Лев

Пользователи
  • Content Count

    1,234
  • Joined

  • Last visited

  • Days Won

    33

Everything posted by Лев

  1. Во-первых, ни истец, ни представитель третьего лица апелляционную жалобу не признали (звукозаписью подтверждается) А вот и само возражение Справа № 159/6375/15-ц Провадження № 22-ц/773/398/16 ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В провадженні № 22-ц/773/398/16 апеляційного суду Волинської області знаходиться справа № 159/6375/15-ц за позовом ___ до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Стрюкової Ірини Олександрівни, за участю третьої особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ___, про визнання припиненими зобов’язань за договором поруки, за апеляційною скаргою відповідача на рішення від 11.01.2016 р. Ковельського міськрайонного суду. Рішення суду першої інстанції по даній справі вважаю законним і справедливим, а подану відповідачем апеляційну скаргу не визнаю повністю з огляду на наступне. 26.06.2008 р. між ВАТ КБ „Надра”, правонаступником якого є апелянт-відповідач та ___ (третьою особою) було укладено Кредитний договір № 15/5-ЖР (далі – Кредитний договір), за яким апелянт зобов’язався надати третій особі кредит в сумі 36371,19 доларів США під 14,49% річних з кінцевим терміном повернення 26.06.2023 р. Щомісячний ануїтетний платіж – 498,05 доларів США. Для забезпечення Кредитного договору між мною та апелянтом було укладено договір поруки, за яким я поручилась перед апелянтом за виконання зобов’язань позичальником (третьою особою) за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і позичальник. 29.09.2010 р. між апелянтом та третьою особою без погодження зі мною було укладено Додаткові угоди № 1 та № 2 до Кредитного договору. Уклавши їх, апелянт істотно збільшив обсяг моєї відповідальності. Так, згідно п. 4.2. Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору, „у разі порушення Позичальником вимог п.п. 3.3.2 – 3.3.10, 3.3.10 – 3.3.20 цього Договору (крім п. 3.3.6 Договору) Позичальник зобов’язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі 5% (п’ять процентів) від суми залишку по кредиту, розрахованої на день порушення цього Договору, за кожен випадок”. Попри те, що даний штраф є незаконним, оскільки за своєю природою не являється неустойкою у визначенні ч. 2 ст. 549 ЦК України, така умова у первісній редакції Кредитного договору відсутня взагалі, а відтак збільшує обсяг зобов’язань поручителя. Більше того, штраф накладається за ряд дрібних порушень, надуманих апелянтом для отримання надмірних прибутків, в т. ч. передбачається подвійна відповідальність (п. 3.3.11). Також штраф накладається за реалізацію третьою особою своїх прав, які апелянт не може обмежити в силу абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України навіть через договірні умови (п. 3.3.7). А штрафування у разі визнання іпотечного договору недійсним є повним абсурдом (п. 3.3.20). Третя особа не має права звернутись до суду з позовом про визнання іпотечного договору недійсним, чи то як? А якщо звернеться і суд постановить рішення на його користь, то поручитель солідарно з ним має сплатити штраф апелянту за реалізацію третьою особою конституційного права на судовий захист? Згідно п. 3.2.3.7 Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору, „Кредитор має право вимагати дострокового повернення Кредиту, нарахованих процентів, комісій та можливих штрафних санкцій у разі порушення Позичальником або третьою особою (майновим поручителем, поручителем) обов’язків, встановлених цим Договором та договорами, зазначеними в п. 1.3 цього Договору або у разі припинення дії цих договорів”. Попри те, що дана умова є незаконною і нерозумною, оскільки поручитель не являється стороною Кредитного та іпотечного договорів, вона фактично зобов’язує поручителя виконувати умови цих договорів (незрозуміло, яким чином) і надає право апелянту вимагати дострокового повернення кредиту за відсутності вини позичальника (навіть у разі виконання ним зобов’язань), а відтак збільшує обсяг зобов’язань поручителя. У первісній редакції Кредитного договору така умова відсутня. Додаткова угода № 1 не містить умови, за якою всі умови первісного Кредитного договору з моменту її підписання втрачають силу. Це також є збільшенням обсягу відповідальності шляхом сумарної відповідальності – за первісним Кредитним договором плюс за Додатковою угодою № 1 до нього. Сукупна вартість кредиту за умовами Кредитного договору в первісній редакції (щомісячний платіж 498,05 дол. США), розрахована з допомогою кредитного калькулятора ПАТ КБ „Надра” (http://calcsoft.ru/kreditniy-kalkulator-nadra-banka) становить 89649,24 дол. США. Згідно п. 2 Додаткової угоди від № 2 до Кредитного договору встановлено новий графік погашення кредиту, за яким було збільшено розмір щомісячного платежу (приховане збільшення процентної ставки), що потягло за собою зростання сукупної вартості кредиту до 93982, 33 дол. США, або на 4333,09 дол. США. Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього: збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитом; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Суд, оцінивши надані докази дійшов правильного висновку, що „позовні вимоги щодо визнання договору поруки від 26 червня 2008 року припиненим, є обґрунтованими та доведеними, а тому слід винести рішення про задоволення позову” (абз. 6 стор. 3). Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Апелянт стверджує, що, цитую дослівно: „після укладення додаткової угоди загальна сума штрафів розраховано на рівні 15%” (абз. 10 стор. 2 апеляційної скарги). Таке твердження не варте уваги, оскільки пунктом 4.2 Додаткової угоди № 1 передбачено штрафування в розмірі 5% від суми залишку по кредиту за кожний випадок порушень із широкого їх переліку. Тобто, загальна сума штрафів, виходячи із цього переліку, може за певних обставин сягати більше 100% від суми залишку по кредиту. Апелянт намагається ввести суд в оману, пов’язуючи відповідальність позичальника і поручителя з реальним ходом виконання зобов’язань після укладення Додаткової угоди № 1. Однак, збільшення обсягу відповідальності визначається певними змінами основного зобов’язання позичальника, а не обсягом пред’явлених вимог кредитора у разі неналежного виконання зобов’язань позичальником. Припинення зобов’язань поручителя настає з моменту змін основного зобов’язання, що призводить до збільшення відповідальності, коли кредитор ще не мав технічної (фізичної) можливості пред’явити ті чи інші вимоги до позичальника та/або поручителя за зміненими зобов’язаннями. Апелянт покликається (абз. 5 стор. 2 апеляційної скарги) на Лист від 27.09.2012 р. № 10/1393/0/4-12 ВССУ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” і цитує його абз. 4 п. 1, де зазначено, що, „відповідно до частини першої статті 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього: збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, що є підставою для визнання договору поруки припиненим (постанови від 21 травня року 2012: № 6-69цс11, № 6-18св11, № 20цс11, № 88цс11)”. І тим самим спростовує своє намагання пов’язати обсяг відповідальності з ходом виконання зобов’язань після укладення Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору. Згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч. 1 ст. 59 цього Кодексу, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 131 ЦПК України сторони зобов’язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, – до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. Положення частини другої статті 27, частини першої статті 131 щодо строків подання сторонами спору доказів у справі визнано конституційним згідно Рішення КС України від 13.12.2011 р. № 17-рп/2011. Тобто, докази повинні бути належними і допустимими та своєчасно поданими. Додатки №№ 4, 5, 6 до апеляційної скарги є неналежними і недопустимими доказами. Так, Додаток № 4 до апеляційної скарги – ксерокопія анкети поручителя на реструктуризацію від 13.09.2010 р. – ніким не засвідчена, походження її невідоме. Мною така анкета не була підписана і в ній немає взагалі інформації про існування Додаткових угод № 1 та № 2 від 29.09.2010 р. до Кредитного договору. Окрім того, анкета датована 13.09.2010 р., а Додаткові угоди № 1 та № 2 були укладені 29.09.2010 р., що також свідчить про відсутність зв’язку між „анкетою” та Додатковими угодами. Термін „реструктуризація” в тексті Додаткових угод не вжито взагалі. Таким чином, ксерокопія анкети не містить інформації щодо предмета доказування. Додаток № 5 до апеляційної скарги – ксерокопія розрахунку заборгованості за Кредитним договором також не засвідчена, що дає всі підстави сумніватись у достовірності розрахунку. Дана ксерокопія не містить інформації щодо предмета доказування – наявності чи відсутності договірного збільшення обсягу відповідальності поручителя як солідарного боржника після укладення між апелянтом та третьою особою Додаткових угод № 1 та № 2 до Кредитного договору. Згідно ч. 2 ст. 185 ЦПК України, у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. Додаток № 6 до апеляційної скарги – копія рішення від 13.03.2015р. Ковельського міськрайонного суду по справі № 159/4256/14-ц, яке не спростовує факт договірного збільшення обсягу відповідальності поручителя як солідарного боржника після укладення між апелянтом та третьою особою Додаткових угод № 1 та № 2 до Кредитного договору. Про існування цих Додаткових угод в даному судовому рішенні не згадується взагалі. Додатки №№ 4, 5, 6 як було подано апелянтом в якості доказів з порушенням вимог ч. 1 ст. 131 ЦПК України. В апеляційній скарзі не зазначено причин несвоєчасної їх подачі. В суді першої інстанції жоден з цих матеріалів не досліджувався. Короткий (семимісячний) пільговий період погашення із зменшенням платежів (270,81, 146,86, 350,21, 338,91, 350,21, 350,21, 316,32) згідно Додаткової умови № 2 повністю перекривається наступним їх збільшенням до 575,96 дол. США за місяць протягом 34 місяців та 575,81 США протягом одного місяця, далі протягом 112 місяців розмір щомісячного платежу становить 514,97 дол. США. Тобто, збільшення сукупної вартості очевидне, якщо порівнювати з первісним розміром щомісячних платежів у 498,05 дол. США протягом дії Додаткових угод № 1 та № 2. Принагідно зазначити, що апелянт-відповідач не проявив ніякого інтересу до справи під час її розгляду в суді першої інстанції. Будучи вчасно повідомленим про дату та місце розгляду справи, він не направив свого представника в судове засідання і не надав суду ні заперечення проти позову, ні тих чи інших матеріалів в якості доказів. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 298, 303, 307, 308 ЦПК України, – ПРОШУ: 1. Апеляційну скаргу відповідача відхилити, рішення від 11.01.2016 р. Ковельського міськрайонного суду по справі № 159/6375 залишити без змін. 2. Всі судові витрати покласти на відповідача. 05.03.2016 р. _____
