arash

Пользователи
  • Число публикаций

    6
  • Регистрация

  • Последнее посещение

arash's Achievements

Newbie

Newbie (1/14)

0

Репутация

  1. кредит не может быть бесконечным Согласно ч. 1 ст. 251 ГК Украины сроком является определенный период во времени, с истечением которого связано действие или событие, которое имеет юридическое значение. Срок определяется годами, месяцами, неделями, днями или часами (ч. 1 ст. 252 ГК Украины ). Вместе с этим с наступлением определенного события, имеющего юридическое значение, законодатель связывает срок, определяемый календарной датой или указанием на событие, которое должно неизбежно наступить ( ч. 2 ст. 251 и ч. 2 ст. 252 ГК Украины ) . ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК Верховного Суду України у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором Верховний Суд України на спільному засіданні Судових палат у цивільних та господарських справах 6 листопада 2013 року розглянув справу № 6-116цс13, предметом якої був спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором і зробив правовий висновок, згідно з яким початок перебігу строку позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. З повним текстом постанови Верховного Суду України у цій справі можна буде ознайомитися на офіційному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у підрозділі "Постанови у справах цивільної юрисдикції" розділу "Рішення Верховного Суду України". Пишите заявление о применении срока исковой давности, больше вариантов нет.
  2. Вищий спеціалізований суд роз’яснив стосовно строків позовної давності Він зазначає, що оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи). Зазначене роз’яснення стосується і позасудового порядку вирішення спорів, і в разі звернення з відповідним позовом до суду. Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК Верховного Суду України у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором Верховний Суд України на спільному засіданні Судових палат у цивільних та господарських справах 6 листопада 2013 року розглянув справу № 6-116цс13, предметом якої був спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором і зробив правовий висновок, згідно з яким початок перебігу строку позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. З повним текстом постанови Верховного Суду України у цій справі можна буде ознайомитися на офіційному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у підрозділі "Постанови у справах цивільної юрисдикції" розділу "Рішення Верховного Суду України".
  3. Забирал исполнитель и передал на ответственное хранение привату. Но могу ли я подать жалобу на исполнителя в свой суд, по месту жительства? Постановление об окончании исполнительного производства от 12.08.2013г. 15.08.2013г я подала заявление в исполнительную, чтобы вернули машину,но они морозятся, перекладывают на приват. Я понимаю что нужно на исполнительную подавать, но я уже подала на витребування майна ( вот такой адвокат попался) Как быть незнаю, 23 декабря заседание. Может можно както исправить положение. Є певне розмежування. Якщо скагу подають сторони виконавчого провадження (тобто стягувач чи боржник) на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення, то скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Якщо скаргу подають інші учасники виконавчого провадження , які приймають участь у виконавчих діях, але НЕ сторони виконавчого провадження, та/або скарга подається особами виконавчого провадження, які залучаються до проведення виконавчих дій, то скарга подається до відповідного адміністративного суду. Крім того, має значення хто є суб'єктом видання виконавчого документа. Якщо оскаржується рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця щодо виконання інших виконавчих документів і, як наслідок, виконавчих проваджень іншого характеру та/або рішень інших органів (тобто, НЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ), скарга подається до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина п'ята статті 82 Закону України "Про виконавче провадження"). Может кто поможет советом. Может изменить предмет иска?
  4. Здравствуйте. Приват по заочному решению через Днепропетровск взыскал автомобиль. Заочное решение отменено( оно не вступило в законную силу). Исполнитель вынес постановление о б окончании исполнительного производства, снял арест и все.Возвращать авто не собирается, видите ли я сама должна попросить банк вернуть. В постановлении указана ст. 49 ист. 50 ЗУ "Про виконавче провадження" скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Я подала в месный суд Про витребування майна з чужого незаконного володіння. Ответчики Приват и Исполнительная. Судья перенес заседание что бы я подала уточнение и дополнение, кто именно ответчик. Я считаю что оба, но вдруг я ошибаюсь. Если к банку - я неуверена что машина вообще стоит на стоянке,если к исполнительной - то это обязательство закончить исполнительное производство вернуть с ответственного хранения со всеми витекающими. А нельзя ли к обоим: 2. Витребувати з незаконного володіння ПАТ «КБ «Приватбанк» в особі Луганської філії шляхом зобов’язання Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби міського управління юстиції передачи автомобілю Chevrolet Aveo, 2006 року, який знаходиться на відповідальному зберіганні у Ткачова Є.Ю. на теріторії «Луганскспецтехкомплект» за адресою м. Луганськ, пров. Краснодонський, 4-а. власниці 3.Зобов’язати ПАТ «КБ «Приватбанк» в особі Луганської філії та ПАТ «Луганскспецтехкомплект» не чинити перешкоди в поверненні автомобіля Chevrolet Aveo, 2006 року з території стоянки за адресою м. Луганськ, пров. Краснодонський, 4-а. Что бы был какой то шанс - или вернуть авто или материальный вред, если только к привату то исполнительная потом будет ни причем. Вимоги ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» не дотримані державним виконавцем, оскільки, виконавче провадження не було закінчено у повному обсязі,оскільки залишились існувати обставини, згідно яких зберігач у якого знаходиться спірний автомобіль, не позбавлений можливості користуватися автомобілем, розукомплектувати, знищити або приховати його. Помогите советом,спасибо.
