murcheg

Признать договор не действительным

Добрый день Господа. Подскажите как можно положить договор по переуступке долга, в кратце ситуация. Взяли кредит в Донецке в июне 2012 году (машину) до марта 2014 платили. 2014 все знают что случилось в Донецке, и в следствии в июля сего года Довира та Гарантия подали в суд об взыскании предмета заставы! Дело назначили на конец сентября. Хочу максимально подать исков и встречный в дело и паралельно снести данный договор

ММММ интересно?? а в реестре весит уже Нацбанк??

Та єсть вообще такой слушок что дельте гаплык, они Вас не продали???

Вопрос в том, правельно ли отказали или нет???

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 910/23530/14 26.11.14 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» провизнання недійсним іпотечного договору від 28 грудня 2007 року та зняття заборони відчуження майнових прав Представники: від Позивача: Мазуренко С.С. (представник за Довіреністю); від Відповідача: Олексін С.С. (представник за Довіреністю); ОБСТАВИНИ СПРАВИ Публічне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (надалі також - «Відповідач») про 1.визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору від 28 грудня 2007 року, усіх змін та доповнень до нього, з усіма додатками та змінами до нього; 2.зняття заборони відчуження зазначених в Договорі майнових прав на квартири та виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження майна іпотекою. Позовні вимоги вмотивовано тим, що 28 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Київ» (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. та зареєстрований за № 2675, предметом якого є майнові права на квартири у будинку, що будується на земельній ділянці, розташованій на розі (на перетині) вулиць Димитрова та Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва. Так, Позивач зазначає, що 28 грудня 2007 року під час укладення Договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції від 23 лютого 2006 року), оскільки поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у вказаному Закону були відсутні, а майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки. Також, Позивач зазначає, що голова Правління Відкритого акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» не мав повноважень щодо підписання оспорюваного договору. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/23530/14, судове засідання призначено на 13.11.2014 р. 13.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій останній просить Суд застосувати позовну давність до вимог Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" і у зв'язку з її спливом відмовити в позові. Також, 13.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява, в якій просить Суд у випадку задоволення позову, на підставі статті 1057-1 Цивільного кодексу України, накласти арешт на майнові права на квартири: №81 загальною площею 188,20 кв.м, жилою площею 100,8 кв.м; №86 загальною площею 188,20 кв.м, жилою площею 100,8 кв.м; №91 загальною площею 188,20 кв.м, жилою площею 100,8 кв.м. 13.11.2014 року в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 03.11.2014 року. Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження по справі, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року відкладено розгляд справи на 26.11.2014 року. В судовому засіданні 26.11.2014 року представник Позивача підтримав вимоги, доводи позовної заяви, подав додаткові документи та Клопотання про витребування у Відповідача оригіналу іпотечного договору від 28 грудня 2007 року з додатковими угодами та документами, на підставі яких було надано кредит та підписано додаткові угоди. Представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Суд зазначає, що Клопотання Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» про витребування доказів не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи наявні інші докази на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування за розглядуваним спором. Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. В судовому засіданні 26 листопада 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ 28 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Київ» (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. та зареєстрований за № 2675. Пунктом 1.1. Іпотечного договору визначено, що за договором забезпечується належне виконання Іпотекодавцем вимог Іпотекодержателя, що випливають з Договору №45/07 від 14 червня 2007 року про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, усіх змін та доповнень до нього, в тому числі додаткових угод № 1 від 26 червня 2007 року, № 2 від 12 липня 2007 року, № 3 від 30 жовтня 2007 року, № 4 від 22 листопада 2007 року, № 5 від 21 грудня 2007 року, за яким іпотекодавець отримав кредит у сумі 27 000 000 грн. із сплатою 17% річних, терміном повернення до 30.06.2008 року включно. Відповідно до пункту 1.3. Іпотечного договору, предметом іпотеки є майнові права на квартири за №№ 19, 35, 58, 60, 61, 78, 83, 84, 85, 86, 89, 90, 91, 93, 94 у будинку, що будується на земельній ділянці, розташованій на розі (на перетині) вулиць Димитрова та Анрі Барбюса у Печерському районі маю Києва. Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним комерційним банком «Київ» (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» (іпотекодавець) укладено 30.05.2008 року, 27.06.2008 року, 28.08.2008 року, 28.11.2008 року Договори про внесення змін до Іпотечного договору від 28 грудня 2007 року за № 2675. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що 28 грудня 2007 року під час укладення Договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції від 23 лютого 2006 року), оскільки поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у вказаному Закону були відсутні, а майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки. Також, Позивач зазначає, що голова Правління Відкритого акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» не мав повноважень щодо підписання оспорюваного договору. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України). Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України. За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України таГосподарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову. Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що 28 грудня 2007 року під час укладення Договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції від 23 лютого 2006 року), оскільки поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у вказаному Закону були відсутні, а майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки. Також, Позивач зазначає, що голова Правління Відкритого акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» не мав повноважень щодо підписання оспорюваного договору. Відповідно до положень статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Згідно із частиною 2 статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. При цьому, Суд зазначає, що за загальним правилом навіть у випадку вчинення правочину з перевищенням повноважень за умови вчинення подальших дій, які свідчать про прийняття такого правочину до виконання, тобто його схвалення, він не може бути визнаний недійсним, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. На зазначеному також наголошено у п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" згідно якого наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Отже, схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту. Вказаної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові № 25/2/10 від 27.07.2010, у постанові № 8/47 (12/335/16) від 02.12.2008, у постанові № 54/210 від 25.05.2010, у постанові № 16/507 від 06.07.2010. Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним комерційним банком «Київ» (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» (іпотекодавець) укладено 30.05.2008 року, 27.06.2008 року, 28.08.2008 року, 28.11.2008 року Договори про внесення змін до Іпотечного договору від 28 грудня 2007 року за № 2675. Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відкритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» своїми зазначеним діями схвалено укладення між сторонами оспорюваного договору та визнано його дійсність, що виключає можливість визнання даного договору недійсним з підстав відсутності повноважень голови Правління Відкритого акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» на підписання оспорюваного договору. Крім того, судом враховано, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац 2 частини 3 статті 92 ЦК України). Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви 68/151/Є-ЕС Ради Європейських Співтовариств від 09.03.1968, статтею 9 якої проголошено, що дії органів компанії покладають на компанію зобов'язання навіть якщо ті дії виходять за межі цілей компанії, при умові, що такі дії не виходять за компетенцію вказаних органів, передбаченому або дозволену законодавством. Однак, країни-члени можуть обумовити, що компанія не несе відповідальність, якщо такі дії виходять за межі цілей компанії і вона може довести, що треті сторони знали про те, що вказані дії виходять за межі цілей компанії, або відповідно до обставин, не могли не знати про таке; розголошення статутів не є достатнім доказом вказаного. Відповідної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постановах Вищого господарського суду від 21.07.2010 у справі № 14/43пд та від 04.08.2010 у справі № 14/44пд. Також, Суд не погоджується з доводами Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» про те, що 28 грудня 2007 року під час укладення Договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції від 23 лютого 2006 року), оскільки поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у вказаному Закону були відсутні, а майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки, з огляду на наступне. Відповідно до пункту 1.3. Іпотечного договору, в редакції Договору від 28 грудня 2007 року, предметом іпотеки є майнові права на квартири за №№ 19, 35, 58, 60, 61, 78, 83, 84, 85, 86, 89, 90, 91, 93, 94 у будинку, що будується на земельній ділянці, розташованій на розі (на перетині) вулиць Димитрова та Анрі Барбюса у Печерському районі маю Києва. Пунктом 1.4. Іпотечного договору визначено, що майнові права, які передаються в іпотеку за договором, належать іпотекодавцю на підставі договору № 315 участі в будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі м. Києва від 12 вересня 2003 року, додатку № 2 до договору № 315, договору підряду № 20р на будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у Печерському районі м. Києва. Так, статтею 575 Цивільного кодексу України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (частина 1 статті 576 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про іпотеку", в редакції на момент укладання спірного договору, предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору. Отже, враховуючи вищевикладені положення норм законодавства, Суд зазначає, що станом на час укладення спірного іпотечного договору, предметом іпотеки могло виступати як нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, так і майнові права на нерухоме майно, які можуть бути відчуженні іпотекодавцем, і на які може бути звернене стягнення. Аналогічна позиція викладена в Постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від від 16 березня 2010 року від 16 березня 2010 року при розгляді господарської справи № 34/131. Таким чином, твердження Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» про те, що 28 грудня 2007 року під час укладення Договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції від 23 лютого 2006 року), оскільки поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у вказаному Закону були відсутні, а майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки є необґрунтованими та безпідставними. Отже, враховуючи вищевикладені положення норм законодавства України та приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору від 28 грудня 2007 року, усіх змін та доповнень до нього, з усіма додатками та змінами до нього, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Також, Суд зазначає, що не підлягають задоволення позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» про зняття заборони відчуження зазначених в Договорі майнових прав на квартири та виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження майна іпотекою, як похідні позовні вимоги. Що стосується Заяви Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про застосування строків позовної давності до позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс», Суд зазначає наступне. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5). Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4). Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, про захист яких він просить Суд у позові, Відповідачем не порушено, і суд відмовляє Позивачу у позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає. Також, не підлягає задоволенню Заява Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», на підставістатті 1057-1 Цивільного кодексу України, про накладення арешту на майнові права на квартири: №81 загальною площею 188,20 кв.м, жилою площею 100,8 кв.м; №86 загальною площею 188,20 кв.м, жилою площею 100,8 кв.м; №91 загальною площею 188,20 кв.м, жилою площею 100,8 кв.м., з огляду на наступне. Статтею 1057-1 Цивільного кодексу України визначено, що визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті. Таким чином, враховуючи відмову Суду в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору від 28 грудня 2007 року, усіх змін та доповнень до нього, з усіма додатками та змінами до нього, Заява Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», на підставі статті 1057-1 Цивільного кодексу України, про накладення арешту на майнові права на квартири: №81 загальною площею 188,20 кв.м, жилою площею 100,8 кв.м; №86 загальною площею 188,20 кв.м, жилою площею 100,8 кв.м; №91 загальною площею 188,20 кв.м, жилою площею 100,8 кв.м., не підлягає задоволенню. Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за Позивачами. На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ 1. В позові Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» - відмовити повністю. 2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28 листопада 2014 року. Суддя О.В. Чинчин

Да уж буду чтото думать. Спасибо что откликнулись

А можна поподробние?????

