qwerty

Кто-нибудь имеет текст этого документа?

"Дозвил укрсибу выдан 19.11.2002 г." и тем же числом "додаток"

суддя доручає відповідним фахівцям науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготувати науковий висновок щодо норми матеріального права, яка неоднаково застосована судом (судами) касаційної інстанції у подібних правовідносинах

НЕ спешите жить. В определении ВССУ очень четко прописано про "споживчий кретит", а это словосочетание будет костью в горле ВСУ.

НБУ сам себя запутал. ОТР Bank подал заявление в Верховный суд о пересмотре определения Высшего специализированного суда по рассмотрению гражданских и уголовных дел относительно незаконности валютного кредитования без наличия индивидуальной валютной лицензии. Как стало известно “Экономическим известиям”, с аналогичным заявлением в ВСУ обратился и Нацбанк. Напомним, что НБУ неоднократно утверждал, что генеральной лицензии для валютного кредитования достаточно. Но юристы считают, что конец процесса установления единой судебной практики по вопросам кредитования пока далек, и мы, скорее всего, еще не раз услышим о судебных новациях. Как писали “Экономические известия” (cм. №6 от 18 января), в декабре 2010 г. Высший специализированный суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел вынес определение о незаконности валютных кредитов, выдаваемых банками только на основании генеральной лицензии, отклонив кассационную жалобу ОТP Bank на решение Печерского райсуда Киева и на определение коллегии судей судебной палаты Апелляционного суда Киева, принятые не в пользу банка. Участники рынка, включая НБУ и профессиональные ассоциации банкиров, позицией ВССУГУД, мягко говоря, удивлены, поскольку Верховный суд Украины ранее принимал прямо противоположные решения по аналогичным искам. Кроме того, 7 октября 2010 г. ВСУ издал Обобщение судебной практики рассмотрения гражданских дел, возникающих из кредитных правоотношений (2009-2010 гг.), разъясняющее применение соответствующих норм валютного законодательства. “Согласно указанному обобщению, действия банков по выдаче и обслуживанию валютных кредитов, осуществляемые на основании генеральных банковских лицензий и письменных разрешений Национального банка Украины, не противоречат законодательству Украины. Таким образом, Высший специализированный суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел, принимая решение об отказе в удовлетворении кассационной жалобы “ОТП Банка”, проигнорировал позицию Верховного суда Украины, принял неправомерное решение и этим создал опасный, дестабилизирующий кредитные отношения в Украине прецедент”,— подчеркивает Олег Заморский, начальник юридического управления “ОТП Банк”, и добавляет, что подав заявление о пересмотре решения Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел Верховным судом Украины, “ОТП Банк” обоснованно рассчитывает на принятие судом окончательного решения в пользу банка. Юристы со своей стороны напоминают, что суды и раньше принимали решения о том, что валютное кредитование незаконно, но на позицию НБУ это не повлияло. Уникальность же данного решения в том, что вероятность его последующего пересмотра не так уж высока, а ранее проигравшие в суде заемщики могут просить пересмотреть вынесенные в прошлом решения ввиду появления новых обстоятельств. И хотя специалисты не берутся оценивать перспективность таких исков, в их появлении никто не сомневается. “Ситуация с валютным кредитованием казусная,— считает руководитель Западноукраинского филиала Arzinger Маркиян Мальский. С одной стороны, банк может выдать кредит, имея генеральную лицензию, а вот чтобы погашать кредит, заемщику уже необходима индивидуальная лицензия. Именно такой вывод можно сделать, вчитываясь в п.2 ст.5 и абз. “г” п.4 ст.5 декрета Кабинета министров Украины о системе валютного регулирования и валютного контроля от 19.02.1993 г. №15-93”. С другой стороны, существует постановление НБУ об утверждении положения о порядке выдачи Национальным банком Украины индивидуальных лицензий на использование иностранной валюты на территории Украины как средства платежа от 14.10.2004 г. № 483, где в пункте 1.5 сказано, что использование иностранной валюты как средства платежа без лицензии разрешается, если инициатором или получателем по валютной операции является уполномоченный банк (при условии получения банком лицензии на такие операции и письменного разрешения на осуществление операций с валютными ценностями). Следовательно, получения индивидуальной лицензии на погашение кредита не требуется. По сути, вопрос в том, какой из упомянутых нормативных актов имеет высшую юридическую силу. Согласно закону Украины от 18 ноября 1992 г. №2796-XII “О временном делегировании Кабинету министров Украины полномочий издавать декреты в сфере законодательного регулирования”, декреты Кабинета министров Украины имеют силу закона, а поэтому постановление НБУ не должно выходить за рамки декрета. “Ответ на вопрос, может ли банк не выполнять актов, изданных НБУ, если они, по его мнению, не соответствуют закону, понятен”,— говорит господин Мальский. К тому же, согласно ст. 3 закона Украины “О банках и банковской деятельности”, к банкам применяются положения настоящего закона и нормативно-правовые акты НБУ. Таким образом, банки обязаны выполнять постановления НБУ до тех пор, пока такой акт не будет обжалован в установленном законом порядке. То есть банки, выдавая валютные кредиты при наличии генеральной лицензии, поступают законно, поскольку выполняют нормативно-правовые акты НБУ. А вот законные ли постановления выдает НБУ, уже должны выяснять суды.

