stairtov

Справа № 752/1163/14-ц Провадження №: 2/752/2108/14 УХВАЛА 05. 05. 2014 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О. В. при секретарі Яловенко А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання відповідача Телятнікова Олега Володимировича про витребування доказів, - встановив: В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Телятнікова Олега Володимировича, Котюк Ірини Олексіївни про звільнення майна з-під арешту. У судовому засіданні 05 травня 2014 року відповідачем Телятніковим О. В. заявлено клопотання про повторне витребування у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» для огляду у судовому засіданні оригінал кредитного договору № К2НСАЕ00000436 від 11 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» га Телятніковим О. В., оригінал договору застави рухомого майна, укладеного 11 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Телятніковим О. В. в забезпечення виконання зобов’язань за вказаним вище кредитним договором, докази відкриття позичальником рахунку відповідно до умов п. п. 17. 6, 17. 7 кредитного договору, а також документи, що підтверджують виконання касових операцій за цими рахунками. У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на недоцільність витребування вказаних вище документів. Відповідач Котюк І. О. у судовому засіданні при вирішенні даного клопотання покладалась на розсуд суду. Вислухавши думку учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, суд надходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. Враховуючи наведене, з метою необхідності повного і всебічного з’ясування обставин справи та об’єктивного вирішення спору по суті, суд вважає, що клопотання відповідача Телятнікова О. В. підлягає задоволенню, як обґрунтоване, у зв’язку із чим у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» необхідно витребувати для огляду у судовому засіданні орігінал кредитного договору № К2НСАЕ00000436 від 11 серпня 2008 року, укладенного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Телятніковим О. В., оригінал договору застави рухомого майна, укладеного 11 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Телятніковим О. В. в забезпечення виконання зобов’язань за вказаним вище кредитним договором, докази відкриття позичальником рахунку відповідно до умов п. п. 17. 6, 17. 7 кредитного договору, а також документи, що підтверджують виконання касових операцій за цими рахунками. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133, 134, 135, 137 ЦПК України, суд - ухвалив: Клопотання відповідача Телятнікова Олега Володимировича про витребування доказів, - задовольнити. Зобов’язати Публічне акціонерне товариство Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» надати Голосіївському районному суду м. Києва для огляду у судовому засіданні оригінал кредитного договору № К2НСАЕ00000436 від 11 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Телятніковим О. В., оригінал договору застави рухомого майна, укладеного 11 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Телятніковим О. В. в забезпечення виконання зобов’язань за вказаним вище кредитним договором, докази відкриття позичальником рахунку відповідно до умов п. п. 17. 6, 17. 7 кредитного договору, а також документи, що підтверджують виконання касових операцій за цими рахунками. У разі неможливості надання вказаних доказів взагалі, або у встановлений строк, суд зобов’язує повідомити про це суд з зазначенням причин протягом п’яти днів з дня отримання ухвали. За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя /шум е ( Создан БЕСПЛАТНОЙ версией ЗТОІК МоЬіІе Рос Зсаппе[, І\Ш#ИМІкІІгІ1)(1)ЬІІ!! 1іШ если не нарисуют то и не предоставят и тогда ст 640 не заключон !!!

кто вам мешает отказатся от такого обслуживания ..... да вы сами надеятесь что ктото вас выьянет ...никто кроме вас самих этого делать не будет !

тоисть при не предоставлении віше указанного суд обязан !!! согласно узагальненню 9 года и прочим дать оценку правочину ---он укладен или нет --- при отсутствии подтверждения укладенности !!! обратите внимание что есть различия в самих договорах относительно момента укладенность и пидпис !!! тоесть подписать это не значит он укладен что относится к кредитному договору !!!! ну а тут и ст 640 !!! отсутствие доказа передачи договор не заключон !!!! удачи

здравствуйте дорогие мои мученики долго не писался біл занят но біл в теме хочу вам сообщить новость !!!! я стал головой инициативной группі по созданию тер громаді собственника и овладел юр базой державоутворення !!! тоисть начиная общение с любім представителем """ государственного строя "" неизвестно кем созданого !!! а ставлю их на место что влечот вполоть до возбуждения на них уголовного !!!! ну а далее все по маслу естественно если ві сами владеете зак базой и не прячетесь в песок ... итак к делу проиграл позов чем получил основания на привлечение судьи к ответственности !!! подал апеляцию....... 25 будет заседание в мою пользу потому что примат в догонкуна уже имеющемся решении !!! подал на меня опять позов и я все перевернул против него самого простім запереченням при єтом дав понять организации которая присвоила себе полномочия ( имитирует деятельность органа власти) кто они и что и как должні делать ну вот и итог пока -------------------------------------------------------------- Справа № 752/1163/14-ц Провадження №: 2/752/2108/14 УХВАЛА 05. 05. 2014 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О. В. при секретарі Яловенко А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання відповідача Телятнікова Олега Володимировича про витребування доказів, - встановив: В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Телятнікова Олега Володимировича, Котюк Ірини Олексіївни про звільнення майна з-під арешту. У судовому засіданні 05 травня 2014 року відповідачем Телятніковим О. В. заявлено клопотання про повторне витребування у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» для огляду у судовому засіданні оригінал кредитного договору № К2НСАЕ00000436 від 11 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» га Телятніковим О. В., оригінал договору застави рухомого майна, укладеного 11 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Телятніковим О. В. в забезпечення виконання зобов’язань за вказаним вище кредитним договором, докази відкриття позичальником рахунку відповідно до умов п. п. 17. 6, 17. 7 кредитного договору, а також документи, що підтверджують виконання касових операцій за цими рахунками. У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на недоцільність витребування вказаних вище документів. Відповідач Котюк І. О. у судовому засіданні при вирішенні даного клопотання покладалась на розсуд суду. Вислухавши думку учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, суд надходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. Враховуючи наведене, з метою необхідності повного і всебічного з’ясування обставин справи та об’єктивного вирішення спору по суті, суд вважає, що клопотання відповідача Телятнікова О. В. підлягає задоволенню, як обґрунтоване, у зв’язку із чим у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» необхідно витребувати для огляду у судовому засіданні орігінал кредитного договору № К2НСАЕ00000436 від 11 серпня 2008 року, укладенного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Телятніковим О. В., оригінал договору застави рухомого майна, укладеного 11 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Телятніковим О. В. в забезпечення виконання зобов’язань за вказаним вище кредитним договором, докази відкриття позичальником рахунку відповідно до умов п. п. 17. 6, 17. 7 кредитного договору, а також документи, що підтверджують виконання касових операцій за цими рахунками. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133, 134, 135, 137 ЦПК України, суд - ухвалив: Клопотання відповідача Телятнікова Олега Володимировича про витребування доказів, - задовольнити. Зобов’язати Публічне акціонерне товариство Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» надати Голосіївському районному суду м. Києва для огляду у судовому засіданні оригінал кредитного договору № К2НСАЕ00000436 від 11 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Телятніковим О. В., оригінал договору застави рухомого майна, укладеного 11 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Телятніковим О. В. в забезпечення виконання зобов’язань за вказаним вище кредитним договором, докази відкриття позичальником рахунку відповідно до умов п. п. 17. 6, 17. 7 кредитного договору, а також документи, що підтверджують виконання касових операцій за цими рахунками. У разі неможливості надання вказаних доказів взагалі, або у встановлений строк, суд зобов’язує повідомити про це суд з зазначенням причин протягом п’яти днів з дня отримання ухвали. За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя /шум е ( Создан БЕСПЛАТНОЙ версией ЗТОІК МоЬіІе Рос Зсаппе[, І\Ш#ИМІкІІгІ1)(1)ЬІІ!! 1іШ ------------------------------- читайте конституцию ...тер громада ....и как создаются юр лица публичного права !!!! цку ст 80 кто их создает

а почему и зачем потребителю что либо доказывать !!!! это обязанность банка согласно цпку доказать выдачу !!! потребителю достаточно и необходимо заявить что фин послугу \\ споживчий кредит \\ не отрымав !!!! и все никаких пояснений и коапний хай банк доводит все первично касовыми доками ... на которые надо указать суду как на единственный способ получения !!!КОТОРОГО НЕ ПРОИЗОШЛО ... ОНИ САМИ СОЗДАЛИ ПРАВИЛА ИГРЫ ТАК И ИГРАЙТЕ ПО ИХ ПРАВИЛАМ

а все началось с такой малявы ..... АПЕЛЯЦІИНИИ суд МІСТА КИЄВА вул. Солом'ямська, 2-А, м. Київ, Україна, 03680 Справа № 22-ц/796/13963/2013 03.10.2013 Головуючий суддя Оніщук М.І. ПАТ «Приватбанк» пр.-ку Шуліці А.В. 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 і/ Телятніков О.В. 03039, м. Київ, пр.-т СУДОВА ПОВІСТКА-ПОВІДОМЛЕННЯ Апеляційний суд м. Києва повідомляє, що розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 6 серпня 2013 року по справі за позовом Телятнікова Олега Володимировича до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, - відбудеться 16 жовтня 2013 року об 11 год. ЗО хв. в приміщенні Апеляційного суду м.Києва (м. Київ, вул. Солом’янська, 2-а) Додаток: копія апеляційної скарги, для сторін, які не подавали апеляційну скаргу, на яку можна подати свої заперечення до 14.10.2013. Помічник судді КОПІЯ 1 Апеляційний суд м.Кисва ІіІш через Голоснвський районний суд м.Кисва 03127, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна 14-а Апелянт (Відповідач): ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 Представник Апелянта: Шуліка Аліпа Володимирівна м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги, 50 49000 Позивач: Тслятніков Олег Володимирович м. Київ, Ііо справі №752/14014/13-ц 2/752/4089/13 АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 06.08.2013року 06.08.2013 року Голосїївськнм районним судом м.Кисва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом Телятніков О.В. (далі - Позивач) до ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК" (далі — Відповідач) про захист прав споживача, визнання договору недійсним. З вищезазначеною ухвалою ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК" не згодний у зв'язку із недотриманням судом першої інстанції правил підсудності. Представник Позивача не був присутній в судовому засіданні 06.08.2013 року. Копія ухвали на представник Позивача отримав по пошті 13.09.2013 р. шо підтверджується Штрихкодовий ідентифікатор: 0312709809557 на сайті укр пошти, а відтак, сірок на апеляційне оскарження ухвали починає збігати з 13.09.2013 р. і закінчується 18.09.2013 р. Відповідно до норм ст.ст. 69, 70, 294 ЦПК України апеляційна скарга подасться в строк на апеляційне оскарження, а саме: 18.09.2013 р. Відповідно положень статей 55, 124 Конституції України та ст. З ЦПК України кожна особа мас право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Позови, що виникають із кредитних правовідносин, предявляються до суду за загальними правилами підсудності, визначеними главою 1 розділу III ЦПК. При цьому необхідно враховувати право споживача на иредявлення позову також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування цієї особи або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (частина пята статті 110 ЦПК). Правила статті 114 ЦПК про виключну підсудність застосовуються до позовів, шо виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо). В інших випадках застосовуються положення ч. 2 ст. 109 ЦПК України: позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням. Недотримання правіш підсудності тягне за собою повернення заяви позивачеві, про шо постановляється ухвала. Повернення позовної заяви не перешкоджас повторному зверненню із заявою до належного суду (частина пята статті 121 ЦГІК). Також, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову с питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредит}; типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування. Таку саме думку виражено в «УЗАГАЛЬНЕННІ судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.) Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України Управління вивчення та узагальнення судової практики Верховного Суду України. Так. в разі ненадання відповідної інформації дійсно передбачена відповідальність, встановлена ст.ст. 15 і 23 Закону України "Про захист прав споживачів”. В той час, коли кредитні відносини підлягають регулювання за спеціальним законодавством. Позовні вимоги регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема главами 16 та 71 Цивільного кодексу України. З викладеного видно, шо позов подано з порушенням правил підсудності. ОТЖЕ, ухвалою суду першої інстанції від 06.08.2013 р. було в порушення норм процесуального законодавства визначено підсудність даної справи цьому суду та безпідставно не повернуто попиту заяву позивачеві відповідно до вимог ст. 121 11ПК України. відтак, ухвала суду с незаконною та необгрунтованою та підлягає скасуванню з направленням справи до Жовтневого районного туф’ м. Дніпропетровська для продовження розгляду. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 213-215, 303, 307ЦПК України. - ШЮШУ СУД: 1. Апеляційну скаргу ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК’' на ухвалу Голосіївського районного суду м.Кисва від 06.08.2013 року - задовольнити. 2. Скасувати хвалу Голосіївського районного суду м.Кисва від 06.08.2013 рокг у цивільній справі за позовом Телятніков О.В. до ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК" про захист прав споживача, визнання договору недійсним, та передати справу по підсудності до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. 3. Судові витрати стягнути з Позивача. Додатки: - копія довіреності представника ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"; - копія апеляційної скарги; - копія ухвали та конверту; - оригінал доказу сплати судового збору: Представник ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” Адреса відправника, Індекс о { ц, 'і і ■їП;? Учй. %* 10 8ГР 2013 — $ _ яяе^здЛ- Адреса одержувача, індекс *..., ... М<&*Ц^.седсі< ■■• ^.^^^МАОЛАЛ., . ^.О , ‘^.1 ^Ь, і. • ' Ц '/ЯІ | Справа «V» 752/14014/13-й І Проважлеинн по справі .V* 2/752/4089/13 І УХВАЛА 06 серпня 2013 року суддя Голосіївського районного суду мі с та Кисва Фролов М.О.. вивчивши позовну заяву Телятнікова Олега Володимировича до Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" про захист прав споживачів, 1 визнання договору недійсним.- встановив: позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Кисва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Приватбанк'* про захист прав споживачів, "щ визнання договору недійсним. ; Позов підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства. Справа підсудна Голосіївському районному суду міста Києва, ? Підстав для відмови у відкритті провадження в справі відсутні. ^ На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 119-120, 122. і 27-128 ЦПК У країни,- у х вали в: Відкрити провадження у-справі за позовом Телятнікова Олега :Ьодолимй|ШШїИ'--- * до Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" про захист прав споживачів, визнання договору недійсним. Призначити судове засідання в приміщенні Голосіївеького районного суду міста Кисва на 20 листопада 2013 року на 15 годину 00 хвилин. В судове засідання викликати осіб, які беруть участь в справі. Роз'яснити відповідачу иравр подати суду письмові заперечення проти позову стосовно всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу, посилаючись на і незаконність вимог позивача. їх необгрунтованість, відсутність у позивача права на с звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження в справі, з < обов’язковим посиланням на докази, якими такі заперечення обгрунтовуються. Копії ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, крім того, відповідачу І та третій особі - копію позовної заяви з доданими до неї документами. Ухвала може бути оскаржена в частині недотримання правил підсудності шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду міста Кисва через І олосіївський районний суд міста Кисва протяг ом п’яти днів з дня отримання копії ухвали. ^ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО І І М.О. Фролов