  2. Хорошая ветка и есть кого на неё повесить - лишь бы выдержала http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56457840 Категорія справи №159/6375/15-ц : Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу. Дата набрання законної сили: 11.03.2016 Справа № 159/6375/15-ц Провадження № 22-ц/773/398/16 Головуючий у 1 інстанції: Бондар В.М. Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2016 року місто Луцьк Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі: головуючого - судді Шевчук Л.Я., суддів - Данилюк В.А., Киці С.І., секретар с/з - Вергун Т.С., з участю: позивача - ОСОБА_3, представника третьої особи - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Комерційний банк «Надра», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6, про визнання припиненим зобов'язання за договором поруки, за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2016 року, В С Т А Н О В И Л А: В грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ПАТ «Комерційний банк «Надра» про визнання припиненим зобов'язання за договором поруки. Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що 26 червня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 36371,19 дол. США. Цього ж дня між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та позивачем в даній справі ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель поручилася перед кредитором за належне виконання позичальником ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Посилаючись на те, що між банком і позичальником 29 вересня 2010 року без згоди поручителя були укладені додаткова угода № 1 до кредитного договору та додаткова угода № 2 до кредитного договору, що, на думку позивача, призвело до збільшення обсягу відповідальності, остання просила суд визнати припиненим зобов'язання за договором поруки. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2016 року в даній справі позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання припиненим зобов'язання за договором поруки задоволено. Постановлено визнати припиненим зобов'язання за договором поруки, укладеного 26 червня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_4 на забезпечення кредитного договору від 26 червня 2008 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення через порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 про припинення договору поруки. В судовому засіданні позивач та представник третьої особи апеляційну скаргу підтримали та просили скаргу задовольнити, представник відповідача та третя особа у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому апеляційний суд розглядав справу у їх відсутності. Дослідивши обставини справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між ВАТ ( в подальшому - ПАТ) «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_6 26 червня 2008 року був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав в банку кредит в розмірі 36 371,19 дол. США строком до 26 червня 2023 року (а.с.6-8). В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_4 26 червня 2008 року був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором (а.с.9). За договором поруки, як це передбачає стаття 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно до частин 1, 4 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про припинення договору поруки, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок зміни без згоди поручителя зобов'язання позичальника збільшився обсяг його відповідальності за кредитним договором, а тому суд задовольнив позовні вимоги поручителя про припинення договору поруки. Проте, такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням вимог закону. Законом, а саме частиною 1 статті 559 ЦК України, визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого обсяг його відповідальності. Отже, до припинення договору поруки призводять такі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Позивач ОСОБА_4 в своїй позовній заяві зазначала, що внаслідок укладення між кредитором та позичальником додаткових угод без згоди поручителя були змінені умови основного зобов'язання, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Однак, зазначені доводи позовної заяви ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так, умовами кредитного договору, укладеного 26 червня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» (в подальшому - ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_6), передбачено, що банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення строковості та платності грошові кошти в сумі 36371,19 дол. США, відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 14,49 відсотків річних, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості, при розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту, банк надає позичальнику кредит строком до 26 червня 2023 року, комісія за розрахунки за цим договором складає 3,6 відсотків від суми виданих коштів за винятком суми, виданої на оплату цієї комісії, моментом надання кредиту вважається день утворення заборгованості на позичковому рахунку позичальника, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 498,05 дол. США, позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту щомісячно до 10 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 12 числа поточного місяця, у випадку, коли позичальник до 10 числа поточного місяця не вніс суми мінімально необхідних платежів, банк, починаючи з 13 числа поточного місяця, застосовує до позичальника штрафні санкції, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі в термін, визначений п.3.3.3. цього договору, а також у випадку не виконання умов, передбачених п. 4.3.6. цього договору (а.