sirota88

Повинен врахувати довідку спеціаліста-економіста(надана компанією що здійснює бухгалтерську, аудиторську діяльність), яка також є доказом згідно ст. 64 ЦПК та для її підтвердження чи спростування призначити експертизу.

Дякую, готоємось найближчим часом подати такий позов, але вважаю, що і в даному провадженні(перегляд за нововиявленими обставинами) можна досягнути успіху, а тому продовжемо оскарження рішення суду першої інстанції.

При вивченні судової практики знайшов такі судові рішення: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10055129 http://reyestr.court.gov.ua/Review/11351399 Згодом вирішили застосувати таку судову практику і написати заяву про перегляд рішення у звязку з нововиявленими обставинами. При цьому в заяві посилались на довідку спеціаліста-економіста в якій відображені обставини з приводу невідповідності розміру заборгованості визначеного банком(який ліг в основу рішення суду). Також заявник зазначив, що дану довідку було отримано відповідачем лише після розгляду справи про стягнення заборгованості(була подана до суду іншою особою при розгляді іншої справи в якій заявник приймав участь). При перегляді за нововиявленими обставинами подали до суду також заяву про призначення судово-економічної експертизи, в якій просили визначити дійсний розмір заборгованості. Суд відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення у звязку з нововиявленими обставинами(а також у призначенні експертизи), посилаючись на те, що обставини відображені в довідці є новими, ане нововиявленими. Викладаю ухвалу суду 1-ї інстанції: http://reyestr.court.gov.ua/Review/56501887 Наразі подано апеляційну скаргу на дану ухвалу суду, в апеляції повторно буде подано заяву про призначення судово-економічної експертизи. Якщо в кого є якісь ідеї, думки чи судова практика в аналогічних ситуаціях прошу приєднуватись до обговорення.

Обсуждается выдуманная ситуация, когда подан иск и срок исковой давности не пропущен. В случае если доказать что иск был подан не уполномоченным лицом и оставить его без рассмотрения, тогда банк бы пропустил срок исковой давности.

Да, экспертизы по делам в которых я участвовал назначали и неоднократно. На практике был случай когда истребовали доказательства(оригиналы документов) с милиции, банка, в других случаях доказательства истребовали с БТИ, ЖЕКа и т.д и т.п. Почему суд не может истребовать документы у другого суда если в этом существует объективная необходимость(для экспертизы необходимы свободные образцы подписи которые находятся в другом суде или деле)?

Не нужно ничего сравнивать. Понятно что в разных городах будут подписи разные, потому что не он подписывает иски. Но выгоду с этого извлечь можно. Нужно просто взять дела с другого города или суда(имеется ввиду что суд должен истребовать для проведения экспертизы) и занять позицию что в тех делах его подписи, а в нашем не его и почерковедческая экспертиза это подтвердит. Даже образцы подписи не нужно будет у Феди брать. Достаточно будет верно поставить вопрос, например так: - чи виконані підписи в оригіналі позову від ___20__ р. та оригіналах позовів від _________, _____ .... однією особою чи різними особами? Естественно эксперт даст вывод что разными лицами. Затем говорим что в тех делах он подписывал, так как решения по тем делам набрали законной силы и в тех решения зафиксировано что это Федя подавал, а в нашем деле кто-то другой, у кого не было полномочий. Но как было сказано выше, этим заниматься целесообразно когда сроки исковой давности на грани. Тогда можно потянуть дело, а потом провести экспертизу и попросить суд оставить иск без рассмотрения.

Вы спрашиваете что в этом сверхъестественного? На первый взгляд ничего, аналогичной судебной практик много как в реестре так и на форуме. Сложность этой ситуации была в том что заявление которое подлежало исследованию экспертом было датировано 2005 г. Никаких свободных образцов подписи за 2005 г. к моменту рассмотрения дела естественно не сохранилось. Когда апелляционный суд отправил нам письмо о предоставление свободных образцов подписи, написали объяснение о том что в своей переписке эксперт(еще в 1-й инстанции) сообщил что провести экспертизу возможно на основание материалов дела и образцов которые имеются в деле. Таким образом апелляционный суд принял нашу позицию и посчитал что именно банк в этом случае уклонился, не предоставив эксперту оригиналы заявления и расписки о получение карты. На практике иногда случается иначе. Например когда, лицо которое инициирует проведение экспертизы не предоставляет образцы почерка(свободные) или подписи эксперт возвращает дело без проведения экспертизы. Далее суд принимает решение на основание доказательств которые есть в деле.

