Лев

Вложил в дело аж 1000 грн. Наверное, решил открыть производство космических кораблей. Но через 2 недели просрочки "набежало" 2000%. Придется сворачивать производство... Давно не видел настолько примитивных манивеевских посылов. Кого держат в штате или вне штата?..

Кредит карточный?

Наконец, за столько лет... Таки взялись за фиксированную часть штрафа! http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83295582 Категорія справи № 160/218/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту. Надіслано судом: 29.07.2019. Зареєстровано: 30.07.2019. Оприлюднено: 31.07.2019. Номер судового провадження: 2/160/110/19 Справа № 160/218/19 Провадження № 2/160/110/19 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (заочне) 29 липня 2019 року смт. Локачі Локачинський районний суд Волинської області у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О., за участю: секретаря - Гупалик А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачах цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : 28.03.2019 року позивач звернувся до суду із даним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 18.01.2011 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 зобов`язання перед банком не виконав, внаслідок чого станом на 04.03.2019 року виникла заборгованість в сумі 12812,32 грн., в тому числі: 2134,55 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 7941,47 грн. - пеня за прострочене зобов`язання, 1650 грн. - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 586,30 грн. Просить стягнути з відповідача дану суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати в розмірі 1921 грн. Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи. Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло. Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Судом встановлено, що відповідно до заяви від 18.01.2011 року ОСОБА_1 погодився з тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погодився з умовами та правилами надання банківських послуг (а.с. 9). Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами договору. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотках за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором; при порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову. Статтями 526, 527, 530 ЦК України, передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Із розрахунку заборгованості за договором б/н від 18.01.2011 року вбачається, що заборгованість відповідача по кредиту станом на 04.03.2019 року становить 12812,32 грн., в тому числі: 2134,55 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 7941,47 грн. - пеня за прострочене зобов`язання, 1650 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 586,30 грн. (а.с. 5-8). Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного із позивачем договору, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, тому її разом із штрафом (процентна складова) слід стягнути з ОСОБА_1 . При цьому суд не може погодитися з одночасним застосуванням позивачем цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу (фіксована частина) з наступних підстав. Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачена відповідальність позичальника у вигляді сплати пені та штрафу у разі прострочення виконання зобов`язання. Із змісту позовної заяви вбачається що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на прострочення відповідачем виконання зобов`язання. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Згідно із статтею 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне і те ж порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення пені слід відмовити, позаяк встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач просить стягнути з відповідача штраф. Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15, а також від 11 жовтня 2017 року №6-1374цс17. З огляду на вищевикладене, не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з відповідача пені за прострочене зобов`язання в розмірі 7941,47 грн. та пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 1650 грн. Вимога позивача щодо стягнення з відповідача фіксованого штрафу в розмірі 500 грн. також не підлягає до задоволення, позаяк не відповідає визначеному законом змісту цього поняття та його правовій природі як грошової суми, що обчислюється відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Оскільки встановлення розміру штрафу як неустойки у фіксованій твердій грошовій сумі законом не передбачено, тому підстав для його стягнення немає. Відповідно до ч. 2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються. Отже, позивачем неправомірно нараховано штраф у відсотках на суму пені. Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача слід стягнути заборгованість в сумі 2241,28 грн. З даної суми: 2134,55 грн. - заборгованість за тілом кредиту та штраф (процентна складова) - 106,73 грн. , який обчислюється з наступного: 2134,55 *5% = 106,73 грн. Враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором б/н від 18.01.2011 року, ОСОБА_1 суми боргу не оспорив, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом на загальну суму 2241,28 грн. Оскільки позов задоволено частково, тому судові витрати на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 336 грн. Керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 10-13, 77, 81, 141, ч.2 ст. 247, ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 526, 527, 530, 549, 550, 610, 611, 1048, 1054 ЦК України, суд у х в а л и в: Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 в користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 18.01.2011 року в сумі 2241 (дві тисячі двісті сорок одна) грн. 28 коп., в тому числі: 2134,55 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, штраф (процентна складова) - 106,73 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 336 грн. У решті позовних вимог відмовити. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба

1. Известно только, что эта женщина - не божий одуванчик (эти давно вышли из моды), но самоуверен на 99%, что подставная, какая-нибудь кассирша оффшорной компании. А вот остальной 1% вместе с его хозяином, похоже, перевесит все "ее" 99%. 2. Видимо, большой процент от выручки ликвидаторы запросили. Хотя... в этих схемах все очень неПрозорро...