http://www.yurpractika.com/news.php?id=0024853

Да, да, по "вновь выявленым обстоятельствам"!!!

Высший специализированный суд по рассмотрению гражданских и уголовных дел (ВССГУД) признал незаконность выдачи валютных кредитов без индивидуальной валютной лицензии. Банкиры и Национальный банк продолжают настаивать на том, что для осуществления кредитных операций достаточно генеральной лицензии, и надеются оспорить решение в Верховном суде (ВСУ). При этом, в ожидании аналогичных решений ВССГУД по другим заемщикам банки начнут повышать кредитные ставки. Как сообщает «Коммерсантъ-Украина», впервые с момента своего создания суд принял решение о незаконности валютных кредитов, выдаваемых банками только на основании генеральной лицензии. ВССГУД отклонил кассацию «ОТП Банка» на решение Печерского районного суда Киева от 14 мая 2010 года и определение коллегии судей судебной палаты Апелляционного суда Киева от 27 октября, которые были приняты не в пользу банка. Юристы также не смогли назвать ни одного решения суда последней инстанции в пользу клиента. «Пожалуй, это прецедент, и на основании этого решения юристы, которые о нем узнали, готовят дела своих клиентов-заемщиков на пересмотр по нововыявленным обстоятельствам, поэтому начнется очередная волна исков к банкам,— уверен управляющий партнер юрфирмы 'Ольга Демченко и партнеры' Ростислав Кравец.— Данное решение оспорить практически невозможно. А то, что Нацбанк неправомерно стал разрешать кредитовать без индивидуальных лицензий, косвенно подтверждает то, что последние полгода письма регулятора о достаточности генеральных лицензий никто не подписывает, даже пресс-служба». Член парламентского комитета по вопросам правосудия Валерий Писаренко пояснил, что, согласно статье 38 закона «О судоустройстве и статусе судей», ВСУ может пересмотреть решение ВССГУД, только если разные судьи этого суда примут противоположные решения по одному и тому же вопросу. При этом должна накопиться «критическая масса» таких противоречий и сам ВССГУД должен разрешить допуск ВСУ к пересмотру дел. Пример первого решения ВССГУД о незаконности валютного кредитования банкиры называют апогеем войны с заемщиками. «Этот феномен называется борьбой между финансовым и реальным сектором, кто перетянет на себя больше активов,— сказал зампред правления одного из банков.— Есть предприятия, которые не хотят ничего отдавать банкам, и есть банки, которые пытаются забрать все у предприятий. Банки пока эту борьбу проигрывают». Член правления «Проминвестбанка» Владислав Кравец считает, что подобные неоднозначные решения судов дискредитируют как саму судебную систему, так и правящую элиту, представителям которой доступно влияние на судей. «Должно быть принято политическое решение, что взятые деньги нужно возвращать, иначе валютного кредитования не будет», — отметил он. Первый зампред правления крупного банка добавил, что прецедент с ВССГУД может стать толчком для принятия законопроектов о защите прав кредиторов, которые рассматривались на прошлой неделе в комитетах Рады. Но до его принятия кредитные ставки, которые последние полгода активно снижались, снова начнут расти. «Если банковская система всколыхнется не так сильно, то ставка гарантированно поднимется минимум на один процент»,— уверен Владислав Кравец. http://news.online.ua/370832/

