ADVOCATE.KIEV

Пользователи
  • Число публикаций

    14
  • Регистрация

  • Последнее посещение

Контакты

  • AIM
    +3 8 095 125 -94-76
  • Сайт
    http://avlaw.kiev.ua

Информация

  • Пол
    Мужчина
  • Город
    Киев
  • Интересы
    Судебная практика...

Недавние посетители профиля

1091 просмотр профиля

ADVOCATE.KIEV's Achievements

Newbie

Newbie (1/14)

2

Репутация

  1. А як Вам це..))) ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А 20 вересня 2016 року м. Київ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: судді-доповідача Кривенди О.В., суддів: Коротких О.А., Терлецького О.О., - розглянувши заяву представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - уповноважена особа Фонду) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду, третя особа - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про зобов'язання вчинити дії, в с т а н о в и л а: Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 17 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року, позов задовольнив. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 червня 2016 року ці судові рішення залишив без змін. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, уповноважена особа Фонду через представника звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). У заяві представник уповноваженої особи Фонду посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положеньЗакону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статей 203-205, 215 Цивільного кодексу України. На обґрунтування заяви додано низку рішень Вищого адміністративного суду України від 12 травня та 2 червня 2016 року та постанову Верховного Суду України від 15 червня 2016 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та процесуального права при оскарженні судового рішення, яке прийнято з порушенням встановленої законом юрисдикції адміністративних судів. Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав вважати, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовані одні й ті ж самі норми матеріального права, та не свідчить про порушення встановленої законом юрисдикції адміністративних судів. Прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено конкретними фактичними обставинами, які були встановлені судом під час розгляду цієї справи. Так, згідно з оскаржуваною ухвалою Вищий адміністративний суд України виходив із того, що уповноваженою особою Фонду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що банк уклав правочин з позивачем, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, тобто що укладений ОСОБА_3 правочин носить ознаки нікчемності або визнаний недійсним в судовому порядку, і в повідомленні позивачу про нікчемність правочину від 27 серпня 2015 року відсутня конкретна підстава для визнання договору банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2015 року № 013-19500-200115 нікчемним. Що стосується доводів заяви з приводу порушення встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, на підтвердження чого долучено копію постанови Верховного Суду України від 15 червня 2016 року, то в цій справі суд послався на правову позицію, викладену в постанові від 16 лютого 2016 року (№ 21-4846а16) про підвідомчість судам господарської юрисдикції спору між управлінням Пенсійного фонду України та банком, у якого є обов'язок щодо перерахування бюджетних коштів за вимогою пенсійного органу, оскільки банк не виконав свій обов'язок щодо перерахування на рахунок пенсійного органу коштів зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції відчуження легкових автомобілів протягом трьох операційних днів. Тобто це рішення ухвалено у спорі щодо правовідносин, які не є подібними. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України. Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість заяви, поданої представником уповноваженої особи Фонду. Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у х в а л и л а: Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про зобов'язання вчинити дії за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2016 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кривенда Судді: О.А. Коротких О.О. Терлецький
  2. ЩОДО ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА. Єдиний унікальний номер 725/2977/16-ц Номер провадження 2/725/600/16 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.07.2016 року Першотравневий районний суд м.Чернівців в складі: головуючого судді Іщенко І. В., при секретарі Берекеля О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Бакн «Фінанси і Кредит» Чернявської Олени Степанівни, ПАТ «Бакн «Фінанси і Кредит» про визнання особи вкладником банку та включення до списку вкладників, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_3 звернулася до Першотравневого районного суду м. Чернівці із вказаним вище позовом. Зазначає, що між нею та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення № 21 було укладено 12.02.2014 р. договір-заяву № 336235/2168/6-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 6 міс. в національній валюті, у відповідності до умов якого позивач мав внести на депозитний рахунок № НОМЕР_2 суму 216 678,52 грн., а відповідач, АТ «Банк «Фінанси та Кредит», мав нараховувати та виплачувати проценти за ставкою 22% річних. Вказує, що незважаючи на закінчення строку дії договору, відповідач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не повернув всю належну їй суму депозиту. Оскільки у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» введено тимчасову адміністрацію, вона 26 листопада 2015 року звернулася до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Чернявської О.