Ирина kkkkkk

Пользователи
  • Число публикаций

    108
  • Регистрация

  • Последнее посещение

Весь контент пользователя Ирина kkkkkk

  1. Да висеть там может это и три года некорректно... Что на самом деле происходит... Где дело... Пока не будет рассмотрено заявление на допрешение, то дело будет в первой инстанции и только потом будет передано в апелляцию... Пропустил так пропустил... Это всё уже будет решать апелляция во время открытия апелляционного производства... Возможно им и не откроют его... Они по поводу срока что то просят... АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, факс 284-15-77 e-mail: [email protected] Унікальний номер справи № 754/12675/16-ц Головуючий у суді першої інстанції - Таран Н.Г. Апеляційне провадження № 22-ц/796/67/2018 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. У Х В А Л А 03 січня 2018 року суддя Апеляційного суду міста Києва М.І.Оніщук, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним правочином,визнання поруки припиненою, зобов`язання зарахувати надмірно сплачені відсотки в рахунок погашення тіла кредиту,- В С Т А Н О В И В: Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2017 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду, ПАТ «УкрСиббанк» подалоапеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Однак, апеляційне провадження не може бути відкрите, з огляду на наступне. З 15.12.2017 набув чинності Цивільний процесуальний кодекс України в редакції Закону України №2147-УІІІ від 03.10.2017. Відповідно до ст. 355 ЦПК України, в зазначеній вище редакції, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Разом з тим, за змістом пп 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правила, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. Враховуючи, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система на момент подання даної апеляційної скарги не розпочала своє функціонування, порядок подання апеляційних скарг регламентується ЦПК України в попередній редакції. З огляду на викладене вище, апеляційна скарга ПАТ «УкрСиббанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2017 подана з порушенням порядку, а тому підлягає поверненню заявнику без розгляду. Враховуючи викладене, керуючись пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року - повернути без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя: Оніщук М.І. Спасибо, что отозвались на мою просьбу.Дело в первой инстанции, больше ничего не знаю пока. Суд по допрешению-21.03
  2. Добрый день, подскажите, пожалуйста, есть ли перспектива у банка на рассмотрение их апеляции в следующей ситуации: 19.09. 2017- признание договора кредита недействительным ( заочное решение первой инст) 13.12.2017- відмова в перегляді заочного решения по заявлению банка ,28.12.2017- подача банком апел. скарги, 03.01.2018-відмова в розгляді, т.к. Банк подал скаргу прямо в АС , а не через суд первой инстанции, 10.01.2018 -мы подаем заяву на додаткове рішення, судебное зас. назначено на 21.03.2018 , но с 15.02.2018 на сайте висит " подана ап. скарга". Я так понимаю, что скарга банка будет подана в ап. суд вместе с решением суда по дод. решению( уточняется сумма), но ведь банк пропустил все сроки на ап. оскарження. Может, проф. юристы увидят и подскажут перспективу по этой ситуации.Заранее благодарю.
