Валера

Ключевая фраза Надо заказывать экспертную оценку у аккредитованного специалиста.Самому себе нельзя выписывать такие справки.Хотя есть масса судебных решений ,где судьи без всяких справок сами определяли сумму моральной шкоды.Но как правило это были небольшие суммы.

С первым вопросом разобрался.Чтобы банку было неповадно обжаловать, надо исполнительное производство открывать в Одессе. Второй вопрос.В исполнительном листе сумма "стягнути" указана в долларах.В решении Апелляционного суда и суда первой инстанции тоже самое(стягнути в $).Хотя во всех докуметах, которые мною подавались в суды,я указывал сумму в долларах и эквивалент в гривне по курсу. Депозитный договор заключался на условии размещениия долларов США. Может ли банк обжаловать фразу "стягнути в долларах", которая написана в исполнительном листе.

Прочитайте внимательно и обратите внимание на :"також висновок експерта № 77/28 від 12 лютого 2010 року судово-психологічної експертизи, проведеної Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, яким встановлено, що має місце факт моральних страждань як основної складової моральної шкоди ОСОБА_1 внаслідок дій відповідача; рекомендована сума компенсації моральної шкоди складає розмір від 229.5 до 567 мінімальних заробітних плат, - суд дійшов, що факт заподіяння позивачу відповідачем моральної шкоди внаслідок неповернення депозиту доведений." http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9357601 http://www.psychiatry.ua/articles/paper278.htm

Не.((В первую очередь накладывается арест на денежные средства, а если денег нет - тогда забирают стулья.

Печерский суд Киева.--------------- В ту ГИС и подавайте. ----------------- А на каком основании (статья какого Закона) ? Ведь по ЗУ " Про виконавче провадження " Стаття 20. Місце виконання рішення ....Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Киевский филиал(по согласованию с Одессой) сказал мне следующее."Все имущество банка находится в залоге ,под рефинансирование.Филиал не имеет собственного корсчета.Добровольно ничего отдавать не будем ,только через ГИС.Если откроете впровадження в Киеве, мы будем обжаловать правомерность.Несите исполнительный лист в ГИС Приморского района Одессы". Я знаю номера двух корсчетов Имэксбанка. Очень не хочется ездить в Одессу.

Решение суда вступило в силу.Банк отказывается добровольно его выполнить(возврат депозита).В банке временной администрации нет. В исполнительном листе ответчиком значится ПАТ Имэксбанк г.Одесса.В Киеве есть филиал, который не является юридическим лицом. Вопрос : могу ли я подать исполнительний лист в киевскую ГИС ? Банк пугает обжалованием правомерности открытия исполнительного производства в Киеве.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №2-431-1/10 31 березня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого – судді : Вовк С.В., при секретарі : Хоменко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Імексбанк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, - ВСТАНОВИВ: У грудні 2009 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами до відповідача АКБ «Імексбанк» в особі відділення № 1 Філії АКБ «Імексбанк» у м. Києві про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, посилаючись на те, що між ним та банком 20.07.2009 р. було укладено договір № 48-09/1 банківського вкладу у гривні України «Стандарт 3 місяця», предметом якого є прийняття грошових коштів у сумі 42000,00 грн. і зарахування їх на депозитний рахунок строком на 93 дні, процентна ставка складає 21 % річних. Оскільки строк дії договору закінчився, просить суд стягнути з відповідача грошові кошти. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги , посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Представник відповідача ПАТ «Імексбанк» у судове засідання не з’явився, про час, місце судового засідання був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив, незалежно від причин, суд розглядає справу за наявністю у справі доказів у відсутність представника відповідача. Зі згоди позивача та представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України. Крім того, в матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача щодо позовних вимог, які ґрунтуються на тому, що позивачем не був наданий документ про внесення грошових коштів до каси банку та такі гроші не поступали до каси банку. Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного. Судом встановлено, що 20.07.2009 р. між позивачем та відповідачем АКБ «Імексбанк», правонаступником якого є ПАТ «Імексбанк», було укладено договір № 48-09/1 банківського вкладу у гривні України «Стандарт 3 місяця», предметом якого є прийняття грошових коштів у сумі 42000,00 грн. і зарахування їх на депозитний рахунок строком на 93 дні, процентна ставка складає 21 % річних. Раніше 15.01.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 08-08/1 строкового банківського вкладу фізичної особи в національній валюті «Добробут+», згідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти (вклад) та зобов’язався сплатити по ньому проценти та повернути вклад. Згідно п. 1.1. договору банк отримав від позивача кошти в сумі 141195,00 грн. строком на 547 днів зі сплатою 16 % річних. Термін повернення коштів 15.07.2009 р. Відсотки по договору від 15.01.2009 р. позивач отримував щомісячно. 20.07.2009 р. відповідач виконав своє зобов’язання по поверненню коштів частково, сплативши позивачу 100000,00 грн. двома окремими квитанціями. Встановлено, що решту коштів в розмірі 42000,00 грн. (із врахуванням нарахованих відсотків за період із 01.07.09 р. по 20.07.09 р.) було відповідачем зараховано за договором № 48-09/1 від 20.07.09 р. банківського вкладу у гривні України «Стандарт 3 місяці». 22.10.2009 р. позивач звернувся письмово до відповідача з вимогою повернути грошові кошти, оскільки закінчився строк дії договору, проте йому було відмовлено, посилаючись на проведення в банку службового розслідування стосовно посадових осіб 1 відділення «Імексбанк» у м. Києві. Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Крім того, згідно ч. 3 ст. 1066 ЦК України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Ст. 1074 ЦК України, передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Разом з тим, п.п. 1.1. договору передбачено, що кошти зараховано на рахунок 20.07.2009 р., а тому самим договором підтверджено факт зарахування грошових коштів. Укладений договір не був визнаний недійсним, на даний час є чинним, оскільки згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у поверненні йому суми вкладу з нарахованими відсотками, тобто діяв всупереч вимогам чинного законодавства: 42000*21%/365*93=2247,29 грн. 42000+2247,29=44247,29 грн. Таким чином, в судовому засіданні позивачем доведено, що діями відповідача порушені його права, і тому суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню. На підставі ст. 88 ЦПК України підлягають присудженню понесені та документально підтверджені судові витрати позивача в розмірі120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. На підставі ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 169, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, керуючись ст.ст. 204, 1060, 1066, 1074 ЦК України, суд,- ВИРІШИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Імексбанк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу – задовольнити. Стягнути із публічного акціонерного товариства «Імексбанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу в сумі 44247,29 грн. За правилами визначеними ст. 88 ЦПК України стягнути із публічного акціонерного товариства «Імексбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Суддя http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8726808

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА Справа № 2-1508/10 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Батрин О.В. при секретарі Бурлаченко Д.В. за участю позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства АКБ «Імексбанк» в особі Філії «Імексбанк» у м. Києві, ОСОБА_5 про стягнення коштів, - В С Т А Н О В И В : В лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ АКБ «Імексбанк» в особі Філії «Імексбанк» у м. Києві про стягнення коштів за договором банківського вкладу, мотивуючи тим, що 4 квітня 2008 року між сторонами укладено договір банківського вкладу № 62-08/1, відповідно до якого відповідач отримав від позивача кошти на депозит в розмірі 100 000 грн. з виплатою 16,5% річних строком з 4 квітня 2008 року по 6 травня 2009 року та розмістив їх на рахунку НОМЕР_1. Однак, по закінченню строку дії договору банківського вкладу позивачу повернуто тільки 30000 грн. від суми банківського вкладу. Залишок вкладу за усною домовленістю між сторонами мав бути повернутий через 2 місяці. Оскільки цього не сталося позивач звернувся з заявою до відповідача з проханням повернути йому залишку суми вкладу в розмірі 70000 грн. В звязку з тим, що відповідач не виконав умови договору, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь суму вкладу в розмірі 70000 грн., відсотки за банківським вкладом в розмірі 8638 грн. 77 коп., 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 1570 грн. 68 коп., інфляційні витрати в розмірі 3990 грн., що разом складає 84 199 грн. 45 коп. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених вище. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надавши письмові заперечення та, мотивуючи тим, що доказів, які би підтвердили факт внесення позивачем коштів на суму 100000 грн., а також повернення йому 30000 грн. позивачем не надано. А тому, позов задоволенню не підлягає. Притягнута до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 до судового засідання не зявилася по невідомим суду причинам, хоча про час, день та місце розгляду справи була належним чином повідомлена за допомогою телеграми відповідно до ч. 6 ст. 74 ЦПК України. Тому, суд на підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України розглянув справу у відсутність співвідповідача ОСОБА_5, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін. Допитана в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що на момент укладання договору банківського вкладу № 62-08/1 виконувала обовязки начальника відділення № 1 філії АКБ «Імексбанк» у м. Києві, підписувала даний договір та платіжне доручення на внесення позивачем 100000 грн. в банк, ставила печатки. ОСОБА_5, яка працювала в банку на підставі договору та платіжного доручення, мала внести кошти на рахунок позивача в банку, провівши відповідну касову операцію. Проте, з яких причин вона не видала платіжне доручення позивачу свідок зазначити не могла. Заслухавши пояснення сторін, свідка та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Судом встановлено, що дійсно 4 квітня 2008 року між сторонами укладено договір банківського вкладу № 62-08/1, відповідно до якого відповідач отримав від позивача кошти на депозит в розмірі 100 000 грн. з виплатою 16,5% річних строком з 4 квітня 2008 року по 6 травня 2009 року та розмістив їх на рахунку НОМЕР_1. По закінченню строку дії договору банківського вкладу повернуто позивачу 30000 грн. від суми банківського вкладу, а залишок вкладу за усною домовленістю між сторонами мав бути повернутий через 2 місяці. Оскільки в обумовлений сторонами строк цього не сталося позивач звернувся з заявою до відповідача з проханням повернення йому залишку суми вкладу в розмірі 70000 грн. Ч. 1 ст. 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Відповідно до ч. 2 ст. 1067 ЦК України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Договором банківського вкладу передбачено зобовязання банку зарахувати грошові кошти в сумі 100000 грн. на депозитний рахунок клієнта НОМЕР_1, в звязку з чим виписувалося платіжне доручення, що стверджується поясненнями позивача та свідка ОСОБА_6, а також тим, що позивачу по закінченню строку договору було повернуто 30000 грн. в якості частини вкладу. Тому даний договір банківського вкладу є укладеним. Депозитний рахунок клієнта НОМЕР_1 передбачений п. 1.1 даного договору від 4 квітня 2008 року № 62-08/1 та депозитний рахунок клієнта НОМЕР_2, передбачений п. 2.1.2 даного договору, суд вважає, що вони зазначені в договорі помилково, оскільки відповідно до листа відповідача № 217 від 2 березня 2010 року такі рахунки не відкривались на імя позивача 4 квітня 2008 року. Крім того, відповідно до виписки про операції з 1.06.2006 по 25.05. 