Marina-NET

Ярослав, на этом сайте десятки постановлений БП-ВС опубликованы и еще больше "горячо" обсуждались в разных темах форума (относительно регистрационных действий по ипотеке), просто задайте ключевые слова в строку поиска , естественно, что Вам придется затратить около часа своего времени. Чтобы немного сориентировать Вас в направлении поиска, приведу две постановы БП-ВС, в которых можно ознакомиться с правовой позицией БП-ВС относительно ответчика в спорах о регистрации права собственности по ипотечному договору: - опубликована на этом форуме - посмотрите в реестре судебных решений (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі № 755/9555/18, Провадження № 14-536 цс 18) http://reyestr.court.gov.ua/Review/79543762

Для корректности ответа, прошу уточнить: в суде какой юрисдикции рассматривался спор и заявлялись ли отдельные требования признать действия госрегистратора незаконными ? Если бы Вы смогли привести здесь текст соответствующего решения апелляционного суда или дать ссылку на него в реестре, то мы могли бы как-то оценить законность и обоснованность такого решения.

Здравствуйте! Позволю себе описать общий принцип искового судопроизводства по рассмотрению споров, возникающих в правоотношениях. Правоотношения бывают публичными и частными. У спора есть, как минимум, две стороны: истец - субъект чьи права в правоотношении нарушены и ответчик - субъект нарушивший права истца, а также третьи лица - субъекты на права которых может (прямо или косвенно) повлиять разрешение спора в правоотношениях между истцом и ответчиком. Задача судопроизводства: установить характер правоотношений, установить фактические действия сторон в правоотношениях, оценить законность таких действий, определить какие действия должны были быть сделаны сторонами на основании закона/договора, восстановить законное состояние правоотношений, в том числе путем принуждения сторон. Административные суды (по КАСУ) рассматривают споры в правоотношениях, возникающие между гражданином/организацией и органом исполнительной или законодательной власти, а потому и стороны в судебном споре должны быть соответствующие: истец - гражданин/организация, чьи права нарушены и ответчик - орган исполнительной или законодательной власти, нарушивший законные права истца + третьи лица, которые как-то в этих правоотношениях поучаствовали (или могут поучаствовать). Ответчик в таком споре вправе возразить - "Нет, я закона, которым определена моя деятельность, не нарушал, а также не нарушал законных прав истца". Третье лицо вправе выразить свое мнение относительно спорных правоотношений, а также просить суд учитывать и его законные права при разрешении такого спора. Суд должен определить каковы законные права истца, установить какие сложились правоотношения между сторонами, основания для таких правоотношений, определить какие права истца были нарушены и кем, дать оценку законности действий ответчика, своим решением восстановить законное положение правоотношений. Т.е. в административном судопроизводстве: госрегистратор - ответчик, а субъект в чью пользу им были совершены незаконные действия - третье лицо. Также, админ. суд вправе в этом же судопроизводстве оценить ущерб нанесенный истцу, если он заявлен, и определить порядок его компенсации - например, путем взыскания с государства или страхового фонда ответчика (есть у нотариусов). С конца 2017 года Большая Палата Верховного суда начала в своих Постановлениях последовательно отстаивать свою правовую позицию о том, что споры возникающие на основании регистрационных действий, приводящих к смене собственника на недвижимое имущество - являются спорами о праве на такое имущество, спорные правоотношения сторон возникают не только на основании закона, но и на основании договора, а потому должны рассматривать судами общей юрисдикции; ответчиком в таких спорах должен быть новый владелец имущества, а регистратор лишь инструмент перехода имущественных прав (отвертка/молоток), а потому регистратор может быть как третьим лицом, при рассмотрении спора так и вторым ответчиком, в зависимости от степени его незаконного участия в таких спорных правоотношениях. Я повторюсь: ответчик - это сторона, правомерность действий которой оцениваются судом и которой законом дано право возразить - "Нет, я действовала в полном соответствии с законом". Я, в свою очередь, всегда привлекаю госрегистратора вторым ответчиком если у меня есть обоснования, что он в своих действиях точно нарушил закон, чем внес свой существенный вклад в возникшие спорные правоотношения - закон мне это позволяет, но не обязывает. Вот