До: Апеляційного суду м. Києва 03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 2-А Головуючий суддя Оніщук М.І Справа № 22-ц/796/13963/2013 03.10.2013 . Позивач Телятнікова Олега Володимировича, 03039, м. Київ, Апелянт Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», яке розташоване за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги 50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, Представник Апелянта: Шуліка Аліна Володимирівна м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги, 50 49000 ЗАПЕРЕЧЕННЯ На Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк», У особі Представника Апелянта: Шуліка Аліпа Володимирівна далі (Апелянт), що подана на на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 06.08.2013року Не погоджуючись із зазначеною ухвалу, Апелянт подав апеляційну скаргу. Трактуючи на свій особистий розсуд законодавство України та Постанови і Узагальнення ВСУ, ВССУ, Апеляційного суду м.Києва та Конституцийного суду , взявши на себе повноваження вважати що судом першої інстанції не дотримано правил підсудності. Я Позивач з апеляційною скаргою не згоден . Апеляційна скарга необґрунтована з огляду на наступне. Відповідач ,з огляду апеляційної скарги погодився що позов стосується Закону України «Про захист прав споживачів» Згідно із ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»: споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб... продукція – будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Системно проаналізувавши інші положення цього закону, можна прийти до висновку, що Споживчий кредит – кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) фізичній особі, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити будь-які виріб (товар) робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб, для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Зважаючи на те, що цільове призначення кредиту є задоволення особистих потреб – споживчі потреби, то на вищезазначені кредитні правовідносини поширюється норми законодавства «Про захист прав споживачів». Відповідно до п. 2 Постанови Пленум Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» Закон України «Про Захист прав споживачів» поширюється на зазначені в ньому відносини, які виникли після введення його в дію. Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають … із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-96 Згідно п. 1.2 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» затверджених Постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007р. кредит на споживчі потреби є споживчим. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0541-07 Отже, його метою є задоволення особистих потреб, тому керуючись положеннями вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України на вищезазначені кредитні правовідносини поширюється норми законодавства про захист прав споживачів. Звертаю ще раз увагу шановного суду на те, що на відносини позивача і відповідача розповсюджуються норми Закону України «Про захист прав споживачів» і це обґрунтовано вище. П. 1 результативної частини Рішення КСУ від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовича щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України „Про захист прав споживачів“ у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 В аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів“ від 12 травня 1991 року № 1023–XII з наступними змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-11 Таким чином, посилання відповідача на узагальнення невідомого походження а також на спеціальне законодавство – яке не наведено !! не може бути підставою для зміни правил підсудності положення Закону України «Про захист прав споживачів» що поширюються на відносини між Позивачем та Відповідачем, та мають розглядатись відповідно до: http://document.ua/sudova-praktika-z-rozgljadu-civilnih-sprav-pro-zahist-prav-s-doc131525.html ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)1 (Витяг) Цивільно-процесуальні питання захисту прав споживачів Дотримання правил підсудності Судова практика свідчить про непоодинокі випадки безпідставного повернення за непідсудністю справ про захист прав споживачів. Вирішуючи питання територіальної підсудності, суди повинні керуватися нормами розд. III гл. 1 ЦПК (статті 107 - 117) і враховувати, що відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК позивачу в справах про захист прав споживачів надано право на свій розсуд пред'являти позов: за місцезнаходженням відповідача, за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (за винятком виключної підсудності). АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА УЗАГАЛЬНЕННЯ практики розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів Узагальнення практики розгляду судами міста Києва справ про захист прав споживачів проведено відповідно до листа Верховного Суду України від 18 лютого 2010 року N 6-1 Відкриття провадження у справі та визначення підсудності Підсудність справ даної категорії визначається за місцем знаходження юридичної особи (ч. 2 ст. 109 ЦПК), за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (ч. 5 ст. 110 ЦПК). Право вибору між судами, яким згідно із загальним правилом територіальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна дана справа, належить виключно позивачу (ч. 13 ст. 110 ЦПК). Жоден з цих судів не вправі повернути позивачу позовну заяву з мотивів непідсудності справи даному суду. http://www.cct.com.ua/2011/01.03.2010_ask.htm Прошу, суд визнати Заперечення на Апеляційну скаргу обґрунтованою, відхилити апеляційну скаргу Апелянта . П Р О Ш У: Прийняти до розгляду Заперечення на апеляційну скаргу Відповідача. Відхилити апеляційну скаргу Відповідача О.В. Телятніков

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 06.08.2013року 06.08.2013 року Голосїївськнм районним судом м.Кисва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом Телятніков О.В. (далі - Позивач) до ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК" (далі — Відповідач) про захист прав споживача, визнання договору недійсним. З вищезазначеною ухвалою ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК" не згодний у зв'язку із недотриманням судом першої інстанції правил підсудності. Представник Позивача не був присутній в судовому засіданні 06.08.2013 року. Копія ухвали на представник Позивача отримав по пошті 13.09.2013 р. шо підтверджується Штрихкодовий ідентифікатор: 0312709809557 на сайті укр пошти, а відтак, сірок на апеляційне оскарження ухвали починає збігати з 13.09.2013 р. і закінчується 18.09.2013 р. Відповідно до норм ст.ст. 69, 70, 294 ЦПК України апеляційна скарга подасться в строк на апеляційне оскарження, а саме: 18.09.2013 р. Відповідно положень статей 55, 124 Конституції України та ст. З ЦПК України кожна особа мас право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Позови, що виникають із кредитних правовідносин, предявляються до суду за загальними правилами підсудності, визначеними главою 1 розділу III ЦПК. При цьому необхідно враховувати право споживача на иредявлення позову також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування цієї особи або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (частина пята статті 110 ЦПК). Правила статті 114 ЦПК про виключну підсудність застосовуються до позовів, шо виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо). В інших випадках застосовуються положення ч. 2 ст. 109 ЦПК України: позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням. Недотримання правіш підсудності тягне за собою повернення заяви позивачеві, про шо постановляється ухвала. Повернення позовної заяви не перешкоджас повторному зверненню із заявою до належного суду (частина пята статті 121 ЦГІК). Також, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову с питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредит}; типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування. Таку саме думку виражено в «УЗАГАЛЬНЕННІ судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.) Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України Управління вивчення та узагальнення судової практики Верховного Суду України. Так. в разі ненадання відповідної інформації дійсно передбачена відповідальність, встановлена ст.ст. 15 і 23 Закону України "Про захист прав споживачів”. В той час, коли кредитні відносини підлягають регулювання за спеціальним законодавством. Позовні вимоги регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема главами 16 та 71 Цивільного кодексу України. З викладеного видно, шо позов подано з порушенням правил підсудності. ОТЖЕ, ухвалою суду першої інстанції від 06.08.2013 р. було в порушення норм процесуального законодавства визначено підсудність даної справи цьому суду та безпідставно не повернуто попиту заяву позивачеві відповідно до вимог ст. 121 11ПК України. відтак, ухвала суду с незаконною та необгрунтованою та підлягає скасуванню з направленням справи до Жовтневого районного туф’ м. Дніпропетровська для продовження розгляду. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 213-215, 303, 307ЦПК України. - ШЮШУ СУД: Апеляційну скаргу ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК’' на ухвалу Голосіївського районного суду м.Кисва від 06.08.2013 року - задовольнити. Скасувати хвалу Голосіївського районного суду м.Кисва від 06.08.2013 рокг у цивільній справі за позовом Телятніков О.В. до ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК" про захист прав споживача, визнання договору недійсним, та передати справу по підсудності до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. Судові витрати стягнути з Позивача. Додатки: копія довіреності представника ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"; копія апеляційної скарги; копія ухвали та конверту; оригінал доказу сплати судового збору:Представник ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”

\\але інформації про філії відсутні в реєстрі як і про керівників філій \\\ так с кем бил договор с ч физ лицом ... и является ли єто кредитом или незаконной операцией с целью наживи

успокою вас по поводу гербовой печати ... ее не имеют права они ставить по той причине что есть все основания на то что они не являются представителями гос структуры ... если задатся этим вопросом до мелочей то в их регистрации и способах создания много пробелов .... тоесть не ставя гербовую печать они снимают с себя ответственность как с юр лица публичного права ...а решения и отписки пожно понималь как \\ высновок комерцийнои установы \\

Висновок судів про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову в силу відсутності доказів про отримання боржником повідомлення про підвищення процентної ставки є помилковими, оскільки направлення письмового повідомлення про підвищення відсоткової ставки по кредиту на адресу позивача підтверджується відповідним реєстром поштових відправлень, що міститься у матеріалах справи (а.с. 79-80), який не спростований, який не спростований, який не спростований, что теперь надо и что надо чтоб подать иск по существу ----- подать иск по спростуванню и после подать новый иск на основании решения суда ... в связя с не полкчением уведомления ......

МОЖЕТЕ ИСПОЛЬЗОВАТЬ И РАСПРОСТРАНЯТЬ ВСЕ ПОСТРОЕНО НА ПОДЛЕННЫХ ДОКАХ !!! РЕКОМЕНДУЮ ВЗЯТЬ ВЫТЯГИ И ДОКИ ИЗ АРХИВА ДЛЯ ОТСТАИВАНИЯ СВОЕЙ ЦЕЛИ ---- УБРАТЬ ТЕ СТРУКТУРЫ КОТОРЫЕ НЕ ДАЮТ НАМ НОРМАЛЬНО ЖИТЬ

