doroshal

Я подавал отдельно в Киев а в Черновцах останавливал рассмотрение по недийсности договора факторинга. Суд на недийснисть ,к сожалению ,мы проиграли ,но в ходе рассмотрения мы получили много информациии о задолженности (то что она списана) ,ответы с налоговой и т.д.

Думаю ,что пойдут...и не просто с пустыми руками... честь мундира запятнана ...

РЕБЯТА ,устояли в апелляции !!!! !4 мая 2015 года , Киевский апелляционный адмимнистративный суд оставил Постановление суда первой инстанциии в силе !!! Итак Постановление КМУ №662 от 26.11.2014 года НЕЗАКОННОЕ !!!! Яйценюк нервно стоит в сторонке и чешит ...яй.. Отклонили апелляционные жалобы КМУ , ПАТ "Приватбанка" , ПАТ "Альфа-Банка" .

Ссылка Кей -Колект пытался выселить людей из квартиры да обкакался: https://www.youtube.com/watch?v=c7Fnm11i8RY#t=110

Поздравляю ,вы счастливый человек : у вас довидка от КИ ,что вы им ничего не должны! Я от своих пяти фирм тоже могу вам дать довидку ,что вы нам не должны ! Вопрос только в том : Кто они КИ ? Ваши новые кредиторы ? ...не думаю. Правонаступники банку ...сомневаюсь. Мошенники с большой дороги ...скорее всего да ! Желаю вам только удачи и снять обтяження с имущества ....

Я всегда добавляю практику .Судьям читать некогда . Поверьте смотрят и читают .

КИ никогда вам не снимут обтяження. Практически -это рекет ! Вы будете платить им вечно и они не снимут. Вчера один человек пришел ко мне ...Он погасил весь кредит .КИ сказали ,что еще надо заплатить 5 000 грн. на комиссию (не обосновали какую ) Потом он еще заплатил 10 000 грн. Потом ему сказали ,что тот представитель ,с кем он беседовал вовсе не сотрудник КИ и давно не работает там и куда он платил КИ не знают. А теперь надо еще заплатить по-новому 15 000 грн на другой счет КИ . Тот заплатил еще 15 000 грн...Но обтяження никто не собирается снимать...Рабство. Платить или не платить вот в чем вопрос ...

странное решение. У меня у Фединой десяток таких позовов в один один было в Первомайском суде .И все отказ. Єкспертизу делала свктлана Перепелюк. Єксперт опытная и знающая. Позов переписан у меня в один один. Потому что я немного позаимствовал у Саши Бурко . Но кто протащил это решение у меня в Черновцах не знаю. Сравниваю свои позова точно такие по которым мне было отказано Даже ошибки пунктуальные и орфографические мои. Странно все это... Я понимаю ... Позивач наверно опытный смог убедить судью. прекрасно будет если апелляция пройдет и они смогут убедить.

Согласен с Ярославом о вопросе про мошенничестве ... но думаю ,что нет . Постанова ВСУ интересна. Еще раз убедился ,что я работаю в верном направлении по выводу имущества с ипотеки. Это еще одна из формул вывода имущества : 1)делаем с третьим лицом договор долевого участия в финансировании ремонта и реконструкции вашего дома или квартиры задним числом . 2)подписываем за день до подписания с Банком договора ипотеки акт приема -передачи обЪекта финансирования .Например договор ипотеки подписан 1 апреля 2008года ,а акт приема -передачи объекта ремонта и реконструкции 31 марта 2008 года. 3)подаем позов от третьего лица на недийснисть договору ипотеки прикладываем : -договор о совместной деятельности по реконструкции и ремонту дома от 2007 года 1 июля -акт приема передачи объекта реконструкции от 31 марта 2008 года -договор ипотеки ,который просим признать недействительным -ну и прикладываем обязательно эту постанову . КЛАСС!!!

Кто сказал ? откуда такая новость? и как это розформовують.... банкроты что ли? Пока вижу ходят их засланные козачки и козачки (девушки) .КИ живее всех живых пока. Вроде не передохли еще... аргументируйте: доказательства и факты

Не дадут !!! У них нет этих документов ,так как по бухгалтерии банка валютные кредиты не проходили. Это все "левак". Банки укрывают доходы от налогооблажения.

Опечатка ....прошу прощения.

нет пока нет .Будет размещу.

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК Верховного Суду України у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку 19.03.2015 Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 березня 2015 року ухвалив постанову у справі № 6-39цс15, предметом якої був спір про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку. Суд зробив правовий висновок про те, що за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР). Із повним текстом постанови Верховного Суду України у цій справі можна буде ознайомитися на офіційному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у підрозділі "Постанови у справах цивільної юрисдикції" розділу "Рішення Верховного Суду України". Текст решения находится здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7466

Окружной суд г.Киева удовлетворил мой иск и признал незаконной п.1.п.2 Постанови КМУ №662 ,которвя давала возможность банкирам делать исполнительную надпись нотариуса без суда и следствия на имущество заемщиков ,с чем всех и поздравляю!!!!

20 березня 2015 року , Александр Гумиров‎Судебный процесс против постановления КабМина №662. Некоторые подробности одной победы общества: Пункты 1 и 2 Постановления Кабмина №662 создавали возможность бесспорно (на основании исполнительных надписей нотариусов) взыскивать долги по кредитным и ипотечным договорам. Петренко (министр юстиции) и Яценюк (премьер-министр) таким образом фактически узаконили рейдерство, создав возможность без суда и доказывания отжимать любое имущество у любого человека или организации (причём даже по несуществующим долгам). Вот такие мля реформаторы. Александр Гумиров и Александр Дорошенко подали в Окружной административный суд г. Киева иски о признании этих пунктов незаконными. Судебный процесс длился три месяца. Кабмин не имел никаких вменяемых доводов - только затягивал процесс и пытался убедить суд, что истцы не имеют права на судебную защиту против Кабмина. В дело вступили третьими лицами на стороне истцов Нотариальная палата Украины и Галина Сосунович. Третьи лица подтвердили позицию истцов. Кабмин пытался убедить суд, что Нотариальная палата Украины не компетентна в вопросах нотариальных надписей. Как говориться, без комментариев. 20 марта 2015 года по объединенному делу №826/20084/14 коллегией судей Окружного админсуда Киева в составе: Председательствующий - заместитель главы суда судья Аблов Евгений Валериевич, судья Амелёхин Виталий Вячеславович, судья Шулежко Виктор Петрович вынесли Постановление, которым признали указанные выше пункты незаконными и недействительными. Таким образом, теперь незаконно взыскивать долги по кредитным и ипотечным договорам на основании исполнительных надписей нотариусов. Долг должен быть доказан в суде. А исполнительные надписи по таким долгам фактически никчемны. Спасибо судьям за поступок! Несмотря ни на какие гадости со стороны власти (судьям даже пытались вручить повестки в военкомат) они восстановили справедливость! Наши судьи - молодцы Смайлик «smile» Нравится · · Поделиться

Прошу внимание ! В Кей-Колект с 21.01. 2015года біла исполняющим обязанности ген.директора Шалай Алина Викторовна.С 02.02.2015 года ген.директором стала Вишневська О.И. Щербина исчез. К чему бы это?

Закон "Про захист прав споживачів" тогда действовал.

