.jpg.8798bcfee7ff97156bc03c005d80b552.jpg)
Bolt
-
Число публикаций
35049 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
1205
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы Bolt
-
-
http://reyestr.court.gov.ua/Review/43279888
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Номер провадження №22ц-791/709/2015 Головуючий в І інстанції: Венглєвська Н.Б.
Категорія: 27 Доповідач: Полікарпова О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2015 року березня місяця 25 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
ГоловуючогоПолікарпової О.М.СуддівБазіль Л.В. Прокопчук Л.П.При секретаріМироненко І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі ПАТ «Приват Банк», Банк) звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 07 грудня 2006 року відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 1567, 50 грн. зі сплатою 12% за користування кредитом з кінцевим терміном повернення - 07 грудня 2008 року. Внаслідок порушення позичальником умов кредитного договору, станом на 21.03.2014 року, за ним утворилася заборгованість в сумі 19076, 52 грн., яка складається із заборгованості по процентах - 4191, 49 грн., заборгованості по комісії - 674, 42 грн., 12826, 01 грн. пені, а також штрафу: 500 грн. - фіксована частина, 884, 60 грн. - процентна складова, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2014 року в задоволенні позову ПАТ «Приват Банк» відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Приват Банк» просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи Банку в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ним пропущено строк звернення до суду, оскільки строк виконання зобов'язання настав 07 грудня 2008 року і з цього дня Банк знав про своє порушене право, однак до суду звернувся лише 11 квітня 2014 року.
Колегія суддів вважає, що такий висновок частково суперечить встановленим судом обставинам.
З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ «Приват Банк» та ОСОБА_5 07 грудня 2006 року укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 1567, 50 грн. з кінцевим строком повернення - 07 грудня 2008 року. Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам для тарифного плану «Розстрочка», «Стандарт» термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів передбачено в п'ять років. Разом з тим, позичальником зазначені Умови не підписані (а.с.4, 5-8), що дає підстави для висновку про неузгодження між сторонами договору питання про збільшення строку позовної давності.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконував, у зв'язку із чим Банк у березні 2008 року звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення всієї суми заборгованості і рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 16.04.2008 року, яке набрало чинності 12.06.2008 року з ОСОБА_5 стягнуто достроково на користь Банку заборгованість, яка виникла станом на 08.02.2008 року в сумі 2563, 48 грн. і яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 1510, 76 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 601, 27 грн., заборгованості по комісії в сумі 329, 52 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в сумі 121, 93 грн.(а.с.28).
Обґрунтовуючи розмір позовних вимог у даній справі, Банк надав розрахунок, з якого вбачається, що до суми заборгованості, яка визначена станом на 21.03.2014 року, включено також проценти, комісію, пеню, що нараховані за зазначеним вище кредитним договором у період з 07.12.2006 року по 08.02.2008 року, яка вже стягнута за рішенням суду від 16.04.2008 року. Ця обставина залишена поза увагою судом першої інстанції.
Зазначене порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду із закриттям провадження у справі в цій частині.
Позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості по процентах, комісії та пені, що нараховані після 12.06.2008 року, тобто з моменту, коли судовим рішенням кредитна заборгованість з відповідача достроково стягнута, а відповідно й закінчився строк дії кредитного договору, задоволенню не підлягають, оскільки законом не передбачено повторне стягнення по договору, строк дії якого закінчився. На даний час між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини, однак вимоги відповідно до ст. 625 ЦК України щодо порушення виконання грошового зобов'язання позивач не заявляв.
Таким чином, у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості в період з 12 червня 2008 року по 21 березня 2014 року слід відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.
В частині відмови у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості, яка утворилась у період з 08.02.2008 року по 16.04.2008 року, тобто до закінчення строку дії кредитного договору, яка не стягнута за рішенням суду від 16.04.2008 року, колегії суддів погоджується із зазначеною районним судом підставою - сплив строку позовної давності.
Доводи апелянта про те, що строк позовної давності за даним позовом спливає лише 03.08.2015 року, виходячи з того, що останній платіж за кредитним договором відповідач здійснив 02.08.2010 року, а строк позовної давності за Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам для тарифного плану «Розстрочка» збільшено до 5 років колегія суддів до уваги не приймає.
Згадані Умови, пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6 - 16 цс 15, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для усіх судів України.