Здравствуйте! Уважаемый коллега, у меня сей час сформировалась новая концепция относительно сроков обращения в суд общей юрисдикции с иском о признании незаконными решений госрегистратора и отмене (скасуванні) записей о праве собственности на недвижимое имущество ( за новым владельцем) в гос. реестре вещных прав на недвиж. имущество, а именно: 1) ЦПКУ (в отличие от КАСУ) не содержит норм о возможности судом отказать в рассмотрении гражданского спора на основании якобы пропуска сроков "исковой давности" или "сроков обжалования решений госрегистратора" ; так как указанный срок давности не является процессуальным то и просить о его продлении суд преждевременно. 2) заявление/ходатайство о применении к спорным правоотношениям срока исковой давности, определенного законом, может любая сторона спора уже в процессе рассмотрения судебного дела ; при рассмотрении такого заявления суд дает свою оценку спорным правоотношениям, заслушивает мнения сторон относительно порядка применения срока давности к спорным правоотношениям, устанавливает какой это срок и начало его истекания. 3) уже есть решения БП-ВС с прямым указанием на факт, что истец не ограничен сроками в праве обратиться с иском в суд надлежащей юрисдикции если: 1) судом окончательно определена юрисдикция рассмотрения его спора в правоотношениях и 2) если нарушения прав истца продолжаются (БП-ВС рассматривался спор связанный с нарушениями прав в арендных правоотношениях) (оба эти решения БП-ВС уже опубликованы и обсуждались на этом форуме в начале 2019 года). Вот

Интересно, кто эта женщина - основной учредитель на 99% и откуда у нее, якобы, английский капитал ? Как мне показалось, из информации опубликованной Прозоро, Весту "еле уговорили" приобрести этот лот, так как других предложений цены не поступило.

Спасибо! Мне удалось найти в этом реестре Весту с помощью расширенного поиска (там необходимо самому убрать лишние галочки в окнах формы) по одному только ЄДРПОУ 41264766 Прилагаю файл с результатами поиска ВЕСТА Комплексна інформаційна система Нацкомфінпослуг.docx

Здравствуйте, уважаемый коллега! У меня, также, ФК "Веста" предполагается в оппоненты и я понемногу собираю о ней информацию. На сайте Прозоро я нашла информацию о аукционе по покупке ФК "Веста" активов банка Форум - там много полезной информации о лоте (балансовая стоимость, оценочная стоимость, цена продажи, участие покупателей, договора покупки/уступки "активов", документы "победителя" аукциона) и там есть файл свидетельства финансовой компании покупателя - https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2019-01-31-000076-b. Предлагаю, по возможности, обмениваться возможными уязвимыми местами данного оппонента, полезной практикой и инсайд-информацией, заранее спасибо Со своей стороны, прошу подсказать ссылочку на реестр ФК, в котором Вы пытались искать "Весту". Хорошего дня! Свидетельство Веста.pdf

Здравствуйте! Считаю, что : изначально, оспаривая ухвалу суда, относительно продления срока действия исполнительного листа, или действий исполнителя по открытию производства по исполнению такого исполнительного листа, следует во всех процессуальных документах указывать на недопустимость применения к сторонам по данному ИЛ нормы "Переходных положений" ЗУ О исполнительном производстве. И вот когда все судебные инстанции в своих решениях по такому спору все же применят срок 3 года к старому исполнительному листу (норму о продлении его действия из "Переходных положений"), то можно смело обращаться в Конституционный суд о проверке законности указанных "новаций" ЗУ О исполнительном производстве, примененных к сторонам такого исполнительного производства.

Идиотов не судят - их лечат

Вот, еще пример "пере-урегулирования" : увеличенные штрафы за нарушение ПДД следует доплатить по сегодняшними тарифам (за весь срок вождения авто) ; осужденных по тем статьям ККУ, по которым срок наказания был увеличен - изловить и заставить досидеть, по сегодняшним нормам ККУ.