Вот еще один гвоздь в крышку гроба КИ решение в Черновцах (не мое!) .Устояло в апелляции. Справа № 727/2153/14-ц Провадження № 2/727/2090/14 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2014 року. Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі: головуючого судді - Кирилюк Л.К. при секретарі - Палилюлько Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В : В березні 2014 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю (скорочено ТОВ) «Кредитні ініціативи» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилався на те, що 04 вересня 2007 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2314, згідно умов якого відповідачу було видано у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості кредит в сумі 50000 доларів США строком до 03 вересня 2026 року з щомісячною процентною ставкою в розмірі 13 % річних. Погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення заборгованості. В забезпечення зобов'язань за даним договором 04 вересня 2007 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та відповідачкою ОСОБА_2 укладено договір поруки № 2315, відповідно до п.2.2 якого позичальник та поручитель є солідарними боржниками перед кредитором та залишаються зобов'язаними за кредитним договором до повного виконання всіх своїх зобов'язань за ним у повному обсязі. 06 жовтня 2008 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін № 1440 до кредитного договору № 2314 від 04 вересня 2007 року, відповідно до умов якого проценти за користування кредитом встановлюються у розмірі 18% річних в доларах США та нараховуються на залишок заборгованості за кредитом. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_1 кредит в сумі 50000 доларів США. Однак відповідач ОСОБА_1 систематично не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, не сплачує отриманий кредит та відсотки за користування ним, в зв'язку з чим станом на 01 березня 2014 року його заборгованість за кредитним договором становить суму 942966 грн. 17 коп., в тому числі: за кредитом суму 46058 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ (1 долар США = 9,986 грн.) еквівалентно сумі 459949 грн. 01 коп., за відсотками суму 40829 доларів 23 центи США, що еквівалентно сумі 407732 грн. 94 коп., по комісії суму 1426 доларів 21 цент США, що еквівалентно сумі 14242 грн. 56 коп., по пені суму 6112 доларів 54 центи США, що еквівалентно сумі 61041 грн. 66 коп. 17 грудня 2012 року між ним та ПАТ «АК Промінвестбанк» був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до п.2.2 якого внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань, правом на звернення стягнення за зобов'язаннями позичальників на заставне майно та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення. В зв'язку з цим відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором № 2314 від 04 вересня 2007 року, укладеного з ОСОБА_1 Просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно заборгованість за кредитним договором № 2314 від 04 вересня 2007 року в розмірі 942966 грн. 17 коп., а також стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 грн. В судове засідання представник позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» не з'явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просить справу розглянути у його відсутності. Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з'явились, надавши заяву про розгляд справи у їх відсутності, просять в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, зазначених в письмових поясненнях. В письмових поясненнях відповідач ОСОБА_1 вказав, що дійсно 04 вересня 2007 року між ним та акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком був укладений кредитний договір № 2314, згідно умов якого йому було видано у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості кредит в сумі 50000 доларів США строком до 03 вересня 2026 року з щомісячною процентною ставкою в розмірі 13% річних. Погашення заборгованості здійснюється за встановленим графіком. В забезпечення зобов'язань за даним договором 04 вересня 2007 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та відповідачкою ОСОБА_2 укладено договір поруки № 2315. У зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2011 року частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», стягнуто з нього заборгованість за кредитним договором в сумі 508159 грн. 52 коп. та судові витрати, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку» про припинення договорів поруки та іпотеки задоволено, визнано припиненими з 06 жовтня 2008 року договір поруки № 2315, укладений 04 вересня 2007 року, та договір іпотеки, укладений 05 вересня 2007 року. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 01 березня 2012 року дане рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про припинення договору іпотеки скасовано, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в цій частині відмовлено, в решті рішення суду залишено без змін. Таким чином, за судовим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2011 року, яке набрало законної сили 01 березня 2012 року, з ОСОБА_1 на користь банку вже стягнуто заборгованість за кредитним договором № 2314 від 04 вересня 2007 року станом на 15 квітня 2011 року в загальній сумі 508159 грн. 52 коп., в тому числі: заборгованість по кредиту в сумі 46058 доларів США, заборгованість за відсотками в сумі 16194 долара США, нарахованої пені в сумі 653 долари 49 центів США, комісійної винагороди в сумі 6900 грн. На момент укладення між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «АК Промінвестбанк» договору про відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року за кредитним договором № 2314 та договором поруки № 2315, укладеними 04 вересня 2007 року, вже було чинним рішення суду про стягнення заборгованості за цими договорами станом на 15 квітня 2011 року. Відповідно до ст.ст.512 ч.1 п.1), 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, цими нормами передбачено, зокрема, можливість відступлення права вимоги кредитора у зобов'язанні, а не відступлення права стягнення грошових коштів на підставі судового рішення. Чинним законодавством України не передбачена можливість відступлення виконання судового рішення іншій особі. Цивільне зобов'язання ґрунтується на вільному волевиявленні учасників цивільно-правових відносин щодо визначення ними істотних умов договору, а тому, якщо сторони в договорі передбачили можливість відступлення прав кредитора іншій особі, первісний кредитор вправі відступити свої права за договором іншій особі, але за умови, що первісним кредитором права за кредитним договором не були реалізовані ним самим, зокрема, в порядку звернення з позовними заявами до суду щодо захисту та реалізації своїх прав за кредитним договором. До моменту укладення між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» договору відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року, кредитор у кредитному зобов'язанні - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» вже реалізував своє право вимоги про повернення заборгованості за кредитним договором № 2314 від 04 вересня 2007 року шляхом звернення з позовною заявою до суду про стягнення в солідарному порядку заборгованості за цим договором і рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2011 року набрало законної сили 01 березня 2012 року. Таким чином, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до укладення з ТОВ «Кредитні ініціативи» договору про відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року вже реалізував своє право грошової вимоги до ОСОБА_1, внаслідок чого кредитор ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» отримав процесуальний статус стягувача, а не кредитора у зобов'язанні. З ухваленням Шевченківським районним судом м. Чернівців рішення від 28 листопада 2011 року не припинив своєї дії кредитний договір № 2314 від 04 вересня 2007 року, проте в частині задоволення грошових вимог (стягнення кредитної заборгованості) змінилися суб'єктний склад правовідносин, підстави їх виникнення та метод їх правового регулювання. Так, правові відносини щодо повернення заборгованості за кредитним договором між первинним кредитором ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та відповідачем ОСОБА_1 ґрунтуються вже не на підставі кредитного договору, а на підставі судового рішення, відповідно цивільно-правові відносини змінилися на адміністративні, а управненою стороною в них є вже не ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» як кредитор, а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» як стягувач, зобов'язаною стороною є не ОСОБА_1 як позичальник, а ОСОБА_1 як боржник. В подальшому правове регулювання відносин за кредитним договором на підставі ухваленого з цього приводу судового рішення здійснюється вже не на підставі норм ЦК України, а в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» та ЦПК України. З цих підстав ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не мав права передати іншій особі за правочином право вимоги, яке вже було ним реалізовано. Також надані позивачем документи не містять обставини щодо передачі прав за даним судовим рішенням, адже інших прав станом на 17 грудня 2012 року стосовно відповідача ОСОБА_1 ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не мав, а права вимоги за забезпечувальним договором - договором поруки № 2315 від 04 вересня 2007 року взагалі не існувало через припинення поруки відповідачки ОСОБА_1 внаслідок набрання законної сили судовим рішенням, яким визнано припиненим договір поруки. Відповідно до наданого позивачем до матеріалів справи виписки з договору від 12 грудня 2012 року право вимоги за кредитним договором № 2314 від 04 вересня 2007 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло у таких розмірах: 37079 доларів США - основна непогашена сума кредиту у валюті станом на 17 грудня 2012 року та 15309 доларів 58 центів США - відсотків за користування кредитом, нарахованих, але не сплачених у валюті кредиту на 17 грудня 2012 року. Даний витяг з Реєстру позичальників, завірений аналітиком ТОВ «Кредитні ініціативи» ОСОБА_3 не може бути взятий до уваги судом, оскільки він не є належним доказом по справі, адже містить фальшиві дані про передачу належних прав від первинного кредитора ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», наявних у нього станом на 17 грудня 2012 року до нового кредитора. Крім того, позивачем невірно встановлений розмір заборгованості за непогашеною сумою кредиту, яка станом на 17 грудня 2012 року становила 37079 доларів, а згідно наданого розрахунку заборгованості станом на 01 березня 2014 року непогашена сума кредиту з незрозумілих підстав без підтвердження належними і допустимими доказами зазначена 46058 доларів США. Відповідно до ст.378 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» відступлення права на стягнення за судовим рішенням іншій особі здійснюється у порядку правонаступництва - заміни стягувача його правонаступником. Разом з тим відступлення права на стягнення за судовим рішенням іншій особі нормами ЦК України не регулюються. В свою чергу процесуальне правонаступництво є можливим лише за умови передачі новому кредитору матеріального права, щодо якого спір вирішується або є вирішеним у судовому порядку. Новий кредитор позбавляється можливості на умовах, визначених кредитним договором, реалізувати відступлене йому право грошової вимоги, щодо якого спір вирішено в судовому порядку, оскільки в цьому випадку це призводить до можливості притягнення боржника (позичальника) двічі (або більше разів) до відповідальності за вчинення одного й того самого правопорушення, що прямо суперечить нормам ст.61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Таким чином, позивач міг заявити вимоги лише відносно відсотків за користування кредитом за період з 15 квітня 2011 року по теперішній час та штрафні санкції, проте таким правом наділений лише ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». Просить в задоволенні позовних вимог відмовити через недоведеність позивачем набуття прав стягувача за судовим рішенням, яке набрало законної сили, яким вже вирішено питання про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2314 від 04 вересня 2007 року. Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала суду письмові заперечення, в яких просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги вважає необґрунтованими з підстав, зазначених відповідачем ОСОБА_1 в своїх письмових запереченнях, а також з тих підстав, що за судовим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2011 року, яке набрало законної сили 01 березня 2012 року, договір поруки № 2315 від 04 вересня 2007 року визнано припиненим з 06 жовтня 2008 року. Згідно ст.554 ч.1 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Таким чином, вважає, що вимоги до неї про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором як з солідарного боржника є безпідставними, так як договір поруки № 2315 від 04 вересня 2007 року є припиненим з 06 жовтня 2008 року, а тому в задоволенні позову просить відмовити. Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані і задоволенню не підлягають. Судом встановлено, що 04 вересня 2007 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та відповідачем ОСОБА_1 на підставі його заяви-анкети та умов кредитування (копії на а.с.13-16) був укладений кредитний договір № 2314 (копія на а.с.6-11), згідно умов якого відповідачу було видано у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості кредит в сумі 50000 доларів США строком до 03 вересня 2026 року з щомісячною процентною ставкою в розмірі 13% річних. Погашення заборгованості здійснюється за узгодженим графіком погашення, який є невід'ємною частиною договору. 06 жовтня 2008 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін № 1440 до кредитного договору № 2314 від 04 вересня 2007 року, відповідно до умов якого внесені зміни до п.2.2 кредитного договору щодо встановлення процентів за користування кредитом, розмір процентів встановлений 18% річних в доларах США, які нараховуються на залишок заборгованості за кредитом. В забезпечення зобов'язань за даним кредитним договором позичальника ОСОБА_1 04 вересня 2007 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та відповідачкою ОСОБА_2 укладено договір поруки № 2315 (копія на а.с.17-18), відповідно до п.2.2 якого позичальник та поручитель є солідарними боржниками перед кредитором та залишаються зобов'язаними за кредитним договором до повного виконання всіх своїх зобов'язань за ним у повному обсязі. Також в забезпечення зобов'язань за цим кредитним договором 05 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір застави (іпотеки), відповідно до умов якого у заставу передано комплекс з надання сервісних послуг, який розташований в м. Чернівці по вулиці Південно-Кільцевій, № 2-Е. Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_1 кредит в сумі 50000 доларів США, які він отримав, що не заперечував в своїх письмових поясненнях. Однак він як позичальник не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, не сплачував відповідно до графіку погашення отриманий кредит та відсотки за користування ним, в зв'язку з чим станом на 15 квітня 2011 року заборгованість за кредитним договором становила суму 508159 грн. 52 коп., в тому числі: по кредиту суму 46058 доларів США, по відсоткам суму 16194 долари США, по пені суму 653 долари 49 центів США, по комісійній винагороді суму 6900 грн. У зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту ОСОБА_1 ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернувся до суду з позовом до нього та поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2314 від 04 вересня 2007 року в сумі 508159 грн. 52 коп. станом на 15 квітня 2011 року. ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про припинення договорів поруки та іпотеки. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2011 року частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 508159 грн. 52 коп. та судові витрати, в частині позовних вимог про стягнення цієї суми заборгованості з поручителя ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про припинення договорів поруки та іпотеки задоволено, визнано припиненими з 06 жовтня 2008 року договір поруки № 2315, укладений 04 вересня 2007 року, та договір іпотеки, укладений 05 вересня 2007 року, що підтверджується копією рішення (а.с.69-74). Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 01 березня 2012 року (копія на а.с.75-77) дане рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про припинення договору іпотеки скасовано, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в цій частині відмовлено, в решті рішення суду залишено без змін. Таким чином, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2011 року, яке набрало законної сили 01 березня 2012 року, з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 2314 від 04 вересня 2007 року станом на 15 квітня 2011 року в загальній сумі 508159 грн. 52 коп., в тому числі: по кредиту суму 46058 доларів США, по відсоткам суму 16194 долари США, по пені суму 653 долари 49 центів США, по комісійній винагороді суму 6900 грн. 17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір про відступлення права вимоги (копія на а.с.20-30), відповідно до п.2.2 якого внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань, правом на звернення стягнення за зобов'язаннями позичальників на заставлене майно та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення. Розділом 9 цього договору врегульовані питання процесуального правонаступництва в цивільному, господарському судових процесах та виконавчому провадженні, зокрема, п.9.1 передбачено, що після підписання реєстру позивальників новий кредитор набуває усіх прав як процесуального правонаступника первісного кредитора за будь-якими та всіма цивільними, господарськими спорами між первісним кредитором і позичальниками та/або третіми особами, що випливають з переданих прав вимоги та відповідних кредитних договорів і договорів забезпечення, які знаходяться на стадії судового розгляду або виконавчого провадження, які включені до реєстру спорів, а також за тими спорами, які не включені до реєстру спорів у відповідності до чинного законодавства. Згідно витягу з реєстру позичальників, завіреного аналітиком ТОВ «Кредитні ініціативи» ОСОБА_3 (а.с.31), станом на 17 грудня 2012 року основна непогашена сума кредиту за кредитним договором № 2314 від 04 вересня 2007 року позичальника ОСОБА_1 становить 37079 доларів США, сума нарахованих, але не сплачених процентів, становить 15309 доларів 58 центів США. Однак суд вважає згідно вимог ст.58 ЦПК України цей доказ неналежним в підтвердження передачі (відступлення) права вимоги цієї суми заборгованості ТОВ «Кредитні ініціативи» ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і не приймає його, оскільки він суперечить зазначеному рішенню Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2011 року, так як на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року вже було чинним це рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 15 квітня 2011 року, в тому числі по кредиту в сумі 46058 доларів США, по відсоткам в сумі 16194 долари США. Відповідно до вимог ст.ст.512 ч.1, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, зазначеними нормами ЦК України передбачена, зокрема, можливість відступлення права вимоги кредитора у зобов'язанні, а не відступлення права стягнення грошових коштів на підставі судового рішення. До моменту укладення між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» договору відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року кредитор у кредитному зобов'язанні ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» вже реалізував своє право вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2314 від 04 вересня 2007 року шляхом звернення з позовною заявою до суду про стягнення в солідарному порядку заборгованості за цим договором з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2011 року про стягнення цієї заборгованості набрало законної сили 01 березня 2012 року, після чого кредитор ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» отримав процесуальний статус стягувача за рішенням суду, а не кредитора у зобов'язанні, а ОСОБА_1 набув процесуального статусу боржника, а не позичальника. В подальшому правове регулювання відносин за кредитним договором № 2314 від 04 вересня 2007 року на підставі ухваленого з цього приводу судового рішення здійснюється вже не на підставі норм ЦК України, які регулюють заміну кредитора у зобов'язанні, а в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» та ЦПК України про заміну сторони у виконавчому провадженні, що і передбачено розділом 9 договору про відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року. З цих підстав ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не мав права передати ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за цим кредитним договором, яке вже було ним реалізовано. У відповідності до вимог ст.60 ЦПК України позивачем ТОВ «Кредитні ініціативи» не надано належних і допустимих доказів навіть на виконання ухвали суду від 09 жовтня 2014 року (а.с.146-147) в підтвердження того, що конкретно було йому відступлено ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за кредитним договором № 2314 від 04 вересня 2007 року, враховуючи наявність чинного рішення суду від 28 листопада 2011 року, так як надані позивачем до позовної заяви документи не містять посилання на обставини щодо передачі прав за даним судовим рішенням, адже інших прав станом на 17 грудня 2012 року стосовно відповідача ОСОБА_1 ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не мав, а права вимоги за забезпечувальним договором - договором поруки № 2315 від 04 вересня 2007 року взагалі не існувало через припинення поруки відповідачки ОСОБА_1 внаслідок набрання законної сили судовим рішенням, яким визнано припиненим договір поруки з 06 жовтня 2008 року. З цих підстав суд вважає, що позовні вимоги позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 2314 від 04 вересня 2007 року станом на 01 березня 2014 року в сумі 942966 грн. 17 коп., в тому числі: за кредитом суму 46058 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно сумі 459949 грн. 01 коп., за відсотками суму 40829 доларів 23 центи США, що еквівалентно сумі 407732 грн. 94 коп., по комісії суму 1426 доларів 21 цент США, що еквівалентно сумі 14242 грн. 56 коп., по пені суму 6112 доларів 54 центи США, що еквівалентно сумі 61041 грн. 66 коп., задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим і судові витрати по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідачів. На підставі викладеного, ст.ст.512, 514, 553, 554, 559 ЦК України та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В : В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 2314 від 04 вересня 2007 року в сумі 942966 гривень 17 копійок відмовити. На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом десяти днів з дня його проголошення. СУДДЯ Л.К.КИРИЛЮК