Отже, підстав для скасування судового рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, нарахованої за період з 08.02.2008 року по 12.06.2008 року немає.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції частково скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав та про закриття провадження у справі щодо іншої частини позовних вимог.
Керуючись положеннями ст. 303, 307, ч.3, 4 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_5 кредитної заборгованості за період з 07.12.2006 року по 08.02.2008 року в сумі 2563, 48 грн. скасувати і провадження у справі закрити.
Це ж рішення суду в частині відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_5 кредитної заборгованості за період з 12.06.2008 року по 21.03.2014 року з підстав пропуску строку позовної давності скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Банку за необгрунтованістю.
В решті це ж рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
-
http://reyestr.court.gov.ua/Review/44318230
Справа № 161/13100/14-ц
Провадження № 2/161/557/15
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 травня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
при секретарі - Лукашевич І.П.,
з участю представника позивача - Кузіна Є.В.,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в :
ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 17.06.2011 року між ПАТ КБ "Приватбанк та ОСОБА_3, останній отримав кредит в розмірі 20000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Вказує, що відповідач свої зобов'язання щодо погашення кредитної заборгованості не виконав і станом на 14.07.2014 року загальна сума його боргу становить 28402,36 грн..
У зв'язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" вказану заборгованість та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею ст. 60 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Як з'ясовано в судовому засіданні із копії заяви ОСОБА_3 про надання кредиту (а.с. 9), Умов і правил надання банківських послуг (надалі - Правила, а.с. 11-34), 17.06.2011 року ОСОБА_3 підписано анкету-заяву, за умовами якої відповідачу надано можливість отримувати кошти в сумі 20000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Дана заява містить пункт про те, що заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою і тарифами складає договір надання банківських послуг.
Проте, як з'ясовано в судовому засіданні з пояснень представників сторін, Умови та правила надання банківських послуг, відповідачем не підписані(а.с.11-34).
Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною(сторонами).
У зв'язку з цим, враховуючи висловлену правову позицію у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року у справі №6-16цс15, яка у відповідності до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для врахування судами загальної юрисдикції, оскільки відповідач не підписував Умови та правила надання банківських послуг, а лише заяву про приєднання до них і враховуючи, що позивачем не представлено належних і допустимих доказів, які б вказували, що саме ці Умови розумів відповідач підписуючи заяву позичальника, то в даному випадку їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. При цьому, відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів відповідача при вирішенні такого спору.
Крім цього, суд зважає на доводи позивача та його представника, що кошти в сумі 18022,82 грн. ОСОБА_3 не отримував, а вони були зняті невідомою особою 18.07.2013 року через банкомат в м. Донецьку за допомогою послуги "Приват 24" і саме з вказаної дати і суми нараховувалась заборгованість, в той час як його номер телефону був заблокований. Наведене стверджується зверненням відповідача до ПрАТ "МТС Україна"(а.с. ), Луцького РВ УМВС України у Волинській області стосовно шахрайських дій, внаслідок чого його заява прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань(а.с. ), а також безпосереднє і особисте подання відповідачем у день зняття коштів до відділення банку в м. Луцьку заяви про це та блокування карткового рахунку, що фізично позбавляло його можливості зняти ці кошти в м. Донецьку.
Таким чином, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 207, 257, 267, 526, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-
в и р і ш и в :
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором б/н від 17.06.2011 року в сумі 28402,36 грн. - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк
-
http://reyestr.court.gov.ua/Review/44303810
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Єдиний унікальний № 233/5582/14 Головуючий у 1-й інстанції: Купрєєнко А.С.
Провадження № 22-ц/778/3133/15 Суддя-доповідач Спас О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2015 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Полякова О.З.,
Бабак А.М.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК"
на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2015 року
у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2014 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованої за кредитним договором.
В позові зазначав, що відповідно до укладеного договору № DOXRRX01250181 від 22.06.2007 року ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 2251,19 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк належним чином виконав своє зобов'язання за договором. Прийняті на себе зобов'язання ОСОБА_4 не виконує, в зв'язку з чим утворилася заборгованість станом від 18.05.2007 року на 09.01.2013 року має заборгованість 23567,28 грн., яка складається з наступного: заборгованість за відсотками 5832,39 грн., заборгованість по комісії 246,95 грн., пеня 17487,94 грн. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 4006,66 грн., яка була задоволена судовим наказом Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04.04.2008 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк", різниця становить 19560,62 грн. Відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг, штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 1048,15 грн., таким чином загальна сума заборгованості становить 21038,65 грн.
