Вячеслав1

щодо того, що оплата за час вимушеного прогулу згідно з рішенням суду щодо незаконного звільнення та компенсація моральної шкоди не входять в структуру заробітної плати, що визначена діючим законодавством, та по своїй суті носить характер майнової відповідальності роботодавця перед працівником за незаконне звільнення, то відсутні підстави для застосування п.2 ч.1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів» та визнання протиправними дій уповноваженої особи з включення вимог позивача до сьомої черги погашення суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне. Структуру заробітної плати визначає Закон України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» та розроблена відповідно до нього Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. за №5.» Згідно з нормами вказаного закону та Інструкції заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, наведено у пункті 3 Інструкції. Слід зауважити, що середній заробіток за весь час вимушеного прогулу не відноситься до виключень, які зазначені у п. 3 Інструкції»

классное решение! ВСУ решил поработать!

Не надо кредитовать нынешних!)))

Після опублікування правової позиції Верховного Суду України за результатами перегляду Ухвал Вищого спеціалізованого суду України що до строків та забезпечення доказів в трудових спорах почастішали звернення громадян стосовно захисту своїх Прав визначених ст. 43 Конституції України в зв’язку з розбіжностями в правових позиціях ВСУ та розгляду судами трудових спорів. Правова позиція Верховного Суду України в подібних правовідносинах, викладено в Постанові від 06 квітня 2016 року по справі № 6-409цс16, де зазначено, що: «Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки. Встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.» http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/B934F3E77494C67EC2257F96003B5CA6 Із зазаначеної правової позиції та норм чинного законодавства України вбачається, що суддя встановлює обставини порушеного Права працівника в тому числі і строки подачі позовної заяви. В цивільному законодавстві при розгляді трудових спорів існує презумпція вини роботодавця. Згідно ст. 4 Конвенції МОП № 158 трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов’язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. Як встановлено п.п. «а» п. 2 ст. 9 Конвенції МОП № 158 тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці. В судовому засіданні обставини справи встановлюються за допомогою доказів. Доказами по цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1ст. 57ЦПК). В Україні визнаються частиною національного законодавства норми міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Це насамперед договори, ратифіковані Верховною Радою України. Відповідно до Конституції України та Закону України «Про міжнародні договори України» норми міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, слід застосовувати у внутрішньому правопорядку України в порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені законом України, повинні застосовуватися правила міжнародного договору. Це твердження ґрунтується на ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 p., учасницею якої є Україна: «...учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору». Відповідно, державні органи й органи місцевого самоврядування не мають права звузити чи скасувати своїми нормативно-правовими актами будь-які зобов'язання, що містяться в чинному міжнародному договорі. Тому, якщо нормативно-правовий акт, прийнятий після надання Верховною Радою України згоди на обов'язковість міжнародного договору, встановлює інші правила, ніж передбачені в міжнародному договорі, слід застосовувати правила, передбачені цим договором. З дати надання Верховною Радою України згоди на обов'язковість міжнародного договору не можуть застосовуватися норми Внутрішньодержавних нормативно-правових актів (за винятком норм Конституційних актів), що суперечать нормам цього договору У аналогічній справі №6-5269св13, що розглядалась Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17 квітня 2013 року судом касаційної інстанції було встановлено – «У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 (із змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Проте оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін. Таким чином, відмовити в позові через пропуск строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим а причини пропуску строку не є поважними. Зазначених положень закону районний суд не врахував, відмовив у позові через необґрунтованість позову та пропущення строку звернення до суду, проте причини пропуску цього строку не з'ясував. Посилання суду на відсутність клопотання про поновлення строку звернення до суду є неправильним, оскільки при вирішенні трудового спору суд має з'ясувати як усі обставини у справі, так і причини пропуску строку.» _____________________________________________________________ У наступній аналогічній справі №6-3331св06, що розглядалась Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 21 березня 2007 року судом касаційної інстанції було встановлено – «Постановляючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, пославшись при цьому лише на пропуск позивачем місячного строку для звернення до суду з відповідним позовом (ч.1 ст. 233 КЗпП України), суд не перевірив усіх обставин звільнення та причину пропуску строку, не з'ясував повно всі обставини справи і дійшов передчасного висновку про необхідність відмови в задоволенні вимог. Також суд не з'ясував питання відповідності розірвання трудового договору вимогам чинного законодавства, зокрема, чи дотримані роботодавцем вимоги ч.2 ст. 40 та ч.2 ст. 42 КЗпП України. Крім того, у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску строків, передбачених ст. 233 КЗпП України, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. _____________________________________________________________ В іншій аналогічній справі №640/4268/15-ц від 27.04.2016 року, що розглядалась Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17 квітня 2013 року судом касаційної інстанції було встановлено – «Суд першої інстанції, поновлюючи строк звернення до суду, з яким також погодилася колегія суддів апеляційного суду, виходив з того, що оскільки позивач із оспорюваними наказами про звільнення не погодився, доклав зусиль для поновлення свого порушеного права (звернувся 29 січня 2015 року до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом про скасування наказу, поновлення на роботі, який ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2015 року повернуто позивачу на підставі ст. 115 ЦПК України у зв'язку з порушенням правил підсудності), не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав та строк пропущено на нетривалий час (06 березня 2015 року звернувся до суду з даним позовом), а тому наявні підстави для поновлення такого строку, що не суперечить вимогам ст. 234 КЗпП України»

