Va70l

Пользователи
  • Число публикаций

    28
  • Регистрация

  • Последнее посещение

Репутация

8 Обычный

1 подписчик

О Va70l

  • Звание
    Участник

Недавние посетители профиля

Блок недавних посетителей отключен и не доступен другим пользователям для просмотра.

  1. Va70l

    Відвід судді - прошу совета

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 травня 2017 року скасувати та передати питання про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 на новий розгляд до суду першої інстанції.
  2. Va70l

    Відвід судді - прошу совета

    Справа № 569/7946/17 У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2017 року Рівненський міський суд під головуванням судді - Ковальова І.М. при секретарі - Соломон О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне заяву ОСОБА_1 про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання порушеним права споживача фінансових послуг банку, визнання недійсним договору кредиту у зв'язку з укладенням його під впливом обману зі сторони банку,- в с т а н о в и в: В Рівненський міський суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання порушеним права споживача фінансових послуг банку, визнання недійсним договору кредиту у зв'язку з укладенням його під впливом обману зі сторони банку звернувся ОСОБА_1 До початку розгляду справи позивач подав письмову заяву про відвід головуючому судді Ковальову І.М. у якій зазначає, що ухвалою від 26 травня 2017 року суддя Рівненського міського суду Ковальов І.М. розглянувши його позовну заяву до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання порушеним права споживача фінансових послуг банку. Визнання недійсним договору кредиту у зв'язку з укладенням його під впливом обману зі сторони банку, керуючись ч.2 ст.109, п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України повернув йому позовну заяву. Ухвалою від 07 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області скасувала ухвалу судді Рівненського міського суду Рівненської області Ковальова І.М. від 26 травня 2017 року та передала питання про відкриття провадження за його позовом на новий розгляд до суду першої інстанції. 03 жовтня 2017 року суддя Рівненського міського суду Рівненської області Ковальов І.М. відкрив провадження у цивільній справі №569/7946/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання порушеним права споживача фінансових послуг банку, визнання недійсним договору кредиту у зв'язку з укладенням його під впливом обману зі сторони банку, призначивши судове засідання 01 грудня 2017 року. Згідно з ч.1 ст.208 ЦПК України ухвала є формою судового рішення. Відповідно до ч.1 ст.21 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції не може брати участь в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді Верховним судом України, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі. З цих підстав просить суд заяву задоволити. В судовому засіданні позивач повністю підтримав свою заяву та просить суд її задоволити. В судове засідання представник відповідача не з'явився, однак подав до суду письмове клопотання у якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з зайнятістю їх представника в іншому судовому процесі. Заслухавши позивача, з метою уникнення зволікання розгляду справи, суд вважає за необхідне розглянути заяву судді про самовідвід виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.20 ЦПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо: під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу. Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у відповідній частині передбачає наступне: "Кожен має право на справедливий... розгляд його справи...незалежним і безсто-роннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..." Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ( № 3477- IV від 23.02.2006 року із змінами до доповненнями) , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Рішенням Європейського суду у справі « Білуха проти України» (заява № 33949\02) від 09 листопада 2006 року встановлено, що відповідно до установленої практики Європейського Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див.вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43). Таких доказів суду у даній справі не надано. Стосовно об'єктивного критерію це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими. Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. Вищевказане рішення у справі "Ветштайн протии Швейцарії" (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі "ОСОБА_9 проти Iспанії" (Castillo Algar v.Spain), від 28 жовтня 1998 року,п.45). Відповідно до ст.23 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у статтях 20, 21 і 22 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. На підставах, зазначених у статтях 20, 21 і 22 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Тому, з врахуванням вищезазначеного рішення Європейського суду, а також з метою втілення довіри до суду громадськості у демократичному суспільстві, суд вважає за необхідне заявити самовідвід, який задоволити, а у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді відмовити, оскільки обставини на які посилається позивач є безпідставними та непередбачені ч.1 ст.21 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.20-23 ЦПК України,- у х в а л и в: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ковальова І.М. відмовити. Самовідвід судді Ковальова І.М. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання порушеним права споживача фінансових послуг банку, визнання недійсним договору кредиту у зв'язку з укладенням його під впливом обману зі сторони банку - задоволити. Справу передати для розгляду іншим суддею в порядку, встановленому ст.11-1 ЦПК України. Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає. Суддя Рівненського міського суду І.М. Ковальов
  3. Va70l

