.jpg.8798bcfee7ff97156bc03c005d80b552.jpg)
Bolt
-
Число публикаций
35049 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
1205
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы Bolt
-
-
обращайтесь в суд.Обратилась,когда появилось время.Выиграла 26.12.14.
Я из всего так и не понял, а какой у Вас вообще предмет позову и для чего Вы обратились в суд, если деньги не главное и фигня...
-
Так Вы правы,расчет не выплатили,я тупо расчет хотела получить три года назад .Сумму не оспариварили .Деньги эти- фигня сейчайс.И мы все знаем ,что за три года можно насчитать,даже из минимальной з/п.
Я конечно не знаю, что такое для Вас фигня... Но даже по 1 тысяче в месяц за три года набегает... 36 тысяч гривен и это не считая ещё возможного выходного пособия положенного при увольнении... Какое основание увольнения... какая статья...
-
За решение по "Аккорду" отдельное спасибо.
Это дело ещё 2012-го года...
Было заочное решение в 2012-ом году... http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30221926
А в 2014-ом году это заочное решение было скасовано, вот ухвала... http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43079446
И теперь вот уже вынесено данное решение в загальном порядке... после скасування заочного решения...
Посмотрим будет ли апелляция...
-
Сегодня забрала с почты. Но я смотрю по числам что она вроде как с 6.04 Но там сказано что 5 дней считаются с момента получения ухвалы
Да конечно... Неважно когда она вынесена эта ухвала... Важно когда она Вами получена в данном случае... Вы ведь в повидомленни расписались и указали сегодняшнюю дату...
Вам ничего особенного делать не надо, кроме как заплатить судебный сбор и отнести квитанцию в апелляционный суд... И тогда судья откроет апелляционное провадження по Вашему делу... и назначит день слушания...
-
обременение висит и банка и КК
Одновременно и по одному и тому же...?
-
Сегодня с почты забрала письмо ответ.
Если сегодня 14 апреля Вы расписались, что получили, то тогда у Вас последний день 20 апреля... ибо 19 апреля выходной...
-
И еще момент-вместе с апеляшкой,я писала ходатайство чтобы не платить судебный сбор,так как у меня на тот момент не было денег а сроки поджимали. Может причина в этом?
Всё правильно... Вашу апелляцийну скаргу оставили без движения, так как не был уплачен судебный сбор... Вот по этому поводу и ухвалу Вы получили... Теперь в течении пяти дней Вы должны её исполнить, то есть уплатить судебный сбор и предоставить в суд квитанцию успеть... Если в течении пяти дней не сделаете этого, то Вашу скаргу никто рассматривать не будет и Вам её просто вернут... Так что поторопитесь...
Когда получили ухвалу? Какого числа?
-
2
-
-
За решение по "Аккорду" отдельное спасибо.
Это судье спасибо... )))
-
Приказ об увольнении 29.02.2012 г.в связи с принятием на работу сотрудника ,который не является совместителем.Компенсацию за неиспользованный отпуск выплачивать отказались.
А расчёт Вам вообще выплатили, с суммой Вы согласились или она была спорная... За три года приличная сумма набежала теперь... Вы стянули эту сумму неустойки за не произведённый с Вами вовремя расчёт...
-
Просто постановление 2015 года считают следствием позиции 2014.
Следствие то следствием... Но ведь они оба действуют... и имеют противоположные позиции...
-
Печально...
Интересно была ли кассация или будет ещё... или не будет... и что она скажет...
-
А вот тут я, что то не понял как в одном решении уживаются две противоположные постановы ВСУ...
Справа № 489/244/15-ц
Номер провадження 2/489/842/15
РІШЕННЯ
Іменем України
27 березня 2015 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
при секретарі Антоненко А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за кредитним договором,
встановив
В січні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит. Відповідач був зобов'язаний щомісячно у встановлені строки здійснювати погашення заборгованості за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
Оскільки, відповідач, не виконував належним чином взяті на себе кредитні зобов'язання, позивач просив суд стягнути з нього суму неустойки та судовий збір.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, до суду надійшла заява в якій представник позивача просить розглядати справу без його присутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Просив застосувати строк позовної давності. Вказав, що існує судове рішення яким з нього стягнуто заборгованість.