Посилаючись на викладені обставини, просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 21038,65 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ у відповідності до Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", підсудність даної справи визначено апеляційному суду Запорізької області.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_6, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
За договором №DOXRRX01250181 від 22.06.2007 року ОСОБА_4 отримав від позивача кредит у сумі 2251,19 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Через неналежне виконання умов договору за ОСОБА_4 утворилася заборгованість з 18.05.2007 року станом на 09.01.2013 року у розмірі 23567,28 грн., яка складається з наступного: заборгованість за відсотками 5832,39 грн., заборгованість по комісії 246,95 грн., пеня 17487,94 грн.
Судовим наказом Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04.04.2008 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто 4006,66грн., які стягнуті у примусовому порядку станом на 01.02.2010р.
З урахуванням стягнутої суми заборгованість відповідача складає 21038,65 грн.
Позов пред'явлений 13.10.2014р.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Фактичні підстави позовних вимог мають своє підтвердження матеріалами справи. Правові підстави позовних вимог належним чином ґрунтуються на ст.ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, з системного аналізу яких вбачається, що зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути за сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, з застосуванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що основною підставою відмови у задоволенні позову судом першої інстанції вказано пропуск позивачем строку позовної давності.
ОСОБА_4 заява про застосування судом наслідків пропуску позивачем строку позовної давності подана до суду першої інстанції 28 січня 2015р. (а.с.51).
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності обставини пропуску строку позовної давності, оскільки відповідно до п.5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с.7-10) терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років, не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК Українипередбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг при отриманні позичальником кредиту, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014р. у справі №6-127цс14, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судом при розгляді справи.
З заяви позичальника вбачається, що кінцевим строком повного погашення кредиту та виконання зобов'язань сторонами договору визначено 22 квітня 2008р. (а.с.6).
З довідки ЗАТ "Український бекон" за місцем роботи відповідача вбачається, що за судовим наказом, виданим за цим же кредитним договором, заборгованість погашена повністю станом на 01.02.2010р.
В разі наявності у банку інших вимог, крім тих, що були задоволені видачею та виконанням судового наказу, з вказаної дати банк знав про порушення своїх прав, проте вимог до ОСОБА_4 своєчасно не пред'явив.
Стосовно строку позовної давності, який має застосовуватися у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
У наданих до справи Умовах надання споживчого кредиту (п.5.5.) передбачено, що термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
Вирішуючи вказане питання колегія суддів виходить із правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року у справі №6-16цс15, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України.
Підстав відступити від цієї правової позиції колегія суддів не вбачає.
А саме, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 11 березня 2015 року ухвалив постанову у справі № 6-16цс15, предметом якої був спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Верховний Суд України вказав наступне.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вказані Верховним Судом у наведеній постанові обставини мають місце у даній справі.
А саме, вирішується спір щодо п. 5.5. тих самих Умов надання споживчого кредиту, що і у даній справі. Правочину у письмовій формі щодо збільшення строку позовної давності у справі немає. Надані позивачем Умови надання споживчого кредиту, у тому числі п.5.5., не підписані позичальником, а тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. У заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.
Виходячи з викладеного є підстави для висновку про відсутність між сторонами договору про збільшення строку позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування передбаченого п.5.5 Умов надання споживчого кредиту строку позовної давності, збільшеного до 5 років.
Доводи апеляційної скарги про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 21038,65грн. не спростовують висновки рішення суду, оскільки відмова у позові за пропуском строку позовної давності застосовується саме у разі доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" відхилити.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2015 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
-
Пробуйте запросы по разному вводить... Иногда может неожиданно дать, то что требуется... Самого это кумарит...
То есть если ввести например "6-16цс15", а потом "6-16 цс15", то результаты будут абсолютно разными... видите между "6" и "ц" пробел поставил...
Вот как написано в решении, так оно и будет выдавать... Это не гугл, где всё подряд выдаёт...
-
Кстати у меня есть успех по скриншотам, где якобы был платеж в 2008 году.
Региональное управление Привата само написало, что карта не обслуживается с 2008 года.
Поздравляю! Скриншоты меня сейчас очень волнуют, всю информацию по ним ищу... Как бы мне увидеть Ваши успехи...
Чуть позже.
Ярослав, Вы про меня не забыли... Чуть позже уже наступило...)))