Здравствуйте! Полностью с Вами согласна, уважаемый коллега. Я также как и Вы читаю текст этой статьи: нельзя менять новым законом взаимоотношения сторон, уже определенные предыдущим, не оспоренным, законодательным актом (который и привел к сложившимся взаимоотношениям) - ибо это приводит к хаосу и беззаконию, а также нарушает права сторон таких взаимоотношений. Страшно представить что случится, если все ранее сложившиеся (хотя бы за 150 лет) взаимоотношения пересматривались бы и "переделывались" по сегодняшним законодательным актам! Например: все соцвыплаты пришлось бы пересчитать в 20 раз и доплатить, за службу в армии за 2 года доплатить средний заработок, вернуть землю колхозам, а "богатство" олигархов вернуть предыдущим владельцам и т.д. и т.п. Потому, такое "пере- урегулирование" "переходными положениями" новопринятых законов - незаконно и противоречит основополагающим нормам Конституции (читай коллективному договору народа и власти). Вот

Вы правы в том, что заемщику в обсуждаемом судебном споре, необходимо в кассационной жалобе (если он в данном иске уже избрал такой способ защиты своих прав) ссылаться на выводы приведенного Вами Постановления ВСУ и просить рассмотрения спора коллегией судей Объединенной или Большой палатой ВС, с целью обобщения судебной практики по значимому правовому вопросу.

Здравствуйте! Вынуждена с Вами не согласиться, уважаемый коллега, исходя из следующих предпосылок: 1) ВСУ у нас теперь нет, 2) "правовые позиции" были обязательны к применению только судами низших инстанций, а кассация всегда имела возможность "от них отступить" и не раз "позицию" меняли те же судьи, которые ранее ее принимали (не в пример добрым традициям древних Постановлений Пленума ВСУ), 3) на сегодня, наиболее авторитетным мнением считаются выводы Постановлений БП-ВС, которые мы с Вами нередко оцениваем как несовершенные, но и сей чудный орган склонен менять свою позицию со сменой фаз луны.

Здравствуйте! По моему мнению, сложность применения - пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" была заложена в самом тексте этого пункта еще на этапе подачи/прохождения/принятия соответствующего законопроекта (3161-IV в 2005 году), путем не определения законом самого понятия "строк давності" в контексте выражения "строк давності якого минув". Было это сделано намерено или в следствии юридической неграмотности инициаторов законопроекта (КМУ), профильных комитетов ВР и депутатов Украины я утверждать не берусь; только отмечу что на этапе прохождения этого законопроекта ни Главное научно-экспертное управление ни Главное юридическое управление ни сделали ни одного замечания к п.7 ст.11 ни упоминания о нем вообще. В результате просторечие "строк давності", включенное в законодательный акт внесло конфликт толкования этого выражения всеми заинтересованными сторонами и сложность его применения в судебных спорах, а также сделало напрасными все усилия по защите прав потребителей в этом направлении (если они были). Достаточно было дописать в законопроекте одно предложение, например : "строк давності - це строк у який кредитор має право задовольнити свої вимоги до споживача у позасудовий спосіб, визначений договором, та дорівнює строку позовної давності, визначеному Цивільним кодексом України" и п.7 ст.11 уже можно было бы однозначно применять на практике. В случае определенности "срока давности", потребитель мог бы смело заявлять о незаконности применения внесудебного удовлетворения требований кредитора после истечения трех лет от даты "нарушения" прав кредитора, которые он желает восстановить ; потребитель, также, мог бы в судебном порядке признать незаконными требования "Вимоги про усунення порущень іпотекодержателя", которая по ЗУ О ипотеке является обязательной и неотъемлемой частью внесудебного взыскания/отчуждения предмета ипотеки. Но у нас, увы, все делается либо через з-цу, либо в пользу экономически и политически более сильной стороны. Также, мне не известно почему за все прошедшее с декабря 2005 года время никто не обратился в КСУ с ходатайством официально разъяснить этот злосчастный п.7 ст.11, когда такое еще было возможно, до принятия новой редакции ЗУ О Конституционном суде (в 2017 г). ИМХО Относительно приведенного судебного решения: я считаю, что в ближайшее время коллекторы - "новые кредиторы", которые приобрели права требования по кредитным договорам за 1-3% от номинала попытаются организоваться и "взять реванш" в судах, активно стимулируя их на принятие решений в свою пользу толстыми портфелями с "аргументами", учитывая, что выгода с излишком покроет их затраты. ИМХО