2010 року по рахунку НОМЕР_2 вбачається, що позивачем були внесені в сумі 100000 грн. на рахунок відповідача 3.04.2006 року, а 11.10.2006 року їх було знято; рахунок НОМЕР_1 не існує згідно пояснень представника відповідача. В підтвердження існування договірних відносин між сторонами по договору банківського вкладу від 4 квітня 2008 року № 62-08/1 є і відкритий поточний рахунок - 26204042506001, що зазначений в п. 2.4.3, 4.1 договору банківського вкладу від 4 квітня 2008 року № 62-08/1 та відкритий на підставі договору № А499П на відкриття та обслуговування банківського (поточного) рахунку в національній валюті фізичної особи від 30.05.2005 року, строк дії якого 5 років (а.с. 35-36), а також виписка про операції з 30.03.2005 року по 1.01.2010 року по даному рахунку, з якої вбачається, що нарахування відсотків та їх виплата по банківському вкладу проводилися після укладення даного договору банківського вкладу від 4 квітня 2008 року № 62-08/1, зокрема нарахування відсотків здійснювалось: 5.05.2008 року в розмірі 1172 грн. 13 коп., 2.06.2008 року 1397 грн. 54 коп., 1.07.2008 року 1352 грн. 46 коп., 1.08.2008 року 1397 грн. 54 коп., 1.09.2008 року - 1397 грн. 54 коп., 1.10.2008 року - 1352 грн. 46 коп., 3.11.2008 року - 1397 грн. 48 коп., 1.12.2008 року - 1352 грн. 46 коп., 5.01.2009 року 1401 грн. 37 коп., 2.02.2009 року - 1401 грн. 37 коп., 2.03.2009 року 1265 грн. 75 коп., 2.03.2009 року 1265 грн. 75 коп., 1.04.2009 року 1401 грн. 37 коп., 5.05.2009 року 1356 грн. 16 коп., 1.07.2009 року 858 грн. 90 коп. В звязку з цим, твердження представника відповідача про те, що кошти в розмірі 100000 грн. від позивача на його рахунок в банку не надходили, в звязку з чим необхідно відмовити в задоволенні позову є безпідставними. Слід зазначити, що відповідно до заяви співвідповідача ОСОБА_5, яка працювала в банку, на імя позивача та ОСОБА_6 вбачається, що вона дійсно отримувала кошти від позивача для їх зарахування на рахунок в банку, проте з виниклими фінансовими труднощами, на депозитний рахунок позивача вона їх не внесла, через деякий час повернула 30000 грн., а 70000 грн. обіцяла повернути до 20 листопада 2009 року (а.с. 28). Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Оскільки за вини працівника банку ОСОБА_5 кошти позивача не були внесені на його депозитний рахунок, банк повинен нести цивільно-правову відповідальність перед позивачем за дії свого працівника і від неправомірних дій працівника банку не повинні порушуватися права позивача. Крім того, відповідно до листа слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві від 24 квітня 2010 року № 12/3-5232 вбачається, що по факту заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовими особами ПАТ АКБ «Імексбанк» своїм службовим становищем, вчинене в особливо великому розмірі порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, по якій позивач ОСОБА_2 визнаний потерпілим відповідно до постанови про уточнення процесуального статусу особи у кримінальній справі від 15 квітня 2010 року. За таких обставин, позов в частині повернення 70000 грн. вкладу є доведеним і таким, що підлягає задоволенню. В п. 4.7 договору банківського вкладу від 4 квітня 2008 року № 62-08/1 зазначається, що при виконанні умов цього договору сторони керуються Цивільним кодексом України, нормативним актами Національного Банку України та внутрішніми документами. Ч. 2 ст. 1069 ЦК України передбачено, що права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, ч. 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, щоб боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки банк прострочив виконання зобовязання, позов в частині стягнення за період з 6 травня 2009 року по 2 лютого 2010 рокувідсотків в розмірі 8 638 грн. 77 коп., 3% річних в розмірі 1570 грн. 68 коп., інфляційних витрат в розмірі 3990 грн. відповідно до розрахунку позивача, з яким суд погоджується (а.с. 10) підлягає задоволенню. Враховуючи те, що відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідачем не спростовані позовні вимоги, то суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі. Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 1058, 1061, 1066, 1067, 1172, 1069, 1050, 625 ЦК України. Оскільки при подачі позову до суду позивачем було оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., то відповідно до ст. 88 ЦПК України вказані витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача. Також підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» становить 1% від ціни позову (84199 грн. 45 коп.), тобто - 841 грн. 99 коп. відповідно до ст. 88 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1058, 1061, 1066, 1067, 1172, 1069, 1050, 625 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В : Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства АКБ «Імексбанк» в особі Філії «Імексбанк» у м. Києві, ОСОБА_5 про стягнення коштів задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства АКБ «Імексбанк» на користь ОСОБА_2 суму вкладу в розмірі 70 000 грн., відсотки в розмірі 8 638 грн. 77 коп., 3% річних в розмірі 1570 грн. 68 коп., інфляційні витрати в розмірі 3990 грн. та 120 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 84319 грн. 45 коп. Стягнути з Публічного акціонерного товариства АКБ «Імексбанк»на користь держави судовий збір в розмірі 841 грн. 99 коп. Рішення суду може бути оскаржене через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Суддя http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9746415

