Лев

Три вопроса

У меня такие цифры последний раз проскакивали 5 лет назад за 8 вопросов. Последняя проплата за дополнительную экспертизу в конце 2018 г. - 22000 грн.

Есть определенная вероятность политического заказа, как один из вариантов. Ведь общегосударственный жилищно-коммунальный бардак - это мощный модулятор недовольства миллионов граждан-избирателей. ИМХО...

"И взвод отлично выполнил (за)каз"... Превыборщиной пованивает...

Похоже, гненральная репетиция самого справедливого перед удовлетворением исков банков без срока давности. Вброс банкиром мелкой суммы на счет должника - и позитивное решение по иску на фантастическую суму в кармане. Да и черный нотариат не останется в стороне...

Это уже как карта ляжет...

Точный алгоритм "начислений", характерный исключительно приватбанку, хранится от клиентов и судей за семью печатями (и судьи дружно с этим согласны, механически копируют фрагменты исковых заявлений в свои решения, не напрягая семь пядей во лбах). Здесь, на мой взгляд, возможны два варианта. Первый - "наугад, как ночью по тайге", заданы конечные суммы с небольшим случайным разбросом, чтобы одинаковыми во всех исках не были. Другой - переброски процентов и неустоек в тело кредитов с дальнейшими начислениями на них процентов и неустоек и так по кругу... Оба этих способа объединяет одно - статья 190 УКУ...

Так извращенно истолковать ст.ст. 634, 638 ГКУ может только Д.Д... Интересно, смог ли бы он осилить приватбанковские правила - 1349 страниц за время подписания анкеты-заявления о намерениях получить платежную карту?