- Вищевказані «народні депутати України» від політичних партій , навпаки, незаконно призначалися «рішенням» політизованими органами само проголо-шеної незаконної ЦВК, згідно закритих списків, складених та затверджених лідерами національних меншин відомих політичних партій, які, так само як і ЦВК, жодна, ніколи законним шляхом не створювалась юридичною особою публічного права, у спосіб, встановлений положеннями розділу 3 п.2 ст.81 ЦК України. - Жодні політичні партії, представники яких сьогодні знаходяться у Вер-ховній раді України, не мають законної державної реєстрації у Міністерстві юстиції України, з наступних підстав, 1) Жодна з цих партій не створювалась, юридичною особою публічного права, за адресою свого знаходження, у спосіб, встановлений положеннями розділу 3 п.2 ст.81 ЦК України, - розпорядчим актом відповідного органу місцевого самоврядування, наділеного правами для створення юридичних осіб публічного права ; 2) Міністерство юстиції України, з 24.08.1991р., також, до цього часу, не створювалось юридичною особою публічного права, у спосіб, встановлений положеннями розділу 3 п.2 ст.81 ЦК України, - розпорядчим актом Президента України, і таких письмових доказів, також не існує в природі. (!!!???) Вище наведене незаперечно сьогодні підтверджується Президентським сайтом та наступним законодавством України. Витяг № 1 з положень підпункту 3 пункту 2 статті 81 "Види юридичних осіб" ЦК України: - Юридична особа публіч­ного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади або органу місцевого самоврядування " --- Витяг № 2 з положень 3-го речення Розділу 1 «Самовизначення украї-нської нації Декларації «Про державний суверенітет України» від 16.07.1991р « Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій інших угрупувань чи окремих осіб переслідуються законом» --- Витяг № 3 з положень 3-го речення Розділу ІІ «Народовладдя» Декларації «Про державний суверенітет України» від 16.07.1991р. - « …….. . Жодна політична партія , громадська організація , інше угрупування чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу» --- Витяг № 4 з положень Постанови Верховної Ради України «Про департи-зацію державних органів, установ та організацій» № 1429-12 від 24.08.1991р. « Припинити діяльність організацій політичних партій в усіх органах державної влади та управління. ……… Особи які не виконують цієї Постанови підлягають звільненню з зазначених органів протягом десяти днів ….» --- Витяг № 5 з розділу 1 ст.37 Конституції України в редакції 28.06.1996р. та 2011р - « Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій програмні цілі або дії спрямовані на …..незаконне захоплення державної влади, забороняються» --- Витяг № 6 з розділу 3 ст.37 Конституції України в редакції 28.06.1996р. та 2011р - « Не допускається створення та діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої влади та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування …….та в інших державних установах і організаціях» --- Витяг № 7 з розділу 1 ст.71 Конституції України, в редакції 28.06.1996р.: - « Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування» --- Витяг № 8 з розділу 2 ст.78 Конституції України, в редакції 2008р.: - « Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата , бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади» --- Витяг № 9 з 1-го та 3-го речення ст.156 у розділі ХІІІ «Внесення змін до Конституції України» Конституції України, в редакції 28.06.1996р.: - «Законопроект про внесення змін до розділу І «Загальні засади», розділу ІІІ «Вибори. Референдум» і розділу ХІІІ «Внесення змін до конституції України подається до Верховної ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної ради України, . . ., Затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України» --- Таким чином відсутність проведення за 23 роки жодного подібного Референдуму, повністю доводить закінчений злочин «народних депутатів» України від політичних партій та їх політичних вождів, а саме, - Президентів України, встановлений ст.109 «Дії спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади» та ст.111 «Державна зрада» та ст.191 -5 « Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» КК України. в епізодах захоплення членами політичних партій, датами 24.08.1991р., 26.03.2002р., 26.03.2006р., 18.09.2007р., 5.11.2012р. приміщення Верховної Ради УРСР, з метою розтрати та привласнення в особливо великих розмірах, державного бюджету саме національної держави –України. Незаперечним підтвердженням вищевказаного злочину є саме порівняння по-ложень витягів № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, №7, № 8 та № 9 з положеннями деяких таємних законів України, прийнятих саме 450 – тьма «народними депутатами» від політичних партій, в період, з 26.03.2002р., по 28.10.2013р. Витяг № 10 з положень ст.17-1 «Форми державного фінансування політичних парті» Закону України «Про політичні партії в Україні» від 27.11.2003р № 1349, затвердженого Президентом України Л. Кучмою: - « За рахунок коштів Державного бюджету України фінансується статутна діяльність політичних партій, не пов»язана з їхньою участю у виборах до органів державної влади , органів місцевого самоврядування , а також відшкодовується витрати політичних партій , у тому числі й тих що входили до виборчих блоків політичних партій , пов»язані з фінансуванням їхньої передвиборчої агітації під час чергових та позачергових виборів народних депутатів України. У разі поділу Державного бюджету України на загальний та спеціальний фонди , витрати , передбачені частиною першої цієї статті , провадяться із загального фонду Державного бюджету України» --- Витяг № 11 з положень ст.17-2 «Обсяг державного фінансування статутної діяльності політичних партій в Україні» Закону України «Про політичні партії в Україні» від 27.11.2003р № 1349, затвердженого Президентом України Л. Кучмою: - « Щорічний обсяг фінансування статутної діяльності політичних партій ( партій, що входили до виборчих блоків політичних партій ) з Державного бюджету України, становить 0.01 розміру мінімальної заробітної плати , встановленого на 1 січня року, що передує року виділення коштів, помноженого на кількість громадян , включених до списку виборців на останніх чергових виборах народних депутатів України» --- Витяг № 12 з положень п.20 ст.87 «Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України» Бюджетного Кодексу України, станом на 1 березня 2007р.: - « п.20) проведення виборів та референдумів, державне фінансування політичних партій» --- Таким чином, з урахуванням незаперечних письмових доказів, згідно яких в період 2005 - 2007 роки, мінімальна зарплата в Україні, складала біля 800 грн., та з урахуванням інформації на державному сайті ЦВК, що в Україні зареєстровано 36 млн.780 тис.179 виборців, цією заявою сьогодні доводиться, що щорічні виплати тільки одній маленькій політичній партії, яка потрапила до Верховної Ради України, у складі любого політичного блоку, саме для здійснення її статутної діяльності, складали ( 36780179 х 800 х 0.01) = 294 млн. 241 тис. 432 грн. А з урахуванням кількості таких політичних партій у «Верховній раді України», ( у тому числі в політичних блоках), 1) за період, - з 26.03.2002р. - по 26.03.2006р. ( 23 партії ), за період з 26.03.2006р. по 18.09.2008р. ( 10 партій ), та за період з 18.09.2008р по цей час 22.02.2012р. ( 16 партій), та 2) самої кількості таких річних виплат, тільки за 7 років, викриває суму збитків національному бюджету національної держави – Україна, більше ніж 30 млрд. 895 млн. 350 тис. 360 грн. ( 294 млн. 241 тис. 432 грн. х 15 партій х 7 років). Тобто, «Верховна Рада України» з народними депутатами від політичних партій, виявляється є не служіння народу української нації, а є великий злочин, який сьогодні виключно робиться за рахунок виживання 42 мільйонів представників народу української нації. Окремо треба відзначити, що вищезазначена сума збитків, вказана без ура-хування інших бюджетних витрат пов»язаних з самою організацією незаконної діяльності політичних партій неруських РОСІЯН та євреїв у самій Верховній раді України, датами 26.03.2002р., 26.03.2006, 18.09.2007р. та 28.10.2013р. скликання. - До уваги не взяті збитки незаконних бюджетних витрат, на наступне : 1) на організацію та проведення датами 26.03.2002р., 26.03.2006, 18.09. 2008р. та 31.10.2010р. незаконних виборів міських депутатів від політичних партій до міських Рад у районах міст з районним поділенням «самостійної української держави – Україна»; 2) на організацію та проведення датами 26.03.2002р., 26.03.2006, 18.09. 2008р. незаконних виборів народних депутатів України від політичних партій до органів ще нествореної до цього часу з 24.08.1991р. юридичної особи публічного права з назвою - «Верховної Ради України»; 3) на організацію «роботи» незаконної та не легітимної «Верховної Ради України, 26.03.2002р., 26.03.2006, 18.09.2008р. скликання, та незаконного утримання її нелегітимних народних депутатів від політичних партій, за весь вищевказаний період з 26.03.2002р. – по 23.07.2013р.; 4) на організацію «введення» в дію на державній території національної держави Україна (УРСР) політичними органами нелегітимної Верховної Ради України, 26.03.1998р., 26.03.2002р., 26.03.2006, 18.09.2008р. скликань, всього незаконно «прийнятого» нелегітимного законодавства «самостійної української держави –України»; 5) на погашення загально державних збитків національній державі Україна завданих останній в результаті «введення» в дію на її державній території нелегітимних Указів нелегітимних Президентів України, з вождів політичних партій; 6) на погашення загально державних збитків національній державі Україна завданих останній в результаті добровільного виконання на її державній території вищевказаного нелегітимного «законодавства» антидержавної організації неруських Росіян та євреїв з назвою «самостійна українська держава – України»; 7) на погашення загально державних збитків національній державі Україна завданих останній в результаті примусового виконання на її державній території вищевказаного нелегітимного «законодавства» антидержавної організації неруських Росіян та євреїв з назвою «самостійна українська держава – України»; 8) на погашення загально державних збитків національній державі Україна завданих останній в результаті примусового виконання на її державній території, неправосудних та незаконних судових «рішень» нелегітимних судових органів само проголошених юридичних осіб з назвами місцевих, районних у містах з районним поділенням, міських судів та Верховного суду України. - Постановлених шляхом використання нелегітимного «законодавства» антидержавної організації неруських Росіян та євреїв, з назвою, - «самостійна українська держава – України», з посиланням на «нормативні акти» політичних органів самопроголошеної юридичної особи публічного права з назвою « Верховна рада України». - Якій, Свідоцтво «про державну реєстрацію юридичної особи», невідомого права, було незаконно видано таким же самопроголошеним незаконним «виконавчим комітетом Київської міської ради»; Незаперечним підтвердженням цього є той незаперечний факт, що «викона-вчий комітет Київської міської ради», та сама «Київська міська Рада», ніколи не створювались у Шевченківському р-ні міста Києва з районним поділенням, у спосіб, встановлений 2-м реченням розділу 1 ст.143 Конституції України, - рішенням територіальної громади міста Києва, а навпаки виникли шляхом само проголошення, - шляхом таємного зговору окремого кола київських неруських РОСІЯН та євреїв; Останнє сьогодні документально доводиться витягами з державного реєстру. Більше того, у районах міст з районним поділенням райони яких були безпосередньо створені Постановами Президії Верховної ради УРСР, взагалі не створюються міські Ради та їх міські виконавчі комітети. - Непереборною перешкодою створити в Шевченківському р-ні районі міста Києва з районним поділенням, 1) «виконавчий комітет Київської міської ради», та 2) «Київську міську Раду», сьогодні, є сама відсутність у місті Києві самої територіальної громади міста Києва. Також непереборною перешкодою створити у районі міста Києва з районним поділенням «виконавчий комітет Київської міської ради», та саму «Київську міську Раду», є сама Конституція України та ЗУ «Про місцеве самоврядування», а саме: 1) положення розділу 4 ст.140 Конституції України; 2) положення 1-го та 2-го речення розділу 1 ст.143 Конституції України; 3) положення п.5 ст.6 ЗУ «Про місцеве самоврядування»; 4) положення п.2 ст.10 ЗУ «Про місцеве самоврядування». - Згідно яких, «Київська міська рада», її виконавчий комітет та сама територіальна громада міста Києва, взагалі не створюються у районі міста Києва з районним поділенням, за наступних обставин, а саме : 1) у відсутність власної неподільної міської адміністративної території; 2) у відсутність власних міських виборців, з статусом міських жителів так як останні всі до одного є жителями районів міста Києва – тільки виборцями до своїх районних Рад. 3) у відсутність власних відповідних прав, встановлених розділом 4 ст.140 Конституції України, тільки обласним та районним радам, представляти у містах з районним поділенням, у тому числі і у Києві, спільні інтереси існуючих там територіальних громад районів, з правами, прирівняних до первинних суб»єктів місцевого самоврядування. 4) у відсутність самої можливості, у місті Києві з районним поділенням, створити «територіальну громаду міста Києва», за відсутність, існування неподільної на райони, самостійної міської адміністративної території; Витяг № 13 з розділу 4 ст. 140 Конституції України: « Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст , є районні та обласні ради.». --- 5) у відсутність прав територіальних громад районів у містах з районним поділенням, встановлених положення п.5 ст.6 ЗУ «Про місцеве самоврядування»; Витяг № 14 з положень п.5 ст. 6 «Територіальні громади» ЗУ «Про місцеве самоврядування» : - « У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб»єкти права власності» --- 6) у відсутність заснування та створення системи органів безпосереднього управління територіальних громад районів міста Києва, передбаченої положеннями 1-го речення розділу 1 ст.143 Конституції України. - Відсутність їх створення, взагалі не допускає заснування у місті Києві з районним поділенням місцеве самоврядування, з підстав, що згідно положень 2-го речення розділу 1 ст.143 Конституції України місцеве самоврядування є виключно наступною формою управління останніх, у містах з районним поділенням національної держави – Україна, після безпосереднього управління. - Місцеве самоврядування за жодних обставин, не може, у місті Києві з районним поділенням, бути створеним у відсутність існування самої системи безпосереднього управління територіальних громад районів міста Києва. Останнє сьогодні вже непотрібно доводити, як і той факт, що місто Київ є МІСТОМ з районним поділенням на 10 самостійних Районів, - з статусом самостійних адміністративних одиниць. Таким чином, вищенаведеним доводиться, що за відсутність на державній території національної держави Україна, первинних суб»єктів місцевого самоврядування належних «самостійній українській державі - України», у жодному випадку, сьогодні не дозволяє створити у місті Києві з районним поділенням, спочатку їй належні державні органи виконавчої, су-дової та законодавчої влади, з наступними назвами, саме: - 1) Верховна Рада України; 2) Центральна виборча комісія; 3) Генеральна прокуратура України, 4) Конституційний суд України; 4) Вища рада юстиції; 5) Вищий адміністративний суд України; 6) Верховний суд України, 7) Міністерство юстиції України, 8) Міністерство внутрішніх справ України, та 9) легітимного Президента України, щоб в наступному, за допомогою останніх, отримати можливість створити з неруських Росіян та євреїв її власне місцеве самоврядування. Вищенаведене, швидше, також не може відбутись, у відсутність існу-вання у місті Києві з районним поділенням, самих територіальних громад неру-ських Росіян та євреїв, належних «самостійній українській державі – України». На підставі вищевикладеного, керуючись ст.154 КПК України, прошу: 1. Відкрити кримінальне провадження на докази закінченого злочину го-лови ЦВК Шаповала В., датами 5.11.2012р., встановлений ст.157 ч.3 «Пере-шкоджання здійсненню виборчого права», ст.109 «Захоплення державної влади» ст.111 «Державна зрада», та ст.382 «Невиконання судового рішення» КК України, в частині, 1) організації у незаконний спосіб 28.10.2013р. незаконних виборів наро-дних депутатів України від політичних партій, шляхом невиконання Рішення Конституційного суду України від 30.09.2010р., у справі № 1-45/2010 « про визнання неконституційним Закону України, «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004р. № 2222, з використанням підробленого виборчого законодавства України. 2) організації у незаконний спосіб 5.11.2012р. незаконного виготовлення шляхом невиконання Рішення Конституційного суду України від 30.09.2010р., та положень розділу 2 ст.78 Конституції України, з використанням підробленого виборчого законодавства України, 225-ть незаконних посвідчень народних депутатів України від політичних партій, для їх передачі останнім з метою, у відсутність їх виборів, захопити приміщення Верховної ради «України», та «найвищу» в Україні «державну владу народу української нації». 2. Відкрити кримінальне провадження на докази закінченого злочину голови ЦВК Шаповала В., датою 5.11.2013р., встановлений ст.157 ч.3 «Перешкод-жання здійсненню виборчого права», ст.366 ч.2 «Службове підроблення», ст.109 «Захоплення державної влади» ст.111 «Державна зрада» КК України, в епізоді, незаконного виготовлення Постанови ЦВК № 1931 від 5.11.2013р, шляхом внесення до її тексту завідомо недійних відомостей про неможливість встановити результати виборів народних депутатів України 28.10.2012р. скликання, на 194 виборчому округу, не зважаючи, що правовий стан існуючих результатів та їх письмових доказів не вимагав доказування, та підлягав тільки публічному оголошенню. 3. Відкрити кримінальне провадження на докази закінченого злочину суддів Вищого адміністративного суду України Шведа Е.Ю., Веденяніна О.А., Кравцова О.В., Масло І.В., та Цвіркуна Ю.І., встановлений ст.157 ч.3 «Перешкоджання здійсненню виборчого права», ст.366 ч.2 «Службове підроблення», ст.365 ч.3 «Перевищення влади та службових повноважень», ст.111 «Державна зрада» та ст.375 «Постановлення з суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення суду, ухвали або постанови» КК України, шляхом замаху на злочин, встановлений ст.109 «Захоплення державної влади» КК України, в епізоді незаконного виготовлення, незаконним складом суду , неправосудної Постанови ВАСУ від 6.06.2013р. 4. Відкрити кримінальне провадження на докази закінченого злочину суддів Вищого адміністративного суду України Шведа Е.Ю., Ланченко Л.В., Масло І.В., Швеця В.В. та Юрченко В.П., встановлений ст.157 ч.3 «Перешкоджання здійсненню виборчого права», ст.366 ч.2 «Службове підроблення», ст.365 ч.3 «Перевищення влади та службових повноважень», ст.111 «Державна зрада» та ст.375 «Постановлення з суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення суду, ухвали або постанови» КК України, шляхом замаху на злочин, встановлений ст.109 «Захоплення державної влади» КК України, в епізоді незаконного виготовлення, незаконним складом суду , неправосудної Ухвали ВАСУ від 24.07.2013р. 5. Відкрити кримінальне провадження на докази закінченого злочину гр. Кравчука Л.М., встановлений ст.157 ч.3 «Перешкоджання здійсненню виборчого права», ст.109 «Захоплення державної влади» та ст.111 «Державна зрада» КК України, в епізоді незаконного виготовлення, шляхом державної зради та службового підроблення в інтересах самого себе, примірника Закону УРСР «Про вибори Президента України» від 5.07.1991р. № 1297 -12 від 5.07.1991р., та незаконне його використання, у відсутність доказів його публікації у державних засобах інформації, для захоплення найвищої в національній державі – Україна, державної посади Президента Української РСР; 6. Відкрити кримінальне провадження на докази закінченого злочину поса-дових осіб ЦВК датами 24.08.1991р. та 5.12.1991р. встановлений ст.157 ч.3 «Перешкоджання здійсненню виборчого права», ст.109 «Захоплення державної влади» та ст.111 «Державна зрада» КК України, в епізодах незаконного виготовлення 451-го незаконних посвідчень «народних депутатів України» та «Президента України», у відсутність доказів : 1) з створення та існування їм належних державних органів законодавчої та виконавчої влади ; 2) з призначення та проведення виборів до їх органів та 3) існування належних їм виборців, з статусом громадян України. 7. Відкрити кримінальне провадження на докази закінченого злочину поса-дових осіб ЦВК датами 24.08.1991р. , 26.03.1998р., 26.03.2002р., 26.03.2006, 18.09.2007р. та 28.10.2012р., встановлений ст.157 ч.3 «Перешкоджання здійсненню виборчого права», ст.109 «Захоплення державної влади» та ст.111 «Державна зрада» та ст.191 ч.5 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» КК України, в 6 –ти епізодах незаконного виготовлення по 450 підроблених незаконних посвідчень «народних депутатів України» від політичних партій, у відсут-ність проведення виборів, у спосіб, встановлений положеннями ст.76 Консти-туції України, з метою здійснити нецільову розтрату державного бюджету національної держави – Україна, у розмірі 30 млрд. 895 млн. 350 тис. грн.. 8. Відкрити кримінальне провадження на докази закінченого злочину 450-ти представників окремого кола неруських Росіян та євреїв, датами 24.08.1991р. , 26.03.1998р., 26.03.2002р., 26.03.2006, 18.09.2007р. та 28.10.2012р., встановлений ст.157 ч.3 «Перешкоджання здійсненню виборчого права», ст.109 «Захоплення державної влади» та ст.111 «Державна зрада» та ст.191 ч.5 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» КК України, в 6 –ти епізодах захоплення приміщення законодавчого органу державної влади національної держави Україна, з використанням 2 700 шт. підроблених ЦВК незаконних посвідчень «народних депутатів України» від політичних партій; та привласнення ними, коштів державного бюджету національної держави – Україна, у сумі 30 млрд. 895 млн. 350 тис. 360 грн., шляхом їх легалізації, через незаконно зареєстровані самопроголошені юридичні особи публічного права, з назвами належних їм політичних партій та політичних об»єднань. 9. Відкрити кримінальне провадження на докази закінченого злочину 450-ти представників окремого кола неруських Росіян та євреїв, які видають себе за громадян «самостійної української держави – України» встановлений ст.157 ч.3 «Перешкоджання здійсненню виборчого права», ст.366-2 «Службове підроблення» ст.382 «Невиконання судового рішення» ст.109 «Захоплення державної влади» та ст.111 «Державна зрада» та ст.191 ч.5 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» КК України, в епізоді, - захоплення 18.09.2007р., приміщення законодавчого органу національної держави Україна, шляхом використання 450 підроблених ЦВК посвідчень «народних депутатів України від політичних партій», в епізоді, - підроблення, в інтересах самих себе, в листопаді 2011р., положень ст.3 « Рівне виборче право» ЗУ «Про вибори народних депутатів України», положеннями п.3 ст.1 «Основні засади виборів народних депутатів України» цього ж ЗУ «Про вибори народних депутатів України», шляхом незаконного внесення до останніх, не встановленого Конституцією України, виду виборів народних депутатів України від політичних партій, який Рішенням Конституційного суду від 30.09.2010р. було визнано незаконним ; в епізоді, незаконного внесення Президенту України, на затвердження, підробленого, в інтересах самих себе, в листопаді 2011р., положень п.1 ст.3 « Рівне виборче право» ЗУ «Про вибори народних депутатів України», з не вста-новленим Конституцією України, та визнаним незаконним Рішенням Консти-туційного суду від 30.09.2010р., видом виборів 225-ти народних депутатів України від політичних партій; у відсутність призначення всеукраїнського референдуму, встановленого розділом 1 ст.156 Конституції України, та у відсутність його результатів, з питання, - проведення виборів 225 ти народних депутатів України від політичних партій, у спосіб, який суперечить положенням ст.37,ст.72, та ст.76 Конституції України, та який рішенням Конституційного суду України від 30.09.2010р. визнано незаконним; в епізоді незаконної організації 28.10.2012р. незаконних виборів народних депутатів України від політичних партій, у спосіб, який суперечить положенням ст.37,ст.72, та ст.76 Конституції України, та рішенню Конституційного суду України від 30.09.2010р., з використанням підробленого, в інтересах самих себе, в листопаді 2011р., ЗУ «Про вибори народних депутатів України»; в епізоді проведення 28.10.2012р., у відсутність результатів всеукраїнсь-кого референдуму, встановлений розділом 1 ст.156 Конституції України, неза-конних виборів народних депутатів України від політичних партій, з використан-ням підробленого, в інтересах самих себе, в листопаді 2011р., ЗУ «Про вибори народних депутатів України», у спосіб, який суперечить положенням ст. 37,ст.72, та ст.76 Конституції України, та визнано незаконним Рішенням Конституційного суду України від 30.09.2010р. Голова Сурай С.В. територіальної громади Придніпровського р-ну м.Черкаси