Справа № 2-102-1/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого – судді : Вовк С.В., при секретарі : Хоменко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору на вклад недійсним та за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» про стягнення грошових коштів, - ВСТАНОВИВ: У серпні 2009 р. позивач ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» звернувся до суду з вимогами до відповідача ОСОБА_2 про визнання договору № 20/02-02/09 на вклад Універсальний від 26.12.2008 р., укладеного між ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» в особі начальника Миргородського відділення Полтавської ОД ОСОБА_3 та ОСОБА_2, недійсним, оскільки при укладенні вказаного договору письмова форма договору, укладеного між банком та відповідачем, не була додержана, оскільки, всупереч вимогам цивільного та банківського законодавства, внесення відповідачем грошових сум не підтверджено документами, що відповідають вимогам, встановленим законом чи іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності; договір банком не обліковувався, вкладний (депозитний) рахунок відповідачу не відкривався, грошові кошти на рахунок не зараховувались, нарахування та виплата відсотків не здійснювалась.; правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Також позивач позов мотивує тим, що по факту порушена кримінальна справа № 09660014 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем за ознаками злочину, передбаченими ст. 191 ч. 5 КК України. У провадження суду перебувала також справа № 2-3345/2009 за позовом ОСОБА_2 Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2009 р. позов ОСОБА_2 до Головної дирекції ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», Полтавської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» про стягнення грошових коштів, внесених за договором банківського вкладу було об’єднано з цивільною справою за позовом ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» до ОСОБА_2 про визнання договору на вклад недійсним. Скориставшись правом, передбаченим ст. 31 ЦПК України, позивач ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», подав до суду заяву про зміну підстав позову, разом з тим до участі у справі було залучено ОСОБА_3 у якості співвідповідача. В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» , посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, позов ОСОБА_2 не визнала. Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги банку не визнала, позов ОСОБА_2 підтримала в повному обсязі з обставин, викладених у позовній заяві. Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася, про час, місце судового засідання була належним чином повідомлена шляхом оголошення про виклик у судове засідання в газеті «Урядовий кур’єр» та «Зоря Полтавщини» як друкованих засобах інформації загальнодержавної сфери розповсюдження. Згідно листа Миргородського міського відділу ГУ МВС України в Полтавській області № 8/0014 від 18.12.2009 р., ОСОБА_3 перебуває у розшуку згідно постанови від 23.03.2009 р. Щодо відповідача ОСОБА_5 обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», то даного учасника цивільного процесу було виключено, оскільки дирекція ВАТ не є самостійною юридичною особою. Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного. Судом встановлено, що 26.12.2008 р. між ВАТ «ОСОБА_4 Аваль в особі начальника Миргородського відділення Полтавської ОД ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір № 20/02-02/09 на вклад Універсальний, за умовами якого вкладник (відповідач) передає банку готівкову іноземну валюту з сумі 20 000,00 доларів США шляхом внесення грошових коштів на вкладний рахунок № 2625059893/09 з виплатою 25 % річних згідно тарифів банку, що діють на момент підписання договору. 26.12.2009 року ОСОБА_2 виконав свої зобов'язання по договору та вніс готівкою на депозитний рахунок 2625059893/09 20000,00 доларів США, що підтверджується прибутковим валютним ордером № 5 від 26.12.2008 р. Відповідно до пункту 2.5. договору вкладник має право поповнювати вкладний рахунок, що і було зроблено ОСОБА_2, згідно з такими прибутковими валютними ордерами: № 1 від 30.12.2008 р. на суму 27000 доларів США; № 3 від 15.01.2009 р. на суму 12000 доларів США; № 5 від 26 . 01.2009 р. на суму 1100 доларів США; 13.02.2009 р. на суму 16000 доларів США; № 1 від 11.03.2009 р. на суму 6000 доларів США. Загальна сума вкладу за договором складає 82100 доларів США. Відповідно до умов пункту 2.4.1 - 2.4.5 договору банк нараховує та сплачує відсотки відповідно до умов договору. Згідно з видатковим ордером № 1, ОСОБА_2 отримав від банку відсотки за 1 місяць у сумі 1702,28 доларів США. За підрахунками ОСОБА_2 відповідно до умов договору банк повинен нарахувати та сплатити такі відсотки: за період з 26 грудня по 26 січня 2009 р. 1981,11 доларів США, а за період 26 лютого по 26 березня 2009 р. 2229,22 доларів США. Всього не отримані відсотки за умовами договору становлять 4210.33 доларів США. 21.03.2009 р. ОСОБА_2 повідомив банк про свій розмір достроково розірвати договір на умовах, зазначених договором, шляхом подання письмової заяви. Письмова заява містила прохання про дострокове розірвання договору та повернення йому суми депозитного вкладу з нарахованими відсотками. 26.03.2009 р. відповідач ОСОБА_2 звернувся з проханням до відповідача повернути суму вкладу разом з нарахованими відсотками у зв'язку з закінченням строку дії договору. 