Еще один гвоздь в крышку мортгейджа http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78750481 Категорія справи № 1111/6765/12: не визначено. Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.12.2018. Оприлюднено: 27.12.2018. Номер судового провадження: 61-13248ск18 Постанова Іменем України 12 грудня 2018 року м. Київ справа № 1111/6765/12 провадження № 61-13248св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_4, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 березня 2017 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Кіселика С. А., Суровицької Л. В., ВСТАНОВИВ : У липні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до суд з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Позовна заява мотивована тим, що 30 вересня 2005 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № KGAWGK01583675, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 37 200,00 дол США зі сплатою 15,96 відсотків річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 29 вересня 2015 року. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно якого ПАТ КБ «ПриватБанк» передано в іпотеку квартиру № 29, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2005 року. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 19 липня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 67 129,25 дол США, з яких: заборгованість за кредитом - 26 603,70 дол США, заборгованість за процентами - 20 597,69 дол США, заборгованість з комісії - 2 150,40 дол США, пеня - 17 777,46 дол США. У зв'язку з викладеним та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 67 129,25 дол США, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 29, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її продажу Банком з укладенням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою (покупцем), з можливістю здійснення ним всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, та виселити відповідача і інших осіб, які зареєстровані та проживають у цій квартирі із зняттям їх з реєстраційного обліку. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 листопада 2012 року позов задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором від 30 вересня 2005 року № KGAWGK01583675 в розмірі 536 362,71 грн звернуто стягнення на квартиру № 29 загальною площею 118,92 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом її продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. У задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані та проживають в зазначеній квартирі із зняттям їх з реєстраційного обліку у органі МВС України відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи значний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором. Позовні вимоги Банку в частині примусового виселення відповідача задоволенню не підлягають, оскільки відсутні підстави вважати, що ним порушено права іпотекодержателя щодо незвільнення спірного житла у добровільному порядку, тому відсутні й правові підстави для задоволення похідних від них позовних вимог про зняття відповідача з реєстраційного обліку. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, заочне рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат у справі. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу від імені ОСОБА_4 підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» на час подання позову та ухвалення оскаржуваного заочного рішення судом першої інстанції не був іпотекодержателем і право вимоги за договором іпотеки від 30 вересня 2005 року йому не належало. Заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог Банку до суду не оскаржувалось. У касаційній скарзі, поданій 10 квітня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку стосовно того, що Банк на час подання позову та на час ухвалення оскаржуваного заочного рішення не був іпотекодержателем і не мав права заявляти позовні вимоги за договором іпотеки від 30 вересня 2005 року, оскільки 10 березня 2010 року іпотекодержатель нерухомого майна компанія «ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGELOAN FINANCENO. 1 PLC) видала довіреність, якою уповноважила ПАТ КБ «ПриватБанк» представляти її інтереси в усіх судах, у зв'язку з будь-якими справами, що стосуються кредитних та іпотечних договорів, у тому числі й стосовно спірного договору іпотеки. Вказаною довіреністю компанія «ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» надала Банку право підписувати, вручати укладати, визнавати, подавати або оформляти позови, претензії, пояснення, клопотання та інше, тому Банк мав право звернутися до суду з вказаним позовом. Зазначають, що суд апеляційної інстанції оскаржуваним рішенням позбавив Банк можливості захистити свої права кредитора, оскільки позичальник належними чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконував. Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходило. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 13 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Суди встановили, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 30 вересня 2005 року було укладено кредитний договір № KGAWGK01583675, згідно якого позичальник отримав кредит на придбання житла в розмірі 33 600,00 дол США та на сплату страхових платежів в розмірі 3 600,00 дол США, всього 37 200,00 дол США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами строком до 29 вересня 2015 року та зобов'язувався сплачувати кредит та відсотки за користування ним щомісяця з 25 по 30 число (а.с. 8-9). На забезпечення виконання зобов'язань, того ж дня між Банком та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_4 передав в іпотеку Банку чотирикімнатну квартиру № 29, загальною площею 118,92 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 11-13). Станом на 19 липня 2012 року заборгованість відповідача перед Банком за кредитним договором становить 67 129,25 дол США, з них: заборгованість за кредитом - 26 603,70 дол США, заборгованість за процентами - 20 597,69 дол США, заборгованість з комісії - 2 150,40 дол США, пеня - 17 777,46 дол США (а. с. 5-6). Також при апеляційному перегляді цієї справи апеляційним судом було встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 січня 2010 року було стягнуто з ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 10 лютого 2009 року в розмірі 30 110,30 дол США, що еквівалентно 231 910,91 грн. У задоволенні позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідача та неповнолітніх дітей відмовлено (а. с. 221-222). У липні 2012 року Банк як іпотекодержатель звернувся до суд з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з метою погашення заборгованості за вказаним кредитним договором (а. с. 2-3). Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За правилами статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Відповідно до положень статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). За частиною першою статті 575 ЦК України та частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час звернення Банку з позовом, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у вказаній редакції, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у зазначеній редакції). З аналізу вказаних норм вбачається, що право на звернення стягнення на предмет іпотеки належить виключно іпотекодержателю. Судом апеляційної інстанції з наданої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, було встановлено, що 03 березня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу (відступлення прав вимоги), посвідченого 19 лютого 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, іпотекодержателем квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, є компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ», іпотекодавець ОСОБА_4 (а. с. 210-211). Також в судовому засіданні факт відступлення прав вимоги за іпотечним договором не заперечував і представник ПАТ КБ «ПриватБанк». Таким чином, суд апеляційної інстанції під дійшов правильного висновку, що оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» на час звернення до суду з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу від імені ОСОБА_4 та на час ухвалення оскаржуваного заочного рішення не було іпотекодержателем предмета іпотеки, то й право вимоги за договором іпотеки від 30 вересня 2005 року йому не належало. Доводи касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» стосовно того, що іпотекодержатель нерухомого майна компанія «ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» 10 березня 2010 року видала довіреність, якою уповноважила Банк представляти її інтереси в усіх судах, у зв'язку з будь-якими справами, що стосуються кредитних та іпотечних договорів, у тому числі й стосовно спірного договору іпотеки, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Відповідно до частин першої та третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов'язана діяти в його інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Згідно з положенням частин першої та другої представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності. Аналіз наведених норм закону дає підстави вважати, що представник за довіреністю повинен діяти виключно в межах наданих йому повноважень. З доданої до касаційної скарги копії довіреності, виданої 10 березня 2010 року компанією «ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС № 1 ПІ-ЕЛ-СІ», вбачається, що Банк мав право представляти інтереси товариства в судах України від імені цього товариства, а не від свого імені. Судом було встановлено, що Банк, звертаючись у липні 2012 року до суду з позовом, не вказав, що іпотекодержателем на той час була компанія «ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС № 1 ПІ-ЕЛ-СІ», тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що у Банка ні на час подання позову, ні час ухвалення заочного рішення не було права вимоги за спірним договором іпотеки, оскільки таке право належало іноземній компанії. За таких обставин, суд апеляційної інстанцій правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку відповідно до ста-тей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у спірній квартирі ні до суду апеляційної інстанції, ні до суду касаційної інстанції не оскаржувалося, тому касаційному перегляду в цій частині не підлягає. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 березня 2017 рокузалишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді В. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик

... и к дереву привяжут... Гость из 90-х?

А судьи считают, что он наперед согласился с тем, не знаю чем...

Одним словом, перед судами поставлена "сверхзадача" - черного нотаря не трожь! Чем бы дитя не тешилось...

...а клиенты ознакомлены со всеми будущими изменениями правил и согласны...

Что кей-коллект, что нотариха - одного поля ягоды...

Пеня на уплаченную часть суммы - это круто, по приватбанковски!..

https://dubinsky.pro/privatnye-moshenniki Случайное совпадение или как?..

Автор текста, понятно, не сам проФФесор, который ни писать, ни читать за всю жизнь не смог научиться, а его свита или его кремлевские кураторы. Но документ был зачитан и ни где-нибудь, а в ООН. И ни кем-нибудь, а постоянным представителем РФ в ООН...

Вроде бы за оглашение этого письма кое-где кое-кто уже умер естественной смертью...

Функция падения нелинейная - падает с ускорением земного притяжения "гонораров"...

Жаль, что не пожизненно... И забыли указать, что он ранее дважды привлекался к уголовной ответственности и, кроме того, был дважды "отмазан"...

Постановочная пугалка...

Почему возвращаемся? Мы от этого никогда и не отходили...

Зачем удалять и, тем более, сжигать?..

Да нет, не оплачивают. Только циферки рисуют...

Хотят прервать исковую давность. Не вздумайте платить ни одной копейки!