Лев

То есть либо применяется, либо игнорируется...

Опять верховные кулинары пошинковали ч. 4 ст. 559 ГКУ по заказу голодного клиента-банкира ...

Еще один мяч в те же ворота... http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82769298 Категорія справи № 159/2282/16-ц : не визначено. Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.07.2019. Оприлюднено: 03.07.2019. Номер судового провадження: 61-21272ск18 Постанова Іменем України 27 червня 2019 року м. Київ справа № 159/2282/16-ц провадження № 61-21272св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», третя особа- приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу - Козоріз Наталія Степанівна розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», третя особа - приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу - Козоріз Наталія Степанівна, про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження, за касаційною скаргою уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 травня 2017 року у складі судді Осіпук В. В., ВСТАНОВИВ: 1.Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить визнати припиненим посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Козоріз Н. С. за реєстровим номером 5658 іпотечний договір, укладений 22 червня 2008 року між позивачем та Публічним Акціонерним Товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк», банк), предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 583 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за цією ж адресою, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку, яким забезпечувався кредитний договір укладений 22 вересня 2008 року між ПАТ «ВіЕйБі банк» та ОСОБА_2 ; здійснити реєстрацію припинення зазначеного договору іпотеки; зняти заборону відчуження зазначеного майна (реєстраційний номер обтяження 7953396 від 22 вересня 2008 року), внесену Приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Козоріз Н. С. на підставі вказаного іпотечного договору та вилучитивказаний запис з Державного реєстру заборон на відчуження майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Про смерть позичальника позивач повідомила банк 24 жовтня 2014 року рекомендованим листом та 28 жовтня 2014 року заявою про видачу позивачеві, як іпотекодавцю, будинкової книги та правовстановлюючих документів на предмет іпотеки - житловий будинок, з метою зняття з реєстрації місця проживання померлого та оформлення пенсії по втраті годувальника. За погодженням комісії в справах дітей та молоді при виконавчому комітету Ковельської міської ради та на підставі рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради позивач подала до Ковельської державної нотаріальної контори, як законний представник, від імені та в інтересах неповнолітніх дітей, заяву про відмову від спадщини після смерті батька дітей ОСОБА_2 . Спадщина після смерті ОСОБА_2 залишилася неприйнятою. Ковельський міськрайонний суд Волинської області рішенням від 09 жовтня 2015 року, ухваленим у справі за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22 вересня 2008 року № 02/08-СМБ, у задоволенні позову банку відмовив з тих підстав, що зобов`язання позичальника ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором припинені у зв`язку зі смертю позичальника, оскільки спадщину після його смерті ніхто не прийняв. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання, договір іпотеки від 22 вересня 2008 року, укладений між позивачем та відповідачем на забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору теж є припиненим. Оскільки відомості про припинення іпотеки, відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» підлягають державній реєстрації, позивач звернулася до приватного нотаріуса Ковельського нотаріального округу, який посвідчував договір іпотеки, з вимогою про зняття заборони відчуження з належного позивачеві нерухомого майна та внесення запису про припинення іпотеки в державний реєстр іпотек, однак нотаріус їй відмовив у вчиненні вказаної нотаріальної дії з тих підстав, що заінтересованою особою - банком, не подано відповідної заяви. ОСОБА_1 просила позов задовольнити. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ковельський міськрайонний суд Волинської області рішенням від 09 жовтня 2015 року (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 11 жовтня 2016 року) позов задовольнив. Визнав припиненим посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Козоріз Н. С. за реєстровим номером 5658 іпотечний договір, укладений 22 вересня 2008 року між позивачем та «ВіЕйБі банк», предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами зі всіма об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 229,8 кв. м, житловою площею 126,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 583 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за цією ж адресою, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку, яким забезпечувався кредитний договір укладений 22 вересня 2008 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 Зобов`язав здійснити реєстрацію припинення вказаного договору іпотеки (номер запису житлового будинку 829750 від 22 вересня 2008 року, номер запису про іпотеку земельної ділянки 7953496 від 22 вересня 2008 року) та знятизаборону відчуження зазначеного майна (реєстраційний номер обтяження житлового будинку 8297850 від 22 вересня 2008 року, реєстраційний номер обтяження земельної ділянки 7953396 від 22 вересня 2008 року), вилучитивказаний запис з Державного реєстру заборон на відчуження майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вирішив питання про судові витрати у справі. Короткий зміст рішення апеляційного суду Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 11 травня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М. А. на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2016 року відмовив. Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що заявник пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не надав належних та допустимих доказів поважності причин його пропуску. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї, їх узагальнені аргументи У касаційній скарзі, поданій 24 травня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 травня 2017 року, визнати поважною причину пропуску банком строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, та постановити ухвалу, якою поновити банку строк для подання апеляційної скарги на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2016 року. Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. Визнавши причину пропуску строку на апеляційне оскарження неповажною та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд порушив статтю 55 Конституції Українита статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, чим позбавив банківську установу права на апеляційне оскарження рішення суду. На момент подання апеляційної скарги, діючим кошторисом банку було обмежено витрати банку зі сплати судового збору, що й стало причиною пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. 06 та 17 жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу банку, мотивовані тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням норм процесуального права. Наведені у касаційній скарзі підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, a безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року поновлено уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» строк на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду Волинської області від 11 травня 2017 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ковельського міськрайонного суду Волинської області. Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах Є Верховний Суд. 24 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю. Фактичні обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції Суд встановив, що 07 липня 2016 року банк вперше звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2016 року, разом із заявою про звільнення банку від сплати судового збору. Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 27 липня 2016 року у задоволенні заяви ПАТ «ВіЕйБі Банк» про звільнення від сплати судового збору відмовив. Апеляційну скаргу залишив без руху з наданням строку для виконання її вимог, а саме сплати судового збору. Копію ухвали Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2016 року банк отримав 03 серпня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У зв`язку з невиконанням вимог ухвали Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 01 вересня 2016 року апеляційну скаргу банку визнав неподаною та повернув заявнику. 27 березня 2017 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» вдруге оскаржило вказане рішення в апеляційному порядку, з порушенням встановленого законом строку на його оскарження. Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 06 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕйБі Банк», як таку, що подана з порушенням процесуального строку на оскарження рішення, залишив без руху та встановив строк тривалістю тридцять днів для звернення до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення. На виконання вимог ухвали ПАТ «ВіЕйБі Банк» подало заяву про поновлення пропущеного ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що тривалий час у кошторисі банку були відсутні грошові кошти передбачені для сплати судового збору. 2. Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України (у чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції редакції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України (у чинній на час звернення банку з апеляційною скаргою редакції) апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Порушення пункту першого статті 6 Конвенції констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13. Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03). Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553\39 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342\95 «Брумареску проти Румунії» судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. При цьому необхідно враховувати, що десятиденний строк, що передбачений законом на подання апеляційної скарги має дисциплінувати учасників процесу у розумінні реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків. Суди користуючись своїми дискреційними повноваженнями при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження в будь-якому випадку повинні обґрунтувати підстави за яких вони поновлюють такий строк. Безпідставне та необґрунтоване поновлення строку на апеляційне оскарження є порушенням прав інших учасників справи та порушенням одного із фундаментальних принципів res judicata, - принципу остаточності рішення. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 757/9844/16-ц (касаційне провадження № 61-16497св18). Ураховуючи, що банк не надав належних та допустимих доказів поважності пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою відповідача через невиконання останнім вимог процесуального закону. Аргументи касаційної скарги щодо наявності поважних причин для подання апеляційної скарги із порушенням визначеного законом строку апеляційного оскарження спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції. В силу частини першої статті 82 ЦПК України (у чинній на час оскарження рішення суду першої інстанції редакції) заявник не був позбавлений права та можливості на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 27 липня 2016 року подати заяву про відстрочення або розстрочення сплати судового збору разом з відповідними доказами, однак цього не зробив. Зазначені банком аргументи про неможливість сплати судового збору не містять підстав для скасування оскарженого судового рішення у даній справі, оскільки такі доводи не підтверджені зібраними у справі доказами. Згідно зі статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» залишити без задоволення. Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11 травня 2017 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та осарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило

Опять фактор - физлицо?.. Договор отступления права требования физлицу - ничтожный на основании ч. 3 ст.1079 ГКУ.

Первый раз в первый класс... В наш суд залез манивей, вернее его фактор. Первый блин - заочным комом: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82376148 Категорія справи № 159/1431/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту. Надіслано судом: 13.06.2019. Зареєстровано: 14.06.2019. Оприлюднено: 18.06.2019. Номер судового провадження: 2/159/702/19 Справа № 159/1431/19 Провадження № 2/159/702/19 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2019 року м. Ковель Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням судді Восковської О.А. за участю секретаря Бакай Л.О. розглянувши увідкритому судовомузасіданні заправилами спрощеногопозовного провадженняв залісуду вмісті Ковеліцивільну справуза позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ПРЕМІУМ АКТИВ»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговором позики,в томучислі іна умовахфінансового кредиту,- в с т а н о в и в : У березні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРЕМІУМ АКТИВ» (далі ТОВ «ФК «ПРЕМІУМ АКТИВ») звернулось до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у січні 2019 року придбало у товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» (далі ТОВ «ФК Є ГРОШІ») за договором факторингу право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 останній 21.08.2018 року отримав від «ФК Є ГРОШІ» позику в розмірі 4000 грн. на строк 14 днів зі сплатою процентів за користування коштами у розмірі визначено в договорі позики. У порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту своєчасно не виконав, у зв`язку з чим, станом на 15.01.2019 року утворилась заборгованість на суму 25750,00 грн., яка складається з: 4000,00 грн. заборгованість за кредитом; 10640,00 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом; а також пеня в сумі 11110,00 грн. Позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати у справі в розмірі сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 1921,00 грн. 11 травня 2019 року судом прийнято позов до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. 20.05.2019 року представником позивача ОСОБА_2 подано клопотання про розгляд справи у його відсутності, одночасно акцентовано увагу суду на відсутність підстав для зменшення пені за правилами частини третьої статті 551 ЦК України. Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позову заперечив, мотиви заперечення позовних вимог не навів, відзив на позов не подав. Справу розглянуто судом за відсутності учасників провадження, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке. При розгляді справи суд відповідно до вимог статей 10,12,13 ЦПК керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Судом встановлено, що 21 серпня 2018 року між ТОВ «ФК Є ГРОШІ» та ОСОБА_1 укладено договір позики на умовах фінансового кредиту №3110119613-033540 в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті https:е-groshi.com. За умовами договору: -тип позики (кредиту) споживчий ( п.2.2) -розмір позики складає 4000,00 грн ( п.3.1) -строк, на який надається позика становить 14 днів, дата повернення не пізніше 23.00 03.09.2018 включно ( п.5.2, п.5.4) -пеня за порушення строку повернення позики або оплати процентів 3% від залишку суми позики за кожен день прострочення ( п.7.1) -щодо процентів визначено дві позиції: сума процентів за користування позикою 56 грн за 14 днів (п.3.2) 2% ( 80 грн) за кожен день користування позикою (730% річних) з дати видачі по дату повернення включно ( п.3.2.1). Проаналізувавши Додаток 1 до кредитного договору та розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що позикодавець тлумачив та застосовував умови договору наступним чином : за 14 днів нарахував 56 грн процентів ( Додаток 1 до договору), а починаючи з 04.09.2018 року нараховував кожного дня проценти в розмірі 2% від суми позики, тобто по 80 грн ( розрахунок заборгованості). Відповідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. ТОВ «ФК Є ГРОШІ» виконало свої зобов`язання перед Сотнічуком ОСОБА_3 В. та згідно платіжного доручення від 21.08.2018 року (а.с.27) перерахувало відповідачу кошти в розмірі 4000,00 грн. За змістом положень статей 526, 629 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог законодавства. В силу статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Як вбачається із змісту кредитного договору, сторони погодили строк кредитування -14 днів та термін закінчення кредитування 03.09.2018 року. Таким чином, суд вважає, що сторони погодили остаточну дату повернення кредиту, тобто термін виконання зобов`язання 03.09.2018 року. Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на цю дату заборгованість відповідача становила 4000,00 грн. по тілу кредиту та 56 грн за процентами, а всього 4056,00 грн. На час розгляду справи в суді тіло кредиту відповідачем не повернуто, тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо вимог про стягнення процентів за кредитом Наступного дня після закінчення строку кредитування, тобто 04.09.2018 року відповідачем внесено платіж 256 грн, з яких 56 грн спрямовано на погашення заборгованості по процентах. Із розрахунку заборгованості, наданої позивачем, вбачається, що ТОВ «ФК Є ГРОШІ» продовжив нарахування процентів за користування кредитом після 03.09.2018 року в розмірі по 2% від суми позики (80 грн) за кожен день, визначивши станом на 15.01.2019 року до стягнення 10640,00 грн процентів. На переконання суду, дії ТОВ «ФК Є ГРОШІ» щодо нарахування процентів за користування кредитом поза межами погодженого сторонами строку кредитування та терміну виконання зобов`язання не відповідають вимогам законодавства та умовам кредитного договору, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. Зокрема, відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором чи законом. Розмір і порядок одержання процентів визначається договором. У разі відсутності іншої домовленості, проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики. Припис цієї статті щодо нарахування та виплати процентів може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, про що зазначено у постанові від 28.03.2018 року у справі №14-10цс18 Великої Палати Верховного Суду. За умовами договору сторони погодили, що остаточне повернення позики мало відбутись не пізніше 23 години 03.09.2018 року. Після цієї дати у позичальника немає обов`язку сплачувати щоденні або щомісячні платежі, а виникає обов`язок повернути суму заборгованості за кредитом в повному обсязі. В свою чергу, позикодавець набуває право на нарахування неустойки та застосування наслідків порушення грошового зобов`язання за ст. 625 ЦК України. Нарахування процентів поза межами строку кредитування умовами договору не передбачено. Таким чином, вимоги позивача про стягнення процентів за період з 04.09.2018 року по 15.01.2019 року є безпідставними. З позовом про застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до положень статті 625 ЦК України позивач до суду не звертався. Щодо вимогпозивача простягнення неустойки у виді пені, то вони підлягають частковому задоволенню. Відповідно до статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, то її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. За умовами договору пеня за порушення строку повернення позики або оплати процентів 3% від залишку суми позики за кожен день прострочення ( п.7.1), тобто 120 грн в день. За період з 04.09.2018 року по 15.01.2019 року відповідачу нараховано 14880 грн пені. Згідно наданого позивачем розрахунку боргу відповідачем на погашення заборгованості внесено кошти в сумі 136 грн + 3770 грн, з яких 56 грн спрямовано на погашення заборгованості за процентами, отже 3850 грн необхідно зарахувати на погашення пені. Отже до стягнення належить 14880 3850=11030 грн пені. Суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України. Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 15.01.2019 року становить 15030 грн, з яких 4000,00 грн за тілом кредиту та 11030,00 грн пені. Позивач ТОВ «ФК «ПРЕМІУМ АКТИВ» наділений правом звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь зазначеної суми заборгованості, що підтверджено договором про надання фінансових послуг факторингу від 15.01.2019 року №1501/1 (а.с.9), Додатковою угодою до договору (а.с.11), витягом акту прийому-передачі прав вимоги ( а.с.12). Щодо розподілу судових витрат Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено частково на 58%, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1114,00 грн сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору ( 1921 х 58% : 100% =1114) Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 280-289 ЦПК України, на підставі ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд - У Х В А Л И В : Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРЕМІУМ АКТИВ» заборгованість за договором позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3110119613-034540 від 21.08.2018 року в розмірі 15030 (п`ятнадцять тисяч тридцять) гривень (з яких, заборгованість за кредитом 4000 гривень, заборгованість за пенею 11030 гривень) та судовий збір в сумі 1114 (одна тисяча сто чотирнадцять) гривень. В решті позову відмовити. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повне судове рішення складено 13.06.2019 року. ГоловуючаО. А. Восковська