Ухвалою суду від 19.03.2015 закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення штрафу 500 грн. та пені нарахованої до 01.02.2012 в сумі 67 166,72 грн. у зв'язку з тим, що ці вимоги були предметом судового розгляду і існує заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.06.2012 між тими самими сторонами і з тих же підстав.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.
31.07.2008 між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір № ABLXRC24930024, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 15 307,54 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач був зобов'язаний щомісячно у встановлені строки здійснювати погашення заборгованості за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитним коштами. З умовами договору відповідач був ознайомлений, ним він підписаний.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.06.2012 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість в розмірі 11 782 грн. 81 коп., а саме: 4135 грн. 94 коп. - заборгованість за кредитом; 1136 грн. 07 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5510 грн.80 коп. комісія та 1000 грн. - пені. В задоволенні вимог про стягнення штрафів відмовлено, розмір пені зменшено. Стягнута заборгованість розрахована станом на 01.02.2012.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 17.12.2014 було нараховано 111344 грн. 07 коп. пені, 500 грн. штраф (фіксована складова) та 4978,06 грн. штраф (процентна складова). З 01.02.2012 нараховано 44 177,35 грн. пені.
Посилання відповідача на те, що уже було рішення суду і він сплатив заборгованість, а тому Банк не має права звертатись до суду не може бути прийнято судом, оскільки рішення прийнято у 2012 році станом на 01.02.2012, а заборгованість сплачена у червні 2013 року, тому банк продовжував нараховувати неустойку.
Відповідач просив застосувати строк позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:1) про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. ст. 256-258 ЦК України).
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 1 статті 360-7 ЦПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Суд враховує правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 24.09.2014 (№ 6-144цс14) та від 11.03.2015 (№ 6-16цс15). Аналіз вказаних правових висновків свідчить про те, що зазначення в Умовах надання споживчого кредиту про збільшення строку позовної давності не можна однозначно сприймати як договір про збільшення позовної давності.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК УКраїни).
Для всіх договорів обов'язковою істотною умовою є предмет.
У договорі про збільшення строку позовної давності предметом є збільшення цього строку на конкретний термін.
Тобто вважається укладеним договір про збільшення строку позовної давності якщо сторони у формі встановленій статтями 207, 259 ЦК Українидосягли згоди щодо збільшення цього строку на конкретний термін.
З наданої позивачем заяви не вбачається, що сторони в письмовій формі досягли згоди щодо предмету договору про збільшення строку позовної давності на конкретний термін.
В заяві вказано, що відповідач підтверджує надання йому повної інформації про умови кредитування, а саме: мету, форми забезпечення кредиту, наявні форми кредитування, тип відсоткової ставки, суму на яку кредит може бути виданий, орієнтовну сукупну вартість, вартість послуг з оформлення, термін, на який кредит може бути одержаний, варіанти повернення, можливість дострокового повернення та його умови, необхідність здійснення оцінки майна, переваги і недоліки схем кредитування.
Тобто, враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається досягнення згоди про збільшення строку позовної давності договір про це є неукладеним (п. 8 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 за N 9).
Окрім цього, відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
вирішив
Відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за кредитним договором.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.
Суддя В. В. Кокорєв
-
Справа № 344/11925/14-ц
Провадження № 2/344/547/15
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2015 рокум. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - суддіБабій О.М.,
секретаря Орнат Л.І.,
за участі представника позивача Аннюка В.В., представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та витрат по оплаті судового збору,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № IFXRRZ10453190 від 22.07.2008 року, посилаючись на те, що відповідач отримав в позивача кредит в розмірі 5 282 грн. 65 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та зобов'язався виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору. Внаслідок порушення зобов'язань по сплаті коштів станом на 29.07.2014 року за відповідачем наявна заборгованість за кредитними зобов'язаннями в розмірі 37 723 грн. 63 коп., яка складається з пені.
29 грудня 2014 року представник позивача збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 51 563 грн. 24 коп. заборгованості за кредитним договором.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів наведених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив. Просив суд до вимог позивача застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову. Надав суду письмову заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.
Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.
Судом встановлено, що 22.07.2008 року між ЗАТ КБ «Приват Банк», назву якого змінено на ПАТ КБ «Приват Банк», та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в розмірі 5 282 грн. 65 коп. на придбання товару, строком на 12 місяців до 22.07.2009 року включно. Умовами кредитного договору встановлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, який становить 0,01% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.6).
