 1 статті 186 ЦПК України, правильно відмовив у відкритті позовного провадження. Аргументи апеляційної скарги про існування спору про право не відповідають змісту поданої позовної заяви, з якої вбачається, що ОСОБА_2 не погоджується з діями державної виконавчої служби. Апеляційний суд вважає неспроможними посилання позивача на практику Ковельського міськрайонного суду в інших справах, оскільки законом не передбачено обов`язку апеляційного суду враховувати практику суду першої інстанції. Також з матеріалів справи вбачається, що майно ОСОБА_2 було обтяжене в порядку забезпечення позову на підставі ухвали судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 04 жовтня 2010 року у справі № 2-4294/10 за позовом ПАТ «КБ Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу (а.с.29). Тому, у разі виконання рішення суду у цій справі, позивач має право звернутися до суду, який застосовував заходи забезпечення позову, із заявою про їх скасування. На підставі наведеного суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції у даній справі залишити без змін. Керуючись статями 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2019 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови. Головуючий Судді: Осталась надежда на кассацию...
  28. 1 point
    По тер/юрисдикции обращаться по месту проживания, нахождения должника, имущества должника.
  29. 1 point
    А вот так - нотариусы с банкирами "наплевали на придуманный закон" под эгодой высших государственных структур...
  30. 1 point
    Абсолютно верно... Но это она именно и организовала всё... Это именно её квартира... Именно она хозяйка... Просто по дешёвке использовала своё жильё для съёмок... Они раньше вообще выдавали этот сюжет за Херсон... Адвокатессой она стала в 2016 с подачи банка и обслуживает сейчас банки и коллекторов... Отрабатывает, и этот сюжет она сама придумала, это была её идея... А до этого она сама была коллектором и исполнителем и работала в банке... https://www.work.ua/ru/resumes/1897017/ https://www.work.ua/ru/resumes/1426561/
  31. 1 point
    Потому что таким образом нарушают Ваши права... Потому что это ручной исполнитель банка и готов открывать ИП по любому незаконному документу... Ну и для Вашего неудобства... Чтобы усложнить Вам процесс ознакомления даже например...
  32. 1 point
    Ехать в офис исполнителя в приёмное время и знакомиться с материалами ИП... Для этого надо изучать, то что Вы подписывали... Никак... Забудьте о них... Это просто выброшенные деньги...
  33. 1 point
    Обычная стандартная схема нарушения закона против Вас... Сейчас очень популярна... А Вы про пересылку где прочитали...? Или кто посоветовал...? Не будет он этого делать...
  34. 1 point
    Это уберётся автоматически при закрытии ИП... А теперь Вы уже от них не отобьётесь, раз Вы признали законными незаконные действия нотариуса против Вас... Теперь рассчитывайте только на удачу и на случай... Хотя если у Вас всё выплачено по этому незаконному ИНН, то теперь я думаю они от Вас не отстанут, так как Вы для них лакомый кусочек, который всё платит и не сопротивляется, когда против него совершаются противозаконные действия... Они обычно любят таких доставать пожизненно...
  35. 1 point
    Я так понял, Вы в курсе...
  36. 1 point
    Да ладно... )) Телефон читает мысли...))
  37. 1 point
    Это не я))) телефон.... предатель))))
  38. 1 point
    Да это для неё обычное дело...
  39. 1 point
    У сучасних редакціях ЗУ Про освіту, Про вищу освіту відсутній термін "повна вища освіта". І бакалавр, і магістр,і молодший бакалавр - це все повна вища освіта, але із різними ступенями вищої освіти. Кожен ступiнь вищої освіти відповідає окремому рівню Національної рамки кваліфікацій. початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, який відповідає шостому рівню Національної рамки кваліфікацій; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який відповідає сьомому рівню Національної рамки кваліфікацій; другий (магістерський) рівень вищої освіти, який відповідає восьмому рівню Національної рамки кваліфікацій
  40. 1 point
    Нет такого и никогда не было... Никогда бакалавр не приравнивался к специалисту... Это специалист приравнивался к магистру... Или возможно Вы перепутали специалиста с младшим специалистом... Так как именно младший специалист после упразднения был приравнен к младшему бакалавру...
  41. 1 point
  42. 1 point
    Афера Века .Под этот дом Приват выдал своей компании кредит в размере 52 млн. грн. Это самый дорогой в мире дом ,так как приват оценил его в 100 млн.грн. Тут Естейт Селинг и Приват явно перестарались.
  43. 1 point
    Сейчас вообще в суды подобные им меньше подают... Сейчас они всё больше перешли и обкатывают другие чёрные противозаконные схемы... Типа нотариус - частный исполнитель...
  44. 1 point
    Добрый день. Прошу уточнить, где мона найти ссылку на нарушения закона (поиск по форуме и прочтения много буковок ничего не дал) со стороны Волф, давеча тоже спорился с банком из-за ИНН и как следствие ИП от частного нотариуса (755/15918/18), хотелось бы не оставлять без наказания таких. пы.сы. эта дама уже с охраной (при оружии) прием ведет
  45. 1 point
    Тут именно тот момент, когда надо менять практику, да, это сложно на практике. Гудыме поставят на вид, есть коммуникация (официальная, не подумайте дурного). Жаль только, что пока практику изменим, много воды и жилья утечет. Хотя с жильем не все так грустно, - тут виндикация лезет аж бегом.
  46. 1 point
    У меня тут другая тема... Противоположная теме "Меня несколько достал Приват"... Как быть... Как достать Приват... Приват подал в суд... Полгода мозги парили... Потом поняли, что шансов у них со мной бороться нет совсем... и просто решили не ходить... две неявки и позов естественно суд оставляет без розгляду... Вроде ничего плохого, но зачем им оставлять шанс... У меня были планы исключительно только на отказ в позове... Может быть подать теперь на них в суд (типа признание отсутствия долга), но с каким предлогом... КАК ДОСТАТЬ ПРИВАТ...
  47. 1 point
    Это наше дело. Суд удовлетворил иск и отменил постановление частного исполнителя о взыскании затрат исполнительного производства и изменений к этому постановлению, исходя из того, что в нарушение норм, установленных приказом Министерства юстиции Украины от 29 сентября 2016 № 2830/5, зарегистрированным в Министерстве юстиции Украины 30 сентября 2016 под № 1300/29430, которым утверждены виды и размеры расходов исполнительного производства, ответчиком не представлено ни одного доказательства относительно вида и размера расходов на сумму 1069,00 грн., которые частный исполнитель обжалуемым постановлением решил взыскать с истца. Кроме того, суд указал, на административную юрисдикцию таких споров исходя из прямых норм ч.2 ст.74 Закона Украины «Об исполнительном производстве».
  48. 0 points
    ....какой подарок и причем здесь т.н. монополия?
  49. 0 points
    Человек спросил, я ответил. А зачем, это совсем другой вопрос.
  50. 0 points