Савченко - результат гипермиопии Порошенка и не только... его правопреемник совсем слепой. Водят его поводыри на красный да на красный...

Новый президент потихоньку строит Россию внутри Украины. ИМХО...

Да. В отзыве я указывал об отсутствии кредитного договора, отсутствии номера картсчета, отсутствии надлежащих доказательств движения денежных средств (непредоставление первичных документов и регистров бухгалтерского учета), тройную ответственность (пеня плюс штраф плюс удвоенные проценты), несоответствии фиксированной составляющей штрафа правовой природе неустойки, пропуске исковой давности. Апелляцию решили не подавать, дабы не провоцировать неправедный гнев апелляшек, галголящих ныне в малозначительных делах истину в последней инстанции...

Все равно это полшага вперед по сравнению с другими решениями по бездоговорным спорам с приватом. Похоже, судья не рискнул выдать полностью правосудное решение, чтобы апелляшки не вырыли ему яму...

Ну, хоть что-то (банк пока апелляцию не подал)... http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81942643 Категорія справи № 159/2361/17: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них. Надіслано судом: 24.05.2019. Зареєстровано: 26.05.2019. Оприлюднено: 27.05.2019. Номер судового провадження: 2/159/780/19 Справа № 159/2361/17 Провадження № 2/159/780/19 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2019 року м. Ковель Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Панасюка С.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Ковелі справу за позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в с т а н о в и в : Стислий виклад позиції позивача. Вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору б/н від 11.07.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 , остання отримала кредит в розмірі 4800 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном поверненням, що відповідає строку дії картки. Відповідно до п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, з якими позичальник була ознайомлена,остання надала свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і банк в будь-який момент може його змінити (зменшити або збільшити). Позивач зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач порушила умови кредитного договору та станом на 31.05.2017 року має заборгованість поповерненню кредитув сумі 61459,44 гривень, з яких: 4602,12 грн. заборгованість за кредитом, 50592,58 грн. відсотки за користування кредитом, 3100 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 250 гривень штраф (фіксована частина), 2914,74 гривень штраф (процентна складова). Позивач просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 61459,44 гривень та судові витрати по справі. Заперечення відповідача. Відповідач вказує, що кредитний ліміт складав 2000 грн., а не 48000, як зазначено в позовній заяві. Зазначила, що при оформленні кредитної картки працівник банку не ознайомлював її в письмовому вигляді з умовами надання кредиту та правилами надання банківських послуг. Крім цього, картковий рахунок на її ім`я відкритий не був, у зв`язку з чим неможливо встановити, яким чином та за яким рахунком позивач проводив нарахування боргу. Позивачем не надано доказів про ознайомлення її саме з тією редакцією Умов та Правил надання банківських послуг, які діяли на дату укладення договору. Вказує, що одночасне нарахування пені та штрафних санкцій є застосування подвійної цивільно-правової відповідальності, що суперечить вимогам ст.509 ЦК України. Зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом. Останнє погашення кредиту було здійснено 30.06.2011 року, тому саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності. Позовна заява була подана до суду 26 червня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Просила в задоволенні позову відмовити. Мотивувальна частина рішення. Згідно ст.ст.526, 610, ч.1 ст.626, ч.1 ст.627, ст.629, ст.638, ч.ч.1,2 ст.639, ч.1 ст.1054 ЦК України: «Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.» «Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).» «Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. «Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. «Договір є обов`язковим для виконання сторонами.» «Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною». «Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.» «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.» Судом встановлено, що 11.07.2008 року між ПАТ КБ «Приват Банк», яке є правонаступником ЗАТ КБ «Приват Банк», та ОСОБА_2 був укладений договір б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном поверненням, що відповідає строку дії картки. 07.04.2011 року кредитний ліміт був збільшений до 4800 грн. Позивач надав заяву відповідача від 11.07.2008 року, у якій остання погодилася з наступною умовою: «Банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити чи скасувати кредитний ліміт.» Позивач засвідчила згоду на вказану умову своїм підписом. Тому позивач вправі був збільшити кредитний ліміт до 4800 грн. Відповідач також 11.07.2008 року засвідчила своїм підписом умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Відповідно до цих умов, сторони узгодили, що базова відсоткова ставка за користування кредитом становить 3 % на місяць, при наявності пільгового періоду позичальник сплачує по пільговому тарифу 0,01 % річних в межах встановленого пільгового періоду по кожній платіжній операції, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Заборгованість за договором сплачується щомісячними платежами у розмірі 7 % від суми заборгованості, які вносяться до 25 числа місяця, наступного за звітним. В разі порушення строків платежів за будь-яким грошовим зобов`язанням більш ніж на 120 днів позичальник повинен сплатити штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову. Таким чином, сторони узгодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін внесення щомісячних платежів, що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі цього договору. Відповідач заявила клопотання про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в позові. З приводу застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного. Відповідно до ст.256 ЦПК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України). У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Такий правовий висновок висловлено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 серпня 2017 року у справі № 6-2322цс16. З наданого суду розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 11.07.2008 року вбачається, що останній платіж відповідача мав місце 12.11.2014 року (поповнення карти в терміналі самообслуговування). Згідно ст.264 ЦК України: «1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. 2. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. 3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.» Отже, 12.11.2014 року, відповідач, поповнивши карту в терміналі самообслуговування, вчинила дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, а тому, перебіг позовної давності по кожному з періодичних платежів розпочався заново. Після вказаної дати будь-які платежі від відповідача не надходили, що спонукало АТ КБ «Приват Банк» 26 червня 2017 року звернутись в суд з позовом про стягнення заборгованості. Отже, загальний строк позовної давності позивачем не пропущений. Безпідставним є посилання відповідача на те, що їй не було відкрито картковий рахунок, оскільки ОСОБА_2 отримала кредитну картку за номером картки НОМЕР_1 та на вказаній картці акумулювались кредитні кошти, які були надані АТ КБ «Приват Банк» та якими відповідач користувалась, як шляхом зняття готівки, так і шляхом оплати карткою за придбані товари. При цьому, відповідач також здійснювала погашення кредиту, шляхом внесення готівкових коштів на картку, відкриту АТ КБ «Приват Банком». Як видно з наданого позивачем розрахунку та виписки з рахунку, рух грошових коштів між сторонами, зумовлений укладеним між ними договором, був достатньо індивідуалізований і прив`язаний до відповідача для того щоб можливо було зробити висновок про існування заборгованості та її розмір. Відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, несвоєчасно погашала заборгованість перед банком за кредитом та відсотками, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за відсотками за користування кредитом. Заборгованість за тілом кредиту в сумі 4602,12 грн. підтверджена випискою з рахунку, яку надав позивач. Відповідач не надала докази, які спростовують існування цієї заборгованості та її розмір. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту, яка становить 4602,12 гривень. Стосовно відсотків за користування кредитом суд зазначає наступне. Як встановлено судом, відповідач, підписавши та оформивши заяву на видачу кредитної картки, ознайомилась з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, що засвідчила своїм підписом у заяві. Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно ч.3 ст.1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У частині четвертій ст.1056-1 ЦК України зазначено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові. Як вбачається з розрахунку заборгованості розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами становив спочатку 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, починаючи з 01.01.2013 відсоткова ставка складала 30,00 % на рік, з 01.09.2014 року процентна ставка становила 34,80 % на рік та з 01.04.2015 року по 31.05.2017 (кінцева дата зазначена у розрахунку заборгованості) процентна ставка складала 43,20%. Відповідач засвідчила своїм підписом у заяві на відкриття кредитної лінії розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами 36,00% на рік. Позивач не довів, що він повідомив відповідача про збільшення розміру процентної ставки, тому одностороннє збільшення ним такого розміру є незаконним. Отже, з відповідача слід стягнути відсотки, які діяли на момент укладення кредитного договору, тобто 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач пояснював, що право змінювати процентну ставку надано йому Умовами та Правилами надання банківських послуг, з якими відповідач була ознайомлена під час укладення договору. Однак, позивач не зафіксував у належний спосіб чинну на момент укладення договору редакцію згаданих Умов та Правил і, обґрунтовуючи свої вимоги, використовує редакцію Умов та Правил, яка діє на момент розгляду справи у суді. При цьому, як видно зі змісту заяви відповідача про відкриття кредитної лінії, згадані Умови та Правила були надані останній для ознайомлення у письмовому вигляді. Позивач не надав суду згадані Умови і Правила у редакції, в якій він надавав їх для ознайомлення відповідачу під час укладення договору, тому встановити, про що саме домовились сторони, крім умов, зазначених безпосередньо у заяві про відкриття кредитної лінії, зараз неможливо. До того ж, у згаданій заяві відповідач не брала на себе зобов`язання виконувати згадані Умови та Правила незалежно від редакції, у якій вони викладені. Вона погодилась лише на умови, викладені в згаданих Умовах і Правилах, які були надані їй у письмовому вигляді під час укладення договору. Виконувати змінені в майбутньому Умови та Правила вона не погоджувалась. Як вбачається з наданих позивачем виписки з рахунку, розрахунку суми заборгованості за кредитним договором б/н від 11.07.2008 року станом на 31 травня 2017 року, позивач з 2008 року користувалась кредитною карткою, як шляхом зняття готівки так і шляхом внесення готівкових коштів на картку. Поряд з цим, з розрахунку видно, що в графі «сальдо поточної заборгованості» станом на 22.11.2013 року стоїть «0», тобто заборгованість відсутня. В графі «сальдо простроченої заборгованості» станом на 11.12.2013 року стоїть «0», тобто заборгованість відсутня (пільговий період згідно умов кредитного договору становить 30 днів). Тобто, відповідач станом на 22.11.2013 року повністю погасила існуючу заборгованість за кредитним договором. Прострочена заборгованість у відповідача утворилася з 31.12.2013 року, а тому, саме з вказаної дати у позивача виникло право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Отже, заборгована відповідачем суми процентів, виходячи із відсоткової стави 36 % річних, відповідно до формули: сума заборгованості за кредитом х відсоткову ставку : 100 = сума річних процентів; сума річних процентів : 360 днів у році = сума процентів за один день; сума процентів за один день х кількість днів у відповідному місяці = сума процентів за відповідний місяць, складатиме: -сума заборгованості за кредитом (4602,12 грн.) х відсоткову ставку (36% річних) : 100 = сума річних процентів, тобто 1656,76 грн.; -сума річних процентів (1656,76 грн.) : 360 днів у році = сума процентів за один день, тобто 4,60 грн.; -сума процентів за один день (4,60 грн.) х кількість днів у відповідному місяці = сума процентів за відповідний місяць: За 31.12.2013 року сума процентів за один день складає 4,60 грн. За січень 2014 року, згідно зазначеної формули обрахунку сума процентів за місяць складає 142,60 грн.; за