-
Еще вопрос.. Адвоката мы не нанимали, муж сейчас без работы, цены у нас увы и ах, могу ли я тоже участвовать в процессе? Потому как он у меня не разбирается, двух слов связать от волнения не может, ну короче, кошмар.. Но я не имею юр.образования
Конечно можете участвовать... В качестве представителя Вашего мужа... Для этого надо оформить доверенность на представительство интересов стороны в суде... Это Ваш муж должен Вам дать доверенность такую... И всё может вообще в суде не появляться ни разу, а Вы сами будете там воевать на основании этой доверенности...
-
А если так ко мне придут добры-молодцы куда звонить, кого звать? Или каждый день проверять реестр?
В милицию, куда же ещё в таких случаях... Или есть варианты...
-
Ну на сколько я понял из средств массовой информации, и прочитанного на фейсбуке, к нему пришли из исполнительной службы выселять из квартиры, по решению суда. Он не долго думая шлепнул их, ну а дальше всем известная история с захватом заложников.
А, ну тогда понятно, как они пришли "мирно" и с кем... Жаль, мужик видно совсем юридически не подкованный был... Много таких, простых людей, обывателей, им когда говоришь, что у банка выиграем, так они до последнего не верят... Люди живут в какой то параллельной реальности... (((
-
Я сижу и читаю с открытым ртом от удивления.
Да приват лучше застрелятся все разом чем дадут кому скидку, Приват и скидка не совместимо
Это да... Там реальные зомби работают... зазомбированные приватовскими тренингами... С ними даже просто разговаривать и то не реально... А уж как в голове заклинит, так... Такое чувство, что у них какой-то тумблер вмонтирован (вживлён)... Одну и ту же пластинку включают как по щелчку... Мне иногда кажется, что в них какие датчики вмонтированы и за ними типа следят на расстоянии и включают этот тумблер... Иногда бывает с таким юристом банка не в суде, а где то случайно там в кафе встретишься... типа о привет, как дела, отдыхаем, а они на волну сразу падают... Я типа да расслабься, отдохни, за тобой никто не следит, ты не в суде... Бесполезно... Говорю ведь, зомби... Мозг вымыт тренингами, семинарами, мотивациями... в общем всякой такой сектантской фигнёй...
-
2
-
1
-
-
ответил же
Вы такой доверчивый... Их слушать себя не уважать... Они и не такого могут рассказать и расскажут тем кто слушает...
-
1
-
-
лично не проверял,но долгов там,нет,просто покупал у них арестованное имущество и сотрудник сообщил,что вот так у них сейчас
даже не верится Вы не перепутали приват с кем-то?
Да Приват сейчас делает дисконт в виде 20% (вернее до 20%, то есть как лотерея, кто больше понравится, кто меньше, в реале может быть 5%, 10%) от насчитанных своих бесконечностей... А потом не факт, что не подаст виканавчий лист в виконавчу... Уж за Приват я много чего знаю...
Например должен человек 600 грн.... Ему насчитывают долг в 20 000 грн. и предлагают типа дисконт, типа прощение, типа списание 20% на счастье... То есть минус 4000 грн... Какой банк добрый и хороший... Типа заплати 16 000 и живи спокойно, это с 600-от то гривет долга... Очень смешно... А ведь это случай из жизни... Этот человек не захотел дисконта и обратился ко мне и банк вообще ничего не получил, то есть 0 грн. долга теперь... Пусть дальше насчитывают...)))
-
1
-
-
Можно еще в ген.прокуратуру написать
Ну генпрокуратура, это уже взывание...
А скарга слидчему-судье на прокурора или следователя или милиционера прямо предусмотрена КПКУ, так как именно он контролирует законность, правильность и порядок ведения криминального провадження...
-
С какого момента отсчитывается пресекательный срок по ч.2 ст. 1281 ГК.
В интернете я видел следующий комментарий по делу ВСУ №6-33цс15 :
"ВСУ постановил, что в этом случае банки могут взыскивать задолженность не в рамках общей исковой давности — в течение трех лет. А на протяжении шести месяцев, то есть у банка есть лишь полгода после смерти своего заемщика, чтобы либо взыскать задолженность у его наследников (или переоформить на них кредит), либо залог — недвижимость"
Ну так правильно, шесть месяцев отводится на подачу заяв на принятие наследства... Всё логично...