Очередной бред ВСУ а 234 ст. для кого! Суд признаёт срок пропущеным в том случае если установлено нарушение трудовых Прав работника! В таком случае подаётся иск в суд о привлечении должностного лица к уголовной ответсвенности по ст. 172 КК и взыскивается соответствующие суммы!

Очередной дибелизм от ВСУ!

Неужели нет элементарного чувства судейского достоинства у ВСУ. Сколько можно под дудку Фонда плясать!

А о такой норме ВСУ и не слышало - В цивільному законодавстві при розгляді трудових спорів існує презумпція вини роботодавця. Згідно ст. 4 Конвенції МОП № 158 трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов’язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. Як встановлено п.п. «а» п. 2 ст. 9 Конвенції МОП № 158 тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

Нет слов! Так какую норму застосовывать?!!! Встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/B934F3E77494C67EC2257F96003B5CA6 С каждым новым решением ВСУ удваивает или утраивает практику! справі №6-5269св13, що розглядалась Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17 квітня 2013 року судом касаційної інстанції було встановлено – «У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 6 (із змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Проте оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін. Таким чином, відмовити в позові через пропуск строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим а причини пропуску строку не є поважними. Зазначених положень закону районний суд не врахував, відмовив у позові через необґрунтованість позову та пропущення строку звернення до суду, проте причини пропуску цього строку не з'ясував. Посилання суду на відсутність клопотання про поновлення строку звернення до суду є неправильним, оскільки при вирішенні трудового спору суд має з'ясувати як усі обставини у справі, так і причини пропуску строку.» а тут http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/837E20EC524E708AC22581680047148A

Я так понял взыскать деньги - цивильный спор, зобовязати або скасувати действия или взыскания в связи с незаконными действиями - административный позов!

Так так и есть!

ВСУ нивелировал нормы Конвенции МОП 95, 158 и вынес очередное бредовое решение!

Тоесть? Можно более детально!

Да теоретически правильно! Протянуть, а потом жахнуть по полной паразитов! Решения 3-х инстанций о признании недействительным кредитного договора с банком Форум в связи с обманом http://reyestr.court.gov.ua/Review/56316547 http://reyestr.court.gov.ua/Review/57963741 http://reyestr.court.gov.ua/Review/64284769

Решения 3-х инстанций о признании недействительным кредитного договора с банком Форум в связи с обманом http://reyestr.court.gov.ua/Review/56316547 http://reyestr.court.gov.ua/Review/57963741 http://reyestr.court.gov.ua/Review/64284769 Справа ВСУ с правовой позицией по стрваховкам http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/5B4AEA86D411517EC2257F0F00316202 заслуживает на внимание практика ВССУ справа №266/2844/15-ц http://reyestr.court.gov.ua/Review/58937860 Решение было отменено ВАСУ исключительно в связи с неподсудностью данных дел админсудам. Однако вывод на мой взгляд в решении сделан правильный. В частности суд указал, что исходя из системного анализа правовых норм, коллегия судей пришла к выводу, что с момента отзыва банковской лицензии и начала ликвидации ПАО "Банк Форум" фактически потерял статус банка и финансового учреждения в целом, его банковская деятельность прекратилась, в связи с чем, потерял право на предоставление банковских и любых других финансовых услуг, в частности по кредитованию физических лиц и соответствующее начисления процентов по кредитам. http://reyestr.court.gov.ua/Review/61688337