  3. Ради Бога,извините за дилетанство, совершенно не юрист, поэтому и задаю такие непрофессиональные вопросы и очень благодарна за профес. ответы . Составила заяву в таком виде: По цивільній справі № №754/12675/16-ц ЗАЯВА про ухвалення додаткового рішення У Вашому провадженні знаходиться справа за позивом Авраменко О.М., Авраменко І.В. та Тимощук А.В. ( надалі Позивачі) до ПАТ «УкрСиббанк» ( надалі Відповідач, Банк) про визнання кредитного договору недійсним правочином , укладеним під приводом обману. Заочним Рішенням Деснянського районного суду від 19.09.2017р по справі №754/12675/16-ц позивні вимоги були задоволені в повному обсязі, але без зазначення суми, яка підлягає стягненню та не вказані дії, які має вчинити Відповідач. Стаття 220 ЦПК досить чітко регламентує, в яких випадках можливе винесення додаткового рішення. Це, зокрема, випадки, коли стосовно якої-не-будь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ЦПК; судом не вирішено питання про судові витрати. Неповнота рішення може проявитися в тому, що суд, вирішивши питання про право, не вказав суми, яка підлягає стягненню, чи не вказав, які дії має вчинити особа. 1. Згідно п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України: «У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування». Згідно з даними, які наведені в довідках-розрахунках заборгованості по кредиту та процентах, наданих саме Банком, та які співпадають з квитанціями по сплаті кредиту , які є у Позичальника, сума сплачених Позичальником коштів складає 40648,96 доларів США: № договору Сплачено всего дол. США В т. ч по кредиту В т.ч по % 11133402000 13397,67 7234,85 6162,82 11133402001 21576,52 14945,56 6630,96 11133402002 5674,76 3798 1876,76 Всього 40648,96 25978,42 14670,54 По Договору про надання споживчого кредиту №11133402000 від 27.03.2007р Позивачу1 був надан кредит шляхом зарахування на поточний рахунок №26208104148700 коштів у сумі 28920 дол США . В позиві Позивачі надали наявні у них докази того, що кредит був видан в валюті « гривна» шляхом перерахування на поточний рахунок автосалону в сумі 146062,00 грн. Але подальший доказ саме такого факту може привести до затягування судового процесу Відповідачем, тому Позивачі не наполягають на встановленні надання кредиту в гривні. Якщо застосовувати норму п. 1 ст. 216 ЦКУ до кредитних правовідносин, то у такому випадку позичальник зобовязується повернути кредитодавцю тіло кредиту, а кредитодавець має повернути боржникові усю суму коштів, сплачених ним за кредитом. Різниця складає 40648,96-28920,00=11728,93 доларів США, які Банк повинен повернути позичальнику. 2. Розділом 2 Договору визначено умови забезпечення кредиту. Так, у забезпечення виконання зобов»язань позичальника за Договором Банком приймається рухоме майно, а саме транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель Qutlander 2,4 SPORT AT, рік випуску 2007,колір Чорний ,номер кузова JMBXRCU5W7U001889, держномер АА7589СІ. Наслідком визнання кредитного договору недійсним є також недійсність умови про обтяження , адже, відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Отже, недійсність кредитного договору спричинює недійсність розділу 2 кредитного договору , якій укладався з метою забезпечення виконання кредитного договору, і як наслідок, кредитодавець повинен повернути предмет застави позичальникові, знявши обтяження. При прийнятті рішення просимо врахувати неможливість застосування ст. 1057-1 до арешту заставного майна, як наслідка визнання кредитного договору недійсним, виходячі з наступного: Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2705цс16 За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7). Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Отже, норми Закону № 5405-VI від 2 жовтня 2012 року, якими ЦК України доповнено статтею 10571, набрали чинності 4 листопада 2012 року, тобто після укладення спірного іпотечного договору, який було укладено 24 квітня 2008 року та додаткового договору до нього від 1 вересня 2009 року, що виключає можливість застосування зазначеної норми до спірних правовідносин. На підставі викладеного та керуючись ст. 220 ЦПК України, - Просимо: 1. Ухвалити додаткове рішення ,яким зобов»язати Відповідача: - повернути Позичальнику суму 11728,96 доларів США - Зняти обтяження з автомобіля MITSUBISHI, модель Qutlander 2,4 SPORT AT, рік випуску 2007,колір Чорний ,номер кузова JMBXRCU5W7U001889, держномер АА7589СІ. Авраменко Олександр Михайлович є постраждалим внаслідок аварії на Чернобільськой АЕС ( категорія 2, посвідчення серія Б №033454), Авраменко Ірина Володимирівна є ліквідатором аварії на ЧАЕС ( категорія 2, посвідчення серія А №085014), і згідно ЗУ «Про судовій збір» звільняються від сплати судового збору. Додатки: 1. Копія заяви про ухвалення додаткового рішення та додатків відповідно до кількості відповідачів . 2. Копія довідок- розрахунків по кредиту 3.Копія посвідчення Авраменко О.М 4. Копія посвідчення Авраменко І.В. „___” _______________ 2017 року ___________________ Авраменко О.М. ____________________ Авраменко І.В.