Спасибо за теплые слова. Я как могу стараюсь поддерживать всех. Но мало времени ,поскольку занимаюсь не только кредитными делами . К сожалению не всем могу ответить. Спасибо и ребятам ,которые здесь на форме .Вместе мы сила. Главное никогда не отчаиваться. Хочу сказать ,что очень хорошая клиентка. Будучи не юристом она выучила ЦПК , ЦК настолько ,что мы уже разговариваем наравных. На адвоката (юриста)надейся,но сам не оплошай. Она вычитывала каждую строку договора факторинга ,иногда давла даже дельные советы ,иногда ,как я думал ,бредовые идеи ,но потом оказалось ,что она права. Мы требовали у суда вытребовать договор факторинга в оригинале со всеми додатками. Как оказалось копии ,наданные суду значительно отличаются от оригинала. В ходе рассмотрения дела мы подали три встречных иска. Плюс подали иск в Киев ,на основании которого остановлено было производство. Дело слушалось 5 лет и имеет 6 томов. Встречные иски нам позоволили выиграть время .Шансов по ним выиграть были малы. Но мы в это время делали запросы и в налогововую ,и в НБУ , и в НАЦКОМФИНПОСЛУГ .Собирали информацию о банке,о Кеях. Обратите внимание ,что в додатке до договору факторингу есть ссылка о списании кредитов (требуйте оригиналы!!!) . Да судьи фыркают . Да ,на меня даже судья хотела писать жалобу . Но потом ,оказалось ,что я все таки прав. Кстати я не затягивал процесс. Я требовал то,что должен был дать представитель ТОВ "Кей-Колект". Судьи не хотят вдумываться в то ,что пишут коллекторы. У них показатели по количеству рассмотренных дел ,но показателей по качеству нет. Не думая заменяют Позивача. Не думая взыскивают на корысть мошенников.Цепляйтесь за все! У вас все получиться.

