yafet

Пользователи
  • Число публикаций

    680
  • Регистрация

  • Последнее посещение

  • Days Won

    15

Весь контент пользователя yafet

  1. Маю на увазі, якщо обуовлений строк кредитування за договором (наприклад 10 років) обрізується достроковим витребуванням за ч.2 ст.1050 з особливостями ст.11 про захист прав споживачів .
  2. З точки зору застосування строку чинності поруки - так, якщо не було дострокового витребування. Якщо строк кредитування обрізаний достроковим витребуванням всього тіла, то можуть стягнути все, крім тих давніших частин, по яких порука припинилась.
  3. Та який жаль. Якщо розібрати цивільне зобовязання на молекули (управнена і зобовязана особи, конкретне право і кореспондуючий йому конкретний обовязок), то самі побачите, що логіка у цій позиції ВСУ є. І позиція ця, зрештою, не тільки ж для кредитних спорів, а про поруку взагалі. Жаль, що ВСУ шукає елементарні відповіді рівня 3-го курсу юрфаку десятками років, збиваючи з ритма всю зацікавлену громаду. З правом на зворотню вимогу поручителя, який виконав чуже зобовязання тільки частково, або з подальшим триванням акцесорних зобовязань після припинення основного - то ж не правосуддя, а нонсенс. Я як і раніше думаю, що ключик до проблеми кредитів, і особливо - валютних, при справжньому судочинстві можна знайти трохи в стороні: зловживання кредитора правом на шкоду боржнику і зміст самих вимог кредитора ( думаю, що там мало боргів, а, в основному, слабо аргументована "упущена вигода").
  4. Так. З позичальника - в межах строку давності. З поручителя - в межах чинності поруки.
  5. Я раніше пояснював свою точку зору, що порука, як вагітність: або є , або ні. Якщо припинилась по першому простроченому зобовязанню, то припинилась і в цілому, в т.ч. по всіх майбутніх (не порушених) зобовязаннях (сам викладав такі рішення і на Луспеникові посилався). ВизнаЮ, що нова позиція ВСУ обєктивно логічніша, хоча значно важча для застосування судами, які категорично недолюблюють арифметику.
  6. Поважаю логіку, навіть якщо це мені не вигідно. Зародки такої позиції ВСУ появились ще у вересні 15, якщо не помиляюсь. В мене - трохи раніше Але Луспеник давав надію, що суддям буде впадлу витягувати нижній горшок з піраміди, бо розваляться всі розрахунки позовів кредиторів. І порука ніби-то сприймається як щось одне-ціле й неділиме. Відповідь- змирився.
  7. Якщо я правильно зрозумів акцент, то Ваше питання: Чи припиняється для позичальника зобовязання, якщо витік строк давності? Фіскали включають таке в дохід отримувача матеральної вигоди. Щодо ВСУ то поки-що нема позиції що цивільне зобовязання припиняється якщо строк давності, або строк предявлення виконавчого документа витік ( якщо щось таке є - буду вдячний за інформацію). Але в цій темі про припиненя поруки. З припиненням зобовязання поруки по причині витікання преклюзивного строку поруки логіка ВСУ ясна: припиняється щодо кожного окремого обовязку по завершенні 6 місяців з моменту порушення права кредитора але триває надалі щодо непорушених зобовязань, забезпечених порукою.
  8. Тіло кредиту складається з частин, якими його(тіло кредиту) потрібно повертати банку. Поручитель відповідає тільки за ті порушені частини, які є в межах дії поруки: 6 місяців назад. Якщо тіло витребовується достроково, то право кредитора стане бути порушеним з моменту завершення строку на добровільне повернення. Не може бути захищене в суді НЕпорушене право. Логіка ВСУ погіршилась для поручителів (ВССУ вважав, що порука припиняється один раз, а не припиняється щодо кожної з частин окремо), але принаймні набула твердої логічності. Як на мене, то в позиції ВСУ з ключовим питанням все ясно.
