ANTIRAID

Главные администраторы
  • Число публикаций

    15113
  • Регистрация

  • Последнее посещение

  • Days Won

    618

Весь контент пользователя ANTIRAID

  1. Если срок действия договора поручительства прекращается 01.01.2012, то и поручительство прекращается в это же время.
  2. Была, только заявлялся встречный иск о признании кредитора просрочившим по ст. 613 ГК
  3. Чем бы дитя не тешилось лишь бы не плакало. Если Вы можете погасить хотя бы тело кредита, то о дисконте по процентам можно говорить, а о пене и штрафах вообще никто не вспоминает.
  4. Справа № 2018/2-998/11 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" лютого 2011 року Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Чередник В.Є. при секретарі Поповій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору удаваним правочином та визнання договору таким, що укладений у національній валюті –гривні, - В С Т А Н О В И В: 19.11.2010 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати кредитний договір №04-В/07/12/ФО/А від 28.03.2007 р., укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» удаваним правочином та таким, що укладений в національній валюті України - гривні. В судове засідання представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, з’явився та підтримав позовні вимоги. Представник відповідача Кузнецова В.Л., що діє на підставі довіреності, в судове засідання з’явилась, заперечувала проти позову та надала письмові заперечення проти позовної заяви. Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась, одала до суду письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала. Суд, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вважає за необхідним задовольнити позовні вимоги виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що 14 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «АККО-Інвест»було укладено Договір купівлі-продажу № МК-00008, до якого надавався рахунок - фактура. Згідно умов договору купівлі - продажу ЗАТ «АККО-Інвест»зобов'язався передати у власність позивача автомобіль марки SUZUKI моделі GRAND VITARA 2003 року випуску, бежевого кольору, державний номер НОМЕР_1, а позивач зобов'язався прийняти і оплатити зазначений автомобіль. Для сплати частини вартості автомобіля, позивач звернувся до Закритого акціонерного товариства «Банк НРБ», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» з метою отримання коштів в кредит. 28.03.2007 року між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством «Банк НРБ», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії»було укладено кредитний договір № 04-В/07/12/ФО/А від 28.03.2007 р. (надалі - кредитний договір), за умовами якого відповідач надавав позивачу цільовий кредит у сумі 27 300,00 доларів США (двадцять сім тисяч триста доларів США 00 центів). Що у гривневому еквіваленті, за комерційним курсом відповідача на день укладання договору склало 137 865,00 грн. (сто тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 00 коп.). Зазначені кредитні кошти відповідач надав позивачу для їх цільового використання (відповідно до п. 1.3 частини 1 та п.п. 2.11. п. 2.1 частини 2 кредитного договору), а саме, на купівлю автомобіля марки SUZUKI моделі GRAND VITARA 2003 року випуску, бежевого кольору, державний номер НОМЕР_1. При оформленні кредитного договору примірники договору купівлі-продажу та рахунку-фактури були передані Відповідачу, тому вони відсутні у позивача. Такий спосіб отримання кредиту (в доларах США) для розрахунку з ЗАТ «АККО-Інвест» позивачу було порекомендовано працівниками відповідача, через те, що, за їхніми словами, кредитні ресурси в доларах США коштують дешевше, аніж кредитні ресурси в українській гривні. При цьому працівники відповідача усвідомлювали той факт, що розрахунки по договору купівлі-продажу будуть здійснюватись в українській гривні. Зазначений вище кредитний договір передбачає, що кредит, наданий позивачу в доларах США та розрахунки між позивачем та відповідачем мають здійснюватись в тій самій валюті. Але, насправді, кредитний договір є удаваним правочином, так як його було вчинено з метою приховування іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме, було здійснено надання кредиту в національній валюті України - гривні. Вищенаведене підтверджується наступними фактами: Наданий позивачу відповідачем кредит носить цільовий характер та був виданий для часткової оплати вартості автомобіля, згідно договору купівлі- продажу. Відповідно до абзацу 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» встановлюється режим здійснення валютних операцій на території України, визначаються загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ на території України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. Згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до ст. З Декрету, національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України. Згідно ст. 533 ЦК Кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, про що заздалегідь було відомо як позивачу так і відповідачу. Саме тому, договір купівлі-продажу було укладено і виконано в українській гривні, про що відповідачу було відомо. Більш того, відповідно до п. 2 ст.13 Декрету, уповноважені банки, які отримали від Національного Банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Проведення розрахунків між позивачем та ЗАТ «АККО-Інвест», як резидентами України по договору купівлі - продажу в доларах США без індивідуальної ліцензії НБУ (якої не мали ні позивач ні ЗАТ«АККО- Інвест») було би порушенням п.п. Г п. 4 ст. 5 Декрету, який, в свою чергу, встановлює, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам і на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для і здійснення такої операції. В тому числі, обов'язкової індивідуальної ліцензії потребують операції з використанням іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Таким чином, відповідач, як агент валютного контролю, просто не мав права, за законом, надавати позивачу кредит в іноземній валюті для його використання з метою проведення розрахунків іноземною валютою між резидентами України на території України без індивідуальної ліцензії НБУ. Як вбачається з вище викладеного, кредитні кошти були сплачені відповідачем наступним чином: відповідач перерахував на виконання умов договору купівлі-продажу в якості оплати кредитних коштів за автомобіль, на користь ЗАТ «АККО-Інвест»137 865,00 грн. (сто тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 00 коп.) згідно рахунку-фактури. Тобто, відповідач фактично виконав своє зобов'язання по наданню кредиту саме в національній валюті України - гривні. Наведені обставини переконливо свідчать про те, що між позивачем та відповідачем насправді було укладено кредитний договір в національній валюті України - гривні, що не суперечить законодавству України, але кредитний договір було замасковано під договір кредитування в доларах США, що суперечить положенням Декрету. Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України, якщо правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами того правочину, який сторони вчинили насправді. Крім того, згідно п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9, за удаваним правочином (відповідно до ст.. 235 ЦК України) сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Оскільки між позивачем та відповідачем фактично було укладено договір про надання позивачу кредиту в національній валюті України - гривні, в розмірі 137 865,00 грн. (сто тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 00 коп), що було еквівалентно 27 300,00 доларів США (двадцять сім тисяч триста доларів США 00 центів) по комерційному курсу відповідача, який на день укладання договору складав 5,05 гривень за один долар США, тобто про надання позивачу кредиту у розмірі 137 865,00 грн. (сто тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 00 коп.), відносини між позивачем та відповідачем мають бути врегульовані саме таким договором. Таким чином, суд вважає, що укладання вищенаведеного удаваного кредитного договору порушує права позивача тим, що через значне підвищення курсу долара США до української гривні, позивач в даний час змушений сплачувати значно більшу суму тіла кредиту в гривні, ніж фактично отриману від відповідача, та значно більшу суму процентів в гривні, ніж фактично передбачену кредитним договором, тому позовні вимоги підлягають задоволенню. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 215, 218 ЦПК України, ст.235, 533 ЦК України, суд - В И Р І Ш И В : Визнати кредитний договір № 04-В/07/12/ФО/А від 28.03.2007 р., укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» - удаваним правочином. Застосувати наслідки удаваного правочину та визнати кредитний договір № 04- В/07/12/ФО/А від 28.03.2007 р., укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» таким, що укладений в національній валюті України - гривні, а саме, вважати, що кредит був наданий в сумі 137 865,00 грн. (сто тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 00 коп), на умовах визначених в договорі. Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова апеляційної скарги. Суддя http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13979966
  5. Проценты они не начисляют, т.к. не хотят платить налоги с виртуальных процентов
  6. Обратите внимание суда на расчет задолженности, указаны ли там Ваши платежи и каким образом они зачислялись.