24.04.2009 р. ОСОБА_2 отримав письмову відмову у видачі суми вкладу та нарахованих відсотків. Відповідь була обґрунтована тим, що перевіркою встановлено, що договір на вклад № 20/02-02/09 від 26.12.2008 р. відсутній, не зареєстрований і не обліковується, рахунок № 2625059893/09 не відкривався і кошти до банку не надходили. Також судом встановлено, що постановою від 20.03.2009 р. Миргородським міжрайонним прокурором було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за фактом заволодіння майном громадян шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене повторно, за ознаками злочину, передбаченими ст. 191 ч. 5 КК України. Згідно положень ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 ЦК України). Відповідно до положень ч. 1 ст. 1059 ЦК України, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Згідно ч. 2 ст. 1059 ЦК України, у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним. Згідно ч. 1 ст. 232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Спірний договір був підписаний з боку банку колишнім начальником Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_4 банк Аваль» ОСОБА_3 на підставі довіреності. Такою довіреністю ОСОБА_3 була уповноважена представляти інтереси банку з усіх питань, пов’язаних з діяльністю відділення, в порядку, передбаченому процедурою щодо надання повноважень на право підпису від банку, затвердженою Постановою Правління Банку № П-101/11 від 11.09.2006 р. з усіма змінами та доповненнями до них. Отже спірний договір було від імені банку було укладено уповноваженою особою. Кримінальну справу було порушено відносно ОСОБА_3 за фактом заволодіння майном громадян шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене повторно, за ознаками злочину, передбаченими ст. 191 ч. 5 КК України. Посилання ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» на ст. 232 ЦК України, а саме на наявність зловмисної домовленості представника однієї сторони (банку) з другою стороною, не підтверджене будь-якими доказами. Також ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» зазначає, що укладений договір є публічним. Згідно ч. 2 ст. 633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ч. 6 цієї статті, умови публічного договору, які суперечать ч. 2 цієї статті та правилам, обов’язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемним. Укладення представником банку ОСОБА_3 і ОСОБА_2 спірного договору на вклад про залучення коштів на вклад під 25 % річних у доларах США, у той час як найвища процентна ставка за кредитами банком застосовувалася на рівні 15,45 % річних у доларах США. Є збитковими для банку операціями і не відповідають його внутрішній волі. Також у банку відсутні будь-які заяви ОСОБА_2 на переказ готівки іноземної валюти. За правилом ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в моментвчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для визнання договору № 20/02-02/09 на вклад Універсальний від 26.12.2008 р., недійсним. Відповідна форма правочину була дотримана, кошти вкладником були внесені, що підтверджується прибутковими валютними ордерами. Крім того, ОСОБА_2, укладаючи та підписуючи договір, бажав реально настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тому звертався до банку із заявами про повернення депозитних коштів та в подальшому з позовом до суду. Відповідно 26.12.2009 р. ОСОБА_2 виконав свої зобов'язання по договору та вніс готівкою на депозитний рахунок 2625059893/09 20000,00 доларів США, що підтверджується прибутковим валютним ордером № 5 від 26.12.2008 р. Також згідно з прибутковими валютними ордерами були поповнений депозитний вклад: № 1 від 30.12.2008 р. на суму 27000 доларів США; № 3 від 15.01.2009 р. на суму 12000 доларів США; № 5 від 26 . 01.2009 р. на суму 1100 доларів США; 13.02.2009 р. на суму 16000 доларів США; № 1 від 11.03.2009 р. на суму 6000 доларів США. Загальна сума вкладу за договором складає 82100 доларів США. Відповідно до умов пункту 2.4.1 - 2.4.5 договору банк нараховує та сплачує відсотки відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 1058 ЦК України,за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Згідно ч. 3 ст. 1066 ЦК України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Ст. 1074 ЦК України, передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_2 до ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» про стягнення грошових коштів, внесених за договором банківського вкладу, підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 75000 доларів США, за наступних обставин. Відповідно до наказу Полтавської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_4 банк Аваль» № 39-КВ. від 29.12.2008 р. ОСОБА_3, начальнику Миргородсько відділення, надати частину щорічної основної відпустки строком 18 календарних днів з 19 січня по 05 лютого 2009 року за період з 05.03.2008 р. по 04.03.2009 р. Тому кошти, внесені ОСОБА_2 відповідно до прибуткового валютного ордеру № 5 від 26 . 01.2009 р. на суму 1100 доларів США, ОСОБА_3 не мала права отримувати тобто була не уповноваженою особою на вчинення такої дії. Щодо прибуткового валютного ордеру № 1 від 11.03.2009 р. на суму 6000 доларів США, то на ньому поставила свій підпис донька ОСОБА_2, а не сам ОСОБА_2 Сума банківського вкладу, яка підлягає стягненню з ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» на користь ОСОБА_2 складає 75000,00 доларів США, які були внесені ОСОБА_2, що підтверджуються прибутковими каосвими ордерами. На підставі ст. 88 ЦПК України, підлягають присудженню понесені та документально підтверджені судові витрати позивача ОСОБА_2, а саме 250,00 грн.витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. На підставі ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, керуючись ст.ст. 203, 215, 232, 633, 1058, 1056, 1066, 1074 ЦК України, суд,- ВИРІШИВ: Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору на вклад недійсним – залишити без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» про стягнення грошових коштів – задовольнити частково. Стягнути із Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» на користь ОСОБА_2 суму банківського вкладу в розмірі 75000 доларів США. В решті задоволення вимог ОСОБА_2 – відмовити. За правилами визначеними ст. 88 ЦПК України стягнути із Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250грн. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. Суддя

Вопрос.Договор заключался с банком в лице начальника отделения.Банк закрыл это отделение.Он должен уведомить клиента письменно о закрытии или "замок висит и все,сам ищи.."?

