Kapital_centr

Зрачить виходить шо поручителі таки звільняються від зобов"язання?

Суть така: Кредит брався в Кредитній спілці на комерцію, як забеспечення - три поручителі які відповідають солідарно! Є рішення Третейського суду про стягнення процентів, пені, і частини кредиту яка залишилась, на основанії рішень третейського суду, є рішення Печерського районного суду м. Києва про видачу виконавчих листів, у виконавчій відкрито виконаче провадження про стягнення. Но так як майна не має, ні в боржника ні в поручителів, то виконавча вираховує борг в одного із поручителів з заробітньої плати, а в інших з пенсії., а позичальник який брав кредин є приватним підпреємцем. Якщо визнати позичальника підпреємця банкротом, то чи будуть стягувати борг з поручителів, чи згідно 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука з припиненням основного, забезпеченого нею зобов’язання, припиняється.?????

Процедура банкрутства досить часто зачіпає інтереси банківських та інших кредитних установ, чиї вимоги до позичальника — боржника або до банкрута нерідко забезпечені заставою. Ініціювати процедуру банкрутства кредитор — банк, чий кредит забезпечений заставою майна боржника, не може. Однак ініціатором банкрутства може виступити інший кредитор або сам банківський позичальник за наявності у нього боргу, який не забезпечений заставою. Заставне майно боржника при цьому включається до складу ліквідаційної маси і підлягає продажу на умовах, які визначає комітет кредиторів. Комітет кредиторів може бути сформований так, що заставний кредитор не отримує достатньої кількості голосів для прийняття рішення про порядок продажу. При цьому позичальник і поручитель по кредиту отримують за результатами процедура банкрутства списання заборгованостей. Для банку також вигідно списання заборгованостей, оскільки в цьому випадку банк розблоковує резерви, сформовані під проблемний кредит, і зменшує базу оподаткування податком на прибуток підприємств. Однак крім цього банк зацікавлений і в тому, щоб заставне майно було реалізовано за максимально високою ціною. Це можливо в тому випадку, коли умови торгів припускають максимально можливу кількість покупців — логічно сформовані лоти і завчасно в поширеному друкованому виданні опубліковано оголошення про торги або продаж майна банкрута іншим шляхом. Банк також зацікавлений в тому, щоб банкрут — позичальник і поручитель по кредиту здійснили максимальне погашення заборгованостей власними коштами і за рахунок продажу незаставного майна. Таке можливо до завершення процедури банкрутства, а по її завершенню банку залишиться лише здійснити списання заборгованостей. Вигідним для банку — кредитора є і сам по собі продаж заставного майна позичальника у процедурі банкрутства. У банкрутстві банк уникає витрат на оплату державного мита при отриманні виконавчого документа для звернення стягнення на майно і виконавчого збору при продажі заставного майна. Сама процедура продажу прискорюється. У тих випадках, коли дії кредитора, боржника та арбітражного керуючого узгоджені і професійні, процедура банкрутства дозволяє максимально захистити інтереси всіх учасників процесу. Так, банк-кредитор отримує можливість з мінімальними витратами і в найкоротші терміни реалізувати заставне майно, отримати максимально можливе грошове відшкодування вимог і зробити списання залишку заборгованостей Банк також отримує можливість розблокувати сформовані при виникненні простроченої заборгованості резерви. Позичальник після завершення процедури банкрутства вважається таким що погасив вимоги кредитора і може відновити діяльність без претензій, судових позовів і виконавчих проваджень. Зацікавленою стороною, хоча і не учасником, у справі про банкрутство може виступати поручитель по кредиту або заставодавець за зобов’язаннями третьої особи. Судова практика Вищого господарського суду України підтверджує припинення похідного зобов’язання — застави, гарантії, поручительства при погашенні основного боргу шляхом ліквідації банкрута — позичальника. Припинення такого зобов’язання і списання заборгованостей відбувається і при ліквідації в банкрутстві позичальника, який не має достатньо майна для погашення боргу. Звернення стягнення на заставне майно майнового поручителя при цьому не проводиться. Так статтями 112 і 609 Цивільного кодексу України та пунктом 6 статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено що зобов’язання вважається погашеним та проводиться списання заборгованостей після ліквідації боржника — юридичної особи, навіть якщо зобов’язання не виконано в грошовій формі. При цьому пунктом 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука з припиненням основного, забезпеченого нею зобов’язання, припиняється. Таким чином, при ліквідації боржника — юридичної особи та по завершенні процедури банкрутства фізичної особи — підприємця їх поручителі звільняються від солідарного виконання зобов’язань боржника. Справу про банкрутство з тими ж наслідками може бути порушено за спрощеними процедурами — за процедурою банкрутства відсутнього боржника або банкрутства за заявою боржника. Найшов таку статью, інтересно ваше мненіє, на рахунок поручителів?????

А як з поручителями в цій ситуації, якшо в ДВС є відкриті виконавчі провадження, чи звільняються вони також від зобов"язання по боргу за кредитним договором?

Який порядок визнання фізичної особи підпреємця банкротом, як боржника по кредитному договору, кредит який брався на комерцію. І яка ситуація в такому випадку з поручителями, чи припиняється їхне зобов"язання перед кредитодавцем за борг позичальника

Да уверен!