Погашення заборгованості здійснюється щомісяця з 01 по 05 число платежами в сумі 440 грн.51 коп.(а.с.6 зв.).
Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено, що банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом перерахування на рахунок торгівельно-сервісному підприємству. Датою видачі кредиту є дата укладання кредитно-заставного договору. При порушенні строків платежів позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. і 5% від суми позову.
Пунктом 5.5 Умов визначено, що термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів встановлюється тривалістю 5 років (а.с.9).
Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач порушував строки сплати кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № IFXRRZ10453190 від 22.07.2008 року (а.с.36)..
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.
Позивачем станом на 29.07.2014 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором № IFXRRZ10453190 від 22.07.2008 року, відповідно до якого нарахована вся суму заборгованості відповідача за кредитним зобов'язаннями в сумі 51 563 грн. 24 коп., а саме: заборгованість за кредитом в розмірі 5 282 грн. 66 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 3 грн. 74 коп., пеня - 46 276 грн. 84 коп.
Представником відповідача заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, що в силу ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15 ), визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.
Доводи представника Банку про дотримання ними строків позовної давності при зверненні до суду не відповідають фактичним обставинам справи і умовам кредитування.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
У кредитора право пред'явлення вимоги до відповідача виникло тоді коли відповідач не сплатив черговий платіж по кредиту. Як вбачається із розрахунку заборгованості (а.с.36), ще у вересні 2008 року.
Виходячи з норм ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України суд приходить до висновку, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.
Оскільки пунктами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного щомісячного платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, суд вважає, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
При цьому суд враховує також правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, які є обов'язковими для всіх судів відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України.
Клопотання про поновлення строку позовної давності представником позивача суду не заявлялось.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволені позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат слід відмовити за пропуском строку позовної давності.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 256, 257, 258, 526, 527 ч. 1, 530, 1054 ч. 1, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та витрат по оплаті судового збору відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Довідка: повний текст рішення виготовлено 01 квітня 2015 року
Суддя Бабій О.М.
-
1
-
-
Вот и Черкасская апелляция... http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43290650
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/857/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Левченко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Подорога В. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПодороги В. М.суддівБородійчука В. Г. , Демченка В. А. при секретаріВолвенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и л а :
15 жовтня 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що відповідно до укладеного договору № СSXRRX08920007 від 30 жовтня 2007 року ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 12 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам "Розстрочка" складає між нею і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, а також інші витрати згідно Умов.
Зазначало, що Банк зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав ОСОБА_6 кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору.
В порушення норм закону та умов Договору ОСОБА_6 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, тому станом на 22 вересня 2014 року мала заборгованість 88 386,85 грн., яка складається з наступного:
- 10 942,60 грн. - заборгованість за кредитом;
- 1369,60 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 6336,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;
- 69738,65 пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
Просило суд стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість в розмірі 88 386,85 грн. за кредитним договором № СSXRRX08920007 від 30 жовтня 2007 року та судові витрати у розмірі 883,87 грн. судового збору.
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2015 року в позові ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ КБ "ПриватБанк" оскаржило рішення суду в апеляційному порядку.
Вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим через недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права і просило рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з відповідача судові витрати за подання апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 жовтня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №CSXRRX08920007, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 12000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 24 місяці із кінцевим терміном повернення до 30 жовтня 2009 року, а також сплатою щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 288 грн. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2000 грн.
Договір складається із заяви позичальника та доданих до нього умов і правил надання банком послуг та тарифів(а.с.8-14).
Із розрахунку заборгованості за вищезазначеним договором (а.с.5-6) вбачається, що станом на 22 вересня 2014 року заборгованість ОСОБА_6 дорвінює 88386 грн. 85 коп., яка складається з наступного:
- 10 942 грн. 60 коп. - заборгованість за кредитом;
- 1 369 грн. 60 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 6 336 грн. 00 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом;
- 69 738 грн. 65 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що надані ними при зверненні із позовом до суду Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), в редакції, які містять п. 5.5 щодо збільшення строку позовної давності до п'яти років, проте вони не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, оскільки в матеріалах даної справи містяться Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), що були долучені банком до позовної заяви, які не містять пункту 5.5. щодо збільшення строків позовної давності до п'яти років(а.с.14).