Аппеляционный суд выигран! Скоро получу решение и можно идти в исполнительную.Интересно, сколько времени займет возврат денег (в банке нет временной администрации) ?

А вот апелляционная жалоба банка на это решение. Апеляційна скарга па рішення Печерського районного суду м. Кисва від 15.02.2010 року по справі N 2-5256/09 15 лютого 2010 року Печерським районним судом м. Києва прийнято рішення по справі № 2-5256/09 , яким задоволені позовні вимоги за Позивача та стягнуто на його користь з АТ „ІМЕКСБАНК" борг по депозитному договору в розмірі 31 935,29 доларів США. Вважаємо, що вищезазначене рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Як стверджує позивач, між ним та AT «ІМЕКСБАНК» був укладений договір № 54-08/1 строкового банківського вкладу фізичної особи в іноземній валюті «Стандарт 18-24 міс», укладений 21.03.2008 року, відповідно до умов якого Позивачем нібито внесено на депозитний рахунок № ************* грошові кошти в розмірі 52 134 (п»ятдесят дві тисячі сто тридцять чотири) долари США, на строк до 21.09.2009 року. Відповідно до п. 2.4.1. договору № 54-08/1 строкового банківського вкладу фізичної особи в іноземній валюті «Стандарт 18-24 міс», банк, на підтвердження внесення вкладником коштів на депозитний рахунку відповідно до умов договору, зобов»язаний видати прибутковий касовий документ, у якому зазначаються номер депозитного рахунку, дата внесення грошових коштів та сума депозиту. Наданий Позивачем документ про внесення ним грошових коштів не може розглядатися як підтвердження внесення ним коштів на депозитний рахунок відповідно до договору № 54- 08/1 строкового банківського вкладу фізичної особи в іноземній валюті «Стандарт 18-24 міс», так як депозитний рахунок № *************** на який Позивач повинен був внести грошові кошти, не відповідає номеру рахунку ******************, на який ним ніби - то внесені грошові кошти. Відповідно до ст. 1059 ЦК України, договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Враховуючи вищевказане, Позивачем не надані докази підтвердження внесення ним грошових коштів на депозитний рахунок № *************** відповідно до наданого ним договору № 54-08/1 строкового банківського вкладу фізичної особи в іноземній валюті «Стандарт 18-24 міс», тобто недодержана письмова форма договору банківського вкладу. В зв»язку з вищезазначеним, відповідно до п. 2 ст. 1059 ЦК України, в разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу, договір банківського вкладу фізичної особи в іноземній валюті «Стандарт 18-24 міс» від 21.03.2008 року є нікчемним. Крім того, слід зазначити, що спочатку Позивачем був поданий Позов , відповідно до якого Позивач просив стягнути з AT «ІМЕКСБАНК» суму банківського вкладу в розмірі 52 134,00 дол. США, проценти за період з 21.03.2008 року по 13.04.2009 року в розмірі 903.76 дол. США, моральну шкоду 1699.00 грн. 14.01.2010 року Позивач уточнив позовні вимоги, та просив стягнути з AT «ІМКСБАНК» 31 935.29 доларів США, але не надав суду розрахунку, що становить заявлену ним суму. В уточненні до позову Позивач зазначив, що AT «ІМЕКСБАНК» було сплачено на його користь 26 000,00 дол. США. Тобто, залишок коштів за депозитом мав становити 52 134,00 дол. США - 26 000,00 дол. США = 26 134,00 дол. США, а Позивачем заявлено суму в розмірі 31935,29 доларів США. Враховуючи вищезазначене, вважаємо що суд неповно з»ясував обставини по справі, не перевірив розрахунки , надані Позивачем, не з»ясував, з чого складається заявлена Позивачем сума в розмірі 31 935,29 доларів США. Заява про апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва по справі № 2-5256/09 від 15.02.2010 року подана 24.02.2010 року. Керуючись ст.ст. 292,295,296,307 ЦПК України, Прошу: 1. Скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва по справі № 2-5256/09 від 15.02.2010 року в зв»язку з неповним з»ясуванням судом обставин по справі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Додаток: копія довіреності представника AT «ІМЕКСБАНК», квитанція про сплату державного мита, квитанція про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, копія апеляційної скарги. 12.03.2010 року Представник AT „ІМЕКСБАНК" О.Примак

Я звонил по этим номерам телефонов еще две недели назад.Обещали "в ближайшие день-два" закончить работы на сайте.Но с тех пор прошло уже значительно больше времени.