єсли ви юрист, ми можим обговорити питання співпраці

Як доказати в суді що по кредиту ти з однієї сторони член кредитної спілки(і згідно озак членства ти є членом громадської організації як фізична особа., а відповідно члени тієї громадської організації мають право бути членами кредитної спілки), а кредит в сумі вмданий на комерцію. То цей кредит є споживчим як фіз особі, чи комерційним? Виходить що якщо цей кредит комерційний і ти оформлений як фізична особа підприємець, то ти маєш право згідно статі ЦК ст 53 заявляти про банкрутство, то в такому випадку кредитна спілка буде висувати що ти не фіз. особа підприємець, а кредит взяв на бізнес. який вихід в такій ситуації? А на рахунок ніка, нічого спільного з фін установою

Кредити, які надаються кредитною спілкою своїм членам, мо- жуть носити характер споживчих кредитів або не мати ознак споживчого кредиту. Відповідно до пункту 23 статті 1 «Визначення термінів» За- кону України «Про захист прав споживачів»: «23) споживчий кредит – кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання про- дукції». Продукцією ж відповідно до пункту 19 статті 1 вказа- ного Закону є: «будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб». На жаль, зазначений Закон прямо не визначає поняття «сус- пільні потреби». Однак ознаку споживчого кредиту можна виз- начити через поняття «послуга» та «робота» (пункти 17 та 21 статті 1 вказаного Закону) відповідно: «17) послуга – діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих пот- реб; 21) робота – діяльність виконавця, результатом якої є виго- товлення товару або зміна його властивостей за індивідуаль- ним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб». Аналіз показує, що кваліфікуючою ознакою споживчого кредиту є придбання продукції для «особистих потреб». Таким чином, отримання грошей на умовах кредиту для здійснення господарської (у тому числі – підприємницької) діяльності не може кваліфікуватися як споживчий кредит. Як зазначалося вище, членами кредитних спілок можуть бути тільки фізичні особи. Таким чином, виходячи з формаль- ної логіки, всі кредити, які отримують члени кредитних спілок мали б бути тільки споживчими. У той же час законодавством України допускається надання послуг по договором підряду, якщо діяльність фізичних осіб не підпадає під поняття господарської діяльності (в тому числі її різновидів), зокрема – систематичність (див. частину 1 статті 3, статті 42 та 52 ГК України). Кредити фізичним особам-підприємцям. На жаль, законо- давство не визначає чіткого права надавати кредити фізичним особам як підприємцям. Це випливає зі статті 51 «Застосуван- нядо підприємницької діяльності фізичних осіб нормативно правових актів, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб» ЦК України, відповідно до якої: «до підпри- ємницької діяльності фізичних осіб застосовуються норма- тивно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяль- ність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин». У Законі України «Про кредитні спілки» відсутні норми, що їх можна було б тлумачити як такі, що передбачають застосування до фізичних осіб-підприємців (щодо їх підпри- ємницької діяльності) не норм про юридичні особи або які б демонстрували іншу суть відносин кредитування. При цьому ряд кредитних спілок надають кредити своїм членам із формулюваннями на зразок «для закупівлі сиро- вини» тощо. Є також випадки, коли загальні суди відмовля- ють у прийнятті позовних заяв, оскільки тлумачать подібні слова як ознаку надання кредитів фізичній особі як підпри- ємцю, що тягне за собою розгляд справи у господарському суді. Опосередковане обмеження роботи кредитних спілок з фізичними особами як з підприємцями (тобто, особами, прирівняними до юридичних осіб), є наслідком багаторічно- го підходу до кредитної спілки як до каси взаємодопомоги, а не як до фінансової установи і має бути виправлене на законодавчому рівні. Отримання кредитів від імені членів кредитної спілки фер- мерськими господарствами та приватними підприємствами. Ще однією некоректністю, яка заважає кредитним спілкам кредитувати суб’єктів малого підприємництва, є норма статті «Господарська діяльність кредитної спілки» Закону України «Про кредитні спілки», згідно з якою «отримувати кредити від імені членів кредитної спілки можуть також фермерські господарства та приватні підприємства, які знаходяться у їх власності». Не було б жодних сумнівів у можливості кредитування фермерських господарств чи приватних підприємств, які знаходяться у власності члена спілки, якби норма звуча- ла таким чином: «отримувати кредити можуть також фер- мерські господарства та приватні підприємства, які знахо- дяться у власності члена кредитної спілки». Використання ж правової конструкції «від імені членів кредитної спілки» є характерним для представництва (глава 17 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 237 «Поняття та підстави представництва» ЦК України представництвом є правовід- ношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до частини 3 вказаної статті представництво може виникати на підставі закону. Норма статті 21 Закону України «Про кредитні спілки» якраз і може вважатися представництвом за законом. Правочин, здійснений представником (у нашому випад- ку – фермерське господарство або приватне підприємство), створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки осо- би, яку він представляє (у нашому випадку – член спілки) (статті 239 ЦК України). Очевидно, розробники Закону України «Про кредитні спілки» мали намір надати можливість кредитним спілкам кредитувати мале підприємництво взагалі та фермерські господарства, зокрема. Однак неточне використання юри- дичних конструкцій ставить під сумнів таку можливість

законно ли надавать кредиты физ лицу на бизнес, и относится тогда этот кридит к Закону Украины " Про защиту прав потребибеля"