  7. 1. Проценты начисляются согласно договора и дальше.2. Требования предъявленные к банку могут быть предъявлены и к коллекторам. 3. Процентную ставку они могут изменять только в соответствии с условиями договора.
  8. Пеня насчитывалась за нарушение ЗУ "О защите прав потребителей" - банк его нарушил не выполнив принятые на себя обязательства по выдаче средств.
  9. а как они могут остаться без изменений, если долг продан?Если это действительно так, то тогда нужно будет направлять письма в НБУ, ГНАУ, Руководству группы Укрсиббанк во Францию, ну и думаю в национальный банк Франции и их налоговую, чтобы скучно не было. И желательно еще направить в Европейский центробанк и рейтинговые агенства Standard & Poor's, Moody's, Fitch Ratings.
  10. Справа № 2-5379/11 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.12.2011 р. м. Вінниця Ленінський районний суд м. Вінниці, в складі головуючого судді Сало Т.Б., при секретарі Цюрпіті Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Форум»про розірвання кредитного договору № 0144/08/20-CLN, про стягнення пені за неналежне виконання умов договору, про припинення іпотеки,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, який мотивовано тим, що 23.05.2008 року сторонами укладений кредитний договір № 0144/08/20-CLNv, у відповідності до якого банк відкрив позивачу відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом акредитування 35 000,00 доларів США, зі сплатою 13,5% річних, з кінцевим терміном погашення до 22.05.2018 року. В якості забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 23.05.2008 року між сторонами укладено іпотечний договір, реєстраційний № 0144/08/20-CLNv, у відповідності до умов якого банку в іпотеку передана квартира № 78, що знаходиться у житловому будинку АДРЕСА_2 яка належить на праві власності ОСОБА_1. Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_2, якою 23.05.2008 року накладено заборону на відчуження предмету іпотеки. У кредитному договорі зазначено, що банк надає кредитні кошти за заявою позичальника. 6.12.2010 року ОСОБА_1 звернулась до банку зі заявою про надання суми коштів у розмірі 28 500,00 доларів США, однак у передбачений Законодавством термін кошти від банку не отримала. В зв’язку з порушенням збоку банку взятих на себе зобов’язань, у відповідності до п. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2425134,40 грн.. Крім того, оскільки в наслідок такого порушення позивач позбавилась того, на що розраховувала при укладанні кредитного договору, що у відповідності до ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання укладеного кредитного договору, і як наслідок припинення забезпечення, яке було надано в якості забезпечення виконання такого договору. Представник позивача –ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав, з підстав зазначених в позові та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача, в судовому засіданні, позов не визнав та просив суд в задоволені позовних вимог відмовити. Суду пояснив, що 23.05.2008 року між сторонами були укладені спірні договори, однак станом на 6.12.2010 року існувала заборона до 1.01.2011 року на видачу кредитних коштів у іноземній валюті –доларах США, у відповідності до п.п. 6 та 7 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи", що унеможливлювало надання позивачу кредитних коштів у розмірі 28 500,00 доларів США, а в подальшому, після 1.01.2011 року, позивач не надав банку документи на підтвердження своєї платоспроможності, як це передбачено п. 3.3.10 спірного кредитного договору, та не застрахував предмет застави, у відповідності до п. 3.3.7 спірного кредитного договору, а згідно п. 5.1 це є підставою для відмову у подальшому кредитуванні, а тому просив суд в задоволенні заявленого позову відмовити. Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази суд, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. 23.05.2008 року між сторонами укладено кредитний договір № 0144/08/20-CLNv, у відповідності до якого банк відкрив позивачу відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом акредитування 35 000,00 доларів США, зі сплатою 13,5% річних, з кінцевим терміном погашення до 22.05.2018 року. В якості забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 23.05.2008 року між сторонами укладено іпотечний договір, реєстраційний № 0144/08/20-CLNv, у відповідності до умов якого банку в іпотеку передана квартира № 78, що знаходиться у житловому будинку АДРЕСА_2 яка належить на праві власності ОСОБА_1. Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_2, якою 23.05.2008 року накладено заборону на відчуження предмету іпотеки. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. Фінансовими вважаються послуги з надання коштів у позику, в тому числі у на умовах фінансового кредиту. Згідно з частиною 3 ст. 510 ЦК України кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має вимагати від неї. Положення статті 526 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. У п. 3.1.1 спірного кредитного договору визначено, що банк зобов’язаний надати позичальнику кредитні кошти шляхом їх перерахування за наданими позичальником платіжними документами, перерахування на поточний, картковий рахунок позичальника або видачі готівкою відповідно до заявки позичальника. 6.12.2010 року ОСОБА_1 звернулась до банку зі заявою про надання суми коштів у розмірі 28 500,00 доларів США, у відповідності до умов кредитного договору. Умовами договору не встановлено терміну виконання зобов’язань з боку банку, а тому, на підставі ст. 530 ЦК України, банк був зобов’язаний надати грошові кошти у строк до 12.12.2010 року. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи" набув чинності 24 листопада 2009 року, в той час як договірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли 23 травня 2008 року, а тому, у відповідності до ст. 58 Конституції України та рішення Конституційного суду України № 1-рп/99 від 9.02.1999 року, не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки не має зворотної дії в часі. Також суд критично відноситься до пояснень представника відповідача про те, що після 1.01.2011 року, позивач не надав банку документи на підтвердження своєї платоспроможності, як це передбачено п. 3.3.10 спірного кредитного договору, та не застрахував предмет застави, у відповідності до п. 3.3.7 спірного кредитного договору, а тому згідно п. 5.1 банк відмовив у подальшому кредитуванні, оскільки відповідачем відповідна відмова від подальшого кредитування на адресу позивача не направлялась, так і як вимоги про надання документів на підтвердження своєї платоспроможності, з переліком таких документів, на адресу позивача не направлялась. Крім того, п. 2.2 спірного кредитного договору визначено, що кредитні кошти надаються банком позичальнику за умови: набуття чинності цим договором; набуття чинності правочинами щодо забезпечення виконання зобов’язань, зазначених в п. 2.1 цього договору; отримання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на дату набуття чинності правочинами щодо забезпечення виконання зобов’язань; отримання витягу про включення предмету застави в Державний реєстр обтяжень рухомого майна (надається у випадку надання в заставу рухомого майна, майнових прав); надання витягу з Державного реєстру іпотек, який свідчить про відсутність попередніх іпотек, на дату набуття чинності іпотечними договорами, та отримання витягу про внесення запису до Реєстру про обтяження іпотекою нерухомого майна, переданого в іпотеку банку для забезпечення виконання зобов’язань за цим договором. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, зазначені умови позивачем були виконані, а тому суд приходить до висновку, що з боку відповідача, як особа, яка надає фінансові послуги, припустив порушення умов кредитного договору в частині надання кредитних коштів. Оскільки кредитні кошти надавались, згідно з умовами кредитного договору, на споживчі цілі, до правовідносин сторін, згідно з рішенням Конституційного суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року, застосовується норми Закону України "Про захист прав споживачів", п. 5 ст. 10 якого визначено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. Законодавством розмір пені у такому випадку не встановлений, а тому в зв’язку з невиконанням з боку банку послуги, щодо надання коштів у розмірі 28 500,00 доларів США, банк зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі 3% за кожен день, за період з 13.12.2010 року по 8.12.2011 року, 355 днів, що складає суму у розмірі 303 525,00 доларів США. Однак, у відповідності до ст. 533 ЦК України, грошове зобов’язання на території України повинно бути виконано в українських гривнях. На день звернення до суду, за інформацією наданою Національним Банком України, офіційний курс гривні станом на 8.12.2011 року до долару США становить 798,99 грн. за 100 доларів США, а тому пеня яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму у розмірі 2 425 134,40 грн. Також, порушення з боку банку умов укладеного кредитного договору, щодо надання кредитних коштів, є істотними порушенням, оскільки в наслідок такого порушення ОСОБА_1 позбавилась того, на що розраховувала при укладанні такого договору, що у відповідності до ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання укладеного кредитного договору, а тому суд приходить до висновку, що в наявності підстави для розірвання спірного кредитного договору. У відповідності до п. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, а згідно п. 1 ст. 593 ЦК України, який кореспондується з ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі припинення зобов'язання, яке забезпечено іпотекою, а тому в зв’язку з розірванням спірного кредитного договору суд вважає за доцільне припинити іпотеку, накладену іпотечним договором від 23.05.2008 року. За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлений позов законний та обґрунтований, відомості викладені у позовній заяві знайшли своє підтвердження в ході судового слідства та підтверджені матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 510, 526, 533, 593, 651, ЦК України, ст. 29, 210, 215-218 ЦПК України, - ВИРІШИВ: Позов задовольнити. Розірвати кредитний договір № 0144/08/20-CLN укладеного 23 травня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум»та ОСОБА_1. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Форум» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 2425134,4 грн. (два мільйони чотириста двадцять п’ять тисяч сто тридцять чотири гривні сорок копійок). Припинити іпотеку квартири АДРЕСА_1. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Форум» на користь Держави судовий збір в розмірі 2823 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять три гривень). Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти з дня його проголошення. Суддя: http://reyestr.court.gov.ua/Review/20521336
  11. Справа № 22-ц-3018/2011 Головуючий у I інстанції – Маслюк Н.В. Категорія – цивільна Доповідач - Губар В. С. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2011 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі: головуючого - судді Губар В.С., суддів: Мамонової О.Є., Позігуна М.І., при секретарі: Рачовій І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2011 року по справі за заявою ОСОБА_5 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Альфа – Банк” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в: В липні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 05 травня 2011 року у справі третейського суду за позовом ПАТ „Альфа Банк” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №700007935 від 04.07.2008 року. Вказана заява була мотивована тим, що третейський суд, розглянувши справу за позовом ПАТ „Альфа Банк” до ОСОБА_5, вирішив питання про права та обов”язки ОСОБА_5 без його участі, оскільки належним чином повідомлення про час і місце проведення розгляду справи відповідачу не направлялось. В зв”язку з цим ОСОБА_5 не мав можливості заявити клопотання про зупинення провадження у третейській справі до розгляду Шевченківським районним судом м. Києва його позову до ПАТ „Альфа Банк” про визнання третейської угоди недійсною. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2011 року в задоволенні заяви ОСОБА_5 про скасування рішення третейського суду відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2011 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою його заяву про скасування рішення третейського суду задовольнити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом було неповно досліджено обставини справи, а ухвала постановлена з порушенням норм матеріального права. Апелянт наголошує на тому, що він не був згоден з розглядом справи у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз”, в зв”язку з чим подав до Шевченківського районного суду м. Києва позов про визнання третейської угоди недійсною. Апелянт зазначає, що третейський суд про час і місце розгляду справи його належним чином не повідомив, чим порушив його законні права та позбавив можливості заявити клопотання про зупинення провадження у третейській справі до вирішення спору про визнання третейської угоди недійсною. Вислухавши суддю-доповідача,дослідивши матеріали справи і справу третейського суду № 1460-3/42/11, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду – скасуванню, виходячи із наступного. Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_5 про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником у встановленому ЦПК України порядку підстав для оскарження та скасування рішення третейського суду, вичерпний перелік яких встановлений ст.51 Закону України „Про третейські суди” та ст. 389-5 ЦПК України не наведено. Однак, з таким висновком місцевого суду не може погодитись апеляційний суд через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права. Ст.389-5 ЦПК України та ст.51 Закону України „Про третейські суди” встановлено, що рішення третейського суду може бути скасоване за наступних підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі. Апеляційним судом по справі встановлено, що 04 липня 2008 року між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №700007935, згідно умов якого ОСОБА_5 було надано споживчий кредит у сумі 12033,74 дол. США зі сплатою 16,99 % річних та строком повернення до 05.07.2015 року (а.с. 39), що підтверджується також графіком платежів та розрахунків сукупної вартості споживчого кредиту та процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який наявний в матеріалах справи третейського суду на а.с. 12. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 05 травня 2011 року (прийняте в м. Чернігові по проспекту Перемоги, 62 суддею Євхименко В.В.) позовні вимоги ПАТ „Альфа Банк” до ОСОБА_5 задоволено та стягнуто з нього заборгованість за кредитним договором №700007935 у сумі: за кредитом – 91858,09 грн., по відсотках – 13030,37 грн., пені – 113112,63 грн. та 100 грн. витрат по сплаті третейського збору (а.