http://arbitr.gov.ua/news/582/ Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів (Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 № 01-8/97) Вищий арбітражний суд України в порядку інформації надсилає огляд практики вирішення судовою колегією Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів. <…> 4. Додаткова угода до кредитного договору, укладена без наміру створити юридичні наслідки, визнається недійсною. Рішенням арбітражного суду, залишеним без зміни наглядовою інстанцією, задоволено позовні вимоги підприємства до банку про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору. У заяві до Вищого арбітражного суду України банк, не погоджуючись з рішенням та постановою суду зі справи, просив їх скасувати та відмовити у позові з посиланням на невідповідність викладених у них висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи та доводи заявника, судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов встановила таке. На виконання умов кредитного договору позивачу було надано кредит у національній валюті України для закупівлі борошна. Матеріалами справи підтверджується факт перерахування кредитних коштів на рахунок позивача. Сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої первісний кредитний договір було переоформлено у договір на валютне кредитування. Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення спірної угоди кредитні кошти у національній валюті України були використані позивачем для розрахунків за борошно. Визначений у додатковій угоді цільовий характер кредиту в іноземній валюті не відповідає дійсності з огляду на те, що умовами договору купівлі-продажу борошна не було передбачено розрахунки в іноземній валюті. Крім того, згідно з актом перевірки, проведеної державною податковою інспекцією, кошти в іноземній валюті на відкритий позивачу валютний рахунок не надходили. За таких обставин судовою колегією Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов висновок наглядової інстанції про те, що спірна угода містить ознаки мнимої, визнано обгрунтованим, оскільки, як свідчать матеріали справи, її укладено без наміру створити юридичні наслідки (стаття 58 Цивільного кодексу). Крім того, у процесі укладення спірної угоди було порушено вимоги пунктів 9, 10, 15, 20 Положення Національного банку України “Про кредитування”, затвердженого постановою Національного банку України від 28.09.95 № 246 (з подальшими змінами і доповненнями), щодо надання кредиту на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання. З огляду на викладене судовою колегією Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов рішення та постанову арбітражного суду зі справи залишено без зміни як такі, що відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству. <…>

По каким основаниям?

Да, в этом есть рациональное зерно. Но ВСУ воспользуется описаным путем если возникнут разногласия. А реально этот путь убит "узагальненями", нет у ВСУ необходимости обращаться в КСУ. И еще, нет у нас надзорной инстанции. Можно воспользоваться только Пленумом ВСУ.

Писать "узагальнення" и пр.

Часть решения ВСУ, когда рассматривают дело обьективно. ... У судовому рішенні апеляційний суд зобов’язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, оскільки інакше буде порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який має право за певних обставин на дослідження нових доказів та переоцінку доказів. Разом із тим на порушення зазначених положень закону апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу, обмежився лише узагальнюючою фразою про те, що висновки суду відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону, підтверджуються поясненнями сторін і матеріалами справи. Проте суд узагалі не перевірив як доводів апеляційної скарги, так і законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції; не навів ніяких мотивів ухваленого ним судового рішення та обставин, які б спростовували доводи скарги, та не зазначив, які норми права були судом застосовані.

Не нужно обосновывать, они этот вывод сами уже сделали.

дело «Хаджианастасиу против Греции» выложить сможете.

"Бардак" - одна из форм порядка. У Вас в "борще" оказались "и мухи, и котлеты". Постараюсь разделить последних. 1. К горю или радости мы живем в Украине, а не Франции (как вариант). 2. Действительно любой человек имеет право обратиться в национальный суд. И действительно ограничение этих прав является нарушением норм Конвенции. Это неоспариваемый факт. 3. Порядок, на который я ссылаюсь установлен внутренним национальным законодательством Украины. А именно, ЦПКУ , закон "О судоустройстве и пр." и т.д. Подразумевается, что стороны за защитой своих прав, руководстьвуясь национальным законодательством имеют право обращаеся в национальный суд 1, 2 и касационной инстанции. 4. Кто и как нарушает п.3? Стороны процесса или государство Украина (в лице суда)? В описаной Вами ситуации стороны не нарушают национальное законодательство и обжалуют решение апеляционной инстанции. Порядок установлен ЦПКУ, ГПКУ. Эти действия не противоречат Конвенции. Однако, в этой ситуации ВСУ или ВГСУ имеет право отменить или оставить в силе решение 1 и 2 инстанции. Он этим правом пользуется в рамках установленого внутреннего законодательства. Вопрос, какие нормы Конвенции нарушены? Ваш вариант - нарушено нормы п. 6 Конвенции, потому что ВСУ отменил решение апеляции. Аргументы - решение апеляции вступило в силу и ВСУ не имеет права его отменять. и ТОЛЬКО ЭТО. Мой вариант - нарушений норм Конвенции по Вашим основаниям в действиях ВСУ нет. Аргументы - порядок отмены решения предусмотрен национальным законодательством. 5. А было ли вообще нарушение норм Конвенции? Было. Только совсем по другим основаниям. МОЙ ВАРИАНТ - НЕ СОБЛЮДЕНО ПРАВО НА СПРАВЕДЛИВОЕ СУДЕБНОЕ РАЗБИРАТЕЛЬСТВО, В РАМКАХ НАЦИОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА. Но это совсем другая история. П.С. Очень хорошее решение из этой оперы выложил VladimirD, его можно брать за основу оформления формуляра. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...amp;#entry21105