-
Споживчий кредит в ПАТ "ОТП БАНК", суд першої інстанції не застосовує строку позовної давності у відповідності до вимог п.7) частини 13 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів" і Пункту 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" та рішення Конституційного Суду при наявності судової вимоги ПАТ "ОТП Банк" від 04.02.2009 року, у зв'язку з тим, що письмова Заява про застосування строку давностіі не надавалась, в запереченні також про це не зазначалось. Чи прийме Апеляційний суд Заяву про застосуванні строку давності? Чи Є подібна практика?
Ну, а хоть устно заявлялось в заседании...
-
Это все сделали, есть следователь мвс, который никого даже не допросил. Сейчас идет еще один суд.процесс
А как он происходит? поделитесь
А скаргу в суд не пробовали на следователя (прокурора) не пробовали подать...
-
В первой инстанции был представитель по доверености. Ответчик был в командеровке.
Ну вообще то это считается, что ответчик был, то есть сторона была представлена...
-
1
-
-
Мне ответили после подачи заявы, что присоединили к уже открытому делу. Присоедененых, таких как я было на то время уже более 200.
Потом приезжал в Бровары, т.к. на письма не отвечали, просил чтобы расказали (письменно) о ходе дела, но ответа не получил, т.к. дело передали кудато (помоему в прокуратуру) и обратно ещё не вернули, результата нет.
В судах ссылка ан то что открыто уголовное дело против КИ по статье мошеничество - не работает, т.к. решения нет, а значит не виновны.
Вот такая моя практика
Может надо снова толпой в Бровары нагрянуть + медиа подключить, чтобы МВД зашевелилось и дала вразумительный ответ, как они далеко за год продвинулись. Лично я буду только "за".
Вы имеете право как потерпевший ознакомиться с материалами криминального провадження... Дел сейчас нет... И они не имеют право Вам их не выдать для ознакомления... Если отправили в прокуратуру, то езжайте в прокуратуру и там ознакамливайтесь у прокурора с ними... Но мне почему то кажется, что это такой отмаз...
Я тоже нашим медиа не доверял бы...
-
но только единицы написали о истоках произошедшего)
А, что там было на самом деле... Просто интересно...
-
Апелляция обычно «тыкает носом» и громко выражает свою особисту думку на эти обстоятельства. Практика есть, но она не всегда, практически не всегда успешная. Всё необходимо делать во время.
Но это только в том случае тыкает скорее всего когда ответчик участвовал в процессе и присутствовал при рассмотрении в первой инстанции...
-
1
-
-
Сколько стоит экспертиза почерка и можно ли стоимость переложить на истца ?
От 900 грн. (но так у Вас вряд ли получится) и до бесконечности... Ориентируйтесь на 2000 грн...
Не можно, а нужно переложить, что непосредственно предусмотрено ЦПКУ, но только в том случае если Вы выиграли дело, а если нет, то это Ваши затраты...
-
1
-
-
Приват вообще колоссальные скидки делает заемщикам,вплоть до возврата только тела кредита,знаю со слов работника отдела по проблемным кредитам.Боритесь
Да неужели...)))
-
1
-
-
А чи Є практика судів, коли в першій інстанції не заявлялась ЗАЯВА про застосування строків позовної давності, а тільки в апеляційному суді?
У кого є практика, ПОДІЛІТЬСЯ, буду вдячний.
Я так делал много раз, но правда ответчик не присутствовал в заседании первой инстанции...
-
Ну что...время потраченное зря, отложили дело по скарге на ВДВС на июль...
Зря ничего не бывает...
-
а вот в этом и прикол. не было галочки. она была намертво вмонтирована. не было уведомления. плюс они даже не хотят остаток денег возвращать (неиспользованные суммы)
А то есть всётаки была, но вмонтирована...
-
1
-
Постановление ВСУ по пересмотру об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по кредиту на условиях Рассрочка (Стандарт)
в Судові рішення за кредитними та депозитними договорами
Опубликовано
http://reyestr.court.gov.ua/Review/43441585
Номер провадження: 22-ц/785/1911/15
Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М.
Доповідач Калараш А. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.04.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Калараш А.А.
суддів - Короткова В.Д., Комаровської Н.В.
з участю секретаря - Абалдової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2014 року, -
встановила:
У липні 2014 року ПАТ КБ "Приват Банк" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту і в обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 28 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "Приват Банк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Приват Банк") та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за № ОDXRF107060597, за яким позивач надав відповідачеві кредит у сумі 5050 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, терміном погашення кредиту до 28.09.2008 року.