  4. Добрый день, апел. суд оставил скаргу банка без розгляду ( с сайта АС), Если есть минутка, посмотрите 19.09.2017 Судовий розгляд в 1 інстанції Заочне рішення по цивільній справі 1 інстанції 22.12.2017 Інформація щодо судового збору Інформація щодо судового збору - ПАТ "УкрСиббанк" 26.12.2017 Подання апеляції представником відповідача ПАТ "УкрСиббанк" - Фацул М.В. 28.12.2017 Реєстрація справи Вперше 02.01.2018 Реєстрація справи Перереєстрація 03.01.2018 Досудова підготовка Ухвала досудової підготовки по цивільній справі(Про залишення апеляційної скарги без розгляду) 03.01.2018 Повернення справи Залишено а/скаргу без розгляду 03.01.2018 Передача справи Передача до канцелярії 04.01.2018 Закінчення провадження Закінчення провадження Я правильно понимаю, что реш. суда 1 инст. набирает законную силу?Могу ли я теперь подавать заяву на дод. решение для уточнения суммы, которую должен вернуть банк и для снятия обтяження с авто?
  5. Добрый день и с Новым годом!!! Похоже, что у меня хорошие новости, и 04.01.2018 решение суда наберет законную силу. Если не сложно,подскажите, так ли это ? Во вложении инфа с сайта Апел.суда Сайт АС.pdf
  6. Спасибо большое, у меня очень много всего по косякам банка, просто все скомпоную и им трудно будет оспорить цифры.Если не "повлияют", как банки умеют....
  7. Нет, это не у меня, а у банка 10 дней на аппеляцию, им суд отказал, а я буду готовить заперечення, во вложении мои заперечення по заяве и ухвала суда. ухвала 13.12.2017.pdf Заперечення на заяву про перегляд на 13.12 листом по плат.docx
  8. Добрый вечер, все хорошо, заяву про перегляд заочного решения суд не удовлетворил, теперь буду готовится к аппеляции...
  9. Добрый день, в своих запереченнях на заяву банка о пересмотре заочного решения я настаиваю на том, что, несмотря на наявнисть дозволу к лицензии,ему все равно нужна инд.лицензия, т. к. , согласно квитанции " отримувачем коштив " есть Позичальник, и инициатором платежа тоже.Кстати, в квитанциях с 2012г. отримувачем стал Банк. Если есть время и желание, посмотрите, пож.,сканы (по пункту 2) и скажите свое мнение. Спасибо. скан заперечення про ліцензію.pdf
  10. Точно не знаю, но в решении есть ссылки на 3-й том, а документы, на которые ссылался суд и которые были в этом 3 томе,были далеко не последними.
  11. Значит, чуть меньше,у меня лежат копии всех документов высотой в 4-5 пач. бум, в каждой из которой 500листов.
  12. Сужусь с октября 2015, всего 5 толстенных папок, если все сложить, будет высота 4-5 пачек бумаги. А при касации тоже влияние бывает?
  13. В Деснянском суде сейчас проскакивают такие решения, но у меня 7 томов всяких расчетов,сделанных именно на основании их расчетов, не думаю, что именно их оспорят,но может быть обычный факт влияния банков, как они это умеют и имеют на это средства...
  14. Они подали заяву на перегляд, а там такая чушь, что судья точно откажет в задоволенні, значит, будут аппелировать, Сумма немаленькая, мы выплатили 42 тис дол, а получили по факту 146046 грн (автокредит).