Ссылка на решения ЕС против Украины http://www.minjust.gov.ua/0/19618

Еще раз повторюсь, без дальнейших коментариев.Отменять можно, но при условии - если не нарушена процедура обжалования.

И далее. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

И на самое главное Вы не обратили внимание. На что жаловался человек? По решению суда вступившему в силу о взыскании зароботной платы, он не смог ее получить. Это решение не было обжаловано, при этом не было выполнено в силу описаных обстоятельств.

Неуместный сарказм. Vekt, сказав "А", говорите и "Б". Читайте п.41 внимательно, о чем идет речь. 41. Суд зазначає, що ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов’язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами (див., серед інших справ, рішення у справі «Трегубенко проти України» (Tregubenko v. Ukraine), заява № 61333/00, пп. 34–38, рішення від 2 листопада 2004 року; та рішення у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27–34, рішення від 18 листопада 2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. О чем уже я писал, нарушен процесуальній порядок. Решение вступило в силу и не было обжаловано в установленый срок. Если же решение обжалуется в установленом порядке, это не является нарушением норм Конвенции. Ваши аргументы не по теме.

VladimirD уже разместил хорошее решение по пункту 1 ст. 6 Конвенции. Было нарушено право на справедливое судебное разбирательство. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Колишня друга секція Р І Ш Е Н Н Я Справа "Проніна проти України" (Заява N 63566/00)Страсбург, 18 липня 2006 року Переклад офіційний Це рішення стане остаточним за обставин, що викладені у пункті 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакторській правці. У справі "Проніна проти України" Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли: п. Ж.-П.Коста (J.-P.Costa), Голова, п. А.Б.Бака (A.B.Baka), п. І.Кабрал Баррето (I.Cabral Barreto), п. Р.Тюрмен (R.Turmen), п. В.Буткевич (V.Butkevych), пані Д.Йочєнє (D.Jociene), п. Д.Поповіч (D.Popovic), судді, а також пані С.Доллє (S.Dolle), Секретар секції, після обговорення в нарадчій кімнаті 10 січня та 27 липня 2006 року, постановляє таке рішення, ухвалене в останній із зазначених днів: ПРОЦЕДУРА 1. Справа порушена за заявою (N 63566/00), поданою до Суду проти України громадянкою України пані Проніною Світланою Володимирівною (далі - заявниця) 25 жовтня 2000 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). 2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - пані В.Лутковською та п. Ю.Зайцевим з Міністерства юстиції. 3. Заявниця стверджувала, зокрема, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень у її цивільній справі. 4. Заяву було передано до другої секції Суду (пункт 1 правила 52 Регламенту Суду. Для розгляду справи (пункт 1 статті 27 Конвенції зі складу цієї секції було створено палату, як передбачено пунктом 1 статті 26. 5. Ухвалою від 10 січня 2006 року Суд оголосив заяву частково прийнятною. 6. 1 квітня 2006 року Суд змінив склад секцій (пункт 1 правила 25), однак ця справа залишилася на розгляді палати, створеної у складі колишньої другої секції. 7. Заявниця подала свої зауваження щодо суті. Уряд не подав своїх зауважень (пункт 1 правила 59). ФАКТИ I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 8. Заявниця народилась у 1944 році та проживає в місті Ялта, Україна. 9. У березні 2000 року у зв'язку з відмовою нарахувати їй більшу пенсію заявниця звернулась до Ялтинського міського суду з позовом до місцевого управління праці та соціального захисту населення. У своєму позові заявниця стверджувала, що відповідно до статті 46 Конституції та статті 19 Закону "Про пенсійне забезпечення" її пенсія не може бути нижчою прожиткового мінімуму. Виходячи з того, що їй було призначено пенсію в розмірі 74,70 грн, а прожитковий мінімум було встановлено у розмірі 118,30 грн на місяць, заявниця вимагала відповідного збільшення пенсії. 10. 4 квітня 2000 року суд відмовив у задоволенні позову заявниці. Суд, зокрема, встановив, що, хоча стаття 19 Закону "Про пенсійне забезпечення" передбачає можливість підвищення пенсії, але вона також обмежує максимальний розмір пенсії, яку заявниця фактично отримувала. Суд не розглянув аргумент заявниці щодо невідповідності розміру її пенсії прожитковому мінімуму, гарантованому статтею 46 Конституції. 