Проте через невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань по поверненню кредиту станом на 27 червня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 34833 грн. 34 коп.,
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2007 року у розмірі 34833 грн. 34 коп., та понесені Банком судові витрати.
Рішення ухвалено у відсутність сторін.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2014 року позов ПАТ КБ "Приват Банк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приват Банк", заборгованість за кредитним договором за № ОDXRF107060597 від 28 вересня 2007 року у розмірі 34833 грн. 34 коп., яка складається з: заборгованості за відсотками за користування кредитом - 10817 грн. 64 коп.; заборгованості з комісії за користування кредитом - 1515 грн. 00 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань - 20365 грн. 78 коп.; штрафу - 500 грн. 00 коп.; штрафу - 1634 грн. 92 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку судові витрати у розмірі 348 грн. 33 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню , а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав. .
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції задовольняючи позов і стягуючи з відповідача 34833 грн. 34 коп. виходив з того,що за кредитним договором,укладеним 28.09.2007 року між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_2 ,у позивача виникло право звернення з вимогою про стягнення заборгованості в зв'язку із невиконанням взятих за договором зобов'язань, а відповідач повинна відповідати за порушення зобов'язання.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна з наступного.
Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові за кредитним договором у розмірі та на умовах,встановлених договором,а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої само якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається , що 28 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "Приват Банк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Приват Банк") та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за № ОDXRF107060597, що складається із заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Рострочка" і "Стандарт"), згідно якого відповідач ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 5050 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,42 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, терміном погашення кредиту до 28.09.2008 року (а.с.6-10).
ОСОБА_2 зобов'язання за договором кредиту належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 27 червня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 34833 грн. 34 коп., яка складається з: заборгованості за відсотками за користування кредитом - 10817 грн. 64 коп.; заборгованості з комісії за користування кредитом - 1515 грн. 00 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань - 20365 грн. 78 коп.; штрафу (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп.; штрафу (процентна складова) - 1634 грн. 92 коп.,що підтверджується розрахунком заборгованості ,який узгоджується з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та матеріалами справи (а.с.5,37-39)
Відповідач ОСОБА_2 в суді першої інстанції звернулася з заявою про застосування строку позовної давності (а.с.40).
Строк дії договору кредиту сплинув 28.09.2008 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості та пояснень сторін ,наданих ними колегії суддів ,вбачається ,що останній платіж по погашенню кредиту відповідач здійснила у жовтні 2007 року .
Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивач звернувся до суду з позовом 29.07.2014 року , поза межами позовної давності .
Матеріали справи не містять докази переривання перебігу позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України або спливу позовної давності з поважних причин.
Суд першої інстанції помилково виходив з того,що оскільки відповідачем у період з жовтня 2013 року по січень 2014 року ,в рахунок погашення заборгованості сплачено 9000 грн. ,що свідчить про визнання ОСОБА_2 боргу та підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про застосування позовної давності, оскільки вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким,що перериває перебіг позовної давності ,лише за умови ,коли такі дії здійснено у період позовної давності.
Погашення заборгованості або визнання боржником боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.
Відповідно до п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, при укладенні кредитного договору передбачено терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом,винагороди ,неустойки -пені,штрафів за даним договором встановлюється тривалістю 5 років.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо відсутності домовленості між Банком та ОСОБА_2 про збільшення строку позовної давності до п'яти років через те ,що ОСОБА_2 не підписувала Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ("Стандарт"),оскільки Умови не містять підпису ОСОБА_2, матеріали справи не містять докази того,що саме ці Умови розуміла ОСОБА_2,підписуючи заяву позичальника,а також те ,що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника ,або в подальшому такі Умови ,зокрема щодо збільшення строку позовної давності не змінювалися.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України , висловленої в постановах № 6-16 цс-15 від 11.03.2015 року та 6-240 цс -14, що відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та помилково задовольнив позов Банку.
За таких підстав ,відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України , апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню ,а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ПАТ КБ "Приват Банк" підлягає стягненню судовий збір сплачений ОСОБА_2 при принесенні нею апеляційної скарги у розмірі 174 грн.16 коп.
Керуючись ст.ст. 303, п.4 ч.1 ст.309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2014 року скасувати.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовити.
Стягнути з ПАТ КБ "Приват Банк" на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 174 грн.16 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді апеляційного суду
Одеської області А.А. Калараш
В.Д. Коротков
Н.В. Комаровська