Будем побывать не сидеть же просто так! Но вот вопрос если шансы вывести ипотеку

Та не думали конечно )

Договор Ипотеки

Сначала был Кред. банк потом продали в Дельту. Задолжоности пока нет люди платят как могут но вот в чом фишка. Они узнали недавно что с 2007 года (момент заключения договора) по сегодняшний день Они выплатили только 2000$ с тела кредита а то все остальное проценты. Пре том что подсчитали около 30000 $ одних процентов уже заплатили. У людей нет сил уже платить в связи с ситуацией на валютном рынке. Какие варианты ПС. Есть ипотека часный дом. Поручителем выступила супруга заемщика

Если Банк списал за свой резерв то он не подает отчетность по 1ДФ

Ришением первой инстанции банку удолетворили иск: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39847939 в следстрии банк (истец) подал апеляцию на это решение в след которой ему было отказано!!!! ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" липня 2014 р. Справа№ 910/1048/14 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Руденко М.А. суддів: Ткаченка Б.О. Пономаренка Є.Ю. при секретарі: Мельниченко О.В. за участю представників сторін: від прокуратури міста Києва: представник - Левицька Н.В. ( посвідчення № 002805 від 05.09.2012 року), від позивача 1: представник - не з'явився, від позивача 2: представник - Грищенко І.В. ( за довіреністю № 25/133 від 20.12.2013 року), від відповідача : представник - не з'явився, розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2014р. у справі № 910/1048/14 (Головуючий суддя: Літвінова М.Є.; судді: Отрош І.М., Сташків Р.Б.) за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі 1.Міністерства фінансів України; 2.Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" про стягнення 13 203 996,63 грн. ВСТАНОВИВ: У січні 2013 року Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" про стягнення 13 203 996,63 грн. заборгованості за кредитним договором №65/04 від 16.07.2004. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 р. по справі № 910/1048/14 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" 5 950 349,24 грн. строкової заборгованості за кредитом, 43 914,53 грн. поточної заборгованості за процентами за користування кредитом у національній валюті, 226 243,38 дол. США , що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 16.01.2014 - 1 808 363,34 грн. поточної заборгованості за процентами за користування кредитом в іноземній валюті, 2 269 549,26 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1 100 643,41 грн. простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у національній валюті, 226 243,38 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 16.01.2014 - 1 808 363,34 грн. простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом в іноземній валюті, 120 370,48 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 71 479,10 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у національній валюті, 2 377,11 дол. США , що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 16.01.2014 - 19 000,24 грн., в іншій частині позову відмовлено. Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, відповідачем не було виконано належним чином умови кредитного договору, факт наявності заборгованості за кредитним договором № 65/04 від 16.07.2004 року належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований. Не погоджуючись з рішенням суду, заступник прокурора м. Києва звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва № 910/1048/14 від 09.04.2014 р. змінити та виключити з його резолютивної частини гривневий еквівалент заборгованості в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 16.01.2014 року. В решті рішення суду залишити без змін. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не вірно було зазначено в резолютивній частині рішення гривневий еквівалент стягуваної суми за курсом НБУ на дату пред'явлення позову. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу заступник прокурора м. Києва та призначено розгляд справи № 910/1048/14 на 17.06.2014 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю. 17.06.2014р. представники позивача 1 та відповідача у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Колегією суддів було відкладено розгляд справи до 15.07.2014 року. 15.07.2014 року представники позивача 1 та відповідача вдруге не з'явились у судове засідання, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України"). Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача 1 та відповідача, за наявними у справі доказами. 15.07.2014 року представник Прокуратури підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення змінити та виключити з його резолютивної частини гривневий еквівалент заборгованості в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ станом на 16.01.2014 року. Представник позивача 2 підтримає вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити, рішення змінити. Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.07.2004 між Акціонерним комерційним банком "Київ" та Відкритим акціонерним товариством "АК "Укртранс" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Автомобільна компанія "Укртранс", позичальник) укладено договір про надання кредиту №65/04 (далі - Договір)(а.с.17). За умовами вищезазначеного договору, кредитор надає позичальнику кредит для покриття витрат по придбанню автотранспортних засобів за зовнішньо-економічними контрактами №2004/316/01/06 від 01.06.2004 та №/2004/UKRTRANS/10хCF85/24.05.04 ІВ від 24.05.2004 на строк з 16.07.2004 до 15.07.2007 в сумі 1 280 000,00 дол. США зі сплатою 15 % річних. (п. 1.1 договору) Відповідно до п.4.4.1 договору, позичальник зобов'язується повернути кредитору отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених цим договором. Позичальник зобов'язується сплатити кредитору проценти за користування кредитом у розмірі та у порядку, що встановлені договором. (4.4.2 договору). Позичальник зобов'язується забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплатити проценти за його користування та виконати всі договірні зобов'язання, передбачені договором (п.4.4.5 договору). Позичальник зобов'язується в разі виникнення заборгованості за кредитом та процентами, кошти на погашення заборгованості в першу чергу направляти на сплату процентів за користування кредитом (п.4.4.6 договору). В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до договору №65/04 від 16.07.2004 відповідно до яких змінювались умови договору, а саме: - додатковою угодою №1 від 21.01.2005 (а.с.22) змінено по всьому тексту договору номери рахунків для врахування заборгованості: за кредитом з 20558000004965 на 20633000004965; за нарахованими процентами з 20581000004965 на 20688000004965; - додатковою угодою №2 від 12.07.2007 (а.