с. 3-4). Пунктами 22, 23 ст.1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено поняття договору споживчого кредиту, права споживача в разі придбання ним продукції у кредит та зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Дія вказаних норм Закону України «Про захист прав споживачів», згідно Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Таким чином, кредитний договір від 04 липня 2008 року №700007935 укладений між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_5 є договором про надання споживчого кредиту, оскільки згідно його умов цільовим призначенням кредитних коштів є придбання позичальником певної продукції - автомобіля, і дія норм Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється до моменту виконання цього договору. Згідно п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" зі змінами внесеними Законом України від 3 лютого 2011 року N 2983-VI , який набрав чинності 11.03.2011 року, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). За таких обставин, Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз”, ухваливши своє рішення 05 травня 2011 року по справі за позовом ПАТ „Альфа-Банк” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, фактично вийшов за межі своєї компетенції, оскільки починаючи з 11.03.2011 року справи у спорах щодо захисту прав споживачів не підвідомчі третейським судам. Викладене у відповідності до приписів п. 1 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди», п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України є підставою для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 05 травня 2011 року. Відтак, апеляційний суд, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє нову ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_5 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 05 травня 2011 року, оскільки суд першої інстанції вирішив питання з порушенням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.2, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити. Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2011 року – скасувати. Заяву ОСОБА_5 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” задовольнити. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 05 травня 2011 року (прийняте в м. Чернігові по проспекту Перемоги, 62 суддею Євхименко В.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №700007935 від 04.07.2008 року – скасувати. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. Головуючий: Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/20535164
  12. Справа № 22-ц-2782/2011 Головуючий у I інстанції – Філатова Л.Б. Категорія – цивільна Доповідач - Губар В. С. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2011 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі: головуючого - судді Губар В.с., суддів: Шемець Н.В.,ПОЗІГУНА М.І. при секретарі: Шульзі Т.Є., Рачовій І.І., Марченко О.О. за участю: ОСОБА_7, ОСОБА_8 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2011 року по справі за заявою Публічного акціонерного товариства „Альфа – Банк” про видачу виконавчого документа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в: В липні 2011 року ПАТ „Альфа Банк” звернулося до Новозаводського районного суду м. Чернігова із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 19 квітня 2011 року про стягнення з ОСОБА_9 на користь ПАТ „Альфа Банк” заборгованості за кредитним договором №700003822 у сумі: за кредитом – 212830,28 грн., по відсотках – 65761,13 грн., пені – 402398,42 грн. та 100 грн. витрат по сплаті третейського збору. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2011 року заяву ПАТ "Альфа-Банк" задоволено. В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу суду прешої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви ПАТ „Альфа – Банк” про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду, посилаючись на її незаконність і прийняття судом з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апелянт наголошує на тому, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції. Акт, складений працівниками ПАТ „Альфа – Банк” про відмову ОСОБА_9 одержати судовий виклик по справі, не міг бути прийнятий судом до уваги, оскільки він не відповідає дійсності. Апелянт зазначає, що банк вже використав своє право на звернення до суду з приводу стягнення з ОСОБА_9 заборгованості за кредитним договором, звернувшись до Шахтарського міськрайонного суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу, в зв”язку з чим справа не відносилась до компетенції Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та справу третейського суду 648-11/11/173/11, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду – скасуванню, виходячи із наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов”язковою підставою для скасування судового рішення. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви банку, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для відмови у видачі виконавчого документа, які передбачені ст.389-10 ЦПК України та ч.6 ст. 56 Закону України „Про третейські суди”. Однак, з таким висновком місцевого суду не може погодитись апеляційний суд через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права. Згідно п. 2 ч. 6 ст. 56 Закону України «Про третейські суди», п. 2 ч. 1 ст. 389-10 ЦПК України, компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону. Апеляційним судом по справі встановлено, що 20 лютого 2008 року між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір №700003822, згідно умов якого ОСОБА_9 надано кредит у сумі 28633,46 дол. США зі сплатою 14,05 % річних та строком повернення до 21.02.2015 року (а.с.11). Пунктом 2.4 вказаного договору визначено цільове призначення кредиту, а саме: придбання транспортного засобу згідно з договором купівлі – продажу, укладеним між позичальником та ДК ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» № 302/8 від 20.02.2008 року – Opel Vectra 0ZCF69, 2008 року випуску, чорного кольору, держаний номер НОМЕР_1. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 19 квітня 2011 року (прийняте в м. Чернігові по проспекту Перемоги, 62 суддею Воронцовою М.В.) позовні вимоги ПАТ „Альфа Банк” до ОСОБА_9 задоволені та стягнуто з нього заборгованість за кредитним договором №700003822 у сумі: за кредитом – 212830,28 грн., по відсотках – 65761,13 грн., пені – 402398,42 грн., а всього 680989,83 грн. та 100 грн. витрат по сплаті третейського збору (а.с. 6-7). Пунктами 22, 23 ст.1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено поняття договору споживчого кредиту, права споживача в разі придбання ним продукції у кредит та зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Дія вказаних норм Закону України «Про захист прав споживачів», згідно Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Таким чином, кредитний договір від 20 лютого 2008 року №700003822 укладений між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_9 є договором про надання споживчого кредиту, оскільки згідно його умов цільовим призначенням кредитних коштів є придбання позичальником певної продукції - автомобіля, і дія норм Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється до моменту виконання цього договору. Згідно п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" зі змінами внесеними Законом України від 3 лютого 2011 року N 2983-VI , який набрав чинності 11.03.2011 року, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). За таких обставин, Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз”, ухваливши своє рішення 19 квітня 2011 року по справі за позовом ПАТ „Альфа-Банк” до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, фактично вийшов за межі своєї компетенції, оскільки починаючи з 11.03.2011 року справи у спорах щодо захисту прав споживачів не підвідомчі третейським судам. Викладене у відповідності до приписів п. 2 ч. 6 ст. 56 Закону України «Про третейські суди», п. 2 ч. 1 ст. 389-10 ЦПК України є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду. Відтак, апеляційний суд, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду, оскільки суд першої інстанції вирішив питання з порушенням норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.2, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - задовольнити. Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2011 року – скасувати. В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства „Альфа – Банк” про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 19 квітня 2011 року (прийняте в м. Чернігові по проспекту Перемоги, 62 суддею Воронцовою М.В.) по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. Головуючий: Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/20535147
  13. Если вопрос только в процентной ставки и именно это вызвало просрочку, то такое поднятие ставки можно оспорить. Посмотрите на сайте, по Укрсоцбанку довольно много положительных решений, которыми отменялось поднятие процентной ставки.