с.6-8). Поручитель ОСОБА_4 відповідно до укладеного договору поруки поручилась перед кредитором за належне виконання ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Проте, позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2015 року, що набрало законної сили, з позичальника ОСОБА_6 та поручителя ОСОБА_4 в користь банку була стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 451027,71 грн. Із матеріалів справи убачається, що поручитель ОСОБА_3 ще 13 вересня 2010 року склала анкету поручителя на реструктуризацію боргу, в якій зазначено, що поручитель підтверджує, що інформація в цій анкеті є повною і правдивою, при цьому вона згідна інформувати банк про зміну у відомостях, наведених у анкеті (а.с.57). 29 вересня 2010 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, відповідно до якої при зміні умов кредитування позичальник одноразово користується програмою «Зниження щомісячного платежу за кредитом». При умові виконання позичальником умов цього договору останньому протягом 24 місяців з жовтня 2010 року по вересень 2012 року надається поетапна відстрочка сплати частини необхідного платежу в 4-ри етапи. Підписання додаткової угоди до кредитного договору кожного наступного етапу здійснюється після виконання позичальником умов попереднього етапу. У випадку прострочення позичальником своїх зобов'язань за цим договором на більш ніж 7 робочих днів позичальник не допускається до наступного етапу реструктуризації (а.с.10-13). Додатковою угодою № 2 до кредитного договору, укладеною 29 вересня 2010 року між банком і позичальником, на виконання вимог п.1.1. договору сторони договору домовилися встановити наступний етап відстрочення сплати частини необхідного платежу. З дати підписання цієї додаткової угоди позичальнику встановлена щомісячна сума мінімально необхідного платежу відповідно до встановленого цією додатковою угодою графіка (а.с.14). Таким чином, укладеними додатковими угодами встановлено порядок реструктуризації заборгованості за кредитним договором, на що давала згоду поручитель, склавши 13 вересня 2010 року, тобто до укладення додаткових угод, анкету на реструктуризацію. З врахуванням наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що такі зміни умов основного зобов'язання за кредитним договором були зроблені за згодою поручителя і не призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, а тому підстав для припинення договору поруки не має. Таким чином, із-за порушення норм матеріального і процесуального права і невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів В И Р І Ш И Л А: Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2016 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення. В позові ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання припиненим зобов'язання за договором поруки відмовити. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. Головуючий: Судді:
  3. В таком случае можно отправить заявление ценным письмом с описью вложения и заказным уведомлением. А ксерокопию оставшегося экземпляра вложения отдать на растерзание "нескольким сотрудникам".
  4. Впору и жалобу подать в Антимонопольный комитет. Агрессивное навязывание приватбанковских карточек идет повсеместно. А потом пенсии, стипендии, зарплаты попадают в желудок Овердрафта...
  5. Имеет полномочия только на основании доверенности УО ФГВФО
  6. Срок очередной периодической (обязательной) поверки счетчика не подошел?
  7. Было дело № 2/0306/1904/11. Хотели выселить семью из коммуналки (вторую часть коммуналки занимает племянница судьи апелляционного суда). Но не рискнули. Вцепились было за ордер, использовали жэк, потом подключилась исполкомовская юристка с иском третьего лица "для поддержки штанов". После скандала, правда, она (её), слава Богу, ушла (ушли). Запомнилась реплика судьи (не родственницы заказчицы выселения) апелляционного суда на дотошное 1001-е нытье жэковского юрисконсульта "покажи ордер!" - ордер действительный только 30 дней согласно Постановлению Совмина УССР № 470 от 11.12.1984 г. Есть в этом Постановлении такой вот пунктик 69: 69. На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер (додаток N 7), який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.
  8. Прекратить платить и ждать дальнейшего развития событий. Записывать походу телефонные разговоры рэкетиров, фиксировать даты и время поступления смсок от них.
  9. От бригады рэкетиров осталась оболочка в госреестре... Как вариант, на основании ч. 2 ст. 236 ГКУ договора факторинга могут быть признаны недействительными "в будущем", дальше реституция и появится старый-новый кредитор - ОТП банк.
  10. Такую аферу прокрутить без помощи сотрудников банка и оператора мобильной связи очень тяжело. Добросовестный следак реально сможет раскрыть такое преступление. Платить - упаси Господь!
  11. Я считаю, что платить не стоит, ибо если после этого пытаться отсудить деньги, банкеры (особенно если в доле с мошенниками или сами таковы) будут громко утверждать, что заемщик с подельниками или без попытался развести банк, а потом разуверился в перспективе и на всяк случай включил заднюю. И судьи, учитывая их близкие отношения с банками, с большой вероятностью примут сторону банка. Каким образом, при каких обстоятельствах мошенникам удалось увести деньги? Банковские сотрудники на подозрении?
  12. Да, ищу что противопоставить. Заодно готовлю на всякий пожарный заявление в ЕСПЧ. Насчет заявлений в ГПУ (ст. 375 УКУ) и ВККС клиент пока не определился.