с.23) пункт 1.1 сторони домовились викласти в наступній редакції: 1.1 кредитор надає позичальнику кредит для покриття витрат по придбанню автотранспортних засобів за зовнішньо-економічними контрактами №2004/316/01/06 від 01.06.2004 та №SEES/2004/UKRTRANS/10*CF85/24.05.04 ІВ від 24.05.2004 на строк з 16.07.2004 до 15.08.2008 в сумі 1 280 000,00 дол. США зі сплатою 15 % річних. - додатковою угодою №3 від 15.08.2008 (а.с.23) за користування кредитом збільшено відсоткову ставку з 15.08.2008 до 19.5% річних; продовжено строк дії кредитного договору в сумі 997 600, 00 дол. США до 16.11.2009. - додатковою угодою №4 від 28.11.2008 (а.с.24) встановлено, що сплата відсотків за користування кредитними коштами нарахованих позичальнику за листопад місяць 2008 року сплатити в грудні 2008 року не пізніше останнього робочого дня місяця. - додатковою угоди №5 від 30.12.2008 (а.с.25) пункт 4.4.7 договору виклали у наступній редакції: "відсотки за користування кредитними коштами, нарахованими позичальнику за листопад, грудень 2008 року сплатити в березні 2009 року не пізніше останнього робочого дня місяця. Починаючи з 01 січня 2009 року нараховані проценти за користування кредитом перераховувати на рахунок №20688000004965 в АКБ "Київ" МФО 322498 щоквартально не пізніше останнього робочого дня кварталу". - додатковою угодою №6 від 29.07.2011 (а.с.26) сторони дійшли згоди про внесення змін до договору, а саме: Встановити ліміт кредитування в гривні в сумі 7 980 800,00 грн. У зв'язку із встановленням ліміту кредиту в гривні викласти п. 1.1 Договору в новій редакції: ліміт кредиту - 7 980 800,00 грн., 997 600,00 дол. США, ліміт діє до 19.00 год. 29.07.2011, строк повернення кредиту до 28.02.2014 включно, розмір плати за користування кредитом - 18 % річних у гривні та 19,5 % річних у доларах США. Для обліку заборгованості кредитор відкриває позичальнику рахунки: позичковий рахунок за кредитом у гривні №20637000049001 та №20633000004965 у доларах США, за нарахованими процентами в гривні рахунок №20682000049001, в доларах США - рахунок №20688000004965." Відповідно до п. 4.4.1 повернення кредиту здійснюється за наступним графіком: з лютого 2012 року по січень 2014 року - щомісячно до останнього дня місяця (включно)по 120 000,00 грн., до 28 лютого 2014 - решта сума заборгованості. Згідно п. 4.4.7, поточні нараховані проценти за користування кредитними коштами сплачувати на рахунок № 29092000004905 у гривні щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. Пунктом 4.4.8 визначена черговість проведення повернення заборгованості. Додатковою угодою №7 від 23.08.2012 (а.с.31), сторони дійшли згоди щодо внесення змін до Договору, а саме: викласти п. 1.1 в новій редакції: 1.1 Кредитор надає позичальнику кредит - ліміт у гривні 8 219 898,50 грн., ліміт у дол. США - 997 600,00 дол. США, ліміт діє до 19.00 год. 29.07.2011, термін повернення кредиту до 28.02.2014, розмір палати за користування кредитом - 15 % річних у гривні та 19,5 % річних у доларах США. В п. 1.3 додаткової угоди №7 від 23.08.2012 сторони визначили графік повернення кредиту. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з меморіальних ордерів (а.с.33-35) всього на виконання умов договору банком надано відповідачу кредитні кошти на суму 1 240 000 дол. США та 8 219 898,50 грн. Відповідач , в порушення умов договору частину кредитних коштів не повернув, а також не сплатив відсотки за користування ними. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що станом на 14.01.2014 факт наявності заборгованості за кредитним договором №65/04 від 16.07.2004 відповідача перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований. А тому, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором №65/04 від 16.07.2004 позивач правомірно нарахував відповідачу штрафні санкції передбачені договором. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне. Суд першої інстанції правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК Українизазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Згідно ст. 530 ЦК Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на 14.01.2014 факт наявності заборгованості за кредитним договором №65/04 від 16.07.2004 по строковій заборгованості за кредитом в розмірі 5 950 349,24 грн., поточній заборгованості за процентами за користування кредитом у національній валюті в розмірі 43 914,53 грн., поточній заборгованості за процентами за користування кредитом у іноземній валюті в розмірі 226 243,38 дол. США, простроченій заборгованості за кредитом в розмірі 2 269 549,26 грн., простроченій заборгованості за процентами за користування кредитом у національній валюті в розмірі 1 100 643,41 грн., простроченій заборгованості за процентами за користування кредитом у іноземної валюті в розмірі 226 243,38 дол. США відповідача перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований. Стосовно нарахування позивачем штрафних санкцій, за неналежне виконання умов договору №65/04 від 16.07.2004 в розмірі 132 442,28 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 72 471,84 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у національній валюті, 2 410,12 дол. США - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у іноземній валюті, колегія суддів зазначає наступне. Згідно п. 5.1 договору, при порушенні строку повернення кредиту та перерахування процентів за його користування позичальник сплачує кредитору пеню за кожний день прострочки в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частина 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно ч. 1-2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Перевіривши розрахунки пені, колегія суддів вважає, що позивачем не вірно було розраховано пеню, тому погоджується з перерахунком пені суду першої інстанції, таким чином задоволенню підлягає пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 120 370,48 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у національній валюті - 71 479,10 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в іноземній валюті - 2 377,11 дол. США (що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 16.01.2014 - 19 000,24 грн.). Стосовно доводів апеляційної скарги, проте, що судом першої інстанції безпідставно було зазначено в резолютивній частині рішення гривневий еквівалент стягуваної суми за курсом НБУ на дату пред'явлення позову, колегія суддів зазначає, що зазначені відомості носять інформаційний характер, що до стягнення гривневого еквіваленту при виконанні судового рішення державний виконавець повинен виходити з вимог ст. 533 ЦК України, яка передбачає визначення за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2014 року у справі № 910/1048/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається. Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2014 року у справі № 910/1048/14 залишити без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2014 року у справі № 910/1048/14 залишити без змін. Матеріали справи № 910/1048/14 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів Головуючий суддя М.А. Руденко Судді Б.О. Ткаченко Є.Ю. Пономаренко Мы узнали только с реестра о том что вообще была апеляция, после этомы мы подали апялию с ход о возобновления срока но нам было отказано: КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58 УХВАЛА "22" серпня 2014 р. Справа №910/1048/14 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Корсакової Г.В. Куксова В.В. розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2014р. у справі № 910/1048/14 (головуючий суддя Літвінова М.Є., судді Отрош М.І., Сташків Р.Б.) за позовом: Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1.Міністерства фінансів України 2.Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк Київ» до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» про стягнення 13 203 996,63 грн. ВСТАНОВИВ: Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" про стягнення 13 203 996,63 грн. заборгованості за кредитним договором № 65/04 від 16.07.2004. Рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2014р. у справі № 910/1048/14 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" 5 950 349,24 грн. строкової заборгованості за кредитом, 43 914,53 грн. поточної заборгованості за процентами за користування кредитом у національній валюті, 226 243,38 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 16.01.2014 - 1 808 363,34 грн. поточної заборгованості за процентами за користування кредитом в іноземній валюті, 2 269 549,26 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1 100 643,41 грн. простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у національній валюті, 226 243,38 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 16.01.2014 - 1 808 363,34 грн. простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом в іноземній валюті, 120 370,48 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 71 479,10 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у національній валюті, 2 377,11 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 16.01.2014 -19 000,24 грн., в іншій частині позову відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2014р. у справі № 910/1048/14 та порушено апеляційне провадження. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014р. апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2014р. у справі № 910/1048/14 залишено без змін. 19.08.2014р. до Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» надійшла апеляційна скарга на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2014р. у справі № 910/1048/14, в якій апелянт просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені, штрафів та нарахування відсотків. Одночасно з апеляційною скаргою Публічне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс» звернулось до апеляційного суду з клопотанням про відновлення строку на подання апеляційної скарги. Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» по справі № 910/1048/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Скрипка І.М, Самсін Р.І. Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2014р., враховуючи перебування суддів Скрипки І.М. та Самсіна Р.І. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 3.1.7., 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. № 30, згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.9. Порядку формування колегії суддів, розподілу справ та визначення коефіцієнтів навантаження на суддів, затвердженого рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р., сфомовано для розгляду апеляційної скарги по справі №910/1048/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Корсакова Г.В., Куксов В.В. Перевіривши матеріали апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне. Згідно ч.5 п.5 Постанови Пленуму Вищого Госодарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку, то відповідна обставина виключаює перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без розгляду клопотання Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» про відновлення строку на подання апеляційної скарги, та відмову у прийнятті апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» на підставі ст.ст. 97, 98 Господарського процесуального кодексу України. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Таким чином, Публічному акціонерному товариству «Автомобільна компанія «Укртранс» слід повернути судовий збір у сумі 609,00 грн., сплачений згідно квитанції № 5 від 29.07.2014р. та 35931,00 грн. сплачений згідно квитанції № 4155\з34 від 06.08.2014р. Керуючись ст.ст. 86, 97, 98 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - УХВАЛИВ: 1. Клопотання Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» про відновлення строку на подання апеляційної скарги - відхилити. 2. Відмовити Публічному акціонерному товариству «Автомобільна компанія «Укртранс» у прийнятті апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2014р. у справі № 910/1048/14. 3. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2014р. у справі № 910/1048/14 повернути скаржнику. 4. Повернути з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству «Автомобільна компанія «Укртранс» (01033, м.Київ, вул.. Саксаганського 83-а, код ЄДРПОУ 22890514) судовій збір у сумі 609,00 грн., сплачений згідно квитанції № 5 від 29.07.2014р. та 35931,00 грн. сплачений згідно квитанції № 4155\з34 від 06.08.2014р. 5. Оригінал ухвали з гербовою печаткою суду надіслати скаржнику, а копію ухвали іншим учасникам процесу. 6. Матеріали справи № 910/1048/14 повернути до Господарського суду міста Києва. Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді Г.В. Корсакова В.В. Куксов Подали касацию о том что КАСАЦІЙНА СКАРГА на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2014 року по справі №910/1048/14 Рішенням Господарського суду міста Києва від 09 квітня 2014 року по справі № 910/1048/14 (головуючий суддя Літвінова М.