11. Заявниця оскаржила рішення Ялтинського міського суду до Верховного Суду Автономної Республіки Крим. У своїй касаційній скарзі заявниця повторно стверджувала, що відповідно до статті 46 Конституції її пенсія не може бути нижчою, ніж прожитковий мінімум, а норми Конституції мають перевагу над нормами звичайних законів. 12. 3 липня 2000 року Верховний Суд Автономної Республіки Крим залишив у силі рішення суду першої інстанції. Суд не розглядав скаргу заявниці з точки зору статті 46 Конституції. II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ПРАВО 1. Конституція України 1996 року 13. Відповідні положення проголошують наступне: Стаття 8 "... Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується". Стаття 46 "... Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом". Стаття 147 "... Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України". Стаття 150 "До повноважень Конституційного Суду України належить: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): - законів та інших правових актів Верховної Ради України; - актів Президента України; - актів Кабінету Міністрів України; - правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені". 2. Цивільний процесуальний кодекс 1963 року (скасований 1 вересня 2005 року) 14. Статтею 11 Кодексу було передбачено, що суди виносять рішення у справі на підставі Конституції, інших актів законодавства або міжнародних договорів України у порядку, передбаченому цим Кодексом. Стаття 202 передбачала, що судове рішення повинно містити факти справи, встановлені судом, докази, якими обґрунтовується висновок суду, причини визнання або відхилення того чи іншого аргументу, а також закони, застосовані судом. 3. Закон "Про Конституційний суд України" від 16 жовтня 1996 року 15. Відповідні положення проголошують наступне: Стаття 83. Питання конституційності, що виникають у процесі загального судочинства "У разі виникнення у процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, провадження у справі зупиняється. За таких умов відкривається конституційне провадження у справі і справа розглядається Конституційним Судом України невідкладно". Стаття 94. Підстава для конституційного звернення "Підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод". 4. Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року 16. Стаття 19 цього Закону проголошує наступне: "Пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку, але не нижче мінімального розміру пенсії... Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості... Максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох... мінімальних пенсій за віком..." 5. Закон України "Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1999 рік" (25 грудня 1998 року) 17. Закон установив величину вартості межі малозабезпеченості на перше півріччя 1999 року в розмірі 90,7 гривень на місяць, а на друге півріччя - 118,3 гривень. 6. Закон України "Про підвищення мінімального розміру пенсії" (15 липня 1999 року) 18. Цим Законом встановлено мінімальний розмір пенсії за віком 24,9 гривні. 7. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (1 листопада 1996 року) 19. Відповідні частини Постанови проголошують наступне: "2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції..." ПРАВО I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 10 КОНВЕНЦІЇ 20. Заявниця скаржилася, що суди не розглянули повністю її аргументи, зокрема щодо розміру її пенсії в порівнянні з прожитковим мінімумом, встановленим статтею 46 Конституції. Заявниця посилалася щодо суті на пункт 1 статті 6 Конвенції, який передбачає, що: "Кожен має право на справедливий... розгляд його справи... судом..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..." 21. Уряд нагадав прецедентну практику Суду щодо того, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника. Далі Уряд стверджував, що попри той факт, що заявниця згадувала конституційне положення у своєму позові та касаційній скарзі, вона не надавала жодних усних аргументів з цього питання під час слухань, а обґрунтовувала свій позов положеннями Закону "Про пенсійне забезпечення". Уряд дійшов висновку, що звичайне посилання на свої конституційні права у її письмових заявах до суду не зобов'язували останній детально вивчати це питання. 