alnof

Однако все эти решения были до Пленума ВССУ 30.04.12, а он заявил, что правила статті 1281 ЦК щодо строку пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не застосовуються до зобов’язань, забезпечених іпотекою. А после этого решений по пропуску банком требований к наследникам, где были ипотечные обязательства я не встречал. П О С Т А Н О В А № 5 ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин 36. У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»). Проте якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи – іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. Якщо боржник та іпотекодавець – одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця переходять не лише права та обов’язки іпотекодавця, а й обов’язки за основним зобов’язанням у межах вартості спадкового майна. Отже, правила статті 1281 ЦК щодо строку пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не застосовуються до зобов’язань, забезпечених іпотекою.

Строки пред’явлення кредиторами вимог до спадкоємців є присічними, а тому не призупиняються, не перериваються й не поновлюютьсяВерховний Суд України Іменем України Ухвала 23 березня 2011 р. м.Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого — Патрюка М.В., суддів: Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до Особи 7, яка діє у своїх інтересах та інтере¬сах неповнолітньої Особи 8, третя особа — Перша Ялтинська нотаріальна контора, про стягнення боргу за договором позики за касаційною скаргою Особи 7 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2010, ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2007 року Особа 6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10.08.2006 він позичив Особі 9 $200 тис. зі строком повернення боргу до 10.08.2007, про що останній написав розписку. У січні 2007 року Особа 9 помер. Спадкоємицями після його смерті є Особа 7 та її неповнолітня дочка, Особа 8, які прийняли спадщину — квартиру та гараж, а тому повинні сплатити йому борг. Просив стягнути з Особи 7, Особи 8 борг у сумі 1 млн 10 тис. грн. Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 8.04.2010 в задоволенні позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2010 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з Особи 7, Особи 8 на користь Особи 6 борг у сумі 1 млн 10 тис. грн. у межах вартості майна, одержанного ними в спадщину; вирішено питання про судові витрати. Клопотання Особи 6 про забезпечення позову задоволено: накладено арешт на квартиру за Адресою 1, гараж, що розташований навпроти будинку за Адресою 2, та автомобіль марки «Шкода Фабіа» 1.4і, реєстраційний №*. У жовтні 2010 року Особа 7 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2010, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду 8.04.2010 в задоволенні позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2010 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з Особи 7, Особи 8 на користь Особи 6 борг у сумі 1 млн 10 тис. грн. у межах вартості майна, одержанного ними в спадщину; вирішено питання про судові витрати. Клопотання Особи 6 про забезпечення позову задоволено: накладено арешт на квартиру за Адресою 1, гараж, що розташований навпроти будинку за Адресою 2, та автомобіль марки «Шкода Фабіа» 1.4і, реєстраційний №*. У жовтні 2010 року Особа 7 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2010, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідно до п.2 розд.XIII «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду до 15.10.2010 і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом у порядку, який діяв до набрання чинності цим законом. У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК від 18.03.2004 в редакції, чинній до змін, унесених згідно із законом від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Скасовуючи рішення суду першої інстанції й задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що Особа 6 не знав про відкриття спадщини після смерті Особи 9, оскільки на той час строк виконання грошового зобов’язання не настав, а тому строк на звернення з вимогою до спадкоємців, передбачений ст.1281 ЦК, ним не пропущений. З висновком апеляційного суду погодитися не можна. За положеннями ст.1281 ЦК спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені чч.2 і 3 цієї статті, позбавляється права вимоги. Аналіз указаної норми дає підстави для висновку, що строки пред’явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (присічними), тобто їх пропущення припиняє права кредиторів. А тому ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 10.08.2006 Особа 9 позичив у Особи 6 $200 тис. зі строком повернення боргу до 10.08.2007, про що була складена розписка, яку Особа 9 підписав. Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 29.05.2009 текст боргової розписки написаний не Особою 9, підпис на ній виконаний Особою 9, Інформація 1 Особа 9 помер, про що 5.01.2007 видано свідоцтво. Після його смерті 7/8 частин спадкового майна за заповітом прийняла його дружина, Особа 7, та 1/8 частину спадкового майна за законом прийняла неповнолітня дочка, Особа строк на звернення з вимогою до спадкоємців, передбачений ст.1281 ЦК, ним не пропущений. З висновком апеляційного суду погодитися не можна. За положеннями ст.1281 ЦК спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги . Кредиторові спадкодавця належить протягом 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені чч.2 і 3 цієї статті, позбавляється права вимоги. Аналіз указаної норми дає підстави для висновку, що строки пред’явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (присічними), тобто їх пропущення припиняє права кредиторів. А тому ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 10.08.2006 Особа 9 позичив у Особи 6 $200 тис. зі строком повернення боргу до 10.08.2007, про що була складена розписка, яку Особа 9 підписав. Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 29.05.2009 текст боргової розписки написаний не Особою 9, підпис на ній виконаний Особою 9, Інформація 1 Особа 9 помер, про що 5.01.2007 видано свідоцтво. Після його смерті 7/8 частин спадкового майна за заповітом прийняла його дружина, Особа 7, та 1/8 частину спадкового майна за законом прийняла неповнолітня дочка, Особа 8. Особа 6 з вимогою сплатити борг до спадкоємців не звертався, з позовом до суду звернувся 2.10.2007. Про наявність боргу до виникнення даного спору спадкоємиці не знали. На обгрунтування своїх вимог Осо-ба 6 до позовної заяви надав суду докази, зокрема: адресну довідку про прописку Особи 9 (боржника), видану 18.01.2007; адресну довідку про прописку дружини боржника, Особи 7, видану 8.02.2007; повторне свідоцтво про смерть Особи 9, видане 16.01.2007. Указані докази свідчать про те, що Особа 6 ще в січні 2007 року знав про смерть боржника та у зв’язку із цим збирав необхідні документи. Відхиляючи ці докази, апеляційний суд свій висновок достатньо не мотивував і не звернув уваги на те, що їх суду надав сам Особа 6. Таким чином, апеляційний суд, на порушення положень стст.213, 214 і 303 ЦПК, не навів достатніх мотивів, за якими він уважає неправильними висновки місцевого суду; установлені місцевим судом факти не спростував і, грунтуючись на тих самих доказах, дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Просмотр полной версии : Пропуск срока Банка для предъявления претензий к наследникам pegasso 20.10.2011, 23:51 16.02.2007г. был оформлен автокредит сроком с 16.02.2007 по 14.02.2012. 12.12.2008г. заемщик умирает. 02.10.2009г. наследник вступил в наследство в 1/2 квартиры, но никаких документов о вступлении в наследство на автомобиль не получил. Оплатив кредит в течении 4-х месяцев в апреле 2009г. по своей наивности наследник отказался от автомобиля и передал его в банк, где его заверили, что кредит автоматически погасится и "никто никому ничего не должен" В настоящий момент автомобиль не реализован и находится в банке. Начислены значительные штрафы (Почти в 2 раза более чем стоимость авто) Право требования у банка возникло с первой просрочкой т.е. в мае 2009г. 19.08.2011г. суд открыл производство по делу по иску банка к ныне покойному заемщику!!!:ab10 Если руководствоваться ч.2 и ч.3 ст.1281 ГК Украины то сейчас банк как кредитор уже пропустил срок предъявления своих требований к наследнику? Какие будут мнения, коллеги? Как забрать авто у банка? Стаття 1281. Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців 1. Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. 2. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. 3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. 4. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. pegasso 23.10.2011, 16:47 Есть дополнительная инфа по данному вопросу: ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА 06.10.2010 р. N 6-39554св10 Судом установлено, що 21 серпня 2006 року між акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір, за яким банком надано ОСОБА_7 кредит у розмірі 7530 доларів США на строк до 20 серпня 2016 року під 14 % річних. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Згідно з розрахунками боргу за кредитним договором (а. с. 118) після смерті ОСОБА_7 обов'язок позичальника щодо повернення кредиту відповідно до доданого до кредитного договору графіку в період з липня по жовтень 2007 року та з грудня 2007 року по червень 2008 року виконувала дружина позичальника - відповідачка ОСОБА_6, що свідчить про те, що банк міг дізнатися про відкриття спадщини.