В ПРОКУРАТУРУ ПОДАДИТЕ ТАК ТАМ В ГЕН ПРОКУРАТУРЕ УЖЕ РАЗБИРАЕТСЯ ДОК КОТОРЫЙ БАЗИРУЕТСЯ ТОЛЬКО НА АРХИВНЫХ НОТАРИАЛЬНО ЗАВЕРЕННЫХ КОПИЯХ \\\ Я ЛИЧНО ДЕРЖАЛ В РУКАХ ПРОЧЕЛ ЧАСТЬ ЭТИХ ДОКУМЕНТОМ ЗАВЕРЕННЫЕ В АРХИВЕ \\\ ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА Придніпровського району міста Черкаси юридична адреса 18005, м. Черкаси, вул. Т.Г. Шевченка, 307 тел. 63-04-51 , моб. тел. 0667993533, E-mail: [email protected] адреса для листування та рекомендованих відправлень 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 2, кв.169 26.08.2013р. Генеральному прокурору України 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15 для Печерському районному суду м. Києва реагування 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А на адресу прокурора Вищий адміністративний суд України 01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5 По справі № п/800/236/13 « Оскарження бездіяльності Центральної виборчої комісії» від 6.06.2013р.» З А Я ВА згідно ст.154 КПК України 28.10.2012р. відбулися вибори народних депутатів України. Згідно протоколів дільничих виборчих комісій та протоколу окружної виборчої комісії на виборному окрузі № 194, в який входить територія Придніпровського р-ну м. Черкаси, кандидат в народні депутати по цьому виборчому окрузі Булатецький М.І., набрав на 12 тис. голосів виборців більше від найближчого кандидата, представника партії регіонів. Жоден протокол дільничої виборчої комісії по цьому округу та протокол окружної виборчої комісії не визнані судом недійсними. Жодна дільнича комісія не визнала вибори такими, що не відбулися. Це підтверджується відомістю від 5.11.2012р. «приймання документів Центральною виборчою комісією від окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу № 194, та відсутністю в природі встановлених законом письмових доказів ЦВК про існування таких порушень. Про те 5.11.2012р. ЦВК, в супереч 1-му реченню п.1 ст.99 «Встановлення результатів виборів депутатів у одномандатних округах», виносить постанову ЦВК № 1931 про неможливість підрахунку голосів виборців по 5 виборчих округах та зокрема по виборчому округу № 194. В цій постанові ЦВК немає жодних посилань на фактичні обставини, що унеможливили ЦВК встановити результати виборів, тим більше які б мали відношення саме до виборчого округу № 194. В процесі розгляду справ проти ЦВК Київським апеляційним адміністративним судом та Вищим адміністративним судом, з пояснень представника ЦВК, встановлено, що ЦВК не складала протоколи безпосередньо по кожному виборчому округу, відзначених у вищевказаній Постанові ЦВК, так як це передбачено ст.99 Закону України «Про вибори народних депутатів України».(??!). В судових процесах зазначених судів так і не було встановлено саме які об»єктивні обставини позбавили ЦВК можливості встановити результати вище-вказаних виборів у 194 виборчому округу. Саме це сьогодні дає беззаперечні підстави вважати, що члени ЦВК, підчас виготовлення вищевказаної Постанови, діяли більше ніж незаконно, - діяли в супереч не тільки вимогам ст.6 та ст.19 Конституції України, ст.99 та ст.100 Закону України « про вибори народних депутатів України» та ст.ст.13-16 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», а і шляхом закінченого злочину, встановлений ст.365 ч.2 «Перевищення влади або службових повноважень», ст.366 ч.2 «Службове підроблення» , ст.111 «Державна рада» КК України, та замахом на злочин, встановлений ст.157 « Перешкоджання здійсненню виборчого права» та ст.109 « ……чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади» КК України. Останній незаперечно підтверджується наступним. Ст.6 та ст. 19 Конституції України зобов»язує усі державні органи діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, прямо передбачений Конституцією та законами України. Проте жоден закон України не уповноважував ЦВК на винесення датою 5.11.2012р. його рішення, тим більше однією ПОСТАНОВОЮ № 1931 про неможливість встановити результати виборів народних депутатів, не тільки у 194 виборчому округу а і ще у чотирьох виборчих округах, № 94, № 132, № 197 та № 223. - Таке ЯВИЩЕ навіть теоретично неможливе з урахуванням того, що закон «Про вибори народних депутатів України» не встановив межі кількості голосів виборців для того , щоб бути визнаним переможцем. Сьогодні можна допустити, що єдиний варіант неможливості встано-вити результати виборів на виборчому округу № 194, не зважаючи що останні були визнані всіма дільничними виборчими комісіями та окружною виборчою комісією як такі що відбулися і які не були оскаржені, у випадку, тільки коли члени ЦВК самих себе позбавили розуму, шляхом замаху на злочин, встановлений ст.157 «Перешкоджання виборчому праву» та ст.111 «Державна зрада» КК України. - Датою 5.11.2012р. члени ЦВК підчас «встановлення» результатів виборів по 194 виборчому округу відверто зрадили присягу та вчинили злочин проти виборчих прав більше ніж 150 тисяч жителів територіальної громади Придніпровського р-ну міста Черкаси. Останнє відбулось не зважаючи, що територіальна громада Придніпров-ського р-ну, виникла у місті Черкаси, ще у виконання Постанови Президії Верховної Ради УРСР від 23.12.1973 року, та була внесена у державний реєстр первинних суб»єктів місцевого самоврядування УРСР, безпосередньо ще юстицією УРСР. З цих підстав виникла необхідність здійснити дослідження фактів відкритої державної зради не тільки посадовими особами ЦВК датою 5.11.2012р. а і суддів Вищого адміністративного суду України та Київського апеляційного адміністративного суду датами 6.06.2013р. та 9.11.2012р., через обставини самої неможливості їх створити Указами Президента УРСР або Президента України. Для цього було перевірено існування в природі письмових доказів які підтверджують наступне: 1) створення юридичної особи публічного права з найменуванням «Це-нтральна виборча комісія», у спосіб, встановлений розділом 3 п.2 ст.81 «Види юридичних осіб» ЦК України; 2) дієздатність та правоздатність юридичної особи публічного права з назвою «Центральна виборча комісія» та виявлення доказів які їх підтверджують; 3) належність ЦВК датою 5.11.2012р. до державних органів виконавчої влади національної держави України, встановленої положеннями Розділу 1 «Самовизначення української нації» Декларації «Про державний суверенітет України» від 16.07.1990р., яка є основою нової Конституції України та її нових законів; 4) відповідність датою 5.11.2012р. органів управління юридичної особи пу-блічного права з найменуванням «Центральна виборча комісія», та способу їх створення, - положенням ст.91 та ст. 92 ЦК України; - положенням 2-го речення розділу 4 Розділу ІІ «Народовладдя» Декларації «Про державний суверенітет України» від 16.07.1990р., яка є основою нової Конституції України та її законів; - положенням ст.37 Конституції України, та, - Рішенню Конституційного суду України від 30.09.2010р по справі № 1-45/2010. Перевіркою вищенаведеного викрилось наступне: 1. Юридична особа публічного права з найменуванням «Центральна виборча комісія» на державній території України, не створювалась після 1.01.2004р. у спосіб, встановлений розділом 3 п.2 ст.81 «Види юридичних осіб» ЦК України – розпорядчим АКТом Президента України. 2. Юридична особа публічного права з найменуванням «Центральна виборча комісія» також не створювалась в період з 24.08.1991р. по 1.01.2004р. розпорядчим актом Президента УРСР і таких доказів не існує в природі. 3. «Центральна виборча комісія», як державний орган виконавчої влади «самостійної української держави – України», - незаконного державо утворення, незаконно виникла датою 24.08.1991р. у Печерському р-ні міста Київ, за адресою площа Лесі Українки, 1, шляхом само проголошення. - Остання виникла результаті державного заколоту та державної зради окремого кола представників національних меншин УРСР, з метою, шляхом посягання на національну державність української нації, встановленої положеннями Розділу 1 «Самовизначення української нації» Декларації «Про державний суверенітет України» від 16.07.1991р., яка є основою нової Конституції України та її нових законів, 1) захопити приміщення Верховної Ради УРСР, 2) створити у ньому власний державний орган законодавчої влади, з назвою, «Верховна Рада України», 3) у відсутність проведення виборів, проголосити самих себе «народними депутатами України», скориставшись останнім, 4) створити власну державу неруських РОСІЯН. Незаперечним підтвердженням вищенаведеного в частині неруських РОСІЯН є 1) Постанова самопроголошеної «Верховної Ради України» від 24.08.1991р. № 1442-12 та 2) АКТ Верховної Ради України» від 24.08.1991р. про створення «самостійної української держави - України», - у якій, першими її жителями стоять РОСІЯНИ та євреї, а жителі української нації взагалі там відсутні. Таким чином «Центральна виборча комісія», якою було видано Постанову № 1931 від 5.11.2012р., не має жодного відношення до державних органів виконавчої влади національної держави Україна, встановленої положеннями Декларації «Про державний суверенітет України» від 16.07.1991р., яка є основою нової Конституції України та її нових законів. - Вищевказана ЦВК в період з 24.08.1991р. по 5.12.1991р. стала для неруських РОСІЯН, та розчинених у них національних меншин, «найголовнішим» з усіх «державним органів» виконавчої влади ними само-проголошеної «самостійної української держави – України». Незаперечним підтвердженням цих фактів є Постанова самопроголошеної «Верховної Ради України» від 24.08.1991р. № 1442-12 та її АКТ від 24.08.1991р. про створення на державній території національної держави – Україна, ще одного державо утворення але вже РОСІЯН та євреїв з назвою «самостійна українська держава - України», де останнє незаперечно підтверджується самими їх різними назвами а саме, - Україна та «….України» . Тому «Центральна виборча комісія», з 24.08.1991р. та до цього часу, за відсутність письмових доказів її створення у спосіб встановлений законом, тим більше юридичною особою публічного права національної держави Україна, є самопроголошеною - антидержавною організацією неруських РОСІЯН та євреїв, - є антидержавною організацією окремого кола національних меншин незаконних «громадян України». Останнє незаперечно ще раз підтверджується тими обставинами за яких «Центральну виборчу комісію», у тому числі як юридичну особу публічного права, взагалі неможливо створити після 24.08.1991р. жодним розпорядчим актом жодного «Президента України». Непереборною перешкодою цьому є документальні докази антидержавної діяльності Голови Президії Верховної Ради УРСР Кравчука Л.М., в період 24.08.1991р. та 8.12.1991р., та його державної зради, в інтересах Росії. - Кравчук Л.М., щоб зруйнувати конституційні права народу української нації в управлінні своєю національною державою та найбільшою у світі національною скарбницею, в період 5.07.1991р. по 24.08.1991р., прикриваю-чись інтересами народу української нації, незаконно організував, у приміщені Верховної Ради УРСР, невеликий державний заколот, який особисто очолив. Метою заколоту було першочергово очолити народ української нації щоб від його імені та під його національними гаслами, ліквідувати національну державу – Україна, та захопивши її національну скарбницю, останнім надати окремому колу національних меншин можливість створити їх власну вже інтернаціональну державу не руських РОСІЯН та євреїв. Цим повністю пояснюється шалений на смерть на той час та ще до цього часу супротив окремого кола «народних депутатів України» від політичних партій, з представників неруських РОСІЯН та євреїв, в питанні не допустити внесення у їх громадянські паспорти, відомості про їх національне походження саме як «громадян України». Підкреслюємо що мова ведеться не про ліквідацію існуючого політичний устрою національної держави – Україна, а про незаконне створення в супереч Декларації «Про державний суверенітет України» від 16.07.1991р., на її державній території, шляхом захоплення її національної скарбниці, ще однієї держави, але вже неруських РОСІЯН та євреїв, з назвою «самостійна українська держава - України» . Більше того останнє передбачалось здійснити, шляхом захоплення - 1) національного банку України, 2) всіх заощаджень народу української нації забезпечених золотом, 3) всіх національних засобів виробництва, 4) всього національного державного житлового фонду; 5) всього національного соціального та комунального майна; та 6) всіх земель національної скарбниці народу української нації, щоб, саме останніми заповнити власну – неруських РОСІЯН та євреїв нову «українську державу» . Так як вищенаведене було не можливо зробити у законний спосіб, тому Кравчук Л.М., був вимушений, шляхом державної зради, особисто підробити Закон Української РСР «Про вибори Президента Української РСР» від 5.07.1991р. № 1297-12, на власний Закон Української РСР «Про вибори Президента України», за тим же № 1297-12 та датою 5.07.1991р. та 5.12.1991р. у відсутність їх призначення, проведення та їх результатів, проголосити самого себе - «Президентом України» (???). Незаперечним підтвердженням цього факту є порівняння окремого «законодавства» УРСР та « …України» , з текстами його публікацій в друкованих державних засобах інформації, а саме, 1) Закону УРСР «Про вибори Президента Української РСР» № 1297-12 від 5.07.1991р. з Відомостей Верховної Ради України, з «Законом» УРСР № 1297-12 від 5.07.1991р. на сайті «Верховної Ради України»; 2) «Закону» УРСР № 1297-12 від 5.07.1991р. на сайті «Верховної Ради України», з Законом УРСР «Про Президента Української РСР» № 1295-12 від 5.07.1991р.; з Законом УРСР «Про вибори Президента Української РСР» № 1297 -12 від 5.07.1991р. у відомостях Верховної Ради України; з Постановами Президії Верховної Ради УРСР № 1298-12 та № 1299-12 від 5.07.1991р. «Про вибори Президента Української РСР» у Відомостях та на сайті «Верховної Ради України»; 3) АКТ «проголошення незалежності України» «Верховної Ради України» від 24.08.1991р. з Постановою Президії «Верховної Ради України» № 1442-12 від 24.08.1991р. 4) АКТ «проголошення незалежності України» «Верховної Ради України» від 24.08.1991р. та Постанови Президії «Верховної Ради України» № 1442-12 від 24.08.1991р., з Постановами Президії Верховної Ради УРСР № 1298-12 та № 1299-12 від 5.07.1991р. у Відомостях та на сайті Верховної Ради України; 5) АКТ «проголошення незалежності України» «Верховної Ради України» від 24.08.1991р. та Постанови Президії «Верховної Ради України» № 1442-12 від 24.08.1991р. з Декларацією «Про державний суверенітет України» від 16.07. 1990р., яка є основою нової Конституції України та її нових законів. 6) фотознімок у газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур»єр» № 38-39 (43-44) за грудень 1991р., / на якому Кравчук Л.М., датою 5.12.1991р., у відсутність призначення та проведення виборів «Президента України», навпаки, складає його присягу, як самопроголошений Президент України, тримаючи у своїх руках примірник Конституції України (???)/, з Законом УРСР «Про Президента Української РСР» № 1295-12 від 5.07.1991р.; з Законом УРСР «Про вибори Президента Української РСР» № 1297-12 від 5.07.1991р.; та з Постановами Президії Верховної Ради УРСР № 1298-12 та № 1299-12 від 5.07.1991р. «з призначення виборів Президента Української РСР» у Відомостях та на сайті «Верховної Ради України»; Окремо треба відзначити що саме знаходження, на фотознімку в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур»єр» № 38-39 (43-44) за грудень 1991р., у руках Кравчука Л.М., примірника «Конституції України», підчас складання ним присяги «Президента України, документально доводить, - що в дійсності Кравчук Л.М. ніколи такої присяги не складав, так як Конституцію України, а це загально відомий факт, було уперше прийнято «Верховною Радою України», тільки датою 28.06.1996р. Також , з урахуванням вищенаведеного, сьогодні важко припустити, що Конституція УРСР та ЦК УРСР датою 1.01.2004р., самі пособі припинили своє існування у відсутність відповідних Постанов Президії Верховної Ради УРСР та розпорядчих актів Президента Української РСР, «про створення» в період з 24.08.1991р. по 5.11.2013р. головних юридичних осіб публічного права з назвами, власних державних органів законодавчої та вико-навчої влади, таких як – 1) «Верховна Рада України», 2) «Генеральна прокуратура України, 3) «Вища рада юстиції» або про призначення виборів 1-го «Президента України»; А сьогодні саме таких письмових доказів не існує у «суддів» Вищого адміністративного суду України; Конституційного суду України, Верховного суду України, Київського апеляційного адміністративного суду, Печерського р-го суду м.Києва (??!), та у жодного «Президента України» /; Тому вищевказаним фотознімком у газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур»єр» № 38-39 (43-44) за грудень 1991р., незаперечно сьогодні підтверджується, що в період з 1-го по 5-те грудня 1991р., у відсутність доказів призначення виборів «Президента України», голова Президії Верховної Ради УРСР Кравчук Л.М., шляхом закінченого злочину, встановлений ст.157 ч.3 «Перешкоджання здійсненню виборчого права», ст.109 «Захоплення державної влади» та ст.111 «Державна зрада» КК України, незаконно захопив найвищу державну посаду Президента Української РСР, шляхом само проголошення самого себе Президентом «України», - Президентом власного державо утворення неруських РОСІЯН та євреїв з назвою «самостійна українська держава – України». Окремо треба відзначити, що останнє відбулось за обставин, згідно яких датою 5.12.1991р., в супереч положенням підробленого власного Закону УРСР «Про вибори Президента України» № 1297 -12 від 5.07.1991р., сам Кравчук Л.М. не був громадянином України, та не мав письмових доказів своєї публічної відмови 1) від громадянства Української РСР та 2) від посади Голови Президії Верховної Ради Української РСР. (??!!) - 5.12.1991р. державно зрадою народу ДЕРЖАВНОЇ української нації - яка безпосередньо у собі несла ВСЕ національне громадянство УРСР, та у відсутність доказів складання повноважень Голови Президії Верховної Ради УРСР, та фальсифікацією доказів прийняття присяги Президента, громадянин Кравчук Л.М., у відсутність виборів та у відсутність їх результатів, наважився публічно проголосити самого себе Президентом антидержавного утворення неруських РОСІЯН та євреїв, з назвою «самостійна українська держава – України». Таким чином Фотознімком у газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур»єр» № 38-39 (43-44) за грудень 1991р., викривається , що 8.12.1991р. Кравчук Л.М., як Президент (власного державо утворення з назвою «самостійна українська держава - України, у жодному випадку не представляв у «Біловежській пущі», національну державу Україну, - УРСР, підчас припинення Союзного договору, так як не був - 1) Президентом УРСР; 2) головою Президії Верховної Ради УРСР; 3) уповноваженим від УРСР за довіреністю Президента УРСР або Верховної Ради УРСР, і надати таких письмових доказів не може. - Вищенаведеним незаперечно підтверджується, - 1) Українська РСР до цього часу не припинена та находиться в стані покою, 2) Українська РСР ніколи не виходила з союзного договору, та 3) Українська РСР не давала згоди на такий вихід з союзного договору жодному із своїх БОРЖНИКІВ – таких як РСФР. Останнє ще раз незаперечно підтверджується наступними доказами: 1) Кравчук Л.М. до 1.12.1991р. ніколи не висувався та не обирався 1-м Президентом України, саме «громадянами України», так як на вищевказану дату останніх не існувало на державній території національної держави – Україна; 2) Кравчук Л.М. також ніколи 1.12.1991р не обирався 1-м Президентом України, згідно положень п.1 та п. 2 підробленого Закону УРСР «Про вибори Президента України» № 1297 від 5.07.1991р., так як на вищевказану дату на державній території національної держави – Україна, існували тільки громадяни УРСР і взагалі не існували громадяни України; 3) Кравчук Л.М. публічно 5.12.1991р. не складав присягу Президента України, так як на вищевказану дату, ще не існувало самого тексту такої присяги, встановленої Законом УРСР або іншим «Законом», самопроголошеної «Верховної Ради України» 1-го скликання. 5) Кравчук Л.М. згідно підробленого Закону УРСР «Про вибори Президента України» № 1297 від 5.07.1991р., датою 1.12.1991р. ніколи не був переможцем виборів Президента України, і таких доказів не надасть за відсутність самої можливості їх штучно створити. Тим більше, з підстав, що у представників національних меншин УРСР, від яких походить Кравчук Л.М., 1.12.1991р не існувало на руках паспортів громадян «України», для забезпечення йому особисто, «шляхом таємного голосування», так необхідної йому перемоги у виборах 1-го «Президента України», не зважаючи на відсутність доказів їх призначення а тому і не проведення. Тому відсутність саме таких письмових доказів у Кравчука Л.М., у ЦВК та у жодних суддів України, сьогодні незаперечно підтверджує наступне: 1) Кравчук Л.М., вищевказаним Фотознімком в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур»єр» № 38-39 (43-44) за грудень 1991р., публічно сфальшував докази прийняття ним присяги «Президента України», так як «Верховна Рада України» на вищевказану дату не приймала Конституції України, і таких доказів не існує в природі. 2) 5.12.1991р. гр. Кравчук Л.М., став Президентом України, саме шляхом захоплення найвищої державної посади національної держави – Україна, зробивши останнє, у відсутність письмових доказів перетворення первинних суб»єктів місцевого самоврядування національної держави Україна, у первинні суб»єкти місцевого самоврядування «самостійної української держави – України»,- не руських РОСІЯН та євреїв. 3) До 1.12.1991р. гр. Кравчук Л.М., у відсутність призначення виборів Президента України, також на підставі підробленого ним Закону УРСР від 5.07.1991р. № 1297-12, не висувався кандидатом у «Президенти України, так як єдиним документом який на той час посвідчував його особу та невідомих нам його виборців був тільки громадянський паспорт УРСР; Вищенаведеними обставинами вже незаперечно підтверджується наступне: 1) не легітимність самопроголошених 24.08.1991р. «народних депутатів України» 1-го скликання та самої їх «Верховної ради України» 1-го скликання, у відсутність виборів. 2) не легітимність «народних депутатів України» всіх наступних скликань, тим більше датою 28.10.2012р. 3) не легітимність 1-го Президента України в особі Кравчука Л.М.; 4) не легітимність всіх наступних після 1.12.1991р. Президентів України, з оглядом на докази підроблення Кравчуком Л.М. законодавства УРСР про вибори Президента УРСР; 5) не легітимність всіх призначених ними суддів загальних та спеціалізованих судів та незаконність всіх постановлених ними судових рішень; 6) не легітимність всіх «Генеральних прокурорів України» та не легітимність всіх ними призначених обласних та районних прокурорів ; 7) не легітимність всіх рішень ЦВК в період з 24.08.1991р. по 5.11.2013 рік з результатами проведених за закритими списками, не загальних, не рівних , не прямих та змішаних виборів «народних депутатів України» від політичних партій 8) закінчений злочин посадових осіб ЦВК датами 24.08.1991р. та 5.12.1991р. встановлений ст.157 ч.3 «Перешкоджання здійсненню виборчого права», ст.109 «Захоплення державної влади» та ст.111 «Державна зрада» КК України, в епізоді незаконного виготовлення 451 незаконних посвідчень народних депутатів України та «Президента України», у відсутність доказів при-значення та проведення їх виборів та у відсутність існування їм належних виборців, з статусом «громадян України». 9. Закінчений злочин посадових осіб ЦВК встановлений ст.157 ч.3 «Переш-коджання здійсненню виборчого права», ст.109 «Захоплення державної влади» ст.111 «Державна зрада», та ст.382 «Невиконання судового рішення» КК України, в епізоді незаконного виготовлення датами 5.11.2012р. 445 незаконних посвідчень народних депутатів України від політичних партій, шляхом невиконання Рішення Конституційного суду України від 30.09.2010р., яким скасовано Закон України від 8.12.2004р. № 2222 -ІV «Про політичну реформу в Україні» та визнано незаконними в період з 26.03.2002р. по 30.09.2010р. призначення , організацію та проведення всіх не загальних, не рівних , не прямих та змішаних ( - пропорційно –мажоритарних) виборів народних депутатів України від політичних партій за закрити списками, та встановлено, що такий спосіб виборів «народних депутатів України» від політичних партій» або їх якоїсь частини, є грубим порушенням положень ст.37, ст.71, ст.76, ст.78 та ст.156 Конституції України. Таким чином з оглядом на вищенаведене, судді Вищого адміністративного суду України, у складі Шведа Е.Ю., Веденяпіна О.А., Кравцова О.В., Масло І.В., Цвіркуна Ю.І., Ланченко Л.В., Швеця В.В. та Юрченко В.П. викриваються, 1) у незаконному виготовленні, у відсутність документальних доказів розгляду позову територіальної громади Придніпровського р-ну, на бездіяльність ЦВК, неправосудної Постанови ВАСУ від 6.06.2013р. та Ухвали ВАСУ від 24.07.2013р. по справі № П/800/236/13; 2) у приховуванні письмових доказів закінченого злочину, посадових осіб ЦВК, встановлений ст.157 «Перешкоджання здійсненню виборчого права», ст.109 «Захоплення державної влади», ст.111 «Державна зрада» , ст.375 « Постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення суду, ухвали та постанови» та ст.382 «Не виконання судового рішення» КК України, в епізоді організації 28.10.2012р. незаконних виборів 450-ти народних депутатів України тільки від політичних партій за партійними списками, шляхом не виконання Рішення Конституційного суду України від 30.09.2010р., яким скасовано Закон України від 8.12.2004р. № 2222 -ІV «Про політичну реформу в Україні» та грубим порушенням ст.37 та розділу 2 ст.78 Конституції України; 3) у приховуванні письмових доказів закінченого злочину 450-ти народних депутатів України 5-го скликання, встановлений ст.365 ч.3 «Перевищення влади або службових повноважень» , ст.157 «Перешкоджання здійсненню виборчого права» ст.382 «Не виконання судового рішення» КК України, шляхом замаху, на злочин, встановлений ст.109 «Захоплення державної влади» КК України, в епізоді підроблення положень ст.3 « Рівне виборче право» ЗУ «Про вибори народних депутатів України», саме положеннями п.3 ст.1 «Основні засади виборів народних депутатів України» цього ж ЗУ «Про вибори народних депутатів України», - якими навпаки було незаконно одночасно встановлено два різні способи виборів народних депутатів України, один з яких взагалі непере-дбачено жодними положеннями Конституції України, та існування якого є непереборною перешкодою самому рівному виборчому праву, так як його пов-ністю знищує. Ще одним підтвердженням неправосудності Постанови ВАСУ від 6.06.2013р. та Ухвали ВАСУ від 24.07.2013р, є наступне : 1) відмова Вищого адміністративного суду України витребувати у ЦВК протокол, що складається нею відповідно до вимог ст.99 Закону України «Про вибори народних депутатів України», який вимагали позивачі у своєму позові. Це притому, що вимоги позивачів полягали у зобов»язанні ЦВК оголосити результати виборів, які ніхто не оскаржував; / - Чи міг «Вищий адміністративний суд України» вирішити цей позов не вивчаючи протокол встановлення результатів виборів? У жодному разі НІ ! / 2) не надання, відповідно до положень ч.1 ст.71 КАС України, представником ЦВК, як сторони відповідача у справі, жодних письмових доказів, в доказування правомірності дій ЦВК, в частині неможливості встановити результати виборів по 194 виборчому округу. І тому, за вищевказаних обставин, доказування не обгрунтованості позову, були вимушені за ЦВК на себе взяти вже самі вищевказані судді ВАСУ. Останнє документально доводиться звукозаписом судового засідання. 3) незаконна відмова вищевказаних суддів ВАСУ у задоволенні позову в інтересах нелегітимного відповідача ЦВК, шляхом незаконного посилання на його необґрунтованість та недоведеність фактів у позові, з посиланням на судові рішення у інших справах, які датою 6.06.2013р. в засіданні ВАСУ не були його предметом розгляду та які жодною стороною процесу по справі не надавалися та з ініціативи самого ВАСУ не залучалися до справи. /- Останнім викривається за яких обставин у тексті Постанови ВАСУ від 6.06.2012р. відсутні жодні аргументи суду щодо позивних вимог з точки зору чи обставин, на які посилаються позивачі. Має місце повна відсутність юридичного обґрунтування ВАСУ правомірності чи неправомірності самих позовних вимог або посилань на жодний закон на якому базується сама мотивувальна частина вищевказаної Постанови ВАСУ, стосовно відсутності законних підстав для задоволення позову./ 4) Постанова ВАСУ від 6.06.2013р. виготовлена та засвідчена незаконним складом суду - тільки 5-тьма з 7- ми суддів які 6.06.2013р. приймали участь в засіданні по справі.(???) Незаконна позиція суддів ВАСУ, тим більше шляхом створення після 6.06.2013р. - після першого засідання суду, нового незаконного складу суду, була викликана приховати письмові докази 1) одночасного існування у межах державної території національної держави Україна, датою 6.06.2013р. ще одного, вже таємного державо утворення з назвою «самостійна українська держава – України», належного окремому колу неруських РОСІЯН та євреїв та 2) незаконне існування само утвореної ними ЦВК. - Приховати одночасне існування на державній території національної держави – Україна, саме антидержавної організації неруських РОСІЯН та євреїв, з назвою «самостійна українська держава – України», до створення якої 24.08.1991р. так само як і до створення її « філіалу» з назвою «ЦВК», не мали жодного відношення 50-сят мільйонів представників народу української нації. Підтвердженням цього є Декларація «Про державний суверенітет України» від 16.07.1991р., яка до цього часу є основою нової Конституції України та її нових законів, якою встановлено, що тільки народ української нації має власну національну державу з назвою - «Національна держава – Україна», та власну національну державність. Таким чином датами 6.06.2013р. та 24.07.20013р.( підчас винесення додаткового рішення ) судді ВАСУ, а саме, - 1) Швед Е.Ю., 2) Веденяпіна О.А., 3) Кравцова О.В., 4) Масло І.В., 5) Цвіркун Ю.І., 6) Швець В.В., та 7) Юрченко В.П., свідомо намагались приховати своє безпосереднє відношення до антидержавної організації не руських РОСІЯН та євреїв, з назвою «Самостійна українська держава – України», та її безпосередніх масонів , а саме, всіх, - 1) Президентів України від політичних партій; 2) народних депутатів України від політичних партій; 3) членів ЦВК від політичних партій; 4) членів Вищої Ради юстиції від політичних партій; та 5) Генеральних прокурорів України, суддів Верховного суду України та суддів Конституційного суду України від політичних партій. - Всіх «найвищих державних» посадових осіб само проголошених - не утворених як і ЦВК, нелегітимних державних органів судової, виконавчої та законодавчої влади «самостійної української держави – України», таємними засновниками яких так само як і ЦВК, були ті самі не руські Росіяни та євреї, - представники окремого кола національних меншини УРСР та РОСІЇ, які всі разом в Україні, складають всього 5 відсотків від існуючих жителів територіальних громад народу української нації. 5) приховування суддями ВАСУ, фактів існування Постанови Консти-туційного суду України від 30.09.2010р., у справі № 1-45/2010 « про визнання неконституційним Закону України, «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004р. № 2222, якою на державній території України було припинено як незаконних «народних депутатів України від політичних партій» та таких же членів ЦВК та незаконним було визнано їх представництво у Верховній Раді України та у Центральній виборчій комісії. Вищевказане Рішення Конституційного суду України від 30.09.2010р. не виконано до цього часу посадовими особами ЦВК та Президентом України, в наслідок чого їх антидержавна позиція датою 5.11.2013р. призвела до тяжких наслідків, у 194 – му виборчому окрузі, на виборах «народних депутатів України» . Підтвердженням цього є той незаперечний факт, що на момент першої державної реєстрації ЦВК до цього часу ще не існує Указу Президента України про його створення , тим більше юридичною особою публічного права. Те саме відноситься також до інших «державних органів» законодавчої виконавчої та судової влади «Самостійної української держави – України», з наступними назвами, - 1) Верховна Рада України; 2) Верховний суд України, 3) Конституційний суд України; 4) Генеральна прокуратура України, 5) Вища Рада юстиції; 6) Печерський р-й суд м. Києва; 7) Прокуратура Печерського р-ну м.Києва, 8) Прокуратура міста Києва; 9) Прокуратура Київської області; 10) Міністерство юстиції України; і т.д. Для незаперечного підтвердження вищенаведеного звернемось до положень ст.52 «Фінансування і матеріально-технічне забезпечення органів прокуратури» ЗУ «Про прокуратуру», згідно яких, - « місцеві Ради, їх виконавчі органи забезпечують розташовані на їх території органи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди». Отже законних підстав для державної реєстрації ЦВК як юридичної особи публічного права «самостійної української держави – України», ніколи не існувало в Україні датами 24.08.1991р. та 5.11.2013р., а тим більше в період з 24.08.1991р. по 1.01.2004р. та з 1.01.2004р по 5.11.2013р.. Останнє ще раз незаперечно підтверджується відсутністю у «існуючого» ЦВК договору оренди приміщень комунальної власності територіальної громади Печерського р-ну м. Києва за адресою вул. Лесі Українки,1, та письмових доказів розрахунків. Тобто, політичні органи, самопроголошеної (- не утвореної) юридичної особи з найменуванням «Центральна виборча комісія», яка сьогодні є філіалом антидержавної організації неруських Росіян та євреїв, з назвою - «Самостійна українська держава – України», 5.11.2013р. вчинили заборонені законом дії, існування яких є підставою, для припинення ЦВК саме як антидержавної організації. Більше того є підставою для припинення також тих політичних партій, представниками яких безпосередньо та відкрито забезпечувалось у ЦВК вищевказана її антидержавна діяльність від імені їй належних незаконних політичних органів. - Сьогодні саме така антидержавна діяльність ЦВК стала вже неперебор-ною перешкодою результатам законного волевиявлення виборців територіальної громади Придніпровського р-ну міста Черкаси та народу української нації не тільки датами 28.10.2013р. та 1.12.1991р., а і датами 24.08.1991р., 26.03.2002р., 26.03.2006р. та іншими датами. В доказування вищенаведеного, порівняємо національний склад Верховної ради України від політичних партій станом на 10 березня 2013р. з існуючим національним складом населення України, який сьогодні має наступний вигляд: 1. Національний склад Верховної ради України 43 % народних депутатів України – євреї; 34 % народних депутатів України – «росіяни»; 22% народних депутатів України - українці; 2. А національний склад населення України 78 % - українці; 17% - «росіяни»; 5% - всі інші нації.(???) --- А вищевказані результати такого порівняння вже порівняємо з поло-женнями 1) 3 речення Розділу 1 «Самовизначення української нації»; 3 речення Розділу ІІ «Народовладдя» Декларації «Про державний суверенітет України» від 16.07.190р., яка є основою нової Конституції України та її нових законів; 2) з розділом 1 та 3 ст.37, та з розділом 2 ст. 156 Конституції України; 3) з п.1 та п. 2 Постанови Верховної Ради України «Про департизацію державних органів , установ та організацій» № 1429- ХІІ від 24 серпня 1991р., яка в силі до цього часу; та 4) з Постановою Конституційного суду України від 30.09.2010р., у справі № 1-45/2010 « про визнання неконституційним Закону України, «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004р. № 2222. В результаті такого порівняння буде викрито, що приміщення Верховної Ради УРСР, шляхом антидержавної діяльності ЦВК, виявляється неодноразово захоплювалось, не тільки у відсутність призначення та у відсутність проведення виборів «народних депутатів України», а і у відсутність встановлення, законним шляхом, вже самих результатів їх незаконних виборів. Прикладом цього є захоплення 450 представниками різних незаконних політичних партій приміщення Верховної Ради УРСР (України) датами 24.08.1991р., 26.03.2002р., 26.03.2006р., 18.09.2007р. та 5.11.2013р., грубим порушенням наступного законодавства , а саме: 1) 3 речення Розділу 1 «Самовизначення української нації»; 2) 3 речення Розділу ІІ «Народовладдя» Декларації «Про державний суверенітет України» від 16.07.190р., яка є основою нової Конституції України та її нових законів; 3) розділу 1 та 3 ст.37, розділу 1 ст.71 та розділу 2 ст. 156 Конституції України; 4) п.1 та п. 2 Постанови Верховної Ради України «Про департизацію державних органів , установ та організацій» № 1429- ХІІ від 24 серпня 1991р., яка в силі до цього часу; 5) Постанови Конституційного суду України від 30.09.2010р., у справі № 1-45/2010 « про визнання неконституційним Закону України, «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004р. № 2222. - В результаті таких захоплень у приміщенні Верховної Ради України, кожного разу, одночасно виникали 450 незаконних народних депутатів України від політичних партій, не зважаючи жоден з таких «народних депутатів» ніколи законним шляхом не висувався виборцями територіальних громад народу української нації сіл, селищ, міст у районах та районів у містах з районним поділенням національної держави – Україна та безпосередньо останніми ніколи не обирався .