Є.), позов заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" про стягнення 13 203 996,63 грн. задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" (01033, м. Київ, Голосіївський район, вул. Саксаганського, 83-А, код 22890514) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 16-22; ідентифікаційний код: 14371869) 5 950 349,24 грн. (п'ять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят тисяч триста сорок дев'ять гривень 24 коп.) строкової заборгованості за кредитом, 43 914,53 грн. (сорок три тисячі дев'ятсот чотирнадцять гривень 53 коп.) поточної заборгованості за процентами за користування кредитом у національній валюті, 226 243,38 дол. США (двісті двадцять шість тисяч двісті сорок три долара США 38 центів), що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 16.01.2014) - 1 808 363,34 грн. (один мільйон вісімсот вісім тисяч триста шістдесят три гривні 34 коп.) поточної заборгованості за процентами за користування кредитом в іноземній валюті, 2 269 549,26 грн. (два мільйона двісті шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок дев'ять гривень 26 коп.) простроченої заборгованості за кредитом, 1 100 643,41 грн. (один мільйон сто тисяч шістсот сорок три гривні 41 коп.) простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у національній валюті, 226 243,38 дол. США (двісті двадцять шість тисяч двісті сорок три дол. США 38 центів), що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 16.01.2014) - 1 808 363,34 грн. (один мільйон вісімсот вісім тисяч триста шістдесят три гривні 34 коп.) простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом в іноземній валюті, 120 370,48 грн. (сто двадцять тисяч триста сімдесят гривень 48 коп.) пені за несвоєчасне повернення кредиту, 71 479,10 грн. (сімдесят одна тисяча чотириста сімдесят дев'ять гривень 10 коп.) пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у національній валюті, 2 377,11 дол. США (дві тисяч триста сімдесят сім доларів США 11 центів), що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 16.01.2014) - 19 000,24 грн. (дев'ятнадцять тисяч гривень 24 коп.). Ухвалою Київського Апеляційного господарського суду від 22 серпня 2014 року по справі №910/1048/14, клопотання Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" про відновлення строку на подання апеляційної скарги відхилене. Також, оскарженою Ухвалою відмовлено в прийняті апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.14 року по справі №910/1048/14, та повернуто її скаржнику. Відповідно до ст. 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили. Вважаємо, що Ухвала Київського Апеляційного господарського суду від 22 серпня 2014 року по справі №910/1048/14, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що обумовлює її скасування та передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з огляду на наступне. Як вбачається із мотивувальної частини Ухвали від 22 серпня 2014 року по справі №910/1048/14, підставою для ії прийняття стала - ч.5 п.5 Постанови Пленуму Вищого Госодарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» а саме якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку, то відповідна обставина виключає перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК. Скаржник не може з цим погодитись, так як думка суду апеляційної інстанції обгрунтована тим, що апеляційним судом вже переглядалося дане рішення та була винесене постанова від 15.07.2014 по справі №910/1048/14з цього приводу . Скаржник не може погодитись з вище викладеним, так як в апеляційній скарзі він зазначав що під час оголошення судового рішення Господарського суду м. Києва відповідач (заявник) був відсутній в судовому засіданні, заявник не повідомлявся належним чином про судові засідання призначені в суді першої інстанції. Заявник хоче зазначити, що судом першої інстанції було взяте до уваги неправомірно збільшений розмір штрафних санкцій та процентів, а отже не надано заявникові можливості для надання власних розрахунків, та підписання актів звірки з позивачем. Також повністю усунено Відповідача від судового розгляду справи шляхом не повідомлення останнього про час та місце розгляду справи чим грубо порушено право на захист. Також, заявник хоче зазначити, що Київським апеляційним Господарським судом при розгляді апеляційної скарги Прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" про стягнення 13 203 996,63 грн., Скаржник не повідомлявся про судові засідання призначені в суді апеляційної інстанції. На думку скаржника, позиція апеляційного суду є неправомірною, оскільки розгляд апеляційним судом справи відбувся саме за апеляційною скаргою прокурора в інтересів позивачів по справі. Разом з цим, розгляд апеляційної скарги Відповідача по справі, якій в супереч процесуальному закону взагалі не повідомлявся про розгляд справи, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції не відбувся. Апеляційна скарга Відповідача мотивована зовсім іншими підставами, які на думку Відповідача заслуговують на увагу та доводять необґрунтованість рішення суду першої інстанції. На думку Скаржника, ч.5п.5 Постанови Пленуму Вищого Госодарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» обумовлює випадок подання апеляційної скарги тією ж стороною, апеляційну скаргу якої вже розглянуто апеляційним судом та винесене процесуальне рішення по суті. Скаржник зазначає, що зазначена обставина залишена поза увагою апеляційним судом, оскільки апеляційна скарга подана саме іншою стороною по справі, а саме Відповідачем. Разом з цим, апеляційним судом розглянуто по суті апеляційну скаргу Прокурора в інтересах Позивачів. Зазначене є грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, що обумовлює її скасування та передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції України). Згідно приписів ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України. Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справ у розумні строки, встановлені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст. ст. 7, 8 Закону). Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Таким чином, відмовивши у відновленні процесуального строку та відхиливши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції фактично позбавив скаржника, встановленого ст. 129 Конституції України, права на апеляційне оскарження. Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Відповідно ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбачених частиною другою статті 11110 цього Кодексу. Відповідно до ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За таких обставин вважаю, що Ухвала Київського Апеляційного господарського суду від 22 серпня 2014 року по справі №910/1048/14, підлягає скасуванню. В зв’язку вищевикладеним та керуючись ст. ст. 107, 1117, п. 3 ст. 1119, ст. 11110 ГПК України, ПРОШУ: - Ухвалу Київського Апеляційного господарського суду від 22 серпня 2014 року по справі №910/1048/14 скасувати; - Справу № №910/1048/14 передати до Київського Апеляційного господарського суду для розгляду по суті.