У х в а л а ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2011 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Сімоненко В.М. суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О., Олійник А.С., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про задоволення спадкоємцями вимог кредитора, звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитних договорів, договорів іпотеки, зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна, внесення до єдиного державного реєстру іпотек відомостей про виключення запису з реєстру, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 грудня 2010 року, в с т а н о в и л а: ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду і вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що між банком та ОСОБА_10 були укладені кредитні договори, а саме: від 03 квітня 2006 року № CNL B00/045/2006 на суму 41 000 доларів США під 11% річних; від 04 квітня 2007 року № CNL B00/060/2007 на суму 21 500 доларів США під 12,49% річних; від 27 вересня 2007 року № CNL B00/181/2007 на суму 27 000 доларів США під 12,49% річних. В забезпечення своєчасного виконання зобовязань за кредитними договорами від 03 квітня 2006 року та від 04 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_10 укладені договір іпотеки № PCNL B00/045/2006 від 04 квітня 2006 року та договір наступної іпотеки (майнової поруки) №PCNL B00/060/2007 від 18 січня 2007 року, предметом яких є належна позичальнику на праві власності квартира АДРЕСА_1. У грудні 2009 року позивачеві стало відомо, що 16 травня 2008 року ОСОБА_10 помер. Після звернення до Першої Вінницької державної нотаріальної контори ПАТ "ОТП Банк" став відомий склад осіб, які звернулись із заявами про прийняття спадщини після смерті позичальника, а саме: дружина померлого ОСОБА_11, діюча від свого імені та від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_7, та батьки померлого ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Також Банку стало відомо, що ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у звязку з чим її спадкоємцями являються діти померлої та її батьки ОСОБА_5 і ОСОБА_6, при чому останню призначено опікуном ОСОБА_8 і ОСОБА_7 Оскільки станом на 02 лютого 2010 року загальна заборгованість перед Банком по всім трьом кредитним договорам склала 100 079 доларів США 96 центів, що еквівалентно 800 603 грн. 67 коп. та 6 231 грн. 60 коп. становлять штрафні санкції, ПАТ "ОТП Банк" просило в порядку ст. 1282 ЦК України повністю задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину, у розмірах, які відповідають частці кожного із спадкоємців у спадщині, а також звернути стягнення на предмет іпотеки. В квітні 2010 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6, яка діє від свого імені та від імені неповнолітніх онуків ОСОБА_8 і ОСОБА_7, звернулися до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ "ОТП Банк" про визнання недійсними зазначених вище кредитних та іпотечних договорів з підстав, визначених ст.ст.203 і 215 ЦК України, а також про зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна та внесення до Єдиного державного реєстру іпотек відомостей про виключення запису з реєстру. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29 грудня 2010 року, в задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк» та позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено. В касаційній скарзі ОТП «Банк» просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У решті судові рішення не оскаржуються. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вирішуючи спір та відмовляючи ПАТ "ОТП Банк" в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України банк позбавляється вимоги до відповідачів, оскільки, будучи кредитором спадкодавця, не предявив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою цієї статті, а саме, протягом шести місяців від дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини. Судом установлено та не заперечується позивачем, що про відкриття спадщини банку стало відомо не пізніше 31 жовтня 2008 року, а з вимогами до спадкодавців він звернувся лише 22 лютого 2010 року, пропустивши встановлений законом шестимісячний строк, продовження або поновлення якого чинним законодавством не передбачено. При цьому судами дотримано вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й обєктивно зясовані обставини справи та надана їм належна оцінка. Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство повязує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваних судових рішень. За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні. Керуючись статтями 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» відхилити. Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 грудня 2010 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий В.М. Сімоненко Судді: В.І. Амелін Т.П. Дербенцева С.О. Карпенко А.С. Олійник

С октября 2010 года по 2012 год кредит оплачивался по новой ставке которую требовал банк - 15% годовых (было 13 % ). В кредитном договоре пункт о порядке уведомления банка о смерти заемщика или поручителя отсутствует. Паспорт жены забрали сразу после похорон и было выдано свидетельство о смерти. Когда выплачивал кредит и кассир банка который меня не знал спрашивал почему я оплачиваю кредит я представлялся поручителем по кредиту умершей жены и они спокойно принимали деньги. Это было и у нас в Берегово и в Кривом Роге и во Львове. Графика погашения кредита в договоре нет. Кредит оплачивается равными частями, а проценты насчитываются работниками банка от оставшейся сумы кредита. Когда покупали квартиру то в договоре покупки и в свидетельстве права на собственность квартиры я и жена оформлены собственниками по 1/2 квартиры. Проценты после после смерти заемщика платятся только те, которые были не выплачены (просрочены) им при жизни. Поэтому юрист такой "добрый".

