karmila

Да

Совместного проживания не было, т.о. отсутствие гражданского брака. Кредит был взят до заключения брака, а погашен уже в браке (2003). Иск подан в 2008 году БМ на раздел имущества и развод.

До брака в 2002 году взят кредит,куплена квартира (право собственности до брака на БЖ) дальше был брак и в 2003 году кредит погашен. Все это происходило когда действовал Кодекс брака и семьи. БМ требует признать право собственности на часть квартиры, соответствующую выплатам кредита в браке. Как мне защитить свою квартиру. Может есть решения по подобным делам.

И еще вопрос . Можно ли в данном случае применить сроки исковой давности? Кредит в зят в 2002 году, в 2003 погашен. Т.к. БМ утверждает, что он оплачивал кредит значит он знал, что в 2003 году кредит погашен и именно тогда он должен был заявить о своих правах?!

Вот решение кассации-...в с т а н о в и л а : ...У зв'язку з викладеним, позивач просив визнати квартиру АДРЕСА_2 об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати недійсними договори дарування квартири; витребувати вказану квартиру з чужого незаконного володіння та визнати за ним право власності на 1/4 квартири АДРЕСА_2 . Рішенням районного суду позов задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_2 об'єктом спільної сумісної власності подружжя; визнано недійсними договори дарування квартир: АДРЕСА_2 ; витребувано вказану квартиру з чужого незаконного володіння; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 . Вирішено питання судових витрат. Рішенням апеляційного суду рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення місцевого суду. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що половина вартості квартири АДРЕСА_2, купленої відповідачкою до шлюбу, сплачена сторонами як подружжям під час шлюбу, виплативши кредит, тому вона є об'єктом спільного майна подружжя. Оскільки відповідачка відчужила вказану квартиру без його письмової, нотаріальної згоди, то договор дарування є недійсним, що дає позивачу право на витребування майна з чужого незаконного володіння. Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив із того, що позивач не вказав відповідачем у справі ОСОБА_6, а суд її не залучив до участі у справі в цьому процесуальному статусі, чим порушені норми процесуального права. Крім того, вказав, що суд вийшов за межі позову, здійснивши фактично поділ квартири, а позовні вимоги стосувалися визнання права власності. Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна. Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону судові рішення не відповідають. Відповідно до ст. ст. 60, 65 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що набута під час шлюбу за рахунок спільно погашеного кредиту частина спірної квартири АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя. Апеляційний суд не врахував, що згідно із ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини. Також ст. 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Також апеляційним судом не застосовано положення ст. 65 СК України, згідно з якою договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Разом із тим, визнаючи за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не звернув уваги на те, що спірна квартира куплена за 46 тис. грн., а сторонами як подружжям кредит за цю квартиру спільно сплачено лише в сумі 21 тис. грн., що не свідчить про сплату саме половини квартири, а тому рішення про визнання за позивачем права власності саме на 1/4 частину квартири є передчасним. У зв'язку із цим суду необхідно навести розрахунки на підтвердження правильності визначення часток кожного з подружжя у праві власності на квартиру; навести докази сплати певної суми під час шлюбу, які має подати позивач на виконання вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України. Крім того, визнаючи недійсним договор дарування спірної квартири , згідно з якими дарувальником була ОСОБА_6, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 27, 30, п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України не обговорив питання про залучення її як сторони оспорюваного договору до участі у справі в якості відповідача, залучивши її в якості третьої особи. Суд не звернув уваги на те, що процесуальні права відповідача та третьої особи згідно з нормами ЦПК України є різними і це суттєво впливає на визначену законом можливість особи в реалізації своїх прав. Оскільки вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння у даній справі залежить від вирішення позову про визнання договору дарування спірної квартири недійсним, судові рішення і в цій частині також підлягають скасуванню. Апеляційний суд, зазначаючи, що суд першої інстанції вийшов за межі позову та фактично здійснив поділ квартири, не звернув уваги на те, що визнання за одним з подружжя права власності на частину квартини, яка є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, не є поділом квартири в натурі, а є поділом спільного майна подружжя, що передбачено ст. ст. 69, 71 СК України. Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення районного судута рішення апеляційного суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає.... Как отстоять квартиру? Все юристы с которыми я общалась, убеждали меня, что он имеет право только на половину денежных средств, затраченных на погашение квартиры. Имеются справки о доходах (Ж+М) за этот период, он значительно меньше выплаченной суммы. Квартира куплена на вторичном рынке, право собственности оформлено до брака. В кредитном договоре написано что выделяется кредитная линия на покупку жилья (какого именно не указано). Был заключен договор залога недвижимого имущества, в котором написано, что ... осуществляется без передачи недвижимого имущества залогодержателю. Заключался договор страхования недвижимого имущества. На банковских квитанциях, в графе плательщик моя фамилия, причем добрачная, а подписи моего отца, потому что именно он осуществлял платежи.

До брака была куплена квартира в кредит. Часть кредита была выплачена в браке. Право собственности зарегистрировано до брака. Кредит брался в 2002 на 5 лет. В 2003 уже был выплачен при помощи родителей. Квитанции на мое имя, но подписи моих родителей. Позже дарю квартиру своему отцу, т.к. именно он фактически покупал и оплачивал эту квартиру. Затем развод. БМ требует признать сделку недействительной и признать за ним 1/4 части квартиры. Суд 1 ой инстанции ему отказывает, затем он меняет иск, ответчиком идут мои родители, требования теже и суд 1 инстанции удовлетворяет его требования. Аппеляция ему отказывает. Кассация пишет, суд 1 инстанции принял верное решение, признав за БМ долю в квартире,дальше он поясняет, что кассация несогласна с выделением 1/4 доли квартиры. Про признание сделки недействительной молчит. Отправляет на пересмотр в суд 1 инстанции. По моим подсчетам денежная сумма выплаченная в браке составляет 1/5 квартиры (это жилой площади 5 м) Вопрос: Как спасти квартиру!!! В 2003 я легко могла выплатить БМ компенсацию, но теперь в условиях дороговизны недвижимости это нереально. Да и вообще обидно, ремонт делали мои родители собственными руками, оплачивали даже коммунальные счета. БМ вообще ни в чем не учавствовал. И теперь ему подарок в виде части квартиры!!! Мои адвокаты убеждали, что БМ сможет претендовать только на денежные платежи в период брака. Последний шанс спасти квартиру!!! Что делать?