  15. Спасиб Категорія справи № Начало формы 754/12675/16-ц Конец формы : Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”. Надіслано судом: 27.09.2017. Зареєстровано: 28.09.2017. Оприлюднено: 02.10.2017. Номер провадження 2/754/1376/17 Справа №754/12675/16-ц ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ Іменем України 19 вересня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Таран Н.Г. за участю секретаря судового засідання Яремус-Байсанової А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», про визнання кредитного договору недійсним правочином, визнання поруки припиненою, зобов'язання зарахувати надмірно сплачені відсотки в рахунок погашення тіла кредиту, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2016 року позивачі звернулись до Деснянського районного суд м. Києва із вказаним позовом, в якому просили: припинити зобов'язання по договору поруки №104363 від 27.03.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», (далі по тексту - ПАТ «УкрСиббанк»); припинити зобов'язання по договору поруки №104369 від 27.03.2007 року, укладений між ОСОБА_3. та ПАТ «УкрСиббанк»; зобов'язати відповідача зарахувати суму 329,59 дол. США надмірно сплачених подвійних відсотків в рахунок сплати по тілу кредита та відсоткам за користування кредитом; визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №111334002000 від 27.03.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ«УкрСиббанк». В обґрунтування вказаних вимог посилалися на те, що 27.03.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк», був укладений Договір про надання споживчого кредиту №1113340200, згідно з яким позивачу були надані кредитні кошти в іноземній валюті у сумі 28920.00 дол. США , що на день укладення Кредитного договору еквівалентно сумі 146045,00 грн. строком до 27.03.2014 року зі сплатою відсотків в розмірі 12%. Сторони домовились про зміну розміру ануїтетного платежу за договором, про зміну відсотків з 12% на 12,5%, а також про нарахування процентів у подвійному розмірі у випадку несвоєчасної сплати кредиту з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором. Того ж дня з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором між відповідачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено Договори поруки №104363 від 27.03.2007 року та №104363 від 27.03.2007 року. В даний час позивачем сплачено 35827,49 дол. США, сплата по кредиту була зупинена з 01.01.2015 року у зв'язку з різким підвищенням курсу долара та неможливістю сплачувати кредит в умовах фінансової і політичної кризи в Україні, на які позивачі не могли вплинути. 10.10.2015 року ПАТ «УкрСиббанк» подав позов про стягнення заборгованості солідарно з усіх позивачів, але ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29.09.2016 року вказаний позов було залишено без розгляду. Згідно п. 1.5 Кредитного договору кредитні кошти (долари США) були надані позивачу шляхом зарахування на поточний рахунок НОМЕР_1, код банка 351005, для подальшого використання за цільовим призначенням, тобто 28920 дол. США повинні були зараховані на вищевказаний рахунок, так як цей рахунок -валютний. Але, згідно умов Кредитного Договору, з цього ж рахунку повинна була проведена сплата за автомобіль на рахунок ТОВ «НІКО-УКРАЇНА» по договору №0703-14016 від 14.03.2007 року, в сумм і 146046,00 грн., отже це означає, що цей рахунок - гривневий. Зарахувати на поточний рахунок долари США та з цього ж рахунку перерахувати гривню на автосалон неможливо. Конвертація валюти в гривню не здійснювалась, позивач і не підписував ніяких касових документів, не отримував ніяких грошей. До того ж, порядок конвертації не передбачений у кредитному договорі. Отже, позивачі має усі підстави вважати, що відповідач використовуючи його необізнаність, фактично ввів позивача в оману, що цей правочин був вчинений відповідачем для приховання іншого правочину, а саме «надання кредиту у сумі 146045,00 гривень», який насправді і був вчинений, і є удаваним правочином в пасивній формі, коли відповідачем навмисно замовчувалися дійсні факти, не надавалась повна документація, приховувалась інформація та ін., приховувалися істотні умови правочину. Позивач не мав достатнього досвіду в укладанні подібних договорів, він не повинен був знати про обов'язковість наявності у однієї зі сторін такого правочину індивідуальної ліцензії Нацбанку України на використання іноземної валюти як засобу платежу. Відповідач в свою чергу будучи юридичною особою, яка має тільки на підставі ліцензії Нацбанку України здійснювати Банківську діяльність, та володіючи достатньою інформацією про умови здійснення цієї діяльності, зокрема про необхідність індивідуальної ліцензії для використання іноземної валюти як засобу платежу не повідомив про це належним чином позивача та поручителів за Кредитним договором і ця обставина має суттєве значення, адже позивач, враховуючи вимоги чинного законодавства, не може виконувати свої зобов'язання за кредитним договором використовуючи долари США на території України як засіб платежу. Крім того, розрахунками заборгованості підтверджується те, що позивачем в позові по стягненню заборгованості, за несвоєчасну сплату кредиту з 31.07.2007 року зараховано відсотки у розмірі подвійної ставки (24-25%), але кредитному договорі немає пунктів по їх нарахуванню до підписання Додатка №2 «04» липня 