Копирую свое решение Печерского суда. ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1 ------------------------------------------------------------------------------------------------------- Справа № 2-364/10 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 лютого 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого: судді Матійчук Г.О., при секретарі: Шишкарьовій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі відділення №1 Філії Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» про повернення банківського вкладу,- В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, уточненим в ході розгляду справи, в якому просить стягнути з відповідача банківський вклад в сумі 31 935,29 дол. США за договором строкового банківського вкладу фізичної особи в іноземній валюті „СТАНДАРТ 18-24 міс." № 54-08/1 від 21.03.2008 року, посилаючись на те, між сторонами було укладено зазначений договір, відповідно до п.1.1. якого на його ім.»я відкрито депозитний рахунок № 26359043335104 та ним було розміщено кошти в сумі 52 134,00 дол. США зі сплатою 11% річних, строком до 21.09.2009 р. У зв'язку з закінченням строку Договору ним 14 вересня 2009 р. у Київську Філію ПАТ „Імексбанк" була подана Заява про повернення банківського вкладу в розмірі 52 134,00 доларів США і нарахованих відсотків, яка була працівниками Банку проігнорована, чим грубо і безпідставно було порушено його право володіння, користування та розпорядження коштами. Факт грубого порушення умов Договору відповідачем був визнаний, у зв'язку з чим 25 вересня 2009 року заступником Голови Правління ОСОБА_3 йому було надано гарантійний лист ВМК № 258830, р/н 3929, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, в якому було заявлено „ про гарантію виплати грошових коштів в розмірі 52 134,00 дол. США разом із нарахованими відсотками в розмірі 801,29 дол. США та моральна шкода в розмірі 5 000,00 дол. США, які будуть виплачені у повному обсязі до 29 вересня 2009року ". Посилається на те, що відповідач своє зобов'язання не виконав, повернув йому лише грошові кошти в розмірі 10 000,00 дол. США 25вересня 2009р. та 10 000,00 дол. США 30 вересня 2009 р., потім почав скаржитись на відсутність коштів і надав йому «Додаток до гарантійного листа», в якому заступник Голови Правління ОСОБА_3 одноосібно запропонував йому кожної п'ятниці отримувати певну частину грошових коштів боргу. Згідно цього «Додатка» відповідач повернув йому 5 000,00 дол. США 23 жовтня 2009 р. та 1 000,00 дол. США 05 листопада 2009 р. На день розгляду справи сума залишку боргу складає 31 935,29 дол. США , яку він просить стягнути з відповідача. Крім того звертає увагу суду на те, що відповідач навмисно затягує розгляд справи, добре розуміючи , що позови, які виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням, подавав апеляційну скаргу щодо визначення підсудності. В судовому засіданні позивач підтримав уточнений позов з викладених у ньому підстав та просив позов задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що позивачем не надані докази підтвердження внесення ним коштів на депозитний рахунок № 26359043335104, відповідно до наданого ним Довору № 54-08/1 строкового банківського вкладу фізичної особи в іноземній валюті „СТАНДАРТ 18-24 міс.", вважає, що недодержана письмова форма договору банківського вкладу, оскільки депозитний рахунок № 26359043335104 на який позивач повинен був внести грошові кошти, не відповідає номеру рахунку 2620004335101, на який ним ніби - то внесені грошові кошти, тому Договір є нікчемним. До того ж посилається на те, що позивачем пред»явлений позов до неналежного відповідача - філії АТ «Імексбанк» у м. Києві, а філія АТ «Імексбанк» у м. Києві не є юридичною особою. Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем АКБ «Імексбанк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Імексбанк", що підтверджується Статутом Банку (а.с.28-30) та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.27), було укладено договір строкового банківського вкладу фізичної особи в іноземній валюті „СТАНДАРТ 18-24 міс." № 54-08/1 від 21.03.2008 року, відповідно до п.1.1. якого на ім.»я позивача відкрито депозитний рахунок № 26359043335104 та ним було розміщено кошти в сумі 52 134,00 дол. США зі сплатою 11% річних, строком до 21.09.2009 р. Позивач виконав взяті на себе зобов»язання та вніс на рахунок банку зазначені кошти, що підтверджується квитанцією № 997 від 21. 03. 2008 (а.с.8). Відповідно до п.2.4.3. Договору відповідач зобов'язався щомісячно, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем внесення грошових коштів на депозитний рахунок, сплачувати відповідачу відсотки 11% у валюті; відповідно до п.2.4.4. Договору повернути позивачу суму депозиту з нарахованими відсотками після закінчення терміну дії договору. 27 квітня 2009 року позивачем була отримана довідка з Філії АКБ «Імексбанк», з якої вбачається, що залишок коштів на депозитному рахунку становить 52 134,00 дол. США та нараховані відсотки в сумі 5 891,86 дол. США (а.с.12). 11 вересня 2009 р. у Київську Філію ПАТ„Імексбанк" позивачем була подана Заява про повернення банківського вкладу в розмірі 52 134,00 доларів США і нарахованих відсотків (а.с.9), а 11 вересня 2009 р. – Заява-вимога (а.с.10), які залишились без виконання. 