ZLATA

Решение Верховного Суда Украины от 24.03.16 - аргумент для борьбы с коллекторами, вламывающимися в дом без разрешения на то суда . http://reyestr.court.gov.ua/Review/57616386

Потрібно заявити про виклик експерта(спеціаліста) як свідка, тоді його висновок може стати доказом у справі.

хервам анеипотеку сказал(а) 18 Ноя 2015 - 11:08: ПОЗДРАВЛЯЮ !!!

хервам анеипотеку Отправлено Сегодня, 19:24 Люди все разные. Я вот вроде не жалуюсь на уверенность в себе, но черти уже достали своей ипотекой! Если падлы придут, то сначала отправлю смс всем друзьям и ведро воды вскепечу на плите, пусть режут замки, а вот потом и палицию вызову, а может и скорую. А к водичке оголенный проводочек под напряжением

РЕСПЕКТ И УВАЖУХА !!! Я готова прийти к Вам на помощь, если понадобится и сына могу с собой прихватить. Насколько я поняла мы живет в одной стороне.

В Киеве женщину с детьми взяли в заложники: новую полицию обвинили в бездействииНа протяжении нескольких дней жительницу Дарницкого района Киева удерживают в заложниках вместе с малолетними детьми. Об этом Виктория Машовец написала на своей странице в Facebook. По словам женщины, 9 ноября в помещение, где она проживает со своими детьми и матерью, пришли несколько крепких мужчин, которые ссылались на документы о праве собственности на квартиру и высказали намерения выселить семью. Полиция, которая прибыла на место происшествия по вызову Виктории, разобраться в ситуации не смогла, а потому женщину оставили наедине с шестью "головорезами", которые не захотели покидать квартиру. Позже мужчины начали ломать стены в квартире - принялись делать ремонт. Вторжение "гостей", по словам Виктории, произошло из-за судебной волокитой с "ЭРДЭ Банком", где семья взяла кредит на сумму 350 тысяч грн под залог квартиры, однако долг не выплатила. "Из-за того что я боюсь что мои дети окажутся на улице, потому что их выписали незаконно из квартиры, сын не ходит в школу (3 класс), а дочь в садик", - сообщила Виктория. При этом женщина уверяет, что ее квартиру незаконно перепродали уже несколько раз. "То, что описано в ситуации, поражает своим уровнем анархии и чувством вседозволенности со стороны нападающих, а также уровнем "бесхребетности" со стороны полиции. Квалификация действий нападающих: ст. 257 Уголовного кодекса Украины - Бандитизм - 5-15 лет лишения свободы с конфискацией имущества. При этом адвокат пострадавшей стороны мог бы даже настаивать на проведении служебного расследования в МВД по поводу бездействия полицейских", - говорит адвокат Артем Багинский.

