daggetson

Пользователи
  • Число публикаций

    6
  • Регистрация

  • Последнее посещение

Сообщения опубликованы daggetson

  1. Оскільки скаржник подала скаргу на дії відділу ДВС з виконання виконавчого документа, виданого іншою посадовою особою, а не судом, Велика Палата Верховного Суду у справі №346/79/17 (https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/84788876) погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про підвідомчість спору адміністративному суду.

    Скаржник у цій справі оскаржувала дії відділу ДВС щодо виконання не судового рішення у цивільній справі, а документа, виданого приватним нотаріусом.
    Скарга мотивована тим, що на виконанні у Коломийському МР ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №2189, вчиненого 09 серпня 2013 року про звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартет» користь АТ «БМ Банк».
    30 грудня 2016 року на адресу Банку з Коломийського МР ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області надійшло повідомлення, в якому зазначено, що вартість майна, яке належить ТОВ «Квартет» згідно з оцінкою, складеною Товариством з обмеженою відповідальністю «Віконт-Консалтинг», становить 16 858 989,00 грн без ПДВ. Однак скаржник вважає, що звіт про оцінку майна було складено з порушенням чинного законодавства, а вартість майна, яке належить боржникові, значно завищена.
    У зв'язку з викладеним Банк просив скасувати звіт про оцінку майна від 20 грудня 2016 року, складений ТОВ «Віконт-Консалтинг», та зобов'язати Коломийський МР ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області призначити повторну експертизу.


    Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2017 року в задоволенні скарги відмовлено.
    Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2017 року ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2017 року скасовано та закрито провадження у справі.
    Оскільки ПАТ «БМ Банк» оскаржує дії державного виконавця щодо виконання виконавчого напису нотаріуса, а не рішення суду загальної юрисдикції, ухваленого в порядку ЦПК України, то така скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

    Велика Палата ВС дійшла наступних висновків.
    Відповідно до частини першої вказаної статті рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
    Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону №1404-VIII).
    Тобто юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб'єктів їх видання.

    За правилами адміністративного судочинства мали оскаржуватися рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.

    Більше цікавого: https://t.me/vyconavec

  2. Виконавець стягує з боржника #АЛІМЕНТИ у розмірі, визначеному виконавчим документом (справа про стягнення фіксованої суми), але не менше мінімального гарантованого розміру БЕЗ ВІДПОВІДНИХ РІШЕНЬ СУДУ.

    У травні 2017 року ОСОБА1 звернувся з позовом до ОСОБА2 про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
    Позивач вважав, що розмір присуджених аліментів вказаним рішенням в частині стягнення аліментів на неповнолітнього сина має бути збільшений, оскільки відбулись зміни у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», відповідно до яких мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. ОСОБА1 просив суд змінити розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина з 500 грн до 1 000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з часу подачі позову і до досягнення ним повноліття.

    Рішенням міськрайонного суду позов ОСОБА1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, з 500 до 1000 грн. але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що існують підстави для задоволення позовних вимог щодо збільшення розміру присуджених аліментів, оскільки відбулись зміни в законодавстві щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину.

    Рішенням Апеляційного суду рішення міськрайонного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА1 відмовлено. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що зміна в законодавстві не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. 

    Рішенням Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Касаційну скаргу ОСОБА1 , яка підписана представником ОСОБА3 , залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду залишено без змін.

    Верховний Суд звернув увагу, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
    РІШЕННЯ СУДУ:
    http://reyestr.court.gov.ua/Review/82857515

    БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО @vyconavec
    t.me/vyconavec

    IMG_20190729_122412_995.jpg

  3. Положення статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" не вимагають обов'язкового отримання державним виконавцем правовстановлюючих документів на зазначене рухоме майно. Відповідно до вимог наведеної норми для накладення арешту на майно боржника визначальним є виявлення майна та здійснення його опису, що і вчинив державний виконавець.
    Законодавцем у частині 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" з метою недопущення порушення прав інших осіб у виконавчому провадженні передбачено право особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, на звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому, як було з'ясовано судами, доказів звернення інших осіб про порушення їх права власності на арештоване у цьому виконавчому провадженні спірне майно немає.
    Постанова від 06 лютого 2018 року, справа №  910/1434/15-г, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72164705)

    БІЛЬШЕ КОРИСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ: https://t.me/vyconavec

  4. ЦІКАВА ПОЗИЦІЯ ВСУ щодо арешту коштів, що містяться на зарплатному рахунку!
    @vyconavec
    Обставини справи:
    Скаржник звернулась до суду із вказаною скаргою та просила визнати протиправними дії державного виконавця Першого відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ в Чернівецькій області Донських В. Б. щодо винесення постанови від 19 квітня 2018 року про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження № 55877484 та скасувати вказану постанову.
    Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми Закону України «Про виконавче провадження», якими регулюється звернення стягнення на заробітну плату та пенсію, звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Також суди не застосували положення банківського законодавства стосовно порядку виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

    ПОЗИЦІЯ СУДУ: 
    Відмовляючи у задоволенні скарги Ткача Ф. Г. в інтересах ОСОБА_4 на дії державного виконавця Першого відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника для забезпечення реального виконання рішення суду вчинені в межах його повноважень, є правомірними та узгоджуються з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в оскаржуваній постанові він зазначив про накладення арешту на кошти на одному рахунку за № НОМЕР_2 (стандартний), відкритому в ТВБВ № 10025/057 Чернівецького облуправління АТ «Ощадбанк», а також вказав про накладення арешту на кошти, які знаходяться на всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, зробивши зауваження ? крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.