  13. Да, и это было понятно с начала первого заседания. Представитель банка принесла "оригинал" анкеты-заявления, не имеющей даже графы для подписи и еще некоторые "оригиналы", не имеющие отношения в "договору б/н". Председательствующая судья, вопреки нашим возражениям, основанным на ст.ст. 58, 131 ГПКУ, попросила представителя банка подготовить их копии на следующее судебное заседание, также попросила дополнительно представить как можно больше доказательств. Чтобы обосновать перерыв и назначить второе заседание, председательствующая определила явку апеллянта обязательной. На второе заседание не было представлено никаких доказательств выдачи кредита, кредитную историю в оригинале "так и не нашли", зато в ход пошли справки о депозитных вкладах, фотография клиента с картой, номера на которой не видно, фотография клиента или иного лица с большим астигматизмом (лицо вытянутое до неузнаваемости). И все это было приобщено к делу... Незадолго до этого циркового представления апелляционный суд Волынской области в ином составе вынес противоположное решение http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46481175 Кассацию подали, конечно же, но, как и в старые добрые времена, кассационное производство не открыли http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53739341
  14. Дальше на эту т.н. апелляционную жалобу, не содержащую обжалования нарушений материального и процессуального права вообще, было подано возражение. Апеляційному суду Волинської області вул. Червоного Хреста, 10, м. Луцьк, 43025 Позивач: Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Приватбанк” вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094 Представник позивача: Сафір Федір Олегович пр. Відродження, 1, м. Луцьк, 43020 Відповідач: ХХХХХХХХХХ Представник відповідача: YYYYYYYYYY Справа № 159/1837/15-ц Провадження № 22-ц/773/1383/15 ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Рішенням від 27.07.2015 р. Ковельського міськрайонного суду по справі № 159/1837/15-ц відмовлено в позові Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк Приватбанк” до мене про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішення суду вважаю законним і справедливим, постановленим із дотриманням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу позивача не визнаю, вважаю її формальною за змістом і необґрунтованою. Так, при ознайомленні з позовною заявою та додатками до неї у мене виник підставний сумнів з приводу належності походження наданих позивачем ксерокопій документів і я, керуючись ст. 64 ЦПК України, заявив клопотання про витребування оригіналів, з яких були зняті копії та оригіналу кредитної справи. Суд задовольнив моє клопотання, однак жодного документу в оригіналі позивач суду не представив. Більше того, він офіційно письмово підтвердив, що ні кредитної справи, ні оригіналів документів, ксерокопії нібито яких він додав до позовної заяви, у нього нема. Принагідно зазначити, що ксерокопії сторінок мого паспорта, про які представник апелянта згадував під час розгляду справи, апелянт робив для себе декілька разів – під час здійснення мною обміну валют та укладення зі мною договору банківського депозитного вкладу. Однак, суду не було надано ксерокопії сторінок паспорта, засвідчених моїм підписом. Представник позивача в судовому засіданні не зміг пояснити конкретні причини відсутності оригіналів і вказати на походження копій та не заперечував проти закінчення розгляду справи без дослідження оригіналів документів. На підставі приписів ст. 185 ЦПК України суд правомірно не прийняв до уваги ксерокопії документів невідомого походження, оцінюючи надані позивачем письмові докази. Таким чином, відмовляючи в позові, суд виходив із того, що, згідно ст.ст. 58, 59, 60 ЦПК України, позивач (апелянт) зобов’язаний був довести ті обставини, на які він покликається як на правову підставу своїх вимог, належними і допустимими доказами, але таких доказів суду не надав. При цьому суд повністю дотримався вимог ст.ст. 10, 11, 57 – 60, 64, 179, 185, 212 – 215 ЦПК України. Також судом було правильно застосовано норми матеріального права (ст.ст. 11, 627, 1054 ЦК України. Апеляційна скарга позивача містить лише загальні фрази, ряд цитат з Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України, постанов Пленуму Верховного Суду України. В порушення п. 5 ч. 2 ст. 295 ЦПК України апелянт не вказав, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин). Апелянт допустився маніпуляцій із строками апеляційного оскарження. Апеляційна скарга була складена не пізніше 04.08.2015 р. (за вказаною у ній датою складання), за 3 дні до закінчення строку на апеляційне оскарження (07.08.2015 р.). Однак, подана була за датою реєстрації в Ковельському міськрайонному суді, лише 10.08.2013 р. Що стало причиною зволікання з її подачею – незрозуміло. Апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, не пояснюючи взагалі, чому завчасно підготовлена апеляційна скарга не була вчасно подана. В апеляційній скарзі (на стор. 2) апелянт зазначає, що станом на момент подання апеляційної скарги, а це не може бути пізніше дати її складання, тобто 04.08.2015 р., він не отримав повного тексту рішення, а тому „більш ретельно надасть свої пояснення у судовому засіданні”. Якщо ж дійсно повний текст рішення апелянт не отримав станом на 04.08.2015 р. з поважних (незалежних від його волевиявлення) причин, апелянт міг дочекатися його отримання, після чого підготувати апеляційну скаргу і у разі вимушеного пропущення строку порушити питання про його поновлення. А не готувати апеляційну скаргу вчасно і подати її з пропущенням строку. Згідно ч. 1 ст. 300 ЦПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Згідно ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Вважаю, що вищевказані маніпуляції апелянта щодо строків апеляційного оскарження мотивовані його бажанням продовжити термін на доповнення апеляційної скарги до її розгляду в судовому засіданні. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 295, 300, 303, 307, 309 ЦПК України, – ПРОШУ: 1. Апеляційну скаргу відповідача відхилити, рішення від 27.07.2015 р. Ковельського міськрайонного суду по справі № 159/1837/15-ц в провадженні № 2/159/629/15 залишити без змін. 2. У разі подання апелянтом доповнень до апеляційної скарги не брати їх до уваги. 03.09.2015 р. ХХХХХХХ