  5. Вот прочтите!!!!! ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 415/4294/13-ц провадження № 2/415/1417/13 16.10.2013 р. м. Лисичанськ Лисичанський міський суд Луганської області в складі: головуючого судді Томчишена С.В., при секретарі судового засідання Мішиній А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: 08 липня 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2008 року в розмірі 26 289 грн. 77 коп. Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк) правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено договір карткового рахунку, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито кредитну лінію з кредитним лімітом у розмірі 7000 грн. під 36 відсотків річних від залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії платіжної карки. У позові зазначалося, що вище вказаний договір було укладено шляхом приєднання відповідача на підставі поданої заяви до умов, запропонованих банком в умовах та правилах надання банківських послуг та правилах користування платіжною карткою. В позові позивач вказував, що зобов'язання з повернення отриманих у кредит коштів відповідач належним чином не виконувала, а тому станом на 31 травня 2013 року має вищевказану заборгованість, за стягненням якої вимушений звернутися до суду. Представник позивача подав заяву, в якій позов підтримав, просив справу розглядати за його відсутності. Відповідач про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлявся, в судове засідання не з'являвся два рази поспіль, клопотань про відкладення розгляду справи та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав, про поважність причин неявки суд не повідомив. Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, тому суд відповідно до вимог статтей 224, 225 ЦПК вбачає підстави для проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення за наявними у справі доказами. У судовому засіданні встановлено наступні фактичні обставини спірних правовідносин між сторонами у справі. 15 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», назва якого в подальшому була змінена на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг, шляхом приєднання в порядку ст. 634 ЦК України до умов, запропонованих банком в письмових Умовах та правилах надання банківських послуг, на підставі поданої відповідачем заяви, в якій міститься підпис зроблений від її іменні про ознайомлення з цими умовами та правилами (а.с. 8). Відповідно до укладеного договору банк 15 лютого 2008 року відкрив картковий рахунок та надав відповідачу платіжну картку з кредитним лімітом у розмірі 7000 грн. з базовою відсотковою ставкою в 3 відсотки на місяць від залишку заборгованості (а.с. 8). З наданої представником позивача виписки з особистого рахунку відповідача вбачається, що за вище вказаним картковим рахунком відповідачем проводилися операції зі зняття готівкових коштів та внесення коштів на повернення отриманого кредиту, відсотків за користування ним та штрафних санкцій. Перше зняття кредитних коштів відбулося 18 лютого 2008 року - було знято 500 грн. готівкових коштів, а останній платіж на погашення заборгованості відбувся 27 вересня 2009 року - було внесено 1063грн. 17 коп. (а.с. 29,30). Кошти, що надходили на картковий рахунок відповідача, позивач зараховував на погашення суми боргу та штрафних санкцій. Позивач нарахував відповідачу заборгованість, загальна сума якої станом на 31 травня 2013 року становила 26 289 грн. 77 коп., у складі якої: 6991 грн. 60 коп. - заборгованість за кредитом; 13235 грн. 68 коп. - заборгованість за відсотками; 4334 грн. 41 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф фіксована частина; 1228 грн. 08 коп. - штраф процентна складова, застосованих відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг. Ознайомившись з доводами позовної заяви, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне. Правовідносини, що виникають під час відкриття банками поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, а також фізичним особам врегульовано Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яку затверджено Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 року з подальшими змінами та доповненнями. Пунктом 1.8. цієї Інструкції передбачено, що банки можуть відкривати своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, а за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Його положенням поточним визначено рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Зокрема, відповідно до п.п. 1.14), 1.27) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» до платіжних інструментів, за допомогою яких здійснюються розрахунково-касові операції, віднесено в тому числі й платіжні картки. Порядок використання платіжних карток врегульовано Положенням про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року N 223 з подальшими змінами (далі - Положення). Відповідно до наведеного в п. 1.4. Положення визначення платіжної картки, такою визначено спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для здійснення платіжних операцій з рахунку платника або банку, а також інших операцій, установлених договором. Згідно із п. 1.4. Положення платіжною операцією є дія, ініційована держателем спеціального платіжного засобу, з унесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням цього спеціального платіжного засобу за банківським рахунком. Відповідно до змісту п. 1.11. вказаного Положення банк як емітент платіжної картки зобов'язаний у порядку, установленому