  14. Первое, что нужно сделать после получения письма о переуступке: 1. Попросить предоставить валютный счет для полного погашения кредита; 2. Попросить принять средства в валюте в полном объеме для погашения кредита согласно договора. Сделать это нужно как можно быстрее. В банке пока неразбериха, валютные счета они предоставить Вам не смогут, но Вы настаивайте именно на принятии валюты согласно условий договора. С этого момента у банка и коллекторов будут отсутствовать основания для начисления процентов и штрафов
  15. Справа № 2-1177/11 УХВАЛА Іменем України "30" листопада 2011 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Дубровської Н.М. при секретарі Михайлової Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бердянськ цивільну справу за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , суд , - ВСТАНОВИВ: 29 листопада 2010 року позивач в особі ПАТ «Державний ощадний банк України»звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 192 318, 21 грн. за рахунок заставленого майна, згідно договору іпотеки нерухомого майна від 25 березня 2008 року. 25 жовтня 2011року позовна зава була уточнена з вимогою стягнення заборгованості за кредитним договором № 594 від 24 березня 2008 року у сумі 228 997грн.16 коп. 21 листопада 2011 року позовна заява залишена без руху для уточнення недоліків, оскільки подана з порушеннями вимог ст.119 ЦПК України. Так, з уточненого позову, який поданий у судовому засідання 25.10.2011р., вбачається вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором № 594 від 24 березня 2008 року у сумі 228 997 грн. 16 коп. При цьому, договір укладений зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 23 березня 2018року. 22 листопада 2011р. до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів належного повідомлення боржника про дострокове погашення кредиту. Вивчивши матеріали уточненого позову та докази надані представником в обґрунтування позовних вимог, суд вбачає, що позов не можна вважати таким, що відповідає вимогам ст.119 ЦПК України та чинного законодавства з огляду на наступне. У ст.119 ЦПК України, зазначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Звертаючись до суду з уточненою позовною заявою позивач посилається на п.4.2.2 умов кредитного договору № 594 від 24 березня 2008 року, фактично вимагаючи дострокового погашення кредиту. У п.3.4. наведеного вище кредитного договору, який регулює питання дострокового повернення кредиту зазначено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту… Виконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення кредитних коштів, відсотків та інших платежів, повинно бути проведено позичальником потягом тридцяти календарних днів з дати одержання такої вимоги від банку (а. с 7,8). Відповідно до ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець на підставі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійсненні споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою та за споживчим кредитом на придбання житла –шістнадцяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Згідно Рішення Конституційного Суду від 10 листопада 2011 року за № 15-рп/2011, положення пунктів 22, 23 ст.1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року за № 1023- ХІІ з наступними змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої ст. 42 Конституції України, треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладання, так і виконання такого договору. Приймаючи до уваги наведене, надані ПАТ «Державний ощадний банк України» докази (вимога № 3054 від 09 січня 2009року, заява від 18.05. 2009р.), суд вважає неналежними, оскільки здійсненні у 2009 році і стосуються інших розмірів платежів, сум та коштів, тому не стосуються правовідносин, які виникли та існували на час подання позову. Згідно ч.2 ст. 121 ЦПК України, якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, встановлені ст.ст. 119 і 120 ЦПК України заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається не поданою і повертається позивачеві. У ст.207 ЦПК України, зазначено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження по справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу. На підставі викладеного та керуючись ст. 83, п. 8, ч. 1 ст. 207 ЦПК України, - У Х В А Л И В: Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду. Повернути Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України»судовий збір у розмірі 1 700 грн., 00 коп. (одна тисяча сімсот гр.. 00 коп.) сплачений за платіжним дорученням 045264-001 від 26.11.2010року на р/р.№ 31414537700011 місцевого бюджету м. Бердянська МФО 813015, код ЄДРПОУ 34676953, код бюджетної класифікації № 22090100 в ГУ ДКУ в Запорізькій області. Роз’яснити позивачці, що залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали. Суддя: Н. М. Дубровська http://reyestr.court.gov.ua/Review/19531751
  16. ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" и Укрсиббанк это одно и тоже. Они поступили аналогично ОТП банку, который с целью освобождения резервов, передал должников на ОТП-факторинг, просто в Укрсибе эту функцию исполняет ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ".Вот немного данных: Ідентифікаційний код юридичної особи 37825968 Повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕЙ-КОЛЕКТ" ( ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" ) Місцезнаходження юридичної особи 04070, м.Київ, Подільський район, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8 ПІБ керівника юридичної особи КОЧОЛОДЗЯН АНЖЕЛА ВОЛОДИМИРІВНА Інформація про здійснення зв’язку з юридичною особою тел. +380445850137 Місцезнаходження реєстраційної справи Подільська районна в місті Києві державна адміністрація Дата та назва останньої реєстраційної дії 09.12.2011 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи Дані про перебування юридичної особи у процесі припинення не перебуває в процесі припинення Фирма как видно свежая. Зарегистрирована 26.10.2011 На сайте Госфинуслуг есть распоряжение о разрешении на услуги факторинга: ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ ____________________________________________________________ РОЗПОРЯДЖЕННЯ 08.12.2011 м. Київ № 732 Про схвалення рішення члена Комісії – директора департаменту реєстрації, ліцензування та дозвільних процедур щодо внесення до Державного реєстру фінансових установ інформації про фінансову компанію Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ КОЛЕКТ» Відповідно до підпункту 5 пункту 10 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.10 № 157, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України постановила: 1. Схвалити рішення члена Комісії - директора департаменту реєстрації, ліцензування та дозвільних процедур від 05.12.11 № 3709-ФК щодо внесення до Державного реєстру фінансових установ інформації про фінансову компанію Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ КОЛЕКТ» (місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; код за ЄДРПОУ 37855968) як таку, що може надавати фінансову послугу з: - факторингу. 2. Департаменту реєстрації, ліцензування та дозвільних процедур: - забезпечити внесення до Державного реєстру фінансових установ інформації про фінансову компанію Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ КОЛЕКТ»; - оформити та видати фінансовій компанії Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ КОЛЕКТ» в установленому порядку свідоцтво про реєстрацію фінансової установи та додаток до нього. 3. Контроль за виконанням розпорядження покласти на члена Комісії – директора департаменту реєстрації, ліцензування та дозвільних процедур Калініна О.М. В. о. Голови Комісії А. Литвин Протокол № 689 засідання Комісії від 08.12.2011 http://dfp.gov.ua/217.html?&tx_ttnews%...Hash=1f01351e1a Вот более подробная информация: http://reestr.dfp.gov.ua/pls/dfp/f?p=105:1...403745::NO:RP:: И еще информация: http://reestr.dfp.gov.ua/pls/dfp/f?p=105:1..._ID:20000089649 Только не совпадает ФИО директора с регистрационными данными, что может служить основанием для лишения этой компании лицензии на факторинг Из данных можно сделать вывод, что уставной фонд 7 000 000 грн и он на 100% принадлежит нерезидентам. Директор у них: Лохов Ігор Володимирович, раньше был руководителем Универсальной лизинговой компании http://www.ua-region.com.ua/32162892, но в некоторых источниках она же Украинская Лизинговая Компания и принадлежит, только не удивляйтесь, Укрсиббанку: http://ulc.com.ua/ru и находится по тому же адресу. Адрес электронной почты: [email protected] В приложении полная страница на случай отключения реестра. Теперь по Вашим вопросам: 1. Истцом теперь должен быть ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ", в заседании с Укрсиббанком покажете уведомление о переуступке и попросите отказать Укрсиббанку во взыскании в связи с переуступкой долга. Хотя после этого суд теоретически должен привлечь ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" 2. У коллекторов условия будут те же, что и у банка, но на сегодня в Укрсиббанке по этому вопросу неразбериха. _________________________________.htm
  17. Тут вопрос в другом. Если Вы хотите обязать нотариуса совершить действия он также должен быть ответчиком, за последний год таких определений ВСУ и ВССУГУД довольно много. Если в Вашем иске такого не было, то обратитесь к другому нотариусу, тем более сейчас праздники и Вашего нотариуса скорее всего нет на месте (я именно так понял). Может у другого это будет стоить дороже, но сделать он такие действия сможет.