лютий 2014 року 128,80 грн., за березень 2014 року 142,60 грн., за квітень 2014 року 138 грн., за травень 2014 року -142,60 грн., за червень 2014 року 138 грн., за липень 2014 року 142,60 грн., за серпень 2014 року 142,60 грн., за вересень 2014 року 138 грн., за жовтень 2014 року 142,60 грн., за листопад 2014 року 138 грн. та за грудень 2014 року 142,60 грн., а всього 1679 грн. За січень 2015 року, згідно зазначеної формули обрахунку сума процентів за місяць складає 142,60 грн.; за лютий 2015 року 128,80 грн., за березень 2015 року 142,60 грн., за квітень 2015 року 138 грн., за травень 2015 року -142,60 грн., за червень 2015 року 138 грн., за липень 2015 року 142,60 грн., за серпень 2015 року 142,60 грн., за вересень 2015 року 138 грн., за жовтень 2015 року 142,60 грн., за листопад 2015 року 138 грн. та за грудень 2015 року 142,60 грн., а всього 1679 грн. За січень 2016 року, згідно зазначеної формули обрахунку сума процентів за місяць складає 142,60 грн.; за лютий 2016 року 133,40 грн., за березень 2016 року 142,60 грн., за квітень 2016 року 138 грн., за травень 2016 року -142,60 грн., за червень 2016 року 138 грн., за липень 2016 року 142,60 грн., за серпень 2016 року 142,60 грн., за вересень 2016 року 138 грн., за жовтень 2016 року 142,60 грн., за листопад 2016 року 138 грн. та за грудень 2016 року 142,60 грн., а всього 1683,60 грн. За січень 2017 року, згідно зазначеної формули обрахунку сума процентів за місяць складає 142,60 грн.; за лютий 2017 року 128,80 грн., за березень 2017 року 142,60 грн., за квітень 2017 року 138 грн., за травень 2017 року -142,60 грн., а всього 694,60 грн. Тобто, сума відсотків, яка підлягає до стягнення, складає 5740,80 грн. В частині вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) та пені суд керується наступним. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника на підставі закону невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України). За положеннями ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Таким чином, відповідно до вимог ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15. За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача штрафів. Щодо стягнення пені, суд керується наступним. Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином, в частині вимог про стягнення пені суд застосовує спеціальну позовну давність в один рік, тому з ОСОБА_2 , як позичальника, в користь позивача, як кредитора, підлягає стягненню пеня за один рік в сумі 1200 грн., виходячи з такого розрахунку: розмір пені за один місяць (100 грн.) х 12 місяців = 1200 грн. Таким чином, заявлені ПАТ КБ «Приват Банк» позовні вимоги підлягають до задоволення частково і з відповідача в користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 4602,12 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 5740,80 грн., пеня в сумі 1200 грн., всього 11542,92 грн. Позивач вправі був після скасування заочного рішення, з огляду на нові для нього доводи відповідача, подати нові докази, в тому числі і виписку з рахунку. Відповідач, укладаючи кредитний договір, знайомилась з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду, викладеною російською мовою, і остання обставина не перешкодила їй цей договір укласти. Позивач запропонував мову документу, відповідач на використання цієї мови погодилась, а отже, жодних перешкод для сприйняття відповідачем змісту документу не виникло. Тому, не можуть виникнути такі перешкоди і зараз. Чинний закон не забороняє укладати цивільно-правові договори і використовувати у ході їх виконання документи, викладені зрозумілою для обох сторін мовою. Укладений сторонами договір є, за своєю суттю, договором приєднання. Тобто, у цьому випадку, позивач запропонував для невизначеного кола осіб умови надання кредиту. Відповідач, заповнивши заяву, яка містить необхідну інформацію і істотні умов кредитного договору, без яких він не може бути укладений, засвідчила підписом свою згоду на укладення кредитного договору на умовах, зазначених у цій заяві. Тобто, прийняла пропозицію позивача укласти договір на заздалегідь визначених і однакових для всіх, хто забажав приєднатися, умовах. Інша справа, що позивач не подбав про фіксацію редакції Умов і Правил, яка діяла на момент укладення договору, і тепер, через це, неможливо встановити, які умови договору, укладеного між сторонами, крім тих умов, які зазначені безпосередньо у заяві, є чинними для сторін. Використовувати для цього діючу нині редакцію Умов і Правил недопустимо. Отже, кредитний договір між сторонами укладений і укладений на умовах, зазначених безпосередньо у заяві відповідача про приєднання. Наданої позивачем інформації перед укладенням договору було достатньо для того, щоб відповідач прийняла рішення про його укладення. Відповідач не довела, що позивач навмисно приховував потрібну для неї інформацію чи перешкоджав якимось чином її отримати. Тому суд твердження відповідача про непроведення переддоговірної роботи відхиляє. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з такого. При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1600 грн., що підтверджується платіжним дорученням. Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 36 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснив, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом N 3674-VI). Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 61459,44 грн. Суд вважає доведеним позов на суму 11542,92 грн., отже позов задоволено на 18,78 %. При подачі позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 1600 грн. Таким чином, з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 300,48 грн. судового збору, виходячи із наступного розрахунку: 1600 грн. х 18,78 % = 300,48 грн. Керуючись ст.ст.7-10, 12, 13, 142, 206, 247, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, ст.ст.258, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 626, 627, 1049, 1054 ЦК України, суд, В И Р І Ш И В : Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,мешканки АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 )в користьАкціонерного товариствакомерційний банк«ПриватБанк» (МФО305299,код ЄДРПОУ14360570,рахунок № НОМЕР_3 ) заборгованість за договором б/н від 11.07.2008 року станом на 31.05.2017 року в сумі 11542 (одинадцять тисяч п`ятсот сорок дві) гривні 92 копійки. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 ) понесені судові витрати у сумі 300 (триста) гривень 48 копійок. В решті позову відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. Головуючий: С. Л. Панасюк