  15. Апеляційний суд Волинської області Через: Ковельський міськрайонний суд Волинської обл. вул. Незалежності, 15, Волинська обл., м. Ковель, 45000 Україна Особа, що подає апеляційну скаргу (Позивач у справі): ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена. назва - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50. Адреса для листування: 3020, м.Луцьк, проспект Відродження, 1 Тел.8(056)7896021 Представник Шуліка Аліна Володимирівна Позивача: 3020, м.Луцьк, проспект Відродження, 1 Тел.8(056)7896021 Відповідач: ХХХХХХХХХ Справа № 159/1837/15ц , АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області _від 27.07.2015 р. 27.07.2015 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області ухвалив рішення по справі № 159/1837/15ц провадження якої було відкрито за позовом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ХХХХХХХХХХ про стягнення заборгованості , яким суд відмовив у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПРИВЛТБАІІК". З вищезазначеним рішенням ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не згодне, вважаємо незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи. Відповідно до сі. 129 Конституції України серед основних засад судочинства є в тому числі і забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.13 ЦПК України «Особи, які бсруїь участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні прана та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом». Відповідно до ст. 294 ЦПК України: "Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду». З огляду на вищезазначене просимо прийняти до розгляду апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.07.2015 р. 1. Обставини справи: Відповідно до укладеного договору № б/н від 04.08.2011 року ХХХХХХХХ (далі - Відповідач) 04.08.2011 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти , яка додається до позову), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 31.01.2015 року має заборгованість - 19189,34 грн., яка складається з наступного: - 10994,10 грн. - заборгованість за кредитом; - 6205,27 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 600,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина). - 889,97 грн. - штраф (процентна складова). 2. Порушення норм матеріального права. Станом на момент подання апеляційної скарги ПривагБанк не отримав повного тексту рішення, тому більш ретельно надасть свої пояснення у судовому засіданні. Відповідно до Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009р. рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статгі 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, шо підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Отже, Рішення суду є незаконним, якщо воно ухвалене з порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо суд: а) не застосував закон, який підлягав застосуванню; б) застосував закон, який не підлягав застосуванню; в) неправильно витлумачив закон. Статтею 11 ЦК України встановлено, шо права сторін виникають на підставі до­говорів та інших правочинів. Згідно і ст.ст.3,б, 627 ЦК України сторони є вільними н укладенні диткору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших акті» ци­вільного законодавства, звичаїв ділового обороту", вимог розумності та справедливості. Правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні та необхідні для договорів даного виду, а, також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути до­сягнуто згоди. Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання притіняється його виконанням, проведеним належним чином. Крім того, цивільним законодавством передбачено, що визнання боргу перериває позовну давність у цивільних правовідносинах, на які вона поширюється. Так, згідно ч.І ст. 264 ЦК України "якщо особою вчинені дії, які свідчать про визнання нею свого боргу, то перебіг позовної давності переривається". Відповідно до ч. З ст. 264 ЦК України "після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується". 2. Порушення норм процесуального права. Відповідно до ст. 213 ЦК України: «рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.» Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами.які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18 грудня 2009р. "рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України прит\ипу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обгрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про іх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також: якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи." Відповідно Постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до нещштшьного іпірішсннн сіцнкш, З-огляду на зазначено вище, судом порушені такі норми та принципи процесуального права: як рівності перед законом і судом (сі. 5 ЦПК України), змагальність сторін (ч. З сг. 10 ЦПК України), диспозитивність цивільного судочинства (ч. І сг. II ЦЇІК України), а також сг. 60 ЦПК, якими передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог аоо заперечень. Суд рочглядас цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, наданих суду для обгрунтування своєї правової позиції. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Не надання належної оцінки доказам по справі, не застосувння норм матеріального права, що підлягають застосуванню до правовідносин сторін, допущення порушень норм процесуального права щодо законності та обгрунтованості судового рішення призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. З, 213, 292, 307 Цивільно- процесуального кодексу України,- ПРОШУ: 1) Поновити строк на подання апеляційної скарги ПАТ КБ "Приватбанк" на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.07.2015 р. 2) Скасувати рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.07.2015 р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" 3) Стягнути з відповідача судові витрати. Додатки: 1) Апеляційна скарга по кількості відповідачів 2) Копія довіреності представника 3) Доказ сплати судового збору 4.08.2015 р. Представник ПАТ КБ " ПРИВАТБАНК" А.В. Шуліка