Перенесли на ноябрь ((((( еще месяц ожидания

Будем надеятся.....

Убрал, думал может они отличаются чем то

Зачем что????

Сам договор ипотеки

Согласен с Вами...

Может у когото практика положительная есть???

После завтро все будет решено...

Я как раз про это и думаю )))

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2014 року справа № 370/782/14 __________________________ в складі головуючого судді ________________ при секретарі _______________, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду ______________ цивільну справу за основним позовом ОСОБА 1 до ОСОБА 2, ПАТ «Банк Форум» про визнання договорів іпотеки припиненими та зустрічним позовом ПАТ ««Банк Форум» до ОСОБА 1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА 2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,- встановив: ОСОБА 1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА 2 (далі-відповідач 1), ПАТ «Банк Форум» (далі-відповідач 2) про визнання договорів іпотеки припиненими посилаючись на те, що 12.06.2008 року між ОСОБА 2 та АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» було укладено кредитний договір №0265/08/ відповідно до якого банк відкрив ОСОБА 2 відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 80 000 доларів Ріпа в подальшому 01.09.2008 року,-25.11.2008 року та 23.02.2009 року до даного договору були укладені додаткові угоди про надання ОСОБА 2 кредиту в розмірі 165 000 дол. США шляхом відкриття кредитної лінії на вказану суму строком повернення до 12.06.2014 року згідно з графіком погашення кредиту та початковою сплатою відсотків в розмірі 13, 5%, в подальшому, при укладені додаткових угод - 15% річних за користування кредитом. 12.06.2008 року та 01.09.2008 року між банком та ОСОБА 1 було укладено договори іпотеки, предметом яких є земельна ділянка та квартира в м. Києві. Вважає, що іпотечні договори від 12.06.2008 року та 01.09.2008 року на підставі ст. 559 ЦК України слід визнати припиненими, оскільки відповідачі уклавши додаткові угоди (25.11.2008 року та 23.02.2009 року) без письмової згоди ОСОБА 1 порушили її права передбачені ЗУ «Про іпотеку» та Параграфом З ЦК України. В свою чергу, ПАТ «Банк Форум» в зв’язку з невиконанням ОСОБА 1 зобов’язань, що випливають з кредитного та іпотечного договорів в добровільному порядку, звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА 1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА 2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку та встановити спосіб реалізації предмета іпотеки. В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги за основним позовом підтримали та просили задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити та застосувати кас дід и спливу строків позовної давності. В судове засідання представник відповідача 2 не прибув, згідно поданої письмов заяви просив справу розглянути без представника відповідача 2, в задоволенні основного позову просив відмовити, зустрічний позов просив задовольнити, подав заперечення щодо основного позову, вважає його незаконним, не обґрунтованим та таким, що не підлягає| задоволенню виходячи з того, що відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, на правовідносини не поширюються норми ст. 559 ЦК України щодо припинення пору оскільки іпотека за своєю правовою природою є заставою та регулюється норма Параграфа 6 глави глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Заслухавши позивача та її представника, свідка, дослідивши письмові матерів справи, судом встановлено наступне. 12.06.2008 року між ОСОБА 2 та АКБ «Форум», правонаступником якого| ПАТ «Банк Форум», було укладено кредитний договір №0265/ відповіді до п. 1.1 якого банк відкрив ОСОБА 2 відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 80 000 доларів США. В подальшому 01.09.2008 25.11.2008 року та 23.02.2009 року до даного договору були укладені додаткові угоди і надання ОСОБА 2 кредиту в розмірі 165 000 дол. США шляхом відкриття кредит лінії на вказану суму строком повернення до 12.06.2014 року згідно з графі погашення кредиту початковою сплатою відсотків в розмірі 13, 5%, в подальшому, укладені додаткових угод -15% річних за користування кредитом. 12.06.2008 року між банком та ОСОБА 1 було укладено договір іпотеки згідно п.1.1 якого договір забезпечував виконання ОСОБА 2 зобов’язань, що випливають з укладеного між ним та АКБ «Форум» кредитного договору №0265 від 12.06.2008 року та додаткових угод до нього, які можуть укладені в майбутньому (основне зобов’язання), за умовами якого ОСОБА 2 (боржник) зобов’язаний повернути АКБ «Форум» (іпотекодержатель) кредитні кошти в розмірі вже 80 000 гривень з кінцевим терміном повернення 12 червня 2014 здійснювати повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з січня 2009 нараховані проценти сплачувати щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, наступно місяцем користування кредитними коштами з розрахунку 13,5 процентів річні можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених Кредитним договором і! Договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги. Відповідно до п.1.2 предметом іпотеки є нерухоме майно, що включає в земельну ділянку площею сторонами в розмірі 280 911 грн. 01.09.2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА 1 було укладено договір (майнова порука) згідно п.1.1 якого цей договір забезпечує виконання ОСОБА 2 (боржником) зобов’язань, що випливають з укладеного з АКБ «Форум» кредитного договору №0265 від 12.06.2008 року та додаткової угоди від 01 вересня 2009 року до нього, за умовами якого Боржник зобов’язаний повернути іпотеко держателю кредитні кошти в розмірі 165 000 доларів США, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 2 750 доларів США, з кінцевим терміном повернення 12 червня 2014 року, щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, наступного місяця користуванні кредитними коштами сплачувати нараховані проценти за його вини користання з розрахунку 13, 5 % річних і можливі неустойки у розмірах та у випадках передбачених Кредитним договором і цим договором, а також і інші витрати. 