А вот печальная практика.Судья апеляционного суда говорит ,что никаких лицензий мошенникам не надо: АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2015 року м. Чернівці Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі: головуючого Яремка В. В. суддів: Галичанського А. Д., Перепелюк І. Б., секретар Тодоряк Г. Д. за участю представника позивача Тимцяся І. В., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТзОВ «Кредитні ініціативи») до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ТзОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 03 листопада 2015 року, встановила: У липні 2013 року ТзОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач зазначав, що 11 жовтня 2006 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» та третя особа ОСОБА_4 уклали кредитний договір №2506/1006/88-019, згідно умов якого, банк надав ОСОБА_4 кредит у сумі 32 000 доларів США, а боржник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти, що передбачені кредитним договором та графіком погашення кредиту. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 жовтня 2006 року із відповідачкою ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, предметом якого є будинковолодіння під номером АДРЕСА_1. В подальшому 11 квітня 2008 року та 8 квітня 2010 року між правонаступниками АКБ «ТАС-Комерцбанк» - ВАТ «Сведбанк», ПАТ «Сведбанк» та третьою особою були укладені додаткова угода № 1 та додатковий договір № 3 до кредитного договору, згідно яких банк надав позичальнику на споживчі цілі грошові кошти у розмірі 64 000 доларів США й сторони договору визначили, що станом на 8 квітня 2010 року розмір строкової заборгованості складає 59415, 72 доларів США, а строк повернення кредиту продовжено до 10 жовтня 2024 року. Тоді ж з відповідачкою ОСОБА_3 укладено додатковий договір та договір про внесення змін і доповнень №2 до договору іпотеки від 11 жовтня 2006 року, згідно з умовами яких відповідачка в рахунок забезпечення виконання за зміненим кредитним договором підтвердила передання в іпотеку нерухомого майна на відповідних умовах. 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке у свою чергу є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинговою компанією «Вектор-Плюс» (далі - ТзОВ «ФК «Вектор Плюс») укладено договір факторингу, відповідно до якого банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, а також договір про передачу права вимоги за іпотечними договорами. Того ж дня між ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТзОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками та договір про передачу прав за іпотечним договором, в якому передбачено, що разом з відступленням права вимоги заборгованостей за кредитними договорами від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, перелік яких наведено у додатку № 1 до цього договору. Посилаючись на те, що третя особа ОСОБА_4 своїх зобов'язань не виконує, позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 11 лютого 2013 року за курсом, установленим НБУ, складає 634558 гривень 68 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме будинковолодіння під номером АДРЕСА_1 та належить відповідачці ОСОБА_3 Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 03 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ТзОВ «Кредитні ініціативи» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення районного суду зазначеним вимогам не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем була порушена вимога ч. 2 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення боржника про відступлення прав за іпотечним договором, не доведено надсилання позичальнику та іпотекодавцю досудової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, відступлення права вимоги за іпотечним договором, позивач не отримував ліцензію на здійснення валютних операцій, у нього відсутнє право на придбання права відступної вимоги до фізичної особи не суб'єкта господарювання, а отже відсутні правові підстави для набуття прав кредитора. Проте з таким висновком повністю погодитись не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов його внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що згідно з пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у позові слід відмовити з інших підстав. У справі встановлено, що 11 жовтня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та третьою особою ОСОБА_4 укладено кредитний договір №2506/1006/88-019, згідно якого останньому надано кредит у розмірі 32000 доларів США (а.с.27-30). В забезпечення виконання кредитного договору 11 жовтня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №2506/1006/88-019-Z-1, відповідно до якого в іпотеку було передано будинковолодіння АДРЕСА_1, яке належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.31-32). В подальшому 11 квітня 2008 року та 8 квітня 2010 року між правонаступниками АКБ «ТАС-Комерцбанк» - ВАТ «Сведбанк», ПАТ «Сведбанк» та третьою особою були укладені додаткова угода № 1 та додатковий договір № 3 до кредитного договору, згідно яких банк надав позичальнику на споживчі цілі грошові кошти у розмірі 64 000 доларів США й сторони договору визначили, що станом на 8 квітня 2010 року розмір строкової заборгованості складає 59415, 72 доларів США, а строк повернення кредиту продовжено до 10 жовтня 2024 року. Тоді ж з відповідачкою ОСОБА_3 укладено додатковий договір та договір про внесення змін і доповнень №2 до договору іпотеки від 11 жовтня 2006 року, згідно з умовами яких відповідачка в рахунок забезпечення виконання за зміненим кредитним договором підтвердила передання в іпотеку нерухомого майна на відповідних умовах (а.с.33-34). 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке у свою чергу є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу № 15, за умовами якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованостей боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу. При цьому сторони погодили, що право вимоги заборгованості за кредитними договорами та право вимоги за договорами забезпечення, укладених з боржниками, відступається банком фактору за цим договором без надання будь-яких гарантій, окрім тих, що вказані у цьому договорі (а. с. 8-14, 187-200), а також договір про передачу прав за іпотечними договорами (182-185). 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (клієнт) та ТОВ «Кредитні ініціативи» (фактор) укладено договір факторингу, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників та у Переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників. Після переходу права вимоги заборгованості до фактора останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі стосовно боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів зі сплати обов'язкових платежів, строк оплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому (а. с. 15-23). 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за іпотечними договорами, в якому передбачено, що разом з відступленням права вимоги заборгованостей за кредитними договорами від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, перелік яких наведено у додатку № 1 до цього договору (а. с.211-214). Внаслідок укладення цих договорів відбулась заміна кредитора, ТзОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу кредитора-стягувача за кредитним договором та договором іпотеки, укладених відповідно з третьою особою та відповідачем. Пред'являючи позов, ТзОВ «Кредитні ініціативи» посилалось на те, що у результаті порушення умов кредитного договору станом на 11 лютого 2013 року за курсом, установленим НБУ, утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 634558 гривень 68 коп. та складається із заборгованості: за кредитом - 458561 гривня 61 коп., за відсотками - 89166 гривень, пеня - 86831 гривня 07 коп. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частинами 1, 2 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Позивачем надано копію повідомлення відповідача та третьої особи про відступлення йому права грошової вимоги та докази направлення повідомлення поштою (а.с.44, 45). Можливе фактичне неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України. Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним. Тому доводи відповідача про наявність підстав для відмови у позові з огляду на відсутність даних про повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги є необґрунтованими. Як пояснив представник відповідача в суді апеляційної інстанції останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором боржником сплачено у січні 2012 року. Таким чином, у порушення умов кредитного договору заборгованість не погашена ні перед банком, ні перед позивачем, якому перейшло право вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки. Суд першої інстанції послався на неналежність оформлених витягів з Додатку №1 до договору про передачу прав за іпотечним договором, а саме підписання його не уповноваженою особо. Проте змістом нотаріально посвідченої копії указаного договору, який надавався для огляду як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції, стверджено, що за указаним договором позивачу передано права за іпотечним договором, укладеним з участю відповідача. Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до п. 10.3 договору іпотеки іпотекодержатель має право в разі порушення позичальником та/або іпотекодавцем умов зобов'язань звернути стягнення на предмет іпотеки. Заперечуючи проти вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідач, з чим погодився суд першої інстанції, зазначав, що у порушення вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» ТзОВ «Кредитні ініціативи» не надіслало відповідачу та третій особі письмової вимоги про усунення порушення. З таким твердженнями погодитися не можна. Так, позивачем надано копію повідомлення відповідача та третьої особи про наступне звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.44-45). Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 37 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України. Таким чином, у справі встановлено, що третя особа ОСОБА_4 взяті на себе кредитні зобов'язання належним чином не виконує, станом на 11 лютого 2013 року кредитна заборгованість складає 79389, 30 доларів США, що за курсом, установленим НБУ станом на 11 лютого 2013 року становить 634558 гривень 68 коп., а тому наявні підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачка та третя особа в суді першої інстанції визнавали, що перебували у відповідних договірних відносинах спочатку з АКБ «ТАС-Комерцбанк», а надалі з їх правонаступниками ВАТ «Сведбанк», ПАТ «Сведбанк», не заперечували факт отримання позичальником коштів за кредитним договором. Тому, згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України дані обставини доказуванню не підлягають. Відповідач та третя особа не спростували доводів позивача про наявність конкретного розміру заборгованості та його розрахунок. Водночас наявний у справі розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору зі змінами та доповненнями й договору факторингу (а.с.42-43). Заборгованість у 634558 гривень 68 коп. складається з непогашеної суми кредиту - 458561 гривні 61 коп., відсотків - 89166 гривень, пені - 86831 гривні 07 коп., що є еквівалентом 79389, 30 доларів США, з яких 57370,40 - тіло кредиту, 11155,51- відсотки, 10863,39 - пеня (за курсом валюти 7,9930 гривень за 1 долар США). Заперечуючи проти позову відповідачка та її представник, посилаючись на норми Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положення «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року, п. п. 1.2 розпорядження № 231 від 03 квітня 2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», стверджували про відсутність у ТзОВ «Кредитні ініціативи» права на набуття права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - фізичних осіб, якими є відповідач та третя особа. Проте з такими доводами як і відповідними висновками суду першої інстанції погодитися не можна. Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У ч. ч. 1, 3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведене інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Вказані норми матеріального права є спеціальними нормами, які регулюють спірні правові відносини і саме вони підлягають застосуванню. Укладені з участю ТзОВ «Кредитні ініціативи» договори про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами на час розгляду справи є чинними. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою. Частиною 5 ст. 5 Закону визначено, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимогЦивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника. З огляду на зміст указаних норм матеріального права норма п. п. 1.2 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 231 від 03 квітня 2009 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», яка була чинною на час укладення договорів факторингу і згідно якої до фінансової послуги факторингу віднесено - набуття права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників-суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення, не є перешкодою для здійснення ТзОВ «Кредитні ініціативи» прав, які воно отримало за цивільно-правовими угодами. ТзОВ «Кредитні ініціативи» є фінансовою установою (а.с.5-6) й відповідно до додатку до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 15 вересня 2011 року має право без отримання ліцензій та/або дозволів здійснювати фінансові послуги, в т.ч. факторингу (а.с.256). Необґрунтованими є й доводи відповідача про те, що для вчинення дій, які випливають з договорів факторингу, ТзОВ «Кредитні ініціативи» необхідна ліцензія на здійснення валютних операцій. Вимоги, які заявлені до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором не потребують необхідності отримання позивачем ліцензії для здійснення валютних операцій відповідно до норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Суд першої інстанції на підтвердження правомірності заперечень відповідача проти позову послався на правову позицію Верховного Суду України у справі за № 6-145цс14 з точки зору необхідності для позивача отримання ліцензії для здійснення валютних операцій. Відповідно до даної правової позиції у силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,- стягнути грошову суму в іноземній валюті. Проте у даній справі ТзОВ «Кредитні ініціативи» пред'явлено вимоги про стягнення спірної суми у гривнях, а не грошової суми в іноземній валюті. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. У справі, яка є предметом перегляду, позивачем пред'явлено вимоги про стягнення боргу, виходячи з розрахунку заборгованості за кредитним договором із переведенням іноземної валюти в українську за курсом, установленим НБУ станом на 11 лютого 2013 року, який є нижчим ніж курс на час пред'явлення позову та вирішення справи у суді. У такий спосіб позивач розпорядився своїм правом на стягнення за рахунок іпотечного майна меншої суми заборгованості. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову у позові ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Відповідачка та її представник не подавали заяви про застосування позовної давності, а тому підстав для вирішення цього питання немає. На час вирішення справи апеляційним судом чинним є Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. У справі встановлено, що крім спірного нерухомого майна у відповідачки є також житловий будинок № 76а по вул. Смоленській в м. Чернівці, загальною площею 263,10 кв. м житловою площею 145, 20 кв. м. Це стверджується інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно у м. Чернівці № 32407386 від 19 січня 2015 року. Тому підстав для застосування норм указаного закону немає. Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути 5268 гривень - витрат зі сплати судового збору (з розрахунку: (3441+1827=5268). З урахуванням наведеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вирішила: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 03 листопада 2014 року скасувати. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2506/1006/88-019 від 11 жовтня 2006 року у розмірі 634558 (шістсот тридцяти чотирьох тисяч п'ятсот п'ятдесяти восьми) гривень 68 коп., яка складається з непогашеної суми кредиту - 458561 гривні 61 коп., відсотків - 89166 гривень., пені - 86831 гривні 07 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на будинковолодіння під номером АДРЕСА_1, загальною площею 61,5 кв. м, в тому числі житлова площа 52,10 кв. м, яке належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Чернівецькою державною нотаріальною конторою 26 липня 1991 року, за реєстровим №1151 шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 5268 (п'ять тисяч двісті шістдесят вісім) гривень - витрат зі сплати судового збору. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. Головуючий В. В. Яремко Судді : А. Д. Галичанський І. Б. Перепелюк