ст 143 ч 2 конституция Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. так вот только тер громаде дозволено создать регистратора на данной територии на которой поселился вектор ... и что касаемо деятельности --она начинается только после надлежащей регистрации ..при ее отсутствии вы никто и никак ваша деятельность противеречит законам украины .... при отсутствии регистратора вас некому зарегистрировать !!!! скажете что держ реестр гос структура ...что якобы ее ктото создал ... то проследив всю цепочку легко установить что вас зарегистрировал неправомочный регистратор ... даже если структуру назначил президент !!! в выборах президента может участвовать только громадяны !! чтоже это и кто это --- зу о громадянстве ст .1 Документ 2235-14, чинний, поточна редакція — Редакція від 06.12.2012, підстава 5492-17 З А К О Н У К Р А Ї Н И Про громадянство України Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; особа - фізична особа; громадянин України - особа, яка набула громадянство\-правовий зв'язок у їх взаємних правах та обов'язках \ України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; особа\\ фізична особа\\ без громадянства - особа\\фізична особа\\, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином; права и обовтязки з державою наступают только после создания первичног юр лица публичного права ТЕР ГРОМАДЫ КАЖДЫЙ КТО ПРОЖИВАЕТ НА ДАННОЙ ТЕРИТОРИИ ЯВЛЯЕТСЯ ГРОМАДЯНИНОМ СОБСТВЕННИКОМ ЧАСТИ ГРОМАДЫ КОТОРАЯ В СВОЮ ОЧЕРЕДБ ЯВЛЯЕТСЯ ЧАСТЬЮ УКРАИНЫ ... БЕЗ ГРОМАД НЕТ ГОС СТРУКТУР КОТОРЫЕ МОГУТ БЫТЬ СОЗДАНИЫ ДЛЯ \\або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном\\ ДОСТАТОЧНО