  18. ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА "07" вересня 2011 р. м. Київ К/9991/4318/11 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Ситникова О.Ф., Мойсюка М.І., Мороз ЛЛ., Лиски Т.О., Чумаченко Т.А. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання частково недійсною постанови від 03.12.2009 року за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України, ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року, - в с т а н о в и в : Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року, якою адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано незаконним та нечинним п. 31 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1342, в частині аб. 1 у разі повної або часткової несплати збору за паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування оператор має право перешкоджати виїзду транспортного засобу з майданчика шляхом застосування спеціальних пристроїв-шлагбаумів або технічних засобів для перешкоджання виїзду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року задоволено клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та зупинено дію абз. 1 п. 31 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів" у разі повної або часткової несплати збору за паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування оператор має право перешкоджати виїзду транспортного засобу з майданчика шляхом застосування спеціальних пристроїв - шлагбаумів або технічних засобів для перешкоджання виїзду. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій Кабінет Міністрів України звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення суду попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення суду попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з таких підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 3 грудня 2009 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів". Згідно з п. 5 Правил паркування може бути платним або безоплатним відповідно до рішення органу місцевого самоврядування або оператора. Відповідно до п. 25 Правил оператор не несе відповідальності за збереження транспортних засобів, розміщених на майданчиках для паркування. Абзацами 3 та 5 п. 26 Правил передбачено, що користувач зобов'язаний: сплатити збір за паркування та вартість послуг з утримання майданчиків для платного паркування; після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити збір за паркування та вартість послуг з утримання майданчика для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено. Згідно з п. 30 Правил під час паркування на майданчику для платного паркування користувач сплачує збір за паркування, розмір якого встановлюється органами місцевого самоврядування згідно із законом, а також вартість надання послуг з утримання майданчиків для платного паркування. Вартість послуг з утримання майданчиків для платного паркування сплачується користувачем за кожну годину паркування згідно з тарифом, установленим (погодженим) виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку і межах, визначених законодавством, з урахуванням переліку основних послуг. Згідно з аб. 1, 7 та 8 п. 31 Правил у разі повної або часткової несплати збору за паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування оператор має право перешкоджати виїзду транспортного засобу з майданчика шляхом застосування спеціальних пристроїв-шлагбаумів або технічних засобів для перешкоджання виїзду. Після перевірки сплати користувачем збору за паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування, а також вартості застосування технічних засобів для перешкоджання виїзду представник оператора зобов'язаний усунути перешкоду для виїзду транспортного засобу з майданчика. Вартість застосування технічних засобів для перешкоджання виїзду розраховується за методикою, затвердженою Мінжитлокомунгоспом. У разі прибуття представника оператора на звернення користувача пізніше, ніж через одну годину, користувач має право не сплачувати вартість послуг з утримання майданчиків для платного паркування. Згідно з п. 32 Правил, якщо користувач відмовився сплатити збір за паркування та вартість послуг з утримання майданчиків для платного паркування, а також вартість застосування технічних засобів для перешкоджання виїзду, представник оператора складає відповідний акт за формою, встановленою Мінжитлокомунгоспом, який підписують два свідки, користувач та представник оператора, і усуває перешкоду для виїзду транспортного засобу з майданчика. У такому разі питання сплати збору за паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування, а також вартості застосування технічних засобів для перешкоджання виїзду з майданчика вирішується у судовому порядку. Згідно п. 4 Правил передбачено, що оператором є суб'єкт господарювання, який здійснює обладнання і утримання майданчика для паркування. Тобто, як вірно вказано судом першої інстанції, оператор є суб'єктом господарювання, який здійснює обладнання і утримання майданчика для паркування як вид господарської діяльності, і має право на отримання відповідної плати за надання вказаних послуг. Перераховуючи збір за паркування до місцевого бюджету, оператор отримує вартість послуг з утримання майданчиків для платного паркування в якості оплати наданих ним послуг, і у випадку користування платним майданчиком для паркування особа оплачує вартість цієї послуги як і вартість будь-якої іншої послуги, що надається суб'єктами господарювання в будь-якій іншій галузі. Враховуючи викладене та те, що законодавство не містить обов'язку держави в особі її уповноважених органів здійснювати обладнання і утримання майданчиків для паркування саме за рахунок збору за паркування, податку з власників транспортних засобів або інших податків, зборів та обов'язкових платежів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що позовні вимоги щодо незаконності впровадження КМУ вказаного платежу є необґрунтованими. Також вірним є висновок про безпідставність позовних вимог в частині скасування п. 25 вищевказаних правил, так як п. 25 не передбачає відповідальності оператора за схоронність транспортного засобу (саме у такому значенні вжито термін "збереження"). Оскільки оператор згідно Правил не надає послуги зі збереження майна (охоронні послуги), то до обов'язків оператора не може бути віднесено надання таких послуг. Отже, з врахуванням того, що ст. 52-1 Закону України "Про дорожній рух" передбачено право Кабінету Міністрів України встановлювати правила паркування транспортних засобів, то судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено в задоволенні позову щодо встановлення (визнання) відсутності компетенції (повноважень) відповідача на видання/прийняття оскаржуваної постанови. Так само колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком щодо визнання незаконним та нечинним п. 31 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1342, в частині аб. 1, так як Кабінет Міністрів України наділив правом тимчасово затримувати транспортні засоби осіб, не уповноважених на це законами України, та у випадку, не передбаченому законами України, що свідчить про порушення вимог законності при прийнятті п. 31 Правил. Так, відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України власникові гарантується право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Станом на день прийняття рішення по справі жодним законом України подібного права не передбачено. Подібним правом наділені лише уповноважені особи Державтоінспекції згідно ч. 2 ст. 52-1 Закону України "Про дорожній рух" та положень КУпАП. Вимоги позивача щодо зобов'язати відповідача, за відсутності на те законних повноважень (компетенції) утриматись від прийняття в майбутньому нормативно-правових актів (в т. ч. розпоряджень, постанов, які матимуть аналогічні за змістом норми, що передбачені п. 31 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою № 1342 також не підлягають задоволенню, так як так як судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю виконавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. Також колегія погоджується з тим, що інші положення п. 31 та п. 32 Правил є похідними від загального права, передбаченого аб. 1 п. 31, тому не можуть бути застосовані за умови визнання його незаконним та нечинним, так як за своєю правовою природою цей платіж є відшкодуванням оператору понесених ним витрат на застосування технічних засобів для перешкоджання виїзду, тобто платежем, що не передбачає отримання прибутку, проте включає в себе фактично понесені витрати. Що стосується ухвали про забезпечення позову то колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання про зупинення дії абз. 1 п. 31 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів», у зв’язку з наявності явної протиправності вказаного пункту Правил шляхом встановлення обмеження у користуванні транспортним засобом у спосіб, передбачений законами України, а також з урахуванням існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів. Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду попередніх інстанцій, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні. Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України, - у х в а л и в : Касаційні скарги Кабінету Міністрів України, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року –без змін. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає. Судді Суддя О.Ф. Ситников http://reyestr.court.gov.ua/Review/18455346
  19. В решении біло указано обязательство именно этого нотариуса снять арест? Нотариус был ответчиком?