25 вересня 2009 року заступником Голови Правління ОСОБА_3 позивачу було надано гарантійний лист (Заява) ВМК №258830, р/н 3929, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, в якому було заявлено „ про гарантію виплати грошових коштів в розмірі 52 134,00 дол. США разом із нарахованими відсотками в розмірі 801,29 дол. США та моральна шкода в розмірі 5 000,00 дол. США, які будуть виплачені у повному обсязі до 29 вересня 2009року " (а.с.16) . Відповідно до гарантійного листа позивачу повернено лише грошові кошти в розмірі 10 000,00 дол. США 25вересня 2009р. та 10 000,00 дол. США 30 вересня 2009 р., що підтверджується розписками позивача (а.с.23-24). На вимогу позивача, у зв»язку з неповерненням в повному обсязі грошових коштів до 29.09.2009 р. надав йому «Додаток до гарантійного листа», в якому заступник Голови Правління ОСОБА_3 одноосібно запропонував йому кожної п'ятниці отримувати певну частину грошових коштів боргу (а.с.56). Згідно цього «Додатка» відповідач повернув позивачу 5 000,00 дол. США 23 жовтня 2009 р. та 1 000,00 дол. США 05 листопада 2009 р., що підтверджується розписками (а.с.53,54). На день розгляду справи сума залишку боргу складає 31 935,29 дол. США. Частиною 1 ст. 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Згідно вимог ч. 3 ст. 1060 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент. Судом встановлено, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в поверненні депозитних вкладів, чим порушив взяті на себе зобов’язання, згідно ст. 1060 ЦК України. Оскільки, вимоги ч. ч. 2, 3 ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладений вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобов’язання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору. Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В судовому засіданні представник відповідача не довів суду наявність законних підстав для відмови в поверненні позивачу вкладів. Доводи та обґрунтування останнього з цього приводу не підтверджуються належними та допустимими доказами і зводяться до однобічного тлумачення законодавства України на свою користь без належного аналізу вимог ч. 2 ст.1060 ЦК України, яка є спеціальною нормою для правовідносин, що виникли між сторонами. Також суд вважає посилання представника відповідача на те, що позивачем недодержана письмова форма договору банківського вкладу, оскільки депозитний рахунок № 26359043335104 на який позивач повинен був внести грошові кошти, не відповідає номеру рахунку 2620004335101, на який ним ніби - то внесені грошові кошти, тому Договір є нікчемним невмотивованими, оскільки позивач виконав взяті на себе зобов»язання та вніс на рахунок банку зазначені в Договорі кошти, що підтверджується квитанцією № 997 від 21. 03. 2008р. за підписом бухгалтера та касира, які й допустили помилку, перерахувавши кошти на інший, ніж зазначено в Договорі рахунок. До того ж, як зазначив сам представник відповідача, відповідно до п. 2.4.1. договору № 54-08/1 строкового банківського вкладу фізичної особи в іноземній валюті «Стандарт 18-24 міс», банк , на підтвердження внесення вкладником коштів на депозитний рахунок відповідно до умов договору, зобов»язаний видати прибутковий касовий документ, у якому зазначаються номер депозитного рахунку, дата внесення грошових коштів та сума депозиту . Щодо посилання на те, що позивачем пред»явлений позов до неналежного відповідача - філії АТ «ІЕКСБАНК» у м. Києві, а філія АТ «ІМЕКСБАНК» у м. Києві не є юридичною особою, зазначене спростовується нормами ч. 7 ст. 110 ЦПК України, зі змісту якої вбачається, що позови, які виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням. За таких обставин, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_2 про стягнення суми вкладу є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Оскільки суд задовольняє позов, то з відповідача, згідно із ст. 88 ЦПК України, оскільки позивач згідно з ч.3 ст.22 ЗУ „Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, на користь держави підлягає стягненню 1 700,00 грн. у відшкодування судового збору. Питання про відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в судовому засіданні позивачем не ставилось. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 1060,1068 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 110, 209, 212-215 ЦПК України, суд,- В И Р І Ш И В: Позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі відділення №1 Філії Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» про повернення банківського вкладу – задовольнити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі відділення №1 Філії Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (01011, м. Київ, вул. Гусовського, 12/7, оф.15, МФО № 300766, ідентифікаційний код 21705124) на користь ОСОБА_2 депозитний вклад за договором банківського вкладу № 54-08/1 від 21.03.2008 року в сумі 31 935 (тридцять одна тисяча дев»ятсот тридцять п»ять), дол. США 29 центів . Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі відділення №1 Філії Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (01011, м. Київ, вул. Гусовського, 12/7, оф.15, МФО № 300766, ідентифікаційний код 21705124) на користь Держави 1 700 (одна тисяча сімсот),00 грн. у відшкодування судового збору. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. Суддя Г.О.Матійчук http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7953800

Буду благодарен.А Вы не знаете чем закончилась история в правобережном отделении Привата?