Крім того, у заяві позичальника від 30 жовтня 2007 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає(а.с.8).
Згідно правової позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України викладеної у справі N 6-16цс15 від 11 березня 2015 року, виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.
Аналогічна правова позиція Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України викладена у справі N 6-240цс14 від 11 лютого 2015 року.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») не містять підпису ОСОБА_6 та підпису Голови Правління Банку О.В. Дубілета, в зв'язку з цим їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, тому застосуванню підлягають загальні строки позовної давності визначені цивільним законодавством, а саме три роки.
Таким чином, з 31 жовтня 2009 року у позивача виникло право вимоги за вказаним кредитним договором, а останнім днем пред'явлення вимоги до відповідача по стягненню заборгованості за кредитним договором - 31 жовтня 2012 року.
20 жовтня 2014 року ОСОБА_6 подала заяву про застосування строків позовної давності, в якій просила відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності (а.с.35).
З матеріалів справи вбачається, що 13 серпня 2014 року, 02 жовтня 2014 року, 20 жовтня 2014 року, 03 листопада 2014 року з рахунків ОСОБА_6 було здійснене автоматичне погашення простроченої заборгованості (а.с.68-70).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість. В даному ж випадку автоматичне списання заборгованості за кредитом із зарплатної картки відповідача не є діями, що свідчать про визнання нею свого боргу у розумінні ст.264 ЦК України.
Крім того, як в суді першої інстанції так і в засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_6 категорично заперечувала проти такого списання.
3 урахуванням вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України (принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу) судовий захист здійснюється лише за зверненням суб'єктів цивільного процесу.
Позивач звернувся до суду із позовною заявою 15 жовтня 2014 року (а.с.2), тобто з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстави для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та вірно прийшов до висновку про застосування позовної давності.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - відхилити.
Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
-
Решение Ровенского городского суда... http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43363635
Справа № 1715/962/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2015 року м. Рівне
Рівненський міський суд у складі :
головуючого - судді Кучиної Н.Г.
при секретарі Соломон О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом кредитної спілки "Аккорд" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування позову посилається на те, що 26 грудня 2006 р. між кредитною спілкою "Аккорд" та членом кредитної спілки "Аккорд" ОСОБА_1, було укладено кредитний договір № РВ2345. Згідно з п.1.1. договору, кредитна спілка надала позичальнику кредит у розмірі 5000 грн. Отримання грошових коштів позичальником підтверджується видатковим ордером. Відповідно до п.2.2 договору кредиту позичальнику було надано строком до 26.12.2007р. В порушення договірних зобов'язань позичальником не було проведено погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у встановлений термін. Своє зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредиту та плати за користуванням кредиту відповідач не виконує, розрахунок за користування коштами не провів.
Відповідно до п.2.2. договору позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати спілці нараховані проценти та частину кредиту в терміни та розмірах, не менше, ніж це вказано в рекомендованому графіку платежів. При дотриманні позичальником умов сплати кредиту, передбачених у рекомендованому графіку платежів, нарахування процентів є мінімальним : на залишок суми кредиту. розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом передбачено п.2.3 договору.
Станом на 24.01.2012 року заборгованість позивача становить, сума боргу за тілом кредиту становить 3120,58 грн., за проценти в сумі 5479,53 грн., пеня 3120,58 грн., що в сумі складає 11720,69 грн.
Просять суд, стягнути із відповідача заборгованість по договору кредиту у розмірі 11 720 (одинадцять тисяч сімсот двадцять) грн.. 69 коп. та судові витрати по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надав заяву в якій просить суд справу розглядати у його відсутність позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про застосування позовної давності, в якій просить застосувати позовну давність та відмовити в позові кредитної спілки «Аккорд».
Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судом встановлено, що 26 грудня 2006 р. між кредитною спілкою "Аккорд" та членом кредитної спілки "Аккорд" ОСОБА_1, було укладено кредитний договір № РВ2345.