2012 року». Тобто відповідач умисно, користуючись своїм положенням, без попередньої згоди позивача, на власний розсуд, в односторонньому порядку змінив істотні умови Кредитного договору, а саме підвищив у два рази розмір процентної ставки по простроченим платежам, тим самим спрявши погіршенню фінансового стану позивача, а отже створював істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на - шкоду позивача, всупереч принципу добросовісності, визначеного в ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Замовчування факту покладення усіх валютних ризиків на позивача при укладенні Кредитного договору, замовчування необхідності, а на факті відсутності індивідуальної ліцензії НБУ на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, та підвищення в два рази процентної ставки є нечесною підприємницькою практикою відповідача, що заборонена Законом. Крім того, у зв'язку з тим, що відповідач не попереджав позивача про зміну нарахування процентів позивач в свою чергу здійснював платежі за зобов'язанням по кредиту не знаючи ,що ці суми йдуть в першу чергу на оплату таких подвійних відсотків, що не зазначені в договорі, а отже є незаконними. Так, для позивача залишається неузгодженою сума в розмірі 329,51 дол. США, яку відповідач нарахував та утримав у вигляді підвищених відсотків. Отже, незважаючи на платежі здійснені позивачем, тіло кредиту на цю суму не зменшено, тобто відповідач таким чином сприяв штучному підвищенню боргу позивачів. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та посили їх задовольнити у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечували. Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, на адресу суду надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином. Жодних заперечень на позовну заяву представником відповідача до суду не надійшло та матеріали справи таких не містять. Відповідно до положень ст.224 ЦПК України суд за умови належно повідомленого представника відповідача, який в судове засідання не з`явився, та враховуючи позицію позивача щодо ухвалення заочного рішення, приходить до висновку про можливість винесення рішення на підставі наявних доказів у справі в порядку заочного провадження. Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивачів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 60 ЦПК України, Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ст. 61 ЦПК України, Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ст. ст. 626, 627 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України). Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Судом встановлено, що 27.03.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк», був укладений Договір про надання споживчого кредиту та заставу майна №1113340200, згідно з яким позивачу були надані кредитні кошти в іноземній валюті у сумі 28920,00 дол. США, що на день укладення Кредитного договору еквівалентно сумі 146045,00 грн. строком до 27.03.2014 року зі сплатою відсотків в розмірі 12% (а.с.13-22). 27.03.2009 року між відповідачем та позивачем ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до умов якої змінено схему погашення кредиту на ануїтетну, встановлено ануїтетний платіж в розмірі 380,00 доларів США, зі строком сплати 25-го числа кожного місяця. Сторони домовились, що для ідентифікації Договору можуть застосовуватись як номер Договору, зазначений при його укладенні, а саме №11133402000, так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме №11133402001. Кінцевий термін повернення кредиту був змінений на 28 березня 2016 року (а.с.26,27). 04.07.2012 року укладено між відповідачем та позивачем ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №2. Сторони домовились, що для ідентифікації Договору можуть застосовуватись як номер Договору, зазначений при його укладенні, а саме №11133402000, так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме №11133402002. Сторони домовились про зміну розміру ануїтетного платежу за договором на 189,70 доларів США, про зміну відсотків з 12% на 12,5%, а також про нарахування процентів у подвійному розмірі у випадку несвоєчасної сплати кредиту (а.с.28). Також 27.03.2017 року з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором між відповідачем та позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №104363 від 27.03.2007 року та договір поруки №104363 від 27.03.2007 року (а.с. 32, 36). Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. За змістом ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет КМУ № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Згідно з ст. 2 Закону № 2121-III «Про банки та банківську діяльність», кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу. Відповідно до ст. 5 Декрету № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету. З огляду на це уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Щодо вимог підпункту «в» п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні у законодавстві не визначено меж термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 р. за № 1429/10028), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл здійснювати операції з валютними цінностями). Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо зазначених операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті судам слід враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач має генеральну ліцензію на право здійснення валютних операцій. Крім того, судом неодноразово за клопотанням позивачів витребовувались вказані документи, однак ухвали суду не виконані відповідачем. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Згідно з ч. 1 ст. 11 цього Закону договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. В аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011). Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Згідно ч.4 в кредитному договорі повинно зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством. Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Положеннями п. 2 ч. 1, ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно основних характеристик продукції, зокрема таких як: її наявність, склад, методи використання, метод і дата надання, кількість, специфікація, очікувані результати споживання тощо (п. 1 ч. 2 ст. ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»). Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Відповідно до пункту п. 1.5 Кредитного договору кредитні кошти (долари США) були надані позивачу шляхом зарахування на поточний рахунок НОМЕР_1, код банка 351005, для подальшого використання за цільовим призначенням, тобто 28920 дол. США повинні були зараховані на вищевказаний рахунок, так як цей рахунок є валютний. Однак, згідно умов Кредитного Договору, с цього ж рахунку повинна була проведена сплата за автомобіль на рахунок ТОВ «НІКО-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 301 13927) по договору №0703-14016 від 14.03.2007 року в сумм і 146046,00 грн., отже це означає, що цей рахунок - гривневий. В процесі розгляду справи позивач стверджував, що не підписував жодних касових документів та не отримував грошових коштів. До того ж, умови кредитного договору не містять в собі порядку конвертації іноземною валюти в гривню. Отже, можна вважати, що відповідач використовуючи необізнаність позивача фактично ввів його в оману та приховував дійсну інформацію стосовно дійсних умов правочину. Положення ст. 230 та ч. 1 ст. 236 ЦК України передбачають, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела в оману другу сторону щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним; правочин визнаний судом недійним, є недійсним з моменту його вчинення. Частинами 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Одним з таких нормативно-правових актів Національного банку України є Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені Постанова Правління Національного банку України 10.05.2007 року №168 (далі Правила). Відповідно до п.3.1. та п.3.3. зазначених Правил банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача. Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту. Між тим, з матеріалів справи вбачається, що зазначені вимоги законодавчих норм банком не виконані. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. А у її п. 8 зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Тому, вказаний правочин, є таким, що суперечить актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст. 203 ЦК України, крім того, на думку суду відповідачем введено в оману позивачів при укладанні договору щодо його умов, що також є підставою для визнання його недійсним з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України. Ч.1 ст.216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Так, порука є видом (способом) забезпечення виконання зобов'язання. Порука виникає на підставі договору поруки. Стаття 559 ЦК України визначає спеціальні підстави припинення поруки, як виду забезпечення виконання зобовязання, що виник на підставі договору поруки. Тобто, вказана норам матеріального права регулює припинення поруки як виду (способу) забезпечення виконання зобов'язання, а не припинення договору як правочину, на підставі якого порука виникла. Таким чином, у трактуванні положень статті 559 ЦК України правильним є визнання припиненою поруки. В порядку перевірки наявності вказаної підстави припинення поруки встановлено наступне. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором №11133402000 від 27.03.2017 року між відповідачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено Договори поруки №104363 від 27.03.2007 року та №104363 від 27.03.2007 року. Згідно п.1.4. вказаних договорів відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною. За змістом позовних вимог позивачі просили припинити зобов'язання по договорам поруки №104363 від 27.03.2007 року та №104363 від 27.03.2007 року у в'язку із зміною зобов'язання без згоди поручителів, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності за кредитним договором. Для здійснення аналізу розрахунку заборгованості за кредитом та у зв'язку із ігноруванням відповідачем неодноразових ухвал суду щодо необхідності надання розширеної інформації про наявність договірних відносин між позивачами та відповідачем, содом з архіву Деснянського районного суду м. Києва була витребувана справа за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», про визнання кредитного договору недійсним. З досліджених матеріалів вищевказаної справи, а саме з довідки - розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором вбачається, що відповідачем збільшено процентну ставку за користування кредитними коштами (кредитним договором процентна ставка становлена в розмірі 12% річних та була збільшена до 24%, 25% річних) (а.