Вообще то, могилку банка ФиК окучивало Государственное ипотечное учреждение. А тут вдруг Вердикт капитал нарисовался... Как то не по понятиям...

Фрагмент возражения против замены взыскателя: На виконання даного судового рішення 13.09.2016 р. було відкрито виконавче провадження ВП № ____. 20.09.2017 р. виконавче провадження було зупинено і до даного часу не відновлено. Протягом майже 2-х років банк-стягувач (на ліквідації) не цікавився ходом його виконання, що є логічним у разі списання кредиту з ліквідаційного балансу банку за малозначністю. 2. Договір укладено в 2019 р. з особою (стягувачем), якої не існує з 16.06.2014 р. Згідно ч. 3 ст. 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України „Про банки і банківську діяльність”. Згідно ст. 2 цього Закону, банк – це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов’язана протягом року з дня державної реєстрації подати Національному банку України в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, документи для отримання банківської ліцензії (ст. 19 Закону України „Про банки і банківську діяльність”). Згідно ст. 1 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, банківська ліцензія – це, документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність. Згідно ст. 47 цього Закону банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Згідно ч. 9 ст. 17 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії. До банківських послуг, зокрема, належить надання банківського кредиту – будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Законом України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Згідно ч. 1 ст. 3 цього Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 2 цього Закону, ліквідація банку – це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Згідно Постанови Правління Національного банку України від 13.06.2014 № 355 „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства (ПАТ) „Банк Форум” та згідно рішення виконавчої дирекції Фонду № 49 з 16.06.2014 р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ „Банк Форум” та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ „Банк Форум” – начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Соловйову Н.А. строком на 1 рік з 16.06.2014 р. по 16.06.2015 р. включно. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв’язку з ліквідацією банку. Згідно положень ст. 47 цього Закону уповноважена особа Фонду визначається виконавчою дирекцією Фонду з чітко визначеними межами повноважень. Її повноваження визначені цим Законом (ст. 37). Згідно п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 37 цього Закону, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 48 цього Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб. Отже, вжиття у встановленому законодавством порядку заходів щодо повернення заборгованості позичальників банку під час здійснення його ліквідації покладено безпосередньо на Фонд або шляхом делегування повноважень на уповноважену особу Фонду. Вимоги по даній заяві стосується повернення заборгованості позичальника банку. Згідно п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 46 цього Закону (в редакції, що діяла на момент призначення уповноваженої особи Фонду – 16.06.2014 р.), з дня призначення уповноваженої особи фонду, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку. Таким чином, виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації ПАТ „Банк Форум” фактично втратив статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припинилася. Банк втратив право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних осіб, втратив самостійне право на вчинення юридично значимих дій. А тому з 16.06.2014 р. – дати відкликання банківської ліцензії, початку процедури ліквідації та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „Банк Форум” останній не міг самостійно, від свого імені вчиняти юридично значимі дії, в тому числі укладати договори. З цього моменту юридично значимі дії від імені ПАТ „Банк Форум” може вчиняти лише Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „Банк Форум”. 09.10.2017 р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 4679 від про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ „Банк Форум”. Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора ПАТ „Банк Форум”, визначені Законом „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов’язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Шевченку Олександру Володимировичу з 10.10.2017 р.. Як вбачається з договору від 26.03.2019 р. № 0002/19/5 відступлення прав вимоги (факторингу), його було укладено саме з ПАТ „Банк Форум”, а не з ПАТ „Банк Форум” у особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „Банк Форум”. Більше того, договір від імені ПАТ „Банк Форум” був підписаний не Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „Банк Форум” Шевченком О.В., а гр. Грицівим А.С. з непідтвердженими повноваженнями на його підписання. А відтак, даний договір є фіктивним, оскільки „укладений” з особою, не існуючою на момент його „укладення” і підписаний особою, повноваження якої не підтверджені. 