Згідно з п.1.1. договору, кредитна спілка надала позичальнику кредит у розмірі 5000 грн. Отримання грошових коштів позичальником підтверджується видатковим ордером. Відповідно до п.2.2 договору кредиту позичальнику було надано строком до 26.12.2007 р. В порушення договірних зобов'язань позичальником не було проведено погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у встановлений термін.
Відповідно до п.2.2. договору позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати спілці нараховані проценти та частину кредиту в терміни та розмірах, не менше, ніж це вказано в рекомендованому графіку платежів (додаток до Договору).
При дотриманні позичальником умов сплати кредиту, передбачених у рекомендованому графіку платежів, нарахування процентів є мінімальним : на залишок суми кредиту розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом передбачено п.2.3 договору. Однак всупереч договірним зобов'язанням, в установлені графіком терміни позичальником не повернуто належні грошові кошти, в результаті чого сума кредиту не зменшувалась, а проценти (нараховувались на фактичний залишок суми кредиту за кожний день користування кредитом п.2.3 Договору).
Позивач свої зобов'язання по договору виконав і видав відповідачу ОСОБА_1 кошти в сумі 5000 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером № 2111 від 26 грудня 2006 року.
Відповідно до п. 3.2 договору, при порушенні строків сплати кредиту нараховується пеня в розмірі 0.5% від суми остаточної заборгованості за кожний день прострочення.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Уклавши з кредитною спілкою кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності ОСОБА_1 систематично порушував свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, крім того останній неодноразово був повідомлений про виникненням заборгованості по оплаті передбачених договором платежів. Однак на даний час кредитна заборгованість позичальником погашена не була.
Відповідач своїх зобов'язань по договору належним чином не виконав, кредит своєчасно та в повному обсязі не повернув, належну плату за користування кредитом (проценти) не вніс. Як слідує з письмових пояснень позивача, останній платіж по договору був здійснений відповідачем 13 квітня 2007 року.
Станом на 24.01.2012 року заборгованість позивача становить: сума боргу за тілом кредиту становить 3120,58 грн., за проценти в сумі 5479,53 грн., пеня 3120,58 грн., що в сумі складає 11720,69.
Викладені обставини представником відповідача не заперечуються і не оспорюються.
Згідно п.2.7. договору позивач має право достроково розірвати договір і повернути наданий кредит і нараховані проценти, звернувшись з позовом до суду, якщо відповідач протягом двох місяців не сплатив взагалі або сплатив не у повному обсязі платежі, узгоджені сторонами у рекомендованому графіку платежів (додаток № 1 до договору).
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Враховуючи встановлені по справі обставини, суд визнає, що про порушення свого права позивач міг довідатися 27 травня 2007 року, оскільки відповідачем чергового платежу згідно рекомендованого графіку платежів (26 травня 2007 року) здійснено не було.
Оскільки договором кінцевим терміном повернення кредиту встановлено 26 грудня 2007 року, то, відповідно до вимог ч.5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності почався 27 грудня 2007 року.
З позовом до суду кредитна спілка «Аккорд» звернулася 24 січня 2012 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
У своєму клопотанні від 03.02.2015р. представник позивача посилається на те, що згідно з умовами кредитного договору його складовою є Положення про кредитування членів КС «Аккорд». Пунктом е) розділу 3 Положення позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за споживчими кредитами, процентами за користування ним, пені встановлено тривалістю 10 (десять) років, що відповідає ч. 1 ст. 259 ЦК України.
Однак, суд до вказаного письмового клопотання ставиться критично та вказана обставина не заслуговує на увагу, оскільки у вказаному положенні про кредитування членів КС «Аккорд», в пункті е) розділу 3 зазначено класифікацію кредитів, а в самому пункті е зазначається поділ кредитів за ступенем ризику і перелічені їх види.
Крім того, суд при прийняті рішення враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом України при розгляді справи №6-240цс14 від 11.02.2015р., відповідно до якої вбачається, що згідно ст.. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Окрім цього частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Вказаним правововим висновком Верховний суд України встановив, що при підписанні сторонами кредитного договру діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності, ці Умови не складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачкою вони не підписувались.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору № РВ2345 від 26.12.2006 року п.4 позичальник підтвердив, що ознайомлений з положенням про кредитування членів КС " Аккорд" Проте, жодних належних доказів про підписання вказаного положення відповідачем в судовому засіданні не встановлено.
