Leaderboard

  1. Bolt

    Bolt

    Пользователи


    • Points

      103

    • Content Count

      29,065


  2. ANTIRAID

    ANTIRAID

    Главные администраторы


    • Points

      35

    • Content Count

      10,532


  3. Лев

    Лев

    Пользователи


    • Points

      20

    • Content Count

      1,209


  4. Marina-NET

    Marina-NET

    Пользователи


    • Points

      10

    • Content Count

      397



Popular Content

Showing content with the highest reputation since 09/21/2019 in all areas

  1. 5 points
    Это наше дело. Суд указал, что взысканная сумма по признанной не подлежащей исполнению нотариальной надписи подлежит возврату и соответственно взысканию с Приватбанка. Кроме того взыскана и правовая помощь, как в суде первой, так и апелляционной инстанции. Это еще один пример того, что нотариальные надписи нужно отменять, а нотариусам в погоне за клиентом быть крайне внимательным.
  2. 4 points
    Большая палата в очередной раз продемонстрировала гибкость в принятии решений. Несмотря на прямой запрет во всех процессуальных кодексах рассматривать споры им не подведомственные, Большая палата это обошла. В данном случае, не смотря на то, что спор связан с исполнением гражданского договора и передачей в ипотеку имущества, а также отменной регистрационных действий, суд в связи с тем, что один из истцов оспаривал неправомерность отказа решения Минюста о перерегистрации указал, что для этого истца ответчик при проверке соблюдения регистраторами требований законодательства при совершении регистрационных действий выполняет функцию субъекта властных полномочий, противоправность действий или решений которого должна быть проверена административными судами. А вот для другого истца который с целью эффективной защиты заявил требования только об отмене регистрационных действий админюрисдикция не подходит. На мой взгляд, это ярчайший пример, манипуляций и незаконном отказе в судебной защите.
  3. 3 points
  4. 3 points
  5. 2 points
    Хотя одна фраза меня порадовала и ею можно играть... Доводи касаційної скарги про те, що укладений між сторонами договір автоматично був пролонгований, оскільки жодна зі сторін не заявила про свій намір його розірвати, а тому договір діє й до цього часу, у зв`язку з чим відсутні підстави для відмови в задоволенні позову зі спливом строку позовної давності, не заслуговують на увагу. Пролонгація договору передбачена Умовами та правилами банківських послуг, які не були підписані позичальником, а тому не можуть бути взяті до уваги як належні докази на підтвердження зазначених позовних вимог, при цьому строк дії виданої відповідачці кредитної картки встановлено до квітня 2010 року, що не заперечувалося сторонами у справі.
  6. 2 points
    ВС/КАС: Копія документу є належним доказом лише у разі її належного засвідчення та завчасного направлення іншим учасникам справи (ВС/КАС № 810/719/18 від 17.07.2019) Фабула судового акту: У практиці кожного із практикуючих юристів траплялись випадки коли суди не зважаючи на наявність у справі доказів, які свідчать про правоту того чи іншого учасника справи визнавали такі докази неналежними з формальних підстав (копія документу не засвідчена або засвідчена неналежним чином тощо). У рішенні, яке пропонується до уваги, Касаційний адміністративний суд висловив свої міркування щодо належності доказів у вигляд копій документів, способу посвідчення таких копій. У цій справі колишня працівниця органів внутрішніх справ звернулась до суду із позовом про зміну дати її звільнення із посади шляхом внесення до трудової книжки відповідного запису. Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено та із таким рішенням погодився апеляційний суд. Проте, відповідач із такими висновками не погодився та подав касаційну скаргу. Переглядаючи судові рішення Касаційний адміністративний суд останні скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свою позицію КАС зазначив, що відповідно до норм ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Водночас згідно ч. 9 ст. 74 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Натомість у справі копії письмових доказів, які оцінені судами попередніх інстанцій, не засвідчені в установленому законом порядку, що унеможливлює їх використання на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування, оскільки останні є недопустимими. Аналізуйте судовий акт: ВС/КАС: Усі документи, що надійшли до суду з використанням сервісу «Електронний суд», вважаються такими, що подані використанням власного електронного підпису (ВС/КАС,справа № 2340/4648/18,06.08.19) Виставлення рахунку за надану правову допомогу та його оплата є НАЛЕЖНИМИ доказами оплати витрат на правову допомогу (ВС/КАС № 823/2638/18 від 16.05.2019) Пояснення неоформлених працівників не є належним доказом про вчинення порушення податкового законодавства (ВС/КАС № 808/434/16 від 02.04.2019) Копії документів, засвідчені адвокатом є належним чином засвідченими копіями (ВС/КАС № 809/1092/18 від 17.01.2019) Повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені КОПІЯМИ ордеру або довіреності, засвідченої у тому числі і ним самим (ВС/КАС № 308/8995/17 від 17.12.2018) Належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких КОНКРЕТИЗОВАНО справу у якій таку допомогу надано (ВС/КАС № 821/1594/17 від 15.05.2018) ПОСТАНОВА Іменем України 17 липня 2019 року Київ справа №810/719/18 адміністративне провадження №К/9901/3834/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шевцової Н.В., суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/719/18 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області про зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року, прийняте у складі головуючого судді Лапія С. М. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Василенка Я. М., суддів: Кузьменка В. В., Шурка О. І. , УСТАНОВИВ: І. Короткий зміст позовних вимог 1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовом до Головного управління МВС України у Луганській області (далі - ГУ МВС України у Луганській області, відповідач), в якому просила зобов`язати ГУ МВС України у Луганській області змінити дату свого звільнення з 31 липня 2015 року на 26 липня 2017 року шляхом внесення до трудової книжки відповідного запису. 2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено пункт 6.3.3 Правил оформлення та ведення особових справ працівників органів внутрішніх справ України, оскільки днем звільнення вважається день видачі трудової книжки. 3. Відповідач вважає, що правові підстави для зміни дати звільнення з 31 липня 2015 року на 26 липня 2017 року та внесення змін до трудової книжки відсутні, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити. ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи 4. 31 липня 2015 року наказом ГУ МВС України у Луганській області № 267 о/с ОСОБА_1 , - слідчий відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Жовтневого РВ ЛМУ ГУ МВС України у Луганській області з 31 липня 2015 року звільнена з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. 5. 30 серпня 2016 року постановою Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/75/16 зобов`язано ГУ МВС України у Луганській області видати ОСОБА_1 витяг з наказу від 31 липня 2015 року №267 о/с про звільнення її з органів внутрішніх справ, належним чином оформлену трудову книжку та стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку у видачі трудової книжки з 01 серпня 2015 року по день її видачі. 6. На виконання зазначеної постанови суду видано виконавчий лист, за яким 19 червня 2017 року Відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Луганській області відкрито виконавче провадження. 7. Позивачка листом від 08 вересня 2016 року надала згоду на пересилання трудової книжки на її адресу за місцем реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 . 8. ГУ МВС України у Луганській області у відповідь на вказану заяву направило лист від 23 вересня 2016 року № 6/2-64 л/к із додатком у вигляді дублікату трудової книжки НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 9. Заявою від 20 грудня 2016 року позивачка повідомила ГУ МВС України у Луганській області, що вона отримала лист від 23 вересня 2016 року, при цьому у даному відправленні були відсутні додатки, а саме дублікат трудової книжки. 10. Листом від 03 лютого 2017 року № 32 відповідач повідомив позивачку, що територія міста Луганська перебуває під контролем незаконних озброєних формувань, будь-яким чином отримати особову справу та трудову книжку не є можливим, а тому був заповнений дублікат трудової книжки та разом з наказом про звільнення був направлений за вказаною адресою. 11. На виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі № 810/75/16 відповідачем направлено на адресу позивачки 03 липня 2017 року дублікат трудової книжки серії НОМЕР_2 та витяг з наказу від 31 липня 2015 № 267 о/с. 12. Позивачка поштове відправлення з дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_2 отримала 26 липня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 934040401469. ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 13. 25 липня 2018 року рішенням Київського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, адміністративний позов задоволено, зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Луганській області змінити дату звільнення громадянці ОСОБА_1 з 31 липня 2015 року на 26 липня 2017 року шляхом внесення до трудової книжки відповідного запису. 14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що днем звільнення працівника при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. ІV. Касаційне оскарження 15. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 07 лютого 2019 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. 16. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, про що заявлялося у суді першої інстанції. 17. Крім того, відповідач стверджує, що 26 липня 2017 року позивач отримала дублікат трудової книжки НОМЕР_2 повторно, оскільки раніше вона отримувала дублікат трудової книжки НОМЕР_1 як додаток до листа, що надісланий позивачці на її заяву у вересні 2016 року. 18. На думку відповідача, позивачка намагається ввести суд в оману, зазначаючи, що дублікат трудової книжки НОМЕР_1 вона не отримувала, оскільки саме копію сторінок зазначеного дублікату трудової книжки, посвідчену належним чином, вона подає як додаток до своєї позовної заяви. 19. 11 березня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Київського кружного адміністративного суду справу № 810/719/18 (суддя-доповідач Білоус О. В.). 20. 28 березня 2019 року справа № 810/719/18 надійшла до Верховного Суду. 21. 06 червня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 645/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг. 22. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 червня 2019 року визначено склад суду: головуючий суддя Шевцова Н. В. (суддя-доповідач), судді Кашпур О. В., Уханенко С. А. V. Релевантні джерела права й акти їх застосування 23. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд. 24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 25. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 26. Згідно зі статтею 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. 27. За приписами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 28. За частиною другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, визначені частиною першою цієї статті дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові докази. 29. Відповідно до статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. 29.1. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. 29.2. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. 29.3. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. 29.4. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. 29.5. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. 30. За частиною дев`ятою статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 31. Чинним процесуальним законодавством встановлено вимоги, за умови дотримання яких докази є допустимими, при цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 32. Окремими положеннями статей 94 та 79 КАС України визначено особливості використання як засобів доказування письмових доказів (копій та оригіналів), а також особливості їх подання до суду та учасникам справи. 33. Важливою вимогою використання копії письмового доказу як допустимого доказу у справі є її належне засвідчення та передчасне надсилання іншим учасникам справи. 34. Матеріалами справи підтверджено, що копії письмових доказів, які оцінені судами попередніх інстанцій, не засвідчені в установленому законом порядку, що унеможливлює їх використання на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування у цій справі. 35. Крім того, судами попередніх інстанцій не оцінено доводи відповідача в частині його твердження про надсилання 23 вересня 2016 року та отримання позивачем дублікату трудової книжки НОМЕР_1 . 36. Проте дослідження цих обставин справи є обов`язковим, враховуючи, що саме копію дублікату цієї трудової книжки позивачем додано до позовної заяви. 