    ПОВНА СТАТТЯ: t.me/vyconavec/426
    РІШЕННЯ СУДУ: reyestr.court.gov.ua/Review/79745077

    logo-1553458687087 — копия.png

    • Like 1
  5. ОПИС КВАРТИРИ ЗА ТЕХНІЧНОЮ ДОКУМЕНТАЦІЄЮ! @vyconavec
    "До уваги виконавців, яким пред"являють це як порушення...!!!

    "Того ж дня державним виконавцем у присутності представника стягувача проведено опис та арешт квартири боржника при зачинених дверях за технічною документацією , у зв'язку з відсутністю доступу до квартири. Постанова про опис та арешт боржника оскаржена не була.

    Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що боржник у даному випадку діяв не добросовісно, не отримуючи надісланих на його адресу документів виконавчого провадження та тривалий час фактично ухиляючись від виконання рішення суду, внаслідок чого звіт був складений без огляду об'єкта оцінки, оскільки боржниця була обізнана зі своїми борговими зобов'язаннями, присудженими за рішенням суду, і про наявність примусового виконавчого провадження, що вимагало від неї добросовісної процесуальної поведінки цікавитися у розумні строки перебігом виконавчого провадження та отримувати кореспонденцію, яка надходить на її адресу, стосовно оцінки її майна.

    Крім того, боржниця не вчиняла і інших визначених чинних законодавством дій на спростування оцінки майна в оскаржуваному звіті, а саме не заявляла клопотань про проведення повторної оцінки майна або про призначення експертизи для визначення ринкової вартості квартири станом на час продажу для спростування звіту оцінювача, не просила провести проведення рецензування звіту про оцінку, тощо.

    Доводи касаційної скарги щодо незастосування судами до спірних відносин положень частин третьої та четвертої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх є неприйнятними, оскільки так дії виконавець може вчиняти щодо боржників, які є юридичними особами. При цьому це є правом, а не обов'язком виконавця."

    Ухвала від 13 грудня 2018 року м. Київ справа № 636/620/18 
    (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78569669)

     

  6. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 
    Виконавцем, керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа про звернення стягнення на предмет іпотеки.
    В процесі примусового виконання вимог виконавчого документа, виконавцем, в порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою описано та накладено арешт на іпотечне майно боржника. Також на адресу «уповноваженого органу», направлено запит щодо осіб, які зареєстровані за адресою предмета іпотеки.
    Повідомленням «Про реєстрацію місця проживання» «уповноважений орган» повідомив виконавця, що за наявними картотеками відділу реєстрації, за адресою предмета іпотеки (житловий будинок, квартира), зокрема зареєстровані неповнолітні діти, дозвіл на примусову реалізацію не надано.
    У зв'язку із відмовою у наданні дозволу на вчинення примусової реалізації нерухомого майна, в якому мають право користування неповнолітні (малолітні) діти та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
    В подальшому стягував, не погоджуючись із такими діями виконавця звернувся до суду із позовом про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
    КОРОТКА ПОЗИЦІЯ:
    Згідно ч. 7 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.16 р. №1404-VIII примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
    Згідно п.28 глави VIII Інструкції, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 37 Закону.
    Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
    Отже, положення зазначеної статті Закону України «Про іпотеку» передбачає, що реалізація предмета іпотеки здійснюється з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження», яким, зокрема, встановлено, що виконавчі дії проводяться відповідно до положень цього Закону та інших законів.
    Посилання на те, що Закону України «Про іпотеку» не визначає обов'язку виконавця щодо отримання дозволу органу опіки і піклування при реалізації предмета іпотеки, слід вважати помилковими, оскільки положення Інструкції з організації примусового виконання рішень конкретизують порядок та дії, зокрема, виконавців під час виконавчого провадження.
    Беручи до уваги вищезазначене, суд прийшов до висновку, що виконавцем, під час виконання виконавчого документа, вжиті усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання, а при винесенні постанови про повернення виконавчого документі стягувачу виконавець діяв у порядку та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з примусового виконання рішень.
    Тобто, заборонено вчиняти правочини щодо житлових приміщень, у яких проживають діти, без дозволу органу опіки та піклування, відсутність якого тягне за собою нікчемність правочину, а вирішальне значення має обставина фактичного проживання дітей у житловому приміщенні на момент укладення договору іпотеки.
    Отже, при примусовому виконанні виконавчих документів про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконавцем обов’язково необхідно враховувати та не порушувати права іпотекодавця та дітей на нерухоме майно, особливо якщо воно є єдиним житлом боржника та його родини.
    РІШЕННЯ СУДІВ:
    - http://reyestr.court.gov.ua/Review/74131454 від 2018 р.
    - http://reyestr.court.gov.ua/Review/40682403 від 2014 р.

    @vyconavec
    БІЛЬШЕ КОРИСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ У ТЕЛЕГАМ КАНАЛІ "ВИКОНАВЕЦЬ": 
    https://t.m
    e/vyconavec

    746-ZdVoto4XbM5lKoUU.jpeg