  9. В цьому місці ВСУ доріс до видимої суті: "основне зобов’язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов’язки сторін кредитного договору. Щодо припинення поруки в цілому чи частинами, на мій погляд, ВСУ в № 6-272 цс16 виглядає логічним. ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ у справі за № 6-272 цс16 За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов’язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя. Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 10 числа кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя. У разі пред’явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов’язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань. Суддя Верховного Суду України Я.М. Романюк http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/8A2E0FE65D1B1800C2257FE6004135C2
  10. ВСУ пропустив основну характеристику обєкта нерухомого майна в цій справі. Вичерпний Реєстр памяток тут: http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/officialcategory?cat_id=244910406 Невнесений в Реєстр нерухомої культурної спадщини обєкт нерухомого майна не є памяткою нерухомої культурної спадщини. Ця "гра слів" вже затягнулась надміру. №3-66гс14 ВСУ , Постанова від 09.09.2014 року в ЄДРСР 40643113 : «Об'єкти нерухомого майна, в тому числі з числа тих, що раніше були розміщені в списках (переліках) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону УРСР №3600, на підставі перехідних положень Закону України від 6 грудня 2004 року № 2245-IV (“Про внесення змін до Закону України “Про охорону культурної спадщини”) не набули статусу пам'яток культурної спадщини, оскільки Кабінетом Міністрів України протягом шестимісячного строку не виконано вимоги закону і не вирішено питання про включення чи невключення об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.» Постанова ВГСУ від 07.10.2014 року, в ЄДРСР 40787408 : «Кабінет Міністрів України не подав на розгляд Верховної Ради України законопроектів (пропозицій) про приведення законів України у відповідність із зазначеними Законами щодо включення чи невключения об'єктів до списків (переліків) пам'яток історії та культури згідно із Законом УРСР № 3600 і до Реєстру нерухомих пам'яток України та затвердження переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, а отже нежиле приміщення площею 164,7 кв.м. по АДРЕСА_1 не набуло статусу пам'ятки».
  11. так само ВССУ 2 рази: 22 квітня 2015 року : 1. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44015063 Судом безспірно встановлено, що прострочення кредитної заборгованості почалося з листопада 2011 року, проте банк протягом шести місяців вимоги до боржників не направив, позову до суду не пред'явив. Отже, у банка настає право вимоги від позичальника виконання основного зобов'язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів. 2. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43832280 Судом безспірно встановлено, що прострочення кредитної заборгованості почалося з серпня 2012 року, проте банк протягом шести місяців вимоги до боржників не направив, позову до суду не пред'явив. Отже, у банка настає право вимоги від позичальника виконання основного зобов'язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів.
  12. Дура лекс... Ви ж в курсі. Стаття 18. Захист цивільних прав нотаріусом 1. Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Тільки от невідома логіка ВСУ, як йому прийшов в голови висновок, що можна захищати щось, не встановивши що. Тобто не встановлюючи змісту порушеного права, а тільки зібравши макулатуру за переліком.
  13. Ще б розбити правову позицію N 6-158цс15 і можна було б вважати проблему закритою. ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 травня 2015 року у справі N 6-158цс15 Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами Українипередбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса" (далі - Перелік) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Встановивши у справі, яка переглядається, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень та іпотечну вимогу, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові, а та обставина, що зазначена сума заборгованості за кредитом більша ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору.
  14. Ще нема відповіді ВСУ на одне питання: про часткове чи повне припинення порукию Порука припиняється через 6 місяців після прострочення першого чергового платежу тільки в частині цього чергового платежу, чи в цілому по всіх грошових зобовязаннях поручителя? Питання комплексне. За змістом ст.13 ЦК кредитор фактично зловживає правом, якщо на шкоду контрагенту (поручителю) затягує з зверненням до суду за захистом. Це саме те, про що йдеться в темі
  15. В своїй суті дуже неоднозначна позиція з т.з. ст.609 ЦК. Ще до застави ( де принцип: вірю майну-не вірю особі) сяк так, але в тих самих умовах до поруки(де принцип: вірю особі-не вірю майну) ніяк не вміщається.
  16. то достатньо марудне заняття з тим бухобліком ми про це все вже спілкувались http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7397&hl= там десь є і про первинні регістрові документи і нормативні акти, які це регулюють і навіть рішення судів, які застосовували нормативи про бухоблік в банках. Крім того звітність - це синтетичний бухоблік, а нам, в даному випадку, потрібен аналітичний бухоблік. Практично-прикладну сторону питання Ви і без мене чудово знаєте. Інформація про всі рахунки, причетні до видачі і обслуговування кредиту є в "кредитній справі". В ній і аналітичні рахунки бухобліку після "винесення на прострочку" Сам принцип обліку і опис "кредитної справи" є в Постанові 23 незрозумілої чинності ( http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0231-12/page ) План рахунків як і раніше тут: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0918-04/page і до нього інструкція тут : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0919-0 На практиці ( в суді) достатньо мати виписку з рахунків обліку тіла: до якогось числа буде з аналітичного рахунка 2233...(при споживчому іпотечному кредиті) і закінчиться виписка перенесенням всього залишку тіла на 2237 (прострочення)... : |-----+----+-----------------------------------------------------| | 2233| А |Довгострокові іпотечні кредити, що надані фізичним | | | |особам | |-----+----+-----------------------------------------------------| | 2237| А |Прострочена заборгованість за іпотечними кредитами, | | | |що надані фізичним особам Тобто, щоб підтвердити дату, з якої вся сума тіла стала простроченою в кредитора при повному достроковому витребуванні , достатньо мати в справі виписки про рух по аналітичних рахунках 2233 і 2237(при споживчому іпотечному кредиті.). При інших кредитах просто інші аналітичні рахунки з плану рахунків. І кореспондувати ці записи зі змістом досудової вимоги або позову.