законодавством України, ідентифікувати клієнта, який відкриває рахунок в банку, і держателя спеціального платіжного засобу, який здійснюватиме операції з його використанням за цим рахунком. На бак також покладено обов'язок забезпечити наявність у договорі, на підставі якого надаються послуги щодо виконання платіжних операцій з використанням платіжних карток за відкритим у банку рахунком, умов, визначених п. 2.5. вказаного Положення, серед яких: види платіжних операцій, які клієнт має право здійснювати з використанням спеціального платіжного засобу, правила та максимальний строк їх виконання; порядок обслуговування рахунку (за дебетовою, дебетово-кредитною або кредитною схемою, розміри гарантійного забезпечення та/або незнижувального залишку коштів на рахунку, порядок кредитування клієнта, порядок установлення курсу продажу, обміну або конвертації іноземної валюти тощо. Пунктом 3.2. Положення встановлено, що при застосуванні дебетово-кредитної схеми користувач здійснює платіжні операції з використанням спеціального платіжного засобу в межах залишку коштів, які обліковуються на його рахунку, а в разі їх недостатності або відсутності - за рахунок наданого банком кредиту. Аналогічні положення містилися також у Положенні про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, що затверджене Постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 року N 137, та діяло на час укладення між сторонами у справі договору. Разом із цим у п. 1.5. вказаного Положення картковий рахунок визначався як поточний рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками, а також інші операції, визначені цим Положенням. У судовому засіданні встановлено, що відповідно до п. 3.1. умов обслуговування, наведених в Умовах і правилах надання банківських послуг, копії яких надані до матеріалів справи, позивачем було відкрито відповідачу картковий рахунок, строк дії якого мав бути визначений у заяві на його відкриття та Пам'ятці (Правилах) користування платіжною карткою, згідно з умовами п. 3.1 якої такий строк мав бути визначений також і на самій платіжній картці (а.с. 9,10). Згідно з п. 3.4. Умов і правил надання банківських послуг, відповідач отримала право використовувати платіжну карку для безготівкових розрахунків за товари (послуги), перерахування коштів на рахунок інших осіб та зняття готівки в касах банків, фінансових установ, в банкоматах в межах кредитного ліміту протягом строку її дії (а.с. 9). Відповідно до п. 3.1.3. Правил користування платіжною карткою строк її дії подовжується у разі наявності на картковому рахунку грошових коштів для здійснення розрахункових операцій, які згідно із п. 4.1. цих правил зараховуються на картковий рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або шляхом перерахування з інших банківських рахунків (а.с. 10). Згідно із п. 3.1.3. Правил користування платіжною карткою строк її дії продовжується у разі, якщо після його закінчення не надійде заяви про закриття карткового рахунку (а.с. 10). Таким чином, даючи правову оцінку укладеному між сторонами договору, суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем був укладений договір карткового рахунку, який в розумінні змісту ст. 1066 ЦК України є різновидом договору банківського рахунку, умовами якого було передбачено кредитування відповідача у межах кредитного ліміту (ст. 1069 ЦК України). Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1069 ЦК України права та обов'язки сторін договору банківського рахунку, що пов'язанні з кредитуванням, визначаються відповідними положеннями про позику та кредит (параграфи 1 та 2 глави 71 цього Кодексу). Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України. Приписом ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, якщо такою є грошові кошти, у тій самій сумі, у строк та в порядку, що встановленні договором. Отже, відповідно до вищенаведених положень строк повернення отриманих у кредит коштів, повинен визначатися у договорі, і такий строк не може ототожнюватися з строком дії банківського - карткового рахунку, оскільки кредитний договір та договір банківського рахунку, який передбачає кредитування, є різними договорами. Зі змісту п. 6.9. Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що відповідач зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом протягом 30 днів з моменту її виникнення (а.с. 11). При цьому відповідно до змісту п. 5.4. Правил користування платіжною карткою погашення процентів по кредиту повинне відбуватися щомісячно за попередній місяць, а погашення кредиту в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (а.с. 10). Пунктом 9.12. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк. (а.с. 12). Згідно із п. 3.1.3. Правил користування платіжною карткою строк її дії продовжується у разі, якщо після його закінчення не надійде заяви про закриття карткового рахунку (а.с. 10). Таким чином зі змісту вищевказаних положень Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, які визначають зміст зобов'язання за укладеним з відповідачем договором, вбачається, що вони не містять остаточного терміну повернення одержаних у кредит коштів. Отже, своєчасно не повернуті відповідачем кредитні кошти на протязі тридцятиденного строку, встановленого п. 6.9. вищевказаних Умов та п. 5.4. зазначених вище Правил, вважаються простроченою заборгованістю, за стягненням якої позивач міг звернутися до суду, в тому числі починаючи з останньої операції за картковим рахунком - внесення відповідачем грошових коштів на повернення кредиту, яка мала місце 27 вересня 2009 року (а.с. 30). Суд не може прийняти до уваги положення п. 9.12. Умов та правил надання банківських послуг про те, що договір карткового рахунку діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Вказане застереження не може визначати остаточний термін повернення кредиту, оскільки визначає строк дії карткового рахунку, а не строк користування кредитними коштами та остаточний термін їх повернення (а.