За таких обставин, враховуючи правову позицію висловлену Верховним судом України, суд приходить до висновку, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписані сторонами кредитного договору відповідач підписав і Положення про кредитування членів КС " Аккорд", навпаки вбачається, що вказане Положення відповідачем не підписувалось.
Дослідивши позовну заяву, письмове клопотання від 03.02.2015р., суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин пропущення позовної давності.
Відповідно до вимог ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зболеною до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, а судом не визнано поважними причини пропущення позовної давності, у позові кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором необхідно відмовити за спливом позовної давності.
На підставі ч.4 ст.267 ЦК України, керуючись ст.ст.3,10,11,60,88,209,212, 214,215,218,223,292,294 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В позові кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - відмовити за спливом позовної давності.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Рівненського міського суду Кучина Н.Г.
-
Вот здесь вопрос становится неоднозначным.
Коллизия однако...
-
Вот уже и Черкасская апелляция... http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43290650..
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/857/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Левченко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Подорога В. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПодороги В. М.суддівБородійчука В. Г. , Демченка В. А. при секретаріВолвенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и л а :
15 жовтня 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що відповідно до укладеного договору № СSXRRX08920007 від 30 жовтня 2007 року ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 12 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам "Розстрочка" складає між нею і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, а також інші витрати згідно Умов.
Зазначало, що Банк зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав ОСОБА_6 кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору.
В порушення норм закону та умов Договору ОСОБА_6 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, тому станом на 22 вересня 2014 року мала заборгованість 88 386,85 грн., яка складається з наступного:
- 10 942,60 грн. - заборгованість за кредитом;
- 1369,60 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 6336,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;
- 69738,65 пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
Просило суд стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість в розмірі 88 386,85 грн. за кредитним договором № СSXRRX08920007 від 30 жовтня 2007 року та судові витрати у розмірі 883,87 грн. судового збору.
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2015 року в позові ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ КБ "ПриватБанк" оскаржило рішення суду в апеляційному порядку.
Вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим через недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права і просило рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з відповідача судові витрати за подання апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 жовтня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №CSXRRX08920007, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 12000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 24 місяці із кінцевим терміном повернення до 30 жовтня 2009 року, а також сплатою щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 288 грн. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2000 грн.
Договір складається із заяви позичальника та доданих до нього умов і правил надання банком послуг та тарифів(а.с.8-14).
Із розрахунку заборгованості за вищезазначеним договором (а.с.5-6) вбачається, що станом на 22 вересня 2014 року заборгованість ОСОБА_6 дорвінює 88386 грн. 85 коп., яка складається з наступного:
- 10 942 грн. 60 коп. - заборгованість за кредитом;
- 1 369 грн. 60 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 6 336 грн. 00 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом;
- 69 738 грн. 65 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що надані ними при зверненні із позовом до суду Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), в редакції, які містять п. 5.5 щодо збільшення строку позовної давності до п'яти років, проте вони не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, оскільки в матеріалах даної справи містяться Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), що були долучені банком до позовної заяви, які не містять пункту 5.5. щодо збільшення строків позовної давності до п'яти років(а.с.14)
Крім того, у заяві позичальника від 30 жовтня 2007 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає(а.с.8).
Згідно правової позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України викладеної у справі N 6-16цс15 від 11 березня 2015 року, виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.
Аналогічна правова позиція Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України викладена у справі N 6-240цс14 від 11 лютого 2015 року.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») не містять підпису ОСОБА_6 та підпису Голови Правління Банку О.В. Дубілета, в зв'язку з цим їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, тому застосуванню підлягають загальні строки позовної давності визначені цивільним законодавством, а саме три роки.
Таким чином, з 31 жовтня 2009 року у позивача виникло право вимоги за вказаним кредитним договором, а останнім днем пред'явлення вимоги до відповідача по стягненню заборгованості за кредитним договором - 31 жовтня 2012 року.
20 жовтня 2014 року ОСОБА_6 подала заяву про застосування строків позовної давності, в якій просила відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності (а.с.35).
З матеріалів справи вбачається, що 13 серпня 2014 року, 02 жовтня 2014 року, 20 жовтня 2014 року, 03 листопада 2014 року з рахунків ОСОБА_6 було здійснене автоматичне погашення простроченої заборгованості (а.с.68-70).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість. В даному ж випадку автоматичне списання заборгованості за кредитом із зарплатної картки відповідача не є діями, що свідчать про визнання нею свого боргу у розумінні ст.264 ЦК України.