  17. ст. 1050 цілком достатня щоб вважати вимогу про повне дострокове заявленою. З наступного дня після встановленої кредитором дати повернення вся сума тіла стає простроченою, що й відображається в бухобліку банку.
  18. Якщо банк змінює строки виконання, скориставшись правом на повне дострокове - ТАК ( з наступного дня від дати позовної заяви). І виконавчий напис нотаріуса також, якщо звернення здійснюється внаслідок невиконання вимоги про повне дострокове. В цьому є колізії з законом про захист прав споживачів і законом про іпотеку ( іпотекодавець має право повернутись в графік 2 рази з строк кредитування), але вони ще ніде не зіграли. ПС. Не забуваємо, що Конституційний ще не розтлумачив термін "вимога" за зверненням Укрсибу.
  19. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=8338#entry165797 (суміжна тема: Постанова ВСУ про строк пред,явлення виконавчого листастрок пред,явлення виконавчого листа на може бути змінений судом Автор doroshal, Вчера, 11:59 )
  20. Те ж кіно. Сценарій через оскарження постанови ДВС (по поручителю-1; на дії ДВС по виконавчому листу-2). 1. Перша. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54107256 Справа № 452/2843/15-ц УХВАЛА 26 листопада 2015 року м.Самбір Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі: головуючого судді Казана І.С. при секретарі Топорович В.В., із участю: державного виконавця Співака Р.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області матеріали скарги представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3, - в с т а н о в и в: ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на постанову від 25.09.2015 року про відкриття виконавчого провадження №48806481, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3, вже після спливу річного строку для предявлення виконавчого документа до виконання. Строк предявлення виконавчого документа до примусового виконання на думку заявника витік ще 10.06.2013 року, а отже обовязок за виконавчим листом №2-614 у ОСОБА_2 до виконання якого вона може бути примушена, відсутній. У звязку з вищенаведеним ОСОБА_1 просить визнати цю постанову неправомірною і скасувати. ОСОБА_1 та заявник у судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд скарги у його відсутності. У судовому засіданні старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3 заперечив проти скарги і пояснив, що виходячи із позиції заявника з дня набрання законної сили судовим рішенням до часу останнього відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-614 від 13.02.2014 року про стягнення коштів із ОСОБА_2 в користь ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк» минуло 237 днів, відтак у задоволенні скарги просив відмовити. Представник заінтересованої особи АБ «Укргазбанк» на виклик в судове засідання не зявилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності та письмове заперечення проти скарги ОСОБА_4 Вислухавши старшого державного виконавця, зясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав: У відповідності до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Відповідно до копії постанови відкриття виконавчого провадження від 25.03.2013 року №37199021 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_5 було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-614, виданого 13.02.2013 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області про солідарне стягнення із ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 в користь публічного акціонерного банку «Укргазбанк» 5942,27 доларів США, що в еквіваленті становить 47460,91грн. та 13645,31грн. заборгованості по кредитному договору і судові витрати у справі 691,16грн. Згідно постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.02.2014 року та 25.12.2014 року виконавчий лист №2-614, виданий 13.02.2013 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Із копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2015 року №48806481 відомо, що головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_5 черговий раз відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-614, виданого 13.02.2013 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області про солідарне стягнення із ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 в користь ПАТ акціонерного банку «Укргазбанк» наведених вище коштів. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Згідно ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 22 цього Закону. У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути предявлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Ураховуючи наведені нормативні акти у сукупності з поясненнями старшого державного виконавця, подані суду документи, котрі цього не спростовують, існуюче несплачене фінансове зобовязання у громадянки ОСОБА_2 перед банківською установою, приводять суд до висновку, що стягувач не порушив строк для предявлення виконавчого документа до виконання, а відтак постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2015 року за виконавчим провадженням №48806481, винесена державним виконавцем відділу державної виконавчої служби є правомірною та в даному конкретному випадку не порушує прав чи свобод ОСОБА_2 під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до закону. Судові витрати слід розподілити згідно ст. 388 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 386 387 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3. Стягнути із ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у сумі 487,2грн. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом пяти днів з дня отримання її копії. Суддя І.С. Казан. 2. Апеляційна. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56718367 Справа № 452/2843/15 Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С. Провадження № 22-ц/783/1612/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія: 59 У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді - Шандри М.