может кому известно решение этого процесса ... не могу найти в реестре Справа № 752/1228/13- ц Провадження № 2/752/1555/13 У Х В А Л А 22 січня 2013 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Новак А.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк»про визнання кредитного договору неукладеним. в с т а н о в и в : позивач звернувся до Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк»про визнання кредитного договору неукладеним. Позовну заяву подано і оформлено з додержанням вимог ст.ст. 119, 120 ЦПК України. Позов підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства. Справа підсудна Голосіївському районному суду м. Києва. Підстав для відмови у відкритті провадження в справі відсутні. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 119-120, 122 ЦПК України,- у х в а л и в : Відкрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк»про визнання кредитного договору неукладеним. Призначити судове засідання в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва на 28 лютого 2013 року на 11 годин 00 хвилин. В судове засідання викликати осіб, які беруть участь в справі. Роз'яснити відповідачу право подати суду письмові заперечення проти позову стосовно всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження в справі, з обов'язковим посиланням на докази, якими такі заперечення обґрунтовуються. Копії ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, крім того, відповідачу-копію позовної заяви з доданими до неї документами. Ухвала може бути оскаржена в частині недотримання правил підсудності протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а ухвалу яку було постановлено без участі особи, яка її оскаржує протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва. Суддя А.Новак http://reyestr.court.gov.ua/Review/28715624