  20. От всего сердца поздравляю Всех форумчан их друзей и близких с наступившим Новым сказочным годом. Это единственный год символом, которого является сказочное животное, к тому же он самый сильный. Поэтому желаю всем здоровья, счастья, любви и мудрости в наступившем году. И как показывает история, правда всегда побеждает. Очень рекомендую выделить немножко времени и послушать бессмертную мудрость Омар Хаяма: Бытует мнение, что счастье - это дар…а мудрость – боль ошибок гонорар. Когда мы точно знали, где найдем, и точно знали бы, где это потеряем, не стали бы из искры бы раздувать пожар. Я часто в вечерних молитвах просил: «Отец мироздания, молю, Я часто жалею о чем говорил И редко о том, что молчу». Друзей льстивых речей хвалебные оды, Как правило, нас развращают… Угрозы врага и плохая погода Нас лечат, трезвят, исправляют. Кто счастье не ценит - тот близок к несчастью, кто время не ценит - к забвению. Нам вторил пророк: «не забудьте урок, кому все обязаны своим появлением». Я вижу во сне белоснежные блики, как рой паутины, окутав меня, Пытают как будто ищут признание, забыв, что давно приручили меня. Я крик аллегории слышу так четко, Как слоган молитвы заучен. Кто агнецом станет на закланье Божьем? А кто самодержцем могучим? Когда б мы культурой своей дорожили, Не дав приземлиться пороку На головы наши, на площадки раздумий, Не дай прозвучать злому року. Великая победа, что знает человечество Победа не над смертью и верь не над судьбой Вам засчитал очко судья, что судит суд небесный Только одну победу - победу над собой. Когда в поступках, действиях в своих ты чист, Когда тебе в пророчески все абсолютно ясно, Когда прозрачно чистою душой слагаешь стих, Понятно чистому: Все абсолютно грязно. Однажды мне приснился сон, Где я - любимчик Бога, Где властью услужением и лестью окружен, Где мог повергнуть в прах любого. Средь них пытался я найти друзей Под тяжким грузом власти бремени… Однажды мудрость мысли я постиг: Друзья - лишь мелкие воришки, отпущены во мне Богом времени. Когда мы видим горизонт - мы видим грань земли и неба… Как нам понять? И где найти ответ? Где миг души покой и где найти тот край, насущный хлеба? Нас учит жизнь пройти дорогу чести, Не искушаясь на момент лжи, Чтоб различить смогли б мы дифирамбы лести, Чтоб не налили сами яд в сосуд души. Все покупается и продается И жизнь откровенно над нами смеется. Мы не годуем, мы возмущаемся, Но продаемся и покупаемся. История любви у всех бывает разной… Бывает пылкая… Бывает грустной…Бывает и несчастной… Бывает так, что чувства через мозг пролезть не могут от сомнений. Что уберег, все что нажил - то и получишь без сомнений. Я повествую только о своем: Что в жизни много разного, и в нем Мы усмотреть должны все краски бытия и быта, Чтоб не остаться у разбитого корыта. Нам жизнь всегда подарит шанс: Кого любить, кого нам ненавидеть дружно. И, главное, поверьте мне - не спутать реверанс, Чтобы не кланяться тому, кому не нужно. Любить и быть любимым - это счастье, Вы берегите от простых ненастий. И взяв бразды любви совместно жадно в руки, Не отпускайте никогда, даже живя в разлуке… Нам жизнь подарит много испытаний, Подарит море счастья и не простых скитаний. Так помните - храните ваши чувства, Чтоб не остаться одиноким в час безумства, безрассудства. Желаю счастья всем, кто любит и любим… Ведь жизнь без красок делает безликим И мир, и жизнь, и радость, и любовь. Любите, чтобы вас любили вновь… И еще раз ВСЕХ с наступившим новым годом.
  21. Уважаемая Наталья, Очень жаль, что Вы с таким настроением входите в новый год. Вас также с наступившим, если Вам не нравиться сайт Вы всегда можете обратиться за помощью на другие интернет-ресурсы. На этом сайте консультации предоставляются бесплатно. Люди делятся своими советами и опытом, и если Вам не ответили это не повод поливать всех грязью. Не знаю, кто у Вас тут требовал деньги. Если такое было - напишите. Помимо этого Вы указали, что уже 2 года на сайте и за последний год Вы ничего полезного для себя не нашли. На это хочу ответить, что Вы зарегистрировались 12.3.2011 и то, что Вы уже два года "ничего не находите" и никуда не уходите с сайта тоже показатель. К тому же если ознакомится с историей Ваших обращений, открытых тем и т.д., то мягко говоря, Ваши заявления не соответствуют действительности. Вам неоднократно предоставлялись консультации и советы посетителями сайта. Хотите получить профессиональный совет, обращайтесь к специалистам. Теперь отвечу на Ваши вопросы: 1. Если Вы взяли деньги их нужно вернуть, а не уклоняться от исполнения обязательств. Если Вы не согласны с суммой задолженности то Вы можете ее оспорить в суде подготовив соответствующий иск и расчеты. Обращаю Ваше внимание, что признав договор недействительным деньги все равно нужно возвращать, хотя бы в той сумме которую брали. Судя по всему Вы сразу так сделать не сможете, то и смысла в такой борьбе особо нет. 2. По Вашим неоднократным обращениям прослеживается, что у Вас несколько кредитов в банках и кредитных союзах, конечно если Вы не предоставляете услуги своим знакомым. Поэтому советую выберите наименьший и начните постепенно погашать. В принципе, в скором времени ожидается принятие закона согласно которого размер задолженности будет ограничен предметом залога. Залог будет реализован и остаток долга списан. В России в прошлом месяце такой закон принят. Можно постараться дождаться этого времени. 3. В связи с тем, что банк отозвал надпись - если было уже открыто по ней исполнительное производство, то с Вас ГИС еще должна будет удержать 10% от суммы указанной в исполнительной надписи. Поэтому рекомендую признать ее не подлежащей исполнению, тогда у ГИСа будут отсутствовать основания взыскивать с Вас эти 10%. 4. Относительно 9200 гривен, такого в законе нет, это просто практика принятая в ГИСе. В законе об исполнительном производстве указано: Стаття 52. Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника 7. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Законом о госбюджете установлена на 2012 год минимальная заработная плата в месячном размере: с 1 января - 1073 грн, с 1 апреля - 1094 грн, с 1 июля - 1102 грн, с 1 октября - 1118 грн, с 1 декабря - 1134 грн; Т.е. если в решении суда не указано обращение взыскания, то с 01.01.2012 эта сумма 10 730 грн. На квартиру могут обратить взыскание и при меньшем долге в случае наличия решения суда по этому поводу. И Вы вроде бы отменяли заочное решение. Вам его отменили или нет? И самое главное, извинитесь перед посетителями сайта, которые неоднократно, тратя свое время, Вам помогали довольно дельными советами и не нужно мне угрожать Надеюсь договорились.