37. Встановлення факту отримання позивачем, належним чином посвідченого дублікату трудової книжки НОМЕР_1 як додатку до листа відповідача від 23 вересня 2016 року № 6/2-64 л/к також має визначальне значення для вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду, визначених статтею 122 КАС України, та впливає на вирішення спору по суті щодо визначення дати звільнення позивача. 38. Матеріалами справи підтверджено, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав недотримання строків, визначених статтею 122 КАС України заявлялося відповідачем у суді першої інстанції, проте було вирішене протокольною ухвалою без належного мотивування. 39. За таких обставин Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень допустили порушення норм процесуального права, а саме не надали оцінки доводам відповідача щодо надсилання 23 вересня 2016 року та отримання позивачем належним чином засвідченого дублікату трудової книжки НОМЕР_1 , у сукупності з іншими належними та допустимими доказами у справі, не встановили дату, з якої позивач дізналась або могла дізнатися про своє порушене право. 40. Отже, судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду. VIІ. Судові витрати 41. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ: 1. Касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області - задовольнити частково. 2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі № 810/719/18 - скасувати. 3. Адміністративну справу № 810/719/18 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області про зобов`язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду. 4. Судові витрати розподілу не підлягають. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді ссылка
  7. 2 points
  8. 2 points
    Повідомлення не просто номер должно иметь (номер , дата), а очень важно иметь подтверждение получения такого уведомления/претензии. Внимание! ...не отправки, а именно получения. Вопросов много. Например оценка недвижимости которую проводят не выходя из офиса (без выхода и осмотра объекта). Такая оценка незаконная. На эти и другие важные обстоятельства вышка выразила свое мнение и пока не отступила от указанных позиций.
  9. 2 points
    Я на это обратил внимание ещё в 2014 году в суде в Днепропетровске, судья сделала запрос в банк, но банк так и не нашёл, что ответить по этому поводу... А в том же Днепре в 2019 году, банк завил, что этот документ невозможно предоставить и изучить, так как это 1500 страниц и они в нём сами ничего не понимают... Но в исках пишут и утверждают, что клиент ознакомился и всё понял и должен теперь отвечать...)
  10. 2 points
    Здравствуйте, уважаемый коллега! Позволю себе не вполне согласиться с данной Вами формулировкой. Я считаю, что в действующий закон внесена новая редакция статьи 11 ЗУ О защите прав потребителей (традиционно проголосованная законодателями не понимающими в законах) которая создала прецедент искусственного правового вакуума в урегулировании правоотношений, уже оформленных сторонами договоров потребительского кредитования. Правовой идиотизм такой редакции статьи 11 состоит в том, что сторонам, ранее созданных правоотношений в один момент совсем отказано в законном урегулировании их споров, а потребителям в защите их прав, так как новая редакция статьи просто отсылает их к применению закона, априори созданному для новых правоотношений, о чем в нем и написано: Стаття 11. Права споживача в разі придбання ним продукції у кредит 1. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". {Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3795-VI від 22.09.2011; текст статті 11 в редакції Закону № 1734-VIII від 15.11.2016} ЗУ "Про споживче кредитування". Розділ IV ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування. 2. Дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом. Ну вот что делать с этими шулерами государственного уровня? Новый ЗУ О КСУ больше не дает права КСУ "тлумачити" такие противоречия, а суды гражданской и хозяйственной юрисдикции, напротив, будут "тлумачити" как кому придет в голову. Думаю, что в споре потребитель должен настаивать, что при заключении договора он руководствовался действующей редакцией ЗУ О защите прав потребителей и при иных условиях договор не был бы заключен, с его стороны. ИМХО
  11. 2 points
    Правоотношения возникли когда? До "отмены" ЗУ о ЗПП? Значит, что?... Причем тут "убедиться в отсутствии бесспорности"? Речь не о процедуре, а о праве (вернее, его отсутствии у кредитора) на обращение взыскания во внесудебном порядке в правоотношениях со спецсубъектом (в данном случае), - потребителем, после истечения срока исковой давности.
  12. 2 points
    Я не понимаю, что Вы имеете ввиду... Всё в законодательстве есть... Целая глава есть в ЦКУ по поводу факторинга... Глава 73 ФАКТОРИНГ Стаття 1077. Поняття договору факторингу Стаття 1078. Предмет договору факторингу Стаття 1079. Сторони у договорі факторингу Стаття 1080. Недійсність заборони відступлення права грошової вимоги Стаття 1081. Відповідальність клієнта перед фактором Стаття 1082. Виконання боржником грошової вимоги факторові Стаття 1083. Наступне відступлення права грошової вимоги Стаття 1084. Права фактора Стаття 1085. Зустрічні вимоги боржника Стаття 1086. Захист прав боржника
  13. 1 point
    Суд со ссылкой на практику ЕСПЧ и указанием, на то, что максимальная сумма отчислений с пенсии не может превышать 20% отменил постановление об аресте средств на счете истца, куда ему выплачивается пенсия, осуществленного в рамках исполнительного производства о взыскании средств по исполнительной надписи нотариуса. Суд указал, что согласно правовой позиции Европейского суда по правам человека в решении по делу «Хонякина против Грузии» № 17767/08 от 19 июня 2012 года, право на социальные выплаты является имущественным правом, предусмотренным статьей 1 Протокола Конвенции о защите прав и основных свобод, и уменьшение размера или прекращение выплаты должным образом установленной социальной помощи может составлять вмешательства в право собственности.
  14. 1 point