с.29-37 Том ІІ). Відповідно до п. 2.1 договору поруки №104363 від 27.03.2007 року та договору поруки №104363 від 27.03.2007 року кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Отже, чітко прослідковується, що вказані договори визначають порядок і умови виконання цього договору та встановлють, зокрема, заборону без згоди поручителя на зміну умов основного договору, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів «згоди поручителів», отриманої відповідно до вимог пункту 2.1 договору поруки №104363 від 27.03.2007 року та договору поруки №104363 від 27.03.2007 року, на зміну розміру процентної ставки в сторону збільшення з 12% річних до 24%, 25% річних Таким чином, суд виходить з того, що зміна зобов'язання внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителів, мала місце без їхньої згоди, оскільки доказів отримання такої згоди не надано. Зазначені обставини згідно частини 1 статті 559 ЦК України є підставою для припинення поруки ОСОБА_2 за договором поруки №104363 від 27.03.2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» та поруки ОСОБА_3 за договором поруки №104369 від 27.03.2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк». Також позивачі вказували на те, що внаслідок збільшення розміру процентної ставки в сторону збільшення з 12% річних до 24%, 25% річних вони здійснювали платежі за зобов'язанням не знаючи, що кошти йдуть в першу чергу на оплату таких подвійних відсотків, внаслідок чого неузгодженою є сума в розмірі 329,51 дол. США, які відповідач нарахував та утримав у вигляді підвищених відсотків. На підтвердження вказаних доводів позивачами надано відповідний розрахунок. Суд у свою чергу не може не брати до уваги наданий позивачами розрахунок, оскільки відповідач не скористався своїм правом спростувати його, у зв'язку з чим також підлягають до задоволення позовні вимоги позивачів щодо зобов'язання відповідача зарахувати суму 329,59 дол. США надмірно сплачених подвійних відсотків в рахунок сплати по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом. Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним правочином, визнання поруки припиненою, зобов'язання зарахувати надмірно сплачені відсотки в рахунок погашення тіла кредиту є необґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Отже, у відповідності до ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачі при поданні позовної заяви звільнені від сплати судового збору. Враховуючи, що позов задоволено, а позивачі за даною категорією справи були звільнені від сплати судового збору, з відповідач на користь держави підлягає стягнення судовий збір в сумі 2204,80 грн. На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 203, 215, 216, 230, 236, 526, 626, 627, 1050, 1048, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 56-60, 64, 79, 84, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 224 Цивільного процесуального кодексу України, суд, - В И Р І Ш И В: Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», про визнання кредитного договору недійсним правочином, визнання поруки припиненою, зобов'язання зарахувати надмірно сплачені відсотки в рахунок погашення тіла кредиту - задовольнити. Визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №111334002000 (з додатками) від 27.03.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк». Визнати припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки №104363 від 27.03.2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк». Визнати припиненою поруку ОСОБА_3 за договором поруки №104369 від 27.03.2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк». Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» зарахувати суму 329,59 доларів США надмірно сплачених подвійних відсотків в рахунок сплати по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь держави судові витрати по справі зі сплати судового збору в сумі 2204,80 грн. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії. Повний текст рішення суду виготовлено 22.09.2017 року. Суддя: Н.Г. Таран о, особенно именно Вам, всегда читаю Ваши заметки и учусь.
  16. Добрый вечер всем, кто сейчас на форуме. Во-первых, огромная благодарность за советы, критику непрофессионально поставленных вопросов ( я не юрист), но только благодаря всем вам получилось выиграть суд у Укрсиба в первой инстанции по признанию договора недействительным. Особых надежд не питаю, впереди аппеляция...... А вдруг все будет по закону? И поэтому нужна консультация по такому вопросу: В иске ничего не указывали про реституцию, в которой мы очень заинтересованы, считая, что при признании дог. недействительным автоматически происходит возврат в натуре полученного по договору. Подскажите, пожалуйста, кто знает и захочет прояснить ,так ли это?
  17. Кроме этого, за оформление карти киянина Ощадбанк ( отд. по адресу пр-т Маяковского,15) требует заплатить 50 грн, хотя с горячей линии банка утвердждают, что эта услуга бесплатная для пенсионеров.
  18. Сергей, очень за Вас болею, да и сама третий год бьюс с Укрсибом. К сожалению,помощи или просто подсказки здесь от юристов ,кажется, не дождаться... Да, Антирейд теперь не тот, еще три года назад здесь были другие люди,которые действительно помогали нам хотя бы советом. К сожаление, все изменилось.В любом случае, удачи, сил, уверенносим и победы!