  22. Я так не думаю. Исполнительных надписей осуществленных до вступления данного закона в силу достаточно. Тем более, что этот закон не распространяется на договора заключенные ранее
  23. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2011 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Головуючого: Сімоненко В.М., суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О., Олійник А.С., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Перша українська фінансова компанія», відділ у справах громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення на майно, виселення за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання угоди недійсною за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2011 року, в с т а н о в и л а: ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості із кредитного договору. Посилався на те, що 24 грудня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_6 отримав кредит на суму 24 000 доларів США на строк до 23 грудня 2027 року із сплатою відсотків в розмірі 9, 96 %. У забезпечення виконання зобов’язання між сторонами укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого відповідач надав в іпотеку належний йому на праві власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Боржник не виконує зобов’язання за кредитним договором, станом на 9 березня 2010 року утворилась заборгованість в розмірі 38 324, 44 долара США, яка складається з основного боргу, відсотків за користування кредитом, комісії та пені. З огляду на наведене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу житлового будинку з наданням кредитору повноважень на укладення договору купівлі-продажу з отриманням для цього витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майна, а також просив виселити відповідача ОСОБА_6 з будинку. ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору, мотивуючи вимогу тим, що кошти за кредитним договором він не отримав та вказаний кредитний договір з боку кредитора підписано не уповноваженою на це особою. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2011 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено у повному обсязі. У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк». Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Так, судом встановлено, що 24 грудня 2007 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № DN80FІ0000021, згідно з яким ОСОБА_6 отримав кредит на суму 24000 долара США на строк до 23 грудня 2007 року із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9,96 %. На забезпечення виконання зобов’язання між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку передано належне ОСОБА_6 майно - житловий будинок АДРЕСА_1. Станом на 9 березня 2010 року ОСОБА_6 допустив заборгованість за кредитним договором та у добровільному порядку її не погашає. Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» послався на наведені вище обставини та просив суд в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок шляхом його продажу з укладанням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, з наданням всіх повноважень ПАТ КБ «ПриватБанк», необхідних для укладання договору купівлі-продажу. Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині звернення на предмет іпотеки, суди, керуючись ст. 1054 ЦК України, ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», виходили з того, що ОСОБА_6 порушив взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, що є підставою для звернення стягнення на заставлене майно. Висновки судів в цій частині зроблені з урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наданих доказів. Однак рішення суду щодо звернення стягнення на заставлене майно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до розділу V зазначеного Закону можливо в тому числі шляхом надання іпотекодержателю права на продаж предмета іпотеки. Відповідно до ст. 39 зазначеного Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Однак, вирішуючи питання про звернення стягнення на заставлене майно, суди зазначених вимог закону не виконали, в порушення ст. 214 ЦПК України усіх необхідних обставин для ухвалення рішення з дотриманням вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» не встановили, та ухвалили рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи в частині початкової ціни предмета іпотеки, наявності вимог інших кредиторів тощо. Зазначені порушення відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦПК України є підставою для скасування рішення в частині задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Не може вважатись законним та обґрунтованим у сенсі ст. 213 ЦПК України і рішення судів щодо відмови в позові про визнання кредитного договору недійсним. Звертаючись до суду з позовом, відповідач зазначав, що кошти за договором він не отримав і договір підписано не уповноваженою на це особою. Судами в порушення ст. 212 ЦПК України належним чином зазначені доводи на підставі усіх наданих доказів не перевірено. Відповідно до п.п. 7.1 кредитного договору 24 грудня 2007 року банк зобов’язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом зарахування на поточний рахунок у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 33090 доларів США, у тому числі 24000 доларів США на придбання нерухомості. В якості доказів виконання договору в цій частині суд послався на заяву про видачу готівки від 25 грудня 2007 року (т.1 а.с.249) та заяву про переказ готівки від 22 січня 2008 року (т.1 а.с. 221). Але, визнаючи зазначені кошти кредитними, суд не з’ясував, який статус має рахунок, з якого отримані кошти, яким чином його поповнено та за рахунок яких коштів, з огляду на виконання умов передбачених п. 7 договору. З огляду на викладене судами ухвалені рішення з порушенням ст. 212, 214 ЦПК України та норм матеріального права що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а тому рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2011 року скасувати. Справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Перша українська фінансова компанія», відділ у справах громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення на майно, виселення за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання угоди недійсною направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий В.М. Сімоненко Судді В.І. Амелін Т.П. Дербенцева С.О. Карпенко А.С. Олійник http://reyestr.court.gov.ua/Review/19512082
  24. Справа № 22-ц-3000/2011 Головуючий у I інстанції – Деркач О.Г. Категорія – цивільна Доповідач - Мамонова О. Є. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2011 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі: головуючого - судді Мамонової О.Є. суддів: Губар В.С., Позігуна М.І. при секретарі: Рачовій І.І. за участю: ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2011 року по справі за заявою Публічного акціонерного товариства „Альфа – Банк” про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в: В серпні 2011 року ПАТ „Альфа Банк” звернулося до Новозаводського районного суду м. Чернігова із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 05 травня 2011 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ „Альфа Банк” заборгованості за кредитним договором №700007025 у сумі: за кредитом – 36894,98 грн., по відсотках – 428, 44 грн., пені – 62714,25 грн., 100 грн. витрат по сплаті третейського збору. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2011 року задоволено заяву ПАТ "Альфа-Банк". В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на те, що судом першої інстанції не були об’єктивно враховано всі обставини, що мають значення для справи та невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не мав законних підстав для видачі виконавчого документа на підставі рішення третейського суду, оскільки, в порушення вимог ч. 3 ст. 51 Закону України „Про третейські суди” та ч. 3 ст. 105 Регламенту третейського суду, третейський розгляд справи відбувся за відсутності відповідача ОСОБА_5, а тому фактично було вирішено питання про права та обов’язки особи, яка не брала участь у справі. Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду – скасуванню, виходячи із наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов”язковою підставою для скасування судового рішення. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ПАТ „Альфа Банк” про видачу виконавчого документу на підставі рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, які передбачені ст. 389-10 ЦПК України. Однак, з таким висновком місцевого суду не може погодитись апеляційний суд через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права. Згідно п. 2 ч. 6 ст. 56 Закону України «Про третейські суди», п. 2 ч. 1 ст. 389-10 ЦПК України, компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону. Апеляційним судом по справі встановлено, що 19 травня 2008 року між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №700007025, згідно умов якого ОСОБА_5 було надано кредит у сумі 5196,55 дол. США зі сплатою 10,20 % річних та строком повернення до 20.05.2013 року (а.с.11). Пунктом 2.4 вказаного договору визначено цільове призначення кредиту, а саме: придбання транспортного засобу згідно з договором купівлі – продажу, укладеним між позичальником та ТОВ «СІ ЕЙ АВТОМОТІВ» № 1095 від 14.05.2008 року – Chery S11 QQ, 2008 року випуску, сірого кольору, держаний номер НОМЕР_1. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 05 травня 2011 року задоволені позовні вимоги ПАТ „Альфа Банк” до ОСОБА_5 та стягнуто з нього заборгованість за кредитним договором №700007025 у сумі: за кредитом – 36894,98 грн., по відсотках – 428, 44 грн., пені – 62714,25 грн. та 100 грн. витрат по сплаті третейського збору (а.с. 9,10). Пунктами 22, 23 ст.1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено поняття договору споживчого кредиту, права споживача в разі придбання ним продукції у кредит та зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Дія вказаних норм Закону України «Про захист прав споживачів», згідно Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Таким чином, кредитний договір від 19 травня 2008 року №700007025 укладений між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_5 є договором про надання споживчого кредиту, оскільки згідно його умов цільовим призначенням кредитних коштів є придбання позичальником певної продукції - автомобіля, і дія норм Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється до моменту виконання цього договору. Згідно п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" зі змінами внесеними Законом України від 3 лютого 2011 року N 2983-VI , який набрав чинності 11.03.2011 року, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). За таких обставин, Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз”, ухваливши своє рішення 05 травня 2011 року по справі за позовом ПАТ „Альфа-Банк” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, фактично вийшов за межі своєї компетенції, оскільки починаючи з 11.03.2011 року справи у спорах щодо захисту прав споживачів не підвідомчі третейським судам. Викладене у відповідності до приписів п. 2 ч. 6 ст. 56 Закону України «Про третейські суди», п. 2 ч. 1 ст. 389-10 ЦПК України є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду. Відтак, апеляційний суд, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду, оскільки суд першої інстанції вирішив питання з порушенням норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.2, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити. Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2011 року – скасувати. В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства „Альфа – Банк” про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20108336