Вибачте, але я не можу із Вами погодитись. Реєстрація громадянином власного бізнесу в організаційній формі Фізичної особи підприємця не змінює його взаємовідносин у всіх сферах його життя (це ж не зміна статі), це лище означає, що : він стає єдиним власником свого підприємства, працює сам на себе (саме у вибраному напрямку діяльності), несе всі ризики відповідальності за власну підприємницьку діяльність, а на роботу ходить на власне підприємство. Всі його права та обовязки як ФОП визначені Податковим та Господарським кодексами. Прикро, що Вам не сподобався приклад із "тортиком" (можливо Вам не смакує солодке), на щасться його можна замінити будь-яким іншим товаром широкого вжитку (для тієї самої мети) Додатково, хочу Вас запевнити, що я точно не родич Позивача і вперше про нього дізналась із публікації цієї Постанови ВП ВС, а тому хочу сподіватись на свою об`єктивність

Здравствуйте! На мой взгляд, Вы усложняете доступ гражданина к правосудию. У нас законодательно не ограничено количество товара, который может приобрести гражданин для собственных нужд. Иначе, следуя приведенной Вами логике: если ты купил один тортик "с тараканом" - пожалуйста в суд общей юрисдикции, а если десять одинаковых просроченных тортиков - то только в хозяйственный, или безусловно докажи, что ты сам способен их съесть . По-опыту, можно предположить, что у них там в магазине не все так просто во взаимоотношениях с покупателями. Но, относительно требований закона - все правильно. ИМХО

Здравствуйте! Так, "в мучениях", умирает инструмент поручительства в Украине. Учитывая, что поручительство должно быть бизнесом, а не самопожертвованием, то Поручитель должен был : 1) заключить с Заемщиком дополнительный договор к договору поручительства о объемах и порядке компенсации ему понесенного ущерба, например: в сумме 100% суммы затрат + 100% рыночной стоимости утраченного имущества + 100 % упущенной выгоды от использования своего имущества за 5 лет + неустойка = 100 % рыночной стоимости взысканного с него Кредитором имущества ; 2) ежемесячно требовать от Кредитора справку о состоянии расчетов по кредитному договору со структурой начисленного и погашенного долга ; 3) каждые 7-12 месяцев обращаться в суд о прекращении его поручительства на сумму неистребованного с Заемщика долга по кредитному договору (преклюзивность - как у нас сей час говорят); 4) в идеале, в договоре поручительства предусмотреть что он не несет ответственности по обязательствам Заемщика в случае его банкротства или эффективным способом обеспечить свои регресные требования в случае банкротства Заемщика ; и т.д. и т.п. Со своими обязательствами и выгодами Поручитель должен работать постоянно, как и Заемщик с Кредитором, т.е. защищать свои имущественные права и интересы, иначе - зачем ему вообще за что либо ручаться, какой в этом смысл ? ИМХО

Здравствуйте! Солидарна с Вами. Вот поразительно : среди нашей "озабоченной" парламентской "оппозиции" не нашлось 45 небезразличных к народу депутатов чтобы обратиться в КСУ с просьбой еще раз подтвердить постулат, что "закон обратной силы не имеет". А мы "сидим и ждем" пока коллектор-Х выкопает из вороха банковской макулатуры давно просроченный исполнительный лист, отнесет его к частному исполнителю, который "разорвет" очередного терпилу, что у терпилы закончится терпение и он от отчаяния будет упорно 3-4 года судиться с коллектором и исполнителем, пока не проиграет все суды, и наконец сможет обратиться в КСУ с заявлением о восстановлении его в конституционных правах. Смотрела сайт КСУ и там они "предлагают" тем кто считает что их право нарушено неконституционным законом идти обжаловать его в суд административной юрисдикции. Вот