для того чтоб внести равновесие сперва надо сравнять силы тоесть внести беспорядок в организацию противника !!! как вариант Особі ,яка видає себе Начальником Голосіївського РУ МВС України м. Києва Британський В.П. Заступникам : \особі яка відає себе начальником Голосіївського РУ МВС України м. Києва\ Перший заступник начальника РУ - Начальнику СВ Багач Іван Іванович -Заступник начальника РУ - начальник міліції громадської безпеки Коваленко Ігор Олександрович -Заступник начальника управління - начальник 1-го ТВМ Галіченко Василь Васильович -Заступник начальника – начальник відділу кадрового забезпечення Дума Богдан Миколайович -Начальник дільничних інспекторів міліції Чорнобай Анатолій Миколайович -Начальник штабу Николайчук Михайло Михайлович Заявник Громадянин України ,член територіальної громади міста Києва ПОВІДОМЛЕННЯ Відповідно до Витягу Серія АГ № 3422162 – 342163 із Державного реєстру юридичних і фізичних осіб- підприємців та виписка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ( ЄДРПОУ) від 09. 07.2013р.серия АВ № 580320 значиться юридична особа Голосіївського Районного Управління МВС України в м. Києві за ЄДРПОУ 06729005. Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (далі ЄДРПОУ) створений і ведеться у порядку , встановленому Положенням про ЄДРПОУ, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N118. Навіть назва ЄДРПОУ свідчить про те, що до нього не можуть бути внесені відомості про органи державної влади оскільки цей реєстр створений для реєстрації підприємств та організацій України, якими органи влади не можуть бути апріорі. Згідно п.і Положення про ЄДРПОУ Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами. Згідно п.з Положення про ЄДРПОУ до Державного реєстру включаються дані про такі суб'єкти господарської діяльності: юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території України і провадять свою діяльність на підставі законодавства України; юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи , розташовані за межами України, які створені з участю юридичних осіб України і діють відповідно до законодавства іноземних держав. На підставі вищенаведеного до ЄДРПОУ можуть бути внесені відомості виключно про осіб , які здійснюють господарську діяльність і є суб'єкти господарської діяльності. Таким чином наявність ідентифікаційного коду ЄДРПОУ і реєстрація у ЄДРПОУ , а також те що юридична особа приватного права створена ГОЛОВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ( відповідно Витягу Серія АГ № 3422162 – 342163 ст 1) доводять ту обставину, що суб,єкт господарської діяльності юридична особа приватного права з назвою Голосіївського РУ МВС України м. Києва є суб'єктом господарської діяльності. Згідно ч.і ст.8 ГК України Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. На підставі приписів ч.2 СТ19 Конституції України та ч.і ст.8 ГК України суб,єкт господарської діяльності юридична особа приватного права з назвою Голосіївське РУ МВС України м. Києва не може бути і не є органом державної влади. У зв'язку з цим : -Начальник РУ МВС України м. Києва Британський Володимир Павлович -Перший заступник начальника РУ - начальник слідчого відділу Багач Іван Іванович -Заступник начальника РУ - начальник міліції громадської безпеки Коваленко Ігор Олександрович -Заступник начальника управління - начальник 1-го ТВМ Галіченко Василь Васильович -Заступник начальника – начальник відділу кадрового забезпечення Дума Богдан Миколайович -Начальник дільничних інспекторів міліції Чорнобай Анатолій Миколайович -Начальник штабу Николайчук Михайло Михайлович не можуть бути начальником – заступниками Голосіївського РУ МВС України м. Києва , як державного органу і тому не є посадовими особами державного органу влади, а отже не є суб'єктами владних повноважень і можуть виступати тільки від себе особисто у статусі громадянина України оскільки здійснення владних повноважень суб'єктами господарювання не передбачено жодною нормою чинного законодавства України. Відповідно до цього стає зрозумілим ,чому суб,єкт господарської діяльності юридична особа приватного права з назвою з назвою Голосіївське РУ МВС України м. Києва не може подолати криміногенну ситуацію та захистити жителів Голосіївського району м. Києва . А навпаки здійснює заходи по приховуванню скоєних злочинів шляхом не вмотивованого закритя кримінальних проваджень грубо порушуючи КПКУ . ШЛЯХОМ : посилання на неіснуючі правовідносини , посилання на неіснуючі документи , не виконання обов’язкових слідчих дій , ігнорування суті поданих заяв що взагалі спотворює саму заяву та наявність складу злочину і як наслідок закриття справи з метою приховати злочин колишніх працівників правоохоронних органів та іх родичів . Що видно по справі 3076 ЄО 14.12.2012 внесена до реєстру № 12012110010001444 від 15.12.2012 яка закрита 28.02.2013 слідчим старшим лейтенантом Козир Р.А. без передачи та розгляду слідчому судді ,без повідомлення про закриття , без виконання слідчих дій . Такі дії є злочином , що носять ознаки складу злочину встановленого ст. 260 КК України (Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань). На підставі вищезазначеного вважаю за необхідне запропонувати юридичній особі Начальник РУ Британський Володимир Павлович саморозпустити суб,єкт господарської діяльності юридична особа приватного права з назвою з назвою Голосіївське РУ МВС України м. Києва та утворити орган державної влади місцевого самоврядування Районний Віділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Голосіївському районі м. Києва відповідно до законодавством України . Додатки: 1. копія Витягу Серія АВ № 580320 із Державного реєстру юридичних і фізичних осіб- підприємців -1 аркуш ; 2. копія Витягу Серія АГ № 3422162 – 342163 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ( ЄДРПОУ) від 11.09.2013 2- аркуш. У кількості 7 примірників отримувачам 16.09.2013 Телятніков О.В. в результате каждый там начинает работать сам на себя тоесть в волчьей стае .... \\\борьба за выживание на своем кресле \\тут им уже будет пофиг кто натворил они будут спасать только себя

ЗАДОЛБАЛ БАНК !!! ЗАДОЛБАЛ СУДЬЯ !! ЗАДОЛБАЛО ДВС !!! ТАК ВСЕ НАМНОГО ПРОЩЕ ЧЕМ ВІ СЕБЕ РИСУЕТЕ ЗАДАЙТЕ СЕБЕ ВОПРОС ----А КТО ОНИ ---И ВООБЩЕ НА КАКИХ ОСНОВАНИЯХ ЧТО ЛИБО ТРЕБУЮТ ПОСМОТРИТЕ ВИДЕО ПЕРЕСПИТЕ НОЧ И У ВАС ОТКРОЮТСЯ ГЛАЗА КРОМЕ ЄТОГО МОГУ СКАЗАТЬ ЧТО В ГЕН ПРОКУРАТУРЕ УЖЕ РАСМАТРИВАЕТСЯ ДЕЛО СВЯЗАННОЕ С ТЕМ ЧТО ПРОИЗОШЛО В 91 И ПОСЛЕДСТВИЯ ЄТИХ СОБІТИЙ КСТАТИ ДО ТОГО ВРЕМЕНИ БІЛ ТОЛЬКО ГОС БАНК И ВСЕ БІЛО В НОРМЕ схема осноавана на конституции посмотри лекции http://pravoprostir.com/ вау прочел позов римы и наконец вьехал в тему полностью я в шоке также как и некоторые из находящихся щас на майдане ..... одного не пойму зачем столько шума и толкотни когда вопрос решаем без силы и имитаторов ...а ведь все очень просто для простого человека можно раскрыть .... нет первичного звена которое -единственное и не повторимое может ражрешить деятельность юр лица .... нет громады нет государственности на этой територии Римма Белоцерковская Так і я ж говорю НЕМАЄ , жодного органу влади ,а товчуться оскільки це все рухають олігархи і тих ,і інших , А прості відповіді від Бога. Римма Белоцерковская Саме головне в цьому ,що жоден орган і не можливо створити ,як раз у відсутність громад і тому у жодного представника влади не піднімається рука взяти на себе злочин і створити будь-який орган у відсутність первинного органу - територіальної громади так ,як немає держави ,яку назвали республікою ( лат. справою громади ). Написать комментарий ... и сам позов !!!!!! прикинь что ты не на судью пишеш а на банк -юр лицо его нет потому что нет законного регистратора а его в свою очередь только териториальна громада может утвердить какне породоксально но 20 лет живем в матрице ----- зазеркалье и только щас юни уже сами начали о этом говорить потому что не могут этого скрывать ... иск ------- ВЕЩ http://pravoprostir.com/civilnij-pozov-do-neisnuyuchogo-smiscevogo-suddi-neisnuyuchogo-miscevogo-sudu-yuridichnoї-osobi-syevyerodoneckij-miskij-sud-yak-fizichnoї-osobi-pro-vidshkoduvannya-shkodi-za-svavilly/5/

как следствие был получен ответ сведений о принятии присяги нет !!!

Запит на публічну інформацію В порядку ЗУ “Про доступ до публічної інформації“ Харківським окружним адміністративним судом розглядається справа № 820/5887/13-а за позовною заявою Лобян А.В. Згідно з ч.1 ст.23 КАС України усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово. Крім цього згідно з ч.1 ст.129 Конституції України Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Згідно з ч.1 ст.10 ЗУ”Про статус суддів” (згідно з Постановою Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року N 2863-XII) та ч.1 ст.55 ЗУ”Про судоустрій і статус суддів” вперше обраний суддя в урочистій обстановці приймає присягу судді, після чого на буває повноважень судді. Додержання присяги судді є обов'язком судді відповідно до п.п. 4 ч.4 ст.54 ЗУ”Про судоустрій і статус суддів” Згідно з п.1 Порядку складення присяги суддею, вперше призначеним на посаду, затвердженим Указом Президента України від 11 травня 1999 року N 493/99, Суддя, якого Президент України призначив вперше на посаду професійного судді, не пізніше місяця з дня призначення складає присягу, текст якої визначено Законом України "Про статус суддів". Відповідно до п.3 Порядку складення присяги суддею, вперше призначеним на посаду, присягу зачитує сам суддя, а в разі коли її складають кілька суддів - найстаріший за віком суддя, після чого він (вони) скріплює (скріплюють) її текст своїм підписом. Відповідно до п.6 Порядку складення присяги суддею, вперше призначеним на посаду Підписаний суддею текст присяги зберігається в його особистій справі. Згідно з п.3.4. Методичних рекомендацій щодо ведення обліку кадрів і кадрового діловодства в місцевих та апеляційних судах загальної юрисдикції , затверджених наказом Державної судової адміністрації України від 20 березня 2007 року N 24, Особові справи суддів місцевих загальних судів ведуться також у відповідному суді, починаючи з моменту видання наказу головою суду про зарахування судді до штату суду на підставі Указу Президента України або Постанови Верховної Ради України. У зв'язку з цим, для підтвердження безсторонності та неупередженості суддею Сліденко А.В є складення присяги судді, згідно якої суддя зобов'язується чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим. У зв'язку з цим, для підтвердження набуття повноважень судді, а також безсторонності та неупередженості судді Сліденко А.В ПРОШУ надати інформацію про точну дату і місце прийняття присяги судді суддею Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., а також надати належним чином завірені копії тексту присяги судді , підписаного суддею Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В. . З повагою. _________2013р ______________ ЛОБЯН А.В