На момент смерти я проживал и был зарегистрирован в ипотечной квартире и от наследства на 1/2 квартиры не отказывался. Через 6 месяцев после случившегося банк ни с какими требованиями ко мне не обращался. Насчет частичной совместной власности нашел решение - справа 1642 Донецкого апеляционого суда: "перевіряючи вимоги по первинному позову, суд встановив, що відповідно до ст.5 ЗУ «Про іпотеку» частина об»єкту нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об»єкт нерухомості. Спірна квартира належить ОСОБА_1. та ОСОБА_2 по Ѕ частині. Тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про звернення стягнення на квартиру та виселення відповідачів".

В 2007 году жена заключила кредитный договор с Укрсоцбанком на 29 тис.дол. Я, муж выступаю поручителем и имущественным поручителем (в обеспечение кредита по ипотечному договору заложена квартира, которая находится в совместной частичной собственности). В 2008 году банк поднял проценты с 13 годовых до 15. Дополнительное соглашение жена не подписывала. Никаких изменений в ипотечный договор не вносилось. Так как мы платили по старой ставке банк через исполнительную надпись нотариуса и обращение в исполнительную службу сделал попытку отобрать квартиру. Потом мы начали оплачивать кредит с опережением (тело и проценты на несколько лет вперед) и претензии со стороны исполнительной службы прекратились. В 2010 году в августе жена трагически умерла. После смерти мы с дочкой пришли в банк и проинформировали администрацию банка по данному факту. Начальник районного отделения банка выразил нам сочувствие и в связи с тем что страховки у жены не было ничем нам помочь не мог. Никаких документов от нас в подтверждение смерти жены не требовал. С сентября 2010 года банк все обязанности по кредиту переложил на меня. Я с сентября 2010 года по январь 2012 года платил и проценты и тело кредита по квитанциям в которых указывалась моя умершая жена и реквизиты ее паспорта, а я подписывал. В марте 2012 года я попросил у банка дать мне копии договора поручительства и ипотечного договора и только после этого они попросили у меня копию свидетельства про смерть. У меня была беседа с юристом банка, который предложил все уплаченные мною проценты засчитать в тело кредита, а на вопрос почему проплаты шли от имени жены то ответ был, что я имущественный поручитель и имею право. Сейчас банк молчит и я не знаю что делать. Я наследник 1/2 ипотечной квартиры. В кредитном и ипотечном договоре нигде не указано, что собственниками ипотечной квартиры есть я и жена по 1/2 части, а ведь часть недвижимого имущества может быть предметом ипотеки, если выделена в натуре и есть документ на собственность. Или бороться за признание имущественного поручительства недействительным в связи с изменением процентов по кредиту. Адвокат советует ждать шагов банка, а я сомневаюсь и не знаю что делать. Подскажите что делать дальше. _____________.doc