Вітаю! Повністю Вас підтримую у такій правовій позиції. На жаль, наразі Верховний суд не бажає давати належну оцінку змісту застереження та його відповідності загальним вимогам ЦКУ до письмових правочинів-договорів. Цікаво, що нормативна база сайту Верховної Ради України дає лише два приклади тлумачення поняття "Застереження", обидва визначені у міжнародному праві. Крім того, якщо "застереження" включене до іпотечного договору (не маючи всіх належних ознак договору) не встановлює певні зобовязання для іпотекодавця-боржника, то таке зобовязання не може бути уступлене ні по нормам ЦКУ ні по нормам ЗУ "Про іпотеку" - про таке обмовилась у описовій частині постанови ВСУ суддя-доповідач Висоцька, відмовляючи Кей-Колекту (я пошукаю і опублікую). Буду шукати можливості таке твердження, про неможливість відступлення прав по "застереженню", гарно мотивувати та обережно вставити у свою судову практику, коли не буду мати більш сильних аргументів. Термін «Застереження» Поділитися Повернутися назад Перелік термінів Текст для друку Перелік термінівКількість: 2 терміна Застереження "Застереження" означає односторонню заяву в будь-якому формулюванні і під будь-якою назвою, зроблену державою при підписанні, ратифікації, прийнятті чи затвердженні договору або приєднанні до нього, за допомогою якого вона бажає виключити або змінити юридичну дію певних положень договору в їхньому застосуванні до цієї держави. Віденська конвенція про право міжнародних договорів ООН; Конвенція, Міжнародний документ, Заява від 23.05.1969 Застереження — одностороння письмова заява, зроблена при підписанні, ратифікації, затвердженні, прийнятті міжнародного договору або приєднанні до нього, якою висловлюється бажання виключити або змінити юридичну дію певних положень договору щодо їхнього застосування до України. Про міжнародні договори України Закон України від 29.06.2004 № 1906-IV

Здравствуйте! Думаю, что получал, так как был ответчиком в деле №709/2714/12, хотя в ЄДРСР никакой информации об этом деле №709/2714/12 я не нашла. Но в деле о признании недействительным договора ипотеки суд и стороны его активно обсуждали и оценивали: "Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2012 року в справі №709/2714/12 за позовом ОСОБА_8 до ПАТ «АКПІБ», яке набуло чинності, встановлено, що кредитний договір від 12 вересня 2007 року № 1515 між ОСОБА_5 та ЗАТ «АКПІБ» є неукладеним, а тому, оспорюваний договір іпотеки, який укладався в забезпечення виконання зазначеного кредитного договору, є недійсним. Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що рішенням Рахівського районного суду від 27 листопада 2012 року у справі № 709/2714/12 за позовом ОСОБА_8 до ПАТ «АКПІБ», ОСОБА_5 про визнання недійсним кредитного договору № 1515 від 12 вересня 2007 року, у задоволенні позову ОСОБА_8 було відмовлено, а формулювання, що оспорюваний кредитний договір не є укладеним, а тому не підлягає судовому захисту, було взято з контексту вказаного рішення, яким навпаки встановлено відсутність доказів, які б дали можливість зробити висновок про те, що зміст кредитного договору суперечить чинному законодавству.

Вы свободный человек, потому - поступайте так как считаете для себя оптимальным. ИМХО

Добрый вечер! Вы смотрите на ситуацию изнутри и потому она Вам кажется "немного другой", а со стороны она - "характерная" для наших реалий; Если Вы имели/знали "более сильные возражения" необходимо было сразу же указать на них своему адвокату/представителю, настоять на том, чтобы озвучить их в суде. Можно посмотреть статистику судебных решений по искам Вашего банка к заемщикам и оценить : какой % заемщиков выиграл подобный спор и с какими "аргументами". Я знаю, что часто единственно возможной стратегией ответчика в таком споре было: затягивать рассмотрение в первой инстанции, истребовать доказательства, "засыпать" суд ходатайствами, обжаловать все-все, что можно обжаловать, менять представителей в процессе, брать больничный на день заседания и даже имитировать обморок в процессе. Самому разбираться в жизненно важных для себя вопросах, с самого первого этапа любого дела, всегда очень важно. Здесь никто не пытается отобрать у Вас заслуженную медаль "За мужество". Ну так не дайте им этого сделать, если сами знаете как. А если не знаете, то обратитесь к успешному практикующему юристу. Открытый публичный ресурс, где частные приватные вопросы, в большинстве своем, обсуждаются "вообще" и "намеками" - не сделает эту работу качественно. 2 года - это срок, за который Вы уже должны были получить два положительных для себя решения. Вот Вы сами это понимаете. Судьи, психологически, как "жабистые" соседи, их первая мысль, в таких спорах: "Я тоже так хочу - взять и не отдать + "чтобы у меня все было, а мне за это ничего не было". Вторая проблема в том, что судье сложно прислушиваться к Вам, не профессиональному юристу, в сложных правовых вопросах, Вы для него не авторитет, и судья "скатывается" в общении с Вами к вопросам примитивным, которыми Вы, на его взгляд, и владеете: сколько/когда/где взяли денег, сколько/когда/где вернули денег, почему не все и как Вам не стыдно. Да, на сегодняшний день "актуально" чтобы кассационная жалоба выглядела как фундаментальный научно-правовой труд. А в тренде, похоже, кассационные жалобы будут разбиваться не только на пункты, но и на параграфы + в конце раздел "Оглавление". Вот наверное и все, что на сегодня я могу Вам сказать. Извините, если что не так.