24 лютого 2014 року на адресу позивача за основним позовом направлено вимогу ПАТ «Банк Форум» щодо дострокового погашення заборгованості, де зазначено, що ОСОБА 1 виступає майновим поручителем за двома договорами іпотеки від 12.06.2008 року та від 01.09.2008 року за зобов'язань ОСОБА 2 за кредитним договором №0265/ від 12.062008 року та за яким станом на 18.02.2014 року прострочена заборгованість перед ПАТ «Банк Форум» по основній сумі кредиту становить 150,750 доларів США та по сплаті процентів - 37858,87 доларів США. Враховуючи вищезазначене, згідно п.п. 3.2.2 та 3.3.8 кредитного договору, ПАТ «Банк Форум» звернувся з вимогою у 30 денний строк виконати свої зобов’язання щодо дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, а саме: повернути 202 358.87 доларів США, з яких : 164 500 доларів США - заборгованість по основній сумі кредиту: 37 858 доларів США - заборгованість по нарахованих процентах за користування кредитними коштами, а також заборгованість за нарахованими штрафними санкціями згідно п.4.1 вищевказаного кредитного договору. Крім того, звернено увагу, що проценти за користування кредитними коштами та пеня нараховуються щодня, крім того, попереджено, що в разі невиконання вимоги, яку отримано позивачем за основним позовом рекомендованим повідомленням 26.02.2014 року відповідач 2 вимушений буде звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до зустрічного позову, позивач не заперечуючи обставин укладення з ОСОБА 2 основного договору з додатковими угодами до нього та іпотечного договору з ОСОБА 1 на виконання зобов’язань ОСОБА 2 а також направлення ОСОБА 1 письмової вимоги про перерахування заборгованості за кредитним договором на рахунок позивача, зазначив, що станом на 07.03.2014 року загальна сума заборгованості ОСОБА 2 перед позивачем без врахування штрафних санкцій становить 202358, 87 дол. США, пеня в розмірі 24060,21 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 2125599,68 грн. Відповідно до п. 3.4.3. договору іпотеки, іпотекодержатель (позивач) має право звернути стягнення на предмет іпотеки достроково у випадках, передбачених Кредитним договором, Договором іпотеки та чинним законодавством України. В судовому засідання приведений у встановленому законодавством порядку до присяги та попереджений про кримінальну відповідальність свідок ОСОБА 1 пояснила, що про додаткові угоди укладені її чоловіком дізналася коли до неї надійшов з банку лист вимога, нічого не підписувала, вимога надійшла в лютому місяці 2014 року, з чоловіком проживає окремо, збудувала будинок, в якому можна мешкати, іншого житла не має. Відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22.02.2011 року по справі №2-223/11, залишеного в силі ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21.06.2011 року з ОСОБА 2 стягнуто на користь ПАТ «Банк Форум» суму заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 1 838 930, 89 грн. Відповідного до технічного паспорту на житловий будинок в _____________ власником останнього є ОСОБА 1 Відповідно до п.5.1 іпотечного договору іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадках, якщо сума наданого кредиту та/або проценти за користування ним, можливі неустойки й витрати не будуть сплачені у строки, встановлені кредитним договором, та інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України. Відповідно до ч.З ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті оостешнни на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень крім встановлених цим Кодексом та ст.61 цього Кодексу. Відповідно до ч.З ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що якої встановлено ці обставини. Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомої майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володінні третій особі ііравила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлено законом Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежної виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на преш іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки такі виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Враховуючи викладене, суд критично ставиться до вимоги позивача за основні позовом щодо визнання на підставі ст.559 ЦК України іпотечних договорів припинені оскільки за своєю правовою природою іпотека є заставою, підстави припинення застави визначені статтею 593 ЦК України, а щодо іпотеки, як її окремого виду, такс: статтею 17 ЗУ «Про іпотеку», серед яких не наведено посилань на зміну зобов’язання, призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця. Положення ст. 559 України не підлягають застосуванню при вирішенні спорів щодо права застави, як наслідок, основний позов ОСОБА 1 задоволенню не підлягає. В той же час, враховуючи час подачі зустрічного позову — 24.04.2014 року клопотання позивача та його представника за основним позовом про застосування як вимог за зустрічним позовом спливу строків позовної давності підлягає задоволеню оскільки відповідно до п. 5.1 іпотечного договору та рішення Святошинського районного суду м.Києва від 22.02.2011 року позивач за зустрічним позовом набув права вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки з часу не виконання кредитором зобов’язань як кредитним договором, а зважаючи на те, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 22.01.2011 року позовні вимоги банку до кредитора ОСОБА 2 задоволено в повному обсязі, тому з цього часу позивач за зустрічним позовом вже набув права вимоги а відповідно при зверненні до суду з вказаним зустрічним позовом позив пропустив строк позовної давності, клопотань про поновлення строків не подавав, а тому у відповідності до ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення а у випадку встановлення судом факту спливу строків позовної давності суд зобов'язаний відмовити задоволенні позовних вимог. Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України поверненню не підлягають. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 256 -257, 260-261, 267, 559, 575 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 13,15,58 - 60,64, 79,88,209,212-215,223 ЦПК України, суд,- ВИРІШИВ: В задоволенні позовних вимог за основним позовом - відмовити. В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом -відмовити.

Если в договоре о прощения долга имеется пунк о том кто выступает налоговым агентом то это сразу кирдык. Будет платить как не крути у самого ситуация подобная была. Решал через нач. налоговой и то еще не до конца. Совет. Имеется разъяснения налоговой консультации Украины по данному вопросу за 2013 год. Обращался за консультацией банк ВТБ