  16. В прошлом году у меня было одно дело с так называемым "договором б/н". Захотел клиент получить платежную карту, никакой кредит не просил. Дали приматы "какие-то бумаги подписать, договора среди них точно не было". Даже ксерокопии спраниц паспорта не взяли - "у нас это есть, Вы раньше у нас валюту меняли". Выдали именную карту и анонимную "для того парня", толком не объяснив, для чего она ему нужна. "Отдашь знакомому и пусть он с ней придет к нам". Пополнял клиент карточку, рассчитывался... Через несколько лет - на тебе иск на 19189,34 грн. Никаких оригиналов банк по требованию суда не предоставил. Дал письменный ответ - у нас ни кредитной истории, ни каких-либо оригиналов нет. Суд первой инстанции иск отклонил. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47738075 Справа № 159/1837/15-ц Провадження № 2/159/629/15 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Ковель 27 липня 2015 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого судді Наваляного Т.Д., з участю секретаря Спасюк К.В., представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в : Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідно до укладеного договору № б/н від 04.08.2011 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобовязується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Відповідач своєчасно не надавав Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісіями, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що стверджується розрахунком заборгованості. Станом на 31.01.2015 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед позивачам становить 19189,34 гривні, яка складається з наступного: - 10994,10 гривень заборгованість за кредитом; - 6205,27 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом; - 600 гривень заборгованість за пенею та комісією; - штрафи, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень штраф (фіксована частина); 889,97 гривень штраф (процентна складова). За вказаних обставин позивач просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 19189,34 гривні та судові витрати по справі. Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, з підстав, викладених у заяві, просить його задовольнити. Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, рахують його безпідставним. Відповідач суду пояснив, що позивачем не подано оригінал кредитного договору, а подана копія анкети-заяви позичальника не може бути належним та допустимим доказом того, що між сторонами виникли відносини з приводу надання кредиту. Оскільки відсутні ориганіли документів, які являють собою кредитну справу, незрозумілою є сама сума нарахування заборгованості за кредитним договором, відсотків за кредитним договором, комісій та штрафних санкцій. Також позивачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до правовідносин між сторонами та посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові згідност. 267 ЦК України, просить в задоволенні позову відмовити. Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що в позові слід відмовити. За правилами ст.ст. 627 ЦК України, відповідно достатті 6 цього Кодексу,сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,звичаївділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Цивільні права та обовязки виникають при настанні певного юридичного факту. Однією з підстав цивільних прав та обов'язків згідно ч. 2ст. 11 ЦК Україниє договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору). Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Виходячи з наведеного визначення, а також враховуючи положенняст. 11 ЦК України, єдиною підставою виникнення зобовязання за кредитним договором є саме договір, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитодавцем та кредитором. В судовому засіданні встановлено, що між позивачем ПАТ КБ «Приват Банк»та відповідачемОСОБА_2 04.08.2011 року було укладено договір № б/н, відповідно до якого відповідачОСОБА_2 04.08.2011 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком Договір. До позовної заяви позивачем додано примірники вказаних документів, а саме: копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, копію довідки про умови кредитування з використанням картки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», Умови і Правила надання банківських послуг, які і складають кредитний договір № б/н від 04.08.2011 року, на які позивач в поданій позовній заяві посилається як на правову підставу для стягнення заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання саме за цим договором, а також обґрунтовує стягнення відсотків за користування кредитними коштами та штрафів у зв'язку із невиконанням відповідачем, своїх зобов'язань за договором № б/н від 04.08.2011 року. Тобто, в матеріалах справи міститься копія договору № б/н від 04.08.2011 року про отримання кредиту, укладеного між ПАТ КБ «Приват Банк» та відповідачем ОСОБА_2, яка завірена печаткою банку. Даних про надання до суду оригіналу договору та його огляд судом в судовому засіданні, матеріали справи не містять. У відповідності з вимогами ч. 2ст. 64 ЦПК України,письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу. З наданої позивачем відповіді від 14.07.2015 року № 30.1.0.0/2-20150710/1898 вбачається, що надати оригінал кредитної справи за договором б/н від 04.08.2011 року немає змоги, оскільки він відсутній в архіві. Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на ту обставину, що його належним чином не було проінформовано про Умови та Правила надання банківських послуг, копію договору (анкети-заяви) йому не надано, а долучена до матеріалів справи копія його анкети-заяви без надання суду оригіналу не може слугувати належним та допустимим доказом того, що між ним та ПАТ КБ «Приват Банк» існують договірні правовідносини. Відповідно дост. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Тобто, доказами можуть бути будь-які фактичні дані, в тому числі анкета-заява позивальника на отримання кредиту, Умови та правила надання банківських послуг, як письмові докази, на підставі яких суд повинен встановити наявність обставин, що обґрунтовують вимоги позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за договором банківського кредиту, невиконання за цим договором грошового зобов'язання та настання цивільно-правової відповідальності, виходячи саме з умов договору як письмового доказу. Відповідно дост. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Положенняст. 59 ЦПК Українирегулює питання допустимості доказів. Частиною 1 вказаної статті визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно дост. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Таким чином, позивач як сторона по справі, зобовязаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення договірних правовідносин позики між сторонами на підставі договору банківського кредиту та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобовязань, подавши суду відповідний оригінал договору банківського кредиту, оскільки обовязок подання доказів покладається на сторін. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні. Відповідно дост. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів. Відповідач та його представник в судовому засіданні заявили про сумнів з приводу достовірності письмового доказу договору № б/н від 04.08.2011 року, укладеного між позивачем ПАТ КБ «Приват Банк» та відповідачем ОСОБА_2 Разом з тим, відповідно до ч.2ст. 185 ЦПК України,у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. З розяснень, які містяться в п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 слідує, що якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо). Крім того, в п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 зазначено, що розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів. Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК. В даному випадку кредитний договір складається з двох документів, а саме: анкети-заяви позичальника від 04.08.2011 року та Умов та правил надання банківських послуг, які відповідно до вказаної заяви є невід'ємною частиною кредитного договору. Зокрема, Умови та правила надання банківських послуг, які є невідємною частиною кредитного договору не містять підпису відповідача ОСОБА_2, що в свою чергу не дає можливості встановити чи діяли такі Умови і Правила при укладеннідоговору № б/н від 04.08.2011 року. В поданій позовній заяві ПАТ КБ «Приват Банк» зазначає, що відповідач ОСОБА_2 04.08.2011 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Як доказ позивач посилається на копію анкети-заяви позичальника від 04.08.2011 року. Поряд з тим, сама анкета-заява позичальника ОСОБА_2 не містить даних щодо кредитного ліміту, що в свою чергу позбавляє можливості перевірити правильність нарахованої заборгованості, відсотків за кредитом, пені, комісії та штрафних санкцій. Таким чином, надана позивачем анкета-заява позичальника ОСОБА_2 судом розцінюються критично, оскільки позивачем не подано до суду оригінал такої заяви, та як вбачається з наданої відповіді сам оригінал договору № б/н від 04.08.2011 року в архіві ПАТ КБ «Приват Банк» відсутній. Вимогу суду про надання оригіналів документів банком не виконано. Представник позивача в судовому засіданні не зміг пояснити конкретні причини невиконання вимоги суду та не заперечував проти закінчення розгляду справи без дослідження зазначених оригіналів документів з кредитної справи. Пояснити чому саме у позивача відсутній оригінал самої кредитної справи за договором № б/н від 04.08.2015 року, в той час коли, як стверджує представник позивача між сторонами по справі існують правовідносини, які випливають з умов кредитного договору та відповідач не виконав взяті на себе зобовязання за кредитним договором, що спонукало звернення позивача з позовом до суду представник позивача в судовому засіданні не зміг. Виходячи з підстав, визначених ст. 185 ЦПК України,суд не може прийняти зазначені вище документи до уваги, оцінюючинадані позивачем письмові докази. З урахуванням викладених обставин та того факту, що позивач не надав суду оригінал кредитного договору № б/н від 04.08.2011 року, укладеного між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог стосовно укладення кредитного договору. Крім того, ненадання суду оригіналу кредитної справи, зокрема анкети-заяви позичальника позбавляє суд можливості перевірити даний письмовий доказ шляхом проведення експертизи. З розяснень, які містяться в п.6Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» слідує, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Неприпустимим є витребування і приєднання до справи матеріалів на підтвердження висновків і мотивів рішення після його ухвалення. Якщо докази у справі зібрані в порядку, передбаченому статтями 132, 133, 140 та частиною четвертою статті 191 ЦПК, суд може обґрунтувати ними рішення лише за умови, якщо вони були ним оголошені в судовому засіданні, пред'явлені для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, та досліджені в сукупності з іншими доказами. При ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином,сам по собі договір, укладений між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 № б/н від 04.08.2011 року, Умови та правила надання банківських послуг, примірник якого було надано позивачем по справі, які затверджені Наказом від 06.03.20140 року № СП -2010-256 на які представник позивача в судовому засіданні посилається як на доказ існування у відповідача заборгованості за кредитним договором не можуть бути належними та допустимими доказами в контексті ст. ст. 58, 59 ЦПК України. Приймаючи, до уваги, що позивач, на вимогу суду, оригінали документів не надав, копії яких в силу вимог ст.ст.59, 64 ЦПК Українине являються допустимими доказами, суд приходить до переконання про необхідність відмовити в задоволенні позову за недоведеністю. Відповідачем заявлено суду клопотання про застосування строку позовної давності. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, що передбаченост. 256 ЦК України. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, відповідно до ст. 257 ЦК України. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як зазначено в ч. 1ст. 261 ЦК України, тобто перебіг позовної давності визначається з моменту, коли у особи виникло право звернення до суду. Відповідно до ч.3ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як розяснено в п.11Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого субєктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи позивачем не буде доведено наявність субєктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності,а за безпідставністю матеріально-правової вимоги. Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 179, 185, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 261, 256, 267, 627, 1054, ЦК України, суд, - В И Р І Ш И В : В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Головуючий:ОСОБА_3 Нормальное правосудное решение. Но такого "беспредела" приматы стерпеть не смогли и подали в апелляционный суд что-то напоминающее (исходя из содержатия) недосоставленную апелляционную жалобу (см. следующий пост).
  17. Сразу после Майдана ВССУ стал в большинстве случаев открывать кассационные производства. Но в конце прошлого года судьи оклемались от легкого испуга и опять пошли тупые отказы. Сразу после смены вывески "милиция" на "полиция" стали безропотно вносить данные в ЕРДР. В данный момент "новоправы" уже почти оклемались - еще месяц-другой и все встанет на свои места.
  18. А как тогда быть с частью второй ст. 6 ЗУ "Об ипотеке": "Майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості". ВСУ внедрил квазипараллельное прецедентно-заказное право. "Сам себе и командир, и начальник штаба". А Закон пусть курит бамбук...