можно сказать одно из таких судей и будет состоять судебная ветка власти а других в утиль Відповідачі: громадянин України , Юхимук Руслан Степанович, що мешкає за адресою: 93000, м. Сєвєродонецька ,Луганської області, вул. Леніна ,19 , 93400. тел. 70-25-80 14.11.2012 р. ПОЗОВНА ЗАЯВА про припинення дії фізичної особи , громадянина ,Юхимука Р.С. по свавільному втручанню у сферу особистого життя БІЛОЦЕРКІВСЬКОЇ РІММИ МИКОЛАЇВНИ та БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО ДМИТРА ВІКТОРОВИЧА , ,що порушують : право на життя на свободу , особисту недоторканість та право на свободу пересування , а саме припинити складати повітки та Постанови про привід по відношенню до БІЛОЦЕРКІВСЬКОЇ Р.М. та складати повістки ,щодо БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО Д.В. Частиною 1 статті 140 Розділу XI Місцеве самоврядування Конституції України “Місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів ...міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України”. Оськільки за ч.1 статті 142.Конституції України “Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад ...у містах...” Статтею 143. Конституції України встановлено ,що “ 1. Територіальні громади ...міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності”. Крім того відповідно до ч.2 ст.141 Конституції України “ Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях”. Відповідно до ч.2 ст.6 Державний реєстратор ЗУ ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” “Державний реєстратор призначається на посаду та звільняється з посади міським головою міста обласного значення”, до яких і відноситься місто обласного значення Сєвєродонецьк . Як видно з Витягу з Державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців Серія АЄ№758133 та відповіді від 15.09.2011р. за №Б-16-9 Головного управління юстиції у Луганській області Міністерства юстиції України , що юридичної особи ,власника Територіальної громади міста Сєвєродонецька неіснує. Тому згідно з ч.1 ст.140 , ч.1 с.142 та ч.1 ст.143 у відсутність територіальної громади міста Сєвєродонецька нікому утворити орган місцевого самоврядування, Сєвєродонецьку міську раду та виконавчий комітет Сєєвєродонецької міської ради. Крім того у відсутність територіальної громади міста Сєвєродонецка не можливо обрати міського голову, який очолює виконавчий комітет у відповідності ч.2 ст.141 Конституції України . І як наслідок нікому призначити у порядку ч.2 ст.6 ( Державний реєстратор) ЗУ ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” і тому немає державного реєстратора при виконавчому комітеті Сєвєродонецької міської ради, яким і було проведено державну реєстрацію Сєвєродонецького міського відділу управління Міністерства Внутрішніх справ України в Луганській області зареєстровано Державним реєстратором реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців . Таким чином такої юридичної особи публічного права ,як Сєвєродонецькій міський відділ управління Міністерства Внутрішніх справ України в Луганській області не існує. Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. Я маю право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до ч.1 ст.124 Конституції України Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Відповідно до ч.3 ст.124 Конституції України Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Відповідно до п.23 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України утворює суди у визначеному законом порядку. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АС №758044 юридична особа “ Сєвєродонецький міський суд” створений , як юридична особа з дати його державної реєстрації у державному реєстрі 06.10.2005р. за ідентифікаційним кодом 05381484 та реєстраційним номером юридичної особи ЄДР 10004029255 за місцезнаходженням 93400 ,Луганська обл. Місто Сєвєродонецьк , вул.Леніна , будинок 19. Сєвєродонецьким міським судом на мій запит надано інформацію за вих. №26090 від 05.09.2011р. про те , що Сєвєродонецький міський суд створений, як юридична особа на підставі розпорядчого документа . І дійсно на день державної реєстрації Сєвєродонецького міського суду діяли зміни від 15.01.2005р.№36/2005р. Указу Президента України № 641/2001р. від 20.08.2001р. “Про мережу та кількісний склад суддів місцевих судів “ в якому до мережі місцевих судів України у Луганській області під №25 було визначено інший суд Сєверодонецький міський суд. За нормами п.3 ч.2 ст.81 Цивільного кодексу України ,що діє з 01.01.2004р. “Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України” , і відповідно до того ,що розпорядчим актом із змінами від 05.01.2005р. за №36/2005р. Указом Президента України № 641/2001р. від 20.08.2001р. “Про мережу та кількісний склад суддів місцевих судів “ до мережі місцевих судів України у Луганській області під №25 було визначено Сєверодонецький міський суд, а державним реєстратором 06.10.2005р. вчинено реєстраційні дії та засвідчено факт створення іншої юридичної особи ніж зазначено в Указі Президента України № 641/2001р. від 20.08.2001р. “Про мережу та кількісний склад суддів місцевих судів “ в якому до мережі місцевих судів України у Луганській області під №25 було визначено інший суд не Сєверодонецький міський суд, а інший суд за іншою назвою Сєвєродонецький міський суд ,замість вказаної в Указі Президента України № 641/2001р. від 20.08.2001р. із змінами на 06.10.2005р. “Про мережу та кількісний склад суддів місцевих судів “ Сєверодонецький міський суд, тому такі дії вчиненні в порушення п.1 ч.2 ст.17 ЗУ ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців”. Як вже зазначалось, відповідно до ч.1 і 3 ст.124 Конституції України Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються , як і створення надзвичайних або особливих судів. Відповідно до п.23 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України утворює суди у визначеному законом порядку. Як вбачається з Витягу АС №758044 юридична особа “ Сєвєродонецький міський суд” , як юридична особа з дати його державної реєстрації у державному реєстрі 06.10.2005р. за ідентифікаційним кодом 05381484 та реєстраційним номером юридичної особи ЄДР 10004029255 за місцезнаходженням 93400 ,Луганська обл. Місто Сєвєродонецьк , вул.Леніна не була створена посадовою особою в державі Україна , яка має право створювати суди, — так ,як Президент України не брав жодної участі у створенні юридичної особи “Сєвєродонецький міський суд” і тому він не є МІСЦЕВИМ судом. Виходячи з наведеного, на підставі ст.106, 124 Конституції України юридична особа “ Сєвєродонецький міський суд “ не є утвореним Президентом України місцевим судом , який відповідно до КПК України наділений повноваженнями вирішувати кримінальні справи та виносити вироки , обов'язкові до виконання. Те ж саме і підтверджується вступившим в законну силу рішення суду рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. по справі №2а-9704/11/1270 за моїм позовом до юридичної особи “Сєвєродонецький міський суд” , що адміністративний позов до не їснуючого МІСЦЕВОГО СУДУ , юридичної особи “Сєвєродонецький міський суд “ не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства за ст.17 та п.1ч.1 ст.109 КАС України . На підставі вищенаведеного юридична особа “Сєвєродонецький міський суду “ не є місцевим судом загальної юрисдикції відповідно до Конституції України то не є місцевим суддею МІСЦЕВОГО суду ”суддя” Юхимук Р.С. юридичної особи “Сєвєродонецький міський суд “ у розумінні ч.4 ст.21 Види і склад місцевих судів Глави 2 Місцеві суди ЗУ”Про судоустрій і статус суддів”,якою встановлено ,що “4. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких призначаються голова та заступник голови суду. У місцевому суді, кількість суддів в якому перевищує п'ятнадцять, може бути призначено не більше двох заступників голови суду”. Про те ,що юридична особа “Сєвєродонецький міський суд “ не є МІСЦЕВИМ судом ,а фізична особа ,Юхимук Руслан Степанович, не є МІСЦЕВИМ суддею, мною було повідомлено особисто ,Юхимук а Руслана Степановича, через приймальню юридичної особи “ Сєвєродонеццький міський суд” за вх.№ 23552 від 22.09.2011р. ну и проверить само удостоверение судьи и когда была присяга

http://pravoprostir.com/privat-bisnes/ http://pravoprostir.com/civilnij-pozov-do-neisnuyuchogo-smiscevogo-suddi-neisnuyuchogo-miscevogo-sudu-yuridichno%D1%97-osobi-syevyerodoneckij-miskij-sud-yak-fizichno%D1%97-osobi-pro-vidshkoduvannya-shkodi-za-svavilly/5/ ну что будем скыглыты или менеть структуры власти судебную исполнительную законодательную ....при этом учтите что это 3 кита на которых стоит стоит страна ...а по факты просто бизнес .... а какое может быть решение и исполнение когда их устами говорит не закон а бизнес интерес ..... и на последок .... прикол весь в том что только тер громада имеет право создать регистратора и только он может зарегистрировать юр публичну особу ...

\\\\\ Відповідач : Юридична особа з назвою Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (ід.код: 34952498) 61007, м. Харків , вул..2-й П’ятирічки, буд.18,тел..93-30-44 По справі № 820/5887/13-а Головуючий суду першої інстанції: Сліденко А.В Заява про відвід судді Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В від розгляду справи № 820/5887/13-а. Харківським окружним адміністративним судом розглядається справа № 820/5887/13-а за позовною заявою Лобян А.В. про скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження №38753308 , що винесені субєктом господарської діяльності — приватною юридичною особою з назвою ”Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в Харківської області Міністерства юстиції України” на підставі документів , що не є виконавчими документами згідно із ЗУ “Про виконавче провадження“. У судовому засіданні від ___.___.2013р. за моїм клопотанням Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В оголосив, що він має посвідчення судді Харківського окружного адміністративного суду серія ____ №______________. Відповідно до п.2.2, 2.3 Положення про порядок виготовлення, обліку, видачі, заміни та знищення посвідчень суддів, суддів, яких призначено на адміністративні посади, суддів у відставці, народних засідателів та присяжних(далі - Положення) , затвердженого рішенням Ради суддів України від 23 травня 2008 р. N 70, Виготовлення та видача посвідчень проводиться Державною судовою адміністрацією України на підставі Указу Президента України про призначення на посаду судді. Відповідно до п.2.8 Положення З метою впорядкування обліку посвідчень встановлюється така індексація нумерації бланків посвідчень: бланки посвідчень для місцевих адміністративних судів мають серію МА та п'ятизначну нумерацію від 00001 до 99999; Посвідчення судді Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В має серія ____ №____________, що не відповідає вимогам п.2.8 Положення . Таким чином Сліденко А.В діє на підставі недійсного посвідчення , що дає обґрунтовані підстави вважати , що Сліденко А.В не є суддею , який складав присяги судді і має обов'язок чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим. Дана обставина прямо порушує моє право на розгляд моєї справи безстороннім і неупередженим судом, встановленим законом, яке мені гарантовано ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., яка є частиною національного законодавства. Відповідно до п.4 ч.1 ст..27 КАС України Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді; У зв'язку з вищенаведеним, вважаю неможливим розгляд справи № 820/5887/13-а суддею Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В На підставі вищенаведеного, керуючись ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ст.124, 129 Конституції України, ст.5, 18 ,19, 54, 55 ЗУ”Про судоустрій і статус суддів”, ст.10 ЗУ”Про статус суддів” ст. 27, 49, 50 КАС України, Прошу 1. Відвести суддю Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В від розгляду справи № 820/5887/13-а з огляду на обґрунтовані сумніви у безсторонності та неупередженості судді оскільки відсутні докази прийняття ним присяги судді згідно ст.10 ЗУ”Про статус суддів” та ст.55 ЗУ”Про судоустрій і статус суддів” , а його посвідчення є недійсним. 2. За наслідками розгляду цього клопотання постановити письмову ухвалу та видати її на руки для забезпечення права на її оскарження. ___.___.2013р. Лобян А.В.

короче говоря хоть и тема старая и много водыутекло и много копий сломано ... каждый сразу кидается на решение своего шкурного вопроса не связывая его с другими не меннее важными законами ... все шас жалуются на суд на исплнительную на сам банк ... но вопрос гораздо проще чем кажется !!!! поставте себя на место тогоже сужьи исполнителя и банка ... ну и какие ограничения вам видны много инструкций и постанов .законов ...а как их обойти ??? да очень просто !!!!! тут то и вспоминает грамотный юрист что мы живем в резервации украина в которой нет построенного конституционного строя \\\щас многие начнут ..опять про громады\\ да нет про другое ...дело в том что для проведения любой сделки и любого судебного или двс действия надо подтверждение того кто в процесе принимает участие ...заходя в суд видим вывеску с гербом !!! двс тоже державна !!! ипрчие казусы как мвс и даи .нбу кабмин .. вроде все правильно государство на страже своих интересов ... НО КТО ВАМ ВДОЛБИЛ В БОШКУ ЧТО ЭТО ГОСУДАРСТВО И ПОЧЕМУ ВЫ В ЭТО ПОВЕРИЛИ !! ВЫ ЧТО ПРОВЕРИЛИ !! ВАМ ЧТО ПОКАЗАЛИ РЕГИСТРАЦИОННЫЕ ДОКУМЕНТЫ ... А ВЕДЬ КАЖДЫЙ КИОСТ ИЛИ ОРГАНИЗАЦИЯ НА ВИДНОМ МЕСТЕ ПОКАЗЫВАЕТ КЕМ И КОГДА СОЗДАНО КАКАЯ ФОРМА СОБСТВЕННОСТИ И КАК ЗАРЕГИСТРИРОВАНО !!! КАК ЗАРЕГИСТРИРОВАНО !!! А РЕГИСТРАЦИЯ ТО ЛЕВАЯ только вывеска соответствует субъекту публичного права -гос установа ... а что за ней на самом деле .... А НА ДЕЛЕ --- НЕТ ТОЙ ГОС УСТАНОВЫ ..НЕТ УЧРЕДИТЕЛЯ -ПУБЛИЧНОЙ ОСОБЫ...ДА И САМА РЕГИСТРАЦИЯ СООТВЕТСТВУЕТ СПД \СУБЬЕКТ ПИДПРЫЕМНИЦКОЙ ДИЯЛЬНОСТИ ЄДРПОУ \\ Згідно ст. 80 ЦК України Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Згідно ч.1ст. 82 ЦК України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч.1 ст. 89 ЦК України Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Згідно ч.2 ст. 89 ЦК України Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Згідно ч.4 ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно ч.4 ст. 87 ЦК України Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.\\ ПРИ ЭТОМ СТ 8 ГКУ ЗАПРЕЩАЕТ ПУБЛИЧНОЙ ОСОБЕ ЗАНИМАТСЯ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬЮ А ДАЛЕЕ ЕЩЕ БОЛЬШЫЙ ШОК ... ОКАЗЫВАЕТСЯ У НАС НЕТ ПОСТРОЕННОГО ГОСУДАРСТВЕННОГО СТРОЯ КУДА НЕ ГЯНЬ ОДНИ ПРЕДПРЕНИМАТЕЛИ !!!!!! заметть что предприниматель не может создать публичну особу !!! в итоге выходит что нас окружает не гос службы их нет только одни вывески !!! ПРОСТО ДЖУНГЛИ ТАК КАК БУДЕТ РАБОТАТЬ СУДЬЯ НАЛОГОВИК МЕНТ ДВСНИК НАЦБАНК КАБМИН ...ЕСЛИ ИХ НЕ СУЩЕСТВУЕТ просто какойто базар с перемешанными ценниками и не более

сам кред договор это перечень сутевых обставын ... и и по природе консенсусный договор посмотри зу о заставе !! ст 16 форма договору заставы !!! нет договора нет заставы а подписали документ \кредит \при ознакомлении ... да и получилили вы кредит если банк не получил заставу какие доказы какой щет каким способом ..ничего вы не получали и не морочте голову просто заявите что не получили а платили потому что банк не выполнил постанову 467 и вы не разобрались ... напишите отказ от получения кредита .а также заяву о выдаче выписки с поточного рахунку