Судова практика 25.08.2015 Справа № 756/4707/15-ц Провадження № 2/756/3187/15 Ун. № 756/4707/15-ц Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 серпня 2015 року Оболонський районний суд м. Києва в складі головуючого судді - Камбулова Д.Г. при секретарі: - Ковган О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Істейт», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про витребування нерухомого майна, В С Т А Н О В И В: У квітні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Істейт» про витребування нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, що складається з чотирьох жилих кімнат, загальною площею 154,8 кв.м., обґрунтовуючи свій позов наступним. Позивач набув право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, що є предметом спору, на підставі Договору-купівлі продажу квартири від 20.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орловою М.А. 20.12.2007 року, зареєстровано в реєстрі за № 6334. Право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 28 грудня 2007 року у реєстрову книгу № 487-152 за реєстровим № 45001. Нерухоме майно є предметом іпотеки за Договором іпотеки № 73421, укладеним між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орловою М. О. та зареєстрований у реєстрі за № 6337. На момент розгляду справи іпотекодержателем нерухомого майна є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е.В.13.02.2012 року та зареєстрованим в реєстрі за № 649-650. Позивачу стало відомо, що 17.03.2015 року за відсутності законних підстав ТОВ «Кей-Колект» відчужило нерухоме майно, щодо якого виник спір, відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., зареєстровано в реєстрі на № 3807. Право власності відповідача на нерухоме майно зареєстроване 17.03.2015 року приватним нотаріусом Чуловським В.А. На момент звернення позивача до суду право власності на нерухоме майно, з приводу якого виник спір, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сол-Істейт». Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що нерухоме майно, яке є предметом спору, вибуло із його законного володіння поза його волею внаслідок незаконної державної реєстрації права власності на це майно за ТОВ «Кей-Колект» без його згоди. З метою захисту своїх порушених прав позивач звернуся з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на нерухоме майно, що є предметом спору, у порядку адміністративного судочинства. 30.03.2015 року Окружний адміністративний суд м. Києва прийняв рішення у справі № 826/171/15, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 та скасував рішення про державну реєстрації права власності ТОВ «Кей Колект» на нерухоме майно, з приводу якого виник спір. З огляду на те, що нерухоме майно, яке є предметом спору, вибуло із законного володіння позивача поза його волею, що підтверджується судовим рішенням в адміністративній справі № 826/171/15, позивач на підставі ст. 387, п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України позивач просить суд постановити рішення, яким витребувати нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що складається з чотирьох жилих кімнат, загальною площею 154,8 кв.м., у добросовісного набувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Істейт». За клопотанням позивача до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект». Ухвалою Оболонського районного суду від 28.05.2015 року на підставі п. 4 ст. 201 ЦПК України, суд за клопотанням сторін зупиняв провадження у справі до набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2015 року у справі № 826/171/15 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусової Владислави Вячеславівни, державного реєстратора прав на нерухоме майно Головного управління юстиції у м. Києві Дуднік Ольги Сергіївни, Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання протиправними дій, скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалою Оболонського районного суду від 04.08.2015 року суд відновив провадження у справі у зв'язку набранням законної сили постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2015 року у справі № 826/171/15. Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву якою позов підтримав, просив його задовольнити, розглядати справу у відсутності представника позивача та не заперечував проти заочного розгляду справи. Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Істейт» в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представник відповідача подав через канцелярію суду клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні. Суд вважає причину неявки представника відповідача не поважною, оскільки останній не надав жодного підтвердження неможливості явки в судове засідання. Представник третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» також у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив. На підставі ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За таких обставин, враховуючи думку представника позивача, який подав заяву про розгляд справи в заочному провадженні, а причини неявки представника відповідача були визнані судом неповажними, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення в порядку, передбаченому ст.ст. 224-226 ЦПК України. Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Відповідно до ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Аналіз положень чинного цивільного законодавства та судової практики свідчить про те, що правозастосування віндикації базується на визнанні права власності абсолютним правом, яке не втрачається з незаконним вибуттям речі з володіння власника і переходом до інших осіб. Предметом позову є вимога власника повернути саме ту річ, яка вибула з його законного володіння. Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України особа має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Добросовісне набуття в розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України можливо лише в разі, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком договору, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння. У речово-правових відносинах не застосовуються способи захисту прав, установлені для зобов'язальних правовідносин. У речово-правових відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України підстави, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі, коли право власності оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України. Так, п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду із розгляду цивільних та кримінальних справ України № 5 від 07.02.14 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що відповідно до положень ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісний набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі. Судом встановлено, що нерухоме майно, з приводу якого виник спір, вибуло із законного володіння позивача внаслідок прийняття державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусовою Владиславою Вячеславівною рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 17243506 від 17.11.2014 року про державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 154,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 503230280000. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2015 року у справі № 826/171/15 вищезазначене рішення про державну реєстрацію права власності визнане протиправним і скасоване. Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2015 року у справі № 826/171/15 набула законної сили 23.07.2015 року відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, не потребує доведення встановлена судом обставина, рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 154,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 503230280000 є протиправним, і як наслідок ТОВ «Кей-Колект» не мало права відчужувати нерухоме майно Відповідачу. Як встановив адміністративний суд, державна реєстрація права власності ТОВ «Кей-Колект» була проведена без згоди позивача на перехід права власності на предмет іпотеки іпотекодержателю у межах позасудового врегулювання, всупереч тому, що така згода була необхідна для проведення державної реєстрації права власності відповідно до норм Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки між ТОВ «Кей-Колект» і позивачем. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Сторони договору іпотеки нерухомого майна, яке є предметом спору, передбачили можливість позасудовою звернення стягнення на предмет іпотеки, виклавши пункт 5.2. договору у наступній редакції: «5.2. Позасудове врегулювання здійснюється одним із наступних способів звернення стягнення на Предмет іпотеки: 5.2.1. Передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку»; 5.2.2. Отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Таким чином, з цих положень Закону України «Про іпотеку» та договору іпотеки суд зробив висновок, що сторони договору іпотеки передбачили, що задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки здійснюється на підставі окремого договору між іпотекодержателем та іпотекодавцем. Сторони договору іпотеки не укладали окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а, отже, позивач не надавав згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем у межах процедури позасудового врегулювання. Таким чином, нерухоме майно, що є предметом спору, вибуло із законного володіння позивача поза його волею. З огляду на те, що ТОВ «Кей-Колект» набуло право власності на нерухоме майно, з приводу якого виник спір, без законних підстав, що підтверджено судовим рішення в адміністративній справі, яке набуло законної сили, суд доходить до висновку, що ТОВ «Кей-Колект» не мало право відчужувати нерухоме майно відповідачу. Зважаючи на те, що позивачем доведено факт вибуття нерухомого майна, з приводу якого виник спір, з його володіння не з його волі, суд вважає, що на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу Українипозивач має право витребувати нерухоме майно, що є предметом спору, від відповідача, який є добросовісним набувачем. З урахуванням зазначеного, суд приймає рішення про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Істейт» на користь ОСОБА_2 нерухомого майна - квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що складається з чотирьох жилих кімнат, загальною площею 154,8 кв. м. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат позивача по сплаті судового збору у розмірі 3 654 грн. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 321, 387, 388 ЦК України, ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 169, 208,209, 212-215 ЦПК України, суд - В И Р І Ш И В : Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Істейт», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про витребування нерухомого майна задовольнити повністю. Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-істейл» (ідентифікаційний код юридичної особи 39526423, місцезнаходження: 03113, місто Київ, провулок Артилерійський, будинок 5-В) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 154, 8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 503230280000. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 20071241 від 17.03.2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Істейт» (ідентифікаційний код юридичної особи 39526423, місцезнаходження: 03113, місто Київ, провулок Артилерійський, будинок 5-В) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя: Д.Г.Камбулов ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ 30 березня 2015 року № 826/171/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів Добрівської Н.А. та Катющенка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу: за позовомОСОБА_1до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусової Владислави Вячеславівни Державного реєстратора прав на нерухоме майно Головного управління юстиції у м. Києві Дуднік Ольги Сергіївни Державної реєстраційної служби України Головного управління юстиції у м. Києвітретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»про визнання протиправними дій, скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом, який передано на розгляд судді 13.01.2015 року, в якому позивач просить: 1) визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусової Владислави В'ячеславівни, що полягають у прийнятті рішення від 17.11.2014 року № 17243506 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру загальною площею 154,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»; 2) скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусової Владислави В'ячеславівни № 17243506 від 17.11.2014 року про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на нерухоме майно - квартиру загальною площею 154,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 3) визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Головного управління юстиції у м. Києві Дуднік Ольги Сергіївни, що полягають у проведенні 17.11.2014 року державної реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру загальною площею 154,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»; 4) зобов'язати Державну реєстраційну службу України (02660, місто Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 15, ідентифікаційний код: 37508344) та Головне управління юстиції у місті Києві (01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д, ідентифікаційний код: 34691374) внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості (записи) про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусової Владислави В'ячеславівни № 17243506 від 17.11.2014 року та про скасування запису про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на нерухоме майно - квартиру загальною площею 154,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що 20.12.2007 р. з АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір споживчого кредиту. На забезпечення зобов'язань 20.12.2007 р. було укладено договір іпотеки, предметом якого була вищезгадана квартира. Надалі, 13.02.2012 р. Банк передав ТОВ «Кей-Колект» право вимоги заборгованості за кредитним договором. З довідки приватного нотаріуса від 29.12.2014 р. позивачу стало відомо, що ТОВ «Кей-Колект» звернулося до ДРС України з метою реєстрації права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Державний реєстратор ДРС України Хафусова В.В. прийняв рішення від 17.11.2014 р. № 17243506 про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект». Відповідне рішення, як зазначає позивач, зареєстровано державним реєстратором ГУ юстиції в м. Києві Дуднік О.С. Позивач вважає, що реєстрація права власності відбулась з порушенням встановлених правил та процедур. Зокрема, позивач звертає увагу, що договором іпотеки передбачалося задоволення вимог іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Натомість, як зазначає позивач, такий договір не укладався, а відтак, були відсутні підстави для реєстрації прав. Крім того, позивач звертає увагу на необхідність проведення оцінки, яка в даному випадку не проводилась. Позивач також звертає увагу, що відповідне повідомлення від ТОВ «Кей-Колект», яке наявне в матеріалах реєстраційної справи, не направлялося вказаним товариством, позивачем не отримувалось. В матеріалах справи наявне поштове повідомлення, з якого вбачається, що певне поштове відправлення направлялося іншим товариством та зміст такого відправлення позивачу невідомий. З урахуванням наведеного позивач просить задовольнити позов. Відповідачі проти позову заперечують, зазначають, що всі реєстраційні дії проведені відповідно до вимог законодавства, а відтак підстав для задоволення позову не має. Третя особа, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, протягом двох судових засідань участі у розгляді справи не брала. В судовому засіданні 17.03.2015 р. на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення присутніх осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. 