Да есть доказательства. Мы вытребовали у банка ,НБУ , налоговой Были ответы , Не помню сейчас кто из них это расписал. По-моему налоговая.

Спасибо !!! Решение на 25 страницах.

Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Згідно з п. 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070/2011, Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень на основі та на виконанняКонституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання. Судом установлено, що відповідно до рішення від 19.11. 2013 року ухваленого Подільським районним судом м. Києва, яке набрало законної сили 27.05. 2014 року (а.с. 2 - 12 т. 5) в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсиббанк», ТОВ Кей Колект про визнання договору факторингу № 1 від 12.12. 2011р. частково недійсним було вирішено ОСОБА_1 у задоволенні її позову - відмовити. Рішення вказане суду першої інстанції було залишено в силі на підставі ухвали від 27.05. 2014р. колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва (а.с. 8 т.5). При цьому, судом враховується те, що за загальним правилом, цивільно-правовий договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України). Проте у цивільному праві є велика кількість договорів, щодо яких застосовується спеціальне правило визначення моменту їхнього укладення: якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України). Із системного аналізу змісту норм Цивільного кодексу України щодо окремих видів договорів видно, що договорами, які укладаються (а в окремих випадках можуть укладатися) з моменту передання речі, є договір факторингу (ч 1 ст. 1077 ЦК України) Визначаючи спосіб захисту порушених цивільних прав чи інтересів, необхідно констатувати, що у таких випадках той перелік способів захисту, який перерахований у ст. 16 ЦК України, не містить ефективного і виправданого з юридичного погляду, який можна було б застосувати у справах, що стосуються договорів, момент укладення в яких не відбувся. Законодавцем визначено вичерпний перелік способів захисту і він не містить належного способу захисту цивільного права чи інтересу у тих випадках, коли одна із сторін починає діяти на підставі договору, момент укладення якого не відбувся, до того ж починає порушувати цивільні права чи інтереси інших осіб. У ст. 16 ЦК України справді передбачено такий спосіб, як визнання правочину недійсним, який щодо договорів можна застосовувати. Проте визнати недійсним можна лише той договір, який був укладеним, тобто в якому сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, їхнє волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, а також умова про належну форму була дотримана. Договір, який не був укладений (навіть якщо він був підписаний, але майно не було передане чи дія не була вчинена) не можна визнати недійсним, оскільки немає, що визнавати, немає факту укладення договору. Отже, доводи викладені у зустрічних позовних вимогах ОСОБА_1 до ПАТ Укрсиббанк, ТОВ Кей Колект про визнання договору факторингу таким, що не відбувся, зокрема обставин що стосуються здійснення платежів за спірними кредитними договорами в іноземній валюті, невідповідність умов договору факторингу конвенції УНІДРУА, належності повідомлень про відступлення прав вимоги відповідачам були предметом дослідження при розгляді вищенаведеної справи і встановлені рішенням суду, а отже суд з посиланням на вимоги ст.. 61 ЦПК України, вимогами якої передбачено, що (ч.3) обставини встановлені судовим рішенням у цивільних, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, вважає, що в цій частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити. Крім наведеного, судом в сукупності з іншими дослідженими доказами по справі установлено, що 07.03. 2014 року ТОВ Кей Колект було зареєстровано нову редакцію Статуту під № 10411050010025883, затвердженого на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства 28.02. 2014 року № 78 (а.с. 89 - 100 т.5) з визначеним статутним капіталом товариства в національній валюті - гривні. Крім наведеного, судом установлено, що у зв»язку з збільшенням позовних вимог ТОВ Кей Колект за заявою від 20.11. 2014 року, представником позивача ТОВ Кей Колект надано розрахунки, зокрема, як вбачається з довідки - розрахунку залишку заборгованості боржника ОСОБА_1 за договором № 219/225/05 (10700816000) від 02.12. 2005р. у валюті договору (долари США), станом на 30.09. 2014 року, становить: заборгованість за основним боргом 37511,99 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ становить 484,749,70 грн., заборгованість за відсотками - 26180,68 доларів США, що у перерахунку складає - 339018,47 грн.; всього заборгованість - 63692,67 доларів США, а в перерахунку по курсу долара США станом на 30.09. 2014р. 1 долар - 12,94 грн. - - 824768,17 грн. (а.с. 111 - 115 т.5). Довідкою - розрахунком залишку заборгованості боржника ОСОБА_1 за договором № 11001661000 від 03.05. 2006р. у валюті договору (швейцарські франки), станом на 30.09. 2014 року, становить: заборгованість за основним боргом 47801,41 шв.франків, що в перерахунку по курсу НБУ становить 651295,12 грн., заборгованість за відсотками - 25354,55 шв.франків, що у перерахунку складає - 345456,23 грн.; всього заборгованість - 73155,96 шв.франків, а в перерахунку по курсу шв.франків, станом на 30.09. 2014р. 1 шв.франків - 13,6250 грн. - 996751,34 грн. (а.с. 124 - 128 т.5); Крім наведеного, установлено і дане вбачається з довідки - розрахунку (т. 5 а.с. 116 - 119) залишку заборгованості боржника ОСОБА_1 за договором № 11069297000 від 02.11. 2006р. у валюті договору (долари США), станом на 30.09. 2014 року, становить: заборгованість за основним боргом 26141,62 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ становить 339807,59 грн., заборгованість за відсотками - 18021,39 долара США, що у перерахунку по курсу НБУ складає - 233362,31 грн.; всього заборгованість (в т.ч. строкова і прострочена) становить 44263,01 долара США, а в перерахунку по курсу долара США - 1 долар - 12,94 грн. - 573169,91 грн. Аналогічно, з дослідженого розрахунку (а.с. 120 - 123 т.5) залишку заборгованості боржника ОСОБА_1 за договором № 11067213000 від 30.10. 2006р. у валюті договору (долари США), станом на 30.09. 2014 року, становить: заборгованість за основним боргом 106466,85 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ становить 1 378658,94 грн., заборгованість за відсотками - 72522,61 долара США, що у перерахунку по курсу НБУ складає - 939108,69 грн.; всього заборгованість (в т.ч. строкова і прострочена) становить 178989,46 долара США, а в перерахунку по курсу долара США - 1 долар - 12,94 грн. - 2 317767,63 грн. Таким чином, за даними досліджених розрахунків, загальна заборгованість становить 4.712457,05 грн., яка складається з боргів за договором № 219/225/05 (10700816000) від 02.12. 2005р. - 63692,67 доларів США; - за договором № 11001661000 від 03.05. 2006р. - 73155,96 шв.франків; за договором № 11069297000 від 02.11. 2006р. - 44263,01 долара США та за договором № 11067213000 від 30.10. 2006р. - 178989,46 долара США. Отже, як видно з досліджених розрахунків, усі вони проведені ТОВ Кей Колект в іноземній валюті з перерахунком по курсу НБУ відповідної валюти на гривні. А, як вбачається з доводів представника позивача ТОВ Кей Колект Бадах С.М. товариства не працює з іноземною валютою, не має відповідної ліцензії і не має права на здійснення розрахунків по кредитних договорах в іноземній валюті. Пояснити, чому ж були проведені розрахунки в іноземній валюті по договорах вищенаведених, як на їх думку вважають укладених з ОСОБА_1 не зміг, при цьому просив суд і дане підтверджується письмовим клопотанням (а.с. 213 т.5) виправити в позовних вимогах ТОВ Кей Колект номери кредитних вище досліджених договорів. Відповідно до ч 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до положень статей 3, 4, 11, 27, 31 ЦПК України право визначати предмет, підставу позову і спосіб захисту порушеного права належить позивачеві Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Таким чином, суд виходячи з наведених вимог закону, не вправі здійснювати будь - яких виправлень в кредитних договорах. Відповідно до ч. 2 , 3, 6 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.... Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Також суду ТОВ Кей Колект на думку суду не надано достатніх правових підстав для ухвалення рішення про стягнення зазначеної позивачем суми заборгованості, оскільки у його розпорядженні відсутні документи, які б підтверджували право вимоги позивача і факт порушення його прав. Відповідно до п.1.2 положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 року № 281, банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги, передбачені ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями, тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з п. 2ст. 5 Декрету № 15-93. Отже, згідно чинного законодавства та наданих дозволів позивач, не має право без додаткових дозволів та ліцензій проводити валютні операції, зокрема нарахування процентів за користування кредитом у іноземній валюті позивач повинен отримати генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій. Позивач ТОВ Кей Колект не надав суду Генеральну ліцензію, що свідчить про неправомірність нарахування як основного боргу так і відсотків. Суд критично ставиться до досліджених розрахунків ТОВ Кей Колект, оскільки вони відповідно не є детальними, з них неможливо встановити, як саме розраховувалася сума боргу, несплачених відсотків за користування кредитом; при цьому судом звертається увага і на те, що досліджені суми за довідками - розрахунками ТОВ Кей Колект (а.с. 11 - 128 т.5) суперечать вищенаведеним розрахункам первинного позивача ПАТ «Укрсиббанк». Крім наведеного, розрахунок заборгованості є не вірним, так як не можна переводити кінцеву суму заборгованості в іноземній валюті на курс валюти, яка діє (діяла) на момент звернення в суд (в даному випадку - заяви про збільшення позовних вимог), оскільки у позивача ПАТ Укрсиббанк виникало право на звернення до суду у відповідний період по відповідному платежу згідно графіку погашення, який був узгоджений між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсиббанк». Курс іноземної валюти відповідно до гривні є змінним, т.