22. Заявниця стверджувала, що державні органи не дотримувалися конституційних положень про соціальну допомогу пенсіонерам. 23. Суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29). 24. Суд нагадує, що Конвенція як така не гарантує право доступу до суду, який має повноваження визнати закон недійсним чи позбавити його юридичної сили або давати офіційне тлумачення закону (див. mutatis mutandis, рішення у справі "Горіздра проти Молдови" (Gorizdra v. Moldova) (ухв.), N 53180/99 від 2 липня 2002 року; а також рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" (James and Others v. the United Kingdom) від 21 лютого 1986 року, Серія А, N 98, с. 81). Не гарантує вона й права на передання справи національним судом іншому національному або міжнародному органу для винесення попередньої ухвали (див. "Коем та інші проти Бельгії" (Coeme and Others v. Belgium), NN 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, параграф 114 ECHR 2000-VII). У правовій системі України, де фізична особа не має права індивідуального звернення до Конституційного Суду України, національні суди мають досліджувати питання відповідності нормативних актів Конституції і, якщо існує сумнів, звертатися з клопотанням про відкриття конституційного провадження (див. пункти 14 і 15 вище). Однак з точки зору відповідного законодавства цю систему не можна тлумачити як таку, що вимагає від звичайних судів детально розглядати питання щодо конституційності, яке порушує сторона цивільного провадження, або зобов'язує суди передавати кожне таке питання до Конституційного Суду. Очевидно, суди загальної юрисдикції користуються певною дискрецією щодо розгляду питань конституційності, які виникають в рамках цивільного провадження. Таким чином, питання, чи достатньо суд обґрунтував своє рішення щодо цього питання, може бути визначено тільки у світлі обставин справи, про що згадувалося вище. 25. У цій справі заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалася, зокрема, на положення статті 46 Конституції, заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. Не у компетенції Суду вирішувати, який шлях міг би бути найадекватнішим для національних судів при розгляді цього аргументу. Однак, на думку Суду, національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно було порушення цього положення. II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ 26. Стаття 41 Конвенції передбачає: "Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію". A. Шкода 27. Заявниця вимагала відшкодування моральної шкоди, однак не уточнила розмір суми, залишивши її визначення на розсуд Суду. 28. Уряд стверджує, що встановлення будь-якого порушення становитиме достатню справедливу сатисфакцію в цій справі. Як альтернативу він запропонував Суду винести рішення по цій справі, керуючись принципом справедливості. 29. Для надання потерпілій стороні справедливої сатисфакції згідно зі статтею 41 Конвенції Суд вважає розумним присудити заявниці 1500 ЄВРО на відшкодування моральної шкоди. B. Судові втрати 30. Заявниця не вимагала відшкодування за цим пунктом; відповідно Суд нічого не присуджує. C. Пеня 31. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої мають бути додані три відсотки. ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО 1. Вирішує, що було допущено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції; 2. Вирішує, що: (a) протягом трьох місяців від дати, коли рішення стане остаточним згідно з пунктом 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна виплатити заявниці 1500 ЄВРО (одна тисяча п'ятсот ЄВРО) для відшкодування моральної шкоди; ( вищезазначена сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на дату розрахунку, а також сума будь-якого податку, який може бути стягнуто з заявниці; © після закінчення вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на вказану суму нараховуватиметься відсоток у розмірі граничної позичкової ставки (marginal lending rate) Європейського центрального банку, що діятиме протягом періоду несплати, плюс три відсотки (simple interest); 3. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції. Вчинено англійською мовою, повідомлено письмово 18 липня 2006 року відповідно до пп. 2 та 3 правила 77 Регламенту.Секретар секції Голова секції С.Доллє (S.Dolle) Ж.-П.Коста (J.-P.Costa)