Крім того, як в суді першої інстанції так і в засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_6 категорично заперечувала проти такого списання.
3 урахуванням вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України (принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу) судовий захист здійснюється лише за зверненням суб'єктів цивільного процесу.
Позивач звернувся до суду із позовною заявою 15 жовтня 2014 року (а.с.2), тобто з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстави для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та вірно прийшов до висновку про застосування позовної давності.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - відхилити.
Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
-
1
-
-
Так и не понял, что будет происходить с повторным заочным, если другой ответчик отменить первое заочное.
Я вот эту фразу не понимаю... Вы спрашиваете о повторном заочном, это понятно... Но вот не понимаю, что значит если другой ответчик отменить первое заочное...
Другой ответчик никак не сможет отменить первое заочное, никаким образом это невозможно ему сделать...
-
Абсолютно правильно и справедливо, это по мойму уже второе или третье решение по таким основаниям.
Я знаю, что второе... первое было 6-240цс14... если знаете ещё, то подскажите...
-
Все в Ваших руках, лучше обратитесь к профильному юристу и напишите хорошую кассационную жалобу совместно.
Чем гадать, что нарушено, а что нет.
А вот это точно... Время то идёт...
-
При таких страшных описаниях расправ попахивает что пишут сами векторята и пугают, что нас ждет, если платить им не будем)))
А вот это к сожалению скорее всего и похоже на правду...(((
-
2
-
-
и логично предположить что раз милиция в таком беспределе, то наверняка и от суда ждать справедливости не стоит
Не логично...
-
я молчу уже про действия органов непосредственно в самой ситуации, но сейчас по истечении времени наш адвокат узнает очень интересную штуку, что оказывается нету никаких документов и никаких обьяснительных от бандитов, дело просто красивенько заминаю.и никого не колышит факт более 50 человек свидетелей, телевидения...и ещё интересная штука - оказывается тут еще ЖЕК непонятно чем занимается - в квартире прописаны мы с мужем а он выдает афферистам справочку что там 0 людей прописано....и таких интересных новостей у нас куча....а Вы мне тут втираете про справедливый суд, прокуратуру и все такое....за всех не говорю но голосеево похоже купили полностью и с потрохами....
Я не втираю, а просвещаю Вас в том о чём Вы как я понимаю не имеете ни малейшего представления...
У Вас оказывается даже есть адвокат... видно профи... А он разве не знает как пользоваться нормами КПКУ и как двигать провадження... Есть номер внесения в ЕРДР... Оно само не будет расследоваться... всё надо держать под контролем и двигать ход расследования... Для этого и существует суд и скарги на всех кто не прав... на прокурора, на следователя... Может иногда просто по хорошему подсказать как работать надо им, что делать, они ведь тоже не все грамотные... Это вообще касается всех госслужащих... многие из них даже не представляют как надо работать и какие бывают законы... А иначе глядя на Вашу пассивность никто не будет сам за Вас это делать...
Какое дело, сейчас нет уголовных дел в природе... Адвокат не знает разве этого...
Справочку, как дети... Давайте я Вам справочку тоже нарисую... ЖЭКи уже давно прописками не занимаются... как собственно и давно ещё раньше уже упразднены и сами прописки...
-
1
-
-
только это все теория и Ваши личные иллюзии....а я Вам раскажу реалии....
Да я вообще теоретик и иллюзионер...))) Я про милицию последний раз слышал в детстве в книжке про дядю Стёпу милиционера, вот до сих пор так их и представляю...
Вы о реалиях даже не знаете... Лучше Вам о них и не знать... на самом деле...
-
1
-
Который час...
в Нововведення форуму
Опубликовано
У меня там и стоит +2:00...
И я не понимаю причём тут сервер, когда время выставляется на любом сайте в настройках сайта...
До этого ведь было нормально, до перехода на летнее время...
Просто измените в настройках сайта время, поставьте летнее время... переведите время...
Вот у Вас у самих время на сайте разве совпадает с реальным временем... Или это только у меня такая проблема после перехода на летнее время образовалась...