с. 12). Разом з цим, не може визначати остаточний строк повернення кредиту положення п. 3.1.3. Правил користування платіжною карткою строк, оскільки ним передбачено лише поновлення договору карткового рахунку, а не подовження строку користування кредитними коштами (а.с. 10). Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Разом з цим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України). Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином, в установлений строк відповідно до умов договору. В розумінні змісту цих та вищевказаних норм строк, зазначений в п. 6.9. Умов та правил надання банківських послуг, є строком, на протязі якого відповідач повинна була повернути отриманні кредитні кошти, а його порушення тягне наслідок - визнання кредиту простроченим, а тому вказане застереження не визначає остаточний строк повернення кредиту. Водночас остаточним строком повернення кредиту не може вважатися строк, вказаний в п. 9.12. Умов та правил надання банківських послуг, оскільки цей строк визначає строк дії договору карткового рахунку в цілому, тобто строк на протязі якого банк був зобов'язаний надавати відповідачу кредитні кошти в межах ліміту, встановленого за картковим рахунком. Отже, відповідно до вищезазначених приписів діючого законодавча та наявних у матеріалах справи Умов та правил надання банківських послуг, позивач мав право вимагати повернення грошових сум, наданих відповідачу в кредит, після закінчення місячного строку, встановленого для повернення, кожної окремої суми, з пропуском якого заборгованість відповідача вважалася простроченою. Згідно зі ст. 256 ЦК України особи звертаються до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу на протязі строку позовної давності. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона, є підставою для відмови у задоволенні позову. Частиною 1 ст. 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності у три роки, який підлягає застосуванню до вимог, частина з яких є предметом заявленого позивачем позову, а в частині стягнення неустойки, згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України, такий строк становить один рік. Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникло право пред'явити вимогу про його виконання боржником. Згідно із ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається у разі вчинення боржником дії, що свідчить про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку. Наслідком переривання строку позовної давності, відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України, є перебіг строку позовної давності заново, а відповідно - до нового строку не зараховується час, що минув до моменту його переривання. Останній платіж на погашення відповідачем заборгованості відбувся 27 вересня 2009 року, який відповідно до вищенаведених приписів зумовив переривання строку позовної та перебіг його заново з наступного дня після вказаної дати (а.с. 30). Отже, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача після спливу строків позовної давності, встановлених ст.ст. 257, 258 ЦК України. Згідно з п. 31 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», а також відповідно до імперативного припису п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Вказаний строк давності є присічним, а тому не підлягає поновленню незалежно від поважності причин його пропуску. Разом тим ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» було доповнено частинами 12 та 13 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» № 3795-VI від 22 вересня 2011 року. Пунктом 2 прикінцевих положень цього Закону передбачено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, тобто до 16 жовтня 2011 року. Однак, договір між позивачем та відповідачем було укладено раніше - до цієї дати, а отже чинні на даний час положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якими встановлено заборону вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, не застосовуються до відносин, що виникли на підставі укладеного між договору. Таким чином, враховуючи, що відповідачем не було подано заяви про застосування строку позовної давності, підстави для його застосування згідно із п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню його заборгованість за договором. На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215 ЦПК України,- ВИРІШИВ: Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2008 року, що утворилася станом на 31 травня 2013 року, у загальній сумі - 26 289 (двадцять шість тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 77 коп. (у складі якої: 6991 грн. 60 коп. - заборгованість за кредитом; 13235 грн. 68 коп. - заборгованість за відсотками; 4334 грн. 41 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф фіксована частина; 1228 грн. 08 коп. - штраф процентна складова) та витрати на сплату судового збору в розмірі 262 (двісті шістдесят дві) грн. 90 коп. Заочне рішення може бути переглянуте Лисичанським міським судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку. Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не буде скасовано, воно набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Лисичанський міський суд апеляційної скарги у десятиденний строк з моменту його проголошення. Суддя: С.В. Томчишен
  6. У меня давно неприязненные отношения с Приватом, но благодаря его нахальству я многому научилась и многое узнала. 1. Украли машину - я ее вернула 2. подняли % ставку - я ее вернула 3. сейчас третий иск , но напишу после 25 го - когда будет решение суда. Ситуация анологичная твоей. Единственное могу сказать - подавай на пересмотр заочного решения и без экпертизы ты не выиграешь. Математика - вот где банк прогорит. Нужна будет помощь пиши, помогу.