Не целесообразно вообще этим заниматься. Можно выигрывать дела и без этого. Просто нужно детально изучить материалы дела, законодательство и судебную практику, выработать правовую позицию и вперед. А разгадка найдется всегда, так как договора, иски банков, другие документы пишут люди(юристы банков, юрисконсульты), а людям свойственно ошибаться, особенно если по 10 исков в день штамповать.

Сложности нет. Так как не предоставили оригиналы то доказательства не могут считаться надлежащими и допустимыми(ст. 58,59 ГПК), суд не может их учитывать при рассмотрение дела. Для уверенности можно еще подать заявление о недопустимости доказательств и исключение их с числа таковых+заявление о назначение почерковедческой экспертизы(если это кредитный договор или заявление о выдачи налички). Но в любом случае(даже без почерк. экспертизы) суд не может принять решение на основание этих доказательств. ВССУ отменит такое решение. Вот пример: У х в а л а ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2013 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Макарчук М.А., розглянувши касаційну скаргу Шуліки Аліни Володимирівни в інтересах та за довіреністю публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором кредиту. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. У касаційній скарзі Шуліка А.В. в інтересах та за довіреністю ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Із змісту судових рішень та обставин, зазначених у касаційній скарзі, вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заперечуючи проти позову відповідач вказав що жодної кредитної угоди не укладав і для підтвердження цих заперечень заявив клопотання про витребування у банку оригіналу кредитної угоди та про призначення судової експертиза на предмет підроблення підпису від його імені. Оскільки позивач не надав оригіналу кредитної угоди, суди прийшли до правильного висновку про недоказаність допустимими доказами договірних правовідносин банку з відповідачем і обґрунтовано відмовили у позові. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і ґрунтуються на спотворенні підстав відмови позивачу у задоволенні позовних вимог. Посилання на докази, які судами обґрунтовано відхилені як недопустимі для підтвердження укладення кредитної угоди, також не спростовують висновків суду про недоказаність позивачем факту укладання кредитної угоди з відповідачем. Судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відмовити Шуліці Аліні Володимирівні в інтересах та за довіреністю публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту. Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: М.А.Макарчук http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36473974 справа №6-51094ск13

Имеется ввиду что в действиях конкретного лица не будет усматриваться состав преступления. А вообще могут открыть уголовное производство(по факту а не в отношение конкретных лиц) если будет соответственное заявление, но как доказать, что это сделали конкретные лица? Это не так просто.