сейчас уже можно

application.pdf

(Українська) (Ukrainian) ПОЯСНЮВАЛЬНА НОТАТКА ДЛЯ ОСІБ, ЯКІЗАПОВНЮЮТЬ ФОРМУЛЯР ЗАЯВИ У ВІДПОВІДНОСТІ ДО СТАТТІ 34 КОНВЕНЦІЇ ВСТУП Ця нотатка призначена допомогти Вам заповнити формуляр заяви до Суду. Будь-ласка, уважно прочитайте и перед тим, як заповнювати формуляр, а потім спирайтеся на неї, заповнюючи кожний розділ формуляру. Заповнений формуляр буде Вашою заявою до Суду, згідно зі Статтею 34 Конвенції. Він буде основним документом при розгляді Вашої справи Судом. Тому важливо заповнити його якомога повніше та акуратніше, навіть якшо це означає повторне викладення інформації, що вже була подана Вами до Суду раніше. Формуляр складається з восьми розділів. Ви повинні заповнити формуляр таким чином, щоб Ваша заява містила усю необхідну інформацію, яка вимагається у відповідності до Правил Процедури Суду. Нижче Ви знайдете правила заповнення кожного розділу формуляру окремо, а також текст Статей 45 та 47 Правил Процедури Суду. ПРАВИЛА ЗАПОВНЕННЯ ФОРМУЛЯРУ І. СТОРОНИ - Стаття 47 § 1 (а), (б) та (в) (1 - 13) Якщо заява подається більш ніж одним заявником, Ви повинні надати усю необхідну інформацію про кожного з них (на окремому аркуші, якщо це потрібно). Заявник може уповноважити іншу особу представляти СВОЇ інтереси. Такий представник повинен бути адвокатом, що має право практикувати в однш i3 Договірних Сторш i проживати на території однієї з них, або ж іншою особою. ухваленою Судом. У випадку, коли заявник уповноважений іншою особою, відповідні дані повинні бути вказані у цьому розділі формуляру. Суд буде вести листування лише з цим представником. І. ВИКЛАДЕННЯ ФАКТІВ - Стаття 47 § 1 (г) (14) Ви повинні зрозуміло та стисло викласти подробиці фактів, що стосуються предмету скарги. Намагайтеся описати події у тій послідовності, у якій вона мала місце. Вказуйте точні дати. Якщо Ваші скарги стосуються кількох питань (наприклад, різних судових розглядів). Ви повинні описати кожен із них окремо. ІІІ. ЗАЗНАЧЕННЯ ПОРУШЕНЬ КОНВЕНЦІЇ ТА ВІДПОВІДНА АРГУМЕНТАЦІЯ -(15) Стаття 47 § 1 (д) У цьому розділі формуляру Ви повинні якомога точніше пояснити, у чому полягає Ваша скарга, згідно з Конвенцією. Зазначте, до яких положень Конвенції Ви апелюєте і поясніть, чому Ви вважаєте, що факти, викладені Вами у Роздш II, спричинили порушення цих положень. Ви побачите, що певні статті Конвенції припускають, за певних умов, деякі обмеження прав, що гарантуються цими статтями (див., наприклад. підпункти від (а) до (е) Cram 5 § 1 та 2 Статтей з 8 по 11). Якщо Ви апелюєте до такої статті, спробуйте пояснити, чому Ви вважаєте невиправданими обмеження, проти яких В и висту паєте. ІV. ЗАЯВА ЗГІДНО ЗІ СТАТТЕЮ 35 § 1 КОНВЕНЦІЇ - СТАТТЯ 47 § 2 (а) (16-18) У цьому розділі Ви повинні викласти подробиці процедур стосовно використаних Вами внутрішніх засобів захисту. Ви повинні заповняти кожну з трьох частин цього розділу і окремо надати інформацію щодо кожної окремої скарги. У пункті 18 Ви повинні вказати, чи існують будь-яш iHnii засоби захисту, до яких Ви не вдалися, і які б надали Вам можливість переглянути справу. Якщо такий засіб існує. Ви повинні його вказати (наприклад, назвати судову чи іншу інстанцію, куди б міг бути направлений позов) і пояснити, чому Ви його не використали. V. ВИКЛАДЕННЯ ПРЕДМЕТУ ЗАЯВИ -Стаття 47 § 1 (с) (19) Тут Ви повинні стисло вказати, якої мсти Ви бахаєте досягти, звертаючись до Суду. Ви масте зазначити загальний розмір справедливої сатисфакції, яку Ви. можливо, забажаєте отримати, згідно зі Статтею 41 Конвенції. VI. ЗАЯВА СТОСОВНО ПРОЦЕДУР У ІНШИХ МІЖНАРОДНИХ ІНСТАНЦІЯХ -(20) Стаття 47 § 2 (б) Тут Ви повинні вказати, чи подавали Ви будь-коли скарги, яш е предметом Вашої заяви, до будь-яких інших міжнародних інстанцій, що займаються розслідуваннями або урегулюванням подібних питань. Якшо так, то Ви повинні вказати усі подробиці, включаючи назву органу, до якого подавалися скарги, дати і деталі усіх процедур, які мали місце, а також подробиці ухвалених рішень. Ви також повинні надати копії відповідних рішень та інших документів. VІІ. ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ - Стаття 47 § 1 (ж) (21) (ДОДАВАЙТЕ НЕ ОРИГІНАЛИ ДОКУМЕНТІВ, А ВИКЛЮЧНО КОПІЇ) Не забудьте скласти перелік та додати до Вашої заяви копи ycix судових вироків та інших рішень, згаданих у Розділах IV та VI. а також будь-яш шпп документи, які, на Вашу думку, суд міг би взяти до уваги як докази (протоколи слухань, заяви свідків і т. ін.). Додайте будь-які документи, на підставі яких виносився вирок чи інше рішення, а також текст самого рішення. Надсилайте виключно ті документи, які стосуються скарг, представлених Вами до Суду. VІІІ. ДЕКЛАРАЦІЯ ТА ПІДПИС - Стаття 45 § З (22) Якою заява підписана, представником заявника, до неї повинна додаватися належним чином оформлена довіреність, підписана заявником (якщо вона не була подана раніше). CTATTI 45 ТА 47 ПРОЦЕДУРИ СУДУ Стаття 45 (Підписи) 1. Будь-яка заява, згідно зі Статтями 33 та 34 Конвенції, подасться письмово і має бути підписана заявником або його представником. 2. Якщо заява подається недержавною організацією або групою осіб, вона повинна бути підписана особами, уповноваженими представляти таку організацію чи групу. Палата або Комітет визначать, чи дійсно особи, що підписали заяву, уповноважені це робити. 3. Якщо заявники представляються іншими особами, згідно зі Статтею 36, їхній представник або представники повинні додати письмову довіреність. Стаття 47 (Зміст особистої заяви) 1. Будь-яка заява, згідно зі Статтею 34 Конвенції, має бути викладена на бланку формуляру заяви, якщо Президент Секції не вирішить інакше. Вона має містити а. прізвище, ім'я, по-батькові, дату народження, громадянство, стать, рід занять та адресу заявника; б. прізвище. ім'я, по-батькові, рід занять та адресу представника (якщо такий є); в. назву Договірної Сторони чи Сторін, проти яких подасться заява; г. викладення фактів; д. зазначення порушень Конвенції та відповідна аргументація; е. докази того, що відповідає вимогам прийнятності (використання усіх можливих національних засобів правового захисту та дотримання шестимісячного терміну подачі заяви), згідно зі Статтею 35 § 1 Конвенції;та є. предмет заяви та загальний розмір справедливої сатисфакції, яку заявник, можливо, забажає отримати, згідно зі Статтею 41 Конвенції; а також супроводжуватися ж. копіями усіх відповідних документів, що стосуються справи, зокрема, судових чи інших рішень, що стосуються предмету заяви. 2. Крім того, заявник повинен: а. надати інформацію, а саме документи та рішених, згадані вище у пункті 1 ж., які можуть довести відповідність критеріям прийнятності (використання усіх можливих національних засобів правового захисту та дотримання шестимісячного терміну подання заяви), згідно зі Статтею 35 § 1 Конвенції; та б. вказати, чи представляли вони скарги до будь-яких інших міжнародних інстанцій для розслідування чи урегулюваішя. 3. Заявники, які не бажають розголошувати своє ім'я громадськості, повині це вказати, а також навести причини, що могли б виправдати таке відхилення від звичайної процедури, яка передбачає доступність шформацп шд час засідань Суду для громадськості. Президент Палати може дозволити анонімність лише у виняткових та цілком виправданих випадках. 4. Невідповідність вимогам, викладеним у пунктах 1 та 2, може призвести до відмови у реєстрації заяви і неможливості розгляду ії Судом. 5. Датою подання заяви, як правило, буде вважатися той день, коли заявник вперше виклав предмет своєї скарги, хоча б у скороченому вигляді. Однак, Суд може визнати такою і іншу дату, якщо вважатиме це виправданим. 6. Заявники повинш шформувати Суд про будь-які зміни усіх обставин стосовно заяви, а також про зміни місцепроживаиня.