М. суддів: Струс Л.Б., Шумської Н.Л. секретаря: Бадівської О.О. за участю: представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2015 року за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області Співака Романа Богдановича, - ВСТАНОВИЛА: Оскаржуваною ухвалою відмовлено у задоволені скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області Співака Романа Богдановича. Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3. В апеляційній скарзі покликається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду та зазначає, що згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов»язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред»явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної влади. Вказує, що державний виконавець, прийнявши рішення про відкриття виконавчого провадження вийшов з межі наданих йому дискреційних повноважень і порушив права боржника, оскільки, річний строк пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання розпочався 10 червня 2012 року і завершився 10 червня 2013 року. Незалежно від кількості разів пред'явлення виконавчого листа до виконання річний строк переривається і поновлюється, а не починається спочатку. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою скаргу задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених цьому законі, що спрямовані на примусове виконання судових рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення). Згідно ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред»явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Матеріали справи встановлено, що 29.05.2012 року Самбірським міськрайонним суду Львівської області ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ПАТ АК «Укргазбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_2 ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ПАТ АК «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним, згідно якого позов ПАТ АК «Укргазбанк» був задоволений, у зустрічному - відмовлено. Виконавчий лист видано 13.02.2013 року. Вперше виконавчий лист був пред»явлений до виконання 25.03.2013 року, тобто у межах строку, визначеного ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження». 25.03.2013 року №37199021 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області Співаком П.Б. було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-614, виданого 13.02.2013 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області про солідарне стягнення із ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 в користь Публічного акціонерного банку «Укргазбанк» 5942,27 доларів США, що в еквіваленті становить 47460,91грн. та 13645,31грн. заборгованості по кредитному договору і судові витрати у справі 691,16грн. Постановою від 27.02.2014 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 35- 38). Після повторного пред»явлення до виконання виконавчого листа постановою від 25.12.2014 року державним виконавцем повернено виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 34). Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред»явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Матеріалами справи встановлено, що стягувач 22.09.2015 року звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-614 від 13.02.2013 року. Тобто виконавчий лист було повторно пред»явлено до виконання у межах річного строку. У зв»язку з наведеним, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що виконавчою службою правомірно 22.09.2015 року відкрито виконавче провадження. Відповідно до ч.3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до Закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду скарги. Тому колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального закону та підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. п.1.ч.2 ст. 307, п.1 ч.1.ст. 312, п.4 ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити. Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 листопада 2015 рокузалишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили. Головуючий М.М.Шандра Судді: Л.Б. Струс Н.Л.Шумська
  21. Можливо ще не звертали уваги. Микнув на фейсбуці. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56580900 Категорія справи №826-19216-15 : не визначено. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 березня 2016 року м. Київ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенди О.В., суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про визнання незаконною та скасування податкової консультації та зобов'язання вчинити дії, в с т а н о в и л а: 25 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконною і скасувати індивідуальну податкову консультацію ДФС. До позовної заяви була долучена квитанція від 25 серпня 2015 року про сплату судового збору в розмірі 73 грн 8 коп. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 6 жовтня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, відмовив у задоволенні позову. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 2 грудня 2015 року подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, до якої долучив квитанцію про сплату судового збору в розмірі 87 грн 70 коп. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 8 грудня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху і надав строк на усунення її недоліків до 11 січня 2016 року, оскільки позивач не доплатив судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі, передбаченому Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 1 вересня 2015 року (далі - закони №№ 3674-VI, 484-VIII відповідно). Ухвалою від 18 січня 2016 року Вищий адміністративний суд України продовжив ОСОБА_1 строк на усунення недоліків до 15 лютого 2016 року. У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_1 зазначає, що в доданих до заяви ухвалах Вищого адміністративного суду України від 22 вересня, 7 і 30 жовтня, 11, 16, 18, 19, 20 і 26 листопада 2015 року по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення частини другої статті 4 Закону № 3674-VI щодо визначення розміру судового збору за подання касаційної скарги. Просить скасувати зазначену вище ухвалу Вищого адміністративного суду України і направити справу до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги. Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав. За змістом оскарженої ухвали Вищий адміністративний суд України виходив із того, що ставка судового збору за подання касаційної скарги у справі за позовною заявою немайнового характеру встановлена у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, визначеної відповідно до Закону № 3674-VI у редакції Закону № 484-VIII. У зв'язку з цим суд зазначив, що позивач не доплатив судовий збір у розмірі 496 грн 94 коп. Водночас у наданих для порівняння ухвалах Вищий адміністративний суд України виходив із того, що при визначенні розміру судового збору за подання касаційної скарги слід виходити з відсотку, встановленого Законом № 3674-VI, а базою для обчислення ставки є розмір ставки, яку було сплачено при зверненні з позовом до суду, і в разі якщо позов було подано до суду до набрання чинності новою редакцією Закону № 3674-VI, цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок цьогоЗакону. Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував положення Закону № 3674-VI. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом норм процесуального права при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого. Відповідно до частини п'ятої статті 213 КАС до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною другою цієї норми встановлено розміри ставок судового збору залежно від документа і дії, за яку він справляється, та платника судового збору. Так, на час звернення позивача до суду з адміністративним позовом немайнового характеру у серпні 2015 року ставка судового збору становила 0,06 розміру мінімальної заробітної плати. З 1 вересня 2015 року набрав чинності Закон № 484-VIII, яким частину другу статті 4 Закону № 3674-VI викладено у новій редакції, зокрема, встановлено нові розміри ставок судового збору за подання до адміністративного суду: адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати; касаційної скарги на рішення суду - 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Статтею 8 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» у 2015 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України. Таким чином, за подання касаційної скарги в адміністративній справі, позов у якій було подано до суду до 1 вересня 2015 року, базою для обчислення судового збору є розмір ставки, яку було сплачено при зверненні до суду з позовом, і цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нової редакції Закону № 3674-VI. На час звернення ОСОБА_1 до суду з адміністративним позовом в серпні 2015 року розмір судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру становив 0,06 розміру мінімальної заробітної плати і складав 73 грн 8 коп. Виходячи із цієї ставки позивач розрахував і сплатив судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 120 відсотків. За таких обставин ухвала Вищого адміністративного суду України від 8 грудня 2015 року була прийнята з порушенням норм процесуального права, а відтак вона підлягає скасуванню з передачею справи до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги у відповідності зі статтею 214 КАС. Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а: Заяву ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 8 грудня 2015 року скасувати, а справу передати цьому ж суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий О.В. Кривенда Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький
  22. Однозначність на стадії виконання судових рішень ще тільки в зародку. 1. Про стан дискусії про тему строку предявлення (чинності) виконавчого листа дивіться за і проти в статтях і коментарях на Лізі: http://jurliga.ligazakon.ua/news/2016/2/29/142061.htm , http://jurliga.ligazakon.ua/blogs_article/670.htm і ще було повідомлення на Лізі про конференцію з приводу виконавчого провадження де акцентували питання про банкрутство фізосіб(є зареєстрований законопроект). 2. В Росії строк перебіг строку предявлення виконавчого листа вирішили в конституційному суді 10 березня 2016р. в залежності від ініціатора повернення такого листа з примусового стягнення (А.Авторгов 14.03.16 | 20:33 Дуже цікаве рішення КС РФ на цю тему: doc.ksrf.ru/decision/KSRFDecision225558.pdf ). Як виявилось, наш ЗВП злизаний з їхнього (в російському рішенні є цікаве підтвердження логіки нашого ВСУ і ВГСУ 3-55гс14 від 19.08.2014) . 3. В Європі таке поняття, як строк предявлення( і відповідно- строк давності предявлення) виконавчого документа взагалі не застосовується ( зі статті http://jurliga.ligazakon.ua/news/2016/2/29/142061.htm ) 4. Державний інтерес на податок в нас: діючий ПКУ передбачає оподаткування доходів фізосіб, отриманих внаслідок безнадійності боргу. Тут же згадується і умова про наявність закону про банкрутство фізосіб. Про податок з доходів фізосіб і банкрутство фізосіб: ПКУ 14.1.11. безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; ... г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов’язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах; {Підпункт "г" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 в редакції Закону № 321-VIII від 09.04.2015} ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); {Підпункт "ґ" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 в редакції Закону № 655-VIII від 17.07.2015} ... є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; {Підпункт "є" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 в редакції Закону № 655-VIII від 17.07.2015} ... з) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією; {Підпункт 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 доповнено підпунктом "з" згідно із Законом № 655-VIII від 17.07.2015} {Підпункт 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3609-VI від 07.07.2011, № 657-VII від 24.10.2013; в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014} ПКУ. 164.2. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: ... 164.2.7. сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації; {Підпункт 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5519-VI від 06.12.2012} ... 5. Щодо порядку набрання рішенням суду чинності. По ч.2.ст.61 Конституції юридична відповідальність є індивідуальною. Звідси , логічно, що щодо кожного з відповідачів рішення вступає в силу різними (індивідуальними) датами. Відповідно різними будуть і строки предявлення виконавчого документа до виконання. Поскільки для початку строку абсолютно обовязково встановити дату вступу рішення в законну силу - цікавий свіжий лист ВГСУ Высший хозяйственный суд в письме от 14 марта 2016 года № 01-06/494/16разъяснил, можно ли считать решение хозяйственного суда вступившим в законную силу, если апелляционная жалоба подана после установленного законом срока на апелляционное обжалование. Так, порядок вступления решения хозяйственного суда в законную силу определяется предписаниями статьи 85 ХПК. Если апелляционную жалобу на судебное решение не подано в срок, предусмотренный частью первой статьи 93 ХПК, соответствующее решение вступает в законную силу. В случае, если на решение суда первой инстанции, вступившее в законную силу с истечением установленного частью первой статьи 93 ХПК срока, подано апелляционную жалобу, и суд апелляционной инстанции восстановил этот срок и принял жалобу к производству, то такое решение местного хозяйственного суда до завершения апелляционного рассмотрения нельзя считать вступившим в законную силу. Соответсвующие изменения были внесены в информационное письмо ВХСУ № 01-8/344 «О некоторых вопросах практики применения норм Хозяйственного процессуального кодекса Украины, поднятых в докладных записках о работе хозяйственных судов в 2004 году». 6. Про свої практичні кроки викладаю посилання на ЄДРСР по мірі появи незалежно від результату. Щодо суті: притримуюсь своєї старої логіки: той у кого нема більше ніж Перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення - вільний від визнаного/визначеного судом зобовязання боргу на підставі ст.607 ЦК і повинен задекларувати дохід від безнадійного боргу. Звиняйте за обширність. В принципі всі елементи, мяко кажучи, не зовсім однозначні.
  23. В сподіваннях на скору ясність, я явно поспішив Продовження. 1. По позичальнику: http://reyestr.court.gov.ua/Review/56646958 Ухвала 23 березня 2016 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Черненко В.А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3, на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 7 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, - в с т а н о в и в: Касаційна скарга подана з дотриманням строку на касаційне оскарження, передбаченого ст. 325 ЦПК України, за формою і змістом відповідає вимогам ст. 326 ЦПК України. Оскільки наведені в касаційній скарзі доводи викликають необхідність перевірки матеріалів цивільної справи, є підстави для відкриття касаційного провадження. Керуючись ст.ст. 327, 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3, на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 7 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Витребувати із Самбірського міськрайонного суду Львівської області вищезазначену цивільну справу № 452/1340/15-ц. Копію касаційної скарги та додані до неї матеріали надіслати особам, які беруть участь у справі, роз'яснити їх право подати заперечення на касаційну скаргу до 25 квітня 2016 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ В.А. Черненко 2. По поручителю-1. http://reyestr.court.gov.ua/Review/56646920 У Х В А Л А 23 березня 2016 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Юровська Г.В., розглянувши касаційну ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року у справі за ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним, в с т а н о в и в : Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року, у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено. Відновлено зупинене, відповідно до ухвали судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2015 року, стягнення за виконавчим листом, виданим Самбірським міськрайонним судом Львівської області у справі про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2. ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 5 942,27 доларів США, що еквівалентно 47 460 грн 91 коп., та 13 645 грн 31 коп. заборгованості за кредитним договором, судові витрати - 691 грн 16 коп. у виконавчому провадженні, У березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3 У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права. У прийнятті касаційної скарги слід відмовити з таких підстав. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31-33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Касаційна скарга на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року не може бути прийнята до провадження, оскільки зазначені ухвали не підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України. Ураховуючи наведене та керуючись ст. 324 ЦПК України, у х в а л и в: У прийнятті касаційної скарги ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року відмовити. Касаційну скаргу разом із доданими документами повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Г.В.Юровська