А вот и ключ к разгадке. Правда ситуация не совсем аналогична, но можно использовать эту судебную практику: У х в а л а ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Мартинюка В.І., суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О., Наумчука М.І., розглянувши цивільну справу за позовом комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району м. Києва до ОСОБА_3 про виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_3, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2014 року, в с т а н о в и л а: У червні 2013 року КП «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району м. Києва звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що АДРЕСА_1 знаходиться на балансі КП «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району м. Києва та обслуговується підпорядкованою йому ЖЕК № 514. При обстеженні квартир АДРЕСА_1 працівниками ЖЕК № 514 було виявлено, що кімната № 3 у даній квартирі самовільно зайнята ОСОБА_3 та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що ними було складено акт. У вказаній кімнаті ніхто не зареєстрований, документів, які надають право на вселення у вказане приміщення, відповідачем надано не було. Оскільки порядок вселення в жилі приміщення державного житлового фонду дотриманий не був, позивач просив суд задовольнити позов. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2014 року, позов задоволено. Виселено ОСОБА_3 та неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з кімнати АДРЕСА_1. Вирішено питання відшкодування судових витрат. У касаційній скарзі ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_3, просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач та її діти без достатніх правових підстав займають кімнату, на яку не було отримано ордер. Крім того, спростовуючи довід відповідача про те, що ОСОБА_7 не мав повноважень подавати позов, виходив із ст. 44 ЦПК України із системного аналізу якої випливає, що якщо особа протягом розгляду справи не заперечувала проти представлення її інтересів в суді і знала про розгляд справи, позов вважається таким, що був поданий належною особою. Між тим з такими висновками апеляційного суду повністю погодитися не можна. З матеріалів справи вбачається, що у червні 2013 року з позовом до суду від імені комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» звернувся в.о. директора підприємства ОСОБА_7. Подаючи апеляційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2014 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилалась на те, що у ОСОБА_7 не було повноважень представляти інтереси позивача та підписувати документи від імені комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка». Згідно із ч. 3 ст. 38 ЦПК України юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники. Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи. Апеляційний суд при визначенні повноважень особи на вчинення процесуальних дій на вказані норми закону уваги не звернув, не перевірив чи виконував ОСОБА_7 на час подання позову обов'язки директора, якщо виконував, то на підставі чого, і чи має повноваження директор представляти інтереси підприємства без доручення, та не врахував того, що наслідком подання позовної заяви особою, яка не мала на це повноважень є залишення позову без розгляду (п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України). Порядок здійснення провадження у цивільних справах, зокрема, щодо представництва та участі у справі представника визначається ЦПК України. Цим Кодексом не передбачено, що при відсутності у особи повноважень на вчинення певних дій вони можуть бути визнані такими, що тягнуть за собою юридичні наслідки у випадку їх схвалення в подальшому іншою особою. Фактично апеляційним судом доводи апеляційної скарги, яка була предметом розгляду, про те, що особа, яка підписала позовну заяву не мала на це повноважень, не перевірені. Виходячи з долучених до справи документів неможливо спростувати аналогічні доводи касаційної скарги в цій частині. Такі порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвала апеляційного суду не може вважатись законною і обґрунтованою та в силуст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_3, задовольнити частково. Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до цього суду. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий В.І. Мартинюк Судді: В.І. Амелін Т.П. Дербенцева С.О. Карпенко М.І. Наумчук http://reyestr.court.gov.ua/Review/40244987

В любом случае касация отменит решения если суды не истребовал оригиналы

Состава преступления не будет если не будет доказательств, что это сделал конкретный человек. В основном подделка доказывается почерковедческой экспертизой, но могут быть и другие доказательства. Если вы сами подадите такой документ в суд. заседание то понятно что подозрение ляжет на вас, но ... есть другие варианты.

Проще сделать иначе. Если вы сомневаетесь в достоверности поданных доказательств(копий), то востребуйте оригиналы(подайте ходатайство), а если суд вынесет определение, то отвод и жалобу на судью написать, а в апелляции попросить истребовать оригиналы так как суд 1-й инстанции не истребовал.

На любом этапе рассмотрения дела, до вынесения решения. Только ссылаться не на ст. 121, а на п. 2 ч. 1 ст. 207 ГПК

абсолютно не важно в чем я или вы уверены. Просто применяем ст. 61 ГПК и говорим что обстоятельства по поводу принадлежности тех подписей Сапфиру(бриллианту) отображены в решениях которые набрали законной силы, а поэтому не подлежат доказыванию.

Резон в том что банк может пропустить сроки исковой давности

так а в других делах и есть его подписи, это даже отображено в решениях судов, набравших законную силу

Судова практика у справах де було проведено експертизу, встановлено що позов підписаний іншою особою і на цій підставі повернуто позовну заяву.

За рахунок особи яка ініціює проведення експертизи. В даному випадку це відповідач. Вільних зразків купа. Можна взяти інші справи Привата(там будуть інші підписи), експерт проведе дослідження і дасть висновок, що іншою особою.

Те хто здогадався а хто ні зрозуміло(хто захотів). Питання в іншому. Чи є відповідна судова практика з цього питання(позитивна)?

Експертизу почеркознавчу(чи інші) не проводили?

ч. 3 ст. 121 ЦПК України: 3. Крім цього, заява повертається у випадках, коли: 1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову; 2) заяву подано недієздатною особою; 3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; Ніхто не застосовував цю норму на практиці в таких випадках?(коли позов подає не та особа яка зазначена в довіреності)

)Це точно, хоча справжній ворог тільки ховається за його личиною

Тобто фактично позови подаються не вповноваженими на це особами? Можливо це якимось чином можна використати Те що "Пацанёнок совсем" я не сумніваю, бо під таку відповідальність себе доросла людина зі сформованим глуздом не наважиться поставити.