Здравствуйте! Сайт "Антирейд" безусловно - кладезь оптимизма и "библиотека общих знаний" о различных ситуациях. Но послушайте моего совета - не пишите процессуальных документов лично, не будучи профессионалом или хотя-бы "мастером" в описываемом вопросе. В Ваших делах у Вас достаточно сильная правовая позиция, а Вы, занимаясь ими самостоятельно, по-ходу упускаете множество перспективных возможностей защитить свои права, один - в поле не воин. Выберите себе юриста-практика, хотя-бы и на этом сайте (не смею никого рекламировать, но выбор есть), спишитесь с ним в личных сообщениях, договоритесь о тактике и стратегии борьбы за Ваши права, предоставьте ему копии всех необходимых документов по Вашим судебным делам и : он напишет Вам кассационную жалобу (на 20 листах), включит в нее все правовые аргументы и ссылки на материалы судебного дела, подкрепит всеми необходимыми "правовими висновками ВСУ" и Большой Палаты Верховного суда, напишет и обоснует "Клопотання про зупинення виконання судового рішення по справі", правильно рассчитает судебный сбор и процессуальные сроки, составит перечень и форму пакета документов для кассации, продумает и предложит Вам другие дополнительные шаги, которые можно предпринять для защиты Ваших интересов. Война не проиграна, пока не проиграна последняя битва, а "варвар" - даже выиграв войну, может так и не получить предмет вожделения. Пожалуйста, послушайте моего совета. ИМХО