20.12.2007 р. між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту. Згідно із договором позивачу надавався кредит в іноземній валюті у розмірі 407 000 доларів США, що складало 2 055 350 грн. Строк повернення - не пізніше 20.12.2027 р. Кредит надавався для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1. У забезпечення виконання зобов'язань приймається вищенаведена квартира. Порука - ОСОБА_4. 31.03.2009 р. між банком та позивачем укладено додаткову угоду № 1 про перенесення строків виконання зобов'язань. Складено графік платежів. 20.12.2007 р. між позивачем і банком також укладено договір іпотеки № 73421, відповідно до якого позивач передає в іпотеку банку зазначену квартиру, яка є власністю іпотекодавця (позивача) на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2007 р. № 6334. В Державний реєстр правочинів внесено запис № 2587221. Ринкова вартість квартири визначена на рівні 2 285 547 грн. На день укладання договору заставна не випущена. Згідно з п. 4.1. договору іпотеки іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором; у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства. Здійснення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку»; з інших, передбачених законодавством України, підстав. Право визначення підстав та способу звернення стягнення належить Іпотекодержателю. Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду та/або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства. Звернення стягнення на предмет іпотеки із застосуванням позасудового порядку врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку». Розділом 5 договору іпотеки передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: (п.5.2.1.) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; (п. 5.2.2.) отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-кому разі лише до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Розділом 6 договору іпотеки передбачено, що всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень (рекомендованих листів) іншій стороні на її адресу, що визначена у договорі. Підтвердженням факту відправлення повідомлення є поштова квитанція або інший поштовий документ, що підтверджує факт відправки або вручення або отримання повідомлення. 29.02.2012 р. банком сформовано повідомлення на адресу позивача за № 12-22/7002 про відступлення прав вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору факторингу. Копії договорів відступлення вимоги від 13.02.2012 р. та копія договору факторингу № 2 від 13.02.2012 р., які підписані між банком та ТОВ «Кей-Колект» наявні в матеріалах справи (а.с. 185, 189). Між тим, з довідки нотаріуса від 29.12.2014 р. вбачається, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17243506 від 17.12.2014 р., що прийнято Хафусовою В.В., державним реєстратором. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано виникнення права власності (що підтверджує перехід права власності) на нерухоме майно за номером запису: 7715037 від 17.11.2014 р. реєстраційний номер об'єкта 503230280000, Дуднік О.С., державний реєстратор Реєстраційної служби ГУЮ м. Києва згідно рішення № 17243506 від 17.11.2014 р. (відносно вищезгаданої квартири); особа, за якою зареєстровано право власності - ТОВ «Кей-Колект»; підстава реєстрації - договір іпотеки 73421 від 20.12.2008 р, договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 13.02.2012 р. У матеріалах справи наявне повідомлення ТОВ «Кей-Колект» від 28.02.2014 р. № 135-12661, в якому зазначено про можливість викупити предмет іпотеки, здійснити погашення заборгованості у розмірі 350 000 доларів США. Крім того, у справі наявна копія повідомлення ТОВ «Кей-Колект» від 11.04.2014 р. № 110414/735439 на адресу позивача про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. У повідомленні зазначено, що товариство придбало право вимоги заборгованості по кредитному договору та є іпотекодержателем нерухомого майна. Повідомлено, що загальна сума заборгованості складає станом на 05.04.2014 р. 479 473,64 доларів США. Зазначено, що іпотекодержатель має право самостійно обирати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказується у повідомленні, що товариство має намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу від власного імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу. У повідомленні зазначено, що позивач має право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку з дня отримання повідомлення. Невиконання умов кредитного договору та іпотеки матиме наслідком продаж предмета іпотеки від імені ТОВ «Кей-Колект». До матеріалів справи надано копію листа ТОВ «Кей-Колект» від 02.04.2014 р. № 010414/735439 на адресу позивача про забезпечення доступу до предмету іпотеки. Аналогічне повідомлення вчинено і ТОВ «Укрборг», в якому зазначено, що вказане товариство діє від імені ТОВ «Кей-Колект». Між тим, у матеріалах справи наявна копія листа ТОВ «Укрборг», сформованого у квітні 2014 р. на адресу позивача, в якому зазначено, що зазначене товариство діє від імені та в інтересах ТОВ «Кей-Колект» (до листа не надано будь-яких письмових уповноважень щодо наведеного). У листі також повідомлено про намір ТОВ «Кей-Колект» продати квартиру. 