б. в різний період мав місце різний курс валюти, а тому ТОВ Кей Колект вправі ставити питання про розрахунок боргу не в іноземній валюті, а гривні, а кожен платіж по якому виникло право на звернення перевести у гривню по курсу, який діяв по відношенню до іноземної валюти саме у той період, у який і виникло право на звернення до суду, а як свідчать матеріали справи таке право виникло в квітні 2009року, згідно листів - претензій АКІБ «Укрсиббанку», правонаступником якого є ПАТ Укрсиббанк». Тобто ТОВ Кей Колект не встановлено дійсного розміру кредитної заборгованості, не надано первинної бухгалтерської документації згідно якої проведено вище досліджені розрахунки (а.с. 111 - 128 т.5). Отже наданий позивачем ТОВ Кей Колект один лише договір факторингу є недостатнім доказом переходу прав вимоги саме за кредитними договорами та договором поруки зокрема: за № 11067213000 від 30.10. 2006 року (договір поруки № 54949 від 30.10. 2006р.) за № 219/225/05 від 02.12. 2005 року (договір поруки № 219/225/05 від 02.12. 2005р.); за № 11069297000 від 02.11. 2006 року (договір поруки № 56031 від 02.11. 2006р.); за № 11001661 від 03.05. 2006 року (договір поруки 11001661 року від 03.05. 2006 р.). Також суду не надано достатніх правових підстав для ухвалення рішення про стягнення зазначеної позивачем суми заборгованості, оскільки у його розпорядженні відсутні документи, які б підтверджували право вимоги позивача і факт порушення його прав. При цьому, також матеріалами справи встановлено збільшення відсоткової ставки, а отже зміни обсягу відповідальності ОСОБА_2 як поручителя, без його згоди. Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що припинення зобов'язання поруки є таким станом сторін, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати. Враховуючи те, що поручителем ОСОБА_2 не було вчинено жодної дії, яка б свідчила про надання згоди на зміну зобов'язань за вищенаведеними кредитними договорами, що мало наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителя, можна дійти висновку про те, що в силу вимог ч.1 ст. 559 ЦК України порука припинилася. Крім наведеного, як вбачається з доводів відповідача ОСОБА_1 заборгованість по кредитним договорам, які були укладені між нею та АТ «Укрсиббанк», Банк списав та перевів на позабалансові рахунки (зокрема - 9 класу Бух.обліку в Банках України), отримавши відшкодування за рахунок страхового резерву. Списану прострочену заборгованість за основним боргом комерційні банки мають враховувати на позабалансовому рахунку N 9971 "Борги, списані у збиток", а нараховані, але не отримані відсотки за списаною простроченою заборгованістю - на позабалансовому рахунку N 9705 "Відсотки за безнадійними боргами". Комерційні банки зобов'язані продовжувати роботу з такими клієнтами щодо повернення ними боргу протягом не більше трьох років. (Постанова НБУ №20 від 31.01.1996р.). Якщо протягом трьох років комерційному банку не вдалось погасити безнадійну кредитну заборгованість, то вона вважається повністю безнадійною і списується з позабалансових рахунків: видаток позабалансового рахунку N 9971 "Борги, списані у збиток"; видаток позабалансового рахунку N 9705 "Відсотки за безнадійними боргами". Крім цього, вважає, що за списаною заборгованістю ПАТ «Укрсиббанк» відступив право вимоги ТОВ «Кей Колект» за суму 20 527 грн., при цьому звертає увагу, що ТОВ Кей Колект не довів суду, що було отримало право вимоги за кредитними договорами, укладеними між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсиббанк», а наразі стверджує як би і була доведена ця сума, то ТОВ «Кей-Колект» міг би ставити питання про повернення тільки суми, за якою був придбаний кредит, згідно додатку 1 до Договору-факторингу №1 (а.с 25- 98 т.4), оскільки згідно п.1-2 обсяг (сума) Прав Вимоги станом на дату укладання цього договору визначений в Додатку 1 цього договору (а.с. 16-24 т.4) та згідно п.1 - 3 винагорода фактора за фінансування Клієнта відповідного до цього договору полягає у дискотуванні суми боргу, що складають предмет Прав Вимоги. Винагорода вважається отриманою фактором у момент сплати фактором суми фінансування. Але до заяви не додані підтверджуючі документи про сплату фактором суми фінансування, згідно додатку 1 в сумі 567 268 700,00грн. Акт прийому - передачі прав вимоги теж в оригіналі не додано. Фактором не могла бути оплачена ця сума в гривнях, так як на момент укладення договору факторингу №1 від 12.12. 11р, діяв Статут від 26.10.2011р., в якому чітко вказувалося, що статутний капітал ТОВ «Кей-Колект» становив 7 000 000 гривень (а.с. 2 - 5 т.6). Що стосується зустрічних вимог відносно про визнання довіреності № 328 від 20.11. 2014 року нікчемним правочином, суд відмовляючи в задоволенні даних вимог виходить з наступного. Згідно довіреності № 328 від 20.11. 2014 року ТОВ Кей Колект, в особі Генерального директора ОСОБА_9, Директора з фінансових питань ОСОБА_10, діючи на підставі Статуту ТОВ Кей Колект уповноважили юрисконсульта ТОВ Кей Колект на підставі наказу 19к від 17.11. 2014 року Бадаха Сергія Миколайовича від імені ТОВ Кей Колект представляти інтереси цього товариства в місцевих загальних, господарських, адміністративних, апеляційний загальних, апеляційних господарських, апеляційних адміністративних судах України Вищому адміністративному суді України, Вищому господарському суді України, Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховному Суді України у справах що виникають з цивільних, адміністративних, господарських спорів, з усіма правами наданими чинним законодавством України позивачу, відповідачу та третій особі в цивільному, кримінальному, адміністративному та господарському процесах включаючи право подавати та підписувати позовні та інші заяви, тощо….Дана довіреність підписана як генеральним директором та директором з фінансових питань ТОВ Кей Колект (а.с. 132 - 134 т.5). Згідно наказу № 19к від 17.11. 2014 року Бадах С.М. дійсно призначено на посаду юрисконсульта ТОВ Кей Колект з 17.11. 2014 року за сумісництвом (а.с. 135, 136 т.5). З протоколу № 76 загальних зборів учасників ТОВ Кей Колект від 12.12. 2013 року (а.с. 137 т.5) було обрано Генеральним директором товариства ОСОБА_9 Згідно Статуту Дирекція товариства є виконавчим органом, яка наділена правом (п.11.6) видавати довіреності для уповноваження представників діяти від імені Товариства в межах повноважень якими наділена дирекція, до компетенції якої ( п.12) входить видача довіреностей, прощення або списання заборгованості перед товариством; затвердження мирової угоди, схвалення рішення про відкликання або відмову від позову ( п.14). Загальними зборами товариства Кей Колект 21.05. 2014 року було обрано виконавчим директором товариства ОСОБА_9, директора з фінансових питань - ОСОБА_10 (а.с. 101, 103 т. 5); основним видом діяльності ТОВ Кей Колект 64 - 99 є надання фінансових послуг, що стверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с. 102, 204 - 207 т.5). Крім цього, відповідно до протоколу № 93 ТОВ Кей Колект від 10.12. 2014р. в підтвердження повноважень і компетенції як Генерального директора так і дирекції товариства було прийнято рішення про підтвердження повноважень і компетенції Дирекції ТОВ Кей Колект представляти інтереси товариства в судах всіх інстанцій та юрисдикцій з усіма повноваженнями якими наділена сторона процесу. (а.с. 16 т.6). Так, згідно із ч. 1 ст. 237 ЦК представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, а відповідно до ч. 1 ст. 244 цього Кодексу представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. У ч. 1 ст. 202 ЦК зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. З урахуванням сукупності досліджених доказів по справі наданій оцінці, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність ТОВ «Кей-Колект» позовних вимог про стягнення з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ Кей Колект в солідарному порядку заборгованості по кредитних договорах, договорах поруки - за № 11067213000 від 30.10. 2006 року (договір поруки № 54949 від 30.10. 2006р.) за № 219/225/05 від 02.12. 2005 року (договір поруки № 219/225/05 від 02.12. 2005р.); за № 11069297000 від 02.11. 2006 року (договір поруки № 56031 від 02.11. 2006р.); за № 11001661 від 03.05. 2006 року (договір поруки 11001661 року від 03.05. 2006 р.) в загальній сумі 4712457,05 грн., у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Крім цього, суд з врахуванням встановлених обставин справи, досліджених доказів по справі в їх сукупності, при системному аналізі, оцінюючи кожний доказ окремо, вважає, що і вимоги за зустрічним позовом про визнання правовідносин за договором факторингу № 1 від 12.12. 2011 року такими, що не відбулися, а також визнання довіреності № 328 від 20.11. 2014 року нікчемним правочином є такими що не грунтуються на законі і в їх задоволенні слід відмовити. Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 2, 3, 6 ст. 13, 16, ст.. ст.. 512, 514, 516, 517, 598 ч.1, ч.1 ст. 1077, ч.1,3 ч.2 ст. 1082, ЦК України, п.1.2 Положення про порядок надання Банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 року № 281, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 27, 31, 57,58, 60, 88, 205, 209, 212-215, 218, Цивільного процесуального кодексу України, суд, - ВИРІШИВ: В задоволенні позовних вимог ТОВ Кей Колект» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 за кредитними договорами від 02.12. 2005 року за № 219/225/05 на суму 824 768,17 грн.; від 03.05. 2006 року за № 11001661000 на суму 996751,34 грн.; від 02.11. 2006 року за № 11069297000 на суму 573169,91 грн. та від 30.10.2006р. за № 11067213000 на суму 2317767,63 грн., а всього на суму 4 712 457,05 грн. - відмовити В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ Укрсиббанк, ТОВ Кей Колект про визнання правовідносин за договором факторингу № 1 від 12.12. 2011 року по відношенню до передання заборгованості та відступлення прав вимоги ТОВ Кей Колект за кредитними договорами від 02.12. 2005 року за № 219/225/05; від 03.05. 2006 року за № 11001661; від 02.11. 2006 року за № 11069297000; від 30.10.2006р. за № 11067213, укладеними між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 такими, що не відбулися; визнання довіреності № 328 від 20.11. 2014 року, виданої Бадаху Сергію Миколайовичу на представництво інтересів ТОВ «Кей Колект» нікчемним правочином - відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя Слободян Г.М.