С. із заявою про включення до реєстру вкладників АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом. Постановою Правління НБУ від 17 грудня 2015 року прийнято рішення про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку. Разом з тим, із листа уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 18 грудня 2015 р. їй стало відомо про те, що відомості відносно нього відсутні у базі даних вкладників АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Зазначає, що фактично їй було відмовлено в отриманні гарантованої суми відшкодування та не було включено до реєстру вкладників АТ «Банк «Фінанси та Кредит». У зв'язку із вищевикладеним, просила суд визнати ОСОБА_1 вкладником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідно до договору-заяви № 336235/2168/6-14 від 12.02.2014 р. про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 6 міс. в національній валюті на суму 179 590,28 грн. та зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», що має право на відшкодування коштів за вкладом у розмірі 179 590,28 грн. за договором-заявою № 336235/2168/6-14 від 12.02.2014 р. про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 6 міс. в національній валюті. В судове засідання представник позивача не з'явився та надав суду заяву, в якій просить суд справу розглянути в його відсутності. В судове засідання відповідачі не з'явилися, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, суд про причини неявки не повідомили. Разом з тим від відповідачів надійшли письмові заперечення проти позову. Внаслідок чого суд вважає, що можливо розглянути справу за їх відсутності, оскільки у справі наявні достатні матеріали про права та взаємовідносини сторін. Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача надав суду докази на підтвердження своїх доводів щодо позовних вимог. Судом встановлено, що між позивачем, ОСОБА_1, та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення № 21 було укладено 12.02.2014 р. договір-заяву № 336235/2168/6-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 6 міс. в національній валюті, у відповідності до умов якого позивач мав внести на депозитний рахунок № НОМЕР_2 суму 216 678,52 грн., а відповідач, АТ «Банк «Фінанси та Кредит», мав нараховувати та виплачувати проценти за ставкою 22% річних /а.с.6/. На виконання зазначеного договору позивачем були внесені грошові кошти у сумі 216 678,52 грн. /а.с.7/ По закінченню строку дії договору банком позивачу було повернуто 12.08.2014 р. грошові кошти в сумі 37 088,24 грн. із зазначеного рахунку /а.с.8/. Решта суми депозиту, а саме 179 590,28 грн., позивачу повернуто не було. 17.09.2015 року рішенням дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за №171 у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було введено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Чернявську Олену Степанівну. 26.11.2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Чернявської О.С. із заявою про включення до реєстру вкладників АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом. Листом від 18.12.2015 р. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» повідомила, що відомості про вклад ОСОБА_1 не містяться у базі даних вкладників АТ «Банк «Фінанси та Кредит», і запропонувала позивачу для включення до списку вкладників звертатися до суду /а.с.9-10/. В подальшому, відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 р. № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 18 грудня 2015 р. № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит». Повноваження ліквідатора делеговано відповідачу, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ліквідатору АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявській Олені Степанівні. Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із частиною першою ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Частиною першою ст.1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Статтею 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. Згідно зі ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі. Фактично позивачу було відмовлено в отриманні гарантованої суми відшкодування. Внаслідок бездіяльності відповідача позивача не було включено до реєстру вкладників AT «Банк «Фінанси та Кредит». Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Пунктом 1.4 Положення № 516 передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Згідно п.1.17 розділу IV Інструкції про касові операції у банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року №174 (далі Інструкція №174), за операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту. За операціями з видачі готівки із застосуванням банкомата формується і роздруковується чек банкомата на вимогу клієнта. Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Підтвердженням факту укладання договору-заяви № 336235/2168/6-14 від 12.02.2014 року, підписаного позивачем та уповноваженою особою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» є як сам договір, так і квитанція №9 від 12.02.2014 р. Таким чином, ОСОБА_1 є вкладником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» згідно договору-заяви № 336235/2168/6-14 від 12.02.2014 року та відповідної квитанції про внесення коштів на депозит. За таких обставин, суд не приймає до уваги заперечення відповідачів щодо відсутності у позивача належного платіжного документа щодо внесення ним на депозитний рахунок 179 590,28 грн., так як таким документом є засвідчена працівником та печаткою банку квитанція. Крім того, наявність у позивача належного договору депозиту та платіжного документу про внесення вкладу в установу банку станом на 12.02.2014 р. свідчать про те, що ОСОБА_1 була вкладником ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" станом на день початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку, а отже й в цій частині заперечення відповідачів є необґрунтованими. З урахуванням умов укладеного сторонами договору, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було зобов'язано повернути позивачу 179 590,28 грн. (216 678,52 грн. внесених коштів - 37 088,24 грн. виплачених коштів). Порядок відшкодування вкладів вкладникам банків врегульовано Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. за №4452-VI. Згідно з п.16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Згідно з п. 17 ст.2 Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс-15. Згідно ч.1 ст.26 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Уповноважена особа Фонду відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Відповідно до ст. 27 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", -протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Згідно п.2.6. Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку складає не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку протягом процедури ліквідації неплатоспроможного банку може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно зменшення (збільшення) належних їм сум відшкодування у межах гарантованої суми, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати, зміну особи вкладника та інформацію зі зміненими реквізитами вкладників. Враховуючи, що всупереч вимог закону відомості про особу позивача -вкладника AT «Банк «Фінанси та Кредит» із сумами банківських вкладів за договором № 336235/2168/6-14 від 12.02.2014 р. не було включено до реєстру, належним способом захисту порушеного права в рамках подібних правовідносин, є саме зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ліквідатора AT «Банк «Фінанси та Кредит» подати додаткову інформацію про вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування, в разі встановлення судом під час розгляду справи факту необґрунтованості не включення окремого вкладника банку до переліку вкладників. Суд вважає безпідставними твердження відповідачів про те, що даний спір підлягає розгляду в судах в порядку не цивільного, а адміністративного судочинства. Так, Колегія Судової палати в адміністративних справах і Судової палатою в господарських справах Верховного Суду України на спільному засіданні вже вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у спорі цієї ж категорії і у постанові від 16 лютого 2016 року (справа № 21-4846а15) вказала, що виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" статті 1 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність», пункту шостого статті 2 Закону № 4452-VI та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Аналогічну позицію висловила Судова палата в адміністративних справах Верховного суду України в постанові від 15 червня 2016 року по справі № 826/20410/14. Крім того, суд вважає, що правові відносини між сторонами ґрунтуються в першу чергу на цивільно-правових відносинах договору банківського вкладу (депозиту), а отже й зазначений спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства. Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи в судовому засіданні суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню. Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами. На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11, 15-16, 629,631, 1058-1064 ЦК України, ст.ст. 1-2, 26-27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 3-5, 32, 38, 57-61, 64, 88, 113, 130,197, 208-209, 212-215, 218, 223, 224-228, 233, 294-295 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В: Позов задовольнити. Визнати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вкладником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідно до договору-заяви № 336235/2168/6-14 від 12.02.2014 р. про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 6 міс. в національній валюті на суму 179 590,28 грн. Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», що має право на відшкодування коштів за вкладом у розмірі 179 590,28 грн. за договором-заявою № 336235/2168/6-14 від 12.02.2014 р. про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 6 міс. в національній валюті. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. А у разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Щодо ГОСПОДАРСЬКОГО СУДОЧИНСТВА http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59204463 ЩОДО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58493406 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59163173 Здається ВСУ замість правової визначеності створив протилежне..., проте стало більше варіантів дій
  3. В принципі, щодо стягнення невиплаченого відшкодування безпосередньо із фонду, мИнаючи непотрібні процедури скоріше погоджуюся. Добре, будемо мудрувати бо в госп. Суд не сильно хочеться йти да й вони на нас там сильно не чекають.) Дякую за допомогу!
  4. Те що потрібно відразу просити стягнення із фонду погоджуюсь, так як УО працівник фонду, А відповідальність за беспредел працівника несе роботодавець. Тим більше, що дієвим захистом буде саме отримання належного відшкодування. Думаю потрібно просити визнати договір дійсним і як наслідок стягнення відшкодування. Щодо правової кваліфікації права на отримання відшкодування як завданої шкоди поки що не впевнений. Що стосується всу, можна спробувати кваліфікувати їх висновок що підсудність господарська у випадку якщо це стосується реєстрів включення чи не включення, А що стосується визнання договору дійсним і стягнення відшкодування це цивільний процес, хоча це тільки думка.
  5. Справа в тому, що коментуємо позицію ВСУ, який сказав розмито, що це підсудність господарська, як ви хочете витягнути в суди загальної юрисдикції і скільки це часу займе?ХОча із загальними судами погоджуюсь, вони хоч здається як і не спеціалізовані проте проявляють більшу компетентність та людяність, навіть якщо взяти приклад апеляції щодо стягнення із власників проблемного банку шкоди По депозиту... Мабутьці, суди менш корупційні і більше розуміють людей, тому що є ближчими до них....
  6. Шановні засновники, справа наразі не в Михайлівському,хоча людей там і кинули потрібно розбиратися окремо. Справа в юридичній визначеності, люди роками судилися з урахуванням роз'яснень та інформаційних листів, атеперер їх послали... Що стосується господарського судочинства практики не має все вилами По воді писано, А в адмінці , ВАСУ очевидно був на стороні кинутих вкладників. Проаналізуйте практику, госп. Суд під питанням не меншим А навіть більшим. ... У мене позиція, що фонд це публічне право, хоча і квазі...
  7. Потрібно в процес. Законодавстві прописати, що висновки всу не застосовуються до справ, які порушені до таких висновків, А то юридичної стабільності взагалі не має. Починаєш судитися По одному закону поки дійдеш до касації всу придумає свій закон...який все зводить нанівець і не лізе ні в які ворота. і як це людині пояснити у якої на рівні держави гопстопом забрали гроші.
  8. У ВСУ взагалі дах поїхав.... Пишуть що попало і не думають про наслідки.... у судах адмін. Сотні тисяч справ По яким заплачені судові збори і послуги адвокатів, тепер що все нанівець всі справи закривати потрібно. А як же узагальнення інформаційні листи васу що справі належать до адміністративної юрисдикції. Хто відповідати буде ,як завжди вкладник? ( А постанова взагалі з бухти барахти, системний аналіз....вони зробили. ... робите висновок так пишіть зрозуміло чітко і логічно, спростовуючи положення того що фонд і його працівник виконують владні повноваження, адже цим вони і займаються тільки людина наділена владою може забирати депозити. Одним словом розганяти ці суди потрібно не для людей вони створені, але нажаль люди вимушені їх утримувати цих ....
  9. Дорогу одолеет идущий...