16.05.2014 р. ТОВ «Кей-Колект» сформувало на адресу позивача письмову вимогу про добровільне звільнення (виселення) з квартири. Звернуто увагу, що згідно з рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31.03.2014 р. у справі № 736/3080/13-ц стягнуто солідарно з боржника та поручителя на користь ТОВ «Кей-Колект» суму заборгованості у розмірі 3 019 097 грн. Зазначається, що 28.02.2014 р. позивачу було направлено повідомлення № 135-12662 від 28.02.2014 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу. Між тим, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 72), вказане судове рішення оскаржене ТОВ «Кей-Колект» в апеляційному порядку. 17.11.2014 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Хафусовою В.В. Державної реєстраційної служби України прийнято рішення № 17243506 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Рішення прийнято за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав, прийнятої 14.11.2014 р. (№ 8960834), яка подана ТОВ «Кей-Колект» для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 Вирішено провести державну реєстрацію права власності на вищезгадану квартиру за вищенаведеною адресою, а також відкрити розділ у реєстрі. Заява та додані до неї документи були отримані державним реєстратором для вирішення питання від реєстраційної служби ГУЮ в м. Києві згідно наказу Мінюсту України від 02.04.2013 р. № 607/15 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб». Згідно із карткою № 17210953 прийнятої заяви, яка зареєстрована 14.11.2014 р., до заяви, крім іншого, надано технічний паспорт та копія; копія договору № 11273116000 від 20.12.2007 р. та додатки, копія договору відступлення прав вимоги від 13.02.2012 р., копія договору факторингу № 2 від 13.02.2012 р., додаткові угоди копія договору № 11231160000 від 20.12.2007 р., лист від 30.10.2014 р. № 135-15032, копія наказу № 11-к від 21.05.2014 р., копія наказу № 75-к від 13.12.2013 р., копія протоколу від 12.12.2013 р. № 76; копія договору іпотеки 73421 від 20.12.2007 р., копія повідомлення № 12-22/7702, повідомлення № 135-12149; довідка № 135-14987. Між тим вбачається, що доказом направлення повідомлень позивачу є копія зворотного повідомлення про вручення (а.с. 95), сформованого ТОВ «Укрборг», товариством, яке не є стороною угод, укладених позивачем відносно кредиту та іпотеки. У матеріалах справи відсутня довіреність, видана від ТОВ «Кей-Колект» товариству з обмеженою відповідальністю «Укрборг». До вказаного поштового повідомлення додано повідомлення ТОВ «Кей-Колект» від 03.12.2013 р. № 135-12149, в якому зазначено, що товариство має намір стягнути звернення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені вказаної квартири. Надано строк для самостійного погашення боргу протягом 30 днів з дати отримання повідомлення. Зазначено, що в разі відсутності від позивача повідомлення має намір погасити заборгованість за кредитним договором чи викупити майно, товариство має намір набути право власності на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» або продати майно в порядку ст. 38 зазначеного Закону. На підставі оскаржуваного рішення та проведення реєстраційних дій, державним реєстратором реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві Дуднік О.С. на ім'я ТОВ «Кей-Колект» 17.11.2014 р. видано свідоцтво № 29584655 про право власності на вищезгадану квартиру. Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: номер запису про право власності: 7715037, дата, час державної реєстрації: 14.11.2014 р. 11:45:30; державний реєстратор: Дуднік Ольга Сергіївна, реєстраційна служба ГУЮ у м. Києві; підстава виникнення права власності: договір іпотеки 73421, серія та номер 6337, виданий 20.12.2008 р.; договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, серія та номер 649-650, виданий 13.02.2012 р. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) 17243506 від 17.11.2014 р.. Власник - ТОВ «Кей-Колект». Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд зазначає наступне. Так, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Згідно із ч. 1 ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону, нерухоме майно, це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення. Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Частиною 4 статті 15 цього Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Відповідно до ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку (ч. 3 ст. 16 Закону). Частиною 7 ст. 16 Закону передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом. Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 17 Закону). Згідно з ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону державний реєстратор:встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав. Пунктом 2 ч. 2 ст. 9 Закону передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав. Водночас, постановою КМ України від 17 жовтня 2013 р. № 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який набрав чинності 12.02.2014 р. (далі - Порядок № 868). Пунктом 46 Порядку 868 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності напідставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку», яка діяла на час укладення договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимогіпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року № 800-VI, нормист. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. При цьому, відповідно до положень ст. 36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення змін до ст. 36 Закону, її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. В даному випадку умовами договору іпотеки прямо передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог кредитора. Договір не містить посилання, що задоволення вимог кредитора можливо проводити за іншою процедурою. Однак, в даному випадку під час державної реєстрації прав такий договір не був наданий разом із договором іпотеки. Під час розгляду справи не надано доказів укладання такого договору, що свідчить про відсутність належних доказів на підтвердження прав ТОВ «Кей-Колект» та, відповідно, свідчить про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення та проведення реєстраційних дій у зв'язку з цим. Слід додати, що у витязі наведено відомості з ЄДР, згідно з якими реєстраційні дії проведено на підставі договору іпотеки 73421, серія та номер 6337, виданий 20.12.2008 р. Між тим, у матеріалах реєстраційної справи відсутній такий договір від 2008 року. Крім того, на дотримання заявником вимог п. 46 Порядку 868 щодо надання для цілей державної реєстрації прав документу, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, відповідачі посилаються на наявність повідомлення позивача від 03.12.2013 р. № 135-12149. Однак, в матеріалах реєстраційної справи відсутні докази надіслання цього повідомлення позивачу ТОВ «Кей-Колект» відповідно до вимог р. 6.5. договору іпотеки. Як вже зазначалося, у матеріалах реєстраційної справи наявне поштове зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, надісланого іншою особою ТОВ «Укрборг», яке не є стороною угод за участі позивача та із зазначеного повідомлення не вбачається, що позивачу було надіслано саме вищезгадане повідомлення ТОВ «Кей-колект» від 03.12.2013 р. При цьому, відсутній і фіскальний чек. Позивач категорично заперечує отримання вказаного повідомлення від ТОВ «Кей-колект» від 03.12.2013 р. Наведене свідчить про недотримання державним реєстратором вимог п. 46 Порядку № 868 при прийнятті спірного рішення та проведенні реєстраційних дій, що у свою чергу вказує на протиправність оскаржуваного рішення та вчинених реєстраційних дій. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку з боку відповідачів не доведено законності прийняття рішення про державну реєстрацію прав та здійснення реєстраційних дій по реєстрації прав за ТОВ «Кей-колект», а відтак позов цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення, а також визнання протиправними дій державного реєстратора, що полягають у проведенні 17.11.2014 року державної реєстрації права власності на нерухоме майно, чим охоплюються і вимоги позивача щодо визнання протиправними дій державного реєстратора по прийняттю оскаржуваного рішення. Що стосується позовної вимоги № 4 про зобов'язання відповідачів внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості (записи) про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусової Владислави В'ячеславівни № 17243506 від 17.11.2014 року та про скасування запису про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на нерухоме майно, суд вважає зазначені вимоги передчасними. Так, згідно ч. 2 ст. 26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації, що також обумовлюється приписами п. 41 Порядку, затвердженого постановою КМ України № 1141 від 26.10.2011 р. Тобто, вчинення таких дій здійснюється після набрання законної сили судовим рішенням про скасування рішення про державну реєстрацію та відповідної реалізації наслідків прийняття такого судового рішення у державному реєстрі прав шляхом вчинення державним реєстратором відповідних дій на підставі судового рішення. В даному випадку судом не встановлено порушення прав позивача у наведеному контексті, а відтак в цій частині у задоволенні позову слід відмовити. Відтак, позов підлягає частковому задоволенню, як зазначено вище. На поверненні судового збору позивач у позові не наполягав. Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,- П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусової Владислави В'ячеславівни № 17243506 від 17.11.2014 року про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на нерухоме майно - квартиру загальною площею 154,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Визнати протиправним дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Головного управління юстиції у м. Києві Дуднік Ольги Сергіївни, що полягають у проведенні 17.11.2014 року на підставі рішення № 17243506 від 17.11.2014 року державної реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру загальною площею 154,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект». У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. Головуючий суддя О.А. Кармазін Судді: Н.А. Добрівська В.П. Катющенко

Не можу зрозуміти, чому ви вважаєте колектора власником? Давайте повернемось на крок назад – набуття та припинення права власності. Підстави припинення права власності можна умовно поділити на дві основні групи: 1) припинення права власності з волі власника (відчуження власником свого майна; відмова власника від права власності; знищення власником свого майна); 2) примусове припинення права власності. Думаю треба доводити те, що майно було відчужено поза волею власника. У відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Правова позиція ВСУ у справі № 6-1цс15