Бывают исключения, но нередко с посторонней помощью...

Какое может быть заявление об обеспечении иска, когда уже есть решение суда? Решение суда, вступившее в законную силу, является основанием для закрытия ИП. Подавайте Вольф заявление о закрытии ИП, приложите к нему решение суда. А содранные деньги возвратить можно через суд, отдельным гражданским иском к ПУМБу.

Это наверное самый мелкий грех привата...

Опять со старой методичкой? Не солидно...

Манивеевские кредиты даются на короткий срок (обычно полмесяца - месяц), после окончания срока кредитования проценты начислять нельзя. Продление - это грубейшая ошибка, этим Вы сами наращиваете себе долги. Прекратите спонсировать мошенников, пусть идут... в суд, если есть с чем...

Может быть разной консистенции и оттенка, но запах один...

Вложить в полиэтиленовый пакет и заварить, а то почта не примет...

Если кредит потребительский, то эта оговорка до одного места...

Читай: для подделки...

Такая исполнительная надпись признается не подлежащей исполнению в судебном порядке

Позиция правильная, но беда в том, что закон об ипотеке писался под диктовку банкиров... Преклюзионный строк банк профукал, права требования нет и возобновить его невозможно, но ипотека не прекращается. Собака на сене...

Реестра досудебных решений не существует в природе. В реестре судебных решений по фамилии Вы ничего не найдете, поскольку решения для общего доступа даются в обезличенном виде. Зайдите в https://court.gov.ua/fair/ Там можете узнать, подавал ли кто-то к Вам иск. Если иск был подан, то узнаете номер дела и в реестре судебных решений сможете найти процессуальные документы по данному делу, введя его номер.

Последовали примеру новоизбранного президента... "То ли еще будет, ой-ёй-ёй"...

Клоуны не только в 95-м квартале...

Странно как то... Вам тексты заявления о пересмотре заочки и апелляционной жалобы юристка по телефону продиктовала?