    С большой вероятностью продолжение последует... Мой пример. В 2015 г. заемщик выплатил "долг" по решению Заводского райсуда г. Днепродзержинска (схема "Верус") по повторному иску с огромным доначислением. Привату понравилось, через два с лишним года организовал ИНН с пятикратной суммой. ИНН снесли. Но арест имущества бывшего должника по "Заводскому" решению до сих пор с ослиной упертостью исключать из реестра не хотят, хотя по постановлению об окончании ИП арест в 2015 г. был снят. Подали иск. Приват... возразил. Судьи стали его поддерживать: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83785523 Категорія справи № 159/4643/19: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису). Надіслано судом: 21.08.2019. Зареєстровано: 22.08.2019. Оприлюднено: 23.08.2019. Номер судового провадження: 2/159/1226/19 Справа № 159/4643/19 Провадження № 2/159/1226/19 УХВАЛА 20 серпня 2019 року м. Ковель Суддя Ковельського міськрайсуду Волинської обл. Логвинюк І.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»» про зняття арешту з майна з виключенням з Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна записів про арешт майна, В С Т А Н О В И В: Позивач 18.08.19 р. звернувся до суду із вказаною вище позовною заявою, просить зняти арешт з усього його майна, що накладений відповідачем - Ковельським міськрайвідділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі В ДВС) за постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження від 27.05.11 р. № 26766090; від 16.08.11 р. № 666; виключити з Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна записи: від 27.05.11 р. № 11221187 про арешт невизначеного майна, всього нерухомого майна, належного йому, в межах суми стягнення 45402 грн, 12 коп.; від 16.08.11 р. № 11505829 про арешт невизначеного майна, всього нерухомого майна, належного йому, в межах суми стягнення 45402 грн, 12 коп.. Свої вимоги обґрунтував тим, що 18.07.07 р. між ЗАТ «КБ «Приватбанк»», правонаступниками якого був ПАТ «КБ «Приватбанк»», а в даний час є відповідач АТ «КБ «Приватбанк»», було укладено кредитний договір від 18.07.07 р. № 76666 CRED. За рішенням Ковельського міськрайсуду Волинської області від 04.12.09 р. у справі № 2 1718 19 було задоволено позов ЗАТ «КБ «Приватибанк» до нього про стягнення заборгованості за цим кредитним договором. На виконання вказаного вище судового рішення 17.02.10 р. було відкрито виконавче провадження (далі ВП) № 1443685, що було закінчене 28.04.10 р.. Заводським райсудом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 29.11.10 р. у справі № 2 4294/10 було винесене рішення про стягнення з довірителя на користь ПАТ «КБ «Приватбанк»» заборгованість за цим же кредитним договором в сумі 45402 грн, 12 коп.. Крім того вказаним вище судом 04.11.10 р. було постановлено ухвалу про забезпечення позову. На виконання цього судового рішення було видано виконавчий лист від 29.11.10 р. і 16.08.11 р. було відкрито ВП № 28198138, що було закінчене 20.08.15 р.. За постановою від 20.08.15 р. у ВП № 28198138 про звільнення майна боржника з під арешту, все його майно мало б бути звільненим з під арешту. Однак на даний час такий арешт не знятий. Відповідач - В ДВС відмовляється зняти арешт. Покликаючись на ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», ч. ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391, 16 ЦК України, просить позов задовольнити. Однак враховуючи зміст позову та суть спірних правовідносин, приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі, так як позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За змістом ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт державним виконавцем, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Позивач же зазначає, що саме він був стороною виконавчого провадження боржником та спірне майно - належить йому. У разі якщо арешт майна проводився держвиконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК. У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. За законом для такої справи встановлено інший порядок вирішення порушеного позивачем питання, що передбачений ЦПК України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Оскільки ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у відкритті провадження у справі слід відмовити. Крім того вважаю за доцільне зазначити, що питання зняття арешту з майна, що був накладений в порядку забезпечення позову судом, врегульовано положеннями Гл. 10 ЦПК України. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, розд.VII ЦПК України, суддя у х в а л и в: у відкритті провадження відмовити на підставі п. 1 ч. 1ст.186ЦПК України у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається позивачеві, додати позовні матеріали. Копію позовної заяви - залишити в суді. Ухвалу може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом п"ятнадцяти днів з дня отримання її копії. Суддя Ковельського міськрайонного суду І. М. Логвинюк То есть, дело не может быть рассмотрено в порядке гражданского судопроизводства, но может быть рассмотрено в порядке... гражданского судопроизводства! Такую "юридическую новеллу" поддержали апелляшки: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84577017 Категорія справи № 159/4643/19: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису). Надіслано судом: 27.09.2019. Зареєстровано: 29.09.2019. Оприлюднено: 30.09.2019. Дата набрання законної сили: 26.09.2019 Номер судового провадження: 22-ц/802/943/19 Справа № 159/4643/19 Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І. М. Провадження № 22-ц/802/943/19 Категорія: 60 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 вересня 2019 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І., секретар Галицька І.П. з участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Кузіна Є. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зняття арешту з майна з виключенням з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про арешт майна за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2019 року,- в с т а н о в и в: ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Акціонерного товариства «Комерційний банк» Приватбанк» про зняття арешту з майна. Покликався на те, що 18.07.07 між ЗАТ КБ «ПриватБанк»», правонаступниками якого був ПАТ КБ «ПриватБанк»», а в даний час є відповідач АТ КБ «ПриватБанк»», було укладено кредитний договір від 18.07.07 № 76666 CRED. За рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04.12.09 у справі № 2/1718/19 було задоволено позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» до нього про стягнення заборгованості за цим кредитним договором. На виконання вказаного вище судового рішення 17.02.10 було відкрито виконавче провадження (далі ВП) № 1443685, що було закінчене 28.04.10 Заводським райсудом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 29.11.10 у справі № 2-4294/10 було винесене рішення про стягнення з довірителя на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за цим же кредитним договором в сумі 45402 грн., 12 коп. Крім того вказаним вище судом 04.11.10 р. було постановлено ухвалу про забезпечення позову. На виконання цього судового рішення було видано виконавчий лист від 29.11.10 і 16.08.11 було відкрито ВП № 28198138, що було закінчене 20.08.15. За постановою від 20.08.15 у ВП № 28198138 про звільнення майна боржника з під арешту, все його майно мало б бути звільненим з під арешту. Однак на даний час такий арешт не знятий. Відповідач - В ДВС відмовляється зняти арешт. Покликаючись на ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», ч. ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391, 16 ЦК України, просив позов задовольнити. Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 20 серпня 2019 року у відкритті провадження відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що суд допустив протиріччя в мотивувальній частині, вважає,що спори про зняття арешту з майна розглядаються в позовному провадженні. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції зазначив, що позивач є стороною у виконавчому провадженні, а тому, якщо він не погоджується з діями державного виконавця, яким накладено арешт, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом УІІ ЦПК України. Такий висновок суду є правильним. Звертаючись до суду з позовом позивач вказує саме на дії державного виконавця як такі, що порушують його право. Оскільки державним виконавцем усі дії вчинені в ході виконання судового рішення, а ОСОБА_2 є стороною виконавчого провадження, то вказане питання регулюється спеціальними нормами права, встановленими в Розділі VII ЦПК України, що має назву «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Частиною 1 статті 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. В пункті 5 постанови № 5 від 03.06.2016 Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про судову практику в справах про зняття арешту з майна” роз`яснив, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Не дивлячись на зазначену норму права, ОСОБА_2 звернувся не із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, а із позовною заявою. Встановивши наведене, суд першої інстанції, застосувавши за аналогією положення п.1 ч. 1 статті 186 ЦПК України, правильно відмовив у відкритті позовного провадження. Аргументи апеляційної скарги про існування спору про право не відповідають змісту поданої позовної заяви, з якої вбачається, що ОСОБА_2 не погоджується з діями державної виконавчої служби. Апеляційний суд вважає неспроможними посилання позивача на практику Ковельського міськрайонного суду в інших справах, оскільки законом не передбачено обов`язку апеляційного суду враховувати практику суду першої інстанції. Також з матеріалів справи вбачається, що майно ОСОБА_2 було обтяжене в порядку забезпечення позову на підставі ухвали судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 04 жовтня 2010 року у справі № 2-4294/10 за позовом ПАТ «КБ Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу (а.с.29). Тому, у разі виконання рішення суду у цій справі, позивач має право звернутися до суду, який застосовував заходи забезпечення позову, із заявою про їх скасування. На підставі наведеного суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції у даній справі залишити без змін. Керуючись статями 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2019 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови. Головуючий Судді: Осталась надежда на кассацию...
  15. 1 point
    По тер/юрисдикции обращаться по месту проживания, нахождения должника, имущества должника.
  16. 1 point
    А вот так - нотариусы с банкирами "наплевали на придуманный закон" под эгодой высших государственных структур...
  17. 1 point
    Абсолютно верно... Но это она именно и организовала всё... Это именно её квартира... Именно она хозяйка... Просто по дешёвке использовала своё жильё для съёмок... Они раньше вообще выдавали этот сюжет за Херсон... Адвокатессой она стала в 2016 с подачи банка и обслуживает сейчас банки и коллекторов... Отрабатывает, и этот сюжет она сама придумала, это была её идея... А до этого она сама была коллектором и исполнителем и работала в банке... https://www.work.ua/ru/resumes/1897017/ https://www.work.ua/ru/resumes/1426561/
  18. 1 point
    Ну это собственно говоря по сути и есть Приват...)) Это сейчас их немного различили, а до этого у них была одна система...
  19. 1 point
    Потому что таким образом нарушают Ваши права... Потому что это ручной исполнитель банка и готов открывать ИП по любому незаконному документу... Ну и для Вашего неудобства... Чтобы усложнить Вам процесс ознакомления даже например...
  20. 1 point
    Ехать в офис исполнителя в приёмное время и знакомиться с материалами ИП... Для этого надо изучать, то что Вы подписывали... Никак... Забудьте о них... Это просто выброшенные деньги...
  21. 1 point
    Обычная стандартная схема нарушения закона против Вас... Сейчас очень популярна... А Вы про пересылку где прочитали...? Или кто посоветовал...? Не будет он этого делать...
  22. 1 point
    Это уберётся автоматически при закрытии ИП... А теперь Вы уже от них не отобьётесь, раз Вы признали законными незаконные действия нотариуса против Вас... Теперь рассчитывайте только на удачу и на случай... Хотя если у Вас всё выплачено по этому незаконному ИНН, то теперь я думаю они от Вас не отстанут, так как Вы для них лакомый кусочек, который всё платит и не сопротивляется, когда против него совершаются противозаконные действия... Они обычно любят таких доставать пожизненно...
  23. 1 point
  24. 1 point
    Я так понял, Вы в курсе...
  25. 1 point
    Да это для неё обычное дело...
  26. 1 point
    У сучасних редакціях ЗУ Про освіту, Про вищу освіту відсутній термін "повна вища освіта". І бакалавр, і магістр,і молодший бакалавр - це все повна вища освіта, але із різними ступенями вищої освіти. Кожен ступiнь вищої освіти відповідає окремому рівню Національної рамки кваліфікацій. початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, який відповідає шостому рівню Національної рамки кваліфікацій; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який відповідає сьомому рівню Національної рамки кваліфікацій; другий (магістерський) рівень вищої освіти, який відповідає восьмому рівню Національної рамки кваліфікацій
  27. 1 point
    Нет такого и никогда не было... Никогда бакалавр не приравнивался к специалисту... Это специалист приравнивался к магистру... Или возможно Вы перепутали специалиста с младшим специалистом... Так как именно младший специалист после упразднения был приравнен к младшему бакалавру...
  28. 1 point
  29. 1 point
    Афера Века .Под этот дом Приват выдал своей компании кредит в размере 52 млн. грн. Это самый дорогой в мире дом ,так как приват оценил его в 100 млн.грн. Тут Естейт Селинг и Приват явно перестарались.
  30. 1 point
    Сейчас вообще в суды подобные им меньше подают... Сейчас они всё больше перешли и обкатывают другие чёрные противозаконные схемы... Типа нотариус - частный исполнитель...
  31. 1 point