Уважаемые форумчане, хочу представить Вашему вниманию интереснейшее решение Большой Палаты Верховного Суда (ниже текст), в котором, в стиле "Сага о Форсайтах", описаны события многолетней командной борьбы с банком. После нескольких прочтений текста Постановы "вбачається", что с начала не-заемщик, а заинтересованное лицо обратился в суд о признании кредитного договора "неукладеним", суд ему отказал с мотивировкой, что хотя договор действительно имеет признаки "неукладеного", но такой способ защиты его прав не предусмотрен ЦКУ и ЦПКУ, такое судебное решение вступило в законную силу ; затем банк долг продал коллектору который обратил взыскание на предмет ипотеки ; затем один из ипотекодателей обратился в суд с иском признать договор ипотеки недействительным - на том основании, что другим решением суда было установлено, что кредитный договор очевидно "неукладений" ; и что Вы думаете - БП-ВС признала ипотечный договор недействительным, а регистрацию права собственности незаконной. Многоходовочка такая. Вот текст решения: П О С Т А Н О В А Іменем України 29 травня 2018 року м. Київ Справа № 305/1180/15-ц Провадження № 14-82цс18 ВеликаПалата Верховного Суду у складі: головуючого судді Князєва В. С., судді-доповідача Лященко Н. П., суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., за участі секретаря Ільїних Ю. В., розглянула заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Апеляційного суду Закарпатської області (судді Бондаренко Ю. О., Куцин М. М., Павліченко С. В.) від 28 січня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (судді Мазур Л. М., Завгородньої І. М., Червинської М. Є.) від 7 серпня 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», державного нотаріуса Рахівської державної нотаріальної контори Пріц Олени Іванівни, відділу державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції в Закарпатській області, треті особи: ОСОБА_5, Пономаренко Володимир Юрійович, про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії та ВСТАНОВИЛА: У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), державного нотаріуса Рахівської державної нотаріальної контори Пріц О. І., відділу державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції в Закарпатській області, треті особи: ОСОБА_5, Пономаренко В. Ю., про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Визнано недійсним іпотечний договір від 14 вересня 2007 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк») та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-3032. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 10 грудня 2013 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономаренко В. Ю. за реєстровим № 2093. Зобов'язано державного нотаріуса Рахівської державної нотаріальної контори Пріц О. І. виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження іпотекою нерухомого майна відповідно до іпотечного договору, укладеного між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_3 14 вересня 2007 року, зареєстрованого за реєстровим № 1-2032. Внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про зняття заборони на відчуження нерухомого майна, зареєстрованого за реєстровим № 1-3032 відповідно до іпотечного договору, укладеного між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_3 14 вересня 2007 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 28 січня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено, рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2015 року скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судового збору. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_9 відхилено. Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 28 січня 2016 року залишено без змін. У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 28 січня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2017 року, ухвалених у цій справі. У заяві ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції з підстави передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме у зв'язку з неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції статей 205-210, 640 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_3 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2011 року (справа №6-30641св11), 15 лютого 2012 року (справа №6-30639св11), 30 січня (справа №759/8802/15-ц), 1 лютого (справа №707/247/16-ц), 1 лютого (справа №725/4397/15-ц), 3 лютого (справа № 127/2-4295/09) та 8 лютого 2017 року (справа № 367/206/14-ц), постанови Вищого господарського суду України від 20 листопада 2012 року у справі № 1/198/-10 та від 12 листопада 2013 року у справі № 910/7500/13. Ухвалою судді Верховного Суду України від 23 листопада 2017 року відкрито провадження в зазначеній справі та витребувано матеріали справи з Рахівського районного суду Закарпатської області. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким ЦПК України викладено в новій редакції. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції цього Закону заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. 12 січня 2018 року зазначену справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2018 року справу призначено до розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII, якщо цивільна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, така справа після її отримання Касаційним цивільним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 360-2 ЦПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 6 березня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_3 оскаржує судові рішення з підстави неоднакового застосування норм матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції та заява згідно з правилами, що діяли на час її подання, повинна була розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України. А тому, зазначені рішення в справі підлягають перегляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами, що діяли до набрання чинності Закону № 2147-VIII. Відповідно до статті 353 ЦПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. Згідно зі статтею 3604 ЦПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним. У справі, яка переглядається, суди встановили, що 12 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ЗАТ «АКПІБ») та ОСОБА_5 було підписано кредитний договір № 1515, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав кредит у сумі 38 тис. доларів США. За користування кредитом була встановлена процентна ставка в розмірі 10 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 11 вересня 2027 року 12 лютого 2009 року між ЗАТ «АКПІБ» та ОСОБА_5 було укладено договір № 1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1515 від 12 вересня 2007 року. У пункті 2.1. цього договору зазначено, що банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної мультивалютної кредитної лінії у сумі еквівалентній 535 тис. 648 грн на умовах, передбачених цим договором та договорами про внесення змін та доповнень до нього, але для кожного виду валют ліміт кредитування не може перевищувати 35 тис. 240 доларів США та 264 тис. 300 грн. При цьому з 12 лютого 2009 року ліміт кредитної лінії складає 264 тис. 300 грн. Згідно з пунктом 2.2 цього договору за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 10 % річних за користування кредитом, наданим в доларах США та 10 % річних за кредитом, наданим у гривні. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 1515, 14вересня 2007 року між банком та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, посвідчений державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Пріц О. І., та зареєстрований в реєстрі за реєстраційним № 1-3032, за умовами якого зазначені особи передали банку в іпотеку чотирикімнатну квартиру на першому поверсі п'ятиповерхового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» (який є правонаступником ЗАТ «АКПІБ») та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги за кредитним договором № 1515 від 12 вересня 2007 року, укладеного між ЗАТ «АКПІБ» та ОСОБА_5 10 грудня 2013 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономаренко В. Ю. було вчинено виконавчий напис за р. № 2093, у відповідності до якого було звернуто стягнення на квартиру, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 1-3032. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2012 року в справі №709/2714/12 за позовом ОСОБА_8 до ПАТ «АКПІБ», яке набуло чинності, встановлено, що кредитний договір від 12 вересня 2007 року № 1515 між ОСОБА_5 та ЗАТ «АКПІБ» є неукладеним, а тому, оспорюваний договір іпотеки, який укладався в забезпечення виконання зазначеного кредитного договору, є недійсним. Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що рішенням Рахівського районного суду від 27 листопада 2012 року у справі № 709/2714/12 за позовом ОСОБА_8 до ПАТ «АКПІБ», ОСОБА_5 про визнання недійсним кредитного договору № 1515 від 12 вересня 2007 року, у задоволенні позову ОСОБА_8 було відмовлено, а формулювання, що оспорюваний кредитний договір не є укладеним, а тому не підлягає судовому захисту, було взято з контексту вказаного рішення, яким навпаки встановлено відсутність доказів, які б дали можливість зробити висновок про те, що зміст кредитного договору суперечить чинному законодавству. Разом з тим у наданих заявником для порівняння судових рішеннях, зокрема в постанові Вищого господарського суду України від 12 листопада 2013 року в справі № 910/7500/13 та ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2011 року (справа №6-30641св11), 15 лютого 2012 року (справа №6-30639св11) суди, на відміну від справи, яка переглядається, дійшли висновку про те, що основне зобов'язання - кредитний договір є неукладеним, і це встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, таке зобов'язання не може забезпечуватись дійсним договором іпотеки. Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Постанова Вищого господарського суду України від 20 листопада 2012 року (справа № 1/198/-10), на яку в своїй заяві також посилається ОСОБА_3 прийнята у справі про звернення стягнення на заставне майно; ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня (справа №759/8802/15-ц), 1 лютого (справа №707/247/16-ц), 3 лютого (справа № 127/2-4295/09), 8 лютого 2017 року (справа № 367/206/14-ц) прийняті у справах за заявами про заміну сторони виконавчого провадження. Отже, у справах наявні інші підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені інші фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2017 року (справа №725/4397/15-ц), надана заявником для порівняння не є прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував судове рішення апеляційної інстанції та передав справу на новий апеляційний розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справ. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Велика Палата Верхового Суду виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Отже інформація, яка повинна бути надана до моменту укладання договору однією із сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення прямо передбачена Законом. Відповідно до частини першоїстатті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення. Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 ЦК України). У відповідності до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою. Відповідно до частин 4 та 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Враховуючи те, що рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2012 року в справі №709/2714/12, яке набуло чинності, встановлено, що кредитний договір від 12 вересня 2007 року № 1515 є неукладеним, то таке зобов'язання не може забезпечуватись дійсним договором іпотеки. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Оскільки оспорюваний договір іпотеки укладений в забезпечення виконання кредитного договору, який є неукладеним, що суперечать вимогам цивільного законодавства щодо застави майна та частини 4 статті 3 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що кредитний договір від 12 вересня 2007 року № 1515 є неукладеним. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 7 липня 2015 року, яке набуло чинності, відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв'язку з тим, що кредитний договір від 12 вересня 2007 року № 1515 є неукладеним, а тому у сторін не виникли взаємні права та обов'язки за договором. Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки кредитний договір № 1515 від 12 вересня 2007 року є неукладеним, а тому, оспорюваний договір іпотеки, який укладався в забезпечення виконання зазначеного кредитного договору, є недійсним. Отже, у справі, яка переглядається Великою Палатою Верховного Суду, суди апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували вищенаведені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) є підставою для скасування зазначених рішень. За таких обставин відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 3604 ЦПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 28 січня 2016 року підлягають скасуванню із залишенням у силі рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2015 року. Керуючись підпунктами 1 та 2 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VIII), пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3604 ЦПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Велика Палата Верхового Суду ПОСТАНОВИЛА: Заяву ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 28 січня 2016 року скасувати, рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2015 року залишити в силі. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. С. Князєв Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук Л. І. Рогач Д. А. Гудима І. В. Саприкіна О. С. Золотніков О. М. Ситнік О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич Л. М. Лобойко О. Г. Яновська

Здравствуйте! Если у Вас есть положительное судебное решение "про скасування незаконного рішення реєстратора", которое набрало законную силу, попробуйте в ближайшие дни обратиться к госрегистратору с заявлением о внесении изменений в "Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" и удалении в нем записи, о последней регистрации права собственности. ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" и Порядок утвержденный КМУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-п - предусматривает внесение изменений в реестр на основании судебного решения, там описано что должен делать заявитель и что регистратор в подобных случаях. Если Вы удалите последнюю запись о праве собственности, внесенную по заявлению коллектора, то даже в случае "закрытия производства по делу БП-ВС" им придется весь процесс регистрации начинать заново (с чистого листа). Если Вам откажет ЦНАП, попробуйте поискать дружественно настроенного к ВАМ регистратора. Регистраторам, в принципе, не важно какого суда (и какой юрисдикции) решение, главное чтобы в нем было написано "скасувати" и оно набрало законную силу - тогда с ним можно работать.