    Відвід судді - прошу совета

    Cпасибо всем за советы!
  4. Ухвалой судьи первой инстанции позовна заява про защиту прав потребителя фин. услуг банка была мне возвращена по п.4 ч.3 ст 121 ЦПК (справа не підсудна цьому суду). Апелляция по ч. 5 ст. 110 ЦПК вернула дело назад. Но, о чудо, автоматическим распределением справа опять попала к тому же судье))). Можно ли заявить отвод судье, если формально п.1 ч.1 ст.20 и ст. 21 ЦПК на такой случай не распространяется? Может у кого-то в практике такое случалось? Посоветуйте, пожалуйста.
  5. Ба.... Знакомые лица)))) Ковалев у меня был. Результат аналогичный)))
  6. Полностью поддерживаю. Честность - черта, которая скорее мешает в сношениях с банками. Апелляцию подавать, конечно, необходимо хотя бы для того, чтобы оттянуть конец))) (переоформить имущество, влезть в алименты и т.д.). Но адвокат или хотя бы человек с юридическим образованием или с опытом борьбы с банками Вам все-таки нужен. Ваш адвокат может быть и не виноват, поскольку суд "оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням...". Кто ж знает, какие у него там переконання...)) П.С. Не пропустите сроки - ст. 294 ЦПК
  7. Примерно так: На Кредитний договір, укладений між позичальником і банком, розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів» з огляду на наступне: Згідно з п. _____ Кредитного договору, Кредит надається Позичальнику на наступні цілі: ___________________ Згідно із ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»: споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб... продукція – будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Системно протлумачивши інші положення цього закону, можна прийти до висновку, що: Споживчий кредит кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) фізичній особі, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб, для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника Відповідно до п. 2 Постанови Пленум Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» Закон України «Про захист прав споживачів» поширюється на зазначені в ньому відносини, які виникли після введення його в дію. Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають … із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Зважаючи на те, що цільове призначення кредиту є задоволення особистих потреб – купівля нерухомості, то на вищезазначені кредитні правовідносини поширюється норми законодавства про захист прав споживачів. До того ж згідно з п. 1.2 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 р. (надалі – Правила), іпотечний кредит є споживчим. Отже, метою іпотечного кредиту є також задоволення особистих потреб, тому керуючись положеннями вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України на вищезазначені кредитні правовідносини поширюється норми законодавства про захист прав споживачів. Системно аналізуючи положення Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 6 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» згідно з якою, Фінансовими вважаються такі послуги: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, можна прийти до висновку, що кошти надаються у позику Позивачу, Позивач є споживачем фінансової послуги у вигляді надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, а отже, гарантії, встановлені для Позичальника Законом України «Про захист прав споживачів» мали дотримуватися, проте дотримані не були, всупереч абз. 4 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» Банк не повідомив Позичальника про зміну відсоткової ставки за кредитним договором у порядку, визначеному кредитним договором (рекомендованим листом, який мав би отримати позичальник). Згідно з п. 1 резулятивної частини Рішення КСУ від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовича щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42, В аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023–XII з наступними змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Таким чином, положення Закону України «Про захист прав споживачів» поширюються на відносини між Банком та Позичальником, а Банк мав виконати вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» як під час укладення кредитного договору, так і під час його виконання.
  8. Дайте, пожалуйста, ссылки на судебные решения. Особенно - те, где Ярема расписался)))
  9. Могу дать наводочку)))): Форма заявления - ЗУ "Про звернення громадян" Мотивировка - ст.62 ЗУ"Про банки і банківську діяльність",чч.3, 13 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів", почти весь ЗУ "Про захист персональних даних"))), особенно - ч.6 ст. 6; ч. 2 ст.14; ч.1 ст. 21. Конечно, надо смотреть договор: что Вы там подписывали. Честно говоря, не слышал прецедентов, чтобы Банки за это наказывали, но попробовать потрепать нервы ростовщикам, конечно, можно)))
  10. Cпасибо. Исковую давность уже попробовал. В 1-й инстанции пока не прошло. Готовится апелляция.
  11. Уважаемые форумчане, помогите пожалуйста выяснить такой вопрос: В далеком 2012 году во время телефонного разговора с представителем Укрсоцбанка по поводу невозвращения мною кредита, на мой вопрос почему банк не подает в суд - она ответила, что подождут пока сумма долга не вырастет до 100 тыс.грн., - и тогда подадут. На деле так и оказалось. В суде я пытаюсь доказать, что банк специально затягивал решение вопроса задолженности. Запись этого разговора мне бы сейчас очень пригодилась. Может кто-то знает про существование каких-нибудь внутренних инструкций в Укрсоцбанке о записи телефонных разговоров с клиентами? Спасибо.
  12. Учетная ставка НБУ выросла с 9,5% 15.04.2014 до 30% 04.03.2015. Договором предусмотрена двойная ставка. Вот и увеличение суммы.
  13. Что, никаких идей? В цивильном законодавстве понятие "истотне порушення договору" и правовые последствия описаны, а вот правовых последствий устранения нарушения нет. Может у кого-то есть какая-то практика в этих вопросах?
  14. Теперь Банк подал в 1-ю инстанцию уточнения к иску, пересчитав задолженность по первоначальной процентной ставке. Сумма вышла еще больше, чем в первоначальном иске (учетная ставка НБУ ведь увеличилась). И вроде как "усунув порушення", а для меня стало еще хуже... Прошу совета: как поступить в даной ситуации? Начало темы - http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6836&hl=