    Какая то колекторская контора прозванивает раз в 3 месяца и усе...
  32. 1 point
    Добрый день. Прошу уточнить, где мона найти ссылку на нарушения закона (поиск по форуме и прочтения много буковок ничего не дал) со стороны Волф, давеча тоже спорился с банком из-за ИНН и как следствие ИП от частного нотариуса (755/15918/18), хотелось бы не оставлять без наказания таких. пы.сы. эта дама уже с охраной (при оружии) прием ведет
  33. 1 point
    Тут именно тот момент, когда надо менять практику, да, это сложно на практике. Гудыме поставят на вид, есть коммуникация (официальная, не подумайте дурного). Жаль только, что пока практику изменим, много воды и жилья утечет. Хотя с жильем не все так грустно, - тут виндикация лезет аж бегом.
  34. 1 point
    Странно всё это, скорее халатность, на почте обычно работают не особо ответственные люди, ну само собой вообще не понмающие важности своей работы в судебной системе страны...
  35. 1 point
    Интересная логика, если Вам не ответили, то это значит Вы расцениваете как сигнал и возможность действовать вопреки правилам... То есть например, если надо совершить преступление, то надо об этом написать жертве и если она не ответит, то это даёт право на преступление против неё... такая своего рода индульгенция по Вашему... )) Я такого оправдания своих действий ещё не встречал...
  36. 1 point
  37. 1 point
    Значит у Вас нет никакой проблемы... Просто Вас пугают пустыми пугалками и разводят на деньги...
  38. 1 point
    Понятно, значит анонимно... Иска в суд значит нет... А всё остальное не заслуживает внимания и никакое это не требование...
  39. 1 point
    Почему же, я писал: Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). и Прошу: договір про надання банківських послуг № б/н від 00.00.2008 року – визнати нікчемним.
  40. 1 point
  41. 1 point
  42. 1 point
    Не обращайте внимание... Это у них традиция такая... Пусть развлекаются...)
  43. 1 point
    ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 вересня 2019 року м. Київ Справа № 202/32532/13-ц Провадження № 14-374цс19 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Ситнік О. М., суддів : Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство комерційного банку «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»), відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2013 року у складі судді Мороза В. П. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2016 року у складі колегії суддів Черненкової Л. А., Петешенкової М. Ю., Пономарь З. М. у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПАТ «Акцент-Банк», про визнання договору поруки припиненим та УСТАНОВИЛА : Короткий зміст позовних вимог У липні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитнимдоговором № МА-36-07від 17 грудня 2007 року у розмірі 109 593,47 долара США; стягнути солідарно з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на його користь 10 000,00 грн. Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» обґрунтовувало тим, що 17 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № МА-36-07, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 100 000,00 доларів США зі сплатою 14 % річних на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення 14 грудня 2012 року. На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 17 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Акцент-Банк» укладені окремі договори поруки. ПАТ КБ «Приватбанк» зазначало, що ОСОБА_1 умови кредитного договору № МА-36-07 належним чином не виконував, на вимоги банку як він так і поручителі не реагували, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом, яка станом на 25 липня 2012 року становила 110 845,03 долара США, з яких: заборгованість за кредитом - 56 291,44 долара США, заборгованість по процентах за користування кредитом - 35 468,85 долара США, заборгованість по комісії - 13 776,62 долара США, штраф (фіксована частина) - 31,28 долара США, штраф (процентна складова) - 5 276,85 долара США. У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим відповідно до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 17 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитну угоду, згідно з пунктом 1.1 якої надання коштів здійснюється окремими частинами (траншами) кредиту, сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму, обумовлену у пункті 1.2 цієї угоди, тобто загальна сума кредиту у рамках кредитної угоди - 100 000,00 доларів США. На забезпечення виконання зобов'язання за зазначеним кредитним договором цього ж дня між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір поруки. При цьому вказував, що у лютому 2011 року він дізнався, що між банком та позичальником укладені договори про видачу траншу від 17 грудня 2007 року та від 17 січня 2008 року по 100 000,00 доларів США кожний, а разом 200 000,00 доларів США, на основі підписаної раніше кредитної угоди. Проте він не був повідомлений про підписання вказаних договорів траншу. Вважав, що кредитор та позичальник своїми діями змінили зобов'язання за кредитною угодою, чим збільшили обсяг відповідальності поручителя та без його згоди на це. Зазначав, що зобов`язання за кредитною угодою та договорами про видачу траншу виконані у повному обсязі, згідно з квитанцією № 1 від 17 січня 2008 року та прибуткового касового ордеру № 1 від 17 січня 2008 року ОСОБА_1 сплатив у повному обсязі кредит, комісію банку та проценти за користування кредитом відповідно до умов зазначених договорів. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2013 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено, визнано припиненим договір поруки, укладений 17 грудня 2007 року ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк». Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не надано належних доказів видачі кредиту позичальникові, відсутня деталізація розрахунку заборгованості та належного повідомлення боржника щодо здійснення примусового стягнення боргу, а також не надано кредитну справу для огляду судом. ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання стосовно погашення кредиту отриманого від банку частинами та у строк, що визначені додатком № 1 до кредитного договору від 17 грудня 2007 року та додатком № 1 до кредитного договору від 17 січня 2008 року. Спір між сторонами врегульовано шляхом підписання відповідного правочину щодо погашення суми кредитного зобов'язання. ОСОБА_1 погашено у повному обсязі кредит, комісію банку та проценти за користування кредитом відповідно до кредитної угоди та договору про видачу від 17 грудня 2007 року, що підтверджено квитанцією від 17 січня 2008 року та касовим ордером від 18 січня 2008 року. Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_3 дізнався про договори траншу лише у лютому 2011 року, коли ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося вперше до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2013 року скасовано у частині позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості, провадження у справі закрито. Повідомлено ПАТ КБ «Приватбанк», що розгляд позовних вимог до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості віднесено до юрисдикції господарських судів. В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2013 року залишено без змін. Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості, апеляційний суд керувався тим, що спірні правовідносини між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості виникли на підставі укладеного між ними окремого договору поруки, який є самостійним предметом розгляду, тому спір між юридичними особами підвідомчий господарському суду. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині, апеляційний суд керувався тим, що оскільки 18 січня 2008 року позичальник достроково погасив заборгованість, що визнано кредитором, відтак відсутні правові підстави для задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Договір поруки, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 , припинений на підставі частини першої статті 559 ЦК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги У червні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2016 року, які просив скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційну скаргу мотивовано тим, що докази отримання позичальником кредитних коштів, як і часткова сплата на їх погашення за договором траншу від 17 січня 2008 року, надані суду. Позовні вимоги за зустрічним позовом про припинення договору поруки не підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання за кредитною угодою не виконано і не припинено, а відповідальність поручителя не збільшилася. Також зазначено, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі у частині вимог банку до поручителя ПАТ «Акцент-Банк». У виниклих правовідносинах постанова Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-745цс15 не може бути застосована, оскільки позичальником є фізична особа. Позиція інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зазначав, що повне виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитною угодою та договору про видачу траншу має наслідком припинення його зобов`язання, і відповідно припинення договору поруки. Спірні правовідносини між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Акцент-Банк» випливають із договору поруки, тобто між юридичними особами, а тому, на його думку, підвідомчі господарському суду. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 09 листопада 2016 року справу призначено до судового розгляду. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження). Позиція Великої Палати Верховного Суду Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі та відзиві доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вирішуючи питання юрисдикційності спору, у зв`язку з чим справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке. У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Суди установили, що з позовом до суду звернулася юридична особа - ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості з фізичної особи - ОСОБА_1 , який уклав з позивачем кредитний договір № МА-36-07, а також до поручителів, якими є фізичні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та юридична особа - ПАТ «Акцент-Банк». Вказані особи є відповідачами у зв`язку з тим, що на забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» уклав такі договори: 17 грудня 2007 року - договори поруки з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та 20 жовтня 2010 року - договір поруки з ПАТ «Акцент-Банк», кожен з яких за умовами договорів поруки погодився солідарно відповідати із позичальником за наслідки невиконання останнім зобов`язання за кредитним договором. ЦК України у редакції, чинній на час виникнення правовідносин, передбачав спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання. Таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати саме по собі. Одним із видів акцесорного зобов`язання є порука. Відповідно до частин першої та третьої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб. Згідно з частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. У цьому випадку позов заявлено позивачем до боржника та поручителів, вимоги до вказаних осіб є однорідними, нерозривно пов`язаними між собою, оскільки обсяг відповідальності поручителів відповідно до договору поруки збігається з обсягом відповідальності боржника. Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основним з яких є зазначений в частині першій цієї статті, а саме - у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред`явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред`явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов`язок будь-кому із них на свій розсуд. Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов`язок, на зворотну вимогу. У пункті 1 частини другої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, визначено юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів. За статтею 16 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, на яку послався апеляційний суд, не допускалося об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Заявлена у цій справі позовна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з боржника та поручителів могла бути предметом розгляду як у порядку цивільного, так і в порядку господарського судочинства, оскільки стаття 15 ЦПК України та стаття 12 ГПК України не встановлювали відповідної заборони щодо предмета спору. Однак стаття 1 ГПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між кредитором, юридичною особою - боржником за основним зобов`язанням і поручителем, який є фізичною особою. ЦПК України на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб`єктного складу учасників процесу. Умовою розгляду спорів до таких відповідачів була лише наявність єдності предмета і підстав позовних вимог. Обов `язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до поручителя ПАТ «Акцент-Банк», який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - у частині позовних вимог до боржника, та поручителів, які є фізичними особами, несуть солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд необґрунтовано закрив провадження у справі у частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості, оскільки порука є похідною від основного зобов`язання, позовні вимоги взаємопов`язані між собою і не можуть розглядатися за правилами різних видів судочинства. Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, заявлені до 15 грудня 2017 року, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Аналогічні висновки неодноразово викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року № 14-40цс18, 21 березня 2018 року № 14-41цс18, 25 квітня 2018 року № 14-74цс18, 20 червня 2018 року № 14-224цс18, від 12 вересня 2018 року № 14-269цс18, від 03 квітня 2019 року № 14-662цс18 та інших і підстав для відступу від них не вбачається. Що стосується висновків судів попередніх інстанцій по суті спору в частині вирішення вимог первісного позову ПАТ КБ «Приватбанк» та зустрічного позову ОСОБА_3 , то Велика Палата Верховного Суду зазначає таке. Суди установили, що 17 грудня 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» укладено із ОСОБА_1 кредитний договір № МА-36-07, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 100 000,00 доларів США зі сплатою 14 % річних на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення 14 грудня 2012 року (пункти 1.1, 1.2 договору). На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № МА-36-07 17 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладені окремі договори поруки № МА-36-07, а 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Акцент-Банк» - договір поруки № 167. 17 січня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про видачу траншу № МА-36/2-07, згідно з пунктом 1.1 якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого п. 1.2 кредитного договору № МА-36-07 від 17 грудня 2007 року. Сума траншу - 100 000,00 доларів США. 18 січня 2008 року ОСОБА_1 достроково виконав зобов'язання за кредитним договором № МА-36-07 (т. 1, а. с. 172). Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України). Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до частини першої статті 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). З матеріалів справи убачається, що 17 та 18 січня 2008 року ОСОБА_1 здійснено погашення кредиту та відсотків по кредиту саме згідно з кредитним договором, а не згідно з договором про видачу траншу № МА-36/2-07. Доказів того, що кредит було видано в іншому, більшому розмірі і він залишився не погашеним, матеріали справи не містять, про що правильно зробили висновок суди на підставі принципу змагальності. Враховуючи, що ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором № МА-36-07, яка погашена позичальником достроково, Велика Плата Верховного Суду вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Тому суди обґрунтовано задовольнили зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим. Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. За таких обставин оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у частині закриття провадження у справі з направленням справи у цій частині для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2013 року та ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2016 року підлягає залишенню без змін. У цьому випадку згідно вимог статті 141 ЦПК України питання про розподіл судових витрат не вирішується. Керуючись статтями 259, 265, 400, 402, 409, 410, 416, 417, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2016 року скасувати в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства«Акцент-Банк» про стягнення заборгованості, справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2013 року в нескасованій частині та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2016 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. М. Ситнік Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко Т. О. Анцупова О. Б. Прокопенко С. В. Бакуліна В. В. Пророк В. В. Британчук Л. І. Рогач Ю. Л. Власов О. С. Ткачук М. І. Гриців В. Ю. Уркевич Д. А. Гудима О. Г. Яновська О. Р. Кібенко Джерело: ЄДРСР 84274316
  44. 1 point
    Ревнует)), а кроме злости он Вам хоть, что то поясняет...?
  45. 1 point
    Не знаю, ну мало ли, а вдруг... Мне тяжело понять иногда Вас как и многим, но Вы же пишите особо не задумываясь, а люди читают... слабые на нервы... потом проигрывают... Хотя Вы вряд ли уже что то помните... и вообще вряд ли понимаете... Коммуналка то тут хоть причём...)
  46. 1 point
    Здравствуйте, Ярослав! На Ваш "общий" вопрос можно ответить так : просите все, что Вам позволяет закон и в том объеме, который "максимально +" защитит Ваши законные права, иск может содержать неограниченное число требований, с оплатой за каждое из них судебного сбора отдельно. Гражданский кодекс разрешает защитить свои права в суде такими требованиями: Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом 1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. 3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу. (Із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 03.10.2017 р. N 2147-VIII) Если Вы внимательно прочтете те решения БП-ВС, которые касались перерегистрации прав собственности, то Вы увидите, что ей ни разу не было отменено решение судов низшей юрисдикции на том лишь основании, что отмена решения госрегистратора якобы ненадлежащий способ защиты нарушенного права ; БП-ВС, просто, советует стремиться к "более эффективной защите нарушенных имущественных прав" - путем отмены записи в госреестре, считает, что это больше поможет лицу, чье право нарушено. Хотя, на мой взгляд, это "наукообразие" БП-ВС пока не сделало нашу жизнь лучше/проще/счастливее - ИМХО. Я понимаю почему ВС+ БП-ВС пытаются всячески сместить акценты с действий госрегистратора на действия приобретателя/набувача имущественных прав на недвиж. имущество - это делается, в том числе, для того, чтобы избежать массового потока заявлений к госрегистраторам с требованием возместить нанесенные их действиями убытки (при нашем то бардаке), а такие убытки выплачиваются потерпевшему из Госбюджета. Такие дела
  47. 1 point
    Идти вперёд в ногу со временем...)
  48. 1 point
    Вот какраз наоборот... Выиграть у него проще, когда он появляется... У Вас очень большие заблуждения, где Вы такого наслушались... Приват сам мечтает не являться, так как это всегда ему на пользу идёт... Они об этом постоянно сами пишут в исках и в заявах, чтобы рассматривали без их участия... ради этого даже на заочку согласны...
  49. 1 point
    И полетела постанова в люди по миру... Скоро только ленивый о ней не будет говорить в суде... https://protocol.ua/ru/anketa_zayava_razom_z_umovami_ta_pravilami_nadannya_bankivskih_poslug_ta_tarifami_banku_ne_mogut_roztsinyuvatis_yak_standartna_(tipova)_forma_kreditnogo_dogovoru/
  50. 1 point
    04.07. пришло я сегодня через электронный суд подал иск в окр.админсуд