3. Ліквідацію ПАТ „Банк Форум” завершено 04.07.2019 р. Відповідно до статті 53 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” 04.07.2019 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства „Банк Форум” юридичної особи, а, отже, ліквідація банку вважається завершеною, а сам банк ліквідованим. Таким чином, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ „Банк Форум” припинено. Зазначена інформація міститься на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/) та оприлюднена в газеті „Голос України” № 117 (5867) від 20.06.2014 р. З цього часу договори про продаж прав вимоги (факторингу) по його кредитах не можуть бути ні укладені, ні змінені (уточнені). 4. Продаж вимоги неналежному покупцю (фактору) Виходячи зі змісту договору від 26.03.2019 р. № 0002/19/5 відступлення прав вимоги (фінансування з дисконтом під відступлення права вимоги), цей договір є договором факторингу. Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно ч. 1 ст. 1078 цього Кодексу, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно ст. 1079 цього Кодексу, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Згідно ст. 1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, − фінансова установа – це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку; − фінансова послуга – операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Згідно п. 11 ч. 1 ст. 4 цього Закону до фінансових послуг належить факторинг. Згідно п. 2 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого Розпорядженням від 28.03.2003 р. № 41 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (у редакції розпорядження від 28.11.2013 р. № 4368 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 р. за № 797/8118, у цьому Положенні терміни вживаються в таких значеннях: − Державний реєстр фінансових установ (далі – Реєстр) – система одержання, накопичення, зберігання, захисту, використання та поширення адміністративної інформації (даних) про фінансову установу; − фінансова установа – ліцензіат – фінансова установа, яка отримала відповідну ліцензію Нацкомфінпослуг на надання фінансової послуги; − фінансова установа – юридична особа публічного права – фінансова установа, яка створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування й уповноважена надавати фінансові послуги (крім фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій; Державної казначейської служби України; державних цільових фондів). Згідно п. 6 Положення, юридична особа набуває статусу фінансової установи з дати внесення відповідного запису про неї до Реєстру. Датою внесення відповідного запису до Реєстру для набуття юридичною особою статусу фінансової установи є дата прийняття Нацкомфінпослуг рішення про внесення фінансової установи до Реєстру. Станом на 10.07.2019 р. ТОВ „Фінансова компанія „Веста” не внесена до Реєстру (https://www.nfp.gov.ua/ua/Derzhavnyi-reiestr-finansovykh-ustanov.html). Таким чином, в силу ч. 3 ст. 1079 ЦК України ТОВ „Фінансова компанія „Веста” не може бути фактором, а відтак вищезазначений договір від 26.03.2019 р. № 0002/19/5 відступлення прав вимоги (факторингу) є нікчемним. 5. „Правонаступник” не має права звернення із заявою про заміну сторони Згідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 15 Закону України „Про виконавче провадження” сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Із вищезазначених положень закону вбачається, що із заявою про заміну сторони виконавчого провадження має право звернутись лише державний виконавець або сторона виконавчого провадження, якою є стягувач чи боржник. Вказані положення закону не надають права звернення до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження правонаступнику. Таким чином, ТОВ „Фінансова компанія „Веста” не має права звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження взагалі, навіть якби і була належним фактором і уклала договір купівлі права вимоги (факторингу) належним чином. 5. Державний виконавець не має права звернення із заявою про заміну сторони Оскільки постановою від 20.09.2017 р. заступника начальника ___ відділу державної виконавчої служби ___ виконавче провадження ВП № _____ зупинено і до даного часу не відновлено, державний виконавець на час його зупинення також не має права звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Сукупний аналіз заяви про заміну сторони, додатків до неї та існуючих обставин справи дає мені підстави вважати, що ТОВ „Фінансова компанія „Веста” у змові з ліквідатором ПАТ „Банк Форум” або без такої (у інший спосіб) заволоділа моїми персональними даними (в числі інших позичальників) за безнадійними (списаними з балансу) кредитами, виготовила фіктивний договір відступлення права вимоги (факторингу), не являючись належним фактором, не маючи права звернення до суду з даною заявою про заміну сторони взагалі, виявила бажання здійснити рейдерське захоплення належного мені майна з використанням правосуддя в якості інструменту для його здійснення.

Интересно... Свидетельство как бы есть (сам пан склепав?) а в Реестре Весты нет... https://www.nfp.gov.ua/ua/Derzhavnyi-reiestr-finansovykh-ustanov.html

Своевременное решение. К моему клиенту так же пытается подобраться ФК "Веста", которой не видно в реесте финансовых учреждений ...

Еще больше любят деньги мошенники-кредитодатели. Их окончательно испортили наши правоохранители с судьями...

Нет, интересы особо подозрительных не представляю...

Служба ЗЕКОманде в обмен на банки? Во, какие мы все слуги народа, о нем только и думаем...

И этих тоже...

Доверенность на прегрешения закончилась прекращением полномочий старого поводыря. Ждут новой от нового. Насчет слепой Фемиды - не согласен. У нее ультрафиолетовое зрение, поддельных купюр не берет...

Адекватная самокритика. Чью душу? Работодателя?..

Так для чого вы тогда начали заведомо никчемную беседу?..

Издержки переходных процессов при смене власти. Надолго ли...

Это что, плоховато скрытая реклама? А в чем заведомый проигрыш? Манивеи ходят в суд и выигрывают миллионы за выданных 1000 грн. кредита на 14-30 дней?..

Мои всегда платили двойную сумму, уплаченную банком при подаче иска, даже в случае взыскания в валюте. Никаких замечаний пока не было. Так что в данном случае я заплатил бы 3224,56 грн. х 2 = 6449,12 грн. И пусть ВС разъясняет, если его что-то не устраивает...

При чем здесь курс доллара? При чем здесь дата оплаты судебного сбора кассатором? Кассационный суд должен был указать сумму и платежные реквизиты, а не предлагать разгадать наспех сочиненную загадку...

Первое - это стандартное тупое механическое копирование искового заявления. Во втором суд, в противоположнисть первому, частично защитил заемщика от крокодильего приватаппетита, хоть и решение заочное. А вот и наши апелляшки подтянулись, что меня удивило: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83200281 Раньше за ними такого не наблюдалось... Категорія справи № 159/1200/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них. Надіслано судом: 23.07.2019. Зареєстровано: 24.07.2019. Оприлюднено: 25.07.2019. Дата набрання законної сили: 23.07.2019 Номер судового провадження: 22-ц/802/581/19 Справа № 159/1200/18 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю. Провадження № 22-ц/802/581/19 Категорія: 26 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 липня 2019 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Киці С.І., суддів - Матвійчук Л.В., Федонюк С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2018 року, ВСТАНОВИВ : У березні 2018 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивує тим, що 10.04.2013 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, який складають заява відповідача, Умови та Правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою, а також Тарифи Банку. Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та своєю заявою підтвердив свою поінформованість з умовами кредитування. Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надав позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на визначених умовах. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, своєчасно кредит не погашав, внаслідок чого станом на 28.02.2018 року, виникла заборгованість в сумі 83463,58 грн., з них 1971,22 грн. - заборгованість за кредитом; 72141,71 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3950,65 грн. - штраф (процентна складова). Просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 83463, 58 грн. за кредитним договором № б/н від 10.04.2013 року та судові витрати у розмірі 1762 грн. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2018 року позов ПАТ КБ "Приватбанк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 10.04.2013 року в сумі 83463 гривні 58 копійок та судові витрати по справі в сумі 1762 гривні. Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції. Вважає його незаконним, оскільки судом порушено норми процесуального права, суд не повідомив його про розгляд справи і розглянув справу у його відсутності. Зазначає, що банк не довів наявності в нього заборгованості за кредитним договором в розмірі, про який стверджується в розрахунку банку. Він визнає, що в нього є заборгованість за кредитним договором в сумі 1971,22 грн. Нараховані банком проценти та пеня є безпідставними. Просить змінити рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2018 року та ухвалити рішення про часткове задоволення позову в сумі 1971, 22 грн. 05.06.2019 року на адресу апеляційного суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , в якій він просить розглянути справу за його участю. Вказана заява відповідача не підягає задоволенню, оскільки відсутні обставини для розгляду справи з участю учасників справи. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності банком позовних вимог, встановивши, що розрахунок суми боргу проведений відповідно до умов договору. Відповідачем борг по кредитному договору не сплачений, а тому заборгованість за кредитним договором слід стягнути з нього в судовому порядку. Такі висновки суду грунтуються на недоведених обставинах, які суд вважав встановленими. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.04.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Як вбачається з розрахунку суми боргу, станом на 28.02.2018 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 83463,58 грн., яка складається з: 1971,22 грн. - заборгованість за кредитом; 72141,71 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3950,65 грн. - штраф (процентна складова). Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно частини першої ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. На підтвердження заявлених позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву, підписну сторонами, про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» від 10.04.2013 року; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з умов та правил надання банківських послуг. Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, умов щодо нарахування процентів та пені, процентної ставки, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді пені, штрафів за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. У вказаній анкеті-заяві зазначено лише прізвище, адресу, особисті дані відповідача та згоду з тим, що заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. У матеріалах справи міститься витяг з Умов і правил надання банківських послуг, які відповідачем не підписані. Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови і правила надання банківських послуг саме в такій редакції, а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами договору. Також відсутні тарифи банку, які є складовою частиною договору, витяг з тарифів банку, наданий позивачем, не може бути взятий судом до уваги, оскільки в заяві - анкеті відсутні відомості про вид картки, яка була видана відповідачу. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. З поданого банком суду розрахунку заборгованості неможливо встановити отримання та використання відповідачем кредитних коштів, дати виникнення прострочених платежів. Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Належних і допустимих доказів виникнення заборгованості у відповідача в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивач, при наявності процесуальної можливості, до місцевого суду не надав. Виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 банком суду не подано. Таким чином, банком не доведено наявності в позивача заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі, а саме суми отриманого кредиту, нарахованих процентів, пені та штрафів. Згідно зі ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. В апеляційній скарзі відповідач визнав заборгованість в сумі 1971, 22 грн., отже вказану суму заборгованості слід стягнути з нього в користь банку. Крім того, судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. Відповідач, крім іншого, обгрунтовує апеляційну скаргу цією обставиною, отже судом порушено норми процесуального права, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Таким чином, рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, з позивача в користь відповідача слід стягнути 2643 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 , суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 10.04.2013 року в сумі 1971( одна тисяча дев`ятсот сімдесят одну) гривню 22 копійки. Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в користь ОСОБА_1 судовий збір за апеляційний розгляд справи в розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) гривні. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Судді :

Иски похожие, решения - немножко отличаются: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83015379 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82929328 Второе решение - заочное...

Не такой страшный черт, как его рисуют. Не затмит эта фраза главу 19 ГКУ, это уж слишком...

1. Номенклатура видела абсурдность коммунизма, вот и переориентировалась на Запад, где система госуправления в определенной мере оптимальна, адаптивна и устойчива. Но развалить устойчивую систему номенклатуре не под силу. Ее развалила запредельная концентрация накопившихся ошибок. 2. Закон о декоммунизации здесь ни при чем, он правильно отождествил национал-социалистский и коммунистический режимы. А вот его применение, как и многих других законов, оставляет, мягко говоря, желать лучшего...

Выкуп физлицом права требования по кредиту противоречит ч. 3 ст. 1079 ГКУ.

Коммунистический и почти такой же национал-социалистский тоталитарные режимы - это стройматериалы со стройотрядами коммунизма. Коммунизм нельзя строить и его теоретически невозможно построить до конца, ибо это система, противоречащая законам природы. Это так называемая система открытого регулирования, не имеющая необходимых замкнутых контуров стабилизации. Система неоптимальная. неадаптивная и неустойчивая. В процессе "строительства" она быстро накапливает ошибки и на определенной фазе "строительства" концентрация ошибок переходит критическую черту. Как следствие, система теряет свою структуру, проще говоря - разваливается. Силовое (тоталитарное) удержание от самораспада этого "объекта незавершенного строительства" (типа, Северной Кореи) требует беспрерывной посторонней финансовой подкачки, ибо эта система не является самодостаточной и напоминает больного в реанимации, подключенного к аппаратуре искусственного жизнеобеспечения. СССР, как известно, так долго существовал за счет нефтедолларов. При этом в плане научно-технического прогресса он отстал, как говорят японцы, навсегда. Да и о каком прогрессе можно говорить, когда тот фактически был "импортозамещен" плагиатом практически во всех сферах. И развалился СССР не от "мирового заговора", а от переизбытка ошибок на фоне дефицита внешней подпитки. Соседи, конечно же, были не против...