west11

Ну там и компания собралась ... Там и Альфа банк, и Хомутынник, и Кличко со своим "Ударом", там и Николай Черкаский (не тот ли от Метинвеста ?) и Глеб Загорий. А Волков-то какой скромняга, внесок всего 70 тыс. грн.

Бондаренко Виктория Тарасовна ... что-то знакомое с юридических форумов. Надо покопаться в памяти, если найду - выложу в ветке.

А известно ли "чьих будет" эта "Веста" ?

Не имел таких намерений, но уж так получилось (эмоции взяли верх ) и как говорят: "хотел как лучше, а вышло..." Если по теме, то разве не должна была коллегия ВС действовать в соответствии с ч. 1 ст. 403 ЦПК: " Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати" ?

Коллеги, прошу извинить за поддержку политизации темы , но юридические конструкции, как для меня, интереснее, поэтому, может кто-то хочет высказать свое мнение по теме "есть ли перспективы для применения ст. 403 ЦПК с учетом правовой неопределенности" ?

Почему-то ожидание трансформируется в негативное отношение к Зе. Ну Порох себя показал (хотя и это было предсказуемо - созидатель Партии регионов, министр при Янеке, прес-конференция умирающего Зинченко при Ющенко и.т.д.), но Зе еще ничего не сделал,. да и не мог сделать по объективным причинам, так может надо дать шанс ...

Мда-а-а-а, применение "темпорального принципа" к судебным решения довольно сомнителный подход, тем более, что тот же принцип "зв'язаності Великої палати Верховного Суду власною практикою", как методология, должен формироваться на основе принципов используемых ЄСПЛ (см. решение в деле "Chapman v. the United Kingdom" ("Чепмен против Сполученого Королівства") от 18.01.2001 г. заявление № 27238/95 (§ 70), или, в другом решении ЄСПЛ в деле "Cossey v. the United Kingdom" ("Коссі против Объедененного Королевства") от 27.09.1990 г. заявление № 10843/84 (§ 35), и напрямую касающийся полномочий Суда изменить свою предыдущую практику при надлежаще обоснованных обстоятельствах, а ТАКЖЕ сопровождать четким указанием основний не принятия раннее сформированной практики ! Чего в приведенных выше решениях не было - не было ссылки на отказ от предыдущего правового вывода ! ИМХО здесь нет никакой принципиальной позиции - просто халтура, за которую юристу или адвокату "дали бы по шапке", а вот судье ВС - необходимо обструкцию и люстрацию !

Нет пророка в собственном отечестве, как Вы знаете коллега, да и не возьмусь я за такое неблагодарное дело, но в чем здесь может быть интерес Коломойского ? А Стефанчук так прямо заявил о необходимости судебной реформы...

Да, там ведь и Луспенкин, из той же когорты ВССУ... грустно это. Может Зеленский разгонит всю эту ... банковских держиморд ?

Вот хочу поделиться с юридическим сообществом своими соображениями по вопросам приведенным выше. В части оснований для отказа признать договор факторинга недействительным, приведенные аргументы ВС не выглядят убедительными: 1. Не ясно, почему суддя-докладчик в судебном решении ссылается на позднюю редакцию Разпоряжения № 231, ведь договор факторинга датирован 12 грудня 2011 року, а пункт 1 Распоряжения № 231 тогда был представлен в другой редакции от 03.04.2009 года: «Крім того, пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» . 2. В иске недействительность договора факторинга объясняется отсутствием у ТОВ «Кей-Колект» генеральной лицензии на проведение валютных операций, однако, ВС отклоняет этот аргумент истца и объясняет это тем, что достаточно подтверждения у ТОВ «Кей Колект» статуса фин. организации: «У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ»… 3. ВС также считает ошибочным вывод апеляции о том, что договор факторинга не может быть заключенным из-за отсутствия у ТОВ «Кей-Колект» генеральной лицензии на проведение операций в валюте: "Виходячи із правового аналізу статті 1, частин першої, другої, четвертої статті 5 Декрету № 15-93 право вимоги за кредитним договором, яке перейшло до ТОВ «Кей-Колект» за договором факторингу, не є валютною операцією, яка потребує наявності генеральної або індивідуальної ліцензії". 4. ИМХО такой вывод нельзя считать юиридически безупречным, потому, что если "Право вимоги" не требует валютной лицензии ( это так), но как тогда с обязательствами по кредитному договору, которые в полном объеме переходят к новому кредитору (ст. 514 ЦК України), в частности, обязаность принимать у должника иностранную валюту в погашение кредита ? А куда деть позицию НБУ приведенную в ППНБУ от 9 серпня 2002 року N 297: "1.2. Небанківська фінансова установа, національний оператор поштового зв'язку має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", якщо вони є валютними операціями тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету" ? И законодательная база с 14.02.2018 г., в этой части, не изменилась, НО в начале ВС с одним и тем же докладчиком говорит, "ліцензія на здійснення операцій з валютою була обов'язковою" - можно согласиться, а позднее - достаточно иметь статус фин. организации, и не нужно тебе никакой лицензии... Ну что тут скажеш, и где здесь единство правоприменительной практики, и разве не основание для передачи на пересмотр Большой палаты, как предусматривает ст. 403 ЦПК Украины ?

Категорія справи № 461/4267/15 : не визначено. Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2019. Оприлюднено: 02.05.2019. Номер судового провадження: 61-13734ск18 Постанова Іменем України 24 квітня 2019 року м. Київ справа № 461/4267/15-ц провадження № 61-13734св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1, відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сиротяк Юрій Романович, третя особа - орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», в інтересах якого діє ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Львівської області в складі суддів: Левика Я. А., Бакуса В. Я., Бермеса І. В., від 04 квітня 2016 року, та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, на рішення Галицького районного суду м. Львова в складі судді Зубачик Н. Б. від 30 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області в складі суддів: Левика Я. А., Бакуса В. Я., Бермеса І. В., від 04 квітня 2016 року, В С Т А Н О В И В : Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (далі - банк, ПАТ «Укрсиббанк»), приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сиротяк ЮріяРомановича, третя особа - орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (далі - орган опіки та піклування), про визнання недійсним договору факторингу, встановлення нікчемності іпотечних договорів, застосування наслідків недійсності нікчемного договору, зобов'язання приватного нотаріуса до вчинення дій. Позов обґрунтовано тим, що у житловій квартирі АДРЕСА_1 на момент укладення іпотечних договорів від 16 жовтня 2006 року та 01 жовтня 2007 року проживали і проживають на момент подання даного позову неповнолітні діти ОСОБА_1: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Окрім того, з моменту народження ІНФОРМАЦІЯ_3 року за указаною адресою проживає донька позивача - ОСОБА_7 Позивач указувала, що відповідно до статті 177 СК України батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав. Позивач вважала, що іпотечні договори, за умовами яких передано в заставу спірну квартиру укладені з грубим порушенням норм законодавства, положення якого захищають права та інтереси неповнолітніх дітей, а тому згідно статті 224 ЦК України є нікчемними. Крім того, зазначено, що 12 грудня 2011 року на підставі договору факторингу № 1 ПАТ «Укрсиббанк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», відступило право вимоги за кредитними договорами від 16 жовтня 2006 року та 01 жовтня 2007 року ТОВ «Кей-Колект». Зі змісту умов договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року вбачається, що у договорі відсутня така умова як ціна договору, що зазначена у грошовому виразі. Окрім цього, відсутні відомості щодо права ТОВ «Кей-Колект» здійснювати факторингові операції, яке може підтверджуватися виключно свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи та установчими документами підприємства (статут), в яких в переліку видів діяльності передбачений такий вид діяльності як факторинг. Посилаючись з урахуванням уточнень на те, що спірний договір факторингу не відповідає вимогам закону, а договір іпотеки порушує права неповнолітніх дітей, позивач просила суд визнати недійсним договір факторингу № 1, укладений 12 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», встановити нікчемність іпотечного договору, укладеного 16 жовтня 2006 року між ОСОБА_8 та банком, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком Ю. Р., застосувати наслідки недійсності нікчемного іпотечного договору від 16 жовтня 2006 року, встановити нікчемність іпотечного договору, укладеного 01 жовтня 2007 року між ОСОБА_8 та банком, застосувати наслідки недійсності нікчемного іпотечного договору від 01 жовтня 2007 року, зобов'язати приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сиротяка Ю. Р. виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за спірними договорами іпотеки. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Рішенням апеляційного суду Львівської області від 04 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_1, задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 жовтня 2015 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року, що укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» в частині відступлення прав вимог до ОСОБА_1 за кредитними договорами № 11058049000 від 16 жовтня 2006 року та № 11226229000 від 01 жовтня 2007 року. В задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що в частині вимог позову про встановлення нікчемності іпотечних договорів суд першої інстанції вірно установив фактичні обставини та дійшов вірних висновків у справі. Однак, в частині вимог позову про визнання недійсним договір факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року висновки районного суду є невірними, оскільки ТОВ «Кей-Колект» не має генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, а, крім того, позичальник за договором кредиту є фізичною особою і не є суб'єктом господарювання, тому банк та товариство не мали права укладати спірний договір факторингу у частині передачі прав вимоги до позивача за кредитними договорами, які укладені у валюті. ......................... З огляду на зазначене є помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що під час укладення спірного договору факторингу у ТОВ «Кей-Колект» не могло придбати права вимоги відступлення до фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання. Верховний Суд також вважає помилковим і висновок апеляційного суду про те, що договір факторингу не міг бути укладений через відсутність у ТОВ «Кей-Колект» генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. Установлено, що ТОВ «Кей-Колект» є суб'єктом підприємницької діяльності та зареєстроване як фінансова установа і має право здійснювати фінансові послуги з факторингу. У розумінні приписів частин першої та другої статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Декрет № 15-93), Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Виходячи із правового аналізу статті 1, частин першої, другої, четвертої статті 5 Декрету № 15-93 право вимоги за кредитним договором, яке перейшло до ТОВ «Кей-Колект» за договором факторингу, не є валютною операцією, яка потребує наявності генеральної або індивідуальної ліцензії. Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 323/1762/16-ц (провадження № 61-33425св18). У зв'язку із зазначеним, Верховний Суд не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оспорений позивачем договір факторингу порушує вимоги чинного законодавства. Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши, що ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» під час укладання спірного договору факторингу дотримали вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми такого договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення відповідних позовних вимог ОСОБА_9 Суд першої інстанції в указаній частині урахував вимоги норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дослідив обставини справи у відповідності із такими вимогами і надав оцінку доводам учасників справи, перевіривши надані учасника доказами. Згідно вимог статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Враховуючи те, що апеляційний суд, в указаній частині скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду в указаній частині та залишає в цій частині в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України. З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, задовольнити частково. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», в інтересах якого діє ОСОБА_3, задовольнити. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 жовтня 2015 року в частині вимог позову ОСОБА_1 про встановлення нікчемності іпотечних договорів, застосування наслідків недійсності нікчемного договору, зобов'язання приватного нотаріуса до вчинення дій, яке в цій частині не змінено рішенням апеляційного суду Львівської області від 04 квітня 2016 року, залишити без змін. Рішення апеляційного суду Львівської області від 04 квітня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору факторингу скасувати, рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 жовтня 2015 року в указаній частині залишити в силі. Рішення апеляційного суду Львівської області від 04 квітня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 недоплаченого судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції в розмірі 974,40 грн. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. О. Лесько С.Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С.П. Штелик НО, уважаемая суддя-доповідач п. Штелик С. П. , которая была суддею-доповідачем в этом деле и суддею-доповідачем в другом деле с аналогичными обстоятельствами, ((Постанова від 14.02.2018 р. справа № 756/668/15-ц провадження № 61-153св18), делает противоположный вывод: "Ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями" !? Категорія справи № 756/668/15 : не визначено. Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.02.2018. Оприлюднено: 23.02.2018. Номер судового провадження: не визначено Постанова Іменем України 14 лютого 2018 року м. Київ справа № 756/668/15-ц провадження № 61-153св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Курило В. П., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач) учасники справи: позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, відповідачі: публічне акціонерне товариство «Омега банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року у складі судді Васалатія К. А. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року у складі суддів: Слободянюк С. В., Мазурик О. Ф., Корчевного Г. В., В С Т А Н О В И В : Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У січні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Омега банк» (далі - ПАТ «Омега банк»), товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор плюс») про захист прав споживача та визнання правочинів недійсними. На обґрунтування позову зазначено, що 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега банк», та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» укладено договір факторингу № 15, а 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» -договір факторингу, за якими відступлено права вимоги за договорами кредиту та забезпечення кредиту, в яких вони виступають сторонами. Разом з тим, договори факторингу вчинено із порушенням вимог законодавства, що є підставою їх недійсності. Зазначали, що договори факторингу не скріплені печатками сторін; згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути лише грошова вимога, а не зобов'язання за договором іпотеки; згідно розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 231 від 03 квітня 2009 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» за договором факторингу право вимоги може бути відступлено лише щодо боржника-суб'єкта господарювання; господарська діяльність з надання фінансових послуг, до яких належить факторинг, підлягає ліцензуванню, такої ліцензії сторони оспорюваних правочинів не мають; відсутня у сторін оспорюваних правочинів й ліцензія на здійснення валютних операцій, яка потребується у зв'язку із тим, що валютою кредитування є долар США. Зазначали також, що договори факторингу від 28 листопада 2012 року є фіктивними, оскільки до них відсутні додатки. .................................. Разом з тим, такі обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи, в якій оспорюється дійсність договорів факторингу, з огляду на таке. Згідно пункту 1.2 Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09 серпня 2002 року № 297, небанківська фінансова установа має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями, тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до підпункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», факторинг належить до фінансових послуг. Таким чином, ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями. http://reyestr.court.gov.ua/Review/72378048

Так Кондратюк припинив свою деятельность еще в 2016 году, если не ошибаюсь... теперь надо залучати Управління державної реєстрації __________кої міської ради, которое уполномочено ,в том числе, " Вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили "

Браво для Великої палати ! Вывод логичный, справедливый и революционный ! Теперь бы еще аналогичный вывод о последствиях изменения (радикального) правовой позиции Верховного суда (отхода от выводов ВСУ) и можна говорить, что судебная реформа принесла больше плюсов.

Вот какие молодцы ! Обеспечили "единство" судебной практики...

Ну что Вы хотите , судьи ни х...ра не читают позиции Большой палаты ВС, а помощникам это и тем более не нужно

Его (решение)понять нельзя, потому что это решение не соответствует позиции ВП ВС, котрое (увы) говорит о притивоположном - подавать апеляцию и сносить эту Ухвалу, обязать суд первой открыть производство и рассмотреть дело по сути.

Мда-а-а-а, это-то так, но только как возобновить сроки и на каком основании ? Будет ли кардинальное изменение правовой позиции ВС таким основанием ? Пока не готов ответить, работаем в этом направлении...

Можна ведь и шире посмотреть на проблему, и условие о взаимозачете можно и должно распространить на все случаи зачетов кредитные - депозитные обязательства. Не только же Фонду грабування жировать ...

Ого, чудеса еще случаются ! "ПАТ АБ «Укргазбанк» не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ПАТ АБ «УКрагзбанк» за 10 банківських днів (як передбачено умовами договору) та/або за 30 календарних днів (як передбачено Законом України «про платіжні системи та переказ грошей) повідомив позивача про те, що з 20 січня 2015 р. застосовуватимуться нові тарифи на обслуговування електронного платіжного засобу" - и что означает ? Может "лед тронулся" господа.... ведь раннее, если мне не изменяет память, " шляхом розміщення на сайті банку вчинено односторонній правочин до договорів на відкриття карткового рахунку, яким змінено тарифи на обслуговування електронного платіжного засобу та встановлено тарифи на рівні 30% від суми операції. " - было более чем достаточно, а тут такая принципиальная позиция !?

" Если бы наша ... "... А Вы уверены, что "она наша" ? Она ИХ ! А имеет (в виду ) Она нас ! Потому-то банковское лобби с легкостью пропихивает такие одиозные, антигражданские законы, как Про ипотеку, о процедуре банкротства, внесение изменений в ЦК (ст. 1057-1) про відновлення кредитування и т.п.

Решение хорошее, НО касается только тех случаев, когда депозит был передан в заставу ( в качестве обеспечения выполнения обязательств) по кредиту. А как же с переуступкой права требования по тем кредитам, где депозит не является заставой....

На мою думку для аукціона ця позиція ВП-ВС не працює. Згадайте, в основі висновку ВП покладений аналіз відступлення права вимоги до ФО шляхом надання фін. послуги. А при аукціоні відбувається купівлі-продаж, а для такої операції суб'єктний склад сторін не має значення.

Давайте посмотрим на вопрос: "Как поступать ...?" Я Вам ответил - никак и предложил обоснование. Вы согласились с такими аргументами и сразу предложили мне пофантазировать на тему "а докажет ли ОН..." ? Надеюсь знаете на кого возлагается обязанность по доказыванию ? Вот когда увидим доказательства ОТП Фака, тогда можна будет давать им оценку... А Вы предлагаете мне сыграть в шахматы самому с собой - выдвинуть за ОТП-ка аргументы и самому же их опровергнуть... Может еще и заплатить им гонорар за то что согласились выслушать? " Как-то расплывчато..." - хорошо что Вы тяготеете к конкретике, но это была теоретическая посылка к общим нормам, которые могут быть применимы в этой ситуации.

ИМХО никак, так как статус финансовой установы, на момент переуступки права (договор факторинга) ОТП Факторинг имел, а отсутствие такого статуса не является препятствием для подачи иска в суд (по стягненню кредитного долга или еще как...). Если физ. лицо имеет долг перед юридическим лицом, то юрику не обязательно иметь статус фин. учреждения для подачи иска в суд.

Спасибо